Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „Статистика” на тему:
„ Статистика продукції промисловості ”
Оцінка: оформлення
змісту
захисту
Загальна оцінка: за стандартом ECTS
за стандартом МОНУ
Підписи членів комісії
Рівне – 2012
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни „Статистика” на тему:
„ Статистика продукції промисловості”
„ Statistics of products of industry”
Код навчальної дисципліни в ECTS
Кількість академічних кредитів в ECTS
Курсова робота відповідає вимогам діючої нормативної документації України та умовам ECTS/КМСОНП
Виконала:
студентка 2 групи
2 курсу ФЕіП
Демчук І.О
Рівне – 2012
Анотація курсової роботи „Статистика продукції промисловості”
Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Завдання промисловості – провідної галузі матеріального виробництва – забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.
Промислова продукція – це, як правило, вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці; це частина сукупного суспільного продукту, яка виготовлена в промисловості; це корисний результат виробничої діяльності.
У процесі вивчення виробництва і збуту промислової продукції статистикою розв’язуються низка завдань. Передусім визначаються обсяги виробництва окремих видів і всієї продукції в натуральному і вартісному виразах. По-друге, вивчаються взаємозв’язки виробленої і реалізованої продукції. По-третє, проводиться аналіз виконання планів виробництва і договірних зобов’язань з поставки продукції. По-четверте, вивчається асортимент, комплектність і ритмічність випуску продукції. По-п’яте, аналізується якість продукції, визначаються економічні наслідки змін її якості.
Вивчення обсягу промислової продукції, виявлення закономірностей його зміни в часі і ступеня задоволення населення окремими її видами здійснюється на основі обліку продукції в натуральних одиницях. Проте поруч з натуральним обліком продукції існує об’єктивна необхідність її обліку у вартісному виразі. Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої, обсягу продукції в нормативах собівартості і вартості обробітку та чистої продукції.
Вироблена продукція, до якої в широкому розумінні слова відносять як матеріальні продукти, так і надані послуги, є джерелом задоволення потреб економіки, соціальної сфери та окремих громадян. При цьому головними завданнями статистики є обчислення обсягу продукції для різних рівнів обліку, розрахунок її структури, аналіз динаміки, адже обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.
Національний університет водного господарства та природокористування
Факультет економіки і підприємництва
Кафедра економіки підприємства
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу з дисципліни "Статистики"
Студентці 2курсу 2гр. Демчук І.О
Тема: «Статистика продукції промисловості»
Зміст курсової роботи
Вступ
Розділ1. Теоретична частина
1.1. Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності.
1.2.Методи вимірювання обсягу продукції промислового підприємства.
1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої, чистої продукції.
1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов'язань на поставки.
ІІ. Розрахункова частина
2.1.Завдання 1.
2.2.Завдання 2.
2.3.Завдання 3.
2.4.Завдання 4.
2.5.Завдання 5.
2.6. Завдання 6.
2.7.Завдання 7.
Загальні висновки
Використана література
Дата видачі "__"__________2012р. Дата захисту "__" _________2012р.
Керівник ________/____________/ Студентка Демчук І.О
Зміст
Вступ.................................................................................................................с. 9
Розділ І. Теоретична частина
1.1.Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності.………………………………………...............................................................с.10-12
1.2.Методи вимірювання обсягу продукції промислового підприємства………………………………………………………………....с.12-18
1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої, чистої продукції……………………………………………………………………...с.18-25
1.4. Статистичне вивчення виконання плану за обсягом і асортиментом продукції, обсяг реалізованої продукції з урахуванням виконання зобов'язань на поставки…………………………………………………………………...с.25-28
Розділ ІІ. Розрахункова частина
2.1.Завдання 1………………………………………………................с. 31-33
2.2.Завдання 2…………………………………………………………с.33-34
2.3.Завдання 3…………………………………………………………с.34-36
2.4.Завдання 4…………………………………………………………с.36-39
2.5.Завдання 5…………………………………………………………с.39-41
2.6. Завдання 6………………………………………………...............с.41-42
2.7.Завдання 7…………………………………………………………с.42-43
Висновки ……………………………………………………………….с.44-45
Список використаної літератури ……………………………………..с.43
Вступ
Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Завдання промисловості – провідної галузі матеріального виробництва – забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.
Промислова продукція – це, як правило, вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці; це частина сукупного суспільного продукту, яка виготовлена в промисловості; це корисний результат виробничої діяльності.
Мета роботи це формування та закріплення знань і умінь проведення статистичного дослідження продукції промисловості.
У процесі вивчення виробництва і збуту промислової продукції статистикою розв’язуються низка завдань. Передусім визначаються обсяги виробництва окремих видів і всієї продукції в натуральному і вартісному виразах. По-друге, вивчаються взаємозв’язки виробленої і реалізованої продукції. По-третє, проводиться аналіз виконання планів виробництва і договірних зобов’язань з поставки продукції. По-четверте, вивчається асортимент, комплектність і ритмічність випуску продукції. По-п’яте, аналізується якість продукції, визначаються економічні наслідки змін її якості.
Вивчення обсягу промислової продукції, виявлення закономірностей його зміни в часі і ступеня задоволення населення окремими її видами здійснюється на основі обліку продукції в натуральних одиницях. Проте поруч з натуральним обліком продукції існує об’єктивна необхідність її обліку у вартісному виразі. Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої, обсягу продукції в нормативах собівартості і вартості обробітку та чистої продукції.
Вироблена продукція, до якої в широкому розумінні слова відносять як матеріальні продукти, так і надані послуги, є джерелом задоволення потреб економіки, соціальної сфери та окремих громадян. При цьому головними завданнями статистики є обчислення обсягу продукції для різних рівнів обліку, розрахунок її структури, аналіз динаміки, адже обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.
Розділ 1. Статистика продукції промисловості
1.1. Поняття продукції промисловості, її види за ступенем готовності
Основою життя і розвитку суспільства є виробництво матеріальних благ. Суму матеріальних благ, вироблених суспільством за певний період часу у галузях виробничої сфери, називають сукупним суспільним продуктом, матеріальна частина якого створюється у таких галузях, як сільське господарство, будівництво, лісове господарство і, особливо, промисловість, на яку припадає біля двох третіх його загального обсягу. Завдання промисловості - провідної галузі матеріального виробництва - забезпечення особистих і суспільних потреб своєю продукцією. Обсяги і структура промислової продукції визначають економічну могутність держави, здатність забезпечити певний рівень добробуту її народу.
Промислова продукція - це прямий корисний результат промислово-виробничої діяльності підприємства (фірми), виражений у формі продуктів або у формі виробничих послуг.
До промислової продукції відносять вироби, які є результатом праці на даному підприємстві, в його цехах, де здійснюється обробка сировини чи предметів праці. Закуплена сировина не може зараховуватися до складу продукції даного підприємства. По-друге, промислова продукція - це результат лише основної виробничо-промислової діяльності. Тому до промислової продукції не належить продукція непромислових, хоча і виробничих підрозділів підприємства, наприклад, транспортного цеху, будівельного підрозділу чи підсобного сільськогосподарського виробництва (теплиці). Продукція цих підрозділів відноситься до відповідних галузей народного господарства вантажного транспорту, капітального будівництва чи сільського господарства. По-третє, промислова продукція - це прямий результат основної діяльності, тому побічні результати виробництва - відходи, одержані в процесі виготовлення продукції (стружка, тирса), не можуть бути промисловою продукцією, навіть якщо вони реалізовані. Від відходів виробництва слід відрізняти попутні продукти, які враховуються у складі промислової продукції нарівні з основною. По-четверте, промислова продукція - це лише корисний результат виробничої діяльності, тобто те, що може використовуватися за призначенням. З огляду на це не можна вважати промисловою продукцією непридатні вироби чи деталі, тобто виробничий брак навіть за умови його реалізації.
До робіт промислового характеру відносять ремонт, операції часткової обробки матеріалів і деталей (наприклад, річка металу на стандартні розміри, термообробка, розкрій тканин і т. ін.). Особливістю робіт промислового характеру є те, що вони відновлюють споживні вартості раніше виготовлених виробів, або є необхідними складовими при створенні нових матеріальних благ.
Промислова продукція, як правило, виражена у речовій формі. Щодо послуг, то вони не створюють матеріальних благ, а лише відновлюють або підвищують їх споживну вартість (наприклад, ремонт устаткування, хромування окремих деталей).
Стосовно ступеня завершеності виробництва на даному підприємстві промислова продукція може виступати у вигляді готових виробів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва.
До готових виробів належать продукти основного і побічного виробництва, що є кінцевим результатом промислово виробничої діяльності підприємства, пройшли на ньому всі стадії обробки і прийняті відділом технічного контролю (ВТК), мають документальне підтвердження про їх якість і придатність і здані на склад готової продукції. Їх особливістю є те, що вони призначені для відпуску на сторону, тобто іншим підприємствам, збутовим організаціям, а також своїм непромисловим підрозділам - власному капітальному будівництву, підсобному сільському господарству чи установам культури і побуту та іншим. Наприклад, для машинобудівного заводу готовим виробом будуть верстати, для комбайнового - готові комбайни.
До напівфабрикатів підприємства належать вироби, завершені виробництвом у межах однієї виробничої одиниці (цеху) і підлягають подальшій обробці в інших виробничих одиницях. Деяка частина їх може відпускатися на сторону. За своїм економічним призначенням такі напівфабрикати не відрізняються від готових виробів і справа пише в організаційно-виробничій структурі підприємства чи фірми. Наприклад, на текстильному комбінаті із завершеним виробничим циклом напівфабрикатами є пряжа і сирова тканина; з пряжі, виробленої на прядильних і ткацьких фабриках виготовляють сирову тканину, а з неї в оброблювальній фабриці - готову тканину. Водночас на самостійних прядильних і ткацьких фабриках пряжа і сирова тканина виступають уже не напівфабрикатами, а готовими виробами, оскільки на цих підприємствах вони не вимагають подальшої обробки.
До незавершеного виробництва належать продукти, які не пройшли виробничого процесу в окремому цеху підприємства або технологічно завершена виробництвом продукція, що не прийнята ВТК і не здана на склад готової продукції. Це, зокрема, всі види виробів, які ще не набули закінченого товарного вигляду (наприклад, заготовка, яка обробляється на металорізальному верстаті).
Поділ на незавершене виробництво і напівфабрикати залежить від організаційної структури підприємства. При безцеховій структурі управління, що характерна для невеликих підприємств, напівфабрикатів немає. Всі незавершені обробкою предмети праці вважаються незавершеним виробництвом. При об'єднанні цехів продукти, які раніше вважалися напівфабрикатами, будуть враховуватися в складі незавершеного виробництва, а при розукрупненні цехів частина предметів праці, яка раніше вважалася незавершеним виробництвом, враховуватиметься в складі напівфабрикатів.
Слід відзначити, що з народногосподарської точки зору поділ продукції на готову і напівфабрикати також має дещо умовний характер. Готові вироби даного підприємства можна розглядати як напівфабрикати, які передаються для подальшої переробки на інших промислових підприємствах (наприклад, стальний прокат - готовий виріб для доменного виробництва, але це напівфабрикат для машинобудівного виробництва). Тому поділ на готові вироби і напівфабрикати за межами підприємства втрачає своє значення, виникає необхідність розрізняти проміжні і кінцеві продукти галузі і промисловості загалом.
Важливе значення для обліку продукції, розрахунку її обсягу має визначення моменту готовності. Тут вихідним є те, що готовою вважається продукція, яка завершена виробництвом, укомплектована, відповідає державним стандартам, прийнята ВТК, має документ, який підтверджує її готовність і якість і передана на склад готової продукції чи замовнику. Ця вимога стосується також і напівфабрикатів, продукції підсобних і допоміжних цехів та робіт промислового характеру.[10, ст. 198]
1.2. Методи вимірювання продукції промислового підприємства
Вивчення обсягу промислової продукції, виявлення закономірностей його зміни в часі та ступеня задоволення населення окремими її видами здійснюється на основі обліку продукції в натуральних одиницях. Облік продукції в натуральному виразі характеризує обсяг виробництва у прийнятих для неї фізичних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах). Відповідний вимір відбиває кількість споживних вартостей, вироблених за звітний період.
Наукова організація обліку продукції в натуральному виразі потребує нині розв'язання методологічних проблем. Зокрема, це проблема номенклатури продукції, яка підлягає обліку в натуральних одиницях та вибір одиниць її виміру. Номенклатура продукції, що виробляється промисловістю, нараховує понад 110 мли. назв, не враховуючи окремих її сорторозмірів. Вести такий облік надзвичайно важко, тому в статистиці облік продукції у натуральному виразі здійснюється в згрупованому вигляді, за номенклатурою найважливіших видів продукції, яка затверджується відповідними державними відомствами. Ця номенклатура доводиться до промислових підприємств і згідно з нею у звіті цих підприємств наводять дані про випуск продукції в натуральному виразі незалежно від того, яка її питома вага у загальному обсязі.Нижче наведені дані про випуск продукції в Україні в натуральних одиницях.
Важливе значення для правильної організації натурального обліку має також вибір одиниці виміру, яка повинна найповніше відбивати споживні властивості продукції. Одиниці виміру виробів включаються в номенклатуру і є обов'язковими для всіх підприємств. Цим забезпечується тотожність підходу до обліку продукції по всій території України і можливість визначення загального її обсягу за кожним видом згідно і затвердженою номенклатурою.
Таблиця 2.1.
Виробництво найважливіших видні промислової продукції в Україні
При всій важливості натурального обліку продукції слід враховувати і його обмеженість, яка дещо звужує можливості його використання, особливо при визначенні узагальнюючих показників. Натуральний облік у фізичних одиницях виміру характеризує обсяг виробництва лише конкретного виду продукції чи його підвиду. Проте, практика постійно вимагає визначення показників обсягу продукції, яка складається з кількох різновидів однієї і тієї ж споживної вартості або з кількох різних видів продукції. Як же визначити обсяг продукції її кожному з цих випадків?
У першому разі використовують умовно-натуральні одиниці виміру, які дозволяють дещо розшириш межі натурального обліку, будучи його різновидом. Суть цього методу полягає її тому, що одиниця одного різновиду продукту береться за умовну (еталон), а всі інші переводяться в умовні одиниці шляхом множення її кількості її натуральному виразі на перевідні коефіцієнти.
Цей метод може бути використаний лише відносно продукції, яка має різновиди виробів, об'єднаних основною споживною ознакою. Наприклад, потужність у двигунах різного типу, теплотворність вугілля в його різних сортах, процент жирності в милі різних видів.
При визначенні перевідних коефіцієнтів перерахунку за умовну одиницю беруть один з різновидів продукції, а всі інші споріднені види порівнюють з нею.
Звичайно, використання названих методів обліку полегшує обчислення показників обсягу продукції. Однак, чим більша номенклатура різнойменної продукції, тим складніше визначити узагальнюючі показники.
Натуральні і умовно-натуральні показники продукції не дають можливості безпосередньо визначити узагальнюючі показники, які характеризують обсяг виробленої продукції як окремого підприємства, так і галузі в цілому. Тому, ця обставина зобов’язує залучати інші одиниці виміру, а саме, вартісні.
Суть вартісного методу обліку полягає в тому, що обсяг промислової продукції визначається за допомогою цін, тобто (де q - кількість окремих видів продукції, а p - ціна одиниці кожного виду). Оптові ціни підприємства охоплюють елементи вартості, які входять у собівартість продукції і прибуток. Оптові ціни промисловості, окрім оптових цін підприємства, включають додану вартість і націнки збутових організацій.
Розрізняють поточні і фіксовані оптові ціни підприємства, які діють у певних межах простору і часу. Для оцінки господарської діяльності підприємств і характеристики виробничих зв'язків використовують поточні ціни. Для планування і обліку виконання планів за рік, квартал, місяць, для визначення динаміки обсягу у продукції використовують порівняльні ціни. Точніше буде на такі ціни фіксованими оптовими цінами підприємства. .[2, ст. 262].
Використовують два методи — прямий та непрямий.
Прямий метод, який має різновидності, зводиться до визначення ступеня технічної готовності продукту і на цій основі - оцінки обсягу незавершеного виробництва в оптових фіксованих цінах підприємства.
Непрямий метод застосовують у тому разі, коли неможливо використовувати прямий метод. При цьому використовують дані бухгалтерського обліку: з дебету рахунку «Виробництво» (20-й рахунок) виключають собівартість вироблених за звітний період готових виробів, напівфабрикатів та робіт (послуг) промислового характеру, виконаних на замовлення інших підприємств. Одержане сальдо за дебетом цього рахунку являє собою незавершене виробництво на момент обліку за собівартістю. Для того, щоб включити цей показник у товарну продукцію, його обсяг слід визначити в оптових цінах підприємства. Для цього визначають коефіцієнт, який показує, на скільки оптова ціна незавершеного виробництва більша за його собівартість. Коефіцієнт визначають як відношення вартості в оптових цінах підприємства всієї виготовленої продукції до її собівартості.
Основне місце в системі макроекономічних показників посідають валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Ці показники насамперед застосовуються для оцінювання стану і перспектив розвитку економіки, для міжкраїнних зіставлень.
Обсяг ВВП розраховується в поточних цінах різними методами: виробничим (реальним), розподільним (особистим) і методом кінцевого використання.
Виробничий метод. За цим методом обсяг валового внутрішнього продукту визначають як суму доданих вартостей усіх виробничих одиниць-резидентів плюс чисті податки на виробництво та імпорт. Валова додана вартість обчислюється як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У формалізованому вигляді розклад додано/ вартості ДВ на складові можна подати у вигляді:
ДВ = ОП + ПВ + ПІ + ЗД,
де ОП — оплата праці; ПВ — податки на виробництво (за відкиданням субсидій); ПІ — податки на імпорт (за відкиданням субсидій); ЗД — змішаний дохід.
Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом; при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти.
Субсидії — це відшкодування з державного бюджету в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового стану завдяки поповненню оборотних коштів або компенсації окремих витрат.
Створений у результаті виробничої діяльності ВВП, що дорівнює розміру доданої вартості ДВ, можна подати так:
ВВП = 2 ДВ = І (ВВ - ПС + ЧП),
де ПС — проміжне споживання; ЧП -— чисті податки; ВВ — валовий випуск.
Проміжне споживання містить витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.
Така схема обчислення валового внутрішнього продукту дає змогу знайти не лише його абсолютну величину, а й структуру (частку доданої вартості, створеної в кожній галузі, у загальному обсязі валового внутрішнього продукту), а також структуру матеріальних витрат і чистої продукції у валовій за кожною галуззю народного господарства.
Реальний метод є основним при визначенні обсягу валового внутрішнього продукту. Цей метод застосовують державні органи статистики, і він найповніше забезпечений статистичною інформацією.
Як агрегований показник ВВП має вартісний вияв і оцінюється за основними цінами, цінами виробника, споживача і за ринковими цінами.
Основна ціна - це сума, яку утримано виробником за одиницю товару (послуги), що його вироблено як продукцію; на цій ціні не позначаються податки на продукцію і субсидії.
Ціна виробника - сума, яку отримає виробник за одиницю товару або послуги, з урахуванням податків і субсидії. При цьому в розрахунку не беруть участі суми зборів за доставку продукції споживачеві, податки на додану вартість і подібні до таких платежі, що збільшують ціну продукції на ринку.
Ціна споживача — сума, яка сплачується споживачем для того, аби товар чи послуга були надані в необхідний їм час і в потрібному місці. Цю ціну знаходять з урахуванням усіх податків і додаткових (за доставку продукції і т. ін.) зборів, за відкиданням суми субсидій (ПДВ у ціні покупця враховується, якщо не підлягає відрахуванню за законодавством).
Ринкова ціна ВВП визначається з погляду витрат на придбання товарів і послуг, тобто як загальні витрати за відрахуванням імпорту (за цінами ФОБ).
Перші три види цін відбивають результат виробничої діяльності як такої, створення вартості і формування доходів виробника, які відшкодовують понесені їм витрати.
Розподільний метод. Розмір валового внутрішнього продукту цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу як суму первинних і перерозподілених доходів. До первинних доходів відносять доходи, які створюються до моменту їх перерозподілу суспільством. Це оплата праці робітників, зайнятих виробничої діяльністю, податки типа ПДВ, доходи від власності, інші доходи виробничих одиниць.
Оплата найманих працівників включає всі грошові виплати, а також вартість як винагороду за працю, виконану у звітному періоді, натуральних видач особам, які працюють за наймом. Вона охоплює всіх працівників резидентних підприємств незалежно від того, є вони працівниками-резидентами або нерезидентами.
Оплата праці складається із трьох компонентів:
заробітна плата (яка нарахована до утримання різних відрахувань і податків) і добові за час відряджень;
фактичні внески на соціальне страхування;
умовно нараховані внески на соціальне страхування.
До складу заробітної плати не входять відшкодування працюючим витрат виробничого характеру; допомога із соціального страхування; матеріальна допомога та інші трансфертні виплати; вартість послуг соціально-культурного характеру, які надаються спеціальними підрозділами підприємств і організацій безоплатно або за зниженою вартістю робітникам і членам їхніх сімей.
Фактичними внесками на соціальне страхування є відрахування підприємств і організацій до Фонду соціального страхування і пенсійного забезпечення.
Умовними внесками на соціальне страхування є допомога із соціального забезпечення, яку виплачують безпосередньо підприємства і організації своїм робітникам (доплати до пенсій, виплати у зв'язку з виробничими травмами, професійними захворюваннями і т. ін.).
Податки на продукти утримуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею. До них належать: податки з обороту і продажу; податок на додану вартість; імпортні та експортні мита; акцизні збори; надбавки до цін на окремі товари.
Інші податки включають платежі підприємств і організацій до державного бюджету і в позабюджетні фонди у зв'язку з використанням ресурсів і отриманням дозволів на специфічні види діяльності: плату за основний капітал і оборотні кошти; за воду, отриману промисловими підприємствами; податок на приріст коштів на оплату праці; податки з власників будівель, транспортних засобів; земельний податок; державне мито; сільськогосподарський податок; ринковий збір; внески на дорожні роботи; внески на пом'якшення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і т. ін.
Субсидії на виробництво та імпорт включають дві групи: субсидії на продукти й інші субсидії, що пов'язані з виробництвом.
Субсидії на продукти - це субсидії, які надані пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, проданих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом.
Вони включають відшкодування з державного бюджету для державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, інші субсидії, призначені для покриття поточних збитків підприємств.
Споживання основного капіталу за своїм економічним змістом відповідає витратам на амортизацію і капітальний ремонт об'єктів основного капіталу.
Метод кінцевого використання. За допомогою цього методу величину валового внутрішнього продукту можна визначити на стадії його використання.
Після первинного розподілу ВВП перерозподіляється, у результаті чого розраховують доходи, що їх називають вторинними, або похідними. Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто в кінці свого руху в процесі виробництва ВВП досягає стадії кінцевого використання, де за своїмцільовим призначенням поділяється на споживання в домашніх господарствах; вартість державних закупок; інвестиції в національну економіку і чистий експорт (різницю між вартістю товарів за експортно-імпортними операціями). Обчислення валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання дає характеристику використання сукупних кінцевих продуктів та послуг за різними напрямками.
Обчислення валового внутрішнього продукту за напрямками кінцевого використання виконується за такою схемою:
1. Кінцеве споживання 1.1. Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств. 1.2.Витрати на кінцеве споживання державних установ.1.3.Витрати на кінцеве споживання приватних некомерційних (громадських) організацій, які обслуговують домашні господарства.2. Валове нагромадження.2.1.Валове нагромадження основного капіталу.2.2.Зміни запасів матеріальних оборотних коштів.3.Сальдо експорту та імпорту продуктів і послуг.4.Валовий внутрішній продукт .Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і вартості спожитого основного капіталу (ЧВП може оцінюватися в тих самих цінах, що й ВВП) [8, ст. 430].
1.3. Система вартісних показників обсягу продукції. Способи обчислення валового обороту, валової продукції, товарної, реалізованої і чистої продукції
Вартісний облік промислової продукції дозволяє обчислювати ряд показників її обсягу на будь-якому рівні: починаючи від цеху і закінчуючи галуззю загалом. Цього не може забезпечити облік продукції в натуральних вимірниках, при якому різнойменна продукція не може підсумовуватись. Неможливо у цьому випадку складати і елементи продукції, які перебувають на різних стадіях її готовності: напівфабрикати і незавершене виробництво - це продукти, які розрізняються рівнем кристалізованої в них праці, здатністю задовольнити потреби суспільства.
Серед вартісних показників, які характеризують діяльність підприємства, розрізняють показники валового обороту, валової продукції, товарної продукції, реалізованої продукції та чистої продукції. Кожен із цих показників має певний економічний зміст, методику обчислення, а загалом вони становлять систему взаємопов'язаних вартісних показників. Всі ці показники, крім валового обороту, можуть бути розраховані заводським чи галузевим методами.
Порядок оцінки і обліку окремих елементів продукції промисловості регламентується відповідними нормативними документами Міністерства статистики України.
Валовий оборот.
У практиці обліку і планування окреме підприємство не можна розглядати як єдине ціле, що не має внутрішньої організаційної структури: цехів, виробництва. А втім, такі підрозділи існують, і без їх діяльності неможливо виробляти продукцію, яка проходить обробку в цих підрозділах, перетворюючись з сировини в незавершене виробництво, напівфабрикат, і зрештою, в готові вироби. Тому виникає необхідність визначати загальний обсяг продукції, виробленої за даний період, всіма промислово - виробничими цехами незалежно від мети виробництва. В такому разі валовий виробничий оборот, який найчастіше називають валовим оборотом, дає можливість охарактеризувати обсяг продукції, створеної в усіх структурних підрозділах підприємства.
Під валовим оборотом розуміють вартість всього обігу сукупної продукції, виробленої всіма промисловими цехами підприємства незалежно від її подальшого призначення.
До складу валового обороту (ВО) включають такі елементи продукції: - вартість готових виробів всіх промислово-виробничих цехів;
- вартість напівфабрикатів основного виробництва;
- вартість продукції допоміжних цехів у вигляді інструментів, оснастки;
- вартість виконаних робіт промислового характеру, таких як нікелювання, розкрій, розфасовка, капітальний ремонт і модернізація власного виробничого устаткування і інших підприємств;
- зміна залишків незавершеного виробництва.
Щодо незавершеного виробництва, то його як результат виробничої діяльності включають в розмірі різниці залишків на кінець і початок періоду. Ця величина може бути зі знаком (+), коли залишок на кінець періоду перевищує його розмір на початок періоду, і знаком (-), якщо, навпаки, залишок на початок більший, ніж на кінець періоду.
Залежність показника валового обороту від організаційної структури робить проблематичним використання його для характеристики діяльності підприємства. Не знаходить відбиття він і у звітності промислових підприємств. Тому оцінка виробничої діяльності промислового підприємства здійснюється за допомогою ряду інших показників.
Одним із них є валова продукція, яка характеризує в грошовому виразі кінцевий результат промислово-виробничої діяльності підприємства чи об'єднання за звітний період.
Валову продукцію підприємства можна визначити двома способами. По-перше, шляхом виключення з вартості валового обороту величини внутрішньозаводської обороту, по-друге, прямим сумуванням тих елементі, які становлять валову продукцію. На практиці у валову продукцію включають:
вартість готових виробів (ГВ);
- вартість напівфабрикатів, які йдуть за межі основного виробництва(НФ);
- вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зісторони, включаючи капітальний ремонт власного устаткування і транспортних засобів (Дн);
- різницю у залишках напівфабрикатів їй (Рн), продукції допоміжних цехів(Рп) і зміну залишків незавершеного виробництва (Рз).
У машинобудівній промисловості у зв'язку з особливостями організації бухгалтерського обліку не розрізняють напівфабрикатів і незавершеного виробництва, проте окремо обліковують зміну в залишках інструменту і оснастки власного виробництва.
При обчисленні валової продукції в її обсяг включається вартість виробів незалежно від того, виготовлені вони з власної сировини і матеріалів чи з сировини і матеріалів замовника. У зв'язку з цим величина валової продукції підприємств, особливо обробної промисловості, в значній мірі залежить від частки минулої праці, головним чином, вкладеної в предмети праці. Якщо, наприклад, на годинниковому заводі перейти від виробництва годинників в хромонікелевому корпусі до годинників у золотому корпусі, то вартість валової продукції збільшиться в кілька разів при незмінній кількості виробів і обсягу виробництва. [1, ст. 427].
Значну частину виробленої продукції, а часто й всю становить товарна продукція промислового підприємства чи фірми, яка виражає в грошовій формі обсяг продукції, яка підготовлена в звітному періоді для відпуску за межі основної діяльності (для виробничого чи особистого споживання). Власне кажучи, товарна продукція є частиною валової продукції, яка підготовлена для передачі в народногосподарський оборот, тобто для її реалізації. При визначенні її обсягу використовують заводський метод.
В товарну продукцію включаються:
- вартість готових виробів, виготовлених у звітному періоді основними, підсобними і побічними цехами підприємства;
- вартість напівфабрикатів власного виробництва і виробів допоміжного виробництва, відпущених у звітному періоді за межі основної діяльності;
- вартість робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони.
Товарна продукція планується і обліковується в оптових цінах підприємства, які закладені в план, і фактично діючих.
Основну частину товарної продукції переважної більшості промислових підприємств (крім ремонтних заводів) становлять закінчені виробництвом готові вироби, які передані її склад можуть бути відпущені на сторону. Проте у зв'язку з різними причинами виготовлені в звітному періоді готові вироби не завжди відвантажуються замовнику. У даному періоді можуть бути відвантажені готові вироби, які виготовлені в цьому періоді, нерідко відвантажуються в наступні періоди. Тому для характеристики обсягу товарної продукції, яка відвантажена на адресу замовника, обчислюється показник відвантаженої продукції. До складу відвантаженої продукції звітного періоду включають ту продукцію, на яку в даному періоді складені відповідні розрахункові документи на відвантаження. В статистичній звітності цей показник не наводиться, проте на основі даних звітів підприємства може бути обчислений на базі даних про обсяги виробництва і залишки готових виробів па складах підприємства. Арифметично відвантажена продукція дорівнює товарній продукції за мінусом зміни залишків готових виробів на складі підприємства.
Збіг обсягів відвантаженої і товарної продукції не означає, що у звітному періоді була відвантажена вся продукції підприємства.
У системі вартісних показників продукції промислового підприємства важливе місце займає реалізована продукція. Це продукція промислового підприємства, що відвантажена споживачу і за яку на розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти.
На відміну від товарної продукції, що вироблена і підготовлена для її включення в народногосподарський оборот, реалізована продукція вже вступила в цей оборот. Водночас вона ідентична товарній продукції за сукупністю тих елементів, що її становлять. В обсяг реалізованої продукції за звітний період входять вартість:
- готових виробів;
напівфабрикатів власного виробництва, реалізованих на стороні;
продукція допоміжних і побічних цехів, що реалізована на сторону;
робіт промислового характеру, штопаних на замовлення зі сторони іоплачених у звітному періоді.
Продукція вважається реалізованою і моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію і моменту відбиття їх на рахунку «Реалізація» [2, ст. 440] Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції. Це заводський метод визначення реалізованої продукції.
По виробничому об'єднанню загалом обсяг реалізованої продукції визначається як вартість продукції, що вироблена всіма виробничими одиницями і реалізована об'єднанням за його межі і підпорядкованим об'єднанню самостійним підприємствам, та продукція, яка виготовлена і реалізована самостійними підприємствами, підпорядкованими виробничому об'єднанню.
Реалізована продукція оцінюється її оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов'язаних з ним фінансових показників.
Між розглянутими показниками обсягу промислової продукції існує взаємозв'язок, який можна охарактеризувати за допомогою ряду методів, серед яких слід виділити так званий коефіцієнтний.
Суть коефіцієнтного методу полягає в тому, що аналіз взаємозв'язків базується на попередньому визначенні ряду відносних показників, які відбивають співвідношення обсягів валового обороту, валової, товарної, відвантаженої і реалізованої продукції. Ці показники або коефіцієнти виражають взаємозв’язок обсягів продукції у вигляді функціональної моделі:
Реалізована продукція = Валовий оборот * Валова продукція / Валовий оборот * Товарна продукція / Валова продукція * Відвантажена продукція / Товарна продукція * Реалізована продукція / Відвантажена продукція.
Замінивши всі елементи моделі символами, взаємозв'язок показників можна подати у такому вигляді:
РП=ВО*Кв*Кт*Кв*Кр
де РП