Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Гроші і кредит
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Гроші і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Теоретична частина (2, 37)
2. Комерційні банки та їх види
Важливою ланкою кредитної системи України є комерційні банки, що належать до другого рівня банківської системи. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.
Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді .внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:
- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;
- випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
- купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
- видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
- касове виконання державного бюджету;
- придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
- купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
- купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
- довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
- надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю.
Комерційним банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування, їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.
Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу; філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.
За формою власності комерційні банки поділяються на унітарні і колективні.
Унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Ощадбанк і Ексімбанк. Статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки - це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавче обмежена 35% статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб.
Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки).
Акціонерні банки відкритого і закритого типу (вони становлять 84% загальної кількості банків України) формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків - це акціонерні товариства відкритого типу (59%). Найбільшим акціонерним товариством закритого типу (їх частка становить 25% загальної кількості) є Промінвестбанк.
Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку. Комерційні банки у формі товариств з обмеженою відповідальністю в Україні становлять близько 16% від загальної їх кількості.
Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. На банківському ринку України більшість банків - середні (активи понад 10 млн грн.). У сімку найбільших банків (активи понад 1 млрд грн.) входять: Промінвестбанк, АКБ "Україна", Укрсоцбанк, Приватбанк, банк "Аваль", Ощадбанк. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.
Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу філій нараховує Ощадбанк (близько 15 000 одиниць), який має відділення у всіх адміністративних районах країни. До багатофілійних банків відносять АКБ "Україна" (понад 500 одиниць), "Аваль" (понад 200 одиниць), Укрсоцбанк (понад 100 одиниць). Більшість вітчизняних банків є мало- і безфілійними.
Залежно від діапазону операцій, що виконують комерційні банки, і сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють: універсальні банки; банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією; банки з функціональною спеціалізацією.
Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.
До банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи. Процес створення таких банків в Україні особливо помітним був у період 1990-1993рр. Пізніше більшість кооперативних банків або припинили свою діяльність, або втратили клієнтську спеціалізацію.
У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференційність банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові - страхових інститутів; кооперативні - кооперативів тощо. На вітчизняному банківському ринку помітними представниками банків з клієнтською спеціалізацією (малий і середній бізнес) є Правексбанк, Олбанк, банк "Альянс" та ін. Можна вважати, що подальша клієнтська спеціалізація є невикористаним резервом розвитку системи комерційних банків України.
Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їх діяльності, а також особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими процесами. Характерними представниками банків з галузевою спеціалізацією є АКБ "Україна", Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Легбанк, Енергобанк, банк "Надра", Автозазбанк, Укр-нафтогазбанк та деякі інші.
Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою. В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Тому поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.
Відомими представниками банків з функціональною спеціалізацією є Ощадбанк, Ексімбанк. У пасиві Ощадбанку близько 90% - Це кошти фізичних осіб, а активні операції в основному спрямовані на споживче кредитування. Ексімбанк обслуговує переважно зовнішньоекономічну діяльність клієнтів. Функціональна спеціалізація названих банків не заважає їм виконувати інші операції, притаманні універсальним банкам.
37. Мета та етапи інвестиційної діяльності банків
Сьогодні банківська система є одним із найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки, базову роль в якій відіграють комерційні банки.
Діяльність комерційного банку включає такі функції:
- акумуляція (залучення) коштів;
- розміщення коштів (інвестиційна функція);
- розрахунково-касове обслуговування.
Функції комерційного банку тісно взаємопов'язані між собою, тобто здійснення банком акумуляції коштів передбачає подальше виконання інвестиційної функції. Інструментом реалізації останнього є інвестиційна діяльність.
Основою інвестиційної діяльності комерційних банків є інтерпретація показників економічних індикаторів. Під індикатором розуміється доступна спостереженню і виміру характеристика досліджуваного об'єкта, що дозволяє будувати висновки про інших характеристиках, недоступних безпосередньому дослідженню.
До індикаторів інвестиційної діяльності відносять:
- обсяг інвестиційних ресурсів комерційних банків;
- індекс реальну вартість інвестиційних ресурсів;
- обсяг банківських інвестицій;
- частка інвестицій в сумарних активах банків;
- структурні показники банківських інвестицій з об'єктів їх докладання;
- показники ефективності інвестиційної діяльності банків, зокрема, приріст активів і приріст прибутку на розрахунку обсяг інвестицій;
- показники альтернативної дохідності інвестування на виробничий сектор проти вкладенням капіталу дохідні фінансові активи.
Слід зазначити, що з позицій розвитку інвестиційна діяльність банків включає у собі вкладення, які б отриманню доходу як лише на рівні банку, а й суспільству загалом (на відміну тих форм інвестиційної діяльності, які, забезпечуючи збільшення доходу конкретного банку, пов'язані з перерозподілом громадського доходу). Отже, з погляду макроекономіки, критерієм віднесення до інвестиційного діяльності є продуктивна спрямованість вкладень банку.
Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення збереження коштів, дохідності та ліквідності. Водночас, більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності та пов'язаний, як правило, з вищим рівнем ризику, тому інвестиції повинні бути диверсифіковані. Відповідно до цього інвестиційна політика банку має передбачати визначення:
а) пріоритетних напрямів інвестування з урахуванням очікуваних доходів і ризику й на цій основі відбір відповідних інвестиційних проектів;
б) загального обсягу довгострокових інвестицій щодо всіх активів банку;
в) граничної величини кредиту або іншого виду інвестицій на одного позичальника;
г) механізму реалізації (здійснення) інвестицій, у тому числі можливостей об'єднання коштів і системи участі у фінансово-промислових групах;
ґ) способів контролю за реалізацією інвестицій і санкцій до них.
Реалізація інвестиційної діяльності банками виявляється у інвестиційному процесі.
Під інвестиційним процесом розуміється послідовність етапів, дій, процедур і операцій із здійсненню інвестиційної діяльності.
Оскільки інвестиційний процес пов'язаний з довгостроковими вкладеннями економічних ресурсів для створення й отримання вигоди у майбутньому, то сутність цих вкладень залежить від перетворення власних і позикових коштів інвестора в активи, які за використанні їх створять нову вартість.
У інвестиційному процесі виділяються три основні етапи.
Підготовчий етап - етап ухвалення рішення про інвестуванні, визначається наступною сукупністю фаз, змінюючих одна одного:
- формування мети інвестування;
- визначаються напрями інвестування;
- вибір конкретних об'єктів, підготовка і висновок інвестиційного договору, у якому визначаються права та обов'язки учасників щодо величини вкладених коштів, термінів і близько інвестицій, і навіть взаємодія сторін під час здійснення інвестиційного процесу, порядок користування об'єктом інвестицій, відносини власності створений об'єкт інвестицій, розподіл майбутніх доходів від експлуатації об'єкта.
Другий етап інвестиційного процесу - здійснення інвестицій, практичні дії з реалізації, перетікаючі в правову форму через укладання різних договорів. Ними можуть бути документи, пов'язані з передачею майна; договори, створені задля виконання робіт чи надання послуг; ліцензійні й інші цивільно-правові угоди. Цей етап завершується створенням об'єкта інвестиційної діяльності.
Третій (експлуатаційний) етап пов'язаний із використанням створеного об'єкта інвестиційної діяльності. І на цій стадії організовується виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг, виникає система маркетингу і збуту нового товару. З іншого боку, відбувається компенсація інвестиційних витрат, генеруються прибутки від реалізації інвестицій. Саме це етап збігається з терміном окупності інвестицій.
Перерахуємо основні напрями участі банків інвестиційному процесі:
-Мобілізація банками коштів у інвестиційні цілі;
-Надання кредитів інвестиційного характеру;
-Вкладення в цінних паперів, паї, долевої участі (за рахунок банку, і за дорученням клієнта).
Ці напрями тісно пов'язані один з одним. Мобілізуючи капітали, заощадження населення, інші вільні кошти, банки формують свої фінансові ресурси з метою їхнього прибуткового використання. Обсяг і структура операцій із акумулюванню коштів - основні чинники на стан кредитних і інвестиційних портфелів банків, можливості їх інвестиційної діяльності.
Класифікація форм інвестиційної діяльності комерційних банків в економічній літературі трохи відрізняється від загальноприйнятої, що визначається особливостями інвестиційної діяльності комерційних банків. Банківські вкладення можна розділити ми такі групи:
- відповідно до об'єктом вкладення коштів логічно виділити вкладення реальні економічні активи (реальні інвестиції) та й в фінансові активи (фінансові інвестиції). Банківські інвестиції можуть бути і диференційовані і за більш приватним об'єктах: вкладення інвестиційні кредити, термінові депозити, паї і долеві участі, в цінних паперів, нерухомість, дорогоцінні метали і камені, предмети колекціонування, майнові і інтелектуальні правничий та ін.;
- залежно від цілі вкладень банківські інвестиції може бути прямими, спрямованими забезпечення безпосереднього управління об'єктом інвестування, і портфельні, не котрі переслідують мети прямого управління інвестиційним об'єктом, а здійснювані для отримання як потоку відсотків і дивідендів чи внаслідок зростання ринкову вартість активів;
- за призначенням вкладень можна назвати інвестиції для створення та розвитку підприємств і закупівельних організацій та інвестиції, які пов'язані з участю банків господарську діяльність;
- за різними джерелами коштів на інвестування розрізняють власні інвестиції банку, скоєних над його власні кошти (дилерські операції), і клієнтські, здійснювані банком кредитів та за дорученням своїм клієнтам (брокерські операції);
- за термінами вкладень інвестиції може бути короткостроковими (до один рік), середньостроковими (у три роки) і довгостроковими (більше трьох лет).
Інвестиції комерційних банків класифікують також із видам ризиків, регіонам, галузям та інших ознаками.
Найважливішою характеристикою форм і деяких видів банківських інвестицій був частиною їхнього оцінка з позицій об'єднаного критерію вкладень коштів, з так званого трикутника «доходність-ризик-ліквідність», який відбиває суперечливість цілей інвестування й виконання вимог, що висуваються до інвестиційним цінностям.
Існує стійка залежність між дохідністю, ліквідністю і ризиком як інвестиційними якостями об'єктів вкладень, що з'являються усереднено значній відстані масиві даних. Вони виражаються у тому, що, зазвичай, зі збільшенням дохідності знижується ліквідність зростає ризик вкладень. Це свідчить про те що, у принципі, немає інвестиційних цінностей, максимально відповідальних одночасно всім критеріям. Разом про те практично можуть бути парадоксальні варіанти сполук, у якомусь об'єкті всіх інвестиційних якостей.
Вибір оптимальних форм інвестування комерційними банками цих умовах з урахуванням різних чинників, які впливають з їхньої діяльність, передбачає розробку й реалізацію інвестиційної політики.
Інвестиційна політика комерційних банків
Економічні інтереси банків, які з сутності цих інститутів як комерційним структурам, перебувають у забезпеченні прибутковості своїх операцій за дотримання їх ліквідності й надійності. Банки працюють сьогодні здебільшого ні з власними, і з залученими й позиковими ресурсами, тому вони можуть ризикувати засобами своїм клієнтам, вкладаючи в великі інвестиційні проекти, якщо це забезпечене відповідними гарантіями.
У зв'язку з цим під час вироблення інвестиційної політики комерційних банків завжди мають виходити з реальних оцінок ризику, економічну ефективність, фінансової привабливості інвестиційних проектів, оптимального поєднання коротко-, середньо- і частка довгострокових вкладень. Разом про те існуюча система інвестування не лише внутрішнім справою самого банку. Відповідно до засадничими принципами регулювання банківську діяльність невід'ємною частиною будь-який системи нагляду є незалежна перевірка політики, оперативну діяльність банку і які він використовує процедур, що з видачею кредитів і інвестуванням капіталів, і навіть поточного управління кредитним і інвестиційними портфелями.
У цілому нині, під інвестиційної політикою розуміється система заходів, вкладених у встановлення структури та масштабів інвестицій, напрямів їх використання коштів і джерел отримання у сфері і галузях економіки.
При формуванні інвестиційної політики банк має враховувати ряд об'єктивних і піддається:
- макроекономічні: загальний стан економіки нашої країни, грошово-кредитна політика за Центральний банк, фінансова політика Уряди;
- галузеві і регіональні: стан економіки регіонах і галузях, обслуговуваних банком; склад клієнтів, їх потреба у кредиті; наявність банків-конкурентів;
- внутрішньобанківські: величина власні кошти (капіталу) банку, структура пасивів, спроможності російських і досвід персоналу.
Для успішної розробки інвестиційної політики комерційним банком його співробітниками повинен постійно проводитися моніторинг макроекономічної ситуації у країни й прогнозування основних показників розвитку інвестиційного ринку. Це найскладніший етап роботи, вимагає залучення велика інформація. Оцінка показників інвестиційного ринку включає три стадії:
- формування переліку первинних показників можна побачити, що відбивають інвестиційний клімат і моральний стан поточної кон'юнктури інвестиційного ринку;
- аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку;
- дослідження майбутніх змін факторів, і умов, які впливають розвиток інвестиційного ринку, й розробка прогнозу цього розвитку.
Практична частина (б, в)
Задача 3.
Скласти баланс банку. Проаналізувати кредитоспроможність банку. Визначити величину власних, залучених і запозичених коштів.
Баланс банку
Статті балансу
Сума, тис. грн
Активи
Основні засоби
62,0
Готова продукція
104,0
Виробничі запаси
8,0
Каса в національній валюті
2,0
Розрахунковий рахунок
10,0
Дебітори
42,0
Баланс:
228,0
Пасиви
Статутний фонд
38,0
Фонди банку
30,0
Амортизаційний фонд
12,0
Довгострокові позики
114,0
Кредитори
34,0
Баланс:
228,0
Балансовий прибуток: 120,0 тис. грн
Витрати: 172,0 тис. грн
І. Визначаємо показники платоспроможності:
Коефіцієнт миттєвої ліквідності: характеризується, на скільки швидко короткострокові зобов’язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
К м.л.= Авл / Зпот => 0,2;
2.Коефіцієнт поточної ліквідності: характеризує наскільки швидко зобов’язання покриваються ліквідними активами:
К п.л. = Ал / Зпот => 0,5;
3.Коефіцієнт загальної ліквідності:
К з.л. = Ао / Зпот => 2.
ІІ. Визначаємо показники фінансової стійкості:
Коефіцієнт маневреності власних коштів: характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:
К м.в.к.= (ВК – Ан) / ВК =<0,5;
Коефіцієнт незалежності: характеризує ступінь незалежності підприємства від залучених коштів:
К н.= ЗК / ВК= > 1;
ІІІ. Визначаємо показники рентабельності:
Рентабельність витрат:
R витр. = (П / В) х 100 =
Рентабельність активів:
R акт. =(П / А) =
Визначаємо величину власних, залучених і запозичених коштів:
Власні кошти – з пасиву: =38+30 = 68 тис. грн.
Залучені кошти:=114+34 = 148 тис. грн
Запозичені та залучені кошти = Грошові джерела — Власні кошти 120+12 Залучені кошти (кредити і депозити):
Висновок: отже, проаналізувавши кредитоспроможність банку, можна сказати що даний банк може надавати кредит, але не у великих сумах тому що коефіцієнт маневреності власних коштів, який показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, який повинен становити не менше 0,5 а він становить 0,23, також коефіцієнт незалежності який характеризує ступінь фінансового ризику, тобто показує питому вагу власних коштів, в загальній сумі джерел фінансування , який повинен становити не більше 1, а становить 1,85. Тому даний банк повинен збільшувати величину власних коштів.
Задача 4.
Вкладник поклав в минулому році на депозитний рахунок 5 тис. грн. на 1 рік. Визначити дохід вкладника.
Процентні ставки по депозитних вкладах в минулому році змінювались так (%річних):
з 1.01
з 13.02
з 01.04
з 10.04
з 15.07
з 20.09
з 15.11
12,0
5,0
7,0
11,0
15,0
22,0
20,0
Щомісячний рівень інфляції в минулому році склав (%):
Січень
3,0
Травень
6,0
Вересень
3,5
Лютий
7,0
Червень
6,0
Жовтень
5,5
Березень
4,0
Липень
8,5
Листопад
10,0
Квітень
13,0
Серпень
6,0
Грудень
2,0
Розв’язок:
В січні:
П = грн..
Ін. = грн..
В лютому:
П = грн.. П = грн..
Ін. = грн.
В березні:
П = грн..
Ін. = грн..
В квітні:
П = грн.. П = грн..
Ін. = грн..
В травні:
П = грн..
Ін. = грн..
В червні:
П = грн..
Ін. = грн..
В липні:
П = грн.. П = грн..
Ін. = грн..
В серпні:
П = грн..
Ін. = грн..
В вересні:
П = грн.. П = грн..
Ін. = грн..
В жовтні:
П = грн..
Ін. = грн..
В листопаді:
П = грн.. П = грн..
Ін. = грн..
В грудні:
П = грн..
Ін. = грн..
Підбиваємо загальний прибуток і інфляцію:
Прибуток:50,96+19,73+10,96+21,23+8,63+31,64+46,71+45,21+21,1+34,93+63,7+39,04+33,15+93,43+42,19+43,84+84,93 = 691,38 грн.
Інфляція:12,74+26,85+16,99+53,43+25,48+24,66+36,1+25,48+14,38+23,36+41,1+8,49 = 309,06 грн..
Визначаємо дохід: 691,38 - 309,06 = 382,32 грн..
Висновок: реальний доход вкладника за рік становить 382 грн. 32 коп.
Список використаної літератури
1.Закон України "ПРО банки і банківську діяльність" 1992 р.
2.Закон України “Про банки i банкiвську дiяльнiсть” (Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30)
3.Ющенко В. Банківська система України в ринковій економіці // "Економіка України" № 3 1994 р.
4.Е.Дж. Доллан "Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика". М.1994р
5.Мороз А.Н. "Основи банківської справи". Київ 1994 р.
13.12.2013 22:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора