Зміст
Вступ……………………………………………………………………………………3
І. Поняття про форми ОП їх різновиди і умови застосування ……………….5
ІІ. Аналіз галузі будівництва Львівської області……………………………..9
ІІІ. Проектування організації та обслуговування робочих місць …………….14
3.1. Предмет праці і технологія.……………………………………………………14
3.2. Планування робочого місця……………………………………………………19
3.3. Обслуговування робочого місця та засоби зв’язку……………………………20
3.4. Нормування та оплата праці……………………………………………………22
3.5. Умови праці………………………………………………………………………25
3.6 Охорона праці……………………………………………………………………30
3.7. Вимоги до
Вступ.
Організація праці – це процес економічно й соціально обґрунтованого поєднання в оптимальних пропорціях робочої сили, знарядь і предметів праці та створення умов для їх ефективного використання і досягнення мети виробництва. Об’єкт організації праці – діяльність людини при здійсненні виробничого процесу. Виробничий процес представляє собою процес перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.
Зміна техніки і технології виробництва вимагають відповідної зміни або вдосконалювання організації праці. Крім того, наука про організацію праці збагачується новими даними, виникає передовий досвід нових організаційних рішень.
Якщо виробництво чітко реагує на все нове, що з'являється в області організації праці, і систематично впроваджує його в свою практику, то ми вправі говорити про наукову організацію праці (НОП). Науковий підхід до організації праці дозволяє щонайкраще з'єднати в процесі виробництва техніку і людей, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження трудомісткості і росту продуктивності праці. Він спрямований на збереження здоров'я працівників, збагачення змісту їхньої праці, розвитку трудової активності і творчої ініціативи. Високий рівень організації праці сприяє формуванню цих якостей працівника, а чим вища якість виконавців, тим вищий рівень організації праці.
Актуальність теми. Вивчення основ організації праці та організації виробництва зумовлена тим, що сучасне виробництво не може розвиватися інтуїтивно, без наукового підходу та ігноруючи закони економіки праці, організації виробництва тощо. Зміна техніки і технології виробництва вимагають відповідної зміни або вдосконалювання організації праці
Метою даної роботи є:
Визначення технології обробки паркетних покриттів
Дослідження і вивчення умов даного технологічного процесу
Створення карти умов праці даного технологічного процесу
Розрахунок економічного ефекту від раціонального оснащення такого робочого місця.
Об’єкт дослідження – процес укладки паркетного покриття бригадою з двох робітників.
Предмет дослідження - організація трудового процесу з укладки паркету.
Обсяг роботи – 41 стор. і Курсова складається із вступу, трьох розділів, і висновків. Список використаних джерел включає 16 робіт. Робота включає в себе 10 таблиць і 8 малюнків .
І. Поняття про форми ОП їх різновиди і умови застосування
Термін "організація" має декілька значень. Перше значення - це внутрішня впорядкованість, узгодженість взаємодії відносно окремих частин цілого . В цьому розумінні організація праці на підприємстві — це система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та між собою, що утворює певний порядок здійснення трудового процесу. Суттєвою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці.
Друге значення терміну "організація" — це сукупність процесів чи дій, що призводять до утворення і вдосконалення зв'язків між частинами цілого. Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово "організовування", але воно не поширене в українській мові. Тобто це дія, функція управління. В цьому значенні організація праці на підприємстві — це сукупність процесів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і пов'язаних з ним взаємозв'язків працівників між собою та із засобами виробництва. Ще одне значення терміна "організація" - це об'єднання людей, що разом реалізують певну програму або мету і діють на основі встановлених правил та процедур В цьому значенні в економічній літературі це слово найчастіше вживається як синонім слів "господарюючий суб'єкт", "підприємство" з відтінком невиробничої сфери діяльності такого підприємства. Беручи до уваги, що в цій главі нам доведеться називати терміном "організація праці" два вище охарактеризованих поняття, господарюючи суб'єкти і виробничої, і невиробничої сфери діяльності ми будемо називати підприємствами, щоб уникнути плутанини
Отже, організація праці повинна розглядатися з двох боків: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.Праця людей в процесі виробництва організується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди мас дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов'язані між собою, постійно взаємодіють і визначають зміст організації праці.У змісті організації праці, виходячи з особливостей вирішуваних завдань, виділяють такі елементи:
поділ і кооперування праці, що передбачає науково-обґрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;
нормування праці, ЩО передбачає ретельний розрахунок норм витрат праці на виробництво продукції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва ;
організація і обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування і оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини;
ефективну систему обслуговування робочих місць; атестацію та раціоналізацію робочих місць;
організація добору персоналу та його розвиток, що включає планування потреби у робочій силі, профорієнтацію і профвідбір, наймання персоналу, розробку концепції розвитку персоналу та її реалізацію;
покращання умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, естетику виробництва, формування системи охорони і безпеки праці; ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці й відпочинку;раціоналізація трудових процесів, впровадження оптимальних прийомів і методів праці;
-планування і облік праці;
-мотивація праці;
-зміцнення дисципліни праці.
На різних підприємствах праця організовується у різноманітних формах. До основних факторів, що спричиняють цю різноманітність, належать:
-науково-технічний прогрес, систематичне вдосконалення техніки і технології;
-система організації виробництва;
-психофізіологічні фактори і особливості екологічного середовища;
-фактори, пов'язані з характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління виробництвом.
Організація праці має змінний зміст. Мірою розвитку матеріально-технічної бази виробництва і підвищення культурно-технічного рівня працівників відбуваються зміни і в організації праці. Механізація, застосування нових видів енергії і матеріалів для виготовлення нових видів товарів змінюють якісний зміст трудових процесів і, відповідно, потребу у кількості працівників, їх професійному і кваліфікаційному складі. Це приводить до змін у організації праці.
Організація праці тісно взаємопов'язана з організацією виробництва. Як складова частина організації виробництва організація праці включає проведення заходів, спрямованих на раціональне використання робочої сили.Поняття "організація управлінської праці" відображає один з напрямків організації праці в цілому.
При проектуванні трудових процесів (при побудові робіт) типовою є ситуація альтернативного вибору між різними формами організації праці, прийомами та методами виконання робіт. В таких випадках, приймаючи рішення, слід керуватися економічними, соціальними і психолого-фізіологічними критеріями. Економічна доцільність певного варіанта організації праці визначається тим, якою мірою забезпечується підвищення ефективності виробництва, зростання продуктивності праці, ефективна зайнятість персоналу, рівномірна напруженість праці, краще використання обладнання та інших матеріальних ресурсів. З позиції соціального критерію оцінюється привабливість для працівника сконструйованої форми організації праці, а саме міра змістовності праці, її різноманітності, відповідальності, умов для розвитку тощо. Поєднання трудових функцій повинно бути оптимальним і у відношенні фізичних та нервових навантажень, не повинно викликати негативних наслідків. Це вимагає врахування також фізіологічних та психологічних критеріїв.
При аналізі змісту організації праці слід враховувати особливості виробничого рівня, на якому відбуваються зміни. В масштабах народного господарства вдосконалення організації праці має такі завдання: відвернення економічних і соціальних втрат, забезпечення якнайповнішого використання людських ресурсів суспільства, регулювання співвідношення чисельності зайнятих в галузях матеріального виробництва і невиробничій сфері, перерозподіл працівників між галузями і раціональне розміщення ресурсів між регіонами країни тощо. Для цього застосовуються прямі і непрямі регулятори, що враховують міру розвитку ринкових відносин.В межах підприємства головне значення для організації праці мають питання правильної розстановки працівників у виробництві на основі раціонального поділу праці і суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування. Ще одним завданням є узгодженість діяльності — кооперування при здійсненні суворої кількісної пропорційності трудових витрат па взаємопов'язаних ділянках виробництва. У цьому важлива роль належить технологічному і виробничому плануванню, нормуванню праці, які дозволяють науково встановити кількісну пропорційність якісно різних видів праці.
На конкретному робочому місці вирішуються такі завдання організації праці, як впровадження найпрогресивніших робочих прийомів і раціонального змісту всього комплексу трудових операцій, правильне обладнання і планування робочих місць, рівномірне і безперебійне забезпечення їх інструментами та матеріалами, створення належних санітарно-гігієнічних і естетичних умов для роботи і життєдіяльності людини.
ІІ. Аналіз галузі будівництва Львівської області
В даному розділі я проаналізую стан будівельної галузі Львівської області. Для конкретного аналізу стану галузі та для прогнозування її динаміки у найближчі роки необхідно проаналізувати статистичну інформацію. В моєму випадку такою інформацією є таблиці щодо виконаного обсягу будівельних робіт за відповідні роки, інформація про кількість будівель та споруд незавершеного будівництва а також індекси обсягу виконаних будівельних робіт.
Таблиця 2.1
Дана таблиця дає змогу оцінити стан галузі 15 років, з 1995р. по 2010р. Як ми бачимо, галузь одна з перших з України почала виходити із структурної економічної кризи 90-х рр.. Уже в 1997р. припинився значний спад. Незначне зменшення обсягів будівництва протягом 1998-1999рр. змінилося потужним ростом галузі з перемінними скороченнями аж до 2007р. Однак, вже з 2008р. галузь потрапила у довготривалу структурну кризу, що супроводжувалась постійним скороченням обсягів будівництва протягом трьох наступних років. Найбільш важким для галузі видався 2009р. – так протягом цього року було побудована лише близько половини обсягів 2008р. і лише 40% від обсягів 2007р. Продовження скорочення обсягів будівництва і у 2010р. свідчить лише про поглиблення кризи у галузі, яка цілком вірогідно продовжиться і у наступні 3-5р.
Таблиця 2.2
Кількість будівель та споруд незавершеного будівництва станом на 1 січня.
Дана таблиця показує позитивну динаміку зменшення кількості об’єктів незавершеного будівництва у області, протягом 2004-2011рр. За цей період кількість об’єктів незавершеного будівництва зменшилась лише на 30% з 1406 у 2004 р. до 999 у 2011р.. В 2009-2011рр. значно сповільнилась динаміка скорочення кількості недобудов. Так, якщо за 2004-2008рр. кількість недобудов зменшилась на 243 , то протягом 2008-2011рр. - лише на 164.
Таблиця 2.3 Обсяги виконаних будівельних робіт за періоди 2008 року*
/
У 2008 році на Львівщині введено в експлуатацію 2296 житлових будинків загальною площею 780,4 тис.м2 , що порівняно з попереднім роком більше на 110,9 тис.м2 або на 16,6% (у 2007 році приріст становив 38,6%). Частка області у загальнодержавному введенні житла за 2008 рік збільшилась на 0,9 відсоткового пункта і становила 7,4%. За обсягом введеного житла Львівщина посіла четверте місце серед інших регіонів, поступаючись м.Києву, Київській та Одеській областям. Треба зазначити, що у 2008 році житлове будівництво на Львівщині велося більш інтенсивно, ніж у цілому в Україні, і темп приросту введення житла перевищував загальнодержавний на 14,1 в.п. У 2008р. Львівська область серед регіонів України за цим показником посіла п’яте місце. У 2008 році з розрахунку на 1000 мешканців Львівщини було збудовано 307,5 м2 загальної площі житла (в Україні – 227,8 м2).
Таблиця 2.4 Обсяги виконаних будівельних робіт за періоди 2009 року*
/
У 2009 році підприємства Львівщини виконали будівельних робіт на 2134,9 млн.грн., що на 45,5% менше, ніж попереднього року (у 2008 році спад становив 17,8%). У 2009 році зменшення обсягів будівельних робіт в області було дещо меншим, ніж у цілому в країні: загальнодержавний спад склав 48,2%, що на 2,7 в.п. більше, ніж на Львівщині. Частка обсягів робіт, виконаних будівельниками Львівської області, у загальному обсязі в Україні становила 5,6%. За обсягом будівельних робіт Львівщина серед усіх регіонів посіла п’яте місце після м.Києва, Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей, а за темпами приросту – 12. Спад обсягів будівельних робіт у 2009 році допущено підприємствами усіх видів будівельної діяльності, крім тих, що займаються будівництвом підприємств енергетики, добувної й обробної промисловості.
Таблиця 2.5 Обсяги виконаних будівельних робіт за періоди 2010 року*
/
Підприємства Львівщини у 2010р. виконали будівельних робіт на 2040,3 млн.грн., що на 18,6% менше, ніж у 2009р. Скорочення обсягів виконаних будівельних робіт допущено підприємствами усіх основних видів будівельної діяльності, крім підприємств, що виконують роботи із завершення будівництва, які наростили обсяги на 2,9%. За характером будівництва обсяги робіт розподілились таким чином: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння склали 77,7% від загального обсягу, решта – роботи з капітального і поточного ремонтів (14,4% та 7,9% відповідно).
Проаналізувавши статистичну інформацію можна виділити такі тенденції розвиту будівельної галузі Львівської області :
з 2008р. галузь знаходиться в структурній кризі. Причинами спаду є відсутність є криза у банківському секторі, як результат кризи – відсутність необхідних для галузі кредитів.
подальше зменшення обсягів будівництва, так наприклад у 2009р. було побудовано 54,5% від обсягів будівництва 2008р., а у 2010р. – лише 81,4% від обсягів 2009р.
значний спад обсягів будівництва у 2008-2010рр. дає змогу прогнозувати поглиблення кризи у галузі протягом найближчих 3-5р. Для порятунку галузі необхідні значні фінансові ін’єкції, однак структурна криза банківського сектора не дає змоги знайти необхідні інвестиції.
Підготовка до Євро-2012 ведеться повільніше, ніж очікувалось. Однією з головних складових підготовки області до Євро-2012 є будівництво та ремонт доріг. Однак, після значного приросту у 2006-2007 роках, коли проводилася реабілітація дороги Київ-Чоп на ділянках Львів-Броди та Львів-Стрий, обсяги з будівництва та ремонту доріг значно скоротились.
ІІІ. Проектування організації та обслуговування робочих місць
В даному розділі мною буде розглянутий такий технологічний процес як обробка паркетного покриття.
3.1) Предмет праці і технологія
Предмет праці — річ, дана природою, або предмет, вироблений попередньою працею, чи об'єкт надання послуг, на котрі спрямована трудова діяльність працівника з метою надання їм нових корисних людині властивостей. В даному випадку, предметом праці виступає дерев’яний паркет.
Засіб праці — провідник продуктивної дії людини на предмети і сили природи, те знаряддя, за допомогою якого працівник впливає на предмет праці;
Засоби праці даного технологічного процессу наведені в табл.. 3.1
Таблиця 3.1. Засоби праці, що необхідні для шліфування паркетних покриттів
№ п/п
Найменування, призначення і основні параметри
К-сть, шт.
1.
Паркетно-шліфувальна машина Klindex TIMBA
1
2.
Циклі типу Ц-1 для циклювання окремих провисів
2
3.
Щітка волосяна господарська
1
Мал. 3.1 Паркетно-шліфувальна машина Klindex TIMBA
Технологія діяльності — визначений порядок виробничих процесів, сукупність методів впливу на предмет праці для зміни чи надання йому нових властивостей, форми, місцезнаходження в просторі, взаємного розташування складових блага, що виробляється;
Роботи по оздобленню паркетних покриттів виконуються в такій послідовності:1) Циклювання окремих прогинів;2) Шліфування покладеного покриття.
Таблиця 3.2 .Графік трудового процессу шліфування паркету
/
Таблиця 3.3 Описання операцій
№ за графіком
Найменування операцій, їх тривалість *, виконавці, знаряддя праці, характеристики прийомів праці
1.
Циклювання окремих прогинів; 24хв.; П2; цикля щітка.Паркетник П2 проводить циклювання окремих дрібних провисань вручну циклею (Мал. 3.2), а потім очищає підлогу від стружки і пилу за допомогою щітки.
2.
Шліфування підлоги; 20хв.; П1; шліфувальна машина.Паркетник П1 проводить шліфування паркетної підлоги шліфувальною машиною (Мал. 3.3). Спочатку
поверхню шліфують грубозернистими шкурками, а потім дрібнозернистими. Паралельні смуги повинні перекривати одна одну на 40 - 50 мм. При поворотах машини біля стін шліфувальний барабан піднімають. При переміщенні машини необхідно стежити за рівномірністю її руху, тому що навіть мінімальна затримка на одному місце може призвести до утворення підпалів.
* на 10 м2 підлоги
Мал. 3.2 Циклювання підлоги вручну
/а, б - циклі з короткою і подовженою ручкой; в - циклювання підлоги циклею з подовженою ручкою ; положення паркетника при циклюванні підлоги циклею з короткою ручкою; г - правильне; д - неправильне;
Мал. 3.4 Шліфування паркету машиною
/
3.2) Планування робочого місця.
Організація робочого місця передбачає його планування, устаткування і створення сприятливих умов праці. При цьому враховуються антропометричні (зріст людини, довжина її рухових ланок), біомеханічні (траєкторія рухів, зона досягнення), психофізіологічні (зона обзору, характер сигналів, що надходять, і розташування приладів; моторні дії і розміщення органів керування) і санітарно-гігієнічні (створення сприятливих умов виробничого середовища та організація відпочинку) вимоги. (Біомеханіка — наука, яка вивчає рухи людини з урахуванням законів механіки рухового апарату).
Мал. 3.5 Схема організації робочого місця паркетників
1 - паркетно-шліфувальна машина,
2 - цикля,
3 - щітка волосяна;
П1 і П2 - паркетники
3.3) Обслуговування робочого місця та засоби зв’язку
Система обслуговування - це найбільш активна складова частина виробничого процесу по регламентованому забезпеченню робочих місць усім необхідним, націлена на забезпечення його безперебійного й ефективного функціонування.
Функції обслуговування засобів праці:
інструментальна (забезпечення інструментом, заточення і ремонт інструменту);
налагоджувальна (налагодження і переналагодження устаткування);
енергетична (забезпечення робочих місць усіма видами енергії);
підтримки в робочому стані устаткування (профілактичне обслуговування устаткування, його ремонт);
ремонтно-будівельна (поточний ремонт виробничих приміщень і оргоснащення).
Перед початком шліфувальних робіт необхідно перевірити такі параметри шліфувальної машини:
а) Стан заземлення;
б) Стан проводів, цілісність ізоляції, перевірка на відсутність зламів у живленні.
Також необхідно перевірити стан паркету, перед початком шліфування , адже шліфовку можна проводити не раніше, ніж після 3-ох днів після його укладки.
Функції по обслуговуванню працівників:
інформаційне обслуговування;
виробничий інструктаж;
розподіл робіт;
видача виробничих завдань;
санітарно-гігієнічне обслуговування;
господарсько-побутове обслуговування;
громадське харчування;
медичне обслуговування;
культурне та психологічне обслуговування;
охорона праці.
Виробничий інструктаж і розподіл робіт проходить з самого початку робочого дня. О 9-ій годині, бригадир збирає на буд. майданчику всіх робітників і проводить розподіл робіт і інструктаж.
Харчування здійснюється під час обідньої перерви, на буд. майданчику, під накритим тентом, в якому розташовані столі і лави. Їжа готується відразу на місці штатним кухарем.
Медичне обслуговування здійснюється у вагончику поблизу будівництва штатним медичним працівником. Також кожна бригада тримає біля свого робочого місця аптечку з препаратами, що необхідні для надання невідкладної медичної допомоги.
Культурне обслуговування відсутнє.
Функції обслуговування засобів праці:
інструментальна (забезпечення інструментом, заточення і ремонт інструменту);
налагоджувальна (налагодження і переналагодження устаткування);
енергетична (забезпечення робочих місць усіма видами енергії);
підтримки в робочому стані устаткування (профілактичне обслуговування устаткування, його ремонт);
ремонтно-будівельна (поточний ремонт виробничих приміщень і оргоснащення).
Обслуговуванням засобів праці зайняті як основні робітники так і допоміжні. По приходу на буд майданчик, після видачі завдання бригадиром, робітники беруть елекро- та ручний інструмент у комірника. По закінченню робочого дня, робітники здають робочий інструмент йому ж. Підготовкою ручного інструменту безпосередньо займаються основні робітники на робочому місці по його отриманні. Обслуговуванням електроінструменту (його ремонт, поточне обслуговування і т.д) займається комірник. Наладкою електроінструменту займаються відповідно робітники-наладчики. Робочі місця на будівництві забезпечуються електроенергією за допомогою дизель-генераторів, які обслуговує відповідні допоміжні робітники.
Допоміжними роботами при даному технологічному процесі є:
доставка обладнання на місце роботи;
винесення стружки.
Дані роботи виконуються паркетником ІІІ розряду.
3.4) Нормування та оплата праці
Нормування праці - це аналіз організаційно-технічних умов виконання роботи, методів і прийомів праці і розробка заходів для виконання наукової організації праці і найбільш раціонального порядку (технології) виконання нормованої роботи з наступним установленням норм витрат праці.
Організація праці. Організацію праці потрібно розглядати як систему і як діяльність, одну з управлінських функцій. Організація праці як система на рівні підприємства - це сукупність організаційних відносин і організаційних зв'язків між працівниками і засобами виробництва і працівників один з одним, з метою забезпечення порядку протікання трудового процесу, характеру функціонування робочої сили і засобів виробництва і певну ефективність трудової діяльності. Організація праці як діяльність - одна з управлінських функцій, частина управління підприємством (організацією) по створенню, підтримці, упорядкуванню і розвиткові системи організації праці, а також докорінному її перетворенню на основі оргнововведень. При цьому дана діяльність повинна здійснюватися як постійний процес, а не як одноразові розрізнені дії.
Норма виробітку - кількість одиниць продукції, виготовлена одним або групою робітників за визначений період часу (як правило за одну зміну).
Норма виробітку даного технологічного процесу на 1 людино-день складає 95,2 м2 відшліфованої підлоги.
Норма витрат праці - кількість праці, який необхідно затратити на якісне виконання заданої роботи у певних організаційно-технічних умовах.
Норма ваги праці - регламентує допустимі навантаження на організм працюючих, використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, установлення компенсацій за несприятливі умови праці і т.п.
Підготовчо-заключний час - час який робітник (або бригада робітників) витрачає на власну підготовку і підготовку засобів виробництва до виконання нового виробничого завдання, нової партії деталей і виконанню усіх робіт, пов'язаних з його закінченням. Підготовчо-заключний час витрачається один раз на всю партію деталей, оброблюваних на одному робочому місці за зміну, і не залежить від кількості деталей у партії.
Підготовчо-заключний час даного технологічного процесу складає 4% від часу основної роботи.
Перерви на відпочинок і особисті потреби. Мінімальний час на відпочинок при будь-яких, навіть самих сприятливих умовах повинен бути не менше 10 хв. у зміну.
Частота і тривалість перерв для відпочинку визначаються, виходячи зі змісту й умов праці, глибини розвитку втоми і необхідного часу для відновлення працездатності. Їхнє введення доцільне в періоди, що передують падінню працездатності, коли характеристики фізіологічних процесів починають погіршуватися. Ці перерви не повинні переривати фазу високої працездатності. Крім того, чим важча і напруженіша робота, тим ближче за часом до початку зміни повинні бути введені регламентовані перерви.
Час на відпочинок при даному технологічному процесі становить 10% від часу основної роботи.
Після впровадження нового режиму праці і відпочинку показник втомлюваності паркетника у відносних одиницях У, визначений на основі інтегральної оцінки ваги праці, знизився з 51 до 39,2 відносних одиниць. Крім того частка фази стійкої працездатності на протязі зміни ( за рахунок зменшення періодів зростання втоми), зросла з 0,45 до 0,8 часу зміни. Необхідно визначити сумарний ріст продуктивності праці за рахунок двох факторів.
1) Зниження втомлюваності призводить до зростання працездатності (R=100-У) тобто працездатність виросте з 49 до 60,8 відносних одиниць. Тоді ріст продуктивності праці визначається як
де: Ппm - приріст продуктивності праці в результаті збільшення працездатності;
Rбаз, Rн, - робото здатність у відносних одиницях відповідно до і після впровадження нового режиму праці і відпочинку;
0,2 - коефіцієнт-константа, визначений емпіричним шляхом. Показує як ріст працездатності впливає на реальне збільшення виробітку (зниження працеємності).
2) Збільшення продуктивності праці за рахунок збільшення частки фази стійкої працездатності визначається за формулою:
де : СРбаз, СРн - частка фази стійкої працездатності на протязі зміни відповідно до і після впровадження режиму.
3) Таким чином в сукупності продуктивність праці зросте на
3.5) умови праці
Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці.
У більш широкому розумінні умови праці – це складне об’єктне явище, яке характеризує середовище перебігу трудового процесу, що формується під впливом взаємозалежних факторів соціально-економічного, техніко-організаційного і природного характеру і впливає на здоров’я, працездатність людини, її відношення до праці і ступінь задоволеності працею, а отже, на ефективність праці й інші економічні результати діяльності.
Виділяють 4 групи факторів, що впливають на формування і зміну умов праці.
До першої групи відносяться соціально-економічні фактори, дія яких зумовлює стан працівників у суспільстві. У дану групу включають:
нормативно-правові фактори (закони про працю, правила, норми, стандарти в галузі організації, оплати, умов і охорони праці, режимів праці і відпочинку, установлення пільг і соціальних гарантій окремим категоріям працівників, а також система державного і суспільного контролю за їхнім дотриманням);
соціально-психологічні фактори, що характеризують відношення в суспільстві до сфери трудової діяльності й умов праці, сукупність інтересів і ціннісних орієнтацій працівників, склад і особливості персоналу, стиль керівництва і т.п.;
суспільні фактори (громадські організації, рухи за поліпшення екологічної обстановки, створення сприятливих умов праці й ін.);
економічні фактори (система пільг, гарантій і компенсацій працівникам, з одного боку, а з іншого боку – система економічних санкцій за порушення норм, стандартів та інше).
Друга група факторів – техніко-організаційні фактори, що безпосередньо впливають на формування матеріально-речовинних елементів умов праці – засоби праці, предмети праці, технологічні процеси, організаційні форми виробництва, праці і управління, зокрема, режими праці і відпочинку, форми поділу і кооперування праці, прийоми і методи праці, нормування праці і т.п.
До третьої групи відносять природні фактори, які характеризують вплив на працівників кліматичних, геологічних і біологічних особливостей місцевості, де здійснюється трудовий процес.
Четверта група факторів — господарсько-побутові, пов’язані з організацією харчування працівників, санітарного і побутового обслуговування.
Що ж до оплати праці, то вартість укладання паркету залежить від площі приміщення, способу укладання, стану основи (чи потрібна бетонна стяжка та вирівнювання).
Для оплати праці робітників-паркетників застосовують відрядну форму оплату, а саме таку систему як акордна оплата праці. Згідно якої - загальну суму заробітної плати робітникові або найчастіше колективові робітників встановлюють за весь обсяг виконаної роботи (акорд) на підставі реальної обґрунтованості норм виробітку, витрат необхідного часу роботи і відрядних розцінок на окремі види робіт або операцій. Нараховану суму виплачують за умови своєчасного і якісного виконання всього комплексу запрограмованих робіт. Якщо ж для прискорення виконання робіт потрібно матеріально зацікавити виконавців у економії часу і витрат, то за поточний місяць, враховуючи обсяги фактичного своєчасного виконання робіт при акордній оплаті праці, застосовують виплату спеціальних премій (акордно-преміальна оплата). Знання робітником обсягу робіт, терміну їх виконання і розміру майбутнього додаткового заробітку сприяє підвищенню продуктивності праці та якості виконуваної роботи.
Реалізація задачі поліпшення умов праці вимагає розробки і застосування критеріїв і методів об’єктивної оцінки стану і зміни цих умов. В даний час оцінка умов праці здійснюється, виходячи із системного підходу і сучасного трактування ваги праці, що дозволяє цілком об’єктивно і з достатньою точністю кількісно оцінювати вплив умов праці на організм людини. Сучасне поняття “вага праці” відбиває сукупний вплив на працюючу людину різних елементів умов праці. Основним критерієм для встановлення ступеня ваги робіт є якісно визначений функціональний стан організму, що формується під впливом різних виробничих факторів. У залежності від цього функціонального стану виділяють 6 категорій ваги робіт, яким відповідають групи умов праці. НДІ праці розроблена “Карта умов праці на робочому місці” – своєрідний санітарний паспорт робочого місця, документ, за допомогою якого оцінюється вага праці, що виконується на робочому місці, ділянці, у цеху. Вона може бути об’єктивною основою для розробки організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, економічних і інших заходів щодо поліпшення умов праці.
Карта умов праці робітників-паркетників буде мати вигляд:
Карта умов праці на робочому місці
Підприємство ВАТ ”Київмістобуд-69”
Професія або посада паркетник
Форма організації виробництва бригадна
Кількість робочих місць 2
Середня тарифна ставка 3грн./м2
Чисельність робітників 2
Чоловіків 2 Жінок 0
Таблиця 3.4 Санітарно-гігієнічні виробничі фактори (елементи умов праці) на робочому місці
Назва фактору
Гранично допустима концентрація (ГДК) або ГДР
Величина фактора
Тривалість дії фактора
Бал елементу з врахуванням часу дії
в абсол. величинах
В балах
ххв
Частки одиниці, рахуючи за одиницю 480 хв
1
2
3
4
5
6
7
1. Ефективно-еквівалента температура повітря (ЕЕТ) на робочому місці, 0С
в приміщенні холодний період
+18-20 оС
0-+9оС
3
400
0,83
2,49
2. Промисловий пил. Мг/м3
11<ГДК< 30
5
300
0,625
3,125
3. Промисловий шум. дБ
ГДР+10
4
300
0,625
2,5
Число факторів що формують вагу праці n=3
Сума балів = 4,99
Середній бал хср=2,705
Оцінка ваги праці Іm= 42,5
Категорія ваги праці - III
Виробіток за зміну 95,2 м2
Час зайнятості основною роботою Tср =84%
На роботах третьої категорії виникає функціональний прикордонний стан організму, що характеризується нестійкістю його фізіологічних реакцій, що легко можуть змінюватись убік поліпшення або погіршення під впливом додаткових факторів. Наприклад, при покращенні умов праці функціональний стан організму повертається до нормального.
Кількість факторів умов праці, що мають відхилення від норми становить 3, відповідно можна прийняти, що на виробничій дільниці заміри показали що, температура - 0,83, шум - 0,625, запиленість – 0,625 від норми. Обсяг продукції за місяць склав 84 тис. нормо годин, коефіцієнт виконання норм виробітку становив 1,2. Відповідно можна розрахувати:
1) можливе зростання продуктивності праці за рахунок покращення умов праці, якщо нормативний показник зростання продуктивності праці при покращенні умов праці на 0,01 рівний 0,4%;
2) Зайві витрати часу за рахунок незадовільних умов праці.
1) Коефіцієнт умов праці визначається порівнянням фактичних та нормативних умов як середньо геометрична величина:
де: а - індекс відхилень фактичних умов праці від нормативних по відповідному показнику;
n - кількість показників що характеризують умови праці.
2) Можливий ріст продуктивності праці розраховують за формулою
де d -нормативний ріст продуктивності праці при покращенні умов праці на одну долю (0,01), %.
Тоді, при d=0.4
3) Зайві затрати часу за рахунок незадовільних умов праці розраховують за формулою
де :Q - обсяг випуску продукції за відповідний період;
К - коефіцієнт виконання норм виробітку.
Тобто зайві втрати праці склали 866,9 год. на місяць.
3.6) охорона праці
Охорона праці це:
система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя здоров'я іпрацездатності людини в процесі трудової діяльності;
діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.
Законодавство про працю містить норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.
Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгірнтехнагляд, Енергонагляд тощо).
У стандартний комплект спецодягу будівельного робочого входять комбінезон (або куртка і штани) та робоче взуття. Розрахунок вартості спецодягу:
Комбінезон робочий 150 грн.
/
Взуття - 460 грн.
/
Рукавиці трикотажні – 10 грн.
/
Разом: 620 грн.
3.7) вимоги до виконавця
Професія - це рід трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері суспільного виробництва з урахуванням різних форм власності чи господарювання.
Тарифний розряд — елемент тарифної сітки, що характеризує складність виконуваних робіт та рівень кваліфікації працівника, здатного виконувати роботу відповідної складності. Цей показник визначається за Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Трудовий стаж у найзагальнішій формі визначається як тривалість трудової діяльності працівника. Таке визначення вірне, але не конкретне.До стажу роботи зазвичай включається час оплаченої суспільне корисної діяльності; час виконання роботи (чи іншої суспільне корисної діяльності) без оплати у трудовий стаж не включається (винятки встановлено в багатьох випадках, наприклад, термін навчання у вищих навчальних закладах тощо); при цьому правові форми оплати праці не мають значення.
Для шліфовки паркету необхідні двоє робітників
паркетник IV розряду (П1) - 1;паркетник III розряду (П2) - 1.
Паркетник ІІІ розряду:
Завдання та обов’язки. Виконує прості роботи під час настилання й опоряджання паркетних підлог.
Повинен знати: основні породи, властивості та дефекти деревини; сортамент паркетних клепок; способи обстругування, циклювання та натирання паркетних підлог; основи будови та правила експлуатації електроінструментів і верстатів, що застосовуються для оброблення паркету; правила встановлювання вентиляційних решіток і плінтусів; правила та способи приготування мастик; вимоги до основ під паркетну підлогу.
Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта без вимог до стажу роботи або одержання професії безпосередньо на виробництві, підвищення кваліфікації і стаж роботи паркетником 2 розряду не менше 1 року.
Паркетників готують професійно-технічні училища. Строк навчання 1-2 роки.
Паркетник ІV розряду
Завдання та обов’язки. Виконує роботи середньої складності під час настилання й опоряджання паркетних підлог.
Повинен знати: вимоги до якості паркетних підлог; способи настилання та ремонту паркетних підлог з окремих клепок, дощок і паркетних щитів; будову машин для опоряджання паркетних підлог і правила їх експлуатації.
Кваліфікаційні вимоги. Повна або базова загальна середня освіта. Професійно-технічна освіта. Підвищення кваліфікації. Стаж роботи паркетником 3 розряду не менше 1 року