Тема 6 І рівень 1.б; 4.а; 2.д; 5.б; 3.б; 6.а; ІІ рівень Територіальний поділ праці — це об’єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Передумогвами територяального поділу праці є природні умови і ресурси, реалізація їх визначається суспільними умовами виробництва і обміну. Яким районам надають перевагу у виборі місця виробництва продукції? Перевагу надають тим районам, в яких затрати на одиницю продукції є найнижчими. Показниками ефективності територіального поділу праці є різниця вартостей продукції на місці її виробництва і на місці збуту. Рушійними силами територіального поділу праці є рівень розвитку науково-технічного прогресу, спеціалізація виробництва в економічних регіонах та економічний ефект виробництва. Однак головним рушієм розвитку територіального поділу праці в сучасних умовах є економічний ефект. Економічний ефект територіального поділу праці виражається через формулу: Ц с > Цв + S, де Цс - ціна товару на місці продажу (споживання); Цв - ціна товару на місці його виробництва; S - транспортні витрати. Просторовий аналіз економіки полягає у вивчені економічної системи, щодо функціонуванні у просторі. Такий аналіз передбачає розв’язання проблеми просторового характеру , який поділяється на : аналітичний, плановий, політико — економічний. Глобалізація — це посилення суспільно — економічного звя’язку у світовому масштабі. Економічний ефект територіального поділу праці залежить від продуктивності праці в різних регіонах та від транспортних витрат на перевезення товарів Вигоди від територіального поділу прці компенсацію витрат, пов’язаних з доставкою і реалізацією; збільшення капіталовкладень при освоєнні нових родовищ корисних копалин; фінансування капітального будівництва. Чи можна у будь — якому регіоні виробляти усі потрібні йому продукти і чому? В кожному економічному районі ніяк не можна створити всі виробництва і таким чином позбутись ввезення продукції з інших районів, у тому числі з віддалених. Прагнення виробляти в районах буквально всі види продукції не виправдовує себе, оскільки це негативно впливає на всю систему територіального поділу праці і веде до зростання витрат виробництва. Чинники розміщення поділяються на категорії жорсткі і м’які. До м’яких чинників розміщення відносять: інтенсивність,різноманітністьі якість дій з охорони довкілля; якість природного і культурного середовища; творчий клімат; генерація та сприйняття інновацій; відчуття громадської ідентифікації локальних громадських організацій з регіонами. 14.До жорстких чинників розміщення відносять : географічне положення; топографічна характеристика; природні умови. доступність до інфраструктури; кількість, якість і різноманітність світових ресурсів; галузева структура,розміри і види властивостей господарських об“єктів. 15.Опір відстані — це перешкоди або труднощі, які виникають при переміщенні людей та товарів.