Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Регіональна економіка
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка природокористування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства та природокористування
Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту та права
Кафедра фінансів і економіки природокористування
з навчальної дисципліни
“Регіональна економіка”
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………...3
1. Фактори регіонального розвитку і розміщення продуктивних сил Донецької області……..…………………………………………………………5
2. Населення і трудовий потенціал Донецької області………………………16
3. Підприємства, що формують імідж Донецького регіону…………………19
Висновок………………………………………………………………………...28
Список використаної літератури……………………………………………...30
Вступ
Будь-яка територія становить просторово організовану і впорядковану множину природних, соціальних, господарських об’єктів. Вона характеризується двома видами просторової організації: природна і суспільна (господарська). Під природною організацією території розуміють передусім її ландшафтне компонування. Суспільна організація території (СОТ), чи господарська (ГОТ), - це компонування одиницями і системами, що виконують певні суспільні чи економічні функції і займають деяку її частину. Поняття територіальної організації господарства охоплює просторові поєднання всіх складових людської життєдіяльності - ПРП, населення, виробничої та соціальної інфраструктури. Існування між цими складовими тісних різноманітних зв’язків на певній території дає підстави вести мову про регіональний соціально-економічний комплекс (систему), головними ознаками якого є цілісність, автономність та стійкість. Цілісність означає наявність єдиної для всього поєднання функції чи Мети, якої може не бути в окремих її елементів.
Національний господарський комплекс України є великою і складною соціально-економічною системою, яка складається з окремих структур і елементів нижчого порядку, що в свою чергу теж є соціально-економічними системами. Таким чином, мова йтиме про господарський комплекс України як єдність регіональних економічних систем різного порядку.
Збалансований розвиток держави не можливий без комплексного розвитку регіональних економічних систем та регулювання регіональних економічних і соціальних пропорцій. Поглиблення регіонального дисбалансу соціально-економічного розвитку суттєво ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, формування загальнодержавних ринків товарів і послуг, збільшує загрозу регіональних криз та дезінтеграцію національної економіки.
Донецька область відіграє провідне місце у економіці нашої держави і є одним з найрозвинутіших територіально-виробничих комплексів на території України. Тому дослідження стану економіки даної області та проблем її розвитку як на даному етапі так і в майбутньому є важливим.
Актуальність теми полягає в тому, що розвиток Донецької області великим чином впливає на економіку України в цілому, адже:
В Донецькій області виробляється 20% обсягу промислової та 5,0% обсягу сільськогосподарської продукції країни.
Область має високий індустріальний рівень розвитку.
У галузевій структурі промислового виробництва найбільшу питому вагу має чорна металургія та паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість, машинобудування.
Область є основним постачальником металу, продукції машинобудування і хімічної промисловості.
Регіон дає 20% валового внутрішнього продукту України.
В області наявні сполучення потужної промисловості з багатогалузевим сільським господарством і розвинутою транспортною системою.
Предметом дослідження даної роботи є стан та перспективи розвитку Донецької області, а об’єктом – Донецька область.
Метою роботи є розкриття економічної характеристики Донецької області.
Завданням роботи є висвітлення наступних питань:
соціально-економічний розвиток Донецької області
перспективи розвитку Донецької області
місце і роль Донецької області в економіці України
1. Фактори регіонального розвитку і розміщення продуктивних сил Донецької області
Фактор економіко-географічного положення серед інших займає дещо виняткове місце, оскільки розташування кожного об’єкта народного господарства у просторі обумовлене багатьма причинами. Економіко-географічним положенням об’єкта (країни, району, населеного пункту, підприємства) називається сукупність просторових його відношень до інших, які впливають або можуть впливати на його розвиток. Аналіз економіко-географічного положення означає вивчення просторових відношень досліджуваних об’єктів порівняно з іншими. До найважливіших належать відношення до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних центрів та вузлів [6,234-235].
Природно-ресурсний потенціал - важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. Природні умови - це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять: географічне положення, кліматичні умови, особливості рельєфу та розміщення ресурсного потенціалу.
Природні умови і ресурси істотно впливають на особливості й засади територіальної організації виробництва. Природні умови, що до них зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва та вважатись несприятливими, а в іншому - створювати додаткові умови для прогресу: родючість ґрунтів, нормальне зволоження ґрунтів.
Наявність тих чи інших природних ресурсів (лісові, земельні, рекреаційні), а також корисних копалин може правити за стимул, поштовх для розвитку економіки країни чи окремого регіону.
Природні умови і ресурси справляють істотний вплив а галузеву структуру народного господарства регіону та види виробництва, що від природних умов залежать, а є й такі, що від них не залежать [10,311-312].
Класифікація природних ресурсів залежить від поставленої мети. Продуктивні сили - це елементи і сили природи, які можна використовувати у виробничій і невиробничій діяльності людини.
Вони поділяються на:
(мінеральні (корисні копалини – паливні, рудні, нерудні).
(земельні (типи ґрунтів, ліси чагарники, пасовища, малопродуктивні землі).
(водні ( води Світового океану та води суходолу - озера, річки; підземні - ґрунтові, артезіанські).
(біологічні ресурси (рослинний і тваринний світ).
(ресурси Світового океану, що перебувають у воді у розчиненому стані, на морському дні, й під ним - у товщі земної кори.
(рекреаційні (природно-кліматичні, бальнеологічні, заповідні).
(кліматичні і космічні (сонячна енергія, енергія вітру, внутрішня енергія Землі ).
За ступенем вичерпності ресурси поділяються на вичерпні і невичерпні. Вичерпні в свою чергу поділяються на відновні і невідновні. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується тим, що дедалі більша частина природніх умов перетворюється на природні ресурси.
Мінеральні ресурси - це сукупність запасів корисних копалин у надрах району Землі, придатних для використання у різних галузях господарства.
Корисні копалини - це мінеральні утворення в земній корі з певним хімічним складом і фізичними властивостями, які використовуються людиною у господарській діяльності [ 3, 118-119].
Донецький економічний район складається з Луганської та Донецької областей. Територія району 112,3 тис. км ². Це 18,6 % території всієї країни. В регіоні проживає 13,6 млн. чол., що становить 26,9 % загальної кількості населення в Україні. Донецький район за кількістю населення посідає перше місце серед макрорайонів України. Цей район є індустріальним серцем України. Його частка у виробництві промислової продукції становить майже 53 %. На нього припадає майже 90 % видобутку кам’яного вугілля в країні, переважна частина видобутку залізної руди й 120 % марганцевої руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість виплавки чавуну й виготовлення прокату. Район дає значну частину металомісткого устаткування, в першу чергу металургійного і гірничошахтного. Тут виробляються локомотиви, автомобілі, верстати. Важка промисловість визначає профіль економічного району. Легка, харчова промисловість, сільське господарство перебувають у “затінку”, але вони дають значний внесок в економіку країни.
Район посідає перше місце в країні за виробництвом трикотажу (34%), взуття (28%), зерна (22%), соняшнику (44%), овочів (25%). Отже, район представлений всіма основними галузями виробництва досить вагомо.
Донецький район лідер і за узагальнюючими показниками: за валовим продуктом (41%) і за основними фондами (понад 31%). У районі є потужна база кваліфікованих кадрів робітників, інженерів, науковців. Він має густу транспортну мережу. Попри різноманітний характер передумов і факторів формування багатогалузевої структури району, все ж таки слід підкреслити, значну роль у формуванні цієї структури належить природо-ресурсному потенціалу.
Інтегральний природо-ресурсний потенціал цього району дуже великий : 36% загального українського показника. В його основі - вугілля, залізні і марганцеві руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини і флюсові вапняки, цементна сировина. Не менш важливе значення мають агрокліматичні умови - родючі чорноземи, достатня кількість сонячного тепла. Поряд із цим бракує зволоження, водних ресурсів, що вносить певні корективи в спеціалізацію і розміщення виробництва. Не тільки загальноукраїнське, а й світове значення мають поклади вугілля, залізної і марганцевих руд. Основні запаси українського кам’яного вугілля зосереджені в Донбасі. Але вони майже вичерпані. Залізні руди характеризуються великими запасами й високою якістю (вміст заліза в криворізькій руді - 65 %).
Наявність великих запасів коксівного вугілля, залізних і марганцевих руд, вогнетривких глин сприяли розвитку потужної чорної металургії. Донецький металургійний район - один з найбільших в світі. Він виробляє металу значно більше, ніж українська економіка має в ньому потреби.
Вугілля, кухонна сіль – є сировиною для формування хімічної промисловості в регіоні.
Чорноземи й переважно рівнинна поверхня території сприяють розвитку сільського господарства, особливо зернового виробництва. А на його основі - багатогалузевої харчової промисловості [7, 415-416].
Надмірна територіальна концентрація виробництва, переважання матеріаломістких та енергомістких виробництв створили в регіоні напружену екологічну ситуацію
Таблиця 1.1.
Територія і кількість населення Донецького економічного району
Область
Територія
загальна кількість населення
у тому числі
% міського населення
густота чол. на 1 км
місто
село
Донецька
26,5
5064,4
4568
496,4
90,2
191
Луганська
26,7
2706,4
2337,9
368,5
86,4
101
За таблицею можна побачити, що основною галуззю народного господарства Донецького економічного району є промисловість, а не сільське господарство, оскільки основна частина населення проживає у містах, а отже зайнята у промисловому виробництві.
Таблиця 1.2.
Чинники економічного розвитку Донецького району
Чинники, що сприяють розвитку
Чинники, що стримують розвиток
1. Висока частка мінеральних. Ресурсів у структурі ПРП
1.Вугільні родовища дуже виснажені
2. Мінеральні ресурси різноманітні
2. Великі площі заняті териконами і кар’єрами
3. Родовища корисних копалин розташовані безпосередньо біля споживача
3. Недолік водних ресурсів
4. Велика кількість тепла і світла
4. Ґрунти потребують зрошування
5. Родючі ґрунти.
5. Улов риби скорочується внаслідок забруднення Азовського моря.
6. Наявність рибних ресурсів.
6. Висока частка безробіття (особливо серед жінок) унаслідок скороченнявиробництва.
7. Рекреаційні ресурси.
7. Високий ступінь концентрації виробництва спричинив забруднення навколишнього середовища.
8. Достатня кількість кваліфікованих трудових кадрів
8. Розміщені найстаріші виробництва важкої промисловості, бо освоєння ресурсів почалося ще у XVIIст.
Таблиця 1.3.
Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу областей України
Область
Сумарний потенціал ,% від
Компонентна структура
ПРП, %
сумарного по Україні
мінеральні
водні
земельні
лісові і фауністичні
природно -
рекреаційні
Вінницька
3,6
2,1
9,7
79,1
4,0
5,1
Волинська
1,7
1,0
18,0
55,2
16,6
9,2
Дніпропетровська
10,9
68,9
4,8
21,3
0,7
4,3
Донецька
12,3
72,8
4,8
16,8
0,5
5,1
Житомирська
2,9
5,5
15,9
59,8
13,3
9,5
Закарпатська
2,5
3,0
31,5
19,4
17,5
28,6
Запорізька
3,9
20,4
20,1
49,7
1,4
8,4
Івано-Франківська
2,2
7,5
33,3
24,1
17,7
17,4
Київська
4,0
3,8
12,3
59,5
6,0
18,4
Кіровоградська
3,0
10,8
11,9
70,3
2,2
4,8
Кримська автономія
6,0
10,0
19,3
39,0
2,1
29,6
Луганська
8,8
73,8
6,8
13,8
1,0
4,6
Львівська
3,7
22,5
22,7
29,2
11,3
14,3
Миколаївська
2,9
2,8
23,2
66,7
1,5
5,9
Одеська
3,7
1,8
11,1
71,8
1,3
13,5
Полтавська
3,5
11,5
11,0
68,1
4,0
5,4
Рівненська
1,8
5,0
16,4
55,0
16,4
6,8
Сумська
2,7
3,4
15,9
65,3
8,7
6,7
Тернопільська
2,1
1,2
13,6
75,0
4,9
5,3
Харківська
4,3
14,2
11,4
54,6
4,5
15,3
Херсонська
2,9
1,6
22,7
67,1
2,2
6,4
Хмельницька
2,7
3,5
13,8
72,6
4,2
5,9
Черкаська
3,0
5,8
12,7
67,7
5,5
8,3
Чернігівська
3,6
10,8
12,9
59,1
7,7
9,5
Чернівецька
1,3
5,2
18,3
50,0
12,8
13,7
Всього по Україні
100
28,3
13,1
44,4
4,7
9,5
/
За таблицею можна побачити, що найбільшу частку у структурі природно-ресурсного потенціалу Донецького району займають мінеральні ресурси. На другому місці знаходяться земельні , на третьому – водні та на четвертому природно – рекреаційні ресурси. Останнє місце посідають лісові та фауністичні ресурси.
/
/
Мінеральні ресурси
Запаси корисних копалин – це кількість мінеральної сировини, що виявлена за допомогою геологічного розслідування. Їх поділяють на балансові і за балансові. Балансові - відповідають промисловим кондиціям і їх економічно доцільно використовувати. За балансові – внаслідок низького вмісту цінних компонентів або складної технології добування і переробки поки що недоцільно використовувати (але згодом таке використання можливе).
У надрах Донецького басейну відомо близько 50 різних видів корисних копалин. Головне багатство цієї місцевості - кам’яне вугілля. У вугленосній формації розвідано до 300 пластів промислового вугілля і до 200 пластів вапняку. Загальні геологічні запаси вугілля, якщо включити пласти потужністю до 0,45 м у пластах робочої потужності до глибини 1800 м, становлять109 млрд. т, у тому числі коксівного – 16,8 млрд. т. Подальший промисловий розвиток басейну пов’язаний з експлуатацією глибинних горизонтів і виробленням малопотужних пластів. Амвросіївська група родовищ є сировинною базою для формування у регіоні цементної промисловості. Район має найбільший в Україні запас гіпсу (Артеміївське, Пшеничне, Михайлівське родовища в Донецькій області). На території району десятки родовищ будівельних і скляних пісків, а також великі запаси формувальних пісків, що застосовуються у металургійній промисловості та машинобудуванні. Необмеженою є сировина для цегельно-черепичного виробництва. Великі родовища кам’яної солі експлуатуються західніше Краматорська і Слов’янська. Серед них такі як : Артемівське Слов’янське, Карфагенівське родовища та інші. Перспективними є родовища калійних солей біля Слов’янська. Значними є родовища нерудної сировини для розвитку металургії. Доломіти і флюсові вапняки залягають у Новотроїцькому, Оленівському та інших родовищах Донецького району. На території спостерігаються також значні поклади тугоплавких глин і каолінів, а також природного газу (Боровське родовище). Перспективне значення для економічного розвитку району мають поклади міді та алюмінієвої сировини, поклади залізної руди біля Маріуполя і поліметалевих руд у центральній частині Донбасу. Велике значення мають графіт і азбест [4, 87-88].
Водні ресурси
Головна водна артерія Донбасу - р. Сіверський Донець, яка простягається через Донецьку і Луганську області на 370 км. Другою за значенням є р. Кальміус. Її довжина – 216 км. Каналом Сіверський Донець – Донбас ріка сполучена з Доном. Канал відіграє значну роль у водопостачанні території регіону. Деяке господарське значення мають р. Міус і її притока Кринка. Річки рівнинного типу, переважно снігового (70%) і дощового (20%) живлення. Річки живляться такожпідземнимиі шахтними водами. Вода надзвичайно забруднена скидами неочищених промислових вод.
Багато річок влітку пересихають і водопостачання більш як на 50% здійснюється за рахунок 80 водосховищ (Карлівське (Донецьк), Кам’янське (Луганськ)). Дефіцит водопостачання в районі становить 5 млрд м³.
В Луганській області понад 60 озер, у Донецькій їх мало, переважно невеличкі заплавні. В районі закладено 1309 ставків і водойм загальною площею водного дзеркала 10,7 тис. га. Річки, озера, водосховища і ставки використовуються для риборозведення, промислового і комунального водопостачання, зрошування. Підземні води поступають з загальних ресурсів поверхневих, однак їх роль у балансі питтєвого водопостачання Донецького економічного району досить значна.
Перед районом стоїть проблема докорінного поліпшення водопостачання, від розв’язання якої залежить подальший розвиток економіки району, а отже і всієї країни [8,256-257].
Земельні ресурси
Найвищий рівень освоєння мають давньозаселені західні та центральні області України, а також промислові регіони Подніпров’я і Донбасу. Дуже важлива особливість земельних ресурсів полягає в тому, що верхній тонкий шар землі-ґрунт має природню родючість, тобто здатність забезпечувати рослини компонентами, необхідними для їх життєдіяльності.
Більшу частину території Донбасу займають звичайні середньогумусні чорноземи. Трапляються лугові, дерново-глейові та алювіальні, солонцюваті та супіщані ґрунти, що відзначаються високою родючістю. Однак ґрунтові багатства використовуються нераціонально. Щорічно шахти видають на-гора 10 млн. т породи, яку звалюють на родючих землях. Ґрунтам шкодять непродумані меліорація і хімізація. В районі дуже поширені ґрунтова ерозія й засолювання.
Проте добра родючість ґрунтів стимулює розвиток агропромислового комплексу.
Таблиця 1.4.
Виробництво окремих видів рослинної продукції
Область
Зерно
Цукровий буряк
Соняшник
Картопля
Овочі
Донецька
1655,9
55,7
272,8
604,6
309,5
Луганська
1131,2
50
187,3
308,4
154,6
Лісові і фауністичні
У Донецькому районі росте 1750 рослин, із них близько 150 видів – культурні. Лісами вкрито 6,6 % території (наприкінці 60-х рр. – 13 %). Природна ст6епова рослинність збереглась лише на непридатних для сільського господарства - на схилах Донецького кряжа, Приазовській височині та у заповідниках. Це ковила, типчак, житняк, пирій, гадючник, шавлія, полин та ін. А у заповіднику “Хомутівський степ” (“Донецька Асканія”) флора представлена майже 500 видами різних рослинами, багато з яких більше ніде не зустрічаються.
На території району ліси представлені трьома видами: байрачними, заплавними, вододільними лісостеповими. Тут ростуть дуб, сосна, липа, ліщина, калина та інші кущі та дерева. На південь від Донецька розкинувся Великоанадольський ліс, насаджений у середині ХІХ ст., який ще називають “зеленою перлиною Донбасу”. Тут росте 120 порід дерев. Полезахисні смуги займають80 тис. га. Тваринний світ Донецького економічного району належить до українського степового. Зоогеографічна фауна його бідна. Є 50 видів ссавців,287 видів птахів, 42 види риб, 10 видів плазунів. Серед найбільш поширених є такі: кріт, білка, борсук, вовк, лисиця, козуля європейська, журавель степовий, сова болотяна, жайворонок степовий, ящірка піщана та інші [1,652-653].
Рекреаційні ресурси
Рекреаційне господарство сформувалося в басейні Сіверського Дінця, у межах Донецької височини та Приазовської низовини. Розвитку рекреаційного комплексу сприяють лісостепові та степові ландшафти, м’який помірно континентальний клімат, лікувальні грязі та мінеральні джерела. Мінеральні води різних типів (бромні, хлоридно-натрієві, столові) розташовані в Сведровському, Волновоському, Добропільському районах. До курортних ресурсів належить також морська мулова грязь, що видобувається з дна Таганрозької затоки. М’який клімат і тепле Азовське море використовується для проведення кліматотерапії.
Серед культурно-історичних ресурсів виділяють Святогірський історико-архітектурний заповідник, меморіальний комплекс “Молода гвардія”, а також численні музеї.Історичне освоєння рекреаційних ресурсів району налічує понад 150 років. Загальна чисельність організованих рекреантів досягає 1 млн. чол. щорічно. Важливими рекреаційними вузлами в Донецькому районі є Маріупольський, Слов’янський, Кремінський, Старобільський. Поблизу лісових агломерацій, поряд з штучними водосховищами склалися зони короткочасного відпочинку (Лагутинське, Ісакіївське).
Розділ 2. Населення і трудовий потенціал Донецької області
Населення – (народонаселення) сукупність людей, що проживають на певній території. Характерною ознакою населення є постійне відновлення через зміну поколінь. Впливають шлюби, політичні, економічні та іші не менш важливі фактори.
Останнім часом відіграє велику роль якісний (працюючий) склад населення. Якість населення характеризують три взаємообумовлені та взаємопов’язані аспекти:
відтворювальний потенціал.
дієвий потенціал населення, який характеризує здатність населення залучати предметно-речові чинники соціальної життєдіяльності, а також змінювати їх відповідно до своїх потреб та потреб усього населення
система соціального управління відтворення населення, яка характеризує здатність населення до узгодження ефективного розвитку відтворення та дієвого потенціалу.
Донецька область - найбільш густонаселений регіон України. Тут мешкає близько 9% загальної чисельності населення країни. Область - промислова частина Донбасу з переважаючим міським населенням. Населення характеризується багато національністю - тут мешкають представники понад 120 етносів: українці, росіяни, греки, євреї, німці, татари та інші. У національному складі населення області українці переважають над росіянами. У територіальному розрізі частка українців є значно вищою в північних, північно-західних та південно-західних районах області. В трьох містах Донецьк, Макіївка та Єнакієве частка росіян є дещо більшою ніж українців [5, 156-157].
На економічний розвиток регіону впливає населення через свою економічно активну частину: загальну чисельність зайнятого в суспільному виробництві населення, його віково-статеву структуру, рівень освіти, професійний склад і територіальну організацію.
Демографія – наука, яка вивчає відтворення населення, вона відображає кількісний та якісний склад населення.
Основною причиною збільшення чи зменшення кількості населення є природний або механічний рух населення.
Чисельність наявного населення області на 1 вересня 2013 року становила 4356,4 тис. осіб. Упродовж січня-серпня вона зменшилася на 19,1 тис. осіб, в основному внаслідок перевищення кількості померлих над кількістю народжених.
У січні-серпні 2013 року в області померло 45,7 тис. осіб, що порівняно з січнем-серпнем попереднього року менше на 4,2%, проте в 1,7 раза більше, ніж народилося. Кількість народжених порівняно з січнем-серпнем 2012 року зменшилася на 5,7% і склала 27 тис. дітей. Рівень смертності в січні-серпні 2013 року склав 15,7 померлих у розрахунку на 1000 наявного населення проти 16,3 - в січні-серпні 2012 року. Рівень народжуваності зменшився з 9,8 народжених на 1000 наявного населення в січні-серпні 2012 року до 9,3 - в січні-серпні 2013 року.
За січень-серпень 2013 року до області прибули на постійне проживання 8,9 тис. осіб, що на 0,4 тис. осіб менше, ніж виїхали. Серед мігрантів, які приїхали до області в січні-серпні 2013 року, 77,4% були з інших регіонів України, 22,6% - з інших країн. Серед тих, хто вибув, 85,6% виїхали в інші регіони України, 14,4% - емігрували до інших країн.
Трудові ресурси – це група населення, яка має відповідний освітній, професійний, кваліфікаційний рівень, фізичний розвиток і стан здоров’я.
Трудові ресурси діляться на:
активні – створюють товари, працюють.
пасивні не приймають участі з тих чи інших причин (навчання, стан здоров’я).
Економічно-активне населення – трудові ресурси.
Зайнятість населення – це рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями та участь його в суспільно-корисній праці, вона відображає рівень використання трудового потенціалу працездатного населення [11, 174].
Загальна кількість зареєстрованих державною службою зайнятості безробітних на кінець вересня 2013 року становила в області 33,7 тис. осіб, що на 1,2% менше, ніж було на кінець серпня.
Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами та організаціями до служби зайнятості, на кінець вересня 2013 року становила 5,8 тисячі. Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) складало 6 осіб.
Кількість безробітних жінок на кінець вересня становила 20,4 тис. осіб, або 60,7% всіх зареєстрованих безробітних. Безробітної молоді до 35 років перебувало на обліку 14,3 тис. осіб, або 42,4% всіх безробітних. Середній розмір допомоги по безробіттю у вересні 2013 року становив 1323 грн.
За сприяння державної служби зайнятості в січні-вересні було працевлаштовано 23,3 тис. осіб, або 27,8% громадян, які мали статус безробітного.
Рівень зареєстрованого безробіття на кінець вересня 2013 року склав в області 1,3% населення працездатного віку. Рівень безробіття економічно активного населення працездатного віку, визначений органами статистики за методологією Міжнародної організації праці, становив 8,7% (згідно з останніми даними за І півріччя 2013 року).
Розселення – це процес заселення території розселення є міським і сільським. Основними факторами формування сучасної системи розселення виступають:
розміщення виробництва.
наявність транспортної мережі.
особливість природного середовища.
Співвідношення міського і сільського населення показує рівень розвитку продуктивних сил.
Розділ 3. Підприємства що формують імідж Донецького регіону
Вагоме місце в економіці Донеччини посідає промисловість. Область виробляє п’яту частину загальнодержавного обсягу промислової продукції, посідає перші та провідні місця в Україні з виробництва цілого ряду основних видів промислової продукції, з обсягу експорту. Тут сконцентровано понад 2000 промислових підприємств гірничовидобувної, металургійної, хімічної галузей, енергетики, важкого машинобудування і будівельних матеріалів, експлуатується близько 300 родовищ корисних копалин.
В структурі промислового виробництва переважають металургійний (49%) та паливно-енергетичний комплекси (23,5%). 2 найбільших промислових центра виробляють більш ніж половину загального обсягу промислового виробництва області: Донецьк (18%), Маріуполь (37%).
Початками промислового Донбасу слід вважати Соляні промисли Донеччини у 17-18 ст. Наявність в Донецькому регіоні власних паливно-енергетичних і мінерально-сировинних ресурсів, близькість залізорудних родовищ Криворізького басейну, вихід до моря, сприяли формуванню великого промислового комплексу з високою концентрацією галузей важкої промисловості, створенню досить розвинутої виробничої, наукової і соціальної інфраструктури, високого ступеня урбанізації.
Природні та історико-економічні передумови сприяли створенню в районі територіально-виробничого комплексу класичного типу: тут діють послідовні й паралельні зв’язки між галузями й об’єктами виробництва. Донецький економічний район має такі галузі спеціалізації: теплова енергетика, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, будівельний комплекс, харчова промисловість, вирощування зернових і соняшнику, а також овочів [2, 497].
Металургійний комплекс складається з чорної та кольорової металургії.
Чорна металургія є провідною галуззю й утворює основу індустріального комплексу Донецького економічного району. Вона є головною галуззю, що зв’язує енергетичний, хімічний, машинобудівний, транспортний комплекси в єдину систему. Територіально-галузевий комплекс чорної металургії поділяється на три групи підприємств: Донецьку, Придніпровську, Приазовську. Донецька орієнтується на вугілля, тут зосереджені найстаріші заводи. Друга група орієнтується на місцеві залізо й марганцеві руди. Велике значення має водопостачання з Дніпра. Третя група зосереджена в Маріуполі. Тут металургія базується як на криворізькій, так і на керченській залізній руді, а вугілля довозиться з Донбасу. Кольорова металургія працює переважно на довізних рудах (крім виробництва ртуті). Ця галузь використовує потужну енергетичну базу, а також орієнтується на споживача.
За січень–вересень 2013 року індекс промислової продукції області порівняно з аналогічним періодом 2012 року склав 92%, за вересень порівняно з вереснем 2012 року – 95,2%, порівняно з попереднім місяцем, тобто серпнем 2013 року, – 101,4%.
Серед основних видів промислової діяльності обсяг виробленої з початку року продукції збільшився порівняно з січнем–вереснем 2012 року у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – на 2,3%. Зменшився за січень–вересень порівняно з аналогічним періодом 2012 року обсяг продукції в хімічній та нафтохімічній промисловості – на 4,8%, у вугільній промисловості – на 5,1%, у виробництві, передачі та розподіленні електроенергії – на 5,6%, в металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів – на 6,7%, у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення – на 8,9%, у виробництві будівельних матеріалів та іншої неметалевої мінеральної продукції – на 10%, у добуванні неенергетичних корисних копалин та розробленні кар’єрів – на 15,1%, в машинобудуванні – на 22,6%, в легкій промисловості – на 28,4%.
Виплавка чавуну за січень–вересень 2013 року склала в області 9,6 млн.т, що більше аналогічного періоду 2012 року на 3,8%. Виробництво сталі, склавши 10 млн.т, скоротилося порівняно з січнем–вереснем 2012 року на 6,6%. Виробництво готового прокату за січень–вересень 2013 року склало 5,7 млн.т, що менше січня–вересня 2012 року на 7,5%. Випуск металевих труб зменшився порівняно з січнем–вереснем 2012 року на 20,6% і склав 339,5 тис.т.
Обласний обсяг видобутку рядового вугілля за січень–вересень 2013 року склав 27,8 млн.т, що менше аналогічного періоду 2012 року на 5,6%. Обсяг готового вугілля, який включає продукти збагачення і відвантажене рядове вугілля (в тому числі для наступного збагачення), за січень–вересень 2013 року склав 22,8 млн.т і порівняно з січнем–вереснем попереднього року зменшився на 4,7%.
Таблиця 3.1.
Найбільші промислові підприємства Донецької області
млн. грн. валового доходу
1. Чорна металургія з повним циклом виробництва:
Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча
8283,9
Металургійний комбінат “Азовсталь”
5470,3
Донецький металургійний завод, ДМЗ
3366,8
Єнакієвський металургійний завод, ЄМЗ
1541,9
Макіївський металургійний комбінат, ММК
808,6
2. Чорна металургія, трубні заводи:
Харцизький трубний завод, ХТЗ
399,9
3. Чорна металургія, коксохімія:
Авдіївський
2007,7
Маркохім - м. Маріуполь
951,1
Донецьккокс
479,4
Макіївський
371,1
Єнакіївський
310,0
Ясиновський - м. Макіївка
237,4
Макіївкокс
142,4
4. Кам’яновугільна промисловість
Шахта імені Засядька - м. Донецьк
895,2
Донецьквугілля
554,7
Добропіллявугілля
546,7
Шахта “Красноармійська-Західна № 1”
510,2
Макіїввугілля
448,3
Шахта “Комсомолець Донбасу” - м. Кіровське
240,8
Шахтарськантрацит
225,5
Шахта “Краснолиманська” - м. Родинське
216,3
Селидіввугілля
192,0
Красноармійськвугілля - м. Димитров
186,3
Дзержинськвугілля
116,6
5. Машинобудівна промисловість
Концерн “Азовмаш” - м. Маріуполь
3515,9
Концерн “Укрвуглемаш” - м. Донецьк
1601,3
НКМЗ, Новокраматорський машинобудівний завод –
м. Краматорськ
698,5
Норд - м. Донецьк
572,3
Донбас-Плюс - м. Донецьк
133,3
6. Хімічна промисловість
Концерн “Стірол” - м. Горлівка
1553,3
АПК Донецького району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це пояснюється тим, що вся територія району розташована практично в одній природній зоні - степовій.
Головні галузі спеціалізації сільського господарства: вирощування зерна, соняшнику, м’ясомолочне скотарство, свинарство, птахівництво, вирощування конопель, цукрового буряка. Через існування тут міських агломерацій розвинулось господарство приміського типу: м’ясо-молочне скотарство, свинарство, виробництво овочів і плодів [9,58-59].
Харчова промисловість району представлена масложировою, олійною, молочною,борошномельною, соляною промисловостями.
Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва області за січень-вересень 2013 року порівняно з січнем–вереснем 2012 року склав 102,8%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах – 94,9%, в господарствах населення - 109
07.12.2013 17:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора