Міністерство освіти та науки України Національний університет “Львівська політехніка” СТЕК ПРОТОКОЛІВ TCP/IP. IP-АДРЕСАЦІЯ ДІЛЕННЯ НА ПІДМЕРЕЖІ ТА ОБ’ЄДНАННЯ МЕРЕЖ В ПРОТОКОЛІ IPv4 ЗВІТ ДО ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ № 3 З КУРСУ “ СИСТЕМИ ТА МЕРЕЖІ ПЕРЕДАВАННЯ ДАНИХ ” Мета роботи – ознайомитись з механізмом ділення на підмережі (subnetting) та механізмом об’єднання мереж (supernetting) в існуючій версії протоколу IP - IPv4 та вміти використовувати набуті навики на практиці при конфігурації складніших мереж. Завдання Розбити мережу класу С на під мережі (Параметри мережі наведені в таблиці 1): Таблиця 1 IP-адреса К-сть піджереж  144.112.0.0 92   Загальні положення Як відомо, існуючій версії протоколу IP - IPv4 властивий ряд недоліків, зокрема, пов’язаних з класовістю IP-адрес. Організації відповідно до її потреб виділяється блок IP-адрес, що відповідає розміру її мережі (мережа класу А, класу В чи класу С відповідно). Але якщо ця мережа дуже велика (наприклад, класу А), то по-перше, існуючі на сьогодні LAN-технології не в стані забезпечити таку велику кількість хостів в одній мережі. По-друге, це є недоцільно, бо широкомовний трафік (який завжди присутній в тій чи іншій степені в мережі) зробить цю мережу непрацездатною. По-третє, при цьому в одних випадках можливі залишки невикористаних IP-адрес, в інших – виділеного блоку IP-адрес може не вистачити в зв’язку із збільшенням кількості хостів в мережі. Рішенням цих проблем є використання механізму ділення на підмережі (subnetting) та механізму об’єднання мереж (supernetting). При діленні цієї мережі на менші частини– підмережі (subnets) ці підмережі будуть з’єднуватись між собою за допомогою маршрутизаторів. Підмережа – це фізичний сегмент TCP/IP-мережі, в якому використовується IP-адреси зі спільним ідентифікатором підмережі. Як правило, організації отримують ідентифікатор мережі від організації InterNIC. Ділення на підмережі описане в RFC 950. Для ділення мережі на декілька підмереж необхідно використати різні ідентифікатори мережі для кожної новоутвореної частини цієї мережі. Унікальні ідентифікатори підмереж створюються шляхом ділення ідентифікатора хоста на дві групи біт. Перша з цих груп служить для ідентифікації сегмента об’єднаної мережі, а друга – для ідентифікації конкретного хоста. 130.107.2.23 IP-адреса хоста класу В в мережі 130.107.2.0 255.255.252.0 маска, яка дозволить здійснити subnetting 10000010 01101011 000000 10 00010111 двійкова форма представлення ідентифікатор даної IP-адреси мережі ідентифікатор сегмента ідентифікатор об’єднаної мережі конкретного хоста Розрахункова частина Десяткове представлення Двійкове представлення  IP-адреса 144.112.0.0 10010000 11100000 00000000 00000000  Маска за замовчуванням 255.255.0.0 11111111 11111111 11111111 00000000   Для того щоб розбити мережу на 92 підмережі потрібно виділити для ідентифікатора підмереж 7 старших розрядів другого октету маски: 255 255 127 0 11111111 11111111 00000000 00000000 00000000 = 0 00000010 = 2 00000100 = 4 00000110 = 6 00001000 = 8 00001010 = 10 ……………… 11111110 = 254 Виберемо 92 підмережі з даного діапазону. Їх адреси: 00000010 = 2 …………….. 10111000 = 184 Перша і остання підмережі є службовими і не використовуються На ідентифікатор хоста залишається 1 молодший розряд 3 октету і повністю 4-й октет. Отже максимальне число хостів в підмережі буде рівне:
Нульовою зазвичай є адреса самої підмережі. Перші адреси після неї відводять для маршрутизаторів (необхідні для шлюзу за замовчуванням при налаштуванні стеку ТСР/ІР), остання – широкомовна адреса. Параметри отриманих підмереж показані в таблиці 2. Таблиця 2 Кількість підмереж Маска підмережі Адреса підмережі Адреса маршрутизатора Широкомовна адреса Кількість хостів в підмережі  92 - - - - -   255.255.127.0 144.112.2.0 144.112.2.1 144.112.3.255 510   255.255.127.0 144.112.4.0 144.112.4.1 192.168.15.79 510   255.255.127.0 144.112.6.0 144.112.6.1 192.168.15.111 510   255.255.127.0 144.112.8.0 144.112.8.1 144.112.9.255 510   255.255.127.0 144.112.10.0 144.112.10.1 144.112.11.255 510   255.255.127.0 144.112.12.0 144.112.12.1 144.112.13.255 510   255.255.127.0 144.112.14.0 144.112.14.1 144.112.15.255 510   255.255.127.0 144.112.16.0 144.112.16.1 144.112.17.255 510   255.255.127.0 144.112.18.0 144.112.18.1 144.112.19.255 510   255.255.127.0 144.112.20.0 144.112.20.1 144.112.21.255 510   … … … … …   255.255.127.0 144.112.166.0 144.112.166.1 144.112.167.255 510   255.255.127.0 144.112.168.0 144.112.168.1 144.112.169.255 510   255.255.127.0 144.112.170.0 144.112.170.1 144.112.171.255 510   255.255.127.0 144.112.172.0 144.112.172.1 144.112.173.255 510   255.255.127.0 144.112.174.0 144.112.174.1 144.112.175.255 510   255.255.127.0 144.112.176.0 144.112.176.1 144.112.177.255 510   255.255.127.0 144.112.178.0 144.112.178.1 144.112.179.255 510   255.255.127.0 144.112.180.0 144.112.180.1 144.112.181.255 510   255.255.127.0 144.112.182.0 144.112.182.1 144.112.183.255 510   255.255.127.0 144.112.184.0 144.112.184.1 144.112.185.255 510  Структура мережі
Основні утиліти для конфігурації та діагностики TCP/IP ping.exe – програма для тестування зв’язку із зазначеним хостом.
route.exe-- програма для встановлення таблиці маршрутизації на хості
ipconfig.exe – програма для встановлення TCP/IP конфігурації на хості під управлінням Windows NT.
tracert.exe – програма для визначення маршруту до зазначеного хоста.