Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Діяльність Казначейства в Україні
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка та організація електротехнічної служби підприємств
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНТИТУТ ЕКОЛОГІЇ, ПРИРОДООХОРОНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТУРИЗМУ
ІМ. В. ЧОРНОВОЛА (ІЕПТ)
Курсова робота:
З дисципліни:економіка
На тему: Діяльність Казначейства в Україні
Львів 2014
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичне підґрунтя функціонування інституту казначейства в Україні
Історичні передумови виникнення та етапи становлення системи Державного казначейства України
Місце інституту казначейства у межах здійснення державного бюджетного управління
РОЗДІЛ 2. Моніторинг казначейського обслуговування процесів виконання бюджету за доходами і видатками (на прикладі управління ДКУ у Городоцькому районі)
2.1. Дослідження специфіки касового виконання бюджету за доходами
2.2. Аналіз казначейського обслуговування видатків бюджету
РОЗДІЛ 3. Вектори реформування Державного казначейства України у контексті сучасних принципів і положень бюджетного менеджменту
3.1. Приклади адаптації зарубіжного досвіду діяльності казначейства до вітчизняних економічних умов
3.2. Новітні підходи до підвищення ефективності бюджетного управління в межах системи Державного казначейства
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел
РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичне підґрунтя функціонування інституту казначейства в Україні
1.1 Історичні передумови виникнення та етапи становлення системи Державного казначейства України
Історія зародження, становлення i розвитку казначейства надзвичайно багата i тривала.
Термін «казначейство» походить від поняття «казна», яке в перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. Казначейство (the Treasury) в перекладі з англійської означає скарб, цінність.
Процес створення казначейства почався у ті часи управління казною, коли не існувало чіткого розмежування між особистою власністю титулованого володаря та власністю держави.
Історично казначейство виконувало кілька функцій:
відповідало за збереження багатства держави;
було місцем, куди збиралися платежі в державі i з якого держава здійснювала виплати;
відповідало (під королівським наглядом) за карбування монет;
виконувало функцію облікового відомства.
Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який покликаний відповідати за здійснення та формування державної фінансової політики, – це закономірність для всіх епох і країн.
Прообразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого i його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей. Про неї вперше згадується у збірці норм давньоруського законодавства, яка відома під назвою “Руська правда”.
Фінансова система Запорозької Січі сформувалася під впливом бюджетно-фіскальних інститутів польської, київської і литовської доби в Україні. В Запорозькій Січі скарбниця була сховищем не лише грошей, а й цінностей, які надходили в розпорядження Коша. Скарбниця слугувала також архівом і складом військових клейнодів i оздоб, виконувала роль арсеналу, де зберігалися бойові припаси i зброя. Січова скарбниця функціонувала як касовий центр виконання запорозького бюджету, тобто як державна скарбниця, до якої стягували доходи. До службових обов'язків січового скарбника – шафаря – входило приймання доходів, видача грошей і речей, ведення обліку касових сум i матеріальних цінностей, складання звітів кошовому та козацькій Раді.
Фінанси України за часів гетьманщини (середина XVII ст.) у цілому були добре організовані. Державна скарбниця, успішно долаючи труднощі, виконувала покладені на неї важливі функції. Проте державна скарбниця не була відмежована від приватної скарбниці гетьмана.
Спробу розділити державні та власні кошти зробив у 1710 році гетьман Пилип Орлик, уклавши із запо розькими козаками договір, що дістав назву: «Конституція права i вольностей Війська Запорізького», відповідно до якого державний скарб відокремлювався від особистих коштів гетьмана, і передавався в розпорядження Генерального під скарбія.
Другу спробу реорганізувати українські фінанси зробив гетьман Д.Апостол (1727–1734). 1728 року у день коронації Петра I гетьман Д. Апостол подав петицію про повернення Україні колишніх прав і вольностей згідно з угодою 1654 року. Натомість одержав так звані «Решительные пункты», за якими:
гетьман не мав права вести дипломатичні переговори;
генеральну старшину та полковників затверджував цар;
для контролю за гетьманськими фінансами запроваджувалися посади не одного, а відразу двох підскарбіїв – росіянина та українця;
мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у царську казну.
Таким чином, Державну скарбницю було передано під контроль російського уряду. Діяльність підскарбіїв регулювалася спеціальними інструкціями, які передбачали керівництво збиранням грошових і натуральних податків, їх витратами, контроль над підлеглими їм органами та фінансами магістратів.
Казначейство як структура для нашої держави не нова. Казначейство як спеціальний державний фінансовий орган, що здійснює касове виконання державного бюджету, було засновано 1822 року, коли у складі Міністерства фінансів Росії було створено Департамент державного казначейства. З жовтня 1917 року було розпочато численні перетворення фінансового апарату, якому було визначено роль виконавця загального обліку народного господарства. Декретом Ради народних комісарів від 4 травня 1919 року Департамент державного казначейства було скасовано і злито з Народним банком РРФСР.
До середини 1993 року в Україні діяла банківська система виконання державного бюджету, що перейшла у спадок від СРСР із його централізованою економікою та однорівневою банківською системою. Тогочасна практика касового виконання державного бюджету була розрахована на систему єдиного банку і не відповідала дворівневій банківській системі, яка почала формуватися в Україні наприкінці 80-х років. Дворівнева система передбачала, з одного боку, відповідальність Центрального банку за розмір емісії, а з іншого – економічну самостійність комерційних банків, що здійснювали операції у межах залучених коштів і банківського капіталу.
Бюджетні кошти зосереджувались у недержавних банківських установах, для яких виконання бюджету не було пріоритетним напрямком діяльності. Разом з тим, відповідно до діючого на той час законодавства комерційні банки отримали економічну самостійність щодо розпорядження як банківським капіталом, так і залученими кошами. Це призвело до послаблення обліку бюджетних коштів, у усунення комерційних банків від контролю за їх використанням. Кошти на здійснення запланованих витрат виділялись незалежно від їх фактичної мобілізації у бюджеті.
Ситуація змінилася із запровадженням з 1 липня 1993 року єдиної системи касового виконання бюджету. Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1993 року №219/93 «Про порядок виконання Державного бюджету України» фінансування витрат здійснювалося в межах доходів, що ре ально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком України Міністерству фінансів України.
Усі кошти державного бюджету, які надходили до установ комерційних банків, почали акумулюватися на централізованому рахунку Міністерства фінансів України, відкритому в Національному банку України на балансовому рахунку №100 «Кошти Державного бюджету України». Аналогічні рахунки відкривалися також в установах комерційних банків на ім’я місцевих фінансових органів. Суми доходів, що надходили на ці рахунки, комерційні банки щоденно перераховували відповідним обласним управлінням Національного банку на транзитний балансовий рахунок №100 обласного управління НБУ, звідки кошти зараховувались на централізований рахунок, відкритий в НБУ на ім’я Міністерства фінансів.
По мірі надходжень суми доходів, акумульовані на рахунку №100 перераховувались на рахунок №124 “Видатки Державного бюджету України”, відкритий на ім’я Міністерства фінансів України. З цього рахунку здійснювалось фінансування витрат з державного бюджету в межах асигнувань, передбачених у бюджеті відповідним міністерствам, відомствам (головним розпорядникам коштів) і залишку коштів на рахунку №124.
Перерахування коштів державного бюджету здійснювалося Міністерством фінансів України на поточні рахунки головних розпорядників коштів. Суми бюджетних коштів, що надходили на рахунки розпорядників коштів вищого рівня, підлягали перерозподілу між їхніми підвідомчими структурами у дводенний термін.
Таким чином, забезпечувалось розмежування функцій банківської та фінансової систем, а, отже, мала місце змішана система касового виконання бюджету за видатками.
При такій системі касового виконання бюджету, коли кошти концентрувалися на централізованому рахунку МФУ, проходячи довгий шлях по вертикалі, і здійснювали зворотній шлях надходження коштів на рахунки розпорядників, значно знижувалась оперативність в управліннями бюджетними коштами.
За таких умов постало питання оперативного управління бюджетними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби, що можливо було здійснити лише через створення нової структури з налагодженим прозорим механізмом виконання державного бюджету. Тому 27 квітня 1995 року Указом Президента України за № 335/95 було створено Державне казначейство України.
На Державне казначейство України було покладено виконання всього комплексу завдань, пов’язаних з касовим виконанням бюджетів усіх рівнів та ефективним управлінням бюджетними коштами. Воно покликане впорядкувати використання державних коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та економічного розвитку суспільства.
Як дієвий інструмент державної та регіональної фінансової політики казначейська система касового виконання бюджетів сприяє реалізації повною мірою норм Бюджетного кодексу України та закону про державний бюджет України на відповідний рік щодо застосування єдиних підходів і вимог до виконання бюджетів і складання звітності. Це в свою чергу дозволило створити прозору й доступну для органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування базу даних про виконання бюджетів, що діє у режимі реального часу і дає змогу приймати виважені управлінські рішення.
З утворенням Державного казначейства відбувся перерозподіл функціональних повноважень щодо касового виконання бюджету між головними учасниками бюджетного процесу: органами казначейства, банківськими установами і фінансовими органами з подальшим їх зосередженням у казначейській системі. Ще деякий час має місце змішана система касового виконання бюджету за доходами та видатками. І лише з входженням Державного казначейства в систему електронних платежів Національного банку України починає повнофункціонально працювати казначейська система касового виконання бюджету.
Переведення на казначейське обслуговування державного бюджету мало без сумніву позитивний ефект, тому що така форма роботи забезпечує ощадливе обов’язково цільове використання бюджетних коштів.
Основні етапи становлення та розвитку системи Державного казначейства України наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
Становлення та розвиток системи Державного казначейства України
Етапи
Роки
Функціональне навантаження
1.
Квітень 1995-1997 рр.
1995-1996 роки - створення організаційної структури органів Державного казначейства, забезпечення їх ефективної діяльності.
1997 рік - початок запровадження казначейської системи виконання державного бюджету за видатками: на кінець року через органи Державного казначейства здійснювалось 45% операцій щодо виконання Державного бюджету.
2.
1998-2000 рр.
1998 – рік завершення переведення на казначейську систему виконання Державного бюджету майже всіх міністерств і відомств.
Запроваджено нову бюджетну класифікацію та План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.
Переведення на казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ та організацій.
1999 рік - в порядку експерименту у 2-х областях запроваджено касове обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства.
Надання Державному казначейству статусу учасника Системи електронних платежів Національного банку України.
2000 рік - консолідація всіх коштів Державного бюджету на рахунках Казначейства у Національному банку України.
3.
2001-2004 рр.
2001 рік - фактична зміна статусу Держказначейства: із клієнта банку Казначейство стало учасником Системи електронних платежів Національного банку України.
Запровадження обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах казначейства.
Розпочато процес запровадження казначейського обслуговування місцевих бюджетів за доходами та перерахунками міжбюджетних трансфертів.
Переведення в систему органів Державного казначейства коштів державних цільових фондів:
Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Розпочато впровадження єдиного програмного забезпечення автоматизованої системи ”Казна”.
2003 рік - переведення на повнофункціональне казначейське обслуговування (як за доходами, так і за видатками) місцевих бюджетів.
Побудова та запровадження централізованої (4 “К”) моделі обслуговування Єдиного казначейського рахунка.
4.
2005-2006 рр.
З ІІ кв. 2005 - ІІ кв. 2006 рр. - на базі органів Державного казначейства України проведено експеримент по запровадженню нового механізму обслуговування розпорядників коштів державного бюджету. Експеримент передбачав відпрацювання механізму по переходу від виділення асигнувань до запровадження погашення зобов’язань розпорядників коштів державного бюджету.
Протягом другої половини 2006 року за результатами проведеного експерименту було розроблено та поширено на всій території України Порядок відображення в бухгалтерському обліку по виконанню державного бюджету операцій з обліку зобов’язань розпорядників коштів в органах Державного казначейства, відкриття асигнувань та здійснення видатків.
5.
2007-2010 рр.
2007 рік був відзначений початком реформи системи бухгалтерського обліку у секторі державного управління, підтвердженням чого стало прийняття у січні 2007 року постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки". Основними напрямами якої є:
- модернізація системи бухгалтерського обліку в секторі державного управління;
- удосконалення системи фінансової та бюджетної звітності;
- створення уніфікованої організаційно-інформаційної облікової системи.
Завдяки переходу від відомчого фінансування до оплати рахунків інформація про виконання державного бюджету сконцентрована в системі Державного казначейства в принципово більш широкому та прозорому вигляді, доступ до неї став незрівнянно простіший. Це, у свою чергу, дало можливість контролювати бюджетні видатки на всіх стадіях виконання державного бюджету.
Казначейське виконання бюджетів шляхом здійснення оплати рахунків розпорядників коштів за надані їм товари та послуги на підставі поданих підтвердних документів дозволило запровадити процедури контролю, який здійснюється органами Державного казначейства на стадії здійснення платежу. До запровадження казначейського обслуговування державного бюджету фактично існував лише один вид фінансового контролю – аудит, який здійснювався шляхом перевірок і ревізій безпосередньо на місцях, в установах, організаціях органами Контрольно-ревізійної служби та внутрішнього аудиту 1 раз на два роки.
Запровадження обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства сприяло посиленню контролю за дотриманням розпорядниками коштів взяття бюджетних зобов’язань в межах бюджетних асигнувань та удосконаленню механізму використання бюджетних коштів. Зрозуміло, що в основі ефективного використання бюджетних ресурсів має бути своєчасний та якісний аналіз результативних показників, які характеризують виконання державного бюджету, чого можна було досягнути запровадивши ефективну систему обліку.
Ще одним позитивним моментом у казначейському обслуговування державного бюджету є запровадження Державним казначейством України системи управління Єдиним казначейським рахунком, що дозволило в значній мірі зменшити вплив касових розривів на рівень поточного виконання видаткової частини бюджету.
Відкриття єдиного казначейського рахунку в Національному банку України – це не просто акція, яка позбавила комерційні банки можливості користуватися вільними бюджетними ресурсами. Це виважений крок, який дає можливість використати переваги статусу учасника СЕП і поліпшити процес управління державними коштами. За наявності своєчасної і достовірної інформації про надходження до бюджету, здійснені видатки та наявні зобов’язання можна оперативно ухвалювати рішення щодо розміщення тимчасово вільних залишків або здійснення запозичень.
Державне казначейство України як орган оперативного управління бюджетними коштами акумулює надходження доходів та здійснює платежі за видатками державного та місцевих бюджетів через систему рахунків, відкритих в органах казначейства, шляхом безготівкового перерахування коштів.
Одним з ключових принципів організації казначейського обслуговування бюджетних коштів є принцип роботи єдиного казначейського рахунка.
З метою задоволення технічного процесу безперебійного та безпроблемного обслуговування бюджетів, позабюджетних фондів та інших клієнтів Національним банком за участю Державного казначейства була розроблена окрема модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП НБУ, яка остаточно сформувалась у 2004 році.
Функціонування єдиного казначейського рахунку як основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через СЕП НБУ регламентується Положенням про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року за №122.
Єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.
ЄКР об’єднує систему ра хунків, що діють в єдиному режимі та через які органи Державного казначейства проводять операції за доходами та видатками бюджетів усіх рівнів відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. Це дає можливість Державному казначейству в режимі реального часу отримувати інформацію про рух та наявність коштів на ЄКР як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних та не бюджетних рахунках.
Діючий у системі казначейства порядок відкриття та функціонування рахунків для обслуговування бюджетів, а також розпорядників та одержувачів бюджетних коштів дозволяє сконцентрувати бюджетні кошти держави на централізованому єдиному рахунку, проводити електронні міжбанківські розрахунки у децентралізованому режимі та відображати їх в обліковій системі казначейства на обласному рівні.
Державне казначейство використовує сьогодні 8-му (“4К”) модель обслуговування кореспондентського рахунку, яка поєднала можливості СЕП і системи термінових переказів (СТП) коштів для управління ЄКР.
Завдяки коштам ЄКР здійснюється покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов’язаних з недостатньою платоспроможністю місцевого бюджету на конкретну дату погасити бюджетні фінансові зобов’язання за визначеним статтями видатків за рахунок наявних та очікуваних грошових активів загального фонду місцевого бюджету та коштів резервного фонду.
Запровадження ЄКР, на який зараховуються усі доходи, і з якого здійснюються всі наступні видатки бюджетів, дає змогу зосередити державні кошти на кореспондентському рахунку Державного казначейства. Наявність на центральному рівні інформації про стан та рух бюджетних коштів надає Міністерству фінансів та головним розпорядникам коштів широкі можливості для гнучкого маневрування фінансовими ресурсами держави та оперативного контролю за спрямуванням коштів. А відтак, володіти фінансовими важелями регулювання економічної ситуації в державі.
Розвиток органів Державного казначейства супроводжувався стрімким розвитком казначейських інформаційних технологій. Держказначей ство має розвинену регіональну мережу підвідомчих структур, взаємодіє із великою кількістю учасників бюджетного процесу. Прагнення до єдиної системи інформації є одним із перспективних напрямів діяльності Держказначейства, що потребує сучасного розвитку телекомунікацій та їхнього середовища, який дасть змогу включатися в електронний документообіг з Національним банком України, кредитними організаціями, податковими органами, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Цей процес передбачає системний підхід до вибору апаратних і про грамних рішень щодо реалізації казначейських технологій і на територіальному, і на центральному рівні.
Проведений аналіз етапів і механізмів впровадження казначейської системи виконання бюджету засвідчує, що:
Система Державного казначейства поступово розширювалася і охопила всі операції державного бюджету, що, у свою чергу, розширювало об’єкти бухгалтерського обліку.
Казначейство почало поширювати свою діяльність на місцеві бюджети, і це дає змогу застосовувати єдині правила ведення бухгалтерського обліку і звітності, контролю за доходами і видатками як державного, так і місцевих бюджетів.
Державне казначейство по суті стало централізованою бухгалтерією держави за всіма операціями, здійсненими у системі Єдиного казначейського рахунка, а також відповідальним за складання звітності.
Кожний новий етап розширення системи бухгалтерського обліку виконання бюджетів сприяє виявленню як позитивних, так і негативних тенденцій розвитку системи Державного казначейства та механізмів, що ним застосовуються.
Досвід роботи з казначейського обслуговування державного бюджету переконливо свідчить про його перевагу в порівнянні з попередньою системою. Позитивними факторами казначейського обслуговування бюджетів є:
отримання щоденної інформації про суми доходів, що надійшли бюджету за кожним джерелом надходження та суми здійснених видатків кожним розпорядником коштів відповідного бюджету. Виконання державного бюджету стало прозорим як для органів управління, так і для суспільства;
можливість на центральному рівні володіти оперативною інформацією про надходження коштів по кожній окремій території;
концентрація бюджетних ресурсів в установах Національного банку України, що дозволяє уникнути ризику втрати бюджетних коштів;
можливість, у разі необхідності, відслідковувати стан дохідних рахунків в режимі реального часу, що дозволяє оперативно управляти фінансовими ресурсами;
застосування органами Державного казначейства процедур попереднього та поточного контролю до розпорядників коштів бюджетів дозволяє уникати нецільового спрямування бюджетних коштів;
дотримання єдиних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.
Поняття казначейська система виконання бюджету набагато ширше, ніж суто технічне поняття казначейське обслуговування бюджетів, передбачене Бюджетним кодексом України, а перелік функцій, наведений у Кодексі, досить неповний.
Найголовніша характеристика казначейської системи виконання бюджету та її відмінність від банківської системи полягає в тому, що казначейство концентрує в єдиній системі два потоки грошових коштів, які виникають у процесі виконання бюджету, – дохідний і витратний – на єдиному казначейському рахунку. Окрім того, казначейська система передбачає здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету та управління наявними коштами, які консолідуються на єдиному казначейському рахунку.
Тобто створення казначейської системи ґрунтується на:
а) створенні певного органу управління, який централізовано здійснює опрацювання платежів, веде бухгалтерський облік відповідного бюджету, складає фінансову звітність про виконання бюджету;
б) консолідації фінансових ресурсів на єдиному казначейському рахунку в установах Національного банку України;
в) впровадженні найбільш досконалих технологій і контрольних функцій під час здійснення платежів у перебігу виконання бюджету;
г) впровадженні процедур управління готівковими коштами бюджету.
У ширшому значенні казначейське виконання бюджету – це процес, що передбачає дотримання відповідних вимог, основними з яких є:
1) Відкриття рахунків з виконання бюджету в системі органів Державного казначейства на єдиному казначейському рахунку.
2) Проведення процедур попереднього і поточного контролю під час здійснення витрат.
3) Здійснення витрат, визначених Законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік, у межах реальних надходжень і в терміни, що дають можливість виконати відповідну бюджетну програму та погасити державний борг.
Реалізація цих вимог є запорукою здійснення казначейського обслуговування бюджетів згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Головне призначення казначейської системи – сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету. Слід зазначити, що це завдання охоплює великий спектр функцій.
По-перше, казначейство виконує в державі функцію «головного бухгалтера». Воно готує фінансові звіти та діє як злагоджений механізм, що концентрує бюджетні кошти в єдиній системі рахунків підпорядкованих структур і створює єдину інформаційну базу з виконання бюджету. Інформація, яку надає казначейство Уряду, дає змогу оцінити ефективність роботи органів державного управління й отримати прозоріше уявлення про економічні наслідки бюджетної політики, провадженої Урядом держави.
По-друге, здійснюючи контроль за всіма операціями, пов’язаними з надходженнями та витратами, казначейство виконує також роль «касира» держави.
Володіючи інформацією, коли і які витрати здійснюватимуться бюджетні установи, казначейство, оперативно управляючи вільними залишками коштів, може вносити пропозиції щодо зменшення залучення обсягів короткострокових запозичень, погашення внутрішньокасових розривів, що сприятиме економії бюджетних коштів, які спрямовуються на погашення державного боргу та на витрати, пов’язані з його обслуговуванням.
Для реалізації функції ефективного управління державними доходами та витратами система Державного казначейства передбачає впровадження та забезпечення функціонування певних казначейських принципів.
Спираючись на багаторічний світовий і вітчизняний досвід функціонування казначейства, можна стверджувати, що казначейська система виконання бюджету набула своєрідних базових принципів:
1) Принцип єдності каси і єдності вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності. На прикладі України принцип єдності каси і єдиних вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. Своєю чергою, ця норма забезпечується, згідно з Бюджетним кодексом України, «єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності».
2) Принцип здійснення платежу з видатків шляхом погашення фінансових зобов’язань розпорядників бюджетних коштів скарбниками, іншими словами, принцип збалансованості, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету. Зокрема особа, яка приймає зобов’язання за витратами, і особа, яка їх оплачує, не повинні збігатися.
3) Принцип повноти включення в облік і звітність усіх операцій, пов’язаних із надходженнями та здійсненням витрат бюджету.
4) Принцип цільового спрямування бюджетних коштів. Бюджетні кошти спрямовуються казначейством тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних і за цільове направлення, і за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу.
5) І нарешті, принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Бюджетним кодексом України запроваджується поняття бюджетного правопорушення та встановлюється відповідальність за нього. Цей принцип досить актуальний для роботи в Державному казначействі, оскільки робота в органах казначейства передбачає значну міру відповідальності за виконану роботу у поєднанні з високим фаховим рівнем та обізнаністю з питань і фінансової справи, і банківських процедур та технологій.
У вузькому розумінні термін «касове виконання бюджету» передбачає констатацію факту здійснення запланованих надходжень і витрат відповідно до затверджених планів. У широкому розумінні цей процес виходить за рамки суто технічних операцій і становить складну систему фінансових відносин, пов’язаних із формуванням, забезпеченням, розподілом і використанням централізовано зібраних коштів і на державному рівні, і в межах окремих областей і територіально-адміністративних одиниць, що потребує докладного аналізу його складників, насамперед бюджету за доходами і видатками.
Ефективність функціонування системи державного казначейства характеризують такі ключові показники: чисельність працюючих у системі Державного казначейства складає біля 17 тис. штатних одиниць, у т.ч. в центральному апараті - понад 400 чоловік, в інформаційній бухгалтерській системі казначейства обслуговуються 80,6 тис. розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів і понад 12 тис. бюджетів, яким відкрито 597 тис. рахунків.
У 2006 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232 було визначено, що Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів і підпорядковується йому. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України утворено відповідні територіальні органи Державного казначейства, а саме: Головні управління Державного казначейства України у областях, містах Києві і Севастополі, АР Крим та управління Державного казначейства в районах і містах, які не мають статусу юридичної особи і діють у складі Головного управління Державного казначейства України.
Головні управління Державного казначейства діють на підставі відповідних положень про Головні управління Державного казначейства, управління на підставі виданих їм доручень. Так, наприклад, Управління Державного казначейства у Городоцькому районі Головного управління Державного казначейства у Львівській області діє на підставі Положення Про ---------, затвердженого Головою Державного казначейства України -------06р.
На сьогодні Державне казначейство – це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.
Державне казначейство утримується за рахунок коштів Дер жавного бюджету України. Державне казначейство та його територіальні органи мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки і в самому Держказначействі, і в установах банків.
Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру i складається з:
а) Державного казначейства України, яке розташовується у столиці держави i представляє його центральний рівень;
б) Головних управлінь Державного казначейства (ГУДКУ) обласного значення, розміщених таким чином:
1 Головне управління – в Автономній Республіці Крим;
2 Головних управління – у містах Києві та Севастополі;
24 Головних управління функціонують в областях.
в) районних (міських, районних у містах) управлінь (відділень) Державного казначейства (УДК), які налічують 633 одиниці, зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.
Трирівнева структура Державного казначейства України, максимально наближена до адміністративно-територіального поділу, дає змогу здійснювати казначейське обслуговування місцевих бюджетів відповідно до вимог Бюджетного кодексу (рис. 2). Це закономірний етап перебудови бюджетної сфери, в якому казначейству відведено важливу роль.
Рис. 2. Територіальна структура Державного казначейства України
Загальна кількість органів Держказначейства на територіях станом на 1 січня 2010 року становила 660 одиниць. У Державному казначействі України працює понад 16 тисяч осіб.
Про популярність професії казначея та важливість виконуваних ним функцій свідчить зростаюча кількість бажаючих працювати у системі казначейства. Кількість претендентів дозволяє відібрати талановитих та відданих своїй справі працівників.
Для роботи у системі Державного казначейства України приймаються особи, які одержали повну вищу освіту, досконало володіють державною мовою та пройшли конкурсний відбір. Особи, які вперше прийняті на роботу до Державного казначейства України, набувають статусу державного службовця та приймають присягу.
Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України та Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1232.
Державне казначейство України очолює голова, який в установленому порядку призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів.
Голова Державного казначейства здійснює загальне його ке рівництво, персонально відповідає за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками.
Управління Держказначейства (УДК) розташовано на всій території держави. Усі начальники казначейських управлінь звітують безпосе редньо начальникові ГУДКУ. Кожне районне управління відповідає за здійснення касових операцій з виконання державного бюджету та обслуговує відповідні місцеві бюджети у своєму районі.
Місце інституту казначейства у межах здійснення державного бюджетного управління.
В умовах швидкоплинних економічних змін і дефіциту бюджету виникає необхідність ефективно управляти наявними фінансовими ресурсами, здійснювати поточні видатки державного бюджету в межах його доходів, нагромаджувати грошові ресурси для реалізації державних програм і погашення зобов»язань, мати змогу оперативно реагувати на зміни економічної ситуації, протистояти розпорошенню коштів на чисельних рахунках установ, міністерств, відомств і як наслідок , удосконалювати діючу систему виконання державного бюджету України.
Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов’язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали кошти відповідним розпорядникам коштів.
Тому основними завданням Держказначейства є оперативне управління грошовими потоками бюджету з метою підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів, а також :
забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку;
визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів,установлення єдиних правил бухгалтерського обліку та звітності про виконання державного та місцевих бюджетів,кошторисів розпорядників бюджетних коштів,визначення порядку та строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Уже протягом 15 років Державне казначейство України, як орган оперативного управління бюджетними коштами у єдиному центрі акумулює надходження доходів та здійснює платежі за видатками державного та місцевих бюджетів через систему рахунків, відкритих в органах казначейства, шляхом безготівкового перерахування коштів.
Виконання бюджету – одна зі стадій бюджетного процесу, яка передбачає забезпечення повного і своєчасного надходження всіх передбачених бюджетом доходів і видатків.Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування бюджетів для здійснення державного бюджетного управління.Тобто на Держказначейство покладено повноваження управління коштами в межах єдиного казначейського рахунку та здійснення контрольних функцій.Процес управління наявними коштами-це досить складний механізм,що пояснюється залежністю функціонування бюджетної системи від двох визначальних чинників.По–перше, від налагодженості бюджетних і міжбюджетних відносин у суспільстві,які грунтуються насамперед на виборі правильної і доцільної для країни бюджетної політики. По-друге,ефективне функціонвання бюджетної системи залежить від організації управління нею.(рис.2.1.2)стор б0 Казнач. справа
Система управління наявними бюджетними коштами, з врахуванням діяльності Державного казначейства України, означає управління наявними коштами, що обліковуються в системі Державного казначейства,спрямоване на своєчасне отримання надходжень і здійснення витрат за рахунок загального обсягу ресрсів,що містяться і на єдиному рахунку і поза ним (валютні рахунки в Україні та за кордоном).
Державне казначейство впродовж свого існування змушене було оперативно вирішувати проблемні питання ,пов»язані і з охопленням у найкоротші терміни казначейським обслуговуванням якомога більше бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів, і з отриманням звітості, тобто створювати достовірну базу даних про виконання бюджету за допомогою різних механізмів з використанням сучасних технологій,у тому числі Національного банку.
Казначейська форма обслуговування Державного бюджету України передбачає здійснення органами ДКУ:
операцій з коштами державного бюджету;
розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
ведення бухгалтерського обліку;
складання звітності про виконання державного бюджету.
Перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджету зумовлений передусім таким:
а) банківські установи переслідували комерційні цілі, а відтак не були зацікавлені у контролі за своєчасним проходженням бюджетних ресурсів і не забезпечували належного і дієвого контролю за використанням коштів;
б) розпорошеність бюджетних коштів у численних банків ських установах не могла дати позитивних результатів в управлінні державними фінансовими ресурсами;
в) відсутність оперативної інформації про надходження і витрати бюджету, зобов’язання розпорядників бюджетних коштів.
У пункті 5 «Положення про Державне казначейство» зазначено, що Державне казначейство України як система органів державної виконавчої влади відповідно до завдань, покладених на Дер жавне казначейство:
1) організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з принципу роботи єдиного казначейського рахунку;
2) здійснює керівництво територіальними органами Державного казначейства;
3) веде зведені реєстри розпорядників коштів Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів, позабю джетних коштів і рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків;
4) здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів і видатків державного бюджету;
5) здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;
6) організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;
7) доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з держбюджету;
8) організовує розподіл між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов’яз кових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;
9) організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
10) веде зведений бухгалтерський облік руху коштів держбюджету на рахунках Державного казначейства;
11) організовує та здійснює ...
11.01.2014 01:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора