Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Адвіс
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра фінансів і кредиту
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»
Кафедра фінансів і кредиту
ДИПЛОМНА РОБОТА
Шляхи пiдвищення iнвестицiйної привабливостi пiдприємства на мiжнародних ринках (на прикладі ВАТ АК «Адвіс»)
ДРФН. 7.050104
Студент групи ФНз-62
Савчук І.О.
(прізвище, ініціали)
Керівник роботи к.г.н., доцент
Журба І.Є.
(прізвище, ініціали)
До захисту допустити
Завідувач кафедри к.е.н.
Дражниця С.А.
(прізвище, ініціали)
Хмельницький-2011 ЗМIСТ
ВСТУП 3
РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГIЧНI ЗАСАДИ ЗАЛУЧЕННЯ IНОЗЕМНИХ IНВЕСТИЦIЙ В НАЦIОНАЛЬНУ ЕКОНОМIКУ 6
1.1. Суть i види iноземного iнвестування, як важлива складова формування ринкової економiки 6
1.2. Методологiя та форми iноземних капiталовкладень в сучасних умовах господарювання 17
1.3. Нормативно-законодавча база регулювання iноземних iнвестицiй
в Українi 27
РОЗДIЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ АК «АДВIС» ТА ОСНОВНИХ НАПРЯМКIВ ЙОГО ДIЯЛЬНОСТI 42
2.1. Загальна характеристика та основнi напрямки дiяльностi ВАТ АК «АДВIС» 42
2.2. Органiзацiйно-правовi засади функцiонування ВАТ АК «АДВIС» 45
2.3. Аналiз ефективностi використання засобiв працi, матерiальних та трудових ресурсiв ВАТ «АК АДВIС» 58
2.4. Аналiз собiвартостi товарної продукцiї, цiноутворення та фiнансових результатiв дiяльностi ВАТ АК «АДВIС» 69
2.5. Дослiдження впливу факторiв на ефективнiсть експорту продукцiї ВАТ АК «АДВIС» 77
РОЗДIЛ 3. ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМИ ПIДВИЩЕННЯ IНВЕСТИЦIЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТI ПIДПРИЄМСТВА 84
3.1. Стан та формування механiзму залучення iноземних iнвестицiй в економiку країни 84
3.2. Оцiнка чинникiв формування iнвестицiйної привабливостi пiдприємства 90
3.3. Пiдвищення iнвестицiйної привабливостi пiдприємства за рахунок оновлення основних фондiв 96
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ 107
ВИСНОВКИ 115
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 118
ДОДАТКИ 124
ВСТУП
Актуальнiсть теми. У складних економiчних умовах, що склалися, велика кiлькiсть українських пiдприємств зiткнулися з проблемою виживання. Кожне пiдприємство намагається знайти свiй вихiд iз складної економiчної ситуацiї. Однi намагаються почати випуск нового товару i активно його рекламують, iншi скорочують свою дiяльнiсть на ринку чи закриваються, третi намагаються знизити витрати за рахунок скорочення чи невиплати заробiтної плати персоналу тощо. I тут простежується одна проблема – збереження старих методiв управлiння пiдприємством, якi ще збереглися за радянських часiв.
Щоб вирiшити поставленi проблеми, на промислових пiдприємствах необхiдно реформувати систему управлiння, створити ефективну органiзацiйну структуру, яка б гнучко реагувала на постiйнi змiни на ринку.
В умовах ринкових економiчних вiдносин стратегiчний розвиток пiдприємства може бути успiшним i ефективним лише на засадах концепцiї маркетингу. Вiтчизнянi пiдприємства ведуть активний пошук шляхiв i методiв свого подальшого ринкового розвитку, якi вiдповiдають сучасним вимогам; намагаються вирiшити проблеми встановлення маркетингових цiлей та проведення вiдповiдного стратегiчного аналiзу, для того щоб бути конкурентоспроможним як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому ринках.
Грамотна розробка стратегiї, передбачення майбутнiх змiн середовища, умiння повнiстю задiяти ресурси пiдприємства i правильно визначити перспективнi напрямки розвитку здатнi забезпечити стабiльнiсть та розквiт пiдприємства у довгостроковому перiодi. Тому проблема розробки та реалiзацiї ефективної маркетингової стратегiї господарської дiяльностi пiдприємства сьогоднi є вельми актуальною.
Останнє десятилiття характеризувалося високими темпами зростання обсягiв iноземних iнвестицiй у свiтовiй економiцi. I, як показує практика, активне iноземне iнвестування спроможне виступати важливим чинником пiднесення нацiональних економiк та їх ефективної участi у мiжнародному подiлi працi.
Проте, незважаючи на значнi територiю й кiлькiсть населення, потужний промисловий i науково-технiчний потенцiал, Україна суттєво вiдстає вiд iнших постсоцiалiстичних країн у залученнi прямих iноземних iнвестицiй (ПII), якi на даний час є домiнуючою формою iноземного iнвестування в економiку нашої країни. Великi iноземнi iнвестори поки що не розглядають Україну як серйозного партнера, а внесенi Прямi iноземнi iнвестицiї переважно орiєнтованi на ринок збуту i мало сприяють тому, щоб Україна зайняла належне мiсце у свiтовому подiлi працi. Тому особливої ваги набуває дослiдження сутi iноземного iнвестування, насамперед прямого, закономiрностей його протiкання та iнструментiв стимулювання в умовах трансформацiйної економiки.
На даний час є достатня кiлькiсть наукових робiт з теоретичних аспектiв iнвестицiйної дiяльностi i свiтогосподарських зв'язкiв, як системи мiжнародних економiчних вiдносин мiж країнами свiту. Однак у цих працях дослiджувалась ситуацiя, що склалась в Українi в цiлому. А питання iнвестицiйної дiяльностi i аналiзу її стану у Хмельницької областi дослiдженi недостатньо. Тому на сьогоднi практично повнiстю вiдсутнi теоретичнi аспекти i концепцiя можливих напрямкiв мiжнародного спiвробiтництва на базi економiчного потенцiалу Хмельницької областi в умовах реформування економiки. Все це пiдкреслює важливiсть i актуальнiсть розкриття iнвестицiйної привабливостi Хмельницької областi, що включає два основних фактори, якi обумовлюють необхiднiсть вирiшення вказаного завдання. Перший фактор заключається у вiдсутностi нацiональної стратегiї розвитку, яка б забезпечувала iнтеграцiю країни у цiлому, i Хмельницької областi зокрема, у свiтовi економiчнi структури. Другий фактор пов’язаний iз невiдповiднiстю державної полiтики у сферi iнвестицiйної дiяльностi вiдповiдним їй органiзацiйно-фiнансовим основам.
Мета та завдання дослiдження. Метою дипломної роботи дослiдження мiсця i ролi iноземних iнвестицiй в економiцi країни та її регiонiв, а також розробка концепцiї можливих напрямкiв мiжнародного спiвробiтництва на базi економiчного потенцiалу пiдприємства i пропозицiй щодо залучення iноземних iнвестицiй в економiку регiону.
Для вирiшення цього наукового завдання необхiдно:
визначити результати наукового аналiзу теоретичних аспектiв сутностi i основних тенденцiй розвитку iнвестицiйної дiяльностi в Українi в цiлому, i Хмельницькiй областi зокрема, в умовах реформування економiки;
провести аналiз iнвестицiйної дiяльностi українських пiдприємств та тенденцiї її розвитку;
розробити концепцiю можливих напрямкiв мiжнародного спiвробiтництва на базi економiчного потенцiалу пiдприємства i пропозицiї щодо залучення iноземних iнвестицiй.
Об’єкт дослiдження — процес пiдвищення iнвестицiйної привабливостi пiдприємства на мiжнародних ринках.
Предмет дослiдження - теоретико-методологiчнi засоби формування iнвестицiйної привабливостi пiдприємства та шляхи її пiдвищення на мiжнародних ринках.
Методи дослiдження. Теоретичною методологiчною основою дипломної роботи є основнi положення i висновки, сформульованi в наукових фундаментальних працях вiтчизняних та зарубiжних економiстiв. У ходi проведеного дослiдження використанi такi методи: теоретичного обґрунтування, системних дослiджень, статистико–математичнi та оперативного аналiзу.
Структура i обсяг дипломної роботи. Поставлене наукове завдання визначає структуру i змiст дипломної роботи, яка складається iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, перелiку використаних джерел i додаткiв. Загальний обсяг 128 сторiнок, який включає в себе 16 таблиць, 23 рисункiв, 10 формул i 4 додаткiв.
РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГIЧНI ЗАСАДИ ЗАЛУЧЕННЯ IНОЗЕМНИХ IНВЕСТИЦIЙ В НАЦIОНАЛЬНУ ЕКОНОМIКУ
Суть i види iноземного iнвестування, як важлива складова форсування ринкової економiки
На початку 90-х рокiв Україна слiдом за країнами Центральної та Схiдної Європи розпочала ринкове формування економiки. В економiчну лiтературу i практику увiйшло поняття “iнвестицiї”, яке багатьма фахiвцями ототожнювалось з поняттям “капiтальнi вкладення”. Але економiчна природа iнвестицiй дещо iнша, адже iнвестицiї – це значно ширша економiчна категорiя, нiж довгострокове вкладення капiталу в економiку, оскiльки вони можуть здiйснюватись у рiзноманiтних формах (реальнiй, фiнансовiй, iнтелектуальнiй тощо). [12;38]
Iноземне iнвестування набуло iнтенсивного розвитку пiсля Другої Свiтової вiйни i в останнi два десятилiття розвивалося бурхливими темпами. Якщо до вiсiмдесятих рокiв XX ст. щорiчний прирiст прямих iноземних iнвестицiй (ПII) складав 1,3-1,6%, то з початку 1980-х рокiв вiн досяг 20% [7,с.108]. Наприкiнцi 1990-х середньорiчнi темпи приросту ПII сягнули безпрецедентного рiвня – 40%, а обсяги продажу пiдприємств з iноземними iнвестицiями досягли 50% свiтового ВВП. В результатi на початок 1997 року свiтовий обсяг ПII становив 2,3 трлн. дол. США i зростав не менше як на 0,2 млрд. дол. США щорiчно, а дедалi зростаюча частка iноземних iнвестицiй скеровувалася у країни з перехiдною економiкою та країни, що розвиваються. Ще на початку XX ст., коли економiчна наука почала дослiджувати iноземне iнвестування як самостiйний економiчний феномен, Д.Гобсон писав: „Найбiльш видатною рисою сучасного економiчного iнтернацiоналiзму є не зростання звичайної торгiвлi за межi полiтичних кордонiв, а збiльшення iнвестування капiталу в чужi країни.”. Розвиток ПII в XX ст. призвiв до того, що, за висловом професора полiтичної економiї Г.Чибрикова, „основною формою зовнiшньоекономiчних зв’язкiв традицiйно вважалася зовнiшня торгiвля, однак вже в кiнцi XX ст. прiоритет в цьому вiдношеннi перейшов до прямого iноземного iнвестування” [7,с.112-113].
“Iноземнi iнвестицiї - цiнностi, що вкладаються iноземними iнвесторами в об’єкти iнвестицiйної дiяльностi вiдповiдно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соцiального ефекту, а пiдприємство з iноземними iнвестицiями - пiдприємство (органiзацiя) будь-якої органiзацiйно-правової форми, створене вiдповiдно до законодавства України, iноземна iнвестицiя в статутному фондi якого, за його наявностi, становить не менше 10 вiдсоткiв” – таке визначення iноземних iнвестицiй пропонує чинний Закон України «Про режим iноземного iнвестування» вiд 19 березня 1996 року. Попереднi законодавчi акти незалежної України (Закон України “Про iноземнi iнвестицiї” вiд 1992 року, Декрет Кабiнету Мiнiстрiв України “Про режим iноземного iнвестування” вiд 1993 року), як i законодавство iнших країн СНД [1,C.28-29] використовують подiбнi пiдходи у визначеннi iноземних iнвестицiй. Iнвестицiї можна класифiкувати за рядом ознак (див.рис.1.1.1.)
/
Рис. 1.1.1. Класифiкацiя iнвестицiй
Також за ступенем ризику iнвестицiї можуть бути ризиковими та безризиковими, за термiнами iнвестування короткостроковими (до 1 року) та довгостроковими (понад 1 рiк), а за джерелами формування iнвестицiйних ресурсiв – власними ресурсами iнвестора, позиченими та залученими ресурсами.
Iнвестицiї можна класифiкувати за рядом критерiй (рис.1.1.2.).
Нацiональна економiка
Рис.1.1.2. Функцiонально-елементний склад iнвестицiй
Найiстотнiшi вiдмiнностi одних iнвестицiй вiд iнших полягають у такому.
Реальнi iнвестицiї- це вкладення капiталу (коштiв) у реальнi активи сфер i галузей народного господарства з метою оновлення iснуючих i створення нових матерiальних благ. [68, с.81]
Вкладення капiталу, пов'язанi з науково-технiчним прогресом, iнодi називають iнновацiйними iнвестицiями. В їх складi виокремлюють iнтелектуальнi iнвестицiї - вкладення в об'єкти iнтелектуальної власностi, що випливають з авторського, винахiдницького i патентного права, права на промисловi зразки i моделi. Роль таких iнвестицiй у сучаснiй економiцi значно пiдвищилась, адже для її ефективного розвитку необхiдними стають випереджуючi темпи зростання саме таких витрат.
Фiнансовi iнвестицiї визначаються як вкладення коштiв у рiзнi фiнансовi iнструменти (активи). Аналогiчно вони трактуються i в українському законодавствi: це - господарськi операцiї, якi передбачають придбавання корпоративних прав, цiнних паперiв, деривативiв та iнших фiнансових iнструментiв. Серед фiнансових iнвестицiй значну частку займають вкладення в цiннi папери.
Приватнi iнвестицiї здiйснюються громадянами, а також пiдприємствами недержавних форм власностi, а державнi iнвестицiї - центральними та мiсцевими органами.
Крiм того, iнвестицiї бувають короткостроковими (це вкладення капiталу на перiод до року), i довгостроковими (розрахованi на термiн понад один рiк або взагалi не обмеженi якимось термiном).
Внутрiшнi iнвестицiї - це вкладення коштiв в об'єкти iнвестування, розмiщенi у територiальних межах даної країни. Нацiональнi (мiсцевi) iнвестицiї здiйснюються суб'єктами даної країни на її територiї. Iноземнi iнвестицiї здiйснюються iноземними громадянами, iноземними юридичними особами та державами. Зовнiшнi (зарубiжнi) iнвестицiї це вкладення в об'єкти iнвестування, розмiщенi за територiальними межами даної країни.[76; 72, с.114-115]
Сучасним iноземним iнвестицiям притаманнi деякi особ ливостi (рис.1.1.3.)
Зупинимося на аналiзовi деяких з цих особливостей. За останнi 30 рокiв роль країн, що розвиваються, як сфер прикладення iноземних капiталiв, суттєво змiнилася. Деякi з них самi перетворилися в експортерiв капiталу. Для цього процесу характерно, по-перше, — збiльшення долi країн, що розвиваються, у загальнiй сумi iнвестицiй; по друге, — в них створюють фiлiї з участю мiсцевих ка пiталiв; по-третє,— застосування нових форм iноземних iнвестицiй.
Поява нових форм i методiв iноземних iнвестицiй приве ла до того, що деякi автори визначають їх "як пряме мiжнародне спiвробiтництво", а не як новi форми прямих iноземних iнвестицiй. На думку французького вченого Югоньє, "пряме мiжнародне спiвробiтництво" можна роз глядати як форму iнвестицiй лише в тому випадку, якщо в результатi його iноземний партнер бере участь у капiталi зарубiжної компанiї [70; 61].
Значне зростання перехресних (взаємних) iнвестицiй мiж промислово - розвинутими країнами (США, Захiдна Єв ропа, Японiя) пояснюється тим, що окремi країни мають вiдноснi переваги в одних галузях i не мають їх в iнших.
/Рис. 1.1.3. Особливостi сучасних iнвестицiй
Змiна галузевої структури iноземних iнвестицiй збере жеться i в майбутньому. Буде розширюватися закордонна збутова мережа промислових компанiй. Все бiльша кiль кiсть банкiв, в тому числi i з країн, що розвиваються, будуть брати участь у створеннi мiжнародної мережi агентств.
При спiвставленнi факторiв, якi перешкоджають iноземним iнвесторам, i тих умов, що сприяють надходженню iнвестицiй в економiку України iз зовнiшнiх джерел, виникає цiлком закономiрне питання: якщо перешкод iнвестицiям є значно бiльше, нiж чинникiв, що їм сприяють, то чому все-таки iноземнi iнвестори вкладають кошти, хоча й незначнi, в економiку України? (див.рис.1.1.4.)
/
Рис.1.1.4. Iнвестицiйна привабливiсть нацiональної економiки для iноземного iнвестора
Що ж приваблює iноземних iнвесторiв в Українi найбiльше, якими є їхнi мотиви входження на український ринок. Цiкаве дослiдження з цього питання здiйснив консорцiум Flemings/SARS. Для аналiзу мотивiв входження iноземних iнвесторiв на український ринок до опитування було залучено ТНК, iнвесторiв-пiдприємцiв, iнституцiйних iнвесторiв, мiжнароднi фiнансовi органiзацiї (МФО). Автори класифiкували мотиви респондентiв за низхiдним принципом вiдповiдно до їхньої важ ливостi для прийняття iнвестицiйних рiшень. Се редню вiдповiдь, що є оцiнкою мiри вагомо стi певного чинника, було визначено для всiх розглядуваних мотивiв як середнє арифметичне вiдповiдей респондентiв, вiдповiдi оцiнювалися за трибальною шкалою: «1» - головна причина. «2» — другорядна причина. «3» - не є причиною. Отже, чим ближчий середнiй показний важливостi до 1, тим вагомiшим є вiдповiдний мотив для респон дентiв.
Вiдповiдi ТНК-респондентiв (табл.1.1.1.) свiдчать, що головною для них метою здiйснення iноземних iнвестицiй в Україну є отримання доступу до нових ринкiв (саме такий мотив як визначаль ний зазначили 93 вiд сотки опитаних), тодi як пiдвищення ефективностi та пошук ре сурсiв визначено як другоряднi мотиви. I практично для всiх iноземних iнвесторiв в Українi визначальним мо тивом є пошук ринкiв збуту, тодi як пошук ресурсiв та прагнення пiдвищити ефективнiсть вiдiграють другорядну роль.[22, c.3-6]
Пошук ресурсiв передбачає доступ до квалiфiко ваної робочої сили, наявнiсть дешевих факторiв ви робництва. Проте, як свiдчать показники се редньої вiдповiдi, якiсть навичок робочої сили бiльшiсть iноземних iнвесто рiв визнали другорядним мотивом (у деяких випад ках навiть таким, що не має жодного значення). Ли ше 17% респондентiв назвали професiйнi навички робiтникiв дуже важливим чинником, тодi як для 42% цей фактор мотиву роль не вiдiграє. Приблиз но так само респонденти оцiнили й дешеву робочу силу: вагомим мотивом цей чинник вважають тiль ки 14% опитаних. Але 66% респондентiв зауважи ли навiть, що наявнiсть дешевих факторiв вироб ництва не мала жодного впливу на прийняття iнвес тицiйних рiшень. [24, с.14]
Таблиця 1.1.1.
Вiдповiдi респондентiв на запитання, чому вони вирiшили iнвестувати в Україну (в 2008р.)
Ранг мотиву за результатами аналiзу
Мотив iнвестування
Середня вiдповiдь
ТНК
Пiдприємцi
Iнституцiйнi iнвестори
МФО
Загалом для вибiрки
1
Масштаби ринку та потенцiал його зростання
1,2
1,3
1
1
1,05
2
Доступ до нового регiонального ринку
1,9
2,7
1,7
2
1,92
3
Якiсть навичок робочої сили
2,1
2,3
2
2,5
2,15
4
Наявнiсть дешевих факторiв виробництва(дешева робоча сила,енергiя,сировина)
2,2
1,7
2,5
3
2,27
5
Виробничi потужностi
2,2
3
2
2,5
2,32
6
Пiдвищення конкурентоспроможностi в постачаннi на розвинутi ринки(Захiдна Європа)
1,9
2,7
2,5
3
2,53
7
Податковi стимули
2,3
3
3
3
2,69
8
Доступ до наукових та технологiчних розробок
2,7
3
3
3
2,71
Показник се редньої вiдповiдi - 2,32, який характеризує мiру важ ливостi наявних виробничих потужностей для прийняття iнвестицiйних рiшень, дає пiдстави при пускати, що iноземних iнвесторiв взагалi навряд чи зможуть заохотити до iнвестування в Україну її виробничi потужностi. В результатi дослiдження складається враження, що при вабливiсть навiть тих українських пiдприємств, якi мають бiльш-менш сучасне виробниче обладнання, зводиться нанiвець через недосконалiсть привати зацiйного процесу, внаслiдок якої iноземнi iнвесто ри опинилися в нерiвних умовах з iншими учасни ками внутрiшнього ринку. Решту мотивiв (пiдвищення конкурентоспромож ностi з постачаннi на розвинутi ринки, податковi стимули, доступ до наукових та технологiчних роз робок) визнано порiвняно малозначущими. Як не дивно, податковi стимули респонденти розцiнюють як другоряднi, хоч у свiтi податкова полiтика країни вважається ключовим чинником для прийняття рi шень iноземних iнвесторiв. Таку байдужiсть iнвесто рiв можна пояснити хiба що нестабiльнiстю україн ської податкової системи та ненадiйнiстю її право вої бази.
На користь тези про переважання в Українi iнвес тицiйної дiяльностi, спрямованої на пошук ринкiв збуту, свiдчать i результати дослiдження Нiмецької консультативної групи (НКГ). Експерти аналiзували мотиви входження на ринок України 20 Iноземних iнвесторiв (табл.1.1.2). Респонденти оцiнювали важливiсть для себе пев них мотивiв за 4-бальною шкалою: вiд 4 — „дуже важливий” до 0 – „неважливий”[4]
Результати дослiджень Нiмецької консультативної групи пiдтверджують вис новки вищенаведеного опитування. Експерти групи визначили, що для прямих iноземних iнвесторiв в Українi мотиви, пов'язанi зi збiльшенням обсягу реалiза цiї були головними, а всi iншi — другорядними. В iншiй частинi звiту Нiмецької консультативної групи аналiзує шкалу важливостi мотивiв до iнвестування в рiзнi країни. Вагомiсть чинникiв, що впливають на iнвестицiйнi рiшення, можна визначити за допомогою „загального показника значущостi”, який обчислюють як середнє арифметичне середнiх оцiнок усiх 12 мотивiв. Для України показник значущостi становить 1,5. (табл.1.1.2.)
Цифровi значення перелiчених показникiв є критерiями для визначення чинникiв, якi найбiльше спри яють надходженню iноземних iнвестицiй до тiєї чи iншої країни. Якщо середня оцiнка певного фактора пе ревищує показник значущостi, то це означає, що такий чинник є iстотним для iнвестицiй. Середнiй бал нижчий за показник значущостi, свiдчить про те, що фактор не є вирiшальним для прийняття iнвестицiйних рiшень.
Таблиця 1.1.2.
Мотиви компанiй, що iнвестують у країни з перехiдною економiкою
Ранг мотиву
Мотив
Україна
Країни ЦСЄ
Росiя
Чехiя
1
Закрiплення на потенцiйних ринках
3,65
3,08
2,96
2,63
2
Вихiд на новi ринки збуту
3,5
3,22
2,95
2,75
3
Подолання iмпортних бар'єрiв
2,5
1,36
1,72
0,85
4
Закрiплення та розширення дiяльностi на здобутих ринках збуту
1,7
2,7
3
2,57
5
Пiдвищення конкурентоспроможностi завдяки започаткуванню виробництва в iншiй країнi
1,58
2,12
1,94
2,72
6
Дешевша робоча сила
1,4
2,76
2,16
3,34
7
Менше податкове навантаження
1,2
1,46
1,58
1,48
8
Кращi можливостi для закупiвель
1,1
1,34
1,58
1,11
9
Довша тривалiсть робочого дня
0,68
1,38
0,95
1,73
10
Меншi адмiнiстративнi перешкоди
0,55
1,18
1,83
0,96
11
Довша тривалiсть використання технiки
0,54
1,21
0,79
2
12
Менш суворi природоохороннi правила
0,33
0,73
0,58
0,81
У звiтi Нiмецької консультативної групи мiру важливостi кожного з 12 чинникiв щодо рiзних країн зображено за допомогою матрицi (табл.1.1.3.), у якiй фактори впливу подано вiдповiдно до оцiнок, висловлених пiд час опитування у кожнiй з до слiджуваних країн. Загальний показник значущостi для певної країни розбиває матрицю на двi частини: у верхнiй зазначено фактори, що справляють iстотний вплив на iнвестицiйнi рiшення, у нижнiй – малозначущi чинники. [8, с.59] Вiдповiдно до таблицi 1.1.3. найважливiшим для iноземних iнвесторiв при входженнi на український ринок є закрiплення на потенцiйних ринках збуту, вихiд на новi ринки, а неiстотними є дешева робоча сила i менше податкове навантаження. Адже дiйсно, ринок українських товарiв i послуг лише починає розвиватися, вiн має великi перспективи для iноземних товарiв. Ось чому його завоювання iноземним iнвестором є ледь не найважливiшою привабливою рисою.
Таблиця 1.1.3
Матриця мотивiв надходження прямих iноземних iнвестицiй до країн з перехiдною економiкою
Бали
Україна
Країни ЦСЄ
Росiя
Чехiя
4
Закрiплення на потенцiйних ринках збуту
Вихiд на новi ринки збуту
Закрiплення та розширення дiяльностi на здобутих ринках збуту
Дешевша робоча сила
Вихiд на новi ринки збуту
Закрiплення на потенцiйних ринках збуту
Закрiплення на потенцiйних ринках збуту
Вихiд на новi ринки збуту
Подолання iмпортних бар'єрiв
Дешевша робоча сила
Вихiд на новi ринки збуту
Пiдвищення конкурентоспро-можностi завдяки започаткуванню в-цтва в iншiй країнi
3 iстотнi
Закрiплення та розширення дiяльностi на здобутих ринках збуту
Закрiплення та розширення дiяльностi на здобутих ринках збуту
Дешевша робоча сила
Закрiплення на потенцiйних ринках збуту
2
Пiдвищення конкурентоспро-можностi завдяки започаткуванню в-цтва в iншiй країнi
Пiдвищення конкурентоспро-можностi завдяки започаткуванню в-цтва в iншiй країнi
Пiдвищення конкурентоспро-можностi завдяки започаткуванню в-цтва в iншiй країнi
Довша тривалiсть використання технiки Довша тривалiсть робочого дня
показник значущостi
1,56
1,88
1,84
1,7
1,5
Дешевша робоча сила
Менше податкове навантаження
Меншi адмiнiстративнi перешкоди
Менше податкове навантаження
Неiстотнi
Менше податкове навантаження
Довша тривалiсть робочого дня
Подолання iмпортних бар'єрiв
Кращi можливостi для закупiвель
Отже, хоча основними умовами залучення iноземних iнвестицiй вважаються прибуток i захищенiсть вкладень, не всi iнвестори визнають їх найважливiшими. [14] Українi потрiбно цим скористатись з огляду на те, що в Українi багато iнших факторiв, що здатнi сприяти залученню iноземних iнвестицiй, хоча згаданi основнi умови не виконуються.
1.2. Методологiя та форми iноземних капiталовкладень в сучасних умовах господарювання
Зовнiшнi iнвестицiї — це iнвестицiї iноземних держав, фiзичних та юридичних осiб на територiї конкретної держави.
Iноземне iнвестування може здiйснюватися у рiзних формах залежно вiд типу iнвестора, його мети i ступеня ризику при вкладаннi коштiв. Основнi напрямки мiжнародної iнвестицiйної дiяльностi показано на Рис.1.1. Охарактеризуємо їх.
Рис.1.2.1. Напрямки мiжнародної iнвестицiйної дiяльностi
Прямi iнвестицiї—це вкладення у зарубiжнi пiдприємства, що забезпечують контроль iнвестора або його участь в управлiннi пiдприємством. Прямими iнвестицiями є як первиннi вкладення так i реiнвестицiї, крiм того до них вiдносять всi внутрiшньокорпорацiйнi перекази капiталу у формi кредитiв i позичок мiж прямим iнвестором i фiлiями, дочiрнiми та асоцiйованими компанiями [10, с. 124-131].
Масштаби прямих iнвестицiй i темпи їх вкладання залежать вiд обсягiв капiталiв країн донорiв i змiн в економiцi, юрисдикцiї, внутрiшнього господарського механiзму країн, що приймають iноземний капiтал.
Прямi iнвестицiї можуть здiйснюватися в таких формах:
Придбання неконтрольних пакетiв акцiй у фiрмах країн-реципiєнтiв, що здiйснюється через пряму купiвлю акцiй на мiсцевому фондовому ринку. Цей спосiб iнвестування широко використовується в процесi приватизацiї пiдприємств, а також при обмiнi акцiй на борги пiдприємств як державної, так i приватної форми власностi.
Лiцензiйнi угоди з фiрмами країн-реципiєнтiв, що дають iнвестору можливiсть виходу на ринок iз мiнiмальним ризиком. Транснацiональна компанiя передає права на виробництво певного продукту або послуги або на використання запатентованого процесу, технологiї, товарного знаку або iншої iнтелектуальної власностi мiсцевiй фiрмi, яка буде вiдповiдати за виробництво та маркетинг на мiсцевому ринку. Iноземний iнвестор може купувати акцiї мiсцевої фiрми, iз якою укладено лiцензiйну угоду.
3. Стратегiчнi альянси i спiльнi пiдприємства, що дають iнвесторам бiльшу присутнiсть на мiсцевому ринку з меншим ризиком, нiж пряма купiвля мiсцевої фiрми або створення власного дочiрнього пiдприємства. Створення альянсiв великими корпорацiями вiдкриває можливостi для дрiбних компанiй, що шукають джерела фiнансування для зростання.
4. Придбання контрольних пакетiв акцiй у фiрмах країн-реципiєнтiв iноземними iнвесторами, що приносить великi вигоди мiсцевим фiрмам, стимулює економiку країни в цiлому та прискорює її iнтеграцiю у свiтову економiку, тому що це вимагає вiд iнвесторiв бiльших зобов'язань та тривалiшого часу для отримання прибуткiв.
5. Створення власних дочiрнiх пiдприємств у фiрмах країн-реципiєнтiв, що застосовується на ринках, якi мають найбiльший потенцiал для отримання прибуткiв. Ця форма iнвестицiй має найбiльший ризик та найбiльшi зобов'язання з боку iноземного iнвестора. [25; 37, с.73-80]
Прямi iноземнi iнвестицiї несуть ризик iноземним iнвесторам, тому що останнi позбавленi можливостi швидкого виходу на ринок, крiм того, вони приносять бiльше вигод країнi-реципiєнту, тому що включають бiльшi суми коштiв, пов'язаних iз бiльшими зобов'язаннями i тривалим часом здiйснення iнвестицiй.
Портфельнi iнвестицiї — це вкладення в акцiї зарубiжних пiдприємств (без придбання контрольного пакета), облiгацiї та iншi цiннi папери iноземних держав, мiжнародних валютно-кредитних органiзацiй з метою отримання пiдвищеного доходу за рахунок податкових пiльг, змiни валютного курсу. Такi iнвестицiї не да ють реального контролю iнвестора над об'єктом iнвестування. [30; 74; 42, с.407-409]
Iнвестор, який планує здiйснити мiжнароднi портфельнi iнвестицiї, має перш за все визначити принципи формування структури їх портфеля. Можлива така послiдовнiсть формування структури портфеля мiжнародних iнвестицiй у цiлому або по конкретним сегментам:
- країни (валюти) - види цiнних паперiв - конкретнi цiннi папери;
- види цiнних паперiв - країни (валюти) - конкретнi цiннi папери;
- види цiнних паперiв - конкретнi цiннi папери - країни (валюти);
- конкретнi цiннi папери -країни (валюти). [45, с.187]
В кожнiй з даних послiдовностей формування набору сегментiв та конкретних цiнних паперiв у портфелi мiжнародних iнвестицiй залежить вiд цiлi конкретного iнвестора. Такими цiлями можуть бути:
одержання якостi (доходнiсть та ризик), близького за якiстю ринкового портфеля, структура якого вiдповiдає капiталiзацiї вiдповiдного ринку;
одержання доходностi вище доходностi ринкового портфеля;
забезпечення ризику нижче ризику ринкового портфеля. [18, с.103]
Iноземнi кредити залучаються сьогоднi в Українi, по-перше, для утримання країни як держави "на плаву" iз метою входження у свiтовий ринок, де вона має стати частиною свiтової економiки. По-друге, отримання кредитiв для трансформацiї структури економiки України, змiни в нiй народногосподарських пропорцiй, створення умов повної економiчної рiвноваги. По-третє, отримання кредитiв пiд залучення критичного iмпорту, передусiм енергоносiїв. [17, с.32]
До основних реальних джерел залучення Україною iноземних коштiв належать:
позички таких мiжнародних фiнансових органiзацiй, як Мiжнародний валютний фонд (МВФ), Свiтовий банк (СБ), Європейський банк реконструкцiї та розвитку та iншi;
кредити iноземних держав та їх угруповань типу Європейської Спiльноти;
кредити держав-постачальниць енергоносiїв, (Росiя й Туркменiстан);
розмiщення цiнних паперiв у виглядi облiгацiй державних позик на зовнiшнiх ринках, а також на внутрiшньому ринку при купiвлi їх нерезидентами;
отримання Україною грантiв, субсидiй, стипендiй тощо через науково-технiчну допомогу вiд мiжнародних фiнансових органiзацiй та з країн з розвинутою економiкою. [36, с.8]
З наведених джерел можливого отримання Україною iноземних коштiв три перших належать до безпосередньої форми iноземного позичкового капiталу i є прямим кредитуванням. Четверте джерело є опосередкованим кредитуванням України, а щодо п'ятого, то це специфiчна функцiональна форма вивезення капiталу, її специфiчнiсть полягає в тому, що вона не має завдання отримання конкретного доходу вiд укладання капiталу в iноземну країну у виглядi науково-технiчної допомоги, а її функцiєю є створення умов для формування в Українi ринкового середовища, що вiдкриває й розширює для позикодавцiв можливостi успiшного застосування усiх зазначених попереднiх джерел. [66; 71]
Щодо кредитiв мiжнародних фiнансових органiзацiй, то для них характернi такi функцiональнi спрямування:
- МВФ надає позички переважно на покриття дефiциту платiжного балансу, бюджету, на закупiвлю критичного iмпорту при загальному векторi усiх цих спрямувань на пiдтримку нацiональної валюти за умов ринкових вiдносин.
- У позичках Свiтового банку, поряд iз зазначеними напрямками кредитування, чiльне мiсце посiдають кредити, спрямованi на розвиток конкретних галузей економiки.
- Кредити ЄБРР пiдтримують розвиток малого та середнього бiзнесу. [54, с.6]
Iноземний iнвестицiйний кредит — це економiчнi вiдносини мiж державами, iноземними банками i фiрмами з привод фiнансування iнвестицiйної дiяльностi на засадах повернення у певнi строки та, як правило, iз виплатою процента. Специфiкою iноземного iнвестицiйного кредиту є те, що вiн бере участь в кругообiгу капiталу на усiх його стадiях: при перетвореннi грошового капiталу у виробничий — внаслiдок експорту обладнання, сировини, палива; у процесi виробництва — у формi кредитування пiд незавершене виробництво; при реалiзацiї товарiв на свiтових ринках. [67]
Iснують три основнi види iноземного iнвестицiйного кредиту:
Державний кредит, що надається на двостороннiй i багатостороннiй основi, включаючи позики мiжнародних органiзацiй;
Банкiвський кредит, пов'язаний з кредитними вiдносинами мiж банками рiзних країн;
Комерцiйний кредит, що безпосередньо обслуговує iнвестицiйний процес пiдприємств.
На мiжнародному позичковому ринку iноземний iнвестицiйний кредит вiдiграє подвiйну роль: позитивну та негативну.
Позитивна роль заключається в прискореннi розвитку виробничих сил шляхом забезпечення безперервностi процесу вiдтворення та його розширення. Вiн сприяє iнтернацiоналiзацiї виробництва та обмiну, утворенню та розвитку свiтового ринку, поглиблює мiжнародний розподiл працi. Крiм того, вiн забезпечує сприятливi умови для iноземних приватних iнвестицiй, так як пов'язується з умовами про надання пiльг iнвесторам країни-кредитора; використовується для формування iнфраструктури, необхiдної для функцiонування пiдприємств, у тому числi iноземних та спiльних; сприяє змiцненню позицiй нацiональних пiдприємств, банкiв, якi мають вiдношення до мiжнародного капiталу. Негативна роль iноземного iнвестицiйного кредиту в розвитку ринкової економiки заключається в загостреннi її суперечностi. [60, с.168]
Важливою складовою мiжнародної iнвестицiйної дiяльностi є державна iноземна допомога. Вона за призначенням не має комерцiйного характеру i надається тiльки на пiльгових умовах. Структурно її формують гранти, пiльговi позики та технiчна й iнформацiйно-консультацiйна допомога, що мають як дво- так i багатосторонню основу. У країн-донорiв превалюють полiтичнi й стратегiчнi прiоритети при наданнi допомоги тiй чи iншiй країнi.
Однак, як показує практика, майже в усiх випадках має мiсце економiчне обґрунтування грантiв, пiльгових позик та технiчної й iнформацiйно-консультацiйної допомоги.
За останнi роки кiлькiсть шляхiв iноземного iнвестування значно зросла завдяки розвитку комп'ютерних технологiй та зв'язку. Це призвело до полiпшення сполучення мiж фiнансовими ринками у свiтi та дало можливiсть впровадити новi методи iнвестування, якi бiльше вiдповiдають потребам iнвестора.
Варто зазначити, що в України склад iнвесторiв формується за рахунок:
- мiжнародних фiнансових органiзацiй;
- транснацiональних корпорацiй;
- компанiй-аутсайдерiв, що не витримали конкуренцiї у своїх країнах;
- компанiй з обмеженими фiнансовими можливостями, що розраховують на швидкий успiх. [31, с.59-60]
Слiд зауважити, що мiжнароднi фiнансовi органiзацiї є для України одним iз найбiльших джерел прямих iноземних iнвестицiй (див. рис.1.2.2.).
/
Рис.1.2.2. Форми iнвестицiй за групами iнвесторiв у 2007р.
Iншi iнституцiйнi iнвестори (особливо приватнi iнвестицiйнi фонди) також здiйснюють великi прямi iнвестицiї. Кошти, якими розпоряджаються цi фонди, становлять десятки, а iнодi й сотнi мiльйонiв доларiв США. У групi ТНК компанiї з обсягом iнвестицiй, меншим за 10 млн.дол. США, належать до категорiї «потенцiйних iнвесторiв», оскiльки поки що лише планують вкласти великi кошти в повномасштабну дiяльнiсть в Українi. Iнституцiйнi iнвестори надають перевагу iнвестицiям у грошовiй формi: грошима здiйснено понад 70% їхнiх iнвестицiй (рис.1.2.2.). Така поведiнка є природним виявом ролi iнституцiйних iнвесторiв як фiнансових посередникiв. В той час як iнвестори-пiдприємцi в основному здiйснюють свої капiталовкладення в негрошовiй формi (близько 10% вiд всiх iнвестицiй). ТНК iнвестують переважно також в негрошовiй формi.Саме так вони здiйснили бiльшу частину iнвестицiй: ТНК - понад 60% (рис.1.2.2.). Такi iнвестори, якi зазвичай добре знають специфiку своїх галузей, намагаються перенести в Україну власнi стандарти провадження бiзнесу, iмпортуючи своє обладнання та свої технологiї. Мiжнароднi фiнансовi органiзацiї залучають свої активи в економiку України у формi грошових внескiв.
Прямi iноземнi iнвестицiї залучаються в Україну переважно у формi грошових внескiв (45,7%) та внескiв у формi рухомого i нерухомого майна (28%). Зростають розмiри внескiв у формi цiнних паперiв. [64; 67]
Серед способiв входження компанiй на iнвестицiйний ринок України видiляють:
1) Проекти «з нуля» та створення нових пiдприємств;
2) Придбання
22.11.2013 04:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора