розрахунок показників. Розрахункова робота з Мікроекономіка. Робота № 525209

Перехід до торгівельного партнера Binance

розрахунок показників

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Інститут економіки і менеджменту

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2013

Тип роботи:

Розрахункова робота

Предмет:

Мікроекономіка

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Інститут економіки і менеджменту Кафедра теоретичної та прикладної економіки РОЗРАХУНКОВА РОБОТА з дисципліни «Мікроекономіка» Варіант №27 ЗАВДАННЯ 1 Сіткові зовнішні впливи: ланцюговий ефект, ефект снобізму. Для деяких товарів попит особи залежить від попиту інших людей. В такому випадку говорять про мережеві зовнішні впливи. Вони можуть бути позитивними або негативними. Позитивні мережеві впливи мають місце тоді, коли попит типового споживача на деякий товар зростає в наслідок збільшення обсягу покупок інших споживачів. У протилежному випадку мережевий вплив є негативним. Одним із прикладів мережевого зовнішнього впливу є ланцюговий ефект. Під ним розуміють бажання споживачів купувати товар, яким володіє майже кожна особа, наслідувати модні тенденції. Створення ланцюгового ефекту є головною метою реклами. Ланцюговий ефект зумовлюється короткочасним захопленням і модою, але позитивний мережевий зовнішній вплив може виникати і з інших причин. Внутрішня цінність деяких товарів для їх власників є тим більшою, чим більшою є кількість людей, які володіють такими товарами. Ефект снобізму є прикладом негативного мережевого зовнішнього впливу. Він означає бажання володіти вишуканими або унікальними товарами. Попит на такий товар буде тим вищим, чим менше людей володітиме ним. До таких снобістських товарів належать витвори мистецтва, ексклюзивний одяг, біжутерія, автомобілі, виготовлені за індивідуальними замовленнями. В такому разі цінність від володіння товарами, які можна кваліфікувати як снобістські, частково зумовлена престижністю і особливим статусом, які випливають із обмеженості кола власників цих товарів. На відміну від ланцюгового ефекту ефект снобізму робить ринковий попит менш еластичним. Ефект снобізму пригнічує зростання попиту – цей висновок є важливим для ціноутворення. Ланцюговий ефект Ефект снобізму Максимізація прибутку на ринку досконалої конкуренції за методом порівняння загальних доходу та витрат. Порівняємо загальний виторг і загальні витрати для визначення величини можливого прибутку. Максимізація прибутку за чистої конкуренції. Крива загального виторгу є прямою лінією що іде праворуч в гору, оскільки загальний виторг зростає на постійну величину від продажу кожної додаткової одиниці продукції. Загальні витрати зростають зі збільшенням обсягу виробництва, оскільки збільшення продукції потребує більшої кількості ресурсів. Проте темпи зростання загальних витрат залежать від відносної ефективності роботи фірми. Згідно із законом спадної віддачі у продовж деякого часу темпи зростання загальних витрат знижуються, бо фірма ефективніше використовує свої постійні ресурси. Згодом загальні витрати починають зростати прискореними темпами в наслідок зниження ефективності, яка супроводжує інтенсивніше використання виробничих потужностей. Максимальний прибуток досягається в точці де різниця по вертикалі між кривими загального виторгу і загальних витрат є найбільшою. Крім того, існує дві точки беззбитковості, які забезпечують нормальний прибуток. Інтервал між ними визначає межі отримання економічного прибутку. ЗАВДАННЯ 2 1. У короткостроковому періоді: а) рівень принаймні одного з ресурсів неможливо змінювати; б) не існує фіксованої кількості ресурсів; в) всі ресурси фіксовані; г) кількість праці неможливо змінювати. Короткостроковий період – це період часу протягом якого принаймі один вхідний ресурс залишається незмінним. Ресурси в які за цей період неможливо внести зміни, називаються фіксованими вхідними ресурсами. 2. Якщо за певного обсягу виробництва граничні витрати фірми, яка працює в умовах монополістичної конкуренції, менші за її середні загальні витрати і дорівнюють граничному доходу, то це означає, що: а) фірма отримує прибутки; б) фірма досягла рівноважного обсягу виробництва; в) фірма зазнає збитків; г) правильної відповіді немає. В умовах монополістичної конкуренції, коли за певного обсягу виробництва граничні витрати фірми дорівнюють граничному доходу, то фірма досягла стану рівноваги. Такий обсяг продукції для фірми є рівноважним. 3. Крива пропозиції прав на забруднення: а) має негативний нахил; б) абсолютно еластична; в) абсолютно нееластична; г) має позитивний нахил. Крива пропозиції прав на забруднення є абсолютно нееластичною оскільки обсяг забруднюючих речовин залишається незмінним – тобто стільки, скільки може переробити природа, незважаючи на збільшення чи зменшення ціни. ЗАВДАННЯ 3 P Qd Qs 5019,71 30 74 4512,42 33 69 4005,13 36 64 3497,84 39 59 2990,55 42 54 2483,26 45 49 1975,97 48 44 1468,68 51 39 961,39 54 34 454,1 57 29 Записуємо рівняння попиту і пропозиції, пам’ятаючи, що їхні загальні рівняння мають такий вигляд: Qd=a-bP; Qs=c+dP. Для таблиці ∆Р = -507,29. Отже, Рівняння попиту Рівняння пропозиції b = - ; b = - = 0,00591; d = ; d == 0,00986 Qd = a - 0,0591P Qs = c + 0,00986P Визначаємо вільний член «а», Визначаємо вільний член «с», підставляючи у рівняння будь-яку підставляючи у рівняння будь-яку комбінацію Qd i P з таблиці: комбінацію Qd i P з таблиці: 30 = а – 0,00591*5019,71; 74 = c + 0,00986*5019,71; а = 59,6665; c = 24,5057; Отже, Qd = 59,6665 – 0,00591P Отже, Qs = 24,5057+0,00986*P Будуємо криві попиту і пропозиції: Рис. 3.1. Криві попиту і пропозиції Визначаємо точку ринкової рівноваги. Як відомо в точці ринкової рівноваги Qd = Qs. Отже, прирівнюємо рівняння попиту і пропозиції: Qd = 59,6665 – 0,00591P Qs = 24,5057+0,00986*P 59,6665 – 0,00591P = 24,5057+0,00986*P Р = 2229,6. Q = 59,6665-0,00591*2229,6=46,5. Як зміниться ситуація на ринку, якщо ціна на товар буде: а) На 25 + N, тобто на 52 грн вищою за рівноважну. Р1 = 2242,8607 + 52 = 2281,6 Обчислюємо: Qd = 59,6665-0,00591*Р=59,6665-0,00591*2281,6=46,18. Qs = 24,5057+0,00986*Р=24,5057+0,00986*2281,6=47,002. Qs>Qd, отже на ринку утворився надлишок в розмірі: Qs – Qd = 0,822. б) на 50 – 0,01N, тобто на 42,71 нижчою за рівноважну. Р2 = 2229,6 - 42,71=2186,89. Обчислюємо: Qd = 59,6665-0,00591*Р=59,6665-0,00591*2186,89=46,74. Qs = 24,5057+0,00986*Р=24,5057+0,00986*2186,89=46,07. Qd>Qs, отже на ринку утворився дефіцит в розмірі: Qs – Qd = 0,67. а) якщо попит зменшується на 10%, то крива попиту переміститься вліво, а рівняння попиту набуде вигляду: Qd = 0,9(59,6665-0,00591*Р). Qd= Qs 0,9(59,6665-0,00591*Р)=24,5057+0,00986*Р 46,6573 – 0,00535*Р = 16,2473 + 0,00992*Р; 0,015179*P = 29,1941; P = 1923,3216; Q = 43,47; Рівноважна ціна зменшиться на 306,28 грн. , а обсяг продукції знизиться на 3,03. б) якщо пропозиція зросте на 20%, то крива пропозиції переміститься вправо, а рівняння пропозиції набуде вигляду: Qs = 1,2*(24,5057+0,00986*Р). Qd = Qs 59,6665-0,00591*Р=29,4068+0,011832*Р 0,017742=30,2597 Р=1705,54. Q=49,587. Рівноважна ціна зменшиться на 524,06 грн. , а обсяг продукції зросте на 3,087. Як зміняться рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції, якщо: а) очікується зростання ціни товару– це неціновий фактор попиту і пропозиції. Рис. 3.2. Зміна стану ринкової рівноваги Як видно з рис. 3.2. переміщення кривої попиту та кривої пропозиції призвело до зміни стану ринкової рівноваги. б) держава введе податок на продаж товару – це неціновий фактор попиту і пропозиції. Рис. 3.3. Зміна стану ринкової рівноваги Як видно з рис. 3.3. переміщення кривої попиту та кривої пропозиції призвело до зміни стану ринкової рівноваги. Розраховуємо коефіцієнти цінової еластичності попиту за формулою цінової еластичності попиту: Ed = Ed1==0,989. Ed= - 0,809; Ed= - 0,326; Ed= - 0,658; Ed= - 0,243; Ed= - 0,530; Ed= - 0,170; Ed= - 0,421; Ed= - 0,105. Як бачимо,усі коефіцієнти еластичності │ Ed1 , Ed9│<1. Це означає, що попит є нееластичним вздовж усієї кривої попиту, тобто на усіх відрізках що задані за умовою. Дана ситуація зображена на рис. 3.3. Рис. 3.3. Нееластичний попит. Розраховуємо дохід фірми за формулою: TR = P*Q. P 5019,71 4512,42 4005,13 3497,84 2990,55 Q 30 33 36 39 42 TR 150591,3 148909,9 144184,7 136415,8 125603,1 P 2483,26 1975,97 1468,68 961,39 454,1 Q 45 48 51 54 57 TR 111746,7 94846,56 74902,68 51915,06 25883,7 Будуємо криві доходу і попиту. Рис. 3.4. Криві загального доходу і попиту. Як видно з графіка зі зростанням обсягу продажу товару величина загального доходу зменшується. Це пов'язано з тим, що попит на продукцію фірми є нееластичним, тобто слабко реагує на зміну ціни, і коли продавець зменшує ціну на певний відсоток, то величина попиту хоча і реагує на це зростання, однак на менший відсоток. В результаті такого зниження ціни продавець втрачає прибуток. При накладанні графіків видно, що уся крива попиту, де він є нееластичним, відповідає спадній кривій - доходу. Знаючи, що фірма отримує найбільший дохід, коли попит є одинично еластичним, тобто │ Ed│= 1, враховуючи формулу еластичності: Ed = - b, а також беручи до уваги рівняння попиту обчислюємо ціну, при якій дохід максимальний, а згодом і сам дохід. Qd = 59,6665-0,00591*Р; -1 = -0,00591*; P = ; P = ; 0,01182*P = 59,6665; P = 5047,93; Q =59,6665-0,00591*5047,93=29,8332; TR = Q*P; TR =5047,93*29,8332=150595,9. Визначаємо, що вигідніше – підвищувати чи знижувати ціну фірмі. Це ми будемо визначати на підставі даних про зміну доходу. Насамперед визначимо, який має дохід фірма при ціні ринкової рівноваги: TR =2229,6*46,5=103676,4– це дохід, з яким будуть порівнюватися всі наступні зміни. а) отож, збільшуємо ціну на Z грн., а саме Р= 2229,6 + 56 =2285,6 . Обчислюємо Qd: Qd =59,6665-0,00591*2285,6=46,16. Обчислюємо нове значення доходу: TR = Qd* Р TR = 2285,6*46,16=105500,1 грн. TR < TR. При збільшенні ціни на товар його дохід зріс на 1823,7 грн. Тому доцільно підняти ціну на товар. Збільшення ціни призвело до збільшення загального виторгу, тому що попит на цей товар є нееластичним. б) зменшуючи ціну на Zгрн., і тоді вона становитиме: Р= 2229,6 - 64=2165,6 Тоді Qd= 59,6665-0,00591*2165,6=46,87. Відповідно TR = Р* Qd, TR=2165,6*46,87=101496,91. TR > TR. При зниженні ціни на товар загальний виторг знизився на 2179,49 грн. Тому зниження ціни є недоцільним , тому що попит на товар є нееластичним. Отже, якщо попит на товар є нееластичним то зміна ціни буде змінювати виторг у тому ж напрямку. Тому фірма повинна збільшувати ціну на товар, для збільшення доходу. ЗАВДАННЯ 4 Споживач купує два товари А і В. Ціна товару А становить 54 грн., ціна товару В – 81 грн. На купівлю цих двох товарів він витрачає 73000 грн. Функція загальної корисності споживача задана таким чином: TU = . Для обчислення оптимального споживчого кошика, потрібно скористатись правилом максимізації корисності: . Функція граничних корисностей кожного із товарів, MU, записують таким чином: MU = TU'. Використовуючи також бюджетне обчислення: І = РA+PB, записуємо систему цих двох рівнянь і обчислюємо оптимальні значення товарів. ; ; 54A + 81B = 73000; ; 54A = 81B; А=1,5В; 73000=54А+81В; 73000=54*1,5В+81В B = 450,617 A = 1,5*450,617=675,926. Величина задоволення обчислюється з функції загальної корисності: TU = ; Рівняння бюджетної лінії має такий вигляд: 73000=54А+81В. Рис. 4.1. Бюджетна лінія Враховуючи функцію загальної корисності : TU= беремо кілька значень кількостей товарів А та В для побудови кривої байдужості , враховуючи і оптимальні кількості товарів,та будуємо модель споживчої рівноваги. Рис. 4.2. Початковий стан рівноваги Нехай ціна на товар А зросте на 10 грн., тобто буде становити 64 грн. Зрозуміло, що зростання ціни на товар за незмінного рівня бюджету призведе до зміни до структури оптимального споживчого кошика. MUA= MUB= 1728А=2187В; 73000=64А+81В; А=1,27В; 73000=64*1,27В+81В; B = 450,617. A = 572,284; Величина задоволення обчислюється з функції загальної корисності: TU = ; Нове рівняння бюджетної лінії має такий вигляд: 64A + 81B = 73000. Рис. 4.3. Бюджетна лінія після зростання ціни товару А Рис. 4.4. Новий стан рівноваги після зміни ціни товару А Якщо споживач не бажає зменшувати величину свого задоволення, то абсолютно зрозуміло, що після зростання ціни товару А він повинен витрачати більше грошей. Для того, щоб визначити структуру оптимального споживчого кошика, треба записати систему з таких трьох рівнянь: ; I = 64A + 81B; 11280,879 = ; А=1,27В. 11280,879= B = 239829,7. B = 489,724; A = 621,949. Величина витрат, потрібна для купівлі такої кількості товарів: І= 64*621,949 + 81*489,724 = 39804,736 + 39667,644 = 79472,38 грн. Рівняння бюджетної лінії має такий вигляд: 79472,38 =64А + 81В. Нижче зображена нова бюджетна лінія та новий стан споживчої рівноваги. Рис. 4.5. Бюджетна лінія після зростання ціни товару А і при більшому бюджеті споживача Рис. 4.6. Новий стан рівноваги після зміни ціни товару А і за незмінного рівня корисності В результаті проведених обрахунків у п. 1-3 можна встановити, що діяли два ефекти: доходу і заміщення. В початковій ситуації оптимальний кошик мав таку структуру: A=675926, B=450,617. Згодом, після зростання ціни на товар А, кількість обох товарів становила: A = 572,284; B = 450,617. Як видно, змінилась кількість товару А, тому в данному випадку спостерігається ефект доходу, який становитиме: 572,284 - 675,926=-103,642. Якщо споживач бажає отримувати початковий рівень задоволення, його кошик повинен виглядати таким чином: A= 621,949, B= 489,724. Порівняно з початковим кошиком змінилась кількість обох товарів внаслідок зміни відносних цін, що свідчить про дію ефекту заміщення. Тому ефект заміщення, який спостерігається в даній ситуації, становитиме: Для товару А: 621,949 – 675,926 = -53,977 Для товару В: 489,724 – 450,617 = 39,107. ЗАВДАННЯ 5 Початкові дані мають вигляд: β = 0,6271; α = 0,4358; -А = 37. K L Q 729 9,58602 2700 729 19,172 4170,03 729 28,7581 5377,33 Q=A**; ; L= . Як видно, кількість праці зростає на однакову величину, а саме: ∆ L = 9,586. В результаті збільшення кількості праці обсяг виробництва також зріс, проте темп приросту сповільнюється: ∆ Q = 1470,029, ∆ Q= 1207,291. За таких умов, коли збільшення кількості праці на певну фіксовану величину при незмінній кількості капіталу призводить до сповільнення зростання обсягу виробництва, існує спадна віддача від праці. Рис. 5.1. Спадна віддача від праці K L Q 729 9,58602 2700 K L Q 4,225 656,1 4050 8,5 656,1 5492,43 12,725 656,1 6548,37 Q=A**; ; K= Отже, з таблиці видно, що кількість капіталу зростає на однакову величину, а саме: ∆К = 4,225. Кількість праці при цьому залишається незмінною. В результаті нарощування кількості капіталу обсяг виробництва зростає, однак темп приросту сповільнюється: ∆ Q = 1442.43, ∆ Q= 1055.94. За таких умов говорять про спадну віддачу від капіталу. Рис. 5.2. Спадна віддача від капіталу K L Q 729 9,586 2700 1458 19,172 5640,6 2916 38,344 11784 В даному випадку α + β = 1.0629 > 1, отже повинна існувати віддача від масштабів, що зростає. Це доводиться таким чином. Як видно з таблиці, кількість вхідних ресурсів: праці і капіталу, - зростає вдвічі. Обсяг виробництва, проте, зростає, як вдвічі, а саме: Q/ Q=2,089111>2 Q/ Q=2,089111>2 Отже, існує зростаюча віддача від масштабів. 4. K L Q 23,926 103 2700 26,084 97 2700 28,594 91 2700 31,543 85 2700 35,047 79 2700 39,266 73 2700 44,424 67 2700 50,845 61 2700 59,013 55 2700 Щоб записати рівняння виробничої функції, потрібно початкові дані підставити у виробничу функцію Кобба – Дугласа, зокрема: Q = 37. K=; K= Будуємо ізокванту: Рис. 5.3. Ізокванта Обчислюємо граничну норму технічної заміни для кожної точок ізокванти, використовуючи таку формулу: MRTS = . MRTS1= MRTS2 0,38695 MRTS6 0,774 MRTS3 0,45216 MRTS7 0,95409 MRTS4 0,53399 MRTS8 1,19941 MRTS5 0,63838 MRTS9 1,54395 При Р= 7290, Р= 20178,98 визначаємо витрати виробництва для кожної з комбінацій праці і капіталу. Витрати виробництва визначаються за такою формулою: ТС = РL + РK. Отже, ТС = 7290*103+20178,98*23,926=1233672,28, ТС = 1233478,51; ТС = 1240387,75; ТС = 1256155,57; ТС = 1283122,71; ТС = 1324517,83; ТС = 1384861,01; ТС = 1470690,24; ТС = 1591772,15. Серед усіх визначених значень витрат мінімальним є значення ТС. Таке значення досягається при такій комбінації праці і капіталу: L = 97, K = 26,084. Рівняння із окости матиме такий вигляд: 1233478,51=7290L + 20178,98K. Будуємо цю ізокосту: Рис. 5.4. Ізокоста Щоб з'ясувати, чи є обчислений в попередньому пункті рівень витрат найменшим, потрібно скористатися правилом найменших витрат: =. Для спрощення дане правило записують у такому форматі: MRTS = . Отже, в даному випадку виявлено, що для виробництва заданого обсягу продукції при виявленій комбінації праці і капіталу: L = 97, K = 26.084, - дана рівність не досягається, тобто: MRTS = = = 0,38695. = = 0,36127. Отже, MRTS ≠ . Тому, виходячи з рівності MRTS = , обчислюємо оптимальні значення праці і капіталу. 1233478,51 = 7290 L + 20178,98K; MRTS = 1233478,51 = 7290 L + 20178,98K; 0,36127 = . K = 0,251062775*L; 1233478,51 = 7290 L + 20178,98*0,251062775*L; L = 99,76996; K = 25,048525. Оптимальне, тобто мінімальне значення витрат, становитиме: ТС = 7290*99,76996 + 20178,98*25,048525 = 1232776,693. Рівняння ізокости матиме вигляд: 1232776,693 = 7290*L + 20178,98*K. Будуємо модель виробництва за найменших витрат: Рис. 5.5. Модель виробництва за найменших витрат ЗАВДАННЯ 6 Початкові дані: VC=N*Q+0.05*N* FC=2.5*N; Qd= a – b*P, a = 12, b = 1/N. Qd = 12 – . Q VC FC P TR AR MR TC ATC AVC AFC MC TR - TC 1 25,65 67,5 297 297 297 270 93,15 93,15 25,65 67,5 25,65 203,85 2 54 67,5 270 540 270 216 121,5 60,75 27 33,8 32,4 418,5 3 93,15 67,5 243 729 243 162 160,65 53,55 31,05 22,5 47,25 568,35 4 151,2 67,5 216 864 216 108 218,7 54,675 37,8 16,9 70,2 645,3 5 236,25 67,5 189 945 189 54 303,75 60,75 47,25 13,5 101,25 641,25 6 356,4 67,5 162 972 162 0 423,9 70,65 59,4 11,3 140,4 548,1 7 519,75 67,5 135 945 135 -54 587,25 83,893 74,25 9,64 187,65 357,75 8 734,4 67,5 108 864 108 -108 801,9 100,24 91,8 8,44 243 62,1 9 1008,45 67,5 81 729 81 -162 1075,95 119,55 112,05 7,5 306,45 -346,95 10 1350 67,5 54 540 54 -216 1417,5 141,75 135 6,75 378 -877,5 11 1767,15 67,5 27 297 27 -270 1834,65 166,79 160,65 6,14 457,65 -1537,65 MC= 27+4,05*-5,4*Q; MR=324 – 54*Q. Якщо дивитись на результати обчислень у таблиці, то максимальний прибуток в розмірі 645.3 досягається при ціні 216 грн. і обсязі 4 одиниці. Проте чи є цей прибуток найбільшим. Для цього скористаємось правилом максимізації прибутку: МR = МС. При даному обсязі виробництва MR = 108, a MC = 70,2. Зрозуміло, що ці величини не рівні. Тому проводимо обчислення оптимального значення ціни та обсягу виробництва, при яких прибуток буде максимальним. Для цього знову ж таки користуємось рівністю MR = MC, тобто записуємо функції криві MR та MC і прирівнюємо їх. MR =TR’=(P*Q)’=(; MC = 27+4,05*Q-5,4*Q; 324 – 54*Q= 27+4,05*Q-5,4*Q; 0,15*Q + 1,8*Q – 11 = 0; D = 1.8 - 4*0,15*(-11) = 9,84; Q = 4,456; P = (12 – Q)/(1/27)=203,688; P = 203,688. TR=203,688*4,456=907,63372. TC=2,5*27+27*4,456+0,05*27*-0,1*27* П=907,63372-253,64634=653,98738. Будуємо криві середніх та граничних витрат, а також криві середнього і граничного доходів. Рис. 6.1. Криві середніх і граничних витрат Рис. 6.2. Криві граничного і середнього доходів Будуємо моделі максимізації прибутку. Рис. 6.3. Модель максимізації прибутку, яка працює в умовах недосконалої конкуренції за методом порівняння загальних витрат і загального доходу Як видно з графіка, крива загального доходу до певного обсягу виробництва лежить вище кривої загальних витрат, тобто дохід при цих обсягах виробництва повністю покриває загальні витрати і фірма отримує прибутки. Максимальний прибуток досягається в точці, де відстань по вертикалі між кривими загального доходу і загальних витрат є найбільшою. Зрештою, найбільший прибуток можна дослідити за кривою прибутку. Рис.6.4. Максимізація прибутку фірмою, яка працює в умовах недосконалої конкуренції, за методом порівняння граничних витрат і граничного доходу Як видно з рис. 6.4. фірма максимізує прибуток, при обсязі Q*, що визначається точкою перетину MR i MC; крива попиту (AR) лежить над кривою середніх загальних витрат, отже ціна є більшою від середніх витрат і фірма отримує прибутки. Прибуток показаний площею заштрихованого прямокутника і обчислюється таким чином: П = Q*(P – ATC). П = 4,456*(203,688 – 56,92) = 653,98738 од. Для пояснення залежності між загальним і граничним доходом побудуємо їхні криві. Рис. 6.4. Залежність між загальним і граничним доходами Дивлячись на графік, бачимо, що коли граничний дохід є додатнім, загальний при цьому зростає, і коли граничний дохід стає від'ємним, загальний дохід при цьому зменшується. При нульовому значенні граничного доходу загальний дохід досягає свого максимуму. ЗАВДАННЯ 7 В таблиці наведені дані про величину валового продукту праці і капіталу (ТPі TP відповідно). Обидва ресурси є змінними і купуються на конкурентному ринку. Товар реалізується також на конкурентному ринку. Ціна за годину роботи одиниці праці становить 270 грн., за годину використання капіталу – 405 грн., ціна товару – 135 грн. L ТP MP AP K TP MP AP 270 2700 - 10 270 5670 - 21 540 4860 8 9 540 10530 18 19,5 810 6480 6 8 810 14580 15 18 1080 7830 5 7,25 1080 17820 12 16,5 1350 8910 4 6,6 1350 20250 9 15 1620 9720 3 6 1620 21870 6 13,5 1890 10260 2 5,42857 1890 22680 3 12 ; ; ; Нам необхідно знайти таку комбінацію праці і капіталу, при якій витрати на виробництво 18810 (990*27) одиниць продукції були б найменшими. Це можна зробити, користуючись правилом мінімізації витрат: = . Отже, обчислюємо необхідні показники, знаючи, що за умовою P= 270 грн., P= 405 грн. - - 0,029630 0,044444 0,022222 0,037037 0,018519 0,029630 0,014815 0,022222 0,011111 0,014815 0,007407 0,007407 Необхідна рівність досягається 4 рази: = = 0,02963, при цьому ТP= 4860, TP= 17820, отже загальний обсяг виробництва ТР = ТP+ TP= 4860 + 17820 = 22680; = = 0,022222 , при цьому ТP= 6480, TP= 20250 , отже загальний обсяг виробництва ТР = ТP+ TP= 6480 + 20250 = 26730; = = 0,014815, при цьому ТP= 8910, TP= 21870, отже загальний обсяг виробництва ТР = ТP+ TP= 8910 + 21870 = 30780; = = 0,007407, при цьому ТP= 10260, TP= 22680, отже загальний обсяг виробництва ТР = ТP+ TP= 10260 + 22680 = 32940; Очевидно, що нас зацікавив другий варіант, коли = = 0,022222, бо при цьому виготовляється необхідний обсяг продукції. За таких умов кількість праці і капіталу становить: L = 810, K = 1350. Тоді загальні витрати становитимуть: ТС = PL + PK = 270*810 + 405*1350 = 765450. Для того, щоб визначити кількість праці і капіталу, при якій прибуток буде максимальним, потрібно скористатись правилом максимізації прибутку:

Розрахункова робота Мікроекономіка

karabin23

10.12.2013 13:12-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись