Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Опрацювання літературних джерел для характеристики певного сектора фінансової сфери
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІНЕМ
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Фінанси і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет “Львівська політехніка”
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра фінансів
Курсова робота
з дисципліни “Вступ до фаху”Фінанси і кредит”
Львів 2013
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………….....3
Питання1. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання……………………………………………………………………….4
Питання2. Глобалізація, особливості та соціально-психологічні аспекти фінансово-економічних криз……………………………………………….………….8
Висновки……………………………………………………………………………….13
Список використаних джерел………………………………………………………...14
Додатки………………………………………………………………………………...15
ВСТУП
Метою даної курсової роботи є опрацювання літературних джерел для характеристики певного сектора фінансової сфери.
У першому питанні розкрито суть взаємозалежності довіри й відповідальності учасників фінансових ринків, обґрунтовано напрями спеціалізації економічного розвитку на основі відновлення довіри та підвищення відповідальності ринкових контрагентів. Також розкрито особливості використання фінансових спекуляцій як провісників кризи в різних сферах, передусім у кредитній.
В даній статті актуалізуються питання підготовки законодавчо-нормативних актів, щодо проблеми встановлення й регулювання інститутів довірчого управління майном, у тому числі фінансовими активами, оскільки на сьогодні таке поле діяльності фактично залишається невнормованим.
У другому питанні описуються особливості сучасної економічної кризи, її соціально-психологічні аспекти, умови попередження та шляхи виходу з неї. В них описуються наслідки економічної кризи для економіки України та світу в цілому.
Автори даних статей висловлюють свою думку щодо впливу глобалізації та економічної кризи на стан національної економіки та світу в цілому, а також розглядають різні шляхи та заходи, щодо виходу з нинішньої світової кризи для України.
Питання 1. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання.
Серед основних факторів, що передували кризі, можна назвати значний дефіцит поточного рахунку (–3.7% ВВП у 2007-му та –7.1% ВВП у 2008 році), швидке нарощування зовнішнього боргу (на кінець 2008 року він становив 103.2 млрд. доларів США, або близько 56.7% ВВП за поточним курсом) та вразливість банків ського сектору, обтяженого валютними дисбалансами, необхідністю рефінансування значного короткострокового іноземного боргу (що тиснув на грив ню у бік девальвації), істотною часткою проблемних активів у кредитному порт фелі (у 2007 році обсяг споживчого кредитування домашніх господарств зріс на 96.7%, у 2008-му – на 61.8%) та втратою довіри до банків з боку українських вкладників.
На сьогодні в Україні спостерігається тенденція до зниження інфляційного тиску (здебільшого через низький рівень сукупного попиту), суттєвого послаблення прямого впливу девальвації гривні у IV кварталі 2008 року, сезонного зниження цін на сирі продовольчі товари.
Однак інфляція попиту, яка є основним індикатором впливу монетарної політики на інфляційні процеси, все ще залишається високою (20% у річному вимірі). Її зниження за рахунок низького сукупного попиту було компенсовано девальвацією гривні.
Світова фінансова криза та зволікання з проведенням структурних реформ в Україні зумовили економічне падіння. З боку внутрішнього попиту економічне падіння зумовлювалося такими факторами:
♦ поступове зниження реальних доходів населення (зменшення реальної зарплати за І квартал становило11.7% в реальному вимірі до відповідного кварталу минулого року);
♦ підвищення реальних процентних ставок за кредитами (з –11% на кінець І кварталу 2008 року до +8.6% на кінець І кварталу 2009 року) ;
♦ скорочення державного фінансування (зниження капітальних видатків за І квартал становило 6% у річному вимірі) та приватного внаслідок зменшення прибутковості.
Розробивши ще у другій половині минулого року план антикризових заходів з нормалізації ситуації на валютному ринку, оздоровлення банківської системи, а також підтримки реального сектору економіки, НБУ негайно розпочав його реалізацію. Першочерговими були заходи із внесення законодавчих змін щодо посилення операційної незалежності НБУ, приведення ринкового курсу до офі ційного, що був зафіксований на рівні 7.7 грн. за долар, та утримання в по дальшому незначного розриву між ними.
Другий напрям плану стосувався забезпечення (в тому числі шляхом дов гострокового рефінансування) достатньої ліквідності окремих банків та банківської системи в цілому з метою утримання стабільності банківської системи.
Задля нормалізації ситуації на валютному ринку Національний банк вживав таких заходів:
♦ запровадив адміністративні обмеження, спрямовані на скорочення попиту на іноземну валюту та призупинення відпливу капіталу і банківських депозитів;
♦ періодично здійснював валютні інтервенції з продажу валюти, скеровуючи ринок у потрібному напрямі;
♦ змінив методику розрахунку валютної позиції банків та встановив ліміти валютної позиції, що збільшило пропозицію іноземної валюти на міжбанківському ринку.
Було посилено також норми обов’язкового резервування за кредитуванням в іноземній валюті, що зменшило обсяги відповідних кредитів.
Для того, щоб забезпечити макроекономічну та фінансову стабільність, а також відновити довіру населення до центральних органів влади і банківської системи, необхідно зміцнювати макроекономічну політику за низкою напрямів, а саме:
♦ здійснювати виважену фіскальну політику;
♦ впровадити режим гнучкого курсоутворення з одночасним забезпеченням інструментами монетарної політики передбачуваності ситуації на валютному ринку та забезпеченням фінансової стабільності;
♦ запровадити комплексну реструктуризацію банківського сектору.
У контексті реалізації антикризових заходів практично неможливо очікувати позитивного результату без продовження програми стенд-бай співробітництва з МВФ та реалізації основних положень Меморандуму про співробітництво.
Одночасно мають бути запроваджені законодавчі зміни, які чітко визначать стратегічну ціль грошово-кредитної політики та пріоритети діяльності НБУ; розмежують повноваження, підзвітність і відповідальність уряду й НБУ за досягнення зазначених цілей перед суспільством.
У середньостроковій перспективі з метою впливу на інфляційні процеси Національний банк має запровадити ключову процентну ставку як головний інструмент політики та перейти до режиму вільного курсоутворення.
Для підвищення ефективності монетарної політики та з метою сприяння зростанню довіри необхідні подальші кроки у напрямі зміцнення незалежності НБУ. Разом із незалежністю має бути посилена підзвітність, що в комплексі із незалежністю забезпечить прозорість політики та підтримуватиме довіру до центрального банку.
У монетарній політиці існує певна дилема, яка полягає у необхідності підтримки реального сектору економіки шляхом зниження відсоткових ставок за кредитами та у потребі проводити обережну політику з точки зору контролювання майбутньої інфляції (для цього зокрема необхідно ставки за активними операціями утримувати на позитивному рівні у реальному вимірі). Останній фактор певною мірою стримуватиме кредитування реального сектору економіки з боку банківської системи. З іншого боку, інфляція попиту залишається значною, про що свідчить динаміка базової інфляції, яка утримується на рівні 20%, переви щуючи загальний показник інфляції.
Досвід більшості країн світу з подолання економічної кризи свідчить, що центральні банки в цей час надають перевагу підтримці реального та банківського секторів, ідучи на певне зростання ризиків щодо інфляції у майбутньому. Тому Федеральна резервна система, Європейський центральний банк та більшість інших центральних банків економічно розвинутих країн знижували відсоткові ставки та підтримували високий рівень ліквідності з метою кредитної підтримки власних економік.
Економіка України стоїть перед дуже серйозними випробуваннями. За різними оцінками зарубіжних та вітчизняних експертів, а також міжнародних фінансових організацій, макроекономічний прогноз для нашої країни на2009 рік щодо ВВП найгірший за весь період державної незалежності (можливо, за винятком далекого 1994 року): економічне падіння до кінця року передбачається у межах 14–17% порівняно із 2008 роком. За цими ж оцінками інфляція буде меншою, ніж очікувалося на початку року і перебуватиме в межах14–16% (звичайно, залежно від рішень щодо адміністративних цін).
Незважаючи на поліпшення стану поточного рахунку, економіка України залишається дуже залежною від світового попиту на метали та продукцію хіміч ного виробництва, а також вкрай енерговитратною та залежною від цін на енергоносії. Ця залежність є певним фактором ризику для валютно-курсової стабільності. Українська економіка обтяжена значним зовнішнім боргом, значна частина якого має короткостроковий характер, тому потребує зовнішнього фінансування. Світова фінансова криза виявила вразливість банківської системи в плані недостатньої якості кредитного портфеля, та, головне, браку довіри з боку населення. Останнє не дає змоги банкам покладатися на депозитні кошти як на надійне джерело власного фінансування та підтримки ліквідності на належному рівні.
Тому для виходу з кризи та забезпечення подальшого сталого економічного зростання Україна потребує подальшої реалізації плану фінансової стабілізації, яку здійснює НБУ, і більшої підтримки в цьому інших гілок влади, затвердження та реалізації програми макроекономічної стабілізації зі швидким проведенням структурних реформ, а головне – повернення довіри як до банківської системи, так і до влади країни в цілому.
Питання 2. Глобалізація, особливості та соціально-психологічні аспекти фінансово-економічних криз
У зазначених номерах фахових видань, проаналізувавши їх зміст, я знайшов статті які описують особливості сучасної економічної кризи, її соціально-психологічні аспекти, умови попередження та шляхи виходу з неї. В них описуються наслідки економічної кризи для економіки України та світу в цілому.
Григорій Хоружий, автор статті «Соціально-психологічні аспекти фінансової кризи», зосереджує увагу на впливі фінансової кризи на життя населення. За його словами, ситуація, що склалася в Україні позначилась на падінні рівня зайнятості, зниженні рівня доходів, у тому числі заробітків, збільшення числа громадян, які потребують соціального захисту. Зростала негативна оцінка всього соціального середовища, рівня матеріального середовища, задоволення соціально-економічних і духовних потреб, поширювалося невдоволення з приводу зростання безробіття. Саме в таких умовах населення втратило довіру до органів влади, підприємств, банків та всіх інших фінансових установ, зникло відчуття стабільності й безпеки. Автор наголошує, що соціально-економічна напруга, з одного боку є наслідком фінансової кризи, а з іншого – сама негативно впливає на функціонування фінансового та реального секторів економіки і таким чином посилює кризові явища в суспільстві. Щодо України, то на думку автора, соціально-психологічна напруга зумовлена не тільки фінансовою кризою, а й станом суспільного життя та невирішеністю багатьох проблем економіки та соціальної сфери.[2, с.14-15]
Він стверджує, що: “ Нинішня фінансова криза є кризою людського егоїзму, адже в її основі лежить нераціональне споживання і прагнення швидкого збагачення. Для подолання її наслідків необхідні нові підходи до планування споживання, а також зміни в організації роботи фінансових установ, зокрема банківського менеджменту ”.[2, с.14-15]
Автор статті «Міжнародна координація розвитку національних економік як умова попередження глобальних фінансово-економічних криз» А.А.Грищенко проаналізував роль країн «Великої двадцятки» в міжнародній координації регулювання національних економік в умовах сучасних викликів глобалізації, розкрив суперечності між національними економічними інтересами держав і міжнародними економічними інтересами.[3, c.3]
За його словами в умовах викликів фінансової та економічної глобалізації 2008-2009 років перед кожною країною світу постала дилема: власними силами вирішувати проблеми розвитку національної економіки чи об’єднуватись з іншими державами, використовуючи можливості міжнародних фінансово економічних інститутів. А.А.Грищенко наводить різні точки зору відомих економістів, які деяким чином є протилежні. [3, c.5]
Різні підходи вчених, фахівців і державних діячів до розуміння сучасних процесів фінансової та економічної глобалізації, місця і ролі у світовій економіці окремих держав пояснюється важливістю проблем які потрібно вирішити людству. Це насамперед попередження глобальних фінансово-економічних викликів.
Щоб уникнути в майбутньому подібних глобальних викликів, на думку автора, правильним рішенням є координаційне регулювання банківської системи як і в цілому національної економіки конкретної держави на міжнародному рівні. Він вважає показовим те, що одним із перших наслідків глобальної фінансово - економічної кризи стало зростання національного егоїзму. Майже усі країни «Великої двадцятки» вжили необхідні міри для захисту національних інтересів. [3, c.7]
В.Клочко, автор статті «Глобалізація та особливості сучасної економічної кризи» особливу увагу приділив основним напрямам і конкретним шляхам виходу з кризової ситуації в сьогоднішніх українських реаліях.[4, c.27]
На його думку сучасні суспільні відносини визначають взаємозв’язок і переплетіння двох процесів – глобалізації світу і нинішньої економічної кризи, що розгорнулася майже в усіх країнах. Цей зв'язок є складними і неоднозначним: позитиви і негативи кожного з процесів викликають ефект, який тільки поглиблює нестабільність національної та світової економік. Тісний зв'язок кризи та глобалізації дається в знаки ще на етапі визрівання кризової ситуації. Глобалізація містить загрози, що розширюють можливості кризових спадів. Проте, оцінюючи вплив глобалізації на кризові процеси, автор не обмежується лише кількісними аспектами цього впливу. У сучасних умовах виступають нові, якісні кризові небезпеки. За цих обставин глобалізація виступає як чинник нестабільності, як національної так і світової економіки.[4, c.28-29]
В. Клочко розглядає не лише вплив глобалізації на фінансово-економічну кризу, а й вплив кризи на інтенсивність, форми, методи глобалізаційних змін у світі, на можливості участі країн у глобалізаційних процесах. За його словами сучасна криза не є виключно фінансовою. Це криза процесів відтворення й розподілу благ, криза виробничих і фінансових відносин та інститутів. Автор показує що криза по-різному впливає на окремі групи країн, а отже на можливості для їх участі у глобалізаційних процесах. Наслідки кризи є менш відчутними у постіндустріальних державах порівняно з іншими державами, а використання країнами цього типу переваг, пов’язаних з глобалізацією, відчувається найбільш виразно. Саме по економіці індустріальних, а не постіндустріальних країн фінансово-економічна криза вдарила найважче. [4, c.30-31]
Автори даних статей висловлюють різні думки, щодо виходу з нинішньої світової кризи для України.
На думку В.Клочко такий вихід полягає у реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності, що враховує потребу в переході на нові технологічні ідеї застосуванні інноваційного типу розвитку, здійсненні безперервної модернізації. Саме орієнтація на нові технологічні зміни в реальному секторі економіки здатна усунути і небезпеки, пов’язані із спекуляціями на фінансових ринках. Зі слів автора, щоб досягти цієї мети, Україні необхідно також послідовно реалізувати заходи щодо запровадження режиму економії. .[4, c.32]
Схожу точку зору висловлює А.А.Грищенко, який вважає що нашій державі необхідна сучасна стратегія розвитку національної економіки. Така стратегія повинна передбачати, зокрема, вступ до групи країн «Великої двадцятки». Тому невідкладно потрібно передбачити та здійснити заходи зі сприйняття розвитку інфраструктури вітчизняного господарства шляхом прийняття правових, регулятивних і пруденціальних правил.
Крім того доцільно забезпечити ефективне функціонування фондових бірж, оскільки надійне біржове середовище і допоміжна інфраструктура для торгівлі акціями і фінансовими інструментами сприяє розвитку ринків капіталу. На думку автора Україна повинна дотримуватись пріоритету національних інтересів, що дасть можливість протистояти сучасним викликам глобалізації.[3, c.8-9]
Григорій Хоружий у своїй статті описує шляхи подолання негативних соціально-психологічних наслідків фінансової кризи. На його думку подолання кризи потребує змін у стилі організації роботи банківського менеджменту, відповідного реагування соціальних інститутів держави, нової стратегії соціально психологічного супроводу економічних процесів. За його словами подолання кризи потребує передусім конкретних рішень та адекватних дій органів влади, фінансових та економічних суб’єктів ринку. Він наголошує, що банківська система України шукає різні шляхи стабілізації фінансової ситуації, в тому числі й через пом’якшення соціально-психологічної напруженості в суспільстві, відновлення довіри до банків з боку населення . [2, c.16]
Наталія Тарнавська підтримує думку В.Клочка у тому, що важливу роль у виході з фінансово-економічної кризи відіграє конкуренція. Вона вважає за необхідне акцентувати увагу на закономірне зміщення акцентів в управлінні конкурентоспроможністю суб’єктів господарювання, на зростанні ролі держави і наддержавних інституцій в управлінні економічними процесами. На її думку загрозою для України є не лише низька конкурентоспроможність продукції, суб’єктів господарювання, окремих галузей і національної економіки в цілому, але й імовірність так званого системного відриву від провідних країн через низьку здатність економіки до інновацій, зростаючу несумісність технологій, а також структурну кризу та інституціональну невідповідність міжнародним нормам.[5, c.35]
Н.Тарнавська висловлює свою думку про те, що формування динамічного конкурентного середовища та прагнення досягти успіху в конкурентній боротьбі потребують розроблення та імплементації в механізми управління нових концептуальних засад забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання на всіх ієрархічних рівнях економіки України. Вирішення цієї проблеми базується на принципах безальтернативного інноваційного розвитку і полягає у формуванні вектору розвитку, що забезпечує інтелектуальне лідерство. [5, c.30-31]
Як показує світовий досвід, для виходу з кризової ситуації необхідно стимулювати участь країни у глобалізацій них заходах, так і підвищити ефективність цієї участі. Щодо України, зі слів В.Клочко, антикризові та анти циклічні заходи запозичені з практики постіндустріальних держав, не можна автоматично переносити на наші реалії. При розробці відповідних заходів треба враховувати специфіку періоду переходу до ринкової економіки, наявність рецидивів командної економіки, однобічний, недостатній розвиток грошової системи та її регуляторів, відсутність конкуренції, монополізм, дефіцит ресурсів, слабкий фінансовий ринок, високі темпи інфляції.[4, c.33]
Таким чином, розглянуті аспекти сутності, форми прояву і наслідків сучасних суспільних процесів – кризи та глобалізації, що розвивається нині бурхливими темпами, а також шляхи бажаних змін, спрямованих на подолання кризових явищ, наочно підкреслюють потребу в об’єднанні як національних так і міжнародних зусиль, у подальшій активній участі України у глобалізацій них процесах, незважаючи на можливі негативні впливи на національну економіку деяких факторів зовнішнього порядку.
Усі автори дотримуються думки, про те, що Україна повинна брати активну участь у глобалізації, але при цьому дотримуватись однієї умови – додержанні національних, громадських та особистих інтересів. Для суспільства найважливіше – усвідомити необхідність модернізації української економіки та відновлення основного капіталу на новій технічній базі. В цьому запорука подальшого прогресу і економічної безпеки України. [4, c.36]
ВИСНОВКИ
Аналізуючи статтю «Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання» можна зробити висновок, що фінансова криза спричинила втрату довіри. Тому на даний час головним засобом забезпечення стабільності ринків залишається відновлення довіри вкладників у банківській системі та інвесторів на фондовому ринку при взаємному підвищенні відповідальності всіх економічних контрагентів. Збалансування довіри й відповідальності надає ринкам необхідні імпульси для продуктивного розвитку. Відновлення довіри та підвищення відповідальності ринкових контрагентів дасть змогу стабілізувати економіку та підвищити економічний розвиток, уникнути нових економічних криз та їх негативних наслідків.
Проаналізувавши статті другого питання ми зустрічаємось з різними поглядами науковців. Показавши спільні підходи та протиріччя я дійшов висновку, що усі автори дотримуються думки, про те, що Україна повинна брати активну участь у глобалізації, але при цьому дотримуватись однієї умови – додержанні національних, громадських та особистих інтересів. Для суспільства найважливіше – усвідомити необхідність модернізації української економіки та відновлення основного капіталу на новій технічній базі. В цьому запорука подальшого прогресу і економічної безпеки України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Олександр Петрик. Фінансова криза в Україні та заходи щодо її подолання. – Вісник Національного банку України, 2009. - №8. - С. 4-11.
Григорій Хоружий. Соціально-психологічні аспекти фінансової кризи. - Вісник Національного банку України, 2009. - №7. - С.14-16.
А.А. Грищенко. Міжнародна координація розвитку національних економік як умова попередження глобальних фінансово-економічних криз. - Актуальні Проблеми Економіки , 2010. - №9. - С.3-9.
Клочко В. Глобалізація та особливості сучасної економічної кризи. - Економіка України, 2011. - №9. - С.27-37.
Наталія Тарановська. Побудова концепції управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання на засадах інноваційного розвитку. - Економіст , 2010. - №9. - С.30-41.
21.02.2014 01:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора