Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
економіка підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка підприємства
Варіант:
32
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………..…………….
4
1.1. Сутність поняття «виробничі ресурси» та ефективність їх використання..
4
1.2. Основні фонди підприємства та ефективність їх використання…………..
8
1.3. Матеріальні ресурси підприємства та ефективність їх використання…….
10
1.4. Трудові ресурси та ефективність їх використання…………………………
13
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІСНУЮЧОГО СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА………………..
21
2.1. Вихідні дані для виконання курсової роботи……………………………….
21
2.2. Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів……….
23
2.3. Аналіз ефективності використання оборотних засобів……………………
29
2.4. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів……………………
31
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПО ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………
33
3.1. Обґрунтування заходів по поліпшенню використання ОВФ……………...
33
3.2. Обґрунтування заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів..
37
3.3. Обґрунтування заходів по підвищенню продуктивності праці……………
39
3.4. Вплив підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів на господарську діяльність підприємства……………………………..
44
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
48
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….
51
ВСТУП
Актуальність. В умовах формування нового господарського механізму успіх роботи підприємства визначається як загальними умовами господарювання, так і вмінням керівника ефективно використовувати виробничі фактори. В умовах ринку кожне підприємство повинно шукати власний шлях розвитку, нові форми застосування капіталу і методи роботи. Успішна реалізація цих умов в значній мірі залежить від форми ресурсного забезпечення підприємства і характеру його використання, зокрема, від забезпеченості підприємства основним і оборотним капіталом, робочою силою. Раціональне використання ресурсів впливає на результати діяльності підприємства.
Мета курсової роботи полягає в відображенні вміння аналізувати та узагальнювати явища, що відбуваються в економіці підприємства, виявляти резерви покращання використання виробничих та трудових ресурсів і обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва.
Досягнення поставленої мети вирішуються такі завдання:
аналіз використання виробничих і трудових ресурсів підприємства,
розробка заходи, які спрямовані на поліпшення їх використання
оцінити впливу запропонованих заходів на результати виробничо-господарської діяльності підприємства.
Об’єктом дослідження виступає механічний завод, який спеціалізується на випуску технологічного обладнання і відноситься до серійного типу виробництва.
Практична спрямованість та значення курсової роботи полягає в відображенні навиків і вмінь викладати теоретичні та практичні питання, давати аналіз одержаних результатів, роботи узагальнення і висновки.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ТА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Сутність поняття «виробничі ресурси» та ефективність їх використання
В економічній літературі нема єдиного визначення поняття «виробництво». Це пояснюється тим, що виробнича діяльність надзвичайно різноманітна. В економічній науці загальновизнано, що виробництво створює не тільки матеріальні блага, а й різноманітні послуги, які в одних випадках пов'язані з виробництвом матеріальних благ, в інших — із задоволенням безпосередніх потреб людей. Отже, кінцевим результатом виробництва є матеріальні продукти або послуги. Щоб їх було більше, потрібно раціонально використовувати всі ресурси, які залучають у виробництво. Від цього залежить не тільки кількість благ, а й рівень витрат виробництва та прибутки підприємств. Виробничі ресурси – це комплекс взаємозалежних елементів продуктивних сил, що функціонують у процесі виробництва матеріальних благ у межах історично визначеної системи виробничих відносин. Підвищення рівня забезпеченості виробничими ресурсами, поліпшення їх якісного складу і ступеня використання сприяє зростанню результатів виробництва [12.с208]:
Процес виробництва має свої причини, або чинники, які економісти називають виробничими ресурсами, або факторами виробництва. Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів: - капітал у виробничій формі (засоби праці); - праця (робоча сила); - земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія); - підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації).
Як правило, чинники виробництва групують у два фактора виробництва – матеріально-речовий і особистий. Матеріально-речовий фактор – це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), а особистий фактор – робоча сила (праця)людини та її підприємницькі здібності. Важко переоцінити роль особистого фактора у виробництві. По-перше, людина з її здатністю до праці, як уже відомо, є вирішальною рушійною силою виробництва, яка оживляє у його процесі мертві засоби виробництва (засоби і предмети праці). По-друге, усі засоби виробництва є результатом розуму і творчої праці людини. По-третє, від кваліфікації, вміння, творчості працівників залежить ефективність використання матеріально-речового фактора, а відтак – і результати виробництва. Найважливішою особливістю виробничих ресурсів є їх обмеженість, або рідкісність, як називають цю особливість в економічній теорії.
В економіці діє закон рідкісності виробничих ресурсів:
Обмеженість (рідкісність) ресурсів виробництва визначається різноманітними причинами – природними, економічними і соціальними. Природні причини полягають в обмеженості нашої планети в цілому, її грунтів, надр, вод, атмосфери, населення. Економічні причини визначаються тим, що безмежний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості ресурсів. Соціальні причини зумовлюються умовами і темпами зростання населення, народжуваності і смертності людей, тривалості життя, набуття відповідних фаху і кваліфікації. Водночас, рідкісність (обмеженість) ресурсів потрібно розуміти не у фізичному плані (хоча й він має значення), а як неможливість одночасного задоволення постійно зростаючих людських потреб. Неспівпадання потреб і можливостей їх втамування внаслідок обмеженості виробничих ресурсів змушує як окремих людей чи їх групи, так і суспільство в цілому вирішувати, які потреби задовольнити негайно, а втамування яких відкласти на той чи інший час[10.с264]:.
Ефективність використання ресурсів характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих у результаті використання цих ресурсів.
Збільшення кількості товарів і послуг, яку виробляє національна економіка з даного обсягу ресурсів, означає підвищення ефективності використання ресурсів. І навпаки, зменшення обсягу продукції, який одержують із даної величини залучених ресурсів, свідчить про зниження ефективності використання ресурсів. Ефективне використання ресурсів передбачає досягнення:
а) повної зайнятості ресурсів;
б)повного обсягу виробництва.
Повна зайнятість означає використання усіх наявних для виробництва ресурсів. У національній економіці не повинно бути підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, яка не обробляється, працівників, які вимушено залишаються без роботи. Зауважимо, що йдеться тільки про придатні для виробництва ресурси. У кожному суспільстві усталена практика визначає, які ресурси є придатними для використання. Наприклад, законодавство та звичаї передбачають, що працю малолітніх дітей використовувати не слід; для збереження родючості частину орних земель потрібно залишати під паром тощо. Однак використання усіх наявних ресурсів не гарантує ефективного їх використання. Слід ще забезпечити повний обсяг виробництва.
Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Якщо економіка країни не досягла повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси недовикористовуються. Повний обсяг виробництва продукується за наявності двох видів ефективності — розподільної та виробничої. Перед кожним суспільством із його обмеженими ресурсами стоїть проблема їх розподілу між виробництвом найрізноманітніших продуктів.
Розподільна ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва саме тих товарів та послуг, які найбажаніші й найпотрібніші для суспільства. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення і виробничої ефективності, тобто використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів, виробництво товарів і надання послуг із найнижчими витратами. Справді, пшеницю можна жати серпом, а землю копати лопатою, але чи можна при цьому досягти високої ефективності використання ресурсів? Ресурси є рідкісними, тому економіка за повної зайнятості та повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому суспільство має вибирати, які продукти виробляти, а від яких відмовитися.
Для оптимізації обсягів виробничих ресурсів підприємства важливе значення має обґрунтований вибір критерію такої оптимізації. Проведене дослідження показало, що таким критерієм повинен бути абсолютний показник, зокрема розмір прибутку підприємства. За таких умов оптимізація обсягів виробничих ресурсів підприємства повинна забезпечувати: у короткостроковому періоді – максимізацію величини прибутку підприємства від операційної діяльності; · у довгостроковому періоді – максимізацію величини надприбутку підприємства від операційної та інвестиційної діяльності, тобто різниці між його фактичним прибутком на нормальною його величиною, що визначається як добуток величини вкладених у дане підприємство інвестицій та їх нормальної середньогалузевої прибутковості у частках одиниці.
Раціональне використання ресурсів великою мірою залежить від технологічного рівня виробництва, тобто сукупності способів і методів, використовуваних для обробки сировини, матеріалів, а також засобів праці. Технічне устаткування і методи виготовлення товарів і послуг постійно вдосконалюються на основі накопичення наукових знань. Таке вдосконалення машин і методів виробництва забезпечує збільшення випуску продукції при незмінних або й менших витратах сировини, енергії, палива та інших ресурсів. Головним напрямом підвищення ефективності виробництва та раціонального використання ресурсів є запровадження маловідходних та безвідходних технологій, що базуються на комп'ютеризації, автоматизації, використанні нових видів енергії та сировини.
1.2. Основні засоби (фонди) підприємства та ефективність їх використання
Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік)".
Економічна статистика визначає основні фонди як сукупність створених суспільною працею матеріально-речових цінностей, які цілком і в незмінній формі діють протягом тривалого часу і поступово втрачають свою вартість[3.с.97]:.
Основні фонди діляться на виробничі і невиробничі. Виробничі основні фонди — це матеріальні блага тривалого використання, які беруть участь у виробничому процесі. Невиробничі основні фонди — це матеріальні блага тривалого використання, які не беруть участі у процесі виробництва, і є об'єктами суспільного і особистого використання (фонди комунального і житлового господарства, установи освіти, медицини, науки, культури, мистецтва).
Основні виробничі фонди в свою чергу діляться на основні виробничі фонди основного виду діяльності і виробничі основні фонди інших галузей.
Виробничі основні фонди діляться на окремі групи, зокрема: а) земельні ділянки; б) капітальні витрати на поліпшення земель; в) будинки, споруди та передавальні пристрої; г) машини та виробниче обладнання; д) транспортні засоби; е) інструменти, прилади, інвентар (меблі); ж) робоча і продуктивна худоба; и) багаторічні насадження; к) інші основні засоби.
За ступенем участі різних елементів основних фондів у виробничому процесі їх ділять на активну і пасивну частини.
До активної частини (знаряддя праці) відносять виробничі і силові машини і устаткування, а також вимірювальні та регулювальні прилади, виробничі інструменти, транспортні засоби.
До пасивної частини (умови праці) належать основні фонди, які забезпечують нормальні умови процесу виробництва (будівлі, споруди, виробничий та господарський інвентар, інші види основних фондів).
Основними завданнями аналізу є:
—забезпеченість основними фондами підприємства і його структурних підрозділів — відповідність величини, складу і технічного рівня фондів потребам в них;
—виконання завдання зі зростання і оновлення основних фондів;
—технічний стан основних фондів;
—ступінь використання основних фондів і факторів, що впливають на її рівень;
—оцінка ступеня використання виробничої потужності, площ та устаткування;
—стан невиробничих основних фондів — зміни в забезпеченості працівників житлом, дитячими установами, поліклініками, спортивними спорудами тощо[3.с98]:.
У відповідності з цими завданнями аналіз основних фондів проводиться в таких напрямках:
—структура основних фондів;
—наявність стан і рух основних фондів;
—використання основних фондів, виробничих потужностей, площ і обладнання;
—резерви збільшення випуску продукції та підвищення рівня інших показників за рахунок кращого використання засобів праці.
Для оцінки ефективності використання основних фондів використовується система показників — загальні і часткові.
Найбільш узагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача, яка визначається за формулою:
(1.1)
де f — фондовіддача;
Q — обсяг продукції;
— середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Величина, обернена фондовіддачі, являє собою фондомісткість
(1.2)
де fвм — фондомісткість продукції.
Фондомісткість показує, скільки потрібно витратити основних фондів на виготовлення одиниці продукції. Із формули випливає:
(1.3)
Крім фондовіддачі для оцінки ступеня використання основних фондів використовуються інші показники, зокрема, знімання продукції з м2 площі.
Устаткування — це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, створює суспільно необхідні продукти.
Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю) [4.с5]:.
1.3. Матеріальні ресурси підприємства та ефективність їх використання
Нормальне функціонування виробництва вимагає повноцінного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.
Згідно з П(С)БО № 9, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.
Основним завданням матеріально-технічного постачання (МТП) є безперебійне і комплексне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами для виконання виробничої програми з мінімальними витратами. В ході аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів слід розглядати:
— відповідність плану постачання вимогам виробництва;
— організаційні форми і види постачання;
— виконання плану поставок матеріальних ресурсів (джерела, терміни, види тощо);
— забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами;
— вплив забезпеченості ресурсами на виконання виробничої програми;
— вплив факторів на матеріалоємність продукції;
— ефективність використання матеріальних ресурсів;
— використання відходів виробництва;
— стан і динаміка виробничих запасів;
— резерви зниження матеріалоємності продукції за рахунок покращення використання матеріалів;
— прямі зв'язки підприємства з постачальниками і питому вагу матеріальних ресурсів, які надходять по прямих поставках, до загального обсягу їх надходження.
Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система показників — узагальнюючих і часткових.
До узагальнюючих показників відносяться: матеріалоємність, матеріаловіддача, питома вага матеріальних ресурсів у собівартості продукції, співвідношення темпів росту обсягу продукції і матеріальних витрат, оборотність матеріальних запасів.
Матеріалоємність продукції визначається як відношення використаних у виробництві матеріальних ресурсів до обсягу виготовленої продукції:
(1.4)
де МЄ — матеріалоємність;
М — матеріальні витрати;
Q — обсяг виготовленої продукції.
Матеріаловіддача — величина зворотна матеріалоємності — визначається як відношення обсягу продукції до матеріальних витрат
(1.5)
де MB — матеріаловіддача.
Якщо матеріалоємність показує, скільки матеріальних ресурсів у грошовому вимірі припадає на 1 грн виготовленої продукції, то матеріаловіддача характеризує, скільки продукції виготовлено на 1 грн матеріальних ресурсів[4.с6]:.
Питома вага матеріальних ресурсів в собівартості продукції визначається за формулою:
(1.6)
де dM — питома вага матеріальних витрат у повній собівартості продукції;
М — матеріальні витрати;
Св — повна собівартість виготовленої продукції.
Співвідношення темпів росту обсягу продукції і матеріальних витрат визначається як співвідношення індексів зазначених показників:
(1.7)
де Я- коефіцієнт співвідношення показників;
Iq — індекс обсягу продукції;
Ім — індекс матеріальних витрат.
Оборотність матеріальних запасів (кількість оборотів) визначається як відношення повної собівартості реалізованої продукції до середніх залишків матеріальних запасів:
(1.8)
де Ко — оборотність (кількість оборотів) матеріальних запасів;
Ср — повна собівартість реалізованої продукції;
З — середні залишки матеріальних запасів.
Тривалість одного обороту визначається за формулою:
(1.9)
де О — тривалість одного обороту, в днях;
D — кількість днів в періоді.
До часткових показників використання матеріальних ресурсів в першу чергу відноситься питома матеріалоємність, яка визначається на кожний вид продукції і кожний вид матеріалів:
(1.10)
де т — питома матеріалоємність;
М — витрати певного виду матеріалів на виробництво певного виду продукції;
q — обсяг виробництва певного виду продукції.
В аналізі використовується також конструктивна матеріалоємність як відношення чистої маси виробу до одиниці технічного параметру.
1.4. Трудові ресурси та ефективність їх використання
Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна зробити наступні визначення поняття трудових ресурсів[10.с261]:
-трудові ресурси – промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;
-трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.
-трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва.
Ефективність у широкому розумінні – це загальна результативність людської діяльності. Вона відображає співвідношення одержаного корисного результату та обсягу витрачених на це ресурсів. Таким чином, ефективність праці відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто, зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ при тих самих або менших витратах праці.
Основними показниками, які характеризують ефективність використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію й освітній рівень, про витрати робочого часу, кількість виробленої продукції чи виконаних робіт, а також дані про рух особового складу підприємства.
Для оцінювання трудових ресурсів використовується інформація оперативної і бухгалтерської звітностей, дані табельного обліку, первинних документів, матеріали хронометражу і фотографій робочого дня, позаоблікові матеріали (протоколи виробничих нарад, документи бюро економічного аналізу тощо).
Відповідно напрацьованих у науковій літературі методик аналізу ефективності використання трудових ресурсів аналіз здійснюється за наступними етапами (рис. 1).
Рис. 1. Етапи аналізу стану та ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві[10.с262]:
Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність будь-якого підприємства починається з вивчення забезпеченості підприємства працівниками за кількістю, структурою, кваліфікацією і культурно-освітнім рівнем та характеристики руху робочої сили. Метою такого аналізу є виявлення внутрішніх резервів економії робочої сили у зв’язку з більш раціональним розміщенням працюючих, їхнім завантаженням і використанням відповідно до отриманої професії, спеціальності і кваліфікації.
Аналіз чисельності персоналу проводиться в цілому і за кожною категорією окремо, оскільки роль і значення окремих категорій персоналу у виробничій діяльності підприємства різні.
Аналізуючи чисельність працівників визначають абсолютну і відносну забезпеченість підприємства робочими кадрами, а також вплив зміни чисельності робітників на виконання виробничої програми. Абсолютна забезпеченість підприємства робочою силою визначається при порівнянні фактичної чисельності робітників з їх чисельністю, передбаченою планом. Відносне відхилення чисельності робітників виявляється зіставленням фактичної їх чисельності з плановою, скоригованою на відсоток приросту продукції за рахунок зміни чисельності робітників. Цей відсоток вираховується відношенням вартості продукції, одержаної за рахунок зміни чисельності робітників, до запланованого обсягу виробництва.
Скорочення працівників основної діяльності (зокрема робітників) за умов досягнення запланованого обсягу виробництва продукції розглядається як позитивний чинник. Позитивним є зменшення кількості керівного персоналу, якщо це, звичайно, не призводить до погіршення стану організації виробництва та трудової дисципліни, затримки освоєння нових технологій, автоматизації цехів тощо.
Структура кадрів вивчається шляхом зіставлення фактичної і планової питомої ваги чисельності кожної категорії працівників у загальній чисельності персоналу. При цьому визначають причини зміни структури кадрів, вивчають тенденції цього процесу на передових підприємствах, а також нормативні документи, на підставі чого розробляються відповідні заходи щодо раціоналізації структури кадрів.
Необхідно пам’ятати, що для високопродуктивної праці підприємство має бути забезпечене робітниками відповідної кваліфікації. З метою аналізу відповідності кваліфікації робітників складності робіт порівнюють середні тарифні розряди робіт і робітників, розраховані за середньою арифметичною:
, (1.11)
де Тр – середній тарифний розряд;
ЧР – чисельність робітників.
Аналіз використання робітників за кваліфікацією базується на зіставленні складності виконуваних за нарядами робіт із розрядом робітників. При цьому визначають середній плановий і фактичний тарифний коефіцієнт та роблять висновок про те, чи відповідає кваліфікація робітника складності виконуваних робіт.
При аналізі забезпеченості підприємства робочою силою важливим є вивчення руху робочої сили. З цією метою розраховують коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю кадрів та коефіцієнт плинності кадрів.
Коефіцієнт обороту по прийому визначається як відношення прийнятих працівників до середньооблікової чисельності працюючих.
Коефіцієнт обороту з вибуття розраховується як відношення кількості працівників, що вибули, до середньоблікової чисельності працюючих.
Коефіцієнт плинності кадрів характеризує рух кадрів під впливом негативних причин. Він розраховується як відношення кількості працівників, що вибули за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності працюючих. При визначенні плинності кадрів доцільно визначити їх причини і по можливості вжити заходів щодо зменшення цього показника у майбутньому. Як правило, основними причинами звільнень є незадоволення характером праці, житлово-побутовими умовами, заробітком, сезонністю виробництва, недоліками організації праці тощо.
Розраховані показники руху робочої сили доцільно порівнювати із середньогалузевими даними та даними інших аналогічних підприємств.
На другому етапі аналізу вивчається повнота використання трудових ресурсів, яку можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз необхідно проводити щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу та щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.
Величина фонду робочого часу залежить від чисельності робітників, кількості відпрацьованих одним робітником днів у середньому за звітний період і середньої тривалості робочого дня. Ця залежність виражається за формулою:
, (1.12)
де Фрч – фонд робочого часу;
ЧР – чисельність робітників;
tд – кількість відпрацьованих днів одним робітником;
tрд– середня тривалість робочого дня;
Вплив названих чинників на зміну фонду робочого часу визначають одним із методів елімінування, наприклад, методом ланцюгових підстановок. Вивчення конкретних причин втрат робочого часу дають можливість вжити необхідних заходів для їх усунення.
Причинами втрат робочого часу можуть бути як явні втрати (прогули, невиходи через хворобу та з дозволу адміністрації, простої через несправності обладнання та перебої у постачанні тощо), так і приховані втрати, пов’язані з виробництвом продукції, відсутністю нормальних умов праці.
Додатково доцільно проаналізувати причини цілодобових та внутрішньозмінних втрат робочого часу. Для цього складають баланс робочого часу. Цілодобові втрати аналізують за кожним видом окремо. Особливу увагу при цьому слід приділити дослідженню причин втрат, що залежать від підприємства. Окремо аналізуються зовнішні причини. Внутрішньозмінні втрати доцільно вивчати шляхом спеціальних досліджень (вибіркових, моментних, фотографій робочого дня, хронометражу тощо). Особливу увагу слід звернути на організаційно-технічні причини (відсутність сировини, роботи, інструментів, електроенергії), час непродуктивної праці (виправлення браку, пошук майстра (налагоджувальника), запізнення робітників, сторонні розмови) тощо.
Зниження втрат робочого часу та нераціонального його витрачання приводить до зростання продуктивності праці без додаткових заходів та витрат, що зрештою приводить до збільшення обсягів виробництва, і як наслідок, – до поліпшення фінансового стану підприємства.
Центральною ланкою оцінки ефективності використання трудових ресурсів є аналіз продуктивності праці, який включає вивчення її рівня, динаміку та загальну оцінку виконання планових завдань.
Продуктивність праці є основним показником інтенсифікації й ефективності виробництва. Від її рівня і динаміки залежить тією чи іншою мірою всі основні показники роботи підприємства: обсяг виробництва продукції, чисельність працівників, фонд заробітної плати, зниження собівартості продукції, розмір прибутку, рівень рентабельності та інше.
Продуктивність праці – це показник ефективності, результативності праці, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу – з іншого. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток (В) та трудомісткість (Тм).
(1.13)
(1.14)
де Q – обсяг виробленої продукції (робіт, послуг);
T – затрати праці на виробництво відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).
Продуктивність праці може розраховуватися на одиницю робочого часу (середньорічний, середньоденний та середньогодинний виробіток одним працюючим), чи на одного працюючого.
Розрізняють три методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, трудовий та вартісний. При розрахунку продуктивності праці важливо правильно вибрати систему вимірників враховуючи можливість використання натуральних, трудових та вартісних вимірників при випуску продукції.
При використанні натурального методу у ході розрахунків застосовуються натуральні одиниці виміру (штуки, тонни, метри тощо). На практиці цей метод має обмежене застосування. Його, як правило, використовують на підприємствах, які виробляють однорідну продукцію. Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте відрізняється за якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць.
Необхідно також враховувати, що за даного методу не можна усувати зміни обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку у загальному обсязі продукції, наприклад, у будівництві, суднобудівництві та ін.
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Проте він має обмежене застосування, оскільки базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів, також відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.
Вартісний метод ґрунтується на використанні вартісних показників (грн., тис. грн., млн. грн.) обсягу продукції. Перевага даного методу полягає у можливості порівняння продуктивності праці при виробництві різнорідної продукції. Це зумовлює його широке застосування на підприємствах.
Завершальним етапом аналізу використання трудових ресурсів є підрахунок виявлених резервів підвищення ефективності та розробка заходів щодо їх використання. Серед резервів ефективності трудових ресурсів доцільно виділити екстенсивні (ліквідацію понадпланових втрат робочого часу, усунення браку та відхилень від нормальних умов праці) та інтенсивні (забезпечення виконання норм виробітку усіма робітниками-відрядниками та здійснення нереалізованих організаційно-технічних заходів).
Для виявлення внутрішніх резервів можна застосовувати комп’ютерні технології, які забезпечують швидке отримання відповідної інформації. При цьому результатна інформація може подаватися у вигляді даних про невикористані резерви та способи їх мобілізації або у вигляді даних про недоліки в роботі і відповідних винуватців. За допомогою обчислювальної техніки керівники різних рівнів можуть здійснювати власний оперативний аналіз, вести реєстрацію найважливіших процесів, операцій та розрахунків, планувати відповідні заходи щодо покращення трудових показників.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ІСНУЮЧОГО СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ І ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Вихідні дані для виконання курсової роботи
Маємо наступні вихідні данні згідно обраного варіанту:
Таблиця 2.1.
Вихідні дані для виконання курсової роботи
№
Показники
Одиниці
32 варіант
п/п
виміру
1.
Обсяг виробленої продукції в оптових цінах підприємства (без ПДВ)
млн. грн
11,0
2.
Вартість реалізованої товарної продукції
млн. грн.
8,25
3.
Первісна вартість основних виробничих фондів
З них активна частина
млн. грн.
%
5,5
65,0
4.
Залишкова вартість основних виробничих фондів
млн. грн.
3,0
5.
Наявність ОВФ на початку року
млн. грн.
4,4
6.
Поступило у звітному році-всього
млн. грн.
1,5
7.
Вибуло в звітному році-всього
млн. грн.
0,3
8.
Чисельність працівників-всього
у т.ч. робітників
чол.
чол.
240
180
9.
Кількість одиниць встановленого обладнання
штук
10
10.
Норматив планових простоів (% від режимного фонду)
%
13,0
11.
Випуск виробів на квартал по плану
штук
2500
12.
Собівартість продукції
у т.ч. матеріальні витрати
млн. грн.
млн. грн
6,6
3,8
13.
Середньорічні залишки оборотних коштів
у т.ч. нормовані оборотні кошти
млн. грн.
млн. грн.
1.2
0,9
Продовження таблиці 2.1.
14.
Середня величина дебіторської заборгованості
тис. грн.
6,0
15.
Обсяг продажів в кредит
тис. грн.
30,0
16.
Збільшення обсягу продукції у плановому році
%
15,0
17.
Корисний фонд робочого часу по плану
фактично
днів
днів
223
170
18.
Фактичний виробіток на одну станко-годину.
грн.
18,0
Додаткова інформація щодо використання основних фондів на механічному заводі
Календарний фонд робочого часу на одиницю встановленого металорізального обладнання становить (24 x 365) - 8760 станко-годин.
Режим роботи на підприємстві - двозмінний, тривалість робочої зміни - 8 годин.
Паспортна продуктивність одиниці обладнання - 15 грн/ станко-год.
Понаднормативні простої за рік - 15 тис. станко-годин, а понадурочно відпрацьовано - 4 тис. станко-годин.
Річний знос - 15%.
Загальна трудомісткість виготовленої продукції - 75 тис. станко-годин.
На планований рік передбачено збільшити обсяг ОВФ на 12%.
Додаткова інформація щодо використання оборотних засобів
Норма витрат матеріалів на один виріб - 10 кг.
Матеріали надходять на підприємство через кожні 20 днів. Перебої у поставках в середньому складають 5 днів.
На планований період передбачено зменшити матеріаломісткість продукції по всім видам матеріалів на 3,3% за рахунок дотримання нормативів питомих витрат.
Впровадження маркетингової концепції збуту дозволить скоротити тривалість одного обороту оборотних засобів на 15 днів.
Додаткова інформація щодо використання трудових ресурсів
З урахуванням заходів по покращанню організації праці планується скоротити "приховані" втрати робочого часу з 12 до 7%.
Внутрізмінні простої обладнання у зв'язку з технічним та організаційним обслуговуванням, а також у зв'язку з відпочинком та самообслуговуванням робітників складають по нормативу 18%. На планований рік - задається викладачем (23 - 35%).
Охоплення робітників відрядно-преміальною системою оплати праці у звітному році — 45 - 55%. На планований рік - задається індивідуально викладачем. Продуктивність праці при впровадженні відрядно-преміальної системи оплати праці зростає на 15..20%. Питома вага робітників-відрядників в загальній чисельності робітників — 70 - 75%.
Рівень механізації навантажувально-розвантажувальних робіт у звітному році - 75%, у плановому році - 78%. Обсяг навантажувально-розвантажувальних робіт на плановий рік задається викладачем індивідуально. ( 50 000 — 90 000 т.)
Виробіток на одного робітника в зміну: механізмами - 50 т/ зміну, вручну - 5 т/ зміну.
2.2. Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів
Одну з головних ролей у процесі виробництва відіграють основні фонди підприємства. Основні фонди на підприємстві представлені засобами праці. Вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), в цьому полягає характер їх споживання (кругооборот). Зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму вони не входять до складу новоствореної продукції, а також свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи при цьому елемент витрат виробництва (собівартість).Отже проведемо їх аналіз у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Показники стану і руху основних фондів
Назва показника
Методика розрахунку
Значення показника
Показники руху
Коефіцієнт надходження (Кн)
= 1,5/(4,4+1,5-0,3)= =1,5/5,6=0,268
Коефіцієнт оновлення (Кон)
= 1,5/(4,4+1,5-0,3)= =1,5/5,6=0,268
Коефіцієнт вибуття основних фондів (Квиб)
=0,3/4,4=0,068
Коефіцієнт ліквідації (Кл)
=0,3/4,4=0,068
Показники стану
Коефіцієнт зносу (Кзн)
(5,5-3,0)/5,5=2,5/5,5=
= 0,455
Коефіцієнт придатності (Кпр)
,
або Кпр = 1 — Кзн
3,0/5,5=0,545
або 1-0,455=0,545
Отже, в результат проведеного аналізу встановлено, що коефіцієнт надходження становить 0,268 і дорівнює коефіцієнту оновлення, тому можна стверджувати що на у звітному році на підприємстві було оновлено 26,8% основних виробничих фондів, зокрема повністю за рахунок нового обладнання. Коефіцієнт вибуття та ліквідації рівні і дорівнюють 0,068, а отже на підприємстві вибуло 6,8% застарілого обладнання.
Показники стану використання основних виробничих фондів свідчать, що 54,5% обладнання на підприємстві є новим, а 45,5% – зношеним і потребує заміни.
За наведеними даними визначаємо темпи приросту вартості основних фондів:
де ОФнад - вартість ОФ, що надійшли на підприємство, млн. грн.,
ОФвиб - вартість ОФ, що вибули, млн. грн.,
ОФп.р. - вартість ОФ на початок року, млн. грн.
Для нашого підприємства відповідно:
Отже, у звітному році вартість основних виробничих фондів збільшилась на 27,27%, що свідчить про позитивну тенденцію до збільшення.
Відношення вартості ОФ, що вибули внаслідок зносу (ліквідованих), до вартості нових ОФ характеризує інтенсивність заміни засобів праці (Кзам):
ОФнов - вартість нових ОФ, млн. грн.;
ОФлікв - вартість ОФ, що вибули внаслідок зносу, млн. грн.;
Для нашого підприємства відповідно:
Отже, ліквідовані основні виробничі фонди замінені новими на 500,0%.
Далі проведемо аналіз оснащеності підприємства і робітників ОФ.
Таблиця 2.3.
Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами
Назва показника
Методика розрахунку
Значення показника
Показники забезпеченості підприємства ОФ
Фондозабезпеченість (Фз)
5,5/11,0 = 0,5
Механозабезпеченість (Мз)
(5,5*0,65)/11,0=3,575/11,0
= 0,325
Продовження таблиці 2.3.
13.12.2013 22:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора