Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ТГВ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Основи охорони праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ім. В.ДАЛЯ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»
(для студентів всіх напрямків підготовки)
З А Т В Е Р Д Ж Е Н О
на засіданні кафедри
охорона праці та БЖД
Протокол № 2 від 20.10.2009
ЛУГАНСЬК СНУ ІМ. В. ДАЛЯ - 2010
УДК 628
Конспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці» (для студентів всіх напрямків підготовки) / Укл.: В.М. Кожин, В.Є. Александров, І.В. Савченко – Луганськ, Східноукр. нац. ун-т ім. В.Даля, 2010 - 158 с.
У конспекті лекцій з дисципліни «Основи охорони праці» викладений матеріал з наступних тем: «Правові і організаційні питання охорони праці», «Оздоровлення повітряного середовища», «Освітлення промислових підприємств», «Небезпека ураження електричним струмом і заходи попередження електротравматизму», «Захист від виробничого шуму і вібрації», «Іонізуюче випромінювання», «Електромагнітні поля і електромагнітні випромінювання», «Безпека систем, що знаходяться під тиском», «Умови безпечної експлуатації машин і механізмів», «Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники», «Пожежна профілактика», наведений список рекомендованої літератури.
Укладачі: В.М. Кожин, доц.
В.Є. Александров, доц.
І.В. Савченко, ст. викл.
Відп. за випуск М.А. Пітельгузов, проф.
Рецензент Р.І. Рей, проф.
ЗМІСТ
1. Правові і організаційні питання охорони праці 6
1.1. Закон України «Про охорону праці» 6
1.2. Формування, зміст і завдання курсу з охорони праці 7
1.3. Правила і норми з охорони праці. Нагляд й контроль за їх виконанням 7
1.4. Організація служби охорони праці на підприємстві 8
1.5. Навчання робітників безпечним методам і прийомам праці. Види інструктажів 8
1.6. Розслідування і облік нещасних випадків 9
1.7. Аналіз причин виробничого травматизму 37
1.8. Відповідальність за порушення законодавства про працю. Положення про штрафи 37
1.9. Фінансування охорони праці 38
1.10. Правила відшкодування власником підприємства збитку, спричиненого працівникові 38
2. Оздоровлення повітряного середовища 40
2.1. Дія на організм людини шкідливих газів, пари і пилу 40
2.2. ГДК шкідливих речовин в повітрі 40
2.3. Методи визначення шкідливостей в повітрі 40
2.4. Заходи боротьби із забрудненістю повітря пилом, парами і газами 41
2.5. Метеоумови на виробництві 41
2.6. Природна вентиляція, принцип розрахунку 41
2.7. Механічна вентиляція 43
2.8. Місцева вентиляція 45
2.9. Типи вентиляторів 45
2.10. Способи визначення повітрообміну 45
2.11. Вибір вентилятора для здійснення повітрообміну 46
2.12. Засоби індивідуального захисту 47
3. Освітлення промислових підприємств 48
3.1. Основні світлотехнічні поняття і визначення 48
3.2 Природне освітлення 49
3.3. Розрахунок природного освітлення 50
3.4. Штучне освітлення. Види освітлення 52
3.5. Розрахунок штучного освітлення. Експлуатація освітлювальних установок 54
4. Небезпека ушкодження електричним струмом і заходи попередження електротравматизму 57
4.1. Основні причини електротравматизму 57
4.2. Дія електричного струму на організм людини 57
4.3. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом 58
4.4. Аналіз небезпеки ураження електричним струмом у різних електричних мережах 59
4.5. Крокова напруга 62
4.6 Напруга дотикання 63
4.7. Заходи попередження електротравматизму 64
5. Захист від виробничого шуму і вібрації 69
5.1. Дія на організм людини 69
5.2. Основні поняття і їх фізичні параметри 71
5.3. Нормування шуму і вібрації 72
5.4. Вимірювання шуму і вібрації 73
5.5. Методи боротьби з шумом і вібрацією 73
5.6. Захист від дії ультразвуку, інфразвуку 79
5.7. Захист від лазерних випромінювань 80
6. Іонізуюче випромінювання 82
6.1. Визначення та природа іонізуючого випромінювання 82
6.2. Основні характеристики радіоактивного випромінювання 84
6.3. Дія іонізуючого випромінювання на організм людини 85
6.4. Норми радіаційної безпеки 87
6.5. Захист від радіаційного випромінювання 88
7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання 91
7.1. Загальна характеристика електромагнітних випромінювань 91
7.2. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, його нормування 93
7.3. Захист від електромагнітних випромінювань 95
7.4. Електромагнітні випромінювання комп'ютера 96
7.5. Електромагнітні випромінювання портативних комп'ютерів 98
7.6. Безпечні рівні випромінювань 99
8. Безпека систем, що знаходяться під тиском 100
8.1 Посудини, що працюють під тиском 100
8.2. Додаткові вимоги до балонів 102
8.3. Безпека експлуатації компресорного устаткування 102
8.4. Парові і водонагрівальні котли 103
9. Умови безпечної експлуатації машин і механізмів 104
9.1. Поняття про небезпечну зону машин 104
9.2. Колективні і індивідуальні засоби захисту 104
9.3. Безпека експлуатації підйомно-транспортних машин 106
10. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники 107
10.1. Загальні відомості 107
10.2. Алкоголь і безпека праці 107
10.3. Монотонність 108
10.4. Стомлення 109
10.5. Робоча поза 110
10.6. Сонливість 110
10.7. Перевантаження емоційні і розумові 111
10.8. Стрес 111
10.9. Гіподинамія 112
10.10. Соціальний клімат і безпека, психологічна несумісність 112
10.11. Перенапруження аналізаторів 112
11. Пожежна профілактика 114
11.1. Закон України «Про пожежну безпеку» 114
11.2. Загальні відомості про процес горіння 116
11.3. Причини пожеж 118
11.4. Пожежна профілактика в машинобудуванні 119
11.5. Основні методи вогнегасіння 120
11.6. Класифікація матеріалів, будівель і виробництв по пожежній безпеці 120
11.7. Протипожежні перешкоди в будівлях 122
11.8. Евакуація людей з приміщення 122
11.9. Вогнегасильні речовини 122
11.10. Первинні засоби пожежогасінні 124
11.11. Пожежна сигналізація і зв'язок 125
11.12. Автоматичні установки пожежогасіння 126
11.13. Автоматичні пожежні сповіщувачі 128
11.14. Автоматичні системи придушення вибуху 129
Список рекомендованої літератури 130
Додатки 132
1. ПРАВОВІ І ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1.1. Закон України «Про охорону праці»
Закон України «Про охорону праці» складається з 9 розділів і 44 статей, затверджений 21.XI.2002 р.
Загальні положення, де подано поняття охорони праці (ОП), сфера дії Закону, Законодавство з ОП, основні принципи державної політики в галузі ОП.
Гарантії прав з ОП, де відбиті права громадян на ОП при укладенні трудового договору; права працівників на ОП під час роботи; право працівника на пільги і компенсації за тяжкі і шкідливі умови праці; видача спецодягу і інших індивідуальних засобів захисту; відшкодування збитків у разі ушкодження здоров'я; ОП жінок, неповнолітніх, інвалідів.
Організація ОП на виробництві: управління ОП; обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів з ОП; обов'язкові медичні огляди; навчання з питань ОП; фінансування ОП; ОП в колективному договорі; служба ОП на підприємстві; дотримання вимог з ОП при проектуванні, будівництві і реконструкції підприємства; розслідування і облік нещасних випадків; комісія з ОП підприємства; інформація і звіт про стан ОП; добровільні об'єднання громадян, працівників і фахівців з ОП.
Стимулювання ОП – економічне стимулювання ОП; відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, заподіяних порушенням вимог з ОП.
Нормативно-правові акти з ОП – документи, що відносяться до нормативно-правових актів з ОП; тимчасове припинення дії нормативно-правових актів з ОП; поширення дії нормативно-правових актів з ОП на сферу трудового і професійного навчання.
Державне управління ОП – органи державного управління ОП: кабінет Міністрів України; міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; місцева державна адміністрація; повноваження органів місцевого само врядування в галузі ОП; повноваження об'єднань підприємств в галузі ОП; організація наукових досліджень з проблем ОП.
Державний нагляд і громадський контроль за ОП – органи державного нагляду за ОП; права і відповідальність посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за ОП; соціальний захист посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за ОП; громадський контроль за дотриманням законодавства про ОП; уповноважені найнятими робітниками особи з питань ОП.
Відповідальність за порушення законодавства з ОП – дисциплінарна, адміністративна, матеріальна і кримінальна.
Заключні положення.
1.2. Формування, зміст і завдання курсу з охорони праці
Російські й українські вчені внесли істотний вклад до справи охорони праці робітників. Перші наукові роботи в галузі техніки безпеки належать М.В. Ломоносову, який в 1742 р. опублікував роботу «Перші заснування металургії і рудних справ», де він піднімав питання гігієни і безпеки праці «гірничих людей». В 1901р. І.М. Сєченов написав роботу «Нарис робочих рухів людини», де теоретично обґрунтував 8-ми годинну тривалість робочого дня. Академік А.А. Скочинський в період 1938-60 рр. працював в галузі пожежо- і вибухопридушення у вугільній промисловості. Лауреат Нобелівської премії акад. М.М. Семенов розробив теорію вибуху і горіння. Великий російський учений М.Є. Жуковський розробив вихрову теорію, на основі якої конструюються вентилятори, що застосовуються в промислових вентиляційних установках. Роботи проф. І.С. Стекольникова в галузі захисту від блискавки. Учені інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона АН України розробили і впровадили у виробництво різноманітні способи електрозварювання із застосуванням промислових роботів і автоматичних пристосувань, що виключили дію шкідливих речовин, які при цьому виділяються.
В даний час питаннями охорони праці займаються НДІ охорони праці, кафедри вузів, галузеві лабораторії та ін.
Термін «охорона праці» вперше з'явився в Англії в 1821 р. і означав захист працівників від експлуатації з боку капіталістів. Згідно Закону України «Про охорону праці», охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Курс охорони праці складається з наступних основних розділів: основи трудового законодавства; основи техніки безпеки; виробнича санітарія і гігієна праці в промисловості; основи пожежної профілактики.
На жаль, повністю безпечних і нешкідливих виробництв не існує, тому завдання курсу полягає в тому, щоб дати наукові основи виявлення потенційних небезпек виробництва, викласти принципи розробки різноманітих технічних методів профілактики виробничого травматизму і, таким чином, звести до мінімальної вірогідності ураження або захворювання працюючого, з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці.
1.3. Правила і норми з охорони праці. Нагляд й контроль за їх виконанням
Рівень охорони праці залежить від якості нормативно-технічної документації, яка залежно від області поширення підрозділяється на міжгалузеву, галузеву і документацію підприємств.
Міжгалузеві (єдині) правила призначені для всіх галузей народного господарства.
Галузеві правила і норми з охорони праці призначені для окремих галузей народного господарства. Затверджуються в установленому порядку міністерствами, відомствами, органами Держнагляду сумісно або за узгодженням з ЦК відповідних профспілок.
Документи підприємств (інструкції, стандарти) розробляються і затверджуються адміністрацією підприємства сумісно з профспілковим комітетом.
Одним з найважливіших нормативних документів з охорони праці є «Система стандартів безпеки праці» (ССБП), що є комплексом взаємозв'язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці. Наприклад, ГОСТ 12.1.003-83 ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки, де 12 – шифр; 1 – підсистема, що має шифри від 0 до 9; 003 – порядковий номер в даній підсистемі, виражається трьохзначним числом від 001 до 100; 83 – виражається двозначним числом і означає останні дві цифри року затвердження і реєстрації даного стандарту.
В Україні затверджено положення про розробку ДНАОП – державних нормативних актів з охорони праці; розробляються ДСТУ – державні стандарти України.
Органами державного нагляду за станом охорони праці на підприємствах є:
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за ОП;
Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Громадський контроль за станом охорони праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.
1.4. Організація служби охорони праці на підприємстві
Працедавець створює на підприємстві службу охорони праці. На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих до 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати обов'язки в порядку сумісництва особи, що мають відповідну підготовку. Служба ОП підлягає безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.
Фахівці з ОП мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання розпорядження з усунення наявних недоліків; отримувати від них необхідні відомості, документи і пояснення з питань ОП; вимагати усунення від роботи осіб, які не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не мають допуску до відповідних робіт чи невиконання нормативів з ОП; припиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування і ін. засобів виробництва в разі порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю тих, що працюють; направляти керівникові підприємства надання про притягнення до відповідальності працівників, що порушують вимоги з ОП. Розпорядження фахівця з ОП може відмінити лише керівник підприємства.
1.5. Навчання робітників безпечним методам і прийомам праці. Види інструктажів
Відповідно до законодавства про працю кожен працівник не допускається до роботи, якщо він не пройшов навчання з охорони праці.
Навчання з охорони праці проводиться на всіх підприємствах, незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва. Загальне керівництво і організація навчання покладається на керівника підприємства, а в підрозділах – на керівників підрозділів.
Своєчасність навчання з безпеки праці контролює інженер з охорони праці. Навчальні програми з охорони праці повинні передбачати теоретичне і практичне навчання.
Працівники, які виконують роботи з підвищеною небезпекою, проходять додаткове спеціальне навчання з охорони праці. Перелік таких робіт і професій визначається законодавством України.
Ввідний інструктаж проводиться зі всіма працівниками, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за даною професією чи посади.
Ввідний інструктаж проводять, як правило, в кабінеті з охорони праці із застосуванням сучасних технічних засобів навчання, плакатів, зразків, макетів, моделей, кино-, діафільмів і ін.
Первинний інструктаж проводиться на робочому місці перед початком роботи. Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується керівником підприємства.
Повторний інструктаж проводиться на робочому місці зі всіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на квартал, на інших роботах – 1 раз в півріччя. Повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу в повному об'ємі.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні нових нормативних актів з охорони праці, при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів і інструменту, при порушенні працівником нормативних актів з охорони праці, на вимогу працівників органу Держнагляду за охороною праці.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, безпосередньо не пов'язаних з обов'язками за фахом, ліквідації аварії, стихійного лиха.
Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що реалізовує проведення робіт.
Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів і допуску до роботи особа, що проводила інструктаж, робить запис в журналі. При цьому обов'язкові підписи інструктуючого і інструктованого. Журнали інструктажів мають бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
Керівник підприємства зобов'язаний видати робітникові екземпляр інструкції з охорони праці по його професії або вивісити її на робочому місці.
1.6. Розслідування і облік нещасних випадків
Порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112 (далі - Порядок).
1.6.1. Загальні питання
Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно).
Дія цього Порядку поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці); осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично були допущені до роботи в інтересах підприємства (далі - працівники), а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Розслідування нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кордоном, проводиться згідно з цим Порядком, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України
Згідно з цим Порядком проводиться розслідування та ведеться облік нещасних випадків, професійних захворювань, що сталися з особами, які відповідно до законодавства про працю працюють за трудовим договором (контрактом) у військових частинах (підрозділах) або на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, Мінтрансзв'язку, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, МНС.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців та інших осіб, які проходять військову службу в зазначених частинах чи на підприємствах згідно із статутами військової служби.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-виховного процесу, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під керівництвом уповноважених представників навчального закладу, визначається МОН за погодженням з Держнаглядохоронпраці, відповідним профспілковим органом і виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд).
Проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в інтересах підприємства, здійснюється згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. N 270
1.6.2. Розслідування та облік нещасних випадків
Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).
До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать захворювання та отруєння, спричинені впливом небезпечних факторів, шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни.
Гострі професійні захворювання спричиняються впливом хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання.
Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.
Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов'язаний:
- терміново організувати подання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
- повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;
- зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії із спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екстрене повідомлення за формою згідно з додатком 1:
- підприємству, де працює потерпілий;
- робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;
- установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (далі - установа державної санітарно-епідеміологічної служби), які обслуговують підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку [5]), зобов'язаний негайно:
1) повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний випадок:
- робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою;
- підприємство, де працює потерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;
- органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;
- установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння);
2) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.
До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.
У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, до складу комісії обов'язково включається представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприємства.
До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
На підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії включається представник роботодавця.
На суднах морського, річкового та рибопромислового флоту під час плавання або перебування в іноземних портах комісія утворюється капітаном, про що повідомляється власник судна.
Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.
Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.
У разі коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (крім випадків, передбачених пунктом 41 цього Порядку [5]), розслідування організовує робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцем настання нещасного випадку, для чого утворює наказом комісію у складі не менше ніж три особи.
До складу комісії включаються представники робочого органу виконавчої дирекції Фонду (голова комісії) за місцем настання нещасного випадку, райдержадміністрації - у разі настання нещасного випадку у місті районного значення чи районі мм. Києва і Севастополя, або облдержадміністрації - у разі настання нещасного випадку у місті обласного значення (далі - місцева держадміністрація), первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, потерпілий або особа, яка представляє його інтереси. У разі гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії також включається представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку.
Комісія зобов'язана протягом трьох діб:
- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;
- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;
- з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;
- визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;
- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;
- скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 2 у трьох примірниках (далі - акт форми Н-5), а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 3 у шести примірниках (далі - акт форми Н-1), якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, за формою НПВ згідно з додатком 4, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом (далі - акт форми НПВ), і передати їх на затвердження роботодавцю;
- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 5 (далі - карта форми П-5).
Акти форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) підписуються головою і всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що робиться запис в акті форми Н-5.
У випадках, зазначених у пункті 35 цього Порядку [5], або у разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку строк розслідування може бути продовжено за погодженням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець видає наказ.
Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:
- перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням роботи, починаючи з моменту прибуття працівника на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;
- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також виконання заходів особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;
- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем;
- використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця в установленому роботодавцем порядку;
- виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до трудових обов'язків працівника (подання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, інших дій за розпорядженням або дорученням роботодавця);
- ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
- подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншими особами у процесі виконання трудових обов'язків;
- перебування у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
- прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;
- прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.
Визнаються пов'язаними з виробництвом також випадки:
- раптового погіршення стану здоров'я працівника або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджено медичним висновком;
- скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів.
Нещасні випадки, пов'язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов'язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів).
Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків (крім випадків, зазначених у пункті 15 Порядку [5], у разі відсутності умов, зазначених у пункті 18 Порядку [5]), визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що погіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров'я.
Медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.
Не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:
- за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устатковання, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);
- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;
- у разі підтвердженого відповідним медичним висновком алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, не зумовленого виробничим процесом, яке стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання;
- під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;
- у разі смерті або самогубства (крім випадків, зазначених у пункті 15 Порядку [5]).
Роботодавець, а у разі нещасного випадку, що стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - керівник робочого органу виконавчої дирекції Фонду, який призначив комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або
06.02.2014 00:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора