Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Тема 6
І рівень
1.б; 4.а;
2.д; 5.б;
3.б; 6.а;
ІІ рівень
Територіальний поділ праці — це об’єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності.
Передумогвами територяального поділу праці є природні умови і ресурси, реалізація їх визначається суспільними умовами виробництва і обміну.
Яким районам надають перевагу у виборі місця виробництва продукції? Перевагу надають тим районам, в яких затрати на одиницю продукції є найнижчими.
Показниками ефективності територіального поділу праці є різниця вартостей продукції на місці її виробництва і на місці збуту.
Рушійними силами територіального поділу праці є рівень розвитку науково-технічного прогресу, спеціалізація виробництва в економічних регіонах та економічний ефект виробництва. Однак головним рушієм розвитку територіального поділу праці в сучасних умовах є економічний ефект.
Економічний ефект територіального поділу праці виражається через формулу: Ц с > Цв + S, де Цс - ціна товару на місці продажу (споживання); Цв - ціна товару на місці його виробництва; S - транспортні витрати.
Просторовий аналіз економіки полягає у вивчені економічної системи, щодо функціонуванні у просторі. Такий аналіз передбачає розв’язання проблеми просторового характеру , який поділяється на : аналітичний, плановий, політико — економічний.
Глобалізація — це посилення суспільно — економічного звя’язку у світовому масштабі.
Економічний ефект територіального поділу праці залежить від продуктивності праці в різних регіонах та від транспортних витрат на перевезення товарів
Вигоди від територіального поділу прці компенсацію витрат, пов’язаних з доставкою і реалізацією; збільшення капіталовкладень при освоєнні нових родовищ корисних копалин; фінансування капітального будівництва.
Чи можна у будь — якому регіоні виробляти усі потрібні йому продукти і чому? В кожному економічному районі ніяк не можна створити всі виробництва і таким чином позбутись ввезення продукції з інших районів, у тому числі з віддалених. Прагнення виробляти в районах буквально всі види продукції не виправдовує себе, оскільки це негативно впливає на всю систему територіального поділу праці і веде до зростання витрат виробництва.
Чинники розміщення поділяються на категорії жорсткі і м’які.
До м’яких чинників розміщення відносять:
інтенсивність,різноманітністьі якість дій з охорони довкілля;
якість природного і культурного середовища;
творчий клімат;
генерація та сприйняття інновацій;
відчуття громадської ідентифікації локальних громадських організацій з регіонами.
14.До жорстких чинників розміщення відносять :
географічне положення; топографічна характеристика; природні умови.
доступність до інфраструктури;
кількість, якість і різноманітність світових ресурсів;
галузева структура,розміри і види властивостей господарських об“єктів.
15.Опір відстані — це перешкоди або труднощі, які виникають при переміщенні людей та товарів.