Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
розробка комплексу маркетингу фірми
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра маркетингу
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Маркетинг банківської діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Кафедра маркетингу і логістики
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни : ”Маркетинг”
на тему:
“Розробка комплексу маркетингу фірми”
Зміст
Вступ...................................................................................................................................3
Розділ 1. Моделювання оптимальної ціни..................................................................4
Визначення взаємозв’язку між ціною і попитом................................................12
Визначення цінової еластичності попиту............................................................14
Визначення оптимальної ціни, при якій фірма отримує максимальний прибуток.................................................................................................................15
Визначення теоретичного рівня критичного збуту............................................17
Визначення реального рівня критичного збуту і зони доцільності підприємства..........................................................................................................18
Розділ 2. Аналіз впливу нецінових методів конкуренції на осяг збуту і прибуток фірми..............................................................................................................20
2.1. Обґрунтування маркетингових заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування фірми.............................................................................20
2.2. Визначення основних показників маркетингової діяльності фірми через 1-2 роки....................................................................................................................................24
2.3. Факторний аналіз прибутку..................................................................................27
Висновки..........................................................................................................................29
Додатки............................................................................................................................30
Використані джерела.....................................................................................................32
Вступ
В умовах становлення ринкової економіки важливим чинником успішного функціонування вітчизняного підприємства є його переорієнтація на засади маркетингу. Власне впровадження концепції маркетингу у практику дає можливість формувати раціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції.
Як ефективно працювати на ринку? Як найкраще задовольнити потреби споживача? Як правильно оцінити своїх конкурентів, їх сильні та слабкі сторони? Як вдало вибрати „нішу” на ринку чи сферу господарської діяльності? На всі ці та багато інших запитань дозволить дати відповідь маркетинг.
Що ж до маркетингової діяльності на підприємстві, то вона ставить перед собою певні цілі, завдання ґрунтується на конкретних принципах, які мають відповідати загальній політиці розвитку підприємства. Суть її коротко можна подати так: перед тим організувати виробництво, слід знати який саме товар, з якими споживчими властивостями, якої якості, в якій кількості, за якою ціною, в якому місці та в який час бажає отримати потенційний покупець.
Успішне використання концепції маркетингу українськими підприємцями передбачає вивчення досвіду маркетингової діяльності в розвинутих країнах світу і адаптацію теорії та практики маркетингу до умов вітчизняного ринку.
Метою даного курсового проекту є набуття студентами навичок розробки маркетингового комплексу, застосування теоретичних навичок на практиці. А завданням – розробка комплексу маркетингу для окремо взятої фірми. В моєму випадку це ТзОВ „Амур”, яке займається виготовленням ювелірних виробів.
Розділ 1. Моделювання оптимальної ціни
Перш, ніж розпочати аналіз діяльності ТзОВ „Амур”, слід обґрунтувати потребу існування ювелірного підприємства на ринку України та Львівської області зокрема. Але для початку дамо означення ювелірної промисловості. Отже, ювелірна промисловість – галузь легкої промисловості, що продукує ювелірні вироби засобами обробки коштовного каміння, також виробляє прикраси з золота, срібла та платини.
Звернувшись до історичних джерел, я з’ясувала, що ювелірна промисловість України має глибоку історію. На території України ювелірне виробництво відоме з давніх часів, про що свідчать археологічні розкопки, які виявили різноманітність цього виробництва в різних осередках, зокрема на Київщині, Південній і Західній Україні. Виявлено кілька майстерень ювелірів: майстерня V-VI ст н.е. біля с. Бернашівки, Могилів-Подільського району, Вінницької області, майстерня у с. Крилос, Івано-Франківської області.
У X-XII ст. ювелірне виробництво було вже широко розвинене у більших містах України. Наприклад, у Вишгороді, під Києвом, знайдено майстерню карбувальника з різними інструментами: маленькими молоточками, зубильцями тощо. Подібні знахідки зустрічаються і в інших місцях: в околицях Галича, Львова, на Чернігівщині тощо. У Київській державі зокрема поширені були високоякісні золоті вироби з перегородчатою емаллю, що її українські купці продавали також за кордоном.
З татарським лихоліттям виробництво ювелірних виробів дещо занепало, згодом почало відроджуватись у зв'язку з розвитком цехів. Важливими осередками ювелірних виробів були більші міста, зокрема Київ і Львів. Наприклад, у Львові перші згадки про золотарів припадають на кінець XIV ст.; львівські золотарі в середині XVI ст. входили до одного цеху з ливарниками та малярами. З початку XVII ст. створився окремий золотарський цех, а в кінці XVIII ст. було вже 2 цехи, християнського і юдейського віровизнання. Крім українців, поляків і євреїв, ювелірами були також вірмени та німці. Щоб не допустити до фальшування золотих і срібних виробів, цехи зобов'язували золотарів ставити знаки, так звані «ґмерки», на своїх виробах. Українські ювелірні вироби вивозилися і за кордон; найповажнішим конкурентом у цій ділянці був Краків, де ювелірне виробництво було також широко розвинене.
У XIX ст. постали фабрики для виготовлення ювелірних виробів, але на Україні ще і надалі переважали дрібні форми виробництва. Після приходу більшовицької влади дрібне виробництво та ремісництво поступово було ліквідовано. Першу велику фабрику ювелірного виробництва створено 1925 року в Києві, згодом збудовано більші заводи також у Харкові й Одесі. У 1944 році створено велику фабрику ювелірного виробництва у Львові. З 1966 року всі заводи ювелірної промисловості належали до державного об'єднання «Союзювелірпром». За повоєнних років було значно вдосконалено технологію виробництва, механізовано нагрівання печей з захисною атмосферою і широко застосовано електрохимічне полірування. З 24 заводів в СССР на Україні були розташовані чотири: у Києві, Львові, Харкові, Одесі. Переважно виробляли ювелірні вироби з дорогоцінного і напівдорогоцінного каміння, бурштину, золота та срібла, а також сувеніри та тому подібне. На території України родовища коштовного і кольорового каміння виявлено вже за совітської влади; вони зосереджені в межах Українського кристалічного масиву. У Житомирській, Вінницькій та Хмельницькій областях є родовища топазів, гірських кришталів, а також моріон, опали, гранати, іризуючі лабрадори, бурштин та інше. Нові родовища відкрито також у Карпатах, на Закарпатті, в Донбасі і на Приозів'ї. Деяку частину сировини українська ювелірна промисловість діставала з інших частин СРСР, використовуючи також виробництво штучного каміння. [6]
Після занепаду СРСР частково занепала і ювелірна промисловість, адже було порушені сировинні зв’язки між колишніми республіками. Станом на 2007 рік в Україні нараховується близько 70 підприємств, які займаються дизайном і виробництвом ювелірних виробів, в західному регіоні, зокрема, нараховується близько 10 таких підприємств. Основна їх маса зосереджена у центральних і східних регіонах (див. Додаток А). Тому створення ТзОВ „Амур” у Львівській області вирівняє пропозицію даних товарів і послуг в Україні.
Першочерговим етапом діяльності підприємства є планування його діяльності. Під плануванням слід розуміти вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації. З допомогою планування створюється орієнтир майбутньої діяльності організації. Фахівці виділяють два види планування: стратегічне (яке полягає у розробці стратегії. Стратегія – напрям розвитку організації, який відображає всебічну комплексному плані, що призначений для здійснення її місії та досягнення її цілей) і тактичне (яке формує механізм реалізації стратегії, розраховане на нетривалий період і в свою чергу поділяється на поточне та оперативне).
Нас цікавлять місія та цілі діяльності фірми, які встановлюються на етапах стратегічного планування.
Місія – це чітко виражена причина існування організації (основний вид діяльності, якою уде займатися організація).вона впливає на формування поглядів вищого керівництва щодо довгострокових планів розвитку організації, знижує ризик недалекоглядного управління та прийняття необґрунтованих рішень, полегшує підготовку організації до майбутніх змін, мотивує працівників до ефективної та злагодженої роботи тощо.
Місією нашої фірми є забезпечення споживачів якісними та відносно дешевими товарами і послугами.
Цілі – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності підприємства. Цілі в залежності від їх тривалості поділяються на: довгострокові (5 років і більше), середньострокові (1-5 років), короткострокові (до 1 року).
Цілями нашої фірми є:
довгострокові: вихід на міжнародний ринок;
середньострокові: збільшення обсягів випуску, кількості наданих послуг, розширення асортименту;
короткострокові: стимулювання збільшення попиту на ювелірні вироби, удосконалення роботи з потенційними споживачами.
Будь-яке підприємство, в тому числі наше, здійснює свою діяльність не ізольовано від інших об’єктів чи сил, а під впливом найрізноманітніших факторів, які утворюють маркетингове середовище. Воно формується на базі мікро- та макросередовища.
Характеристика мікросередовища.
Мікросередовище утворюють сили, які безпосередньо стосуються самого підприємства та його можливостей щодо обслуговування споживачів, тобто постачальники, маркетингові посередники, клієнти, конкуренти та контактні аудиторії.
Постачальники – юридичні та фізичні особи, які забезпечують підприємство та його конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкурентних товарів. У нашому випадку до них відносяться постачальники: дорогоцінних та напівдорогоцінних металів і каменів (ТзОВ „Про-голд Україна”, ТзОВ „Лассо-Україна” тощо), устаткування (ПП „ВТК”, ТзОВ „Укравіазаказ” тощо). [4]
Маркетингові посередники – юридичні та фізичні особи, які допомагають компанії просувати, розподіляти та продавати товари на ринку. До них належать: торгівельні посередники, фірми-спеціалісти з питань організації руху товарів, агенства, які надають маркетингові послуги, кредитно-фінансові установи. Торгівельні посередники – це магазини та торгові центри, в яких можна придбати наші ювелірні вироби, ювелірні салони, ЗМІ. До кредитно-фінансових установ належать банки, які надають фінансові послуги.
Підприємство може діяти на клієнтурних ринках таких типів:
споживчий ринок – окремі особи чи сім'ї, що купують товари, зокрема ювелірні вироби для задоволення особистих потреб. ТзОВ „Амур” орієнтується на споживачів із середнім та високим рівнем доходу;
ринок виробників – організації-споживачі, що купують товари для виробництва іншої продукції. Таких споживачів у ТзОВ „Амур”, на мою думку, буде мало або і взагалі не буде, адже товари мають характер кінцевого споживання;
ринок посередників – організації, які купують товаридля подальшого їх перепродажу, маючи на меті отримання прибутку. Такими організаціями є ювелірні магазини супермаркети, зокрема у Львові та області, – це супермаркет „Алмаз”, ПП. „Соломія” тощо;
ринок державних установ – урядові організації, які купують товари для подальшого використання у сфері комунальних послуг або для надання цих товарів тим, хто їх потребує. У нашому випадку ринок державних установ великої ролі не відіграє, адже даний товар не користується попитом у даному сегменті клієнтів. Але варто зазначити, що порядок державних закупівель регулюється наказом Міністерства фінансів України „Про затвердження критеріїв формування державного замовлення на поставку продукції для державних потреб” (N 1231/11511 від 19 жовтня 2005 р.).
Конкуренти – невід’ємний елемент системи маркетингу. Конкурентне оточення не можна зводити лише до міжфірмової конкуренції. Існує багато інших видів конкуренції. Основними конкурентами можна вважати 5 підприємств, які знаходяться на території Львівської області, а саме: ПП „Діамант” (м. Кам’янка-Бузька), ДП „Львівський ювелірний завод” (м. Львів), ТзОВ „Ремонтбудсервіс” (м. Львів), ТзОВ „Самоцвіт” (м. Львів), ювелірний салон „Соломія” (м. Львів). За даними асоціації ювелірів України у 2007 році обсяги продажу ювелірних виробів зросли на 33%.
Контактні аудиторії – будь-яка група, яка проявляє реальний чи потенційний інтерес до організації або може справити на неї певний вплив. Фінансові кола – це банки, інвестиційні компанії які є капіталовкладниками. Контактні аудиторії засобів інформації – це журналісти, експертні групи, команда лижників яка виступає від нашого імені. Контактні аудиторії державних закладів – до них відноситься міська та обласна рада, які впливають на діяльність через державне регулювання підприємницької діяльності, зокрема через закони, накази та інструкції, прийняті Верховною Радою України, міністерствами та відомствами. Громадські аудиторії мають незначний виплив. Місцеві контактні аудиторії та широка громадськість – населення західного регіону. Внутрішні контактні аудиторії – це власні робітники, управителі, члени ради директорів, інший персонал яким приділяється увага. Загалом, серед усіх названих контактних аудиторій на діяльність ТзОВ „Амур” найбільший вплив справляють фінансові кола (Райфайзен банк „Аваль”), державні заклади (в особі міського голови, міської та обласної ради, інших місцевих органів виконавчої влади),місцеві та внутрішні контактні аудиторії.
Характеристика макросередовища.
Фактори макросередовища – це ті сили, які не підлягають контролю з боку підприємства. Можна виділити принаймні шість факторів, які в певний спосіб позитивно або негативно можуть впливати на управління системою маркетингу: демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні та фактори культурного оточення.
Як правило, фірма повинна ретельно слідкувати за змінами, які відбуваються в макросередовищі, та пристосувати свою діяльність до цих змін.
Демографічним факторам відповідає зміна чисельності населення, рівень народжуваності, розподіл населення за віком та статтю, міграція населення та його національна структура. Тобто, підприємство повинно постійно слідкувати за цими факторами, щоб правильно визначити, наприклад, плановий обсяг виробництва, щоб зробити грамотне замовлення сировини та засобів виробництва.
В економічному аспекті впливає кількісний та якісний склад споживачів, рівень безробіття, зміна цін, рівень інфляції, умови одержання кредитів, вартість енергоресурсів тощо. Аналізуючи це середовище, необхідно враховувати диференціацію доходів у сімях: із зростанням доходів зросте попит на послуги підприємства і навпаки. Так, у зв’язку із зростанням ціни на золото за останній час зменшився попит на ювелірні вироби.
Природний фактор особливо важливий і відчутний: забезпеченість сировиною впливає на вартість кінцевих виробів. В західному регіоні налічується декілька родовищ коштовних каменів та металів, що позитивно впливає на ціну кінцевих товарів.
Фактори культурного оточення враховують суспільні цінності (мовні і культурні традиції), належність до певного соціального класу, прийняті норми поведінки та моралі тощо. А для ювелірної промисловості ці складові можна вважати «запорукою успіху».
Значною мірою можуть впливати події, які відбуваються у політичному середовищі: антимонопольне регулювання, податкове регулювання, трудове законодавство, рівень корумпованості влади та інше. Менеджер із маркетингової компанії має добре знати і вміло застосовувати положення основних законів та законодавчих актів, що стосуються інтересів підприємства, споживачів та суспільства загалом.
Науково-технічний фактор: рівень розвитку науки та техніки, темпи науково-технічного прогресу, державне регулювання наукових досліджень, технологічні нововведення тощо. Для розвитку ювелірного виробництва це відіграє значну роль. Розпочата у 2005-2006 році кампанія модернізації багатьох галузей промисловості приводить до того, що покращується якість ювелірних виробів, зменшуються затрати виробництва, і як наслідок росте конкуренція на ринку.
Позиціонування товару на ринку – це забезпечення товарові чітко відокремленого від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів. Щоб зрозуміти чому споживачі надають перевагу саме цьому товару, треба порівняти його властивості з іншими товарами. Результати подаються у вигляді схеми позиціонування товару.
На схемі наведено позиціонування послуг підприємства на ринку відносно позицій фірм-конкурентів. Позиціонування відбувається за двома характеристиками, перша – якість товару (враховує низьку та високу якість товару), друга характеристика враховує ціну (низьку, розумну і завищену).
З наведеної схеми видно, що дане товариство займає найбільш вигідну позицію – позицію підприємства з вищим рівнем якості товару та розумною ціною. На схемі також наведені позиції основних конкурентів: ДП „Львівський ювелірний завод”, ПП. „Діамант”, ТзОВ „Самоцвіт”, ТзОВ „Соломія”. Слід зазначити, що вигідну позицію займає ДП „Львівський ювелірний завод”, якому трохи поступається ПП. „Діамант”. Що ж до ТзОВ „Самоцвіт” та ТзОВ „Соломія”, то їхні позиції не є найгіршими, але бажали би бути кращими, адже за умов низької якості товару та високої ціни протриматися на ринку складно. [4]
Рис. 1. Позиціонування ТзОВ „Амур” на ювелірному ринку.
Ціна – це один із елементів системи маркетингу, одна із складових правила „4Р”. Її розмір визначає попит на товар, а загалом і прибутковість фірми. Тому цінова стратегія має важливе значення і потребує детального вивчення. Для цього перш за все потрібно визначити методику ціноутворення. В даному курсовому проекті ми застосовуємо методику ціноутворення, що базується на попиті, з врахуванням впливу інших методичних підходів, оскільки вони взаємозв’язані. Даний меток базується на класичній економічній моделі, яка розглядає ціноутворення як механізм, що відповідає за ефективне розміщення та використання ресурсів. Центральним в економічній моделі є закон попиту, який стверджує, що ціна товару обернено пропорційно впливає на величину попиту. Використання обраної методики передбачає, що попит може бути визначений із значною точністю.
Визначення взаємозв’язку між ціною і попитом.
Для визначення взаємозв’язку між ціною і попитом на ювелірні вироби, фірма протягом декількох років проводила пробний маркетинг цього товару при різних значеннях ціни. Результати даного дослідження (див. табл. 1) дають можливість визначити рівняння регресії, що встановлює зв’язок між досліджуваними параметрами: ціною (Ц) та обсягом попиту, що в даному випадку дорівнює обсягу збуту (n). Оскільки рівняння регресії задається лінійним рівнянням, то його можна записати у наступному загальному вигляді:
,
де N – теоретичне значення обсягу збуту при відповідній ціні.
Таблиця 1
Проміжні дані для розрахунку
Заміри
1
1537
1718
2640566
2362369
2951524
1615,227
-1558,23
2428072,233
2
1454
1845
2682630
2114116
3404025
1926,873
-1246,58
1553966,229
3
1371
2423
3321933
1879641
5870929
2238,518
-934,936
874106,004
4
1288
2324
2993312
1658944
5400976
2550,164
-623,291
388491,557
5
1205
3129
3770445
1452025
9790641
2861,809
-311,645
97122,889
6
1122
2804
3146088
1258884
7862416
3173,455
0
0
7
1039
3834
3983526
1079521
14699556
3485,100
311,645
97122,889
8
956
3283
3138548
913936
10778089
3796,745
623,291
388491,557
9
873
4540
3963420
762129
20611600
4108,391
934,936
874106,004
10
790
3763
2972770
624100
14160169
4420,036
1246,582
1553966,229
11
707
5245
3708215
499849
27510025
4731,682
1558,227
2428072,233
Разом
12342
34908
36321453
14605514
123039950
34908,000
–
10683517,827
– середній обсяг збуту.
Для обчислення b0 та b1 слід розв’язати систему двох рівнянь:
де m – кількість замірів у проведеному дослідженні.
Віднімаємо друге рівняння від першого і в результаті отримуємо:
З першого рівняння знаходимо b0, підставляємо знайдене b1 та обчислюємо b0:
Підставляємо значення коефіцієнтів b0 та b1 в загальне рівняння регресії:
.
Тепер побудуємо графік функції (див. рис. 2), який відображає обернену залежність між ціною та обсягом збуту.
Рис. 2. Залежність попиту від ціни.
Далі визначаємо щільність зв’язку між цими величинами, для чого обчислюємо коефіцієнт детермінації:
де – факторна дисперсія,
– загальна дисперсія,
Коефіцієнт детермінації характеризує ту частину варіації результативної ознаки „n”, яка відповідає лінійному рівнянню регресії.
Визначення цінової еластичності попиту.
Цінова еластичність попиту визначає чутливість споживача до змін у цінах з точки зору обсягу товарів, що вони придбають.
Еластичний попит спостерігається у тих випадках, коли цінова еластичність попиту по модулю перевищує 1: , то попит еластичний. Отже, при зміні ціни на товар змінюється і попит на нього. Отже, споживачі активно реагують на коливання ціни на ювелірні вироби, що слід враховувати при виборі цінової стратегії. Ціна в такому випадку може коливатися у незначних межах.
Визначення оптимальної ціни, при якій фірма отримує максимальний прибуток.
Математична модель цієї задачі має наступний вигляд:
,
де П – прибуток, який отримає фірма від реалізації продукції за досліджуваний період;
F – постійні витрати фірми на виробництво і збут продукції за цей період, F=998752;
V – змінні витрати на одиницю продукції, V=638.
Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від обсягу продукції, виробленої фірмою. До постійних витрат відносять орендну плату, обслуговування позик, заробітну плату адміністративного персоналу, а також певні неявні витрати. Фірма має постійні витрати навіть у тому разі, коли якщо не випускає жодної одиниці продукції. Графіком постійних витрат є пряма, паралельна до горизонтальної осі (рис. 3).
Змінні витрати – це витрати, величина яких залежить від обсягу виробленої продукції. Змінні витрати зростають (зменшуються) із збільшенням (зменшенням) обсягу виробництва фірми. До змінних витрат належать витрати на сировину, електроенергію, транспортні послуги, більшу частину послуг праці та інші змінні ресурси. З початком виробництва, поки граничний продукт змінного ресурсу збільшується, змінні витрати зростають спадним темпом. З досягненням певного рівня виробництва, коли починає діяти закон спадної віддачі, змінні витрати зростають на щораз більшу величину.
Взаємозв’язок між Ц та N встановлено рівнянням регресії у попередньому пункті:
Щоб обчислити максимальний прибуток фірми, ми можемо використати похідну
Прирівнюємо і знаходимо Цопт, N та Пmax. В результаті проведених розрахунків отримуємо максимальний прибуток для значення оптимальної ціни та обсягу збуту, при яких цей прибуток буде отримано.
Якщо порівнювати дані про величину оптимальної ціни та обсягу випуску з даними табл. 1, то можна зауважити, що в основному збувається більша кількість товару, але за нижчою ціною. Отже, прибуток у такому випадку не максимізується, а навпаки – мінімізується.
За даними Асоціації ювелірів України у 2007 році ювелірні заводи України збільшили обсяг виробництва на 16% – до 70,2 тонн. За рік вироблено 19,8 млн. одиниць ювелірних виробів, що оцінюється експертами у 2,2 млрд. дол. США. Прогнозується на 2008 рік: +20% (у вазі). [1]
Якщо, враховуючи оптимальний обсяг збуту та оптимальну ціну, обрахувати частку ринку ТзОВ „Амур”, матимемо наступну ситуацію:
Це означає, що ТзОВ „Амур” займає дуже малу частку українського ринку ювелірних виробів. Тепер врахуємо те, що з 19,8 млн. одиниць продукції Львівська область виготовляє 14%. У цьому випадку частка ринку ТзОВ „Амур” на теренах Львівської області становитиме:
Така цифра є малою у для масштабів області, тому підприємству слід збільшувати продуктивність праці, налагоджувати нові канали збуту, стимулювати збільшення попиту.
Знаходимо також собівартість одиниці продукції при такому ж обсязі збуту:
(грош. од)
Порівняємо ціну та собівартість одиниці продукції. Перша на 25,6% більша за другу, тобто . Якщо дивитися з на ціну з точки зору її розрахунку на основі методу надбавок, то надбавка у даному випадку становитиме 25,46%, що забезпечить такий же відсоток прибутку ТзОВ „Амур” від виручки.
Визначення теоретичного рівня критичного збуту.
Обсяг збуту продукції фірми є динамічним показником і внаслідок впливу різних факторів (зміна економічної ситуації, дії конкурентів тощо) може падати або зростати. Тому слід провести аналіз беззбитковості і знайти точку критичного збуту, при якому собівартість дорівнює ціні і фірма за рахунок доходів від реалізації може покрити лише свої витрати. Точка критичного збуту ділить обсяг реалізації (у теоретичному розумінні) на два інтервали:
інтервал ОNкр, в якому фірма зазнає збитків, оскільки Ц<S;
інтервал NкрNі (Nкр>Ni), в якому фірма отримує прибутки, оскільки Ц>S.
Значення критичного збуту визначається за рівнянням:
На рис. 3 подається графічна інтерпретація теоретичного рівня критичного збуту.
Рис. 3. Теоретичний рівень критичного збуту.
Визначення реального рівня критичного збуту і зони доцільності підприємства.
Критичний обсяг реалізації у реальних умовах () на відміну від теоретичного визначається, враховуючи норму чистого прибутку. Норма чистого прибутку може бути отримана на основі річної ставки процента з врахуванням підприємницького ризику.
Математично це можна подати у наступному вигляді:
, при ,
де – норма чистого прибутку, ; r – ставка процента, d – поправка на ризик.
Для спрощення розрахунків можна прийняти залежність , коефіцієнт, що враховує ризик.
За умов, що річні витрати можна представити (l – кількість оборотів авансованого на виробництво та реалізацію капіталу, Воб – витрати одного обороту), граничну норму чистого прибутку можна нарахувати за формулою:
Для розрахунку реального критичного обсягу реалізації продукції використовується залежність:
,
де – мінімальний прибуток, враховуючи ставку процента з врахуванням ризику.
Тоді
,
оскільки k>1, r>0, l>0.
Якщо зобразити на координатній осі поряд із теоретичним критичним обсягом збуту зобразити ще й реальний критичний обсяг збуту, то останній буде зміщений вправо по координатній осі, а пряма сумарних витрат зміститься на декілька позицій вверх.
Рис. 4. Реальний рівень критичного збуту
Розділ 2. Аналіз впливу нецінових методів конкуренції
для обсягу збуту і прибуток фірми
2.1. Обґрунтування маркетингових заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування фірми.
Першою важливою складовою комплексу маркетингу є товар. Виважена й послідовна товарна політика виробника закладає підвалини його ринкового успіху. Товарна політика – це формування товарного асортименту, модифікація існуючих виробів, зняття з виробництва застарілих, розроблення і запуск у виробництво нових товарів, забезпечення належного рівня їх якості і конкурентоспроможності.
Товар – це набір виробів та послуг, що їх фірма спеціально розробляє для своїх цільових споживачів. Тобто, товар – це все, що призначене для задоволення певної потреби і пропоноване на ринку для продажу. Товаром можуть бути матеріальні об’єкти, послуги, місця, організації та ідеї.
Розглядаючи товар, як комплексне поняття, можна сприймати його на трьох рівнях: товар за задумом, товар у реальному виконанні, товар із підкріпленням.
Товар за задумом. Перший рівень передбачає відображення тієї потреби, яку товар задовольняє, ту вигоду, що її отримає споживач при його використанні.
У випадку ТзОВ „Амур” товар, який створюється ним покликаний задовольняти вторинні потреби споживачів.
Товар у реальному виконанні. На другому рівні товар сприймається як реально надана послуга, із конкретними властивостями і характеристиками. Товар у реальному виконанні має наступні характеристики:
товар, який реально отримує споживач: якісні, сучасні ювелірні вироби із золота та срібла, з коштовним камінням на будь-який смак та уподобання;
властивості: помірна ціна, високий рівень якості товару;
якість: сумлінна, майстерна робота працівників, використання якісних матеріалів;
товарна марка.
Товар із підкріпленням. Позиції товару на ринку можуть бути суттєво підкріплені додатковими послугами і вигодами – це відображає третій рівень товару: всі, хто придбав товар мають право безкоштовного гарантійного обслуговування на протязі 3 років, а також можливість обміняти його на протязі 5 років на будь-який інший товар нашої фірми за певними правилами, вказаними в сертифікаті товару.
Якщо говорити про товар ТзОВ „Амур”, то він є товаром широкого вжитку особливого попиту, адже передбачає докладання певних зусиль для здійснення покупки. Що ж до асортименту, то в повній мірі він залежить від замовлень споживачів та „модних” тенденцій на ринку, але варто зазначити, що практично кожна річ виготовляється в невеликій кількості екземплярів.
Метод розповсюдження, збуту товару є одним із елементів комплексу маркетингу. Збутова політика фірми має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: характеристиками товару, його позиціювання на ринку, ціновими стратегіями, методами просування товару. Витрати на збут становлять часом до 50% роздрібної ціни товарів, томи питання розподілу своєї продукції виробники мають опрацьовувати дуже ретельно.
Основною метою політики збуту є організація ефективного збуту виготовленої продукції.
При виборі каналу розподілу слід враховувати ряд показників (час, витрати, швидкість) та характеристик (довжина, ширина) каналу розподілу.
ТзОВ „Амур” працює у ювелірній галузі, тому якщо говорити про споживачів, то їх кількість не є великою, а покупки здійснюються не часто, адже мова йде про дорогі речі, які швидше є предметами розкоші. Сам товар є технічно складним, хоча даний показник залежить від побажань замовника, негабаритним, з необмеженим терміном зберігання та з відносно високою вартістю. Цілями підприємства є забезпечення середнього та високого класу споживачів якісними та відносно недорогими ювелірними виробами, що є, по суті, орієнтацією на широке коло споживачів. Що ж до конкурентів, то їх кількість у Львівській області та західному регіоні загалом не є великою, асортимент товарів широкий, але недостатній.
Виходячи з усіх перерахованих факторів, доцільніше використовувати якусь із маркетингових систем тому, що на відміну від каналу збуту, маркетингова система передбачає співпрацю усіх рівнів каналу розподілу як єдиного цілого. Узгодження дій кожного з учасників зменшує ризики та збільшує обсяги реалізації продукції.
ТзОВ „Амур” використовує багатоканальну договірну маркетингову систему, яка складається з однорівневого (виробник → роздрібний (оптовий) торговець → споживач), а також нульового каналу розподілу (виробник → споживач). Така форма організації збуту є вигідною для підприємства, адже воно напряму зв’язане зі своїм посередником, може контролювати його цінову політику, а також впливати на неї. Для того, щоб ефективно проводити розподільчу політику слід заключати договори як з великими мережами торгівлі ювелірних виробів, малими одиницями (приватними підприємцями, дрібними підприємствами), а також займатися безпосереднім (особистим) продажем ювелірних виробів. У Львові та Львівській області ТзОВ „Амур” співпрацює з дрібними посередниками (магазин „Золото”, „Ювелірні вироби”, „Діана”, „Софія” тощо), а також займається продажем прикрас безпосередньо на місці виробництва. У майбутньому для покращення ефективності збуту планується вкласти договір з мережею супермаркетів ювелірних виробів „Алмаз”, з ТЦ „Магнус” і ТЦ „Південний” та створити для початку декілька магазинів з власною продукцією. Також у перспективі розглядається співпраця з посередниками з інших регіонів України: для початку з Івано-Франківщини, Рівненщини, Тернопільщини, а пізніше із Вінничини, Сумщини тощо. [3]
Прискорення руху товару у даному випадку не має значного впливу, адже коштовності не мають обмеженого терміну використання, мода на них не має тенденцій до значних змін. Тому говорити щось про активізацію заходів логістики не доводиться.
В умовах насиченого ринку недостатньо розробити новий якісний товар, встановити на нього оптимальну ціну і вибрати ефективні канали розподілу. Дедалі більшої ваги набуває четверта складова комплексу маркетингу – методи просування товару, під якими розуміють сукупність маркетингових рішень, пов’язаних із комунікативністю. Система маркетингових комунікацій фірми спрямована на інформування, переконання, нагадування споживачам про її товар, підтримку його збуту, а також створення позитивного іміджу фірми.
Формування комунікаційної політики підприємства передбачає прийняття великої кількості різноманітних рішень, пов’язаних із визначенням цільової аудиторії, величини рекламного бюджету, вибором оптимальних засобів розповсюдження реклами, створенням ефективних текстів рекламних звернень, використання засобів комерційної пропаганди, методів стимулювання збуту тощо.
Ця діяльність, що потребує творчого підходу і нетрадиційних рішень, завершує формування комплексу маркетингу фірми.
Під комунікацією розуміють процес передання певного повідомлення, який передбачає наявність джерела або відправника повідомлення, самого повідомлення, каналу комунікації, отримувача або адреса повідомлення, процесів кодування та декодування повідомлення.
Відправником повідомлення є ТзОВ „Амур” в особі маркетолога фірми, що володіє інформацією для передачі. Отримувачами інформації є споживачі.
Основним завданням маркетингової політики є збільшення попиту на товар, стимулювання його збуту за допомогою системи маркетингових комунікацій. Система маркетингових комунікацій (СМК) складається з:
реклами. Реклама – будь-яка платна неособстісна форма розповсюдження інформації про фірму та її товар.
„паблік рілейшинз” („взаємини з громадськістю”) – діяльність, спрямована на формування позитивного іміджу фірми, доброзичливого ставлення до неї та її товару.
персональний продаж – усне представлення товару в ході бесіди з одним чи декількома потенційними покупцями задля продажу.
стимулювання збуту – короткочасні спонукальні заходи заохочення споживачів до купівлі (знижки).
ТзОВ „Амур” для поширення інформації про свій товар використовує рекламу (листівки, візитки, оголошення у місцевих та регіональних газетах тощо), „паблік рілейшинз” (є спонсором різноманітних культмасових заходів) та стимулювання збуту (забезпечення знижок постійним покупцям, можливість обміну товару на протязі 5 років на інший на певних умовах). Варто зазначити, що вся рекламна діяльність підприємства регулюється згідно положень Закону України „Про рекламу” (N 1-221/4069 від 02.07.2001). Що ж до реклами, то зараз для українського споживача більш прийнятнішою є неепатажна, скажемо так „сором’язлива, інтелігентна” реклама. Також слід враховувати, що це є реклама „серйозної” фірми, яка повинна мати солідний образ в уяві споживачів. [1, 2, 3]
Втілення та виконання всіх заходів збутової та комунікаційної політики ТзОВ „Амур” безсумнівно приведе до збільшення обсягів збуту, покращення якості товару та зменшення його ціни (за рахунок укладення договорів з новими постачальниками).
2.2. Визначення окремих показників маркетингової діяльності фірми через 1-2 роки.
За рахунок проведеної ТзОВ „Амур” роботи на 9% зменшились змінні витрати на виробництво та реалізацію одиниці продукції, збільшились обсяги збуту (на 14%) при такому рівні ціни. Постійні витрати за рахунок деяких заходів можуть зменшуватись, але за рахунок того, що підприємством почала проводитьсь активна комунікаційна політика, то відповідно зросли витрати на рекламу, „паблік рілейшинз”, що в свою чергу привело до необхідності в додаткових постійних витратах в розмірі 9% від попередніх. В результаті під впливом нецінових факторів конкуренції крива попиту змістилася вправо (рис. 5). Також змінився коефіцієнт підприємницького ризику (k’=1,546), кількість оборотів авансованого на виробництво та реалізації капіталу за нових умов становить 13, а річна ставка проценту залишилася на попередньому рівні (r=7%).
Рис. 5. Зсув кривої попиту
Враховуючи викладену вище зміну показників діяльності підприємства, можна сказати, що змінились обсяги сукупного попиту та пропозиції, а відповідно і величина прибутку. Тож, з урахуванням усіх цих змін доцільно розрахувати нові показники діяльності ТзОВ „Амур”.
2.2.1. Рівняння регресії.
Оскільки змінились обсяги збуту (), то змінилось і рівняння регресії:
– нове рівняння регресії.
2.2.2. Чи зміниться цінова еластичність попиту?
15.12.2013 23:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора