Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
«Чилі як суб’єкт міжнародної економіки»
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІНЕМ
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Міжнародні економічні відносини
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
Контрольна робота
з дисципліни «Міжнародна економіка»
на тему:
«Чилі як суб’єкт міжнародної економіки»
Анотація
Темою даної контрольної роботи є «Чилі як суб’єкт міжнародної економіки». В проекті розглянуто місце Чилі в міжнародному поділі праці, а також визначено рівень забезпеченості такими факторами виробництва, як капітал, трудові ресурси, технології та земля.
В проекті оцінено значення Чилі на регіональному та глобальному рівні. В розділі 4 описано стосунки з Україною, величину експорту та імпорту, а також документи, що регулюють двосторонні відносини між Україною та Чилі.
В роботі проаналізовано соціально-культурний потенціал країни, вплив літератури, музики і архітектури на розвиток світової культури. Оцінено рівень фінансування окремих видів спорту. Коротко охарактеризовано видатних діячів та нобелівських лауреатів.
Як підсумок, визначено «світові рекорди» Чилі та основні напрями розвитку цієї країни.
Annotation
The theme of this reference work is' Chile as an international economy. The project is considered a place Chile in the international division of labor, and also the level of provision of such factors as capital, labor, technology and land.
The project assessed the value of Chile at the regional and global level. Section 4 describes the relations with Ukraine, the value of exports and imports, as well as the documents governing the bilateral relations between Ukraine and Chile.
The work analyzes the social and cultural potential of the country, the influence of literature, music and architecture for the development of world culture. By the level of funding of individual sports. Briefly described prominent figures and Nobel laureates.
As a result, defined "world record" Chile and the main directions of development of the country.
Зміст
Вступ 4
Розділ 1. Місце країни у міжнародному розподілі праці 6
Розділ 2. Забезпеченість факторами виробництва 12
Капітал 12
2. Трудові ресурси 13
3. Технології 13
4. Земля 17
Розділ 3. Значення країни на регіональному та глобальному рівні 19
Розділ 4. Стосунки з Україною 20
Розділ 5. Соціально-культурний потенціал Чилі 21
Висновки 23
Список використаної літератури 24
Вступ
Офіційна назва - Республіка Чилі.
Рис. 1. Зображення Чилі на карті
Державний устрій - Конституційна республіка.
Географічне розташування – держава розташована в Південній Америці. Межує на півночі з Перу, на заході і півдні омивається Тихим океаном, на сході за хребтами Анд розташовані Болівія і Аргентина. Через Магелланову протоку Чилі має вихід у Атлантичний океан. Чилі належать декілька невеликих островів в Тихому океані: острів Пасхи, острови Сала-і-Гомес, Сан-Фелікс, Амбросіо, група островів Хуан-Фернандес, острови Дієго-Рамірес біля мису Горн. Також Чилі претендує на сектор в Антарктиці.
Площа території :
- Загалом 756 950 км²
- Води (%) 1,07 Найвища точка: Охос-дель-Саладо, 6880 м
Адміністративний поділ - Чилі поділяється на 15 регіонів, кожен з яких управляється спеціальним керівником, що назначається президентом. Кожен регіон поділяється на провінції, управителі яких також назначаються президентом. Кожна провінція ділиться на комуни — адміністративні одиниці третього рівня, що управляються спеціальними органами самоврядування — муніципалітети, керівників якого вибирає місцеве населення на 4 роки.
Чисельність населення:
- оцінка 2010 р. 17 000 000
- перепис 2002 р. 15 116 435
Густота 21/км².
Столиця – Сантьяго де Чилі.
Державна мова – іспанська.
Релігія – найбільш розповсюджені католицизм (82%), протестантизм (13%) , а також прихильники іудаїзму та інших конфесій.
Грошова одиниця – чилійське песо: 1 СLP = 0,0021 USD курс на 08.10.2012р.
Національне свято - 18 вересня - День незалежності (1810 р.).
Прапор Чилі — держаний символ Республіки Чилі прийнятий 18 жовтня 1817 року.
Прапор складається з двох рівних горизонтальних смуг: білої (зверху) і червоної. У верхньому лівому кутку знаходиться синій квадрат, який має таку ж висоту, як у біла смуга. У центрі квадрата розташована біла п'ятикутна зірка, яка символізує провідника до успіхів і слави. Синій колір символізує небо, білий — Анди, покриті снігом, а червоний — кров, пролиту в боротьбі за незалежність.
Герб Чилі — один з державних символів Чилі.
Сучасний герб був прийнятий в 1834 році, його автором є англійський художник Чарльз Вуд Тейлор. Герб складається з щита, розділеного на дві рівні частини: блакитної верхньої та червоної нижньої. В центрі розташовані п'ять білих зірок. Щит підтримується кондором з одного боку та гаемалом з іншого, обидва є найвідомішими тваринами, характерними для країни. Обидва мають на головах золоті корони, символ флоту та Тихого океану. Внизу герба розташовується стрічка з девізом Por la Razón про la Fuerza («За переконанням або примусово»).
Державний гімн – «Himno Nacional de Chile».
Членство в міжнародних організаціях - член ООН, ОАД(Організація Американських Держав).
Розділ 1. Місце країни у міжнародному поділі праці
Історія Чилі починається з часів заселення регіону близько 13 000 років тому. У ХVI столітті почалося завоювання й підкорення територій нинішнього Чилі іспанськими конкістадорами. У 1520 р. першим із європейців береги Чилі відвідав Ф.Магеллан, здійснюючи своє навколосвітнє плавання, а у 1535 р. відбувся початок іспанського завоювання країни.
Сучасний стан економіки. Із 90-х років XX ст. республіка за темпами економічного розвитку випереджає інші країни Латинської Америки. Розвиток чилійської економіки характеризується стійким зростанням ВНП — у 2004 р. він становив 169,1 млрд. дол., або 10 700 дол. на душу населення. [1]
Політику економічної лібералізації започаткував військовий уряд А. Піночета. Він намагався стримати «галопуючу» інфляцію й «оздоровити» економіку, зменшивши витрати на соціальну сферу (були різко скорочені витрати на соціальні потреби, медицину, освіту і житлове будівництво), активізувавши кредитно-грошову політику і знизивши імпортні тарифи, що збільшило конкурентоспроможність іноземної продукції на чилійському ринку. Впроваджувалися заходи щодо залучення іноземного капіталу. Військова хунта повернула багато націоналізованих підприємств колишнім власникам і відшкодувала їм збитки. Іноземних інвесторів було прирівняно у правах із чилійськими.
Ці заходи сприяли поліпшенню економічної ситуації. У 90-ті роки XX ст. середній річний приріст чилійської економіки становив 7%, рівень інфляції зменшився до 5,8% у 2004 р., знизилися обсяги зовнішнього боргу (44,6 млрд. дол. у 2004 р.). Надходження прямих іноземних інвестицій продовжувалося, найбільшими інвесторами стали Велика Британія, Іспанія, Японія, США і Канада.
Загальна характеристика промисловості. Традиційними галузями, що визначають міжнародну спеціалізацію Чилі, є видобуток і виробництво міді й селітри.
Гірничовидобувна промисловість. Понад 80% обсягу видобутку металевих ресурсів країни становить мідь, експорт якої є пріоритетним. Чилі тривалий час посідає перше місце у світі за видобутком міді (4,6 млн. т). Три великих родовища — Чукікамата й Ель-Сальвадор на півночі, Ель- Теньєнте біля Сантьяго — містять приблизно 20% світових і 85% національних запасів мідної руди. Багато залізної руди (10,3 млн. т) видобувають у районі Ель-Тофо, поблизу м. Ла-Серена. Родовища селітри (видобуток — 980 млн. т), за запасами якої Чилі також посідає перше місце у світі, розташовані у північній частині країни, зокрема на заході пустелі Атакама. Крім натрієвої селітри і йоду, у Чилі видобувають калієву селітру, сульфат натрію і кам’яну сіль. Поклади кам’яного вугілля розвідані у південній частині Чилі. У Середній Чилі видобувають золото (53 т) й срібло (1238 т). Є також поклади марганцю, молібдену (33,1 млн. т), вольфраму, цинку (31 млн. т). [3]
Паливно-енергетичний комплекс. У Чилі наявні невеликі запаси нафти, видобуток якої забезпечує понад 1/4 потреб країни. Нафту (0,5 млн. т) й газ (3 млрд. м3) видобувають на о. Вогняна Земля і на дні Магелланової протоки. Великий нафтопереробний комплекс створено у Консепсьйоні, Конконі, Манантьялесі. У 2001 р. виробництво електроенергії становило 48,6 млрд. кВт-год.; на ГЕС припадає 46%, на ТЕС — 51% виробленої електроенергії в країні.
Металургія. Мідна промисловість є основою національної економіки. Обсяги виплавки цього металу становлять 4,6 млн. т. і постійно збільшуються. Найбільші мідеплавильні заводи знаходяться у Чукікаматі, Ель- Теньєнте, Вентанасі. Залізорудна промисловість є відносно молодою галуззю. Залізо виплавляють (4,3 млн. т) на заводах в Уачипато, Сантьяго, сталь (1,1 млн. т) — у Ренго (південніше Сантьяго).
Машинобудування. Ця галузь спеціалізується на складанні автомобілів (14 тис.), побутової техніки. Зокрема, вирізняється суднобудування і виробництво устаткування для залізниць. Більшість машинобудівних заводів сконцентровано у Сантьяго, Вальпараїсо і Консепсьйоні. Також у Чилі виготовляють зброю, боєприпаси, ракети тощо.
Хімічна промисловість. У країні виробляється сірчана кислота, суперфосфат, соляна кислота, хімічні волокна, у невеликій кількості — пластмаси. Центрами галузі є Сантьяго, Вальпараїсо, Вінья-дель-Мар і Консепсьйон. [2]
Лісовий і деревообробний комплекс. Він забезпечує 11% усього чилійського експорту (папір і картон, будівельні матеріали, дошки, фанера тощо). Біля рік Біо-Біо і Лайа діють целюлозно-паперові фабрики. Заготівлі промислової деревини становлять 22,6 млн. м3.
Легка промисловість. Велике значення мають текстильна (Сантьяго) і шкіряно-взуттєва (Сантьяго, Вальпараїсо, Консепсьйон) галузі. Чилі має унікальну структуру кустарного виробництва, насамперед у текстильній і шкіряній галузях.
Харчова промисловість. Ця галузь країни представлена виробництвом рибного борошна (400—600 тис. т), виноробством, рибообробною промисловістю. Нині вона орієнтована на виробництво консервних продуктів. Відомими є чилійські вина («Мерло», «Каберне Совіньйон» тощо). Тепер Чилі експортує лише високоякісні марочні вина (320 тис. т).
Сільське господарство. Воно є однією з основних галузей народного господарства, забезпечує до 6,5% ВНП та 15% всіх експортних постачань. Загалом 8% площі країни використовують в аграрному секторі. Основою виробничої бази є середні фермерські господарства, що мають, як правило, по 50—80 га землі і по 15—20 працівників. Чилійські фермери забезпечують країну продовольством лише на 50%, решту (хліб і м’ясо-молочні продукти) імпортують переважно з Аргентини.
Рослинництво. У центральних районах Чилі вирощують пшеницю, картоплю, кукурудзу, яблука, бобові культури, рис тощо. Під посівами пшениці (92,6 млн. т) зайнята майже половина орних земель у Середній Чилі. Кукурудзу (маїс) вирощують здебільшого як кормову культуру. Велике значення має картопля, збільшується виробництво цукрового буряку. Із технічних культур вирощують рапс, льон, коноплю, тютюн. На півночі країни культивують субтропічні фрукти (0,3 млн. т). Виноградники займають 2% сільськогосподарських угідь. [2]
Тваринництво. Найважливішими його галузями є розведення великої рогатої худоби (3,9 млн. голів), свиней (1,5 млн.), птахів. Овець (4,3 млн. голів) розводять переважно на крайньому півдні країни, а у горах заради вовни вирощують лам.
Рибальство. У Чилі розвинута потужна рибна промисловість, продукція якої користується великим попитом на світовому ринку. Загальний вилов риби становить 7,6 млн. т (третє місце у світі). Ведеться промисел сардини, макрелі, хека, анчоусів, креветок, лангустів, молюсків. Більшість риби переробляють на рибне борошно, яке експортують як добрива або корми. Видобувається також 170 тис. т морських водоростей, з яких отримують агар-агар для потреб місцевої промисловості.
Транспорт. Чилі має розвинуту транспортну мережу. Основним видом транспорту при перевезеннях у межах країни є автомобільний. Із 79 605 км автомобільних шляхів 16 080 км заасфальтовані. Сучасні шосейні шляхи прокладено у Продольній долині у районі Сантьяго. Загальнонаціональним є Панамериканське шосе (протяжністю 3360 км), що перетинає країну з півночі на південь. Відгалуження цієї дороги сполучають Сантьяго із Сан-Антоніо, Вальпараїсо, Консепсьйоном, Вальдівією. У Чилі достатньо розвинутий і автомобільний парк: 889 тис. пасажирських і 469 тис. вантажних машин. [1]
Система залізниць Чилі, довжина якої сягає 6585 км, найкраща у Латинській Америці. Ця залізнична мережа простягнулася від м. Пісагуа у пустелі Атакама до Пуерто- Монта на півдні країни з відгалуженнями в усі важливі порти. Залізничним транспортом перевозиться 13 млн. пасажирів і 3,1 млн. т вантажів. На півночі переважають вантажні перевезення.
Морський транспорт є важливим для зовнішньої торгівлі: на нього припадає 90% усього вантажообігу Чилі, зокрема 97% експортних і понад 76% імпортних операцій. Щороку морським транспортом перевозиться більше 73 млн. т вантажів. Торговий флот Чилі — один з найдавніших у Латинській Америці (у 2004 р. нараховувалося 47 суден загальною тоннажністю 725,2 тис. бр.-реєстр, т). У країні функціонують 35 морських портів, найбільшими з яких є Вальпараїсо і Сан-Антоніо.
У Чилі функціонують дві великі авіакомпанії: державна «Лан-Чилі», що забезпечує перевезення на внутрішніх і міжнародних маршрутах, і приватна «Ладеко», що працює в межах країни і на латиноамериканському напрямку. Країна має 32 великі аеропорти, зокрема міжнародний «Артуро Мерино Бенітас» у Сантьяго. [3]
У 1990-і роки середній річний приріст чилійської економіки становив 7%, що було найвищим показником серед країн Західної півкулі. У середині 1990-х років рівень інфляції і безробіття не перевищував декількох процентів. Скоротився обсяг зовнішнього боргу, бюджет виконувався з перевищенням прибутків над витратами, обсяг заощаджень досяг найвищого рівня за всю історію країни. У результаті в 1997 Чилі мала найвищий кредитний рейтинг серед країн Латинської Америки з обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) 77,1 млрд дол. (5280 дол. на душу населення), показником реального річного приросту 7,1% і рівнем інфляції менше за 6%. Розподіл по статтях ВВП у 1992 показує значні зміни в економіці Чилі. У порівнянні з кінцем 1960-х і початком 1970-х років частка продукції гірничодобувної промисловості залишилася приблизно на колишньому рівні (61%), частка продукції мідної промисловості зменшилася. Помітно знизився внесок сектора обробної промисловості — з 25% до 21%, тоді як внесок сільського господарства, тваринництва і лісового господарства трохи зріс — з 7,4% до 7,9%. Частка будівельної промисловості знизилася з 7,7% до 6%, а частка сфери обслуговування (включаючи банки) зросла з 26% до 29,1%. З кінця 1980-х років стали швидко рости доходи від рибного лову і туризму. Приплив прямих іноземних інвестицій продовжувався, і тільки за 1996 він зріс на 46%. Найбільша частина цих нових капіталовкладень (51%) припадала на сферу обслуговування, на частку гірничодобувної промисловості 19%, що обробної — 18%. Частка американських капіталовкладень за період з 1974 по 1996 становила бл. 40% від їхнього загального обсягу, у 1996 досягла майже 49%.
Основні галузі економіки: - гірничодобувна й обробна промисловість - лісопереробка - сільське господарство - рибальство.
Чилі - індустріально-аграрна країна. Провідне місце у економіці належить індустріальному сектору, частка якого у виробництві ВВП країни перевищує 46%.
Чилі багата на корисні копалини: - мідь (перше місце у світі з видобутку й експорту) - селітру - молібден - йод (друге місце у світі з видобутку й експорту) - самородну сіру - залізняк - вугілля - золото - цинк.
Таблиця 1
Динаміка ВВП і ВНД Чилі протягом 2000-2011 років
Роки
Розмір ВВП, млрд. дол.США
Розмір ВНД, млрд.дол.США
2011
295,7407
234,5654
2010
274,5705
201,6054
2009
260,3805
161,4626
2008
256,9466
166,715
2007
242,8047
154,2165
2006
225,6862
136,3076
2005
206,4274
112,7693
2004
181,8812
87,8147
2003
166,8293
69,5278
2002
156,6849
64,4131
Рис. 2. ВВП Чилі протягом 2000-2011 років
Рис.3. ВНД Чилі протягом 2000-2011 років
Cклад чилійської зовнішньої торгівлі носить яскраво виражений колоніальний характер.
Електролітна мідь і селітра складають понад 75% вартості експорту, крім того, вивозяться значні кількості вовни (близько 4%), бобових (близько 4%), зерна, головним чином вівса і рису (близько 3%), і консервів (близько 2% вартості експорту). Імпортуються головним чином промислове і транспортне устаткування, хімічні продукти і тканини, а також мінеральне паливо, переважно рідке (близько 10% від вартості імпорту), цукор (близько 10%), змащувальні масла (близько 5%). Яких істотних змін у подібному стані речей, що склався в основному ще на початку XX ст., Не спостерігається і по сей день. [5]
Частка готових виробів в експорті за 32 роки зросла тільки на 3% і знизилася в імпорті на 10%. Ці незначні зміни відбулися майже виключно за рахунок розширення деяких галузей легкої промисловості, особливо харчової та текстильної. У результаті зростання харчової промисловості значна частина сільськогосподарської продукції експортується у вигляді «готових виробів»; внаслідок зростання текстильної промисловості скоротився імпорт тканин. Але зростання легкої промисловості вимагає розширення імпорту відповідного устаткування, і, таким чином, залежність економіки Чилі від головних капіталістичних країн не тільки не зменшується, а навіть збільшується.
На відміну від структури чилійської зовнішньої торгівлі, її географія за останні десятиліття зазнала суттєвих змін.
Ці зміни полягають у надзвичайному посиленні торговельних зв'язків з США і в деякому розширенні торговельних зв'язків з сусідами.
Розділ 2. Забезпеченість факторами виробництва
2.1. Капітал
У 2010 р. бюджетні доходи становили $ 44,79, а витрати - $ 35,09 млрд, тобто ми бачимо, що профіцит державного бюджету Чилі у 2010 році становив $ 9,7 млрд.
Доходи від експорту товарів становили 66,46 дол (у 2011). Загалом Чилі експортує такі товари: мідь, фрукти, риба, папір, хімічна продукція, вино.
Основні покупці (2011): Китай - 14,2%, США - 11,3%, Японія - 10,4%, Бразилія - 5,9%, Південна Корея - 5,7%, Нідерланди - 5,2%.
Доходи від імпорту становлять 57,61 млрд. дол (у 2011). В більшості випадків Чилі імпортує: нафту і нафтопродукти, хімікати, електроніку, промислову продукцію, автомобілі, газ.
З 1973 в економіці країни значно посилилася роль іноземного капіталу. Американські прямі інвестиції в економіку Чилі складають понад 2 млрд. доларів, з них 78% припадає на гірничодобувну промисловість.
Діяльність іноземного капіталу в Чилі не обмежується тільки гірською промисловістю. Із загальної суми іноземних капіталовкладень у Чилі: на частку гірської промисловості близько 37%, транспорту - близько 11%, підприємств громадського користування - близько 3%, обробній промисловості - близько 2%; на частку банків і страхових компаній-близько 1%, а решта 41% розподіляються між державними та муніципальними позиками. Таке співвідношення відображає дуже сильну фінансову залежність держави від іноземного капіталу. Ця залежність дедалі зростає в міру подальшого проникнення іноземного капіталу в економіку Чилі, так як, висмоктуючи у вигляді відсотків і дивідендів соки країни, іноземні монополії тим самим створюють умови для ще більш повного її знищення. [6]
Монополії США різко скорочують видобуток і закупівлі міді і селітри, знижують на них ціни. Все це призвело до падіння експорту, зростання безробіття в гірській промисловості, до важкого фінансового становища. У підриві господарства країни руйнівну роль грає зростаюча з року в рік, особливо після другої світової війни, нееквівалентність торгового обміну між Чилі і США. Якщо ціни на чилійську сировину, що вивозиться в США, виросли з 1913 по 1949 р. тільки в 6 разів, то ціни на промислові товари, експортовані із США в Чилі, північноамериканські монополії за цей же період збільшили в 25 разів. Щоб покрити свої потреби в імпортних товарах Чилі з року в рік змушена витрачати все більші кошти. Вихід із цього становища чилійська правляча верхівка бачить в нових американських позиках, у збільшенні податків, посиленні експлуатації працюючих.
Загальна сума іноземних вкладень в Чилі становила 1 288 млн. доларів, у тому числі вкладення США - 612, 2 млн., Великобританії - 410 млн., Німеччини - 20, 1 млн., Франції - 17,2 млн. і Швейцарії - 14, 1 млн. доларів.
2.2. Трудові ресурси
Населення Чилі складається з трьох основних компонентів:
іспаномовні чилійці
індіанські народи
іммігранти та їхні нащадки з країн Європи, Азії та Америки, які прибули в Чилі в XX столітті і не змішалися з іспаномовними чилійцями.
В даний час внутрішні міграції відбуваються в основному з сільської місцевості в міста і гірничопромислові регіони півночі країни. Середня щільність населення в Чилі - 22,1 людини на 1 км . У той же час заселена країна нерівномірно: найбільша щільність населення (до 60 осіб / 1 км ) припадає на центральну частину країни. Так, на невеликій частині узбережжя від Консепсьона до Вальпараїсо знаходиться більше 75% жителів. На півночі ж країни щільність становить 2-3 людини на 1 км , на крайньому півдні - менше 1 людини на 1 км . Найбільша концентрація населення припадає на район столиці. В Сантьяго і його передмістях проживає 35% населення Чилі і 42% від всіх міських жителів.
Приріст населення, який становив з 80-х років XX ст. 1,7% на рік, був найнижчим у Латинській Америці. У 2004 р. він зменшився до 0,97%. На 1000 мешканців припадає 15,44 народжень і 5,76 смертей. Рівень дитячої смертності знизився до 9,12%о у 2004 р. Вікова структура населення типова для регіону: у Чилі проживає значна частка молодого населення (25%) і невелика частина осіб літнього віку (8%). Середня тривалість життя становить73,3 року для чоловіків, 80 років для жінок. [3]
Приріст населення в середньому в рік становить 1,8%. Економічно активного населення 3,3 млн. чоловік, у тому числі в сільському та лісовому господарстві, рибальстві, мисливстві 28%, в обробній промисловості 18%, в гірничодобувній промисловості 4%, на транспорті 6%, у сфері послуг та ін 54% , у тому числі в торгівлі 12%. Середня щільність близько 14 осіб на 1 км. Найбільш населені центральні провінції, де на 1 км припадає до 180 чоловік і зосереджено понад 50% всього населення, найменш південні райони по щільності менш 1 чоловік на 1 км. У північній провінції щільність населення 2-3 чоловік на 1 км. Міське населення становить 80,5%. 75% його сконцентровано в центральній частині Чилі. Найважливіші міста, з населенням понад 100 тис. осіб - Сантьяго з пригородами становить - 3,4 млн. чоловік - це 30% населення країни. Найбільшими містами є Вальпараїсо, Вінья – дель - Мар, Консепсьон, Талькауано, Антофагаста, Темуко.
Вікова структура: 0-14 років: 21,4% (1860839 чоловіків / жінок - 1784269) 15-64 років: 69,2% (5860877 чоловіків/ жінок - 5953630) 65 років і старше: 9,4% (669 559 чоловіків / жінок 938195)
Рис.4. Вікова структура населення Чилі
Середній вік населення Чилі становить: загальний - 32,8 років (чоловіків - 31,6 року, жінки - 34,1 року). Темпи зростання населення у 2012 році становлять 0,884%. Рівень народжуваності - 14,28 народжень / 1,000, а рівень смертності - 5,79 смертей / 1,000 осіб. Міське населення становить 89% від загальної чисельності населення, а темпи урбанізації 1,1%. [4]
У Чилі видатки на охорону здоров'я із державного бюджету становлять 8,2% ВВП, видатки на освіту – 4% ВВП. Показник грамотності населення, віком старше 15 років і більше, станом на 1 січня 2012 року – 95,7%, зокрема чоловіки – 95,8%, а жінки – 95,6%.
Показник безробіття молоді, віком від 15 до 24, становить 22,6% (чоловіки – 21,5%, а жінки – 24,4%).
2.3. Технології
Чилі, позиціонуючи себе як швидко зростаюча, ліберальна та глобалізована економіка, прагне подолати науково-технологічне відставання від розвинених держав світу. Даний напрямок діяльності є одним із національних пріоритетів уряду М.Бачелета, яке приступило до вирішення довгострокової стратегічної задачі виведення Чилі на рівень малих технологічно розвинених країн.
Наріжним каменем державної політики в даній області є створення Національної інноваційної системи на чолі з Національною радою з інновацій. Цей орган заснований в травні 2006 р. при президенті країни і призначений для вирішення наступних основних завдань: [5]
- Вироблення пропозицій вищому керівництву країни щодо реалізації довгострокової (дванадцятирічної) національної стратегії інноваційного розвитку;
- Коригування кожні чотири роки діючої стратегії із залученням компетентних міжнародних організацій;
- Внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства, що регламентує діяльність в науково-технологічній сфері;
- Безпосередня участь в цільовому розподілі фінансових і матеріальних ресурсів, що виділяються державою та підприємницьким сектором;
- Визначення порядку участі громадських та приватних організацій та осіб місцевого і регіонального рівня в процесах інноваційного розвитку Чілі;
Щорічне інформування Національного конгресу і широкої громадськості про хід виконання положень профільної стратегії. Під реалізацію напрямів і завдань політики науково-технологічного розвитку країни уряд Чилі закладає у державний бюджет фінансові кошти, призначені для таких суспільних фондів і програм підтримки розвитку нових технологій:
а) у структурі Фонду науково-технологічного розвитку (FONDECYT, FONDEF; фінансування проектів фундаментальних досліджень та впровадження їх результатів у виробництво), Фонд передових досліджень в пріоритетних областях (FONDAP, підтримка створення в регіонах країни науково-дослідних центрів), Програма популяризації науки і технологій (EXPLORA), Програма регіонального науково-технологічного розвитку (акцентована на прикладні дослідження з урахуванням індустріальної специфіки регіону) та ін;
б) в структурі CORFO-Національний фонд технологічного та продуктивного розвитку (FONTEC, акцент на фінансові вливання в малі та середні підприємства приватного бізнесу), Фонд розвитку та інновацій (FDI, фінансування проектів на конкурсній основі).
Крім вищевказаних джерел в Чилі також діють ряд програм, фінансування яких додатково здійснюється за рахунок коштів, що виділяються Міжамериканським банком розвитку та Світовим банком. Серед них варто відзначити Програму розвитку та технологічних інновацій (CHILEINNOVA-пріоритет стратегічних галузей економіки), Програму інформаційних технологій в освіті і науково-технологічну програму «Бісентенаріо» (спрямована на поліпшення в Чилі системи науки, технологій та інновацій, зміцнення науково-технічної бази та розвиток зв'язків між державним і приватним секторами економіки).
У питаннях розвитку фундаментальної науки найбільшу увагу чилійський уряд приділяє в першу чергу підтримці передових національних університетів, серед яких виділяються столичні Університет Чилі та Університет Сантьяго де Чилі, Католицький університет і Технічний Університет Федеріко Санта Марія (м. Вальпараїсо), Католицький університет в м. Консепсьйон . Науково-дослідні центри даних навчальних закладів охоплюють половину всіх програм, що реалізуються в масштабах країни. В останні два роки набирає обертів єдиний в Чилі Центр виноградарства і виноробства, діючий при Університеті м. Талка (VIIрегіон). Також пріоритетна увага приділяється діяльності таких урядових організацій та установ як Чилійська комісія з атомної енергії, Центр гірничорудних і металургійних досліджень і ряд НДІ, що працюють в областях геології, рибництва, лісового господарства, тваринництва, вивчення Антарктики. [6]
В даний час на розгляді чилійського Нацконгресу знаходиться законопроект про створення Інноваційного фонду, що формується за рахунок коштів з держбюджету і грошових надходжень від фізичних та юридичних приватних осіб, місцевих та міжнародних організацій. Документ передбачає можливе створення фінансово-промислових груп зі змішаним капіталом.
2.4. Земля
Чилі - держава на Південному Заході Південної Америки. На Півночі межує з Перу, на Сході - з Аргентиною і Болівією, на Заході омивається водами Тихого океану. До складу території входять прибережні острови Чилійського архіпелагу (Уеллінгтон, Санта-Інес і ін), західна частина о. Вогняна Земля, а також острови в Тихому океані - Сан-Амбросіо, Сан-Фелікс, Хуан-Фернандес, Сала-і-Гомес і о. Великодня. Площа 756,9 тис. км 2 (за даними ООН). Територія Чилі витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км і зайнята більшою частиною хребтами Анд (висота до 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина - головний економічний район країни. [2]
Сільське господарство
Сільсько-господарські угіддя становлять 17,3 млн. га, в тому числі оброблювані землі 5,7 млн. га, луки і пасовища 11,6 млн. га. Зрошується 1,2 млн. га. Сільське господарство складає 7% ВНП, включаючи лов риби і лісівництво. Чилі головний експортер фруктів, риби, та виробів з деревини. Країна самодостатня у виробництві більшості продуктів харчування; вилов риби в 2005 р. склав 6.6 млн. метричних тонн. На частку землеробства припадає близько 60% вартості сільсько-господарської продукції, тваринництва - 40%. Головний землеробський район - центральна частина Чилі, схили Прибережного хребта і Поздовжня долина, де основою сільського господарства є рослинництво. Основні культури: пшениця, кукурудза, ячмінь, овес, картопля, цукровий буряк, рис, ріпак. Обробляють також жито, квасолю, соняшник, льон. Розвинені садівництво, головним чином яблука, цитрусові, персики і виноградарство, поширені в основному в Центральній Чилі, від провінції Сантьяго до провінції Лінарес. Тваринництво розвинене повсюдно, воно носить екстенсивний характер, переважно спеціалізуються на пасовищному тваринництві. Розводять переважно велику рогату худобу, овець, кіз, свиней. Велика рогата худоба в основному в Центральному Чилі, вівці - на півдні Чилі. Навколо великих міст розвинене молочне тваринництво, і виробництво немитої вовни.
Клімат
Північна частина Чилі має тропічний пустельний клімат. Опадів випадає менше 50 мм на рік, місцями дощів не буває по кілька років поспіль. На узбережжі, яке омивається холодною Перуанською течією, існує значна відносна вологість, тумани та мряка. Середня місячня температура становить від 12-16 до 18-22°C. У Атакаме середня місячня температура коливається від 11-15 до 21-23°C, а в Пуні (на висоті 3700 м) - 2-10°C. [3]
У субтропічному поясу Чилі клімат сухий, опадів випадає 100-200 мм на рік, в центрі Чилі - Середземноморський тип клімату з зимовими дощами. У столиці Сантьяго випадає в середньому 351 мм на рік. На Півдні Чилі клімат вологий, субтропічний, опадів випадає до 2000-2500 мм на рік. Відповідно середня місячна температура на Півночі змінюється від 12-16°C у липні до 18-22°C в січні. У Сантьяго температура коливається від 8 до 20°C на узбережжі, в Вальпараїсо - від 11,4 до 17,8°C, і на Півдні - від 8 до 15°C. У південній частині Чилі клімат помірний океанічний, з великою кількістю опадів 3000-7000 мм на рік, принесених на західні схили Анд циклонами і західними вітрами, і порівняно низькими рівнями температурами від 3-5°C до 8-14°C.
Внутрішні води
Майже всі ріки короткі і відносяться до басейну Тихого океану. На Півночі Чилі постійні водотоки і стік в океан, крім річки Лоа, відсутні. У западинах Пуни-де-Атаками - великі солончаки (саларес). У Середньому у Чилі річок багато, це - Лимарі, Мауле та інші. На Півночі через зимові паводки, у центрі - через зимові дощі, літнє танення снігів і льодовиків на Півдні, а також у Південній Чилі - річки повноводні весь рік. Для судноплавства використовуються лише пониззя річок південної частини Чилі і великі озера. У зв'язку головним чином із зростанням кількості опадів з Півночі на Південь різко знижується снігова лінія - з 6000 м до 500 м.
Грунти і рослинність
На півночі Чилі грунтово-рослинний покрив майже не розвинений. На півночі середньої частини Чилі розташовуються напівпустелі, в центрі - зарості ксерофільних чагарників - матторалес, еспіналес на сіро-коричневих і коричневих грунтах, а на ділянках середніх схилів Анд - ліси з південних буків, що змінюються вище гірськими степами. У Подовжній долині природна рослинність не збереглася, типові ареали злитих чорних грунтів. На півдні Чилі на бурих лісових, вулканічних і заболочених грунтах знаходяться густі вологі вічнозелені ліси, в Андах - буково-хвойні ліси і альпійські луки. На півдні - субантарктичні змішані ліси; на східних рівнинах, переважно степу, чорноземи і каштанові грунти, а на крайньому півдні - заболочені луги і торф'яники. [5]
Тваринний світ
На Півночі Чилі водиться лисиця агуарачай, пума, плазуни. У південній частині Чилі - олені пуду і уемул, скунс, видра, нутрія, магелланова лисиця-кульпео та інші тварини, багато птахів. У Патагонії водяться - лама-гуанако, гризуни, страуси та інші птахи. Найбільші національні парки - Вільярріка, Лос-Парагуас, Перес-Росалес, Пуеуе, Хуан-Фернандес, заповідник Науельбута, знаходяться під охороною держави.
Екологія
Негативний вплив людської діяльності на навколишнє середовище став широко поширеним явищем. Забруднення атмосфери, виснаження водних ресурсів, ерозія грунтів, опустелювання - причина цих явищ полягає у розвитку «брудних» виробництв, відкритого видобутку корисних копалин, екстенсивному веденні землеробства і тваринництва. Тільки останнім часом природоохоронним і екологічним проблемам у цьому регіоні стали приділяти трохи більше уваги.
Розділ 3. Значення країни на регіональному та глобальному рівні
Зовнішня політика урядів лівоцентристської коаліції 1989-1999 рр. була підпорядкована створенню сприятливих зовнішніх умов для економічних реформ, а також забезпеченню готовності країни до глобалізації економічного життя. Загальні принципи міжнародної діяльності попереднього керівництва були підтверджені урядом Президента Р.Лагоса, який, однак, особливого значення надає питанням економічної інтеграції з сусідніми державами регіону, переговорам про укладення угоди про вільну торгівлю з ЄС та зміцнення зв'язків з країнами НАФТА.
Основними завданнями зовнішньої політики країни визначається:
закріплення в групі лідерів у міжамериканських відносинах, використовуючи статус "політичного партнера" США;
забезпечення
15.02.2014 19:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора