Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економіка природокористування
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіка природокористування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Теоретична частина
17. Економічна оцінка використання водних ресурсів та її особливості при зрошуванні земель
Економічна оцінка водних ресурсів як об'єктів природокористування передбачає визначення обсягів їх використання для оптимального розподілу об'єму води та джерела водоспоживання між учасниками водогосподарського комплексу.
Водопостачання та водовикористання - надзвичайно складна система і вона, практично, є водогосподарською галуззю, яка пов'язана економічними відносинами зі споживачами своєї продукції, тобто водних ресурсів з певними кількісними та якісними характеристиками. При цьому основною функцією оцінки водних ресурсів стає забезпечення поточних і майбутніх водогосподарських витрат.
Як правило, для забезпечення потреб в питній, технологічній і технічній воді будують водозабірні споруди (водосховища, фільтрувальні станції, інші гідроспоруди), транспортуючі водомагістралі, каналізаційні проводи та гідроочисні споруди. Тут дуже важливе правильне визначення витрат на їх будівництво. Більш складною є детальна економічна оцінка змін, що вносяться в природу та господарство території, яку охоплює водосховище. Ці зміни умовно поділяють на прямі і побічні. Прямі - постійне і тимчасове затоплення, укріплення берегів. Побічні - вплив на стан рибного господарства, мікроклімат, організацію території в прибережній зоні та ін.
При формуванні водогосподарського балансу, коли використання водних ресурсів з кращими економічними показниками обмежене, потрібно залучати водні ресурси нижчої якості. Тут має враховуватися диференціація в оплаті за більш якісні ресурси.
З багатоцільовим характером водних ресурсів пов'язане особливе значення обліку при економічній оцінці варіантності їх використання. У зв'язку зі специфікою водних ресурсів, що виконують допоміжну функцію у галузях-споживачах, варіанти використання визначаються економічними рішеннями і не випливають з природних особливостей джерел цих ресурсів У цьому випадку із декількох варіантів вибирають найбільш економічний, виходячи із разових капітальних витрат і нормативного економічного коефіцієнта (Ен):
/
де: Е - економічний ефект; З-затрати на виробництво (собівартість); К - разові капіталовкладення.
Економічна ефективність використання водних ресурсів для зрошення земель зумовлена особливостями використання води у зрошуваному землеробстві. Вони полягають у тому, що зрошувальна вода є важливим фактором підвищення родючості грунту, яка забезпечує підвищення продуктивності земельних угідь. При розрахунках ефективності використання водних ресурсів слід виходити із того, що економічний ефект від використання зрошувальної води може бути визначений лише за результатами зрошуваного землеробства. При цьому необхідно враховувати те, що в умовах Лісостепу зрошення земель є додатковим фактором вирощування сільськогосподарських культур, бо в цих умовах можливе богарне землеробство. Тому за основу таких розрахунків визначення економічної ефективності зрошувальної води необхідно брати тільки додатковий результат (ефект) від зрошення земель, для чого розраховується приріст урожайності сільськогосподарських культур, валової продукції, чистого доходу тощо.
Щоб визначити додатковий ефект на зрошувальних землях, потрібно провести економічну оцінку використання водних ресурсів, яка проводиться на різних рівнях господарювання на основі системи показників.
Економічна оцінка використання води при вирощуванні окремих сільськогосподарських культур проводиться за такими показниками:
1) урожайність сільськогосподарських культур, у т.ч. на 1 га зрошуваних земель, ц/грн.;
2) приріст валової продукції за рахунок зрошення, всього, у т.ч. на 1 га зрошуваних земель, грн.;
3) число гектаро-проливів;
4) коефіцієнт використання води рослинами на полі;
5) витрати зрошувальної води на 1 т приросту сільськогосподарської продукції,
м
3
/т;
6) продуктивність зрошувальної води:
а) приріст валової продукції на 1000 м3 забраної води;
б) приріст валової продукції на 1000 м3 поданої води на поле;
в) приріст валової продукції на 1000 м3 спожитої води;
7) собівартість сільськогосподарської продукції, грн;
8) частка експлуатаційних витрат по внутрішньогосподарській мережі у собівартості продукції землеробства;
9)окупність зрошувальної води:
а) приріст чистого доходу на 1000 м3 забраної води;
б) приріст чистого доходу на 1000 м3 поданої води на поле;
в) приріст чистого доходу на 1000 м3 спожитої води рослинами.
Для оцінки ефективності використання зрошувальної води у водогосподарських експлуатаційних організаціях використовують такі показники:
1)обсяг водозабору води із джерела зрошення, млн м3;
2)водоподача в точках виділення води господарствам, млн м3;
3)коефіцієнт корисної дії міжгосподарської частини зрошувальної системи;
4)подача води на 1 га зрошуваної площі, тис. м3;
5)системна (повна) собівартість води у точках водовиділення, грн/1000 м3;
6)системна (повна) собівартість забраної води із водосховища, грн/1000 м3;
7)вартість додаткової валової продукції зрошуваного землеробства, всього тис. грн у т.ч.:
а)на 1га зрошуваних земель;
б)на 1000 м3 поданої води;
в)на 1 грн експлуатаційних витрат;
8) окупність зрошувальної води:
а)забраної із водосховища, грн/1000 м3,
б)поданої в точки водовиділення, грн/1000 м3.
Впровадження у практику системи показників економічної оцінки використання водних ресурсів у зрошуваному землеробстві дозволить поліпшити організацію обліку витраченої води і підвищить ефективність водокористування.
33. Суть, види і особливості визначення ефективності природоохоронних заходів
Вона є складовою загальної оцінки ефективності господарської та іншої діяльності людини. Як і при оцінці збитків, ми оцінюємо соціально-економічні результати, а не природні, оскільки в природі не має поняття ефективності. Методологічно і методично оцінка екологічних ефектів (соціально-економічна оцінка діяльності у природозахисній сфері) не відрізняється від звичайної оцінки економічної результативності. Різниця тільки у тому, що до загальновідомих формул додаються елементи, що характеризують ефекти в екологічної сфері. Переважно це попередженні (запобіжені) або компенсаційні збитки.
Оцінка ефективності загалом – це порівняння отриманих результатів конкретних дій з витратами на їх виконання. Для правильної і повної оцінки необхідно:
– якомога повніше охопити всі соціально-економічні результати у всіх сферах, пов‘язаних з наслідками основної дії (з можливим урахуванням перспективи);
– якомога повніше охопити усі витрати (видатки) і неподолані збитки (залишкові збитки), пов‘язані із виконуваними заходами.
Оцінка ефективності природоохоронної діяльності містить у собі:
– оцінку соціально-економічних результатів природоохоронних заходів (повного і чистого ефектів);
– оцінку абсолютної економічної ефективності й часткових ефектів;
– оцінку ефективності капітальних вкладень;
– оцінку ефективності у різних сферах природоохоронної діяльності та її наслідків у різних галузях господарювання і соціальному комплексі (з урахуванням специфіки різних видів діяльності).
Оцінку соціально-економічних результатів можна обчислити за формулою:
Рп = Δ D + Δ З п ,
Де, Рп – економічний результат (повний ефект) природоохоронного заходу; ΔD – річний приріст доходу (додатковий прибуток та ін.) внаслідок поліпшення стану середовища і відповідного йому приросту виробництва; ΔЗп – величина попередженого (запобіженого) збитку (або різниця між збитками до природоохоронного заходу і після нього).
Повний економічний ефект у матеріальної сфері можна обчислити також як різницю показників чистої продукції чи прибутку до і після природоохоронного заходу; у невиробничій сфері – економією (різницею) витрат до і після природоохоронного заходу); у соціальній сфері – економією витрат держбюджету і особистих коштів населення.
Чистий економічний ефект обчислюється за формулою:
Рч = Р п – В ,
Рч – чистий річний ефект від природоохоронного заходу; Рп – повний економічний ефект; В – витрати на запропоновані природоохоронні заходи (це можуть бути експлуатаційні або приведені витрати залежно від мети обчислень).
Абсолютна економічна ефективність – безрозмірний коефіцієнт, обчислюється як співвідношення результату природоохоронного заходу до витрат на його виконання:
Еабс. = /,
Де, Еабс – коефіцієнт абсолютної ефективності; Рч – чистий економічний ефект (використовується також й Рп залежно від мети конкретних обчислень); С – експлуатаційні витрати на природоохоронний захід; К – капітальні вкладення на його виконання; Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень.
Ефективність тривалого заходу (за час, що більший від строків окупності капітальних вкладень) можна обчислити за формулою :
Едз = /,
Де, Едз – коефіцієнт абсолютної ефективності тривалого заходу. Всі інші параметри відповідають характеристикам попередньої формули.
Ефективність капітальних вкладень обчислюється за формулою:
Ек = / ,
Де, Ек – ефективність капітальних вкладень. Інші параметри відповідають попереднім формулам.
Строк окупності капітальних вкладень обчислюється зворотнім шляхом:
t = /,
де, t – строк окупності (інші параметри відповідають попереднім формулам).
Інші загальноприйняті показники ефективності обчислюються за аналогічними економічними формулами з урахуванням параметру попереджених збитків. Оцінка рентабельності, прибутків та інших показників виробничої діяльності використовується тоді, коли природоохоронний захід пов‘язаний безпосередньо з виробництвом нової продукції (так, наприклад, впровадження очисної технології не тільки запобігає збиткам середовищу, а також дає продукти очищення, які можуть бути товаром). Можливість подібної ситуації треба врахувати й у всіх розглянутих тут формулах як додатковий дохід.
Деколи оцінку економічної ефективності природоохоронних заходів можуть доповнювати інші (не зовсім економічні) показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища порівняно з витратами на його отримання. Такі оцінки називають частковими (деколи початковими) ефектами. Вони обчислюються за такою формулою:
Еч =/ ,
Де, Еч – частковий ефект (усі інші параметри, крім ПС, відповідають попереднім формулам). ПС – параметри поліпшення стану навколишнього середовища. Вони можуть бути різними, наприклад, обсяг зменшення викидів у навколишнє середовище; розмір збільшення економічної оцінки природних ресурсів; розмір збільшення продуктивності та інших параметрів екосистем (для заходів, безпосередньо спрямованих на природні та географічні об‘єкти, наприклад, збільшення біомаси природних комплексів) та багато інших.
Методи оцінки ефективності природовикористання у різних сферах діяльності
Ефективність природоохоронних заходів можна оцінювати багатьма методами (крім розглянутих вище) залежно від специфіки економічної оцінки різних видів господарської діяльності.
Економічні ефекти у матеріальному виробництві можна оцінювати також як ефект за приростом прибутку (різниця прибутку після природоохоронного заходу і прибутку до нього); або за зменшенням собівартості виробництва (різниця собівартості виробництва до заходу і після нього).
Ефект від запобігання втратам чистої продукції внаслідок захворювання робітників (Ечп):
Ечп = Т Ч (Лп – Лд),
Де, Т –кількість хворих робітників; Ч – чиста продукція, вироблена одною людиною за один день; Лд, Лп – кількість людино-днів роботи до і після природоохоронного заходу.
Ефект від скорочення виплат з фонду соціального страхування (Есс):
Есс = Т Д (Лп – Лд),
Де, Д – середній розмір допомоги (страхова виплата) одній людині (всі інші параметри збігаються з параметрами попередньої формули).
Ефект від зменшення витрат держави на лікування робітників (Ел):
Ел = Та Ла За + Тс Лс Зс ,
Де, Л – кількість днів хвороби; З – затрати держави на лікування одного хворого за один день; ^ Т – кількість хворих; індекси а, с виділяють амбулаторне і стаціонарне лікування.
Ефекти від підвищення продуктивності праці; від зменшення втрат сировини, палива, матеріалів і зменшення відходів; від ліпшого використання обладнання обчислюється за приростом чистої продукції.
Економічні ефекти у невиробничої сфері можна оцінити за зменшенням простоїв і ремонту обладнання; за зменшенням витрат на її функціонування.
Соціальні ефекти частково можна оцінити у грошовому вигляді за економією витрат населення і держави на соціальні послуги (наприклад, у результаті зменшення захворювань, витрат на утримання власного будинку, садибної ділянки та ін.). Значна частка соціальних ефектів не підлягає економічній оцінці, тому їх треба оцінювати іншими способами (наприклад, опитуванням, анкетуванням населення та ін.). У результаті соціальні ефекти від природоохоронної діяльності треба оцінювати за показниками підвищення рівня життя населення.
Економічні ефекти від поліпшення стану природних ресурсів (Ер) внаслідок природоохоронних заходів оцінюються за поліпшенням економічної оцінки ресурсу:
Ер = (Qп – Qд) V,
Де, Qд, Qп – оцінка одиниці ресурсу до і після природоохоронного заходу; V – обсяг або площа (для землі) ресурсу. При відсутності економічної оцінки ресурсу ефект обчислюється за обсягом збільшення його продуктивності (чистої продукції або прибутку).
При виборі варіантів природоохоронних заходів найоптимальніший визначають за мінімумом приведених витрат або максимумом очікуваних прибутків.
Найпростіший підхід до оцінювання попереджених збитків включає у себе обчислення різниці всієї сукупності збитків до і після природоохоронних заходів. Цей підхід можна назвати результативним методом оцінки природоохоронних заходів за попередженими (запобіженими) збитками. Загальна формула оцінювання така:
Ез =/ ,
Де, Ез – економічна ефективність природоохоронного заходу; Зд, Зп, Зо – збитки до і після заходу та остаточні (залишкові) збитки. В знаменнику подані витрати на природоохоронний захід.
Подані методи оцінки можна використовувати для обчислення окремого заходу та їх сукупності; на рівні окремого підприємства, їх сукупності, галузей; на локальному, регіональному, державному і глобальному рівнях з урахуванням специфіки дослідження.
Комплексна оцінка природоохоронної діяльності визначається кінцевим соціально-економічним ефектом, що виражається підвищенням рівня життя населення, ефективності суспільного виробництва і національного багатства.
Соціально-економічна оцінка складається не тільки з економічного (грошової оцінки) підходу. Треба враховувати й інші цінності суспільства. Так, наприклад, знищення браконьєрами останніх екземплярів рідкісних тварин або рослин можна компенсувати у грошовому вигляді шляхом стягнення відповідної компенсації, яку можна визначити ринковою або іншою їх ціною, але як можна оцінити їх остаточну втрату на Земній кулі? Природні об‘єкти часто також неоціненні, як твори художників, письменників та ін. Існування лише прагматичного підходу до природи ніколи не зможе захистити всього її різнобарв‘я і краси.
Щоб людство змогло розв‘язати екологічні проблеми свого існування, необхідне вдосконалити усі аспекти природозахисної діяльності – і економічний механізм, і управління, і планування, і прогнозування, і моніторинг, і виховання та багато інших напрямків
44. Екологічна сертифікація товару
В умовах зростаючої глобалізації ринків, товарів і послуг керівники фірм, організацій, держав все більше змушені звертати увагу на забезпечення відповідного до міжнародних стандартів рівня якості продукції та довкілля. Процеси гармонізації законодавчо-нормативної бази, безпеки товарів і послуг, охорони навколишнього природного середовища найшли своє відображення у резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Європейського союзу (ЄС), Генеральній угоді тарифів і торгівлі, стали ще більш актуальними для України у зв'язку із вступом у СОТ та призвели до необхідності підтвердження відповідності(сертифікації) продукції та послуг встановленим до неї вимогам стандартів або іншим нормативним документам, перш за все на міжнародному рівні.
Ключовими положеннями нормативних засад системного екологічного управління є принципи еколого-врівноваженого розвитку, міжнародні, в тому числі європейські, програми та стандарти Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), Міжнародної електротехнічної комісії (ІЄС), Європейського комітету зі стандартизації (CEN). Вже з ХХ ст. на перший план почали виходити інструменти екологічної політики із запобігання погіршення якості навколишнього природного середовища, і це стало можливим за умови, що уряди, виробники, споживачі, громадськість більше зважають на екологічні вимоги у своїй діяльності. Серед принципів запобігання та попереджання негативного впливу на навколишнього природного середовища виділяють: екологічні експертизи, аудит, стандартизацію, сертифікацію, маркування; запровадження сучасного екологічного управління на основі життєвого циклу продукції, послуг, систем управління якості та систем екологічної відповідності.
Інноваційна стратегія забезпечення гармонізації життєдіяльності суспільства та навколишнього природного середовища передбачає вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, їх гармонізацію з вимогами європейських законодавчих та нормативних актів.
На думку Мельника Л.Г., виробництво екологічних товарів і послуг є високорентабельною і ефективною сферою економічної діяльності, формуючі виробництва значно поблажливіші до навколишнього природного середовища.
За Веклич О.О., економіка повинна бути зорієнтована на покращення екологічної ситуації через підтримку екологічної-безпеки методів господарювання. У роботах Галушкінної Т.П., показана доцільність отримання кредитів на отримання сертифіката якості продукції у розмірі до 50% затрат на отримання сертифіката або запровадження EMAS (Environmental Management and Audit System) - система екологічного менеджменту і аудиту.
Одним із інструментів реалізації інновацій щодо навколишнього природного середовища є екологічна сертифікація як процедура перевірки на відповідність вимогам законодавчо-нормативних документів.
Екологічна сертифікація - управлінська захід із забезпечення якості екологічних товарів і робіт (послуг) екологічного характеру.
Діяльність з екологічної сертифікації - діяльність з підтвердження відповідності об'єкта сертифікації природоохоронним вимогам, встановленим чинним законодавством.
Мета екологічної сертифікації - стимулювання виробників до впровадження таких технологічних процесів і розробці таких товарів, які в мінімальному ступені забруднюють природне середовище і дають споживачеві гарантію безпеки продукції для його життя, здоров'я, майна та середовища існування.
У світовій практиці екологічну сертифікацію почали впроваджувати з 1992р. на основі Директиви ЄС «Про екологічні знаки», стандарту BS 7750 «Система екологічного управління», міжнародних стандартів ISO серії 9000 і 14000. Теоретичні аспекти розвитку екологічної сертифікації набувають дедалі більшого розвитку як у країнах ЄС, США , Японії , та і в усьому світі. Зокрема, це стандарти ISO 9000 і 14000, система забезпечення безпеки продукції харчування (НАССР), європейські стандарти EN 45000 та ін.
В Україні гармонізовано основні стандарти ISO щодо екологічного аудиту , сертифікації систем менеджменту якості та системи екологічного менеджменту і введено в дію ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпекою харчових продуктів. Вимоги.» .
Екологічна сертифікація з часом набула широкомасштабного визнання в економічно розвинених країнах світу та, в першу чергу, дає значні економічні та екологічні результати при сертифікації СМЯ та СЕМ. За інформацією ISO, у світі вже було сертифіковано більше 800 тисяч систем менеджменту якості відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001 версії 2000 року. Світовими лідерами у цій сфері є Китай, Італія, Велика Британія, Японія. У Європі найбільша кількість сертифікованих СМЯ у Чеській Республіці (понад 11тис.), Угорщина (понад 10тис.), Польща (майже 6.5тис.). Лідерами в активізації робіт щодо впровадження і сертифікації СМЯ є Латвія (приріс у 6 разів), Чехія, Російська Федерація та Словенія (приріст у 4 рази). У сфері сертифікації СЕМ відповідного стандарту ISO 14001 станом на 2005 рік у світі сертифіковані майже 110 тисяч систем. Світовим лідером у цій сфері є Японія, Китай, Іспанія, Велика Британія, Італія, США, Німеччина.
В Україні станом на 1 січня 2006р. є чинними: 1405 сертифікатів СМЯ вітчизняних підприємств, у тому числі Реєстрі системи УкрСЕПРО зареєстровано 989 чинних сертифікатів на СМЯ(ДСТУ ISO 9001-20001); 49 сертифікатів на СЕМ, у тому числі у реєстрі системи УкрСЕПРО 23 сертифіката на СЕМ (ДСТУ ISO 14001-97) вітчизняних підприємств.
Отже, екологічна сертифікація на даний час є актуальною та має дуже важливе значення, а саме, в першу чергу для споживачів продукції, адже все більше і більше людей турбується про екологічність і нешкідливість продукції для власного здоровя та навколишнього природного середовища.
60. Види результатів природоохоронної діяльності та їх суть
Економічна ефективність заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища в першу чергу оцінюється за критерієм підвищення ефективності суспільного виробництва.
Проектований і планований комплекс природоохоронних заходів повинний забезпечувати досягнення двох цілей:
1) дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища, що відповідають інтересам здоров’я людей і охорони середовища з урахуванням перспективних змін, обумовлених розвитком виробництва і демографічних зрушень;
2) одержання максимального народногосподарського економічного ефекту від поліпшення стану навколишнього середовища, заощадження і більш повного використання природних ресурсів.
Ступінь досягнення вищезгаданих цілей визначається за допомогою показників загального екологічного і соціально-економічного результатів чи ефектів природоохоронних заходів.
Загальний екологічний результат полягає у :
• зменшенні негативного впливу на навколишнє середовище, поліпшенні його стану;
• зниженні обсягів забруднень, що надходять у середовище;
• збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних до використання земельних, лісових і водних ресурсів.
Загальний соціально-економічний результат полягає в підвищенні рівня життя населення, ефективності суспільного виробництва і збільшенні національного багатства країни. Він визначається рядом конкретних соціальних і економічних результатів.
Соціальні результати полягають у.
• поліпшенні фізичного розвитку населення;
• скороченні захворюваності;
• збільшенні тривалості життя і періоду активної діяльності;
• поліпшенні умов праці і відпочинку;
• підтримці екологічної рівноваги, включаючи збереження генетичного фонду;
• збереженні естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам’яток природи, заповідних зон і інших охоронних територій.
Екологічні результати полягають у:
• зменшенні обсягів забруднення довкілля;
• поліпшенні якості довкілля.
Економічні результати природоохоронних заходів полягають у:
• економії чи запобіганні втрат природних ресурсів;
• живої й упредметненої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого споживання, що досягаються завдяки їхньому здійсненню.
Іншими словами можна сказати, що економічним результатом природоохоронних заходів є сума таких величин:
• відверненого економічного збитку від забруднення навколишнього середовища, тобто не виробничих, завдяки зменшенню забруднення навколишнього середовища, витрат у матеріальному виробництві, невиробничій сфері і витрат населення;
• приросту економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, що заощаджуються за рахунок реалізації природоохоронних заходів;
• приросту грошової оцінки реалізованої продукції, одержаного за рахунок повної утилізації сировинних, паливно-енергетичних і інших матеріальних ресурсів в результаті здійснення природоохоронних заходів.
71. Основні підходи та методи оцінки економічних збитків
Розрізняють прямі та опосередковані екологічні збитки, котрі виникають внаслідок зміни природного середовища або його забруднення.
Прямі збитки виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров'я людини. Існують збитки різних часових інтервалів та ступенів впливу, наприклад, крім одномоментного збитку може виникати перманентний збиток (наприклад, ерозія та засолення ґрунтів). Можливе виникнення латентних (прихованих) збитків, котрі проявляються лише з плином часу.
Опосередковані збитки виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину зокрема. Такі збитки спричиняють зростання захворюваності та інвалідності.
Частковим випадком збитків, що завдаються природному середовищу, є збитки, котрі завдаються середовищу, що оточує людину. Універсальних критеріїв оцінки цього виду збитків не існує. Соціальною межею збитків, що завдаються середовищу, котре оточує людину, є дискомфорт хоча б однієї людини, супроводжуваний порушенням її нормальної діяльності. Такий вид збитку може бути непомітним потягом короткого періоду часу, але може стати значним і навіть катастрофічним протягом тривалого часу.
Економічний збиток виражається в грошовій формі і може бути фактичним (розрахунковим), можливим та таким, котрого вдалося запобігти.
Фактичний (розрахунковий) збиток — це фактичні втрати, збитки, котрі завдаються об'єктам господарювання внаслідок забруднення навколишнього середовища.
Можливий збиток — це збиток, котрий міг би бути завданий об'єктам господарювання через відсутність природоохоронних заходів.
Збиток, котрого вдалося запобігти — це різниця між можливим та фактичним збитками протягом певного періоду часу.
Таким чином, економічний збиток, що завдається навколишньому середовищу — це виражені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, котрі завдаються об'єктам господарювання забрудненням навколишнього середовища, або додаткові видатки на компенсацію цих збитків. Економічний збиток є не лише засобом економічних розрахунків, але і єдиною мірою комплексної оцінки впливу промислових забруднень на зовнішнє середовище.
Економічний збиток формується під впливом трьох груп факторів:
— впливу (характеризують ступінь забруднення того чи іншого елемента навколишнього середовища);
— сприйняття (представляють об'єкти, котрі сприймають негативний вплив забруднення);
— стану (відбивають рівень нормативних економічних показників, котрі переводять натуральні показники у вартісні).
Кількісна оцінка економічного збитку здійснюється трьома основними методами:
— метод прямого розрахунку, котрий ґрунтується на порівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;
— аналітичний, котрий базується на отриманні математичних залежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнем забруднення навколишнього середовища;
— емпіричний, котрий полягає в тому, що залежність збитків від рівня забруднення, отримана на підставі двох перших методів на окремих об'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.
При розрахунку економічного збитку методом прямого розрахунку враховують локальні збитки:
З = Зз + Зк + Зл + Зс + Зр + Зп,
де Зз — збиток від погіршення здоров'я населення;
Зк — збиток, завданий житлово-комунальному господарству;
Зл — збиток, завданий лісовому господарству;
Зс — збиток, завданий сільському господарству;
Зр — збиток, завданий рибному господарству;
Зп — збиток, завданий промисловості.
Збиток від погіршення здоров'я населення є матеріальним збитком і складається з додаткових витрат на лікування і витрат на створення основних фондів охорони здоров'я в розширеному обсязі. Збиток у житлово-комунальному господарстві можна розглядати як додаткові витрати на машинне прибирання вулиць від пилу, більш часте фарбування металоконструкцій і т. ін.
В практичній діяльності промислових підприємств розрахунок збитку частіше здійснюють емпіричним методом. Відповідно до усередненої оцінки збитку при викиді забруднюючих речовин в атмосферу збиток За залежить від декількох складових:
За = ƒ(d‚σ‚М‚А‚φ‚γ),
де d — безрозмірна константа, що характеризує географічний район розміщення підприємства (виробництва);
σ — безрозмірний показник відносної небезпеки забруднення атмосферного повітря, що враховує характер використовуваної території (території курортів мають значно вищий показник, ніж території пасовищ);
М — річна маса викиду домішки, т;
А — показник відносної агресивності домішки, рівний 1/ГДКнм домішки (ГДКнм — ГДК в повітрі населених місць), ум. т/т;
φ — параметр, що враховує особливості розсіювання домішки;
γ — коефіцієнт, за допомогою якого бальна оцінка збитку переводиться в економічну (вартісну), обумовлений рівнем інфляції.
При розрахунку економічного збитку від забруднення водних джерел Зд використовується формула:
Зд = Епит • П,
де Епит — питомий збиток на одиницю приведеного об'єму стічних вод, грн/млн. м3;
П — приведений об'єм стічних вод, млн. м3.
Приведений обє'м стічних вод — це умовна величина, що дозволяє в порівняльному вигляді (шляхом розведення до норм ГДК) виразити шкідливість забруднюючих інгредієнтів, які містяться в стічних водах різних виробництв.
Збиток від забруднення навколишнього середовища твердими відходами виробництва визначається за формулою:
Звідх = Звідх + Зтер+ З втатм + З втвод
де Звідх — витрати на проведення завантажувально-розвантажувальних операцій, транспортування відходів від підприємства до місця їхньої ліквідації, приведені затрати на створення й експлуатацію систем знищення, складування або поховання відходів;
Зтер — збиток, який завдається народному господарству вилученням території під складування, створення відвалів, поховання відходів;
Звтатм, — збиток, пов'язаний із вторинним забрудненням атмосфери;
З втвод — збиток, пов'язаний із вторинним забрудненням водойм.
Основна особливість збитків - це те, що вони завдаються реципієнтам безпосередньо, але для суб’єкта забруднення є зовнішнім ефектом, що потребує спеціальних регуляторів для запобігання його прояву у зв’язку з тим, що як реципієнти, так і суспільство в цілому не зацікавлені у формуванні економічних збитків. До таких регуляторів належать платежі за забруднення, фінансування заходів щодо запобігання та ліквідації наслідків забруднення, скорочення негативних наслідків зміни якості середовища.
92. Міжнародні проблеми природокористування
Для запобігання екологічній катастрофі в глобальному масштабі людство вже сьогодні повинне вжити заходів щодо збереження стійкості біосфери.
При використанні міжнародних ресурсів особливо важливими є наявність та дотримання міжнародних домовленостей, їх спільне використання має супроводжуватися співробітництвом, а не протиборством.
Найбільші проблеми постають при спільному використанні запасів риби та міграції тварин і птахів, адже для біоценозів не існує державних кордонів. Внаслідок цього виникає багато проблем, коли тварини, котрі перебувають під охороною на території однієї країни, стають об'єктом промислу на території іншої.
Ці проблеми не лише екологічні, а й економічні, оскільки країна-споживач отримує додатковий прибуток за рахунок того, що країна-охоронець витрачає кошти на охорону і відмовляється від здобичі заради збереження виду. Вирішити конфлікт можна прийняттям відповідної двосторонньої угоди.
Часто виникають конфлікти, викликані браконьєрством, у так званих економічних зонах тих чи інших країн. У 60-х роках прибережні країни стали встановлювати, крім територіальних вод (12 миль від берега), що перебувають під повним державним суверенітетом, ще й 200-мильну економічну зону з вільним судноплавством, але обмеженим видобутком біологічних ресурсів за ліцензіями, що містять квоти, тобто допустиму кількість улову.
Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси.
Важливою проблемою сьогодення є забруднення Світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів.
Нарешті, існування всієї біосфери залежить від того, чи зможуть люди запобігти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної війн. Кожна з цих війн може викликати незворотні екологічні зміни.
Таким чином, виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.
Необхідність міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища зумовлена тим, що природа не визнає державних кордонів. Забруднення повітря і водних ресурсів, зокрема світового океану, має транскордонний характер. Проблеми зміни клімату, руйнування озонового шару, опустелювання є глобальними. Деякі унікальні природні комплекси, території та об'єкти, які особливо охороняються, розташовані на території декількох держав, що потребує координації їх зусиль.
Рішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, здійснюваного на двосторонній і багатосторонній основах. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій, що координують спільні зусилля з охорони природи; укладення офіційних договорів та угод, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій («зелених» та «екологістів»).
Розрахункова частина
Завдання для розрахунку:
Згідно з результатами контрольних перевірок підприємства міста Рівного зафіксовано реалізація пального таких видів: бензин сумішевий – 3421 т, дизельне біопаливо - 642 т, стиснений природний газ – 442т. Крім того, в результаті перевірки підприємства, проведеної 10.06.2012р. виявлено, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, які здійснюються в таких обсягах: речовина 4 - 4,2т, речовина 5 - 4,2 т, речовина 6 - 42 т (назви речовин зазначені в таблиці 5, згідно варіанту таблиці 6). Відповідно до перевірки підприємство отримало припис на усунення порушення до 20.07.2012 року. В зазначений термін порушення було усунено.
За даний період часу підприємство розмістило на своїй території, згідно дозволу, відходи у таких обсягах: відходи 2 класу – 242т, при ліміті - 245 т, відходи ІІІ класу - 142т, при ліміті – 150 т, люмінесцентні лампи у кількості 642штук (дозвіл відсутній).
Режим роботи підприємства двозмінний.
За перший квартал сума збору за реалізацію пального становила 38 422 грн., за скиди забруднюючих речовин – 21 425 грн.
Визначити розмір екологічного податку за забруднення навколишнього середовища за другий квартал і за два квартали разом 2012 року. Результати розрахунку записати в таблицю 7. Відповідь обґрунтувати.
Розв`язок:
На підставі затверджених лімітів і виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору за забруднення та корегуючих коефіцієнтів необхідно визначити суму збору, який справляється за викиди у навколишнє природне середовище різними джерелами забруднення.
1. Розмір збору за викиди пересувними джерелами забруднення розраховується за формулою:
П
а
13.12.2013 22:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора