Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
Аналітичний огляд публікацій на тему:
«Аналіз статистичних параметрів руху грошей в Україні»
з дисципліни «Гроші і кредит»
Рівне-2012
Вступ
Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається за сумою надходжень від операційної діяльності та сумою витрачання на операційну діяльність грошових коштів за даними записів їх руху на рахунках бухгалтерського обліку.
При функціонуванні підприємства в ринкових умовах господарювання важливо знати не тільки фінансові результати, а й окремо аналізувати рух коштів за звітний період, визначати зміну основних джерел отримання коштів і напрями їх використання. Рух грошових коштів являє собою вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов’язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрями витрачання цих коштів. Рух грошових коштів від основної діяльності пов’язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом. Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов’язані з відпливом коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають припливом грошових коштів унаслідок реалізації цих активів. Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов’язаний зі здійсненням коротко- та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів.
Огляд публікації «Оптимізація грошових потоків підприємств в Україні» /О.І Гриценко///Вісник Сумського національного аграрного університету. - .- 2004.-№1.-С.57-62.
У сучасній теорії корпоративних фінансів питанням управління грошовими потоками підприємства приділяється значна увага, оскільки вони є матеріальною основою фінансового менеджменту, фінансовим вираженням господарської діяльності підприємства і є основою самофінансування підприємства – покриття його потреби в капіталі за рахунок внутрішніх джерел, впливає на платоспроможність та ліквідність підприємства. Це потребує реалізації цілісної системи прогнозування, планування та контролю грошових потоків, що формуються при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз фахової літератури дає змогу стверджувати, що проблеми організації управління грошовими потоками та забезпечення його ефективності не вирішено, так як недостатнім є рівень теоретичної та
методологічної розробки питань формування моделі управління рухом грошових коштів підприємства та забезпечення її ефективності.
Слід зауважити, що існують різні підходи до визначення та трактування поняття "грошовий потік". Так, найпростіше визначення дає Е. Джонс: "...у бізнесі рух грошей є ключовим чинником його прогресу й успіху. Ми називаємо це потоком грошових коштів" Б. Коласс дає дещо інше, ширше визначення поняття "грошовий потік": "Під загальним грошовим потоком слід розуміти надлишок коштів, який утворюється на підприємстві в результаті всіх операцій, пов'язаних і не пов'язаних із господарською діяльністю]. 6І. Бланк дає таке визначення грошового потоку: "Грошовий потік підприємства є сукупністю розподілених у часі надходжень і виплат грошових ресурсів, що генеруються його господарською діяльністю" . Як бачимо, серед економістів склалося неоднозначне тлумачення терміна “грошовий потік”. Виділилося два підходи до його визначення. Прибічники першого визначають грошовий потік як різницю між отриманими й виплаченими підприємством коштами за визначений термін, тобто як суму надлишку (нестачі) грошових ресурсів. Фахівці, які підтримують другий підхід, вважають, що грошові потоки – це рух коштів (обіг), тобто їх надходження (притоки) й виплати (відтоки) за визначений період часу. На нашу думку, грошовий потік має визначатися як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані з відокремленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових ресурсів через виконання зобов'язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями).
Висока роль ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається такими основними положеннями: − грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства практично у всіх її аспектах.
Отже, образно грошовий потік можна представити як систему „фінансового кровообігу" господарського організму підприємства. Ефективно організовані грошові потоки підприємства є найважливішим симптомом його „фінансового здоров'я", передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому; − ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку. Темпи цього розвитку, фінансова стійкість підприємства значною мірою визначаються тим,наскільки різні види потоків коштів синхронізовані між собою за обсягами і в часі. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей розвитку підприємства; − раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу підприємства. Будь-який збій у здійсненні платежів негативно позначається на формуванні виробничих запасів сировини і матеріалів, рівні продуктивності праці, реалізації готової продукції і т.п.; − ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі. Активно управляючи грошовими потоками, можна забезпечити більш раціональне й ощадливе використання власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел, знизити залежність темпів розвитку підприємства від залучення кредитів; − управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства. Цьому сприяє скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів, що досягається в процесі результативного управління грошовими потоками, а також зниження потреби в капіталі, що обслуговує господарську діяльність підприємства; − ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства. Навіть у підприємств, що успішно здійснюють господарську діяльність і генерують достатню суму прибутку, неплатоспроможність може виникати як наслідок незбалансованості різних видів грошових потоків у часі. Синхронізація надходження і виплат коштів, що досягається в процесі управління грошовими потоками підприємства, дозволяє усунути цей фактор виникнення його неплатоспроможності; − активні методи управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, генерований безпосередньо його грошовими активами, а саме ефективне використання тимчасово вільних залишків коштів у складі оборотних активів, а також накопичуваних інвестиційних ресурсів у здійсненні фінансових інвестицій.
Огляд публікації «Математичні моделі оптимізації грошових залишків та аналізу руху грошових коштів»/ А. Гриліцька //Економіст.-Київ, 2005. -№9. –С. 50-53
Характерною ознакою сучасного стану розвитку ринкової економіки є швидкі зміни зовнішнього середовища функціонування підприємств. Тому управлінський персонал повенен визначати оптимальний рівень залишку коштів на рахунку.
Оптимальний рівень коштів є однією з проблем, над якою вже тривалий час працюють зарубіжні економісти. Щодо цього слід визначити наявність у світовому досвіді часто практичних прийомів управління «готівкою» і складних математичних моделей оптимізації грошових залишків. Над цією проблемою працювали Б. Коласс, В.Баумоль, то згідно з моделлю Баумоля підприємству потрібні гроші, так само як сировина, матеріали, товари. Наявність грошей значною мірою визначає ліквідність і платоспроможність підприємства.
У зарубіжній та вітчизняній літературі широко розглядаються інші аналітичні методи, які з більшою чи меншою ефективністю можна використати у практиці управління грошовими потоками підприємства.
Грошові потоки, під якими мається на увазі сукупність розподілених у часі надходжень і витрат коштів і грошових еквівалентів у ході фінансово-господарської діяльності, повинні постійно знаходитися у центрі уваги фахівців з фінансового та управлінського обліку.
Одним із основних напрямків управління рухом грошових коштів є аналіз фінансового стану підприємства, що характеризуються системою показників, які відображають процес формування та ефективність використання його фінансових ресурсів.
Основна мета аналізу грошових потоків – це, насамперед, аналіз фінансової сили і доходу підприємства. Під фінансовою силою мається на увазі оцінка фінансового потенціалу підприємства, а не тільки оцінка його здатності заробляти грошові кошти.
Таким чином, матеріали аналізу дають можливість окреслити завдання на планування грошового потоку в наступному періоді. Окрім забезпечення достатніх величин грошових потоків, необхідне досягнення і їх раціонального питомого співвідношення. В цьому випадку спостерігається негайна потреба в значному збільшенні обсягу коштів операційної діяльності для погашення кредиторської заборгованості, придбання основних засобів і нематеріальних активів, поповнення оборотних активів за рахунок реалізації товарів, що користуються попитом, здійснення фінансових вкладів, виплати дивідендів .До того ж, слід брати до уваги й інші потенційні джерела фінансування.
Огляд публікації «Облік грошових коштів на рахунках в банках»/ Нашкерська Г. В. // Фінансовий облік / Київ, 2007. -№9. –С. 52-53
Порядком ведення касових операцій у народному господарстві України всі підприємства, незалежно від форм власності і виду діяльності, повинні зберігати вільні грошові кошти на рахунках у банку (за винятком сум, які дозволяється зберігати в касі підприємства). За інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 18.12.1998 року №527, банки за заявами підприємств відкривають їм поточні рахунки для зберігання грошових коштів та їх використання.
Облік грошових коштів та їх еквівалентів ваються підприємствам, їх відокремленими підрозділам,філіям, підприємцям фізичним особам, фізичним особам. Підприємство має право самостійного вибору банку. Воно може відкрити потрібну для діяльності кількість поточних рахунків у національній та іноземній валютах. Поточні рахунків в іноземній валюті відкриваються для кожного виду валюти. Один з рахунків визначається підприємством як основний. Для надання позик банк відкриває клієнтам позикові рахунки за кожною позикою.
На підставі укладеного депозитного договору підприємство може перерахувати вільні кошти з поточного рахунка на депозитний рахунок. Після закінчення терміну угоди банк повертає кошти на поточний рахунок. Для розрахунків чеками з лімітованих чекових книжок відкривається спеціальний рахунок – рахунок лімітованої чекової книжки. За заявою клієнта банку може відкриватися акредитив"ний рахунок – особливий рахунок, кошти якого використовуються для розрахунків з окремими постачальниками. Порядок відкриття рахунків. Поточні рахунки юридичним особам відкриваються за подачі в банк таких документів:
– заява на відкриття рахунка за підписом керівника і головного бухгалтера (якщо посада головного бухгалтера передбачена штатним розписом);
– копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства
в органах виконавчої влади;
– копію довідки про прийняття до обліку в ДПА;
– оригінал та копію нотаріально завіреного Статуту;
– картки із зразками підписів осіб, що мають право розпорядження коштами на рахунку, завірену печаткою
підприємства;
– довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
Картка із зразками підписів заповнюється в присутності працівника банку. У ній вказуються особи, що мають право розпоряджатись коштами на рахунках підприємства: керівник підприємства і головний бухгалтер або уповноважені ними особи. Право підпису документів, за якими здійснюється рух грошових коштів підприємства, може мати лише один його представник: як правило, керівник або власник. Картка завіряється печаткою підприємства і використовуються операціоністом банку для звірки ідентичності підписів (підпису) та печатки на первинних документах, які подаються його представником для перерахування коштів або отримання готівки
Огляд публікації «Аналіз структури руху грошових потоків для прийняття довгострокових управлінських рішень» К.В. Колузанов / Економіка АПК/ Київ, 2006. -№12. –С. 384
Звіт про рух грошових надходжень – ф. №3 фінансової звітності промислового підприємства, затверджена Міністерством фінансів України Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку(далі П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів») – фінансовий звіт, у якому відображаються надходження і видаток коштів та їх еквівалентів (грошові кошти), а також чисті зміни їхньої величини в результаті операційної, інвестиційного та фінансової діяльності протягом звітного періоду
Звіт про рух грошових коштів відображає надходження їх до підприємства та сплату впродовж певного часу. Він слугує містком, який зв’язує звіт про прибуток і баланс співвідносячи чистий прибуток до змін грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, тобто вплив цієї діяльності на грошові потоки підприємства.
Мета звіту про рух грошових коштів відобразити основні види діяльності, завдяки яким надходять і використовуються грошові кошти протягом періоду. Метою П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» є вимоги до надання інформації про зміни грошових коштів підприємства протягом певного часу. За допомогою цього звіту, який розмежовує рух грошових коштів протягом певного періоду від різного виду діяльності - операційної, інвестиційного та фінансової, проводиться аналіз руху грошових потоків. Користувачі фінансових звітів підприємства заінтересовані в тому, як підприємство генерує й використовує кошти, які потрібні підприємствам, якою б різною не була основа діяльності різних підприємств, для здійснення операцій основної діяльності, погашення зобов’язань і забезпечення доходу своїм інвесторам.
У практичній діяльності звіт про рух грошових коштів допомагає інвесторам, кредиторам і менеджерам оцінити здатність підприємства: генерувати позитивні грошові надходження; погашати зобов’язання та сплачувати дивіденди ( ліквідність); впливати на суми й період руху коштів з метою пристосування до обставин і можливостей, які постійно змінюються ( фінансова гнучкість).
Звіт про рух грошових коштів можна застосовувати як інструмент для підвищення ефективності планування майбутньої діяльності та для оцінки ліквідності й фінансової гнучкості підприємства в майбутньому. Застосовуючи прогнозовані звіти про рух грошових коштів, керівництва підприємства зможе зрозуміти, яким чином скласти план фінансової діяльності, щоб забезпечити бажаний рівень виробництва, дивідендів, рентабельності тощо. Такі звіти можуть бути корисними при вивченні взаємовідносин між рентабельністю, чистим грошовим потоком і впливом зміни цін.
Висновки
Отже, дослідивши декілька статей, в яких увага концентрувалася на аналізі статистичних параметрів руху грошей в Україні, дійшли таких висновків: що у першій публікації йшлося про «Оптимізацію грошових потоків підприємств в Україні» Отже, образно грошовий потік можна представити як систему „ фінансового кровообігу" господарського організму підприємства. Ефективно організовані грошові потоки підприємства є найважливішим симптомом його „ фінансового здоров'я", передумовою досягнення високих кінцевих результатів його господарської діяльності в цілому; − ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку.
Що стосується другої публікації, то вона має назву «Математичні моделі оптимізації грошових залишків та аналізу руху грошових коштів» і зазначемо те що, Одним із основних напрямків управління рухом грошових коштів є аналіз фінансового стану підприємства, що характеризуються системою показників, які відображають процес формування та ефективність використання його фінансових ресурсів.
Основна мета аналізу грошових потоків – це, насамперед, аналіз фінансової сили і доходу підприємства. Під фінансовою силою мається на увазі оцінка фінансового потенціалу підприємства, а не тільки оцінка його здатності заробляти грошові кошти.
За оглядом третьої публікації, було сказано те що, облік грошових коштів та їх еквівалентів ваються підприємствам, їх відокремленими підрозділам,філіям, підприємцям фізичним особам, фізичним особам. Підприємство має право самостійного вибору банку. Воно може відкрити потрібну для діяльності кількість поточних рахунків у національній та іноземній валютах. Поточні рахунків в іноземній валюті відкриваються для кожного виду валюти. Один з рахунків визначається підприємством як основний. Для надання позик банк відкриває клієнтам позикові рахунки за кожною позикою.
За публікацією «Аналізу структури руху грошових потоків для прийняття довгострокових управлінських рішень», відзначили те, що метою звіту про рух грошових коштів можна відобразити основні види діяльності, завдяки яким надходять і використовуються грошові кошти протягом періоду. Метою П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» є вимоги до надання інформації про зміни грошових коштів підприємства протягом певного часу. За допомогою цього звіту, який розмежовує рух грошових коштів протягом певного періоду від різного виду діяльності - операційної, інвестиційного та фінансової, проводиться аналіз руху грошових потоків. Користувачі фінансових звітів підприємства заінтересовані в тому, як підприємство генерує й використовує кошти, які потрібні підприємствам, якою б різною не була основа діяльності різних підприємств, для здійснення операцій основної діяльності, погашення зобов’язань і забезпечення доходу своїм інвесторам.
Список використаної літератури
Ващенко І.В
Рух грошових потоків у державі на обєкт моніторингу, аналізу та контролю/ І.В Ващенко //Фінанси України: Науково-теоритичний та інформаційно-практичний журнал. –Київ,2004. -№2. –С 148-155
Гриліцька А.
Математичні моделі оптимізації грошових залишків та аналізу руху грошових коштів/ А. Гриліцька //Економіст. – Київ, 2005. -№9. – С. 50-53
Колузанов К.
Аналіз структури руху грошових потоків для прийняття довгострокових управлінських рішень/ К.Колузанов //Економіка АПК: міжнародний науково-виробничий. – Київ, 2006. -№12. –С. 80-85