Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Посилений танковий взвод на Т-64 в обороні в лісі
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
Факультет бойового застосування військ
Кафедра вогневої підготовки
КУРСОВА РОБОТА
Планування бойової стрільби взводу за темою: «Посилений танковий взвод на Т-64 в обороні в лісі»
АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри вогневої підготовки
полковник
Ю.І.ВАСИЛІВ
(військове звання, підпис, прізвище)
“___” _________20__ р.
З А В Д А Н Н Я
на курсову роботу
студенту Кравчуку Івану Васильовичу
(військове звання, прізвище, ім’я та по батькові)
1. Тема курсової роботи: Планування бойової стрільби взводу за темою: «Посилений танковий взвод на Т-64 в обороні в лісі»
2. Цільова настанова: Дослідити порядок особливості роботи командира взводу, при підготовці документів на проведення заняття обороні в лісі.
3. Основні питання та документи, що підлягають розробці під час виконання завдання:
1. Створення тактичної обстановки і розрахунок боєприпасів, для проведення етапу з бойової стрільби.
2. Дослідження порядку роботи командира взводу при підготовці, розробці і проведенні етапу з бойової стрільби.
3. Відпрацювання документів командиром танкового взводу.
4. Вихідні дані (обстановка):
Задача відпрацьовується на посаді командира 1 танкової роти 10 механізованої бригади. Противник 13 МД США (організація і тактика дій згідно навчального посібника).
Склад 10 механізованої бригади: 1, 2, 3, механізовані і танковий батальйони, інші підрозділи згідно навчальної штатної організації.
1 танкова рота озброєна Т-64БВ, особовим складом, озброєнням та
технікою укомплектована на 100%. Посилена 1 мв 1 мр. механізованого батальйону бригади. Підтримує 1 садн БрАГ.
5. До захисту подати (вказати обсяг курсової роботи (задачі) і перелік основних документів, що подаються до захисту):
1. План проведення БСВ.
2. Схему опорного пункту роти.
3. Розрахунок мішеней для позначення противника.
4. Розрахунок б/п.
5. Схему мішеневої обстановки.
6.Вимоги до оформлення курсової роботи
Графічні документи і ілюстраційний матеріал виконати особисто з додержанням вимог до бойових документів, на учбовій топографічній карті вказаної номенклатури або аркушах ватману формату А 1 (860х610).
Пояснювальну записку оформити письмово від руки (друкарській машинці, ПЕОМ) лише на лицевій стороні аркуша паперу стандартного формату А4 (210x297мм). Кожна сторінка тексту повинна мати поля:
- зліва - 30 мм;
- справа - 10мм;
- зверху і знизу - 20мм
7.Основна література, що рекомендується:
Бойовий статут Сухопутних військ Частина II рота, батальйон. Видавництво “Варта” 1995р.;
Бойовий статут Сухопутних військ. Частина III взвод, відділення, танк Видавництво “Варта” 1995р.,
Правила розробки та оформлення оперативних (бойових) документів. Академія ЗС України. 1997р.
Підготовка та проведення ротних і батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою. методичний посібник МОУ. 2000р.
Організація підготовки та методика проведення бойових стрільб взводів, відділень (екіпажів танків). методичний посібник ГКСВ. 2000р
8. Термін виконання курсової роботи (задачі):
подання закінченої роботи (задачі) керівнику “ 28” березня 2013 р.
подання роботи (задачі) на рецензію “ 22” березня2013 р.
9. Дата видачі завдання “ 28” лютого 2013 р.
Керівник:
Працівник ЗСУ О.І.ДОРОШЕВ
(військове звання, підпис, прізвище)
“ 26” лютого 2013 р.
Завдання одержав
студент І.В.Кравчук
(військове звання, підпис, прізвище)
“ 26” лютого 2013 р.
ЗАТВЕРДЖУЮ
Керівник курсової роботи
Працівник ЗСУ О.І.ДОРОШЕВ
«__»_______________2012
Розгорнутий план
Курсової роботи
ст. навчальної групи факультету бойового застосування військ
Кравчук Іван Васильович
Тема курсової роботи:Планування бойової стрільби взводу за темою: «Посилений танковий взвод на Т-64 в обороні в лісі»
№ з/п
Найменування розділів курсової роботи,стислий зміст,метод дослідження і головна сутність розробки (проведення дослідження)
Примітка
Вступ
Ст.
1.
Основна частина.Ведення оборонного бою танковим взводом.
Ст.
1.1
Сутність оборонного бою. Характерні ознаки сучасного оборонного бою та вимоги,які висуваються до оборони
Ст.
1.2
Підготовка до оборони.Ведення оборонного бою.
Ст.
1.3
Особливості ведення оборони в лісі
Ст.
2.
Порядок планування бойової стрільби за визначеною темою
Ст.
2.1
Бойові стрільби,як завершальний етап злагодження танкових підрозділів
Ст.
2.2
Особиста підготовка керівника до проведення бойових стрільб
Ст.
2.3
Підготовка навчально матеріальної-технічної бази до проведення бойових стрільб.
Ст.
2.4
Підготовка особового складу взводу до бойових стрільб
Ст.
Висновок
Ст.
Додатки
Ст.
Список використаних джерел
Ст.
« »_______________2013р. ст____________Кравчук.І.В.
ЗМІСТ
ВСТУП ..............................................................................................3-7
РОЗДІЛ 1. ВЕДЕННЯ ОБОРОННОГО БОЮ ТАНКОВИМ ВЗВОДОМ…………………………………………………………….. 8-14
1.1. Сутність оборонного бою. Характерні ознаки сучасного оборонного бою та вимоги, які висуваються до оборони……………………… 8-10
1.2.Підготовка до оборони. Ведення оборонного бою…………… 11-13
1.3.Особливості ведення оборони в лісі……………………………..14
Висновок до розділу ........................................................................15
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ПЛАНУВАННЯ БОЙОВОЇ СТРІЛЬБИ ЗА ВИЗНАЧЕНОЮ ТЕМОЮ ..................................................................16-28
2.1 Бойові стрільби, як завершальний етап злагодження танкових підрозділів .........................................................................................16-18
2.2. Особиста підготовка керівника до проведення бойових стрільб………………………………………………………………… 19-24
2.3. Підготовка навчальної матеріально-технічної бази до проведення бойових стрільб................................................................................25-26
2.4. Підготовка особового складу взводу до бойових стрільб…….27-28
Висновок до розділу ........................................................................29
ВИСНОВКИ .....................................................................................30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …................ ........................32-37
ВСТУП
Єдиним засобом досягнення перемоги в збройному зіткненні є бій. Бій — основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані й узгоджені за місцем, цілями та часом удари, вогонь і маневр частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань у обмеженому районі протягом короткого часу.
На теперішній час підрозділи й частини армій більшості держав оснащені сучасним озброєнням і технікою, що дало змогу значною мірою підвищити їх ударні, вогневі й маневрені можливості, а також спричинило зміни змісту самого бою. Бій став більш динамічним і швидкоплинним, таким, що вимагає від командирів усіх ступенів рішучості й активності, творчості й самостійності як під час організації бою, так і у ході його ведення.
Основним способом ведення бою із застосуванням тільки звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника. При цьому важливе значення матимуть: надійне вогневе ураження безпосередньо противника, який протистоїть, з одночасним діянням на його резерви та важливі об'єкти в глибині; своєчасне зосередження сил і засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку; постійна готовність військ до захисту від вражаючих факторів зброї масового ураження.
Характер бою та способи його ведення залежать передусім від матеріальної основи, тобто від озброєння, бойової техніки та людей, які застосовують ці засоби збройної боротьби.
Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ умілого застосування всіх засобів ураження, бойової та спеціальної техніки, високої рухомості й організованості, повного напруження моральних і фізичних сил, непохитної волі до перемоги, високої дисципліни та бойової згуртованості.
Запорукою успіху в складних умовах сучасного загальновійськового бою є висока бойова виучка, що досягається у ході напруженої бойової підготовки, яка є основним змістом повсякденної діяльності військ у мирний час і продовжується під час підготовки бою та у проміжках між бойовими діями.
Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ. Оборона і наступ тісно пов'язані. Будь-яка оборона вміщує елементи наступу, а наступ — елементи оборони.
У способах ведення бою не повинно бути шаблону. Застосування нових способів дій у бою та творчий підхід до виконання бойового завдання є найважливішими обов'язками кожного командира.
Принципи сучасного загальновійськового бою — це основні керівні положення, найважливіші рекомендації щодо організації та ведення бою в цілому, що становлять фундаментальну базу для прийняття правильного рішення на бій. Проте принципи - це не саме рішення, тому що у цьому випадку вони можуть перетворитися на шаблон і безпідставні рецепти перемоги. Тому не можна їх розглядати ізольовано один від одного. Для досягнення успіху потрібне уміле використання всіх принципів з урахуванням обстановки.
Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою є: постійна бойова готовність підрозділів; рішучість, активність і безперервність ведення бою; узгоджене застосування підрозділів родів військ і спеціальних військ та підтримання безперервної взаємодії між ними; раптовість дій і застосування військової хитрості (обман противника); рішуче зосередження зусиль на головному напрямку і у вирішальний момент; маневр підрозділами, ударами та вогнем; своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою; повне напруження моральних і фізичних сил, використання морального фактора в інтересах виконання бойового завдання; тверде й безперервне управління підрозділами.
Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів є: знання майбутніх завдань і своєчасне, ще у мирний час, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання; чітке несення бойового чергування; висока бойова виучка; підтримання озброєння й техніки в готовності до негайного застосування, утримання запасів матеріальних засобів у необхідних розмірах; постійна готовність до відбиття раптового нападу противника, організоване приведення підрозділів у вищі ступені бойової готовності; високий моральний стан, дисципліна і пильність особового складу.
Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без вагань доведене до кінця. На самий суворий осуд заслуговує той, хто, боячись відповідальності, виявив бездіяльність і не використав усіх сил, засобів та можливостей для досягнення успіху в бою.
Раптовість і застосування військової хитрості (обман противника) дозволяють застати противника зненацька, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами та створити сприятливі умови для перемоги навіть над переважаючим у силі противником.
До раптовості прагнутиме й противник. Тому необхідні висока пильність, безперервна розвідка і охорона, постійна бойова готовність підрозділів і здатність їх до швидкої протидії.
Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент дозволяє успішно протистояти чисельно переважаючим силам противника й добиватися над ним перемоги.
Маневр підрозділами, ударами і вогнем дає змогу захоплювати та утримувати ініціативу, приховувати замисли від противника й успішно вести бій у обстановці, що змінилася.
Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морального чинника в інтересах виконання бойового завдання є найважливішою умовою досягнення успіху в бою.
Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно та повно використовувати їх бойові можливості.
Все це вимагає від командирів підрозділів постійної уваги до вивчення природи сучасного загальновійськового бою, відмінного знання тактики, основ і способів застосування штатних, приданих і підтримуючих підрозділів, їх технічних і бойових можливостей, а також знання тактики дій підрозділів, що застосовуються у бою.
В сучасних умовах та в майбутньому вирішальна роль в бою буде належати людині - воїну, що має високі моральні, бойові і психологічні якості, досконало володіє сучасною бойовою технікою і мистецтвом підготовки та ведення бою в складних умовах сучасної війни.
Механізовані та танкові війська складають основу Сухопутних військ. В обороні вони виконують завдання по утриманню займаних районів, рубежів і позицій, відбивають удари агресора, уражають його наступаючі війська. Механізовані війська, маючи високу бойову самостійність та універсальність, здатні виконувати вказані завдання в різних умовах місцевості та за будь-якої погоди, на головних або інших напрямках, у першому або другому ешелоні, у складі резерву, морських, повітряних десантів.
Танковий взвод є - тактичними підрозділом, який, взаємодіючи з танковими підрозділами, підрозділами артилерії та інших родів військ і спеціальних військ, виконує основне завдання безпосереднього ураження противника в ближньому бою.
Актуальність теми курсової роботи обумовлена:
- широким застосуванням танкових підрозділів в основних видах бою;
- застосуванням нових методів організації бою, способів та прийомів тактичних дій, вогневого ураження противника, управлінням штатними та приданими підрозділами.
Мета дослідження: на основі аналізу нормативних документів та досвіду застосування танкових підрозділів дослідити порядок організації та проведення навчань з бойовою стрільбою.
Наукова задача: полягає у дослідженні порядку роботи командира танкової взводу по організації та проведення навчань зі взводом з бойовою стрільбою по темі „ Посилений танковий взвод на Т-64 в обороні в лісі в умовах відсутності зіткнення з противником.”
Об’єкт дослідження: командир взводу, що організує та проводе навчання зі взводом з бойовою стрільбою.
Предмет дослідження: методика підготовки та проведення навчань з бойовою стрільбою зі взводом.
Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань використовуються загальнонаукові методи дослідження.
РОЗДІЛ 1. ВЕДЕННЯ ОБОРОННОГО БОЮ ТАНКОВИМ ВЗВОДОМ
1.1. Сутність оборонного бою. Характерні ознаки сучасного оборонного бою та вимоги, які висуваються до оборони
Оборона має на меті відбити наступ переважаю чих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.
.Оборона може підготовлятися завчасно або організо вуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.
Оборона повинна бути стійкою і активною, здат ною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці пере важаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розві дувальних груп.
Стійкість та активність оборони досягаються: ви тримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що оборо няються при відбитті атак противника, їх високим мо ральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої по зиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконан ням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпечен ням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.
В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої си ли противника та успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами.
Взвод не має права залишати опорний пункт (позицію), яку займає, і відходити без наказу командира взводу.
Танковий взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне облад нання, а також загородження, здатний завдати против нику, який наступає, великих втрат {утримувати позиції, що займає. Він обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або у повному складі входить у бронегрупу батальйону (роти).
Побудова оборони танкового взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.
Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриман ні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки против ника і знищення його танків і живої сили перед перед нім краєм, на флангах і в глибині оборони.
Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відді лень танкового взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лі нії) в 100—200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом впра во або вліво, а танкового взводу , крім того,—кутом назад або кутом вперед.
Танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтерва лом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб за безпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гар мат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосере джений вогонь перед переднім краєм і на флангах опор ного пункту, а також кругова оборона, приховане розта шування вогневих засобів і маскування.
Бронетранспортери займають вогневі позиції, як пра вило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечува лась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.
Придані механізованому взводу протитанкове і вог неметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення—в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відді лень в ході боюна найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.
В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ни ми тісну взаємодію.
1.2 Підготовка до оборони. Ведення бойової охорони.
Досвід минувших війн показав необхідність глибокої, як правило двухешелонної, побудови бойового порядку військ в обороні. Поряд з ешелонами в бойовому порядку підрозділів, по можливості, створюються бронегрупи, загальновійськові або спеціальні резерви.
Готовність підрозділу до оборони включає в себе, бойовий порядок ( зайняті вогневі позиції ), готовність системи вогню, наявність боєприпасів та додатково побудова інженерних загороджень.
Після зайняття оборони командир відразу організовує Взвод в обороні займає взводний опорний пункт. Опорний пункт танкового взводу складається з вогневих позицій танків. Саме від розміщення вогневих позицій танків залежить побудова бойового порядку взводу. Побудова бойового порядку взводу може бути уступом вліво, вправо, кутом вперед, назад в один або два ешелони. Тому від правильно вибраної вогневої позиції танка залежить ефективність оборони.
Під час переходу до оборони командир взводу (танка) насамперед повинен організувати спостереження і систему вогню.
систему вогню. Вогонь в обороні є головним засобом знищення противника. Для того, щоб він був ефективним, його необхідно організувати в єдину систему, що відповідає задуму бою. Оборона організовується в передбаченні боротьби з переважаючими силами противника. За кількістю вогневих засобів противник буде перевищувати взвод, який обороняється отже, кількісній перевазі необхідно протиставити добре організовану систему вогню.
Система вогню в обороні полягає в організованому розташуванні й умілому використанні вогневих засобів, створенні зон суцільного вогню усіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони для знищення в першу чергу танків і інших броньованих машин, а також у швидкому зосередженні вогню на будь-якому загрозливому напрямку чи ділянці.
Система вогню взводу в обороні включає:
ділянки зосередженого вогню взводу, підготовлені перед переднім краєм оборони;
зони протитанкового вогню і суцільного багатошарового вогню всіх вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони;
підготовлений маневр вогнем на загрозливі напрямки.
Її основу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню створюється з урахуванням вогневих можливостей всіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, на їхній тісній взаємодії у сполученні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечити ураження противника, насамперед, його танків та інших броньованих машин: на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами та у глибині оборони, можливістю ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругової оборону вогневих засобів, командно- спостережного пункту.
Це все досягається за рахунок суцільного багатошарового вогню та дійсності вогню.
Сутність зони суцільного багатошарового вогню полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявність мертвих просторів необхідно уражати вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Загородження і підступи до них повинні добре проглядатися та прострілюватися вогнем всіх видів.
Під час організації системи вогню танковому взводу вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, одна - дві ділянки зосередженого вогню.
Смуга вогню танкового взводу призначається на дальність дійсного вогню танків. Ділянки зосередженого вогню, як правило, призначаються для ураження противника в період його розгортання. Зосереджений вогонь ведеться по виявленій цілі або групі цілей .
Організація системи вогню включає вибір вогневих позицій і розміщення вогневих засобів на місцевості з урахуванням їх можливостей і побудови взводу для ураження противника під час його підходу до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і під час вклинення в опорний пункт; підготовку даних для стрільби і створення необхідних запасів ракет і боєприпасів.
Готовність системи вогню визначається зайняттям танками, вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.
Хоча система вогню і є одним з головних питань але не менш важливим питанням є інженерне обладнання місцевості. Інженерне обладнання місцевості сприяє стійкості й активності оборони. Воно повинно відповідати бойовому порядку і характеру майбутнього бою.
Ефективність інженерних споруд щодо захисту особового складу і бойової техніки від звичайних засобів ураження доказано досвідом останніх локальних війнах та збройних конфліктах.
Інженерне обладнання місцевості включає: обладнання окопів, траншей, ходів сполучення для особового складу, обладнання основних і запасних вогневих позицій танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), гармат та інших вогневих засобів, командно-спостережного пункту командира взводу, бліндажу, інженерних загороджень і маскування. При хитливому ґрунті окопи підсилюються одягом крутостей.
1.3.Особливості ведення оборони в лісі
Закритий характер місцевості, погіршення прохідності весною і восени, снігові заноси взимку і небезпека лісних пожеж влітку ускладнює ведення оборонного бою і утруднює застосування в ньому бойової техніки та озброєння.
Оборона в лісі будується окремими ротними і взводними опорними пунктами, які підготовлені до кругової оборони і перехоплюють дороги, просіки, а також дефіле між озерами і болотами. У проміжках між опорними пунктами постійно ведеться розвідка, влаштовуються загородження, організовуються вогневі засади і патрулювання.
Передній край оборони в залежності від обстановки вибирається перед узліссям або відноситься в глибину. В останньому випадку на узлісся висилається бойова охорона, а війська проводять розчищення лісу для покращення умов спостереження і ведення вогню, не демаскуючи при цьому свої позиції. Виступи лісу використовуються для створення флангового і перехресного вогню. У проміжках між ротними (взводними) опорними пунктами організовується патрулювання, влаштовуються вогневі засідки і загородження.
Під час підготовки оборони в лісі командир роти зобов'язаний передбачити розташування бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків на вогневих позиціях з таким розрахунком, щоб забезпечувався обстріл доріг, просік, узлісь і галявин; підготовку потайних шляхів маневру бронегруп; заходи щодо боротьби з лісовими пожежами.
Другий ешелон (резерв) розташовується в опорному пункті поблизу доріг і просік у готовності до проведення контратак або маневру на загрозливому напрямку.
Система вогню організовується так, щоб усі дороги, просіки, проходи на заболочених ділянках, галявини і вирубки, по яких можливий підхід і наступ противника знаходилися під фланговим і перехресним вогнем підрозділів, які обороняються. Виступи лісу використовуються для створення флангового і перехресного вогню. На напрямках можливого наступу противника підготовляється зосереджений вогонь. Особливого значення набуває вміло організований вогонь мінометів.
Більша частина вогневих засобів придається ротам і взводам. Танки, гармати, гранатомети і протитанкові ракетні комплекси займають вогневі позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню уздовж доріг, просік, по галявинах і ділянках рідкого лісу. Їх вогневі позиції прикриваються механізованими підрозділами й інженерними загородженнями.
Частина стрільців, снайперів і кулеметників призначається для ведення вогню з дерев.
Зенітні та інші вогневі засоби, які виділені для боротьби з повітряним противником, розміщуються на галявинах, узліссях і вирубках лісу, з яких забезпечується виявлення й обстріл літаків і вертольотів противника. Пости повітряного спостереження, стрільці-зенітники можуть також розташовуватися на площадках, які обладнані на деревах.
Розвідка в лісі ведеться спостереженням, розвідувальними (бойовими розвідувальними) дозорами і розвідувальними засідками.
Система спостереження повинна забезпечити проглядання підступів до переднього краю оборони, для чого пости спостереження (спостерігачі) можуть розташовуватися на деревах або висуватися вперед.
Висновок до розділу
Головну роль при переході до оборони відіграє командир підрозділу ( в даному випадку командир взводу). Тому не треба забувати про те, що навчати свій особовий склад буде командир взводу. А тому треба не забувати про те, що при навчанні курсантів треба теж акцентувати увагу на ведення на ведення оборонного бою, а особливо роботу по організації бою.
Таким чином оборона залишається пріоритетним завданням в справі захисту державних кордонів. І саме тому, при проведенні занять з бойової підготовки необхідно досконало вивчити правила ведення ведення бою в обороні в різноманітних умовах. Не забуваючи про наступ, бо тільки при їхньому поєднанні можна добитися ефективних результатів.
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ БОЙОВОЇ СТРІЛЬБИ ЗА ВИЗНАЧЕНОЮ ТЕМОЮ
2.1. Бойові стрільби як завершальний етап злагодження підрозділів
Бойові стрільби взводів, є основною та найбільш ефективною формою навчання підрозділів з тактичної підготовки, важливим етапом їх бойового злагодження, підвищення польової навченості та готовності до виконання бойових завдань у різних умовах обстановки.
Підготовка та проведення бойових стрільб - це складний та відповідальний етап підготовки як командирів так і підрозділів. У ході їх проведення визначається рівень підготовки підрозділу. Разом з тим, на бойових стрільбах проводиться формування у офіцерів практичних навичок у підготовці та проведенні тактичних навчань.
Бойова стрільба підрозділів проводиться на завершальному етапі злагодження відділень, взводів.
До початку проведення бойової стрільби підрозділи повинні бути підготовлені до вирішення різноманітних тактичних та вогневих завдань, а командир взводу та командири відділень до умілого управління вогнем та діями своїх підрозділів. (Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення) щодо підтримання бойової готовності взводу (відділення), підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання завдань, які поставлені).
Бойові стрільби підрозділів організуються та проводяться з метою:
удосконалення бойового злагодження та польового вишколу при підготовці та веденні рішучих дій в різних видах бою;
підвищення практичних навичок командирів взводів, відділень у організації бою, в безперервному управлінні вогнем, підрозділом під час вирішування тактичних завдань;
удосконалення навичок особового складу у діях на полі бою, ефективному застосуванні зброї та бойової техніки як вдень так і вночі;
формування в особового складу високих бойових, моральних та психологічних якостей і підвищення фізичної витривалості особового складу.
Бойові стрільби відділень, взводів проводяться по два у кожному періоді навчання, як правило, у масштабі взводу, роти (бригади) при наявності: у складі відділення не менше чотирьох осіб, у тому числі кулеметника, та гранатометника, а БСВ – при укомплектованості особовим складом, озброєнням та технікою не менше ніж 50% від штату мірного часу. Не дозволяється для проведення бойової стрільби створювати зведені взводі
З кулеметними, гранатометними та протитанковими відділеннями і взводами самостійні бойові стрільби (тактичні навчання) не проводяться. Вони залучаються на бойові стрільби з механізованими підрозділами.
Теми бойових стрільб визначає: відділень - командир роти, взводів – командир батальйону.
Оскільки, під час бойових стрільб разом з підрозділом перевіряються та навчаються його командири, організовувати та проводити цю бойову стрільбу повинен старший начальник: з відділенням – командир взводу, зі взводом – командир роти.
Тривалість заняття визначається його темою, а також часом необхідним для відпрацювання всіх поставлених учбових питань, виходу до вихідних районів та повернення до місць постійної дислокації.
Вона повинна складати: для взводу – 1,5 – 2 доби; відділення – до 1 доби. Етап бойової стрільби взводу для виконання завдань вогневого ураження противника визначається керівником і повинен передбачати дії у будь-яких умовах обстановки. Безпосередньо на етап бойової стрільби одного, як правило, витрачається від 1 год. 30 хв. до 2 год. На етап бойової стрільби у складі взводу потрібно, у залежності від часткової тактичної обстановки, яка створюється для кожного взводу, від 2 год. 30 хв. – до 4 год.
Таблиця 1
НОРМАТИВИ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ БОЙОВИХ СТРІЛЬБ
Підрозділ
Наступ
Оборона
Кількість міше-ней
З них % рухомих
Глиб
мішенневого
поля
Тривалість
Кількість
міше-ней
З них % рухомих
Глибина міше нневого
Поля
Тривалість
Взвод
25-40
10-15
2-3 км
2,5-4 год.
50-70
10-15
2-3 км
2,5-4 год.
На бойові стрільби підрозділи виводяться у повному складі з озброєнням, необхідною кількістю бойової техніки, що забезпечує якісне відпрацювання питань, обов’язково із засобами посилення. Кількість підрозділів (засобів), які можуть додаватися залежить від характеру завдань, що виконуються, та умов обстановки.
2.2. Особиста підготовка керівника до проведення бойових стрільб.
Особиста підготовка керівника до бойових стрільб розпочинається з вивчення керівних документів і продовжується на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах і інструктажах та під час проведення планових занять. Основним методом підготовки кожного керівника залишається самостійна робота. Виходячи з рівня підготовки особового складу підрозділу він повинен визначити: вихідні дані; заходи, які потрібно виконати особисто, підлеглим офіцерам (сержантам) та особовому складу; засоби матеріально-технічного та тилового забезпечення.
Вихідними даними для проведення бойової стрільби є:
тема;
навчальні цілі;
зміст навчальних питань;
місце проведення;
склад тих, хто навчається;
час (вдень, вночі);
тривалість;
кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів;
належність противника, що позначається.
Вище перераховані дані керівником заняття беруться з Плану і Програми бойової підготовки, розкладу занять та вказівок безпосереднього командира. Крім того, ці дані можуть уточнюватися у ході проведення показових, інструкторсько-методичних занять та інструктажів.
Роботу над вихідними даними доцільно почати із з'ясування теми заняття та розкриття її змісту.
Бойові стрільби з взводами проводяться за темою одного з основних видів загальновійськового бою (оборона або наступ) з відпрацюванням питань зустрічного бою, пересування підрозділу, розташування на місці, виходу із бою та відходу, ведення бою в оточенні. Програма бойової підготовки і розклад занять розкривають зміст кожного заняття у вигляді навчальних питань.
Розкриваючи тактичний зміст теми, керівник визначає, який вид бойових дій і бойові епізоди ця тема включає, у яких умовах доцільно початі її відпрацьовувати та яким чином закінчити, які учбові питання відпрацювати вдень або вночі.
У подальшому, знаючи рівень підготовки командирів та особового складу, які навчаються і виділені ресурси матеріально-технічного забезпечення, він може уточнити тривалість навчальних питань, визначити навчальні цілі, місце та порядок проведення заняття.
З’ясувавши тему і зміст заняття керівник визначає навчальні цілі.
Вони повинні відповідати темі, бути конкретними та спрямованими на підвищення якості підготовки як окремого військовослужбовця так і підрозділу в цілому. Навчальні цілі на бойових стрільбах визначаються для кожної категорії тих, хто навчається (офіцерів, сержантів, солдатів), окремо і в цілому для всього підрозділу.
Час проведення заняття (вдень, вночі) визначається на основі Програми бойової підготовки і розкладу занять.
Загальний розрахунок часу робиться від моменту підйому (виходу) підрозділу з місця постійної дислокації до повернення їх назад.
При визначенні часу керівник навчання повинен враховувати:
існуючи нормативи на організацію бою та темпи ведення бойових дій;
зміст теми навчання;
час, що надається для бойової стрільби взводу (обладнання та пропускна спроможність об’єктів);
віддалення місць постійної дислокації підрозділу від району навчання;
час, потрібний на перевірку зброї після стрільби та уражених мішеней.
Враховуючи обсяг навчальних питань, які сплановані для відпрацювання під час етапу бойової стрільби, пропускну спроможність навчальних об’єктів командир роти спочатку визначає потрібний час на стрільбу одного відділення (взводу) та підраховує загальну кількість часу на всі бойові стрільби.
Звичайно на бойову стрільбу одного взводу потрібно 2,5–4 години (з врахуванням часу на короткочасний розбір з кожним взводом, перевірку зброї після етапу бойової стрільби та уражених мішеней і повернення підрозділу у вихідний район).
Важливе значення для якісного відпрацювання навчальних питань під час проведення бойових стрільб має вибір району заняття, оцінка його розмірів і характеру місцевості. Вибираючи район заняття, керівник повинен знати можливості тактичного поля (навчального об’єкту) щодо створення мішеневої обстановки.
Район де будуть проводитись бойової стрільби повинен відповідати вимогам заходів безпеки, створенню бойового порядку і дозволяти ведення вогню з усіх видів зброї, а також розміщення мішеневої обстановки на глибину: для взводу 2–3 км.
Він повинен включати:
місце, (район) звідки передбачається почати заняття (вихідний район, вихідний рубіж, тощо);
смугу (ділянку) місцевості на якій будуть відпрацьовуватись дії сторін;
місце (район) закінчення заняття.
Крім того, розміри району і характер місцевості повинні забезпечити відпрацювання намічених навчальних питань, як на етапі бойової стрільби, так і у ході занять на навчальних місцях.
Наприклад, для відпрацювання питань наступального бою район занять повинен дозволяти здійснення прихованого висування та розгортання підрозділу в передбойовий і бойовий порядок, виходу на рубіж переходу в атаку, атаку опорного пункту, оволодіння об’єктом атаки (виконання бойового завдання), здійснення маневру в глибині оборони противника тощо. На стороні “ противника ” місцевість повинна бути обладнана в інженерному відношенні з урахуванням тактики його дій, мати необхідну кількість мішеней, макетів озброєння і військової техніки.
Для перевірки питань оборонної тематики місцевість повинна сприяти правильному вибору позицій і опорних пунктів, прихованому розташуванню підрозділів і проведенню маскувальних заходів, захисту від сучасних засобів ураження, організації системи вогню, спостереженню за діями своїх підрозділів і противником.
Якщо один взвод переходить до оборони у відсутності зіткнення з противником, то для другого взводу керівником обстановка створюється для переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення, третьому на перехід до оборони у ході зустрічного бою, хоча мішенева обстановка може не змінюватися. При такій організації стрільб перевіряється спроможність командирів приймати рішення за будь-яких умов та управляти особовим складом, а підрозділу вести розвідку, швидко і чітко здійснювати манер та вогневе ураження “ противника ”.
Рекогносцировку району заняття керівник проводить у ході розроблення плану проведення навчання з метою: уточнення плану, тактичної (мішеневої) обстановки, визначення порядку проведення бойової стрільби та інших питань, що пов’язані з підготовкою і проведенням навчання.
До
16.12.2013 21:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора