Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З БАНКІВСЬКОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра фінансів і кредиту
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
Кафедра фінансів і кредиту
ДИПЛОМНА РОБОТА
“МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З БАНКІВСЬКОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ”
(НА ПРИКЛАДІ ПАТ “ФОРУМ”)
ДРФН. 7.050104
Студент групи ФНз-61
Виговська Л.О.
(прізвище, ініціали)
Керівник роботи к.г.н., доцент
Журба І.Є.
(прізвище, ініціали)
До захисту допустити
Завідувач кафедри к.е.н.
Дражниця С.А.
(прізвище, ініціали)
Хмельницький-2011
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 7
1.1. Міжнародні фінансові відносини та їх роль у розвитку вітчизняної економіки 7
1.2. Характеристика співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями 21
1.3. Форми та умови взаємодії міжнародних фінансових організацій та банківської системи України 33
РОЗДІЛ 2 ПАТ “ФОРУМ” В БАНКІВСЬКІЙ СТРУКТУРІ УКРАЇНИ 53
2.1. Механізм функціонування банківської системи в Україні 53
2.2. Банк “ФОРУМ” як елемент банківської системи України 64
2.3. Співробітництво банку “ФОРУМ” з міжнародними фінансовими організаціями 73
РОЗДІЛ 3 ТЕНДЕНЦІЇ СПІВРОБІТНИЦТВА БАНКІВ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 83
3.1. Проблеми і перспективи взаємодії українських Банків з міжнародними фінансовими організаціями на прикладі ПАТ “Банк Форум” 83
3.2. Багатофакторна модель процесів залучення позик міжнародних організацій у банківську систему. 90
3.3. Шляхи поглиблення та оптимізації співробітництва банківської системи України з міжнародними фінансовими інституціями 98
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ 107
ВИСНОВКИ 115
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 117
ДОДАТКИ 122
ВСТУП
Актуальність. У процесі переходу економіки України до ринкових відносин посилюється увага до наукового обґрунтування перспектив взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями та формуванням досконалої банківської системи в державі. Такий розвиток передбачає досягнення раціональних параметрів взаємодії світових фінансових структур з державними органами влади. Крім того, особливо актуальним є те, що на сучасному етапі розвитку світогосподарських зв’язків значно поширюються і поглиблюються міжнародні кредитні відносини, охоплюючи все більше країн світу. Міжнародні фінансові організації є найбільш активними рушійними силами у стимулюванні глобалізаційного розвитку. Саме вони, у процесі включення у світовий валютно-фінансовий простір формують сталі і системні зв’язки між країнами світу. Проблема полягає в тому, що роль окремих груп країн у цьому процесі визначається міжнародними фінансовими організаціями, оскільки вони перебирають на себе функції створення рамкових умов світового економічного порядку, зокрема в фінансовому плані, акумулювання у світовому масштабі тимчасово вільних коштів і їх розподіл між країнами-позичальниками. Реалізація цих функцій міжнародних фінансових організацій і є одним з основних чинників творення глобальної економічної системи і інтеграції в цю систему національних економік.
Для кожної країни, яка прагне розвиватися інтегральною складовою глобальної економічної системи, без чого неможливо існувати в сучасних умовах, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями є неминучою. Але форми, механізми і наслідки такої співпраці є різними, незважаючи на те, що кожна з країн прагне максимізувати корисність від неї. Для України ця проблема особливо актуальна. Діяльність міжнародних фінансових інституцій є чинником, який суттєво впливає на розвиток її економіки, реалізацію програм, спрямованих на реформування ринкових відносин та банківської системи, структурну перебудову народного господарства та стабілізацію національної валюти. Водночас ця діяльність є чинником і нестабільності української економіки: фінансова заборгованість перед цими організаціями робить економічну систему уразливою, залежною від їх подальших кредитів.
У зв’язку з цим, посилюється увага до вивчення сучасного стану та проблем функціонування міжнародних фінансових організацій, чинників, які впливають на розвиток банківської системи та інвестиційну привабливість українських підприємств.
Ці проблеми не є абсолютно новими для економічної науки. У різні часи окремим аспектам економічного розвитку і діяльності міжнародних фінансових організацій присвячено наукові дослідження українських науковців: Я.В.Грудзевича, І.Л.Савенка, М.Л.Лапітко, О.Білоруса, А.Гальчинського, Л.Кістерського, Г.Климка, Д.Лук’яненка, М.Павловського, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, Г.П’ятаченка, В.Степаненка, А.Філіпенка, та ін.; серед зарубіжних, це перш за все – Г.Рейнгольд, К.Збігнев, Дж.Вулфенсон, Д.Долан, Дж.Кейнс, П.Самуельсон, С.Фішер, Б.Хансен, І.Герчикова, А.Кірєєв, Л.Красавіна, Г.Чуфрін.
Водночас багато питань дослідження взаємодії світових фінансових структур з економікою України та її регіонів зокрема, залишаються недостатньо розробленими. Так, подальшої уваги вимагають питання вдосконалення механізму залучення коштів світових фінансових організацій у господарство регіонів та їх раціональне використання так само як не вивчено і роль міжнародних фінансових організацій в ньому. А це є необхідним для розбудови науково обґрунтованої стратегії співробітництва України з зазначеними міжнародними інституціями і виявлення місця країни у глобальній економічній системі.
Мета та завдання. Зважаючи на наукову і практичну актуальність теми і спираючись на результати вивчення окремих її аспектів у світовій і національній економічній літературі, метою магістерської роботи є всебічний та комплексний аналіз теоретичних і практичних аспектів, методів і наслідків впливу міжнародних фінансових організацій на банківську систему України (на прикладі співпраці ПАТ “Банк Форум” із міжнародними фінансовими організаціями), обґрунтування та визначення тенденцій і перспектив розвитку даного співробітництва та його наслідків для України.
Для досягнення мети були поставлені такі головні завдання:
проаналізувати засади та особливості взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями;
дослідити міжнародні кредитні взаємовідносини України у контексті глобалізації та економічної інтеграції у світове господарство;
дослідити особливості фінансово-господарської діяльності та міжнародної співпраці ПАТ “Банк Форум”;
обґрунтувати економіко-математичний аналіз розвитку банківської системи України у розрізі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями.
виявити можливі напрямки реформування діяльності міжнародних фінансових організацій по відношенню до банківської системи України як форми реалізації їх цільової функції.
Об’єктом дослідження є діяльність провідних міжнародних фінансових інститутів, а саме Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) як міжнародних фінансових організацій глобального рівня та їх сфера дії по відношенню до банківської системи України. А також діяльність ПАТ “Банк Форум” як елемента банківської системи України та його співпраця з МФО.
Предметом дослідження є система міжнародних економічних відносин, що виникають на основі механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій їх впливу на формування сучасний розвиток банківської системи.
Методи дослідження. У магістерській роботі застосовано широкий інструментарій та різноманітні методи наукового дослідження, а саме: метод спостереження, що дав можливість здобути первинні емпіричні знання щодо об’єкта дослідження; статистичний метод при виявлені сучасного стані відносин МФО – Україна, МФО – банківська система України; метод елементарно-теоретичного синтезу та аналізу під час дослідження альтернативних теорій і моделей діяльності міжнародних фінансових інститутів; метод історизму при вивченні становлення банківської системи України; методи економіко-математичного моделювання, які застосовувались для побудови багатофакторної моделі залучення міжнародних позик у банківську систему.
Практичне значення результатів дослідження. Теоретичні і методичні положення та практичні висновки магістерської роботи можуть бути використані для розробки та впровадження комплексних галузевих схем науково-обґрунтованої взаємодії міжнародних фінансових організацій з економікою України та їх вплив на банківську систему.
Обсяг та структура магістерської роботи. Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, анотації (двома мовами – українською та англійською), списку використаних джерел, викладена на 121 сторінці комп’ютерного тексту, містить 5 додатків, 20 таблиць, 15 рисунків.
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Міжнародні фінансові відносини та їх роль у розвитку вітчизняної економіки
Політика відкритості та курс на розбудову демократичного суспільства і ринкової економіки, які запроваджувалися Президентом України та Кабінетом Міністрів України за період існування молодої Української держави, знаходили підтримку у країн-партнерів України та міжнародної спільноти. Практичним втіленням цієї підтримки є допомога, що надається нашій країні міжнародними фінансовими організаціями. Така допомога надається у вигляді кредитів та позик, які зокрема використовуються для реалізації ключових проектів розвитку вітчизняної економіки, технічної допомоги, прямих інвестицій у економіку України. Загальна спрямованість допомоги міжнародних фінансових організацій нашій країні, відповідає статутним цілям цих організацій, і передбачає підтримку проведенню економічних реформ, лібералізації та структурної перебудови економіки, розбудові громадянського суспільства в Україні. Зважаючи на це, співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями є важливим чинником успішного запровадження курсу економічних реформ, розбудови інфраструктури ринкової економіки в Україні, створення якої є запорукою залучення у країну коштів іноземних приватних інвесторів. Крім того, реалізація інвестиційних проектів розвитку економіки України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями, безпосередньо впливає на надходження у країну прямих іноземних інвестицій, оскільки для фінансування цих проектів зазвичай залучаються кошти іноземних інвесторів, країн та організацій – донорів. Необхідно також відмітити, що кредити та позики міжнародних фінансових організацій надаються позичальникам на пільгових умовах, тобто є середньо та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі відсоткові ставки. Можливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу у капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно усі галузі вітчизняної економіки, в той час як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби.
Допомога, що надається донорами у рамках технічного та техніко-економічного співробітництва, сприяє дотриманню курсу України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, дає можливість залучити додаткові ресурси для розв’язання стратегічних завдань розвитку, зменшити навантаження на державний бюджет, створити додаткові робочі місця. Світовий досвід, якого набуває Україна в результаті залучення міжнародної технічної допомоги, сприяє підвищенню інституційної спроможності органів державної влади, приватного сектору економіки та об'єднань громадян щодо формування демократичного суспільства та самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки, прискорює міжнародну інтеграцію.
Для подальшого співробітництва України необхідно визначити стратегію на основі нових підходів та принципів співробітництва пріоритетних напрямів та завдань щодо залучення ресурсів МФО на 2010-2009 роки. Нові виклики та завдання, що стоять перед Урядом України для забезпечення конкурентоспроможної національної економіки, сталого економічного зростання, досвід, який було здобуто у співробітництві з МФО, дозволяють говорити про початок нового етапу співробітництва, який будуватиметься на нових підходах та стратегії співробітництва.
Оцінивши результати впровадження системних та інвестиційних проектів необхідно змістити акценти в бік збільшення частки інвестиційних самоокупних проектів у реальному секторі в кредитних портфелях МФО. Реальні потреби в кредитних ресурсах МФО для реалізації проектів у державному секторі на регіональному та центральному рівнях, які відповідно до результатів нещодавнього аналізу складають приблизно 8,1 млрд. дол. США.
Необхідно здійснювати залучення міжнародної фінансової допомоги у 2010 – 2009 роках за такими пріоритетними напрямами (Рис. 1.1):
підвищення конкурентоспроможності національної економіки, забезпечення сталих темпів економічного зростання, впровадження інноваційної моделі її розвитку;
забезпечення вступу України до СОТ, здійснення європейської та євроатлантичної інтеграції;
створення сприятливого підприємницького середовища, розвиток малого та середнього бізнесу;
поглиблення демократичних перетворень, формування інститутів розвинутого громадянського суспільства;
досягнення цілей розвитку, визначених у Декларації тисячоліття ООН, зокрема поліпшення соціальних умов та здоров'я громадян України, гуманітарний розвиток;
підвищення рівня екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та соціально-економічна реабілітація забруднених регіонів;
гарантування безпеки та захисту держави і громадян;
розвиток державної регіональної політики, проведення адміністративно-територіальної реформи.
Реалізація цієї Стратегії забезпечить подальше економічне зростання, що дасть змогу поступово скоротити обсяги допомоги. Досвід, набутий Україною в процесі залучення міжнародної технічної допомоги, та досягнутий рівень економічного розвитку дають можливість розпочати розроблення механізмів для перетворення України з держави-реципієнта у державу-донора, що сприятиме розвиткові експортного потенціалу, стимулюванню зовнішньоекономічних зв’язків шляхом закріплення українських товаровиробників на нових ринках та підвищенню їх конкурентоспроможності. Набуття Україною статусу держави-донора сприятиме збільшенню її політичної ваги на міжнародній арені.
Рис. 1.1. Пріоритетні напрями залучення міжнародної фінансової допомоги
Перспективними шляхами для підвищення ефективності співробітництва з МФО є вдосконалення процедури підготовки проектів, застосування нових підходів до формування портфелів проектів за рахунок надання переваги самоокупним проектам у реальному секторі, вдосконалення з українського боку існуючої системи управління та моніторингу. Потрібно запроваджувати нові підходи та вдосконалювати процедури, вироблення спільного бачення для реалізації стратегії співробітництва з МФО заради соціального та економічного розвитку України.
Міжнародні фінансові відносини – являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:
взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;
взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;
взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інститутами.
У сфері міжнародних фінансів крім національних суб'єктів – держави, підприємств, громадян – виділяються наднаціональні суб'єкти – міжнародні організації і міжнародні фінансові інститути. У зв'язку з цим дану сферу можна розподілити на дві частини:
міжнародні фінансові відносини;
міжнародні фінанси.
Міжнародні фінансові відносини характеризують грошові потоки між суб'єктами різних країн:
між підприємствами;
між урядами країн;
між підприємствами і урядами;
між громадянами і урядами.
Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу. З одного боку, ці взаємовідносини відображають фінанси суб'єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб'єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відображають рух нових потоків між країнами. Забезпечення еквівалентності обміну досягається через валютне регулювання – встановлення курсу. Відхилення курсу валют від реального співвідношення між даними валютами спричиняє міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів. Міжнародна торгівля характеризується торговим балансом кожної країни. При цьому сальдо експортно-імпортних операцій характеризує приплив чи відплив валюти. Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна виступає позичальником, інша – кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів – до міжнародних фінансових відносин. Торговельні взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн характеризують два грошових потоки; надходження підприємству валютних доходів від експорту товарів і послуг; оплата підприємством товарів та послуг, що імпортуються. Кредитні взаємовідносини є двосторонніми: з одного боку – надання позики позичальником кредитору, з іншого – погашення позики і сплата процентів. Міжнародні фінанси відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів. Це наднаціональна надбудова, яка характеризується концентрацією фінансових ресурсів у певних узагальнених чи цільових фондах.
За своєю організацією міжнародні фінанси досить схожі з державними фінансами, тільки суб'єктом виступає не держава, а міжнародна організація (інститут). Діяльність таких організацій, як і окремої держави, пов'язана з виконанням певних функцій, які визначаються їх статутами (Рис. 1.2). Фінансове забезпечення виконання цих функцій здійснюється через фонди, що створюються даними організаціями. Це можуть бути узагальнені фонди, наприклад бюджет ООН, і цільові – під конкретні заходи і програми. Міжнародні організації вступають у взаємовідносини з урядами окремих країн з приводу формування бюджету чи інших фондів цих організацій. Отримані кошти використовуються на фінансування централізованих заходів, проектів і програм цих організацій, на утримання їх апарату та на фінансову допомогу окремим країнам. Таким чином, кожна країна може отримувати кошти від міжнародних організацій як у вигляді прямого фінансування (як правило, тільки в окремих випадках), так і в опосередкованій формі через різні централізовані заходи, проекти і програми, які стосуються даної країни, чи поширюються на неї.
Рис. 1.2. Діяльність міжнародних фінансових організацій
Міжнародні фінансові інститути мають взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами складаються за двома напрямами. Перший відображає процес формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн. Другий характеризує кредитні взаємовідносини – надання кредитів урядам та їх погашення і сплату процентів. Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові інститути, здійснюючи фінансове забезпечення певних проектів, надають кредити окремим підприємствам, як правило, на конкурсній основі. Міжнародні фінанси відображають світові інтеграційні процеси. Централізація певної частини фінансових ресурсів на світовому рівні забезпечує потреби світового господарства. Саме на ці потреби й спрямована діяльність міжнародних організацій та міжнародних фінансових інститутів. Вони фінансують окремі проекти і програми, керуючись інтересами саме світового господарства в цілому, а не окремих країн, якими б важливими вони для цих країн не були.
Звісна річ, порівняно з національними фінансовими системами міжнародні фінанси знаходяться тільки на початку свого розвитку. Однак наростання міжнародної економічної інтеграції веде як до посилення ролі діючих організацій та інститутів, так і до створення нових. Це веде до підвищення рівня централізації фінансових ресурсів, збільшення як їх маси, так і обсягів міжнародних фінансових потоків. Врешті-решт, цей інтеграційний процес веде до створення єдиної грошової одиниці, спочатку в рамках регіональних об'єднань, а в перспективі – можливо, і в усьому світі.
Економіку будь-якої країни сьогодні вже не можна розглядати як щось самодостатнє. Вона перебуває під могутнім впливом світових відносин. Триває неперервна взаємодія внутрішнього із зовнішнім, яка одних стабілізує та зміцнює, а інших ослаблює або руйнує. Стрімкий розвиток процесів лібералізації та інтеграції у світовому господарстві у 80–90-і роки XX ст. призвів до утворення мобільного міжнародного ринку капіталів. Схема міжнародного руху капіталу відображена на Рис.1.3.
Рис.1.3. Міжнародний рух капіталу та цілі вивозу капіталу
Для ефективного використання міжнародного капіталу треба з’ясувати питання, що стосується міри “заміщення” або доповнення ним внутрішніх ресурсів, які мобілізовані для забезпечення процесу відтворення. Наприклад, якщо в країні послаблюється податковий тиск і відповідно зменшуються податкові надходження до бюджету, то недоотриману суму бюджет може одержати шляхом випуску внутрішніх і зовнішніх позик (через систему державного кредиту), що ефективніше, ніж простий сеньйораж (дохід від емісії грошей). За непродуктивної спрямованості позик держава використовує одержані гроші як платіжний засіб, створюючи державний борг. Діяльність Міжнародних фінансових організацій спрямована на надання саме ефективної фінансової допомоги країнам, тобто міжнародні фінансові організації не лише надають позики, але й контролюють їх цільове використання та ефективність застосування.
Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні.
До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків.
Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку: Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.
Міжнародний валютний фонд (Рис.1.4) є провідним світовим фінансовим інститутом, який має статус спеціалізованої установи ООН.
Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн-членів фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі. З вересня 1996 р. Україна. Внесок України становить 997,3 млн. SDR. Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта в національній. Кількість голосів у Фонді визначається таким чином: 250 голоси незалежно від розмірів квот плюс один голос на кожні 100 тисяч SDR квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний “не менше одного разу на п'ять років” загальний перегляд квот. Це пов'язано з тим, що змінюється як рівень розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.
Рис. 1.4. Міжнародний валютний фонд
При необхідності, крім власного капіталу МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів. Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн-членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучались.
Діяльність МВФ охоплює три основні напрями:
кредитування;
регулювання міжнародних валютних відносин;
постійний нагляд за світовою економікою.
Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн-членів Фонду. Виділення кредитів залежить від трьох основних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредити видаються на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних. Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни. Ця сума ділиться на чотири рівні частини, які становлять окремі транші. Прохання стосовно виділення кредитів у рамках кредитної частки розглядаються Виконавчою Радою Фонду. Надання кредитів обумовлюється виконанням країною певних політичних та економічних вимог. Поряд із наданням звичайних кредитів існує система компенсаційного кредитування, яка повинна вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що виникають з незалежних від даної країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від скорочення виручки від експорту внаслідок падіння цін на світовому ринку, від збільшення вартості імпорту зерна, від непередбачених втрат, фінансування створення резервних запасів. Важливу роль відіграє фінансова допомога найбіднішим країнам, що здійснюється на пільгових умовах, насамперед на структурну перебудову економіки.
Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку (Рис.1.5), яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.
Рис. 1.5. Група світового банку
Серцевиною групи виступає МБРР, який був заснований разом з МВФ в 1945 р., і почав функціонувати в 1446 р. Учасниками банку можуть бути лише країни-члени МВФ. Основною метою діяльності банку виступає сприяння розвитку економіки країн-членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що потерпіли внаслідок другої світової війни. Нині головним напрямом діяльності є країни, що розвиваються. Джерелами ресурсів банку виступають:
статутний капітал;
залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;
резервний фонд.
Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн-членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межах встановлених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її економічного потенціалу. Резервний фонд утворюється за рахунок банку. Основними напрямами кредитування виступають галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв'язок), а також сільське господарство, охорона здоров'я та освіта. Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може виступати також гарантом за аналогічними довгостроковими кредитами комерційних банків. Виділення кредитів обумовлюється наданням інформації про фінансовий стан країни, що позичає кошти та про об'єкти кредитування. Кредити надаються на основі дольової участі банку у фінансуванні певних об'єктів — до 30% їх вартості.
Міжнародна асоціація розвитку надає кредити терміном до 50 років на пільгових умовах — 0,75 %. Міжнародна фінансова корпорація надає кредити високорентабельним приватним підприємствам країн, що розвиваються, без гарантії уряду. Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій проводить страхування капіталовкладень у країнах, що розвиваються, на випадок політичних ризиків: від експропріації, воєн, заворушень, зривів контрактів та ін., чим сприяє розвитку діяльності інститутів Світовою банку.
Банк міжнародних розрахунків є першим в історії міжнародним фінансовим інститутом. Він був створений у 1930 р. Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку. У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечують надійний рух міжнародних грошових потоків. Тим самим вони сприяють і надійному функціонуванню національних фінансових систем. Крім того, їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються.
У Європі в рамках ЄС функціонують Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), який був створений у 1990 р. і відкритий у 1991р. аналогічно МБРР, діяльність якого спрямована на країни, що розвиваються, здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40% у державну інфраструктуру.
Завданням Європейського інвестиційного банку, який був створений в 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загальноєвропейське значення. Кредити надаються терміном від 20 до 25 років. У галузевому плані пріоритетними є такі галузі інфраструктури, як енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороною навколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС.
Європейський банк валютного співробітництва, що створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи, виконує функції, аналогічні МВФ - надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.
Діяльність усіх міжнародних фінансових організацій є дещо подібною у своїй організаційній формі відрізняються ж вони у меті та в направленості своєї діяльності. Наприклад МВФ надає державам-членам кредити для вирівнювання платіжних балансів та підтримки національних валют, діяльність МБРР спрямована на допомогу країнам, що розвиваються, здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, ЄБРР сприяє розвитку приватного сектору економіки.
Які ж особливості співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями які наслідки має це співробітництво. Діяльність яких міжнародних організацій спрямована саме на допомогу нашій державі.
Характеристика співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями
Членство України у Міжнародному валютному фонді (МВФ), Міжнародному банку реконструкції та розвитку (МБРР), Багатосторонньому агентстві по гарантіях інвестицій (БАГІ), Міжнародній фінансовій корпорації (МФК), Міжнародній асоціації розвитку (МАР), Чорноморському банку торгівлі і розвитку (ЧБТР) і Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) сприяє доступу до порівняно дешевих кредитних ресурсів, які надаються на пільгових умовах. Підписання у 2008 році рамкових угод між Україною та Європейським інвестиційним банком і між Україною та Північним інвестиційним банком сприятиме створенню нових можливостей фінансування пріоритетних проектів розвитку економіки в державному та приватному секторах.
За весь період співробітництва з МФО Україна (станом на 1 травня 2009 р.) отримала кредитних ресурсів на загальну суму більш як 11 млрд. доларів США, в тому числі від МВФ – 4,41 млрд. (3009,83 млн. спеціальних прав запозичення), МБРР – 4,3 млрд., МФК – 470 млн. та ЧБТР – 97,5 млн. доларів США, а також від ЄБРР – близько 2,27 млрд. євро.
Співробітництво із зазначеними організаціями сприяло урахуванню світового досвіду у процесі формування в Україні ринкової економіки, необхідної законодавчої бази та оновлення системи державного управління, забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності, розвитку приватного сектору, удосконалення системи соціального захисту, створення сприятливого середовища для економічного зростання в умовах обмежених власних ресурсів, можливостей щодо комерційних запозичень на зовнішньому ринку.
Головним результатом співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями стало формування на основі світового досвіду всіх атрибутів ринкової економіки, докорінна реформа господарського комплексу та оновлення системи управління в умовах підтримання макроекономічної та фінансової стабільності, врегулювання проблемних питань соціального захисту населення та удосконалення системи соціального захисту.
У складних умовах становлення ринкової економіки Україна змушена звертатися до міжнародних фінансових організацій за кредитами, які є головним джерелом надходження іноземних фінансів до країни. В основному, допомога надходить з Міжнародного валютного фонду, Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку [29 46, С. 100-108].
Міжнародний валютний фонд (МВФ) фінансує програми боротьби з інфляцією та загальною фінансовою нестабільністю, але наполягає при цьому, щоб уряд-позичальник жорстко обмежував дефіцит свого бюджету, знижував темпи зростання грошової маси та піднімав процентні ставки понад рівень інфляції. Тобто у своїй діяльності він керується принципом обумовленості, згідно з яким країни-члени фонду отримують кредит виключно за умови зобов’язань щодо впровадження певної економічної політики. Проте така обумовленість не завжди є позитивною: “На практиці ж умови, що використовуються МВФ, можуть бути такими жорсткими, що лише поглиблять труднощі реформи” [63, С. 284]. На жаль, ні уряд, ні Національний банк України поки що не розробили методики економічного обґрунтування користі позик МВФ, яка необхідна для ретельного аналізу наслідків монетарної політики, що провадиться цією фінансовою організацією [32, С. 81-86].
Світовий банк (СБ) свою діяльність спрямовує на такі структурні зміни в економіці країни, які не зачіпають безпосередньо виробництва і торкаються передусім бюджетної сфери та форм організації обслуговуючих структур економіки.
При цьому програми цих реформ призводять лише до зростання зовнішнього боргу України, так як не враховують організації джерел повернення кредиту. Кінцевою їх метою є допомога в подоланні інфляції, дефіциту бюджету та впевнений рух до ринкової економіки. Негативною для України може бути втрата контролю над своїм виробництвом при взаємодії з СБ через те, що Світовий банк сам розробляє проекти реформ. Під час візиту у Київ 17-19 листопада 1995 року президент СБ Джейм Д. Вульфенсон заявив: “Уже сьогодні фахівці Світового банку розробили для України близько 30-ти проектів оновлення різних сфер і галузей народного господарства. Серед них – проекти розвитку фінансових установ, модернізації тепло- та гідроелектростанцій” [25, С. 4].
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створений у 1991 році спеціально для надання допомоги республікам колишнього СРСР та країнам Східної Європи. Його особливістю є надання кредитів молодому приватному сектору постсоціалістичних країн, але загалом діяльність ЄБРР схожа з діяльністю Світового банку.
Ще одним джерелом офіційної фінансової підтримки є допомога від західних урядів, що має, як мінімум, дві форми:
прямі кредити та допомога постсоціалістичним країнам, у тому числі й Україні, для подолання невідкладних проблем гуманітарного та економічного характеру;
кредити компаніям цих країн для закупівлі у країни-донора промислового обладнання та інших товарів.
На основі вищесказаного можна зробити висновок, що західні уряди фінансують свої фірми і створюють, як правило, робочі місця не в Україні, а у себе. Отже, мудрість політики уряду України має полягати в тому, щоб, приймаючи кредити та допомогу під фазу розвитку, не нашкодити фазі структурної зміни виробництва. Головна небезпека – у тому, що регулююча функція держави в економіці країни повинна бути послаблена згідно вимогам та рекомендацій міжнародних фінансових організацій. Хоча активне втручання держави в усіх фазах перехідного періоду до ринкової економіки і особливо у фазі зміни структури виробництва є необхідним [42, С. 71-74].
Щоб зрозуміти, позитивні чи небезпечні для економіки України кредити, можна скористатися такою їхньою класифікацією:
позитивні або корисні – беруться для виконання таких завдань, які передбачають обов’язкове джерело повернення кредиту і перспективу для отримання майбутніх прибутків. Тобто це кредити, які ведуть до створення в країні сучасних наукомістких і конкурентоспроможних виробництв, сприяють розв’язанню проблеми зайнятості і зростанню добробуту широких верств населення;
нейтральні або нульові – призначені для впровадження проектів, що створюють явне або неявне їх повернення, не ведуть до втрати робочих місць та не сприяють збільшенню зовнішньоекономічної заборгованості в Україні;
негативні або небезпечні – це кредити, спрямовані на вирішення проблем, які не створюють в Україні джерела їхнього повернення і призводять або до втрати робочих місць, або до зростання зовнішньоекономічного боргу України [20, С. 18-25].
Говорячи про кредити першого типу, варто навести думку відомого українського фінансиста, голови правління “Промінвестбанку” В.Матвієнка: “З міжнародними фінансовими інститутами треба працювати. Але тільки в плані тієї допомоги, яку ми просимо, а не втому, щоб звідти керували Україною. Вони не повинні втручатися і диктувати нам, скажімо, структуру ринку і таке інше. Це ж нонсенс. А щодо тих коштів, що дали Україні ці міжнародні організації, то, на жаль, це крапля в морі. А ми говоримо про 283 мільйони”. Отже, допомога цих організацій позитивна, коли вона надається в обсязі, достатньому для ефективного реформування економіки, а також при відсутності жорстких і неприйнятних для України вимог з боку міжнародних фінансово-кредитних інститутів [50, С. 16-17].
До другого типу кредитів належать, як правило, такі, що надаються для стабілізації валюти.
До третьої категорії потрапляють кредити, які йдуть на розбудову форми економіки (приватизацію та підтримку приватного бізнесу), тому що приватизація поки що не дає запланованих доходів до бюджету, а приватний бізнес розвивається не як виробничий, а як посередницький. Взагалі, одним з парадоксів України є посередник, бо він стимулює забезпечення держави іноземними товарами, які вона здатна виробляти сама. Зрозуміло, що ці кредити не створюють джерел їхнього повернення, а призводять до втрати робочих місць і до зростання заборгованості України перед іноземними кредиторами.
У багатьох випадках негативно впливають на стан економіки так звані товарні кредити, коли та чи інша країна виділяє їх Україні для закупівлі товарів фірми країни-кредитора. Приклад – кредит для закупівлі комбайнів фірми “Джондір” на 40 млн. грн. [57, С. 69]. Ці комбайни якісні, але Україна зазнала економічної шкоди внаслідок такої торгово-кредитної угоди:
урожай 2001 року все-таки можна було б зібрати і без них;
5% суми, заплаченої за ці комбайни, вистачило б, щоб запустити в серійне виробництво комбайни Дніпропетровського та Херсонського машинобудівних заводів і відновити завдяки цьому близько 23 тисяч робочих місць;
ця сума в 4 рази перевищує обсяг фінансування всієї науки в бюджеті 2001 року, яке ще й не повністю реалізувалося, а гроші – сплачені;
виходячи з того, що створення додаткового робочого місця Україні коштувало у 2001 році приблизно 1 тис. грн., то це означає, що за 40 млн. грн. Можна було б створити 40 тис. робочих місць.
Небезпеку, яку несуть для України міжнародні фінансові організації, дуже переконливо виклав відомий український економіст, академік, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Ю. Пахомов: “Для високо індустріальних країн додаткові умови, що висуваються МВФ, руйнівні, причому особливо для їхнього науково-технічного потенціалу. Соціальні ж наслідки, якщо тільки вимоги МВФ виконати, були б просто неприпустимі...” [59, С. 47]. Звідси – все більш зростаюче розчарування в західній допомозі навіть з боку такого прибічника “шокової терапії”, як Дж. Сакса – американського економіста, в минулому – консультанта МВФ, голови групи економічних радників першого Президента Росії Б. Єльцина: “Таким чином, іноземні кредити вже починають обертатися важким тягарем виплат по зовнішній заборгованості” [63, С. 287]. Для прикладу, в бюджеті України на 2001 рік було передбачено 295 млн. грн. лише на обслуговування зовнішнього боргу (плата за проценти).
22.11.2013 03:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора