Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Тести
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Готова модульна робота
Предмет:
Регіональна економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Тема 13
1.Сталий розвиток – це розвиток який задовольняє потреби сьогодення не зменшуючи можливостей майбутніх поколінь для задоволення їхніх потреб.
2.Економічне зростання – це збільшення валового національного продукту країни.
3.Економічний розвиток – означає зростання реального доходу на душу населення.
4.Загальне багатство планети = людський капітал + природний капітал + створений людиною капітал.
5.Критерій слабкої сталості допускає можливість заміщення природного капіталу техногенним при не зменшенні загальної величини капіталу за часом.
6.критерій сильної сталості не допускає зменшення запасу природного капіталу від якого залежать системи підтримки життя на планеті.
7.До цілей сталого розвитку належать: культурний та духовний розвиток суспільства – гуманітарна мета, підвищення рівня матеріального добробуту і зайнятості населення – соціальна мета, забезпечення динамічного зростання виробництва продукції суспільного споживання обміну і розподілу – економічна мета, відновлення якісного стану середовища існування людини і підтримки життєтворчої само відтворювальної здатності біосфери – екологічна мета.
8.Гуманітарна мета сталого розвитку полягає у культурному та духовному розвитку суспільства.
9.Економічна мета - забезпечення динамічного зростання виробництва продукції суспільного споживання обміну і розподілу.
10.Екологічна мета сталого розвитку - відновлення якісного стану середовища існування людини і підтримки життєтворчої само відтворювальної здатності біосфери.
11.Соціальна мета - підвищення рівня матеріального добробуту і зайнятості населення.
12.До факторів сталого розвитку продуктивних сил належать:
Економічно обґрунтований, раціональний режим використання природних ресурсів
Максимально повне залучення до суспільно корисної трудової діяльності наявного трудового потенціалу регіону
Соціальна спрямованість розвитку продуктивних сил
Відповідність їх розміщення вимогам національної економічної безпеки
Збалансованість галузевої структури економіки регіону за природними, трудовими і виробничими параметрами
Забезпечення планомірності та керованості процесів розміщення продуктивних сил.
13.Для досягнення цілей раціонального природокористування потрібно оптимізувати територіальну організацію природокористування стосовно до місцевих природно-кліматичних умов і природо-ресурсного потенціалу території.
14.Індикатори сталого розвитку – це система кількісних показників, які характеризують вплив різних факторів на сталість розвитку економіки регіону. Індикатори змінюються залежно від зрушень у соц.-економ. стані суспільства, пріоритетах його розвитку.
15.До економічних індикаторів сталого розвитку належать: виробничо-економічні, структурні. Інвестиційні, фінансові, науково-технічні, зовнішньоекономічної діяльності.
16.Соціальні індикатори сталого розвитку – оцінюють життєвий рівень населення, стан соціальної інфраструктури, трудові ресурси, здоров’я населення, демографічну ситуацію, криміногенну ситуацію.
17.Екологічні індикатори сталого розвитку – показують стан природного середовища, антропогенний вплив на довкілля, ситуацію щодо використання природних ресурсів та відходів або вторинних ресурсів.
18.Основними вимогами до індикаторів є 1)повнота та збалансованість(точно відображати стан системи і її розвиток), 2)чутливість(статистично, достовірно змінюватися за зміни умов), 3)можливість інтерпретації розуміння того, що характеризує індикатор, 4)доступність та надійність даних(повинні надходити постійно, вимірюватися за стандартною методикою, бути порівнювальними), 5)економічність(вибирати лише потрібні показники)
Тема 14
1.Екологія-це наука про способи обмеження споживання ресурсів біосфери для задоволення потреб господарської діяльності людини, або, інакше кажучи, наука про обмежувальні прогнози в господарській діяльності людини на Землі.
2.Прикладна екологія-це дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам, та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища.
3.Основні напрями природокористування та охорони природи – екологічний,ресурсний,заповідний,соціально-економічний і міжнародно-правовий.
4.Екологічний напрям природокористування то охорони природи передбачає поліпшення природного середовища, тобто збереження оптимальних екологічних умов у великих містах, населених пунктах та рекреаційних зонах
5.Ресурсний напрям природокористування то охорони природи ґрунтується на принципах збереження й підвищення ресурсного потенціалу та раціонального використання природних багатств.
6.Заповідний напрям природокористування то охорони природи має на меті виявлення заповідних територій і створення заповідників, заказників, пам’ятників природи, природних і національних парків та інших природних комплексів рекреаційного характеру та захисних екосистем.
7.Соціально-економічний напрям природокористування та охорони природи полягає у розробці соціально-економічних форм регулювання взаємодії суспільства і природи та забезпечення розширеного відтворення природних систем в умовах науково-технічної революції в інтересах сучасного та майбутніх поколінь.
8.Міжнародно-правовий напрям природокористування то охорони природи визначає правові норми і правила поведінки, законодавчі ініціативи та стосовно раціонального природокористування та охорони природи у міжнародному масштабі.
9.Основні принципи природокористування -1)єдність використання та охорони природних ресурсів, 2)необхідність суворого врахування стану природних ресурсів та умов природного середовища, 3)вивчення та всебічне врахування законів природи під час використання її ресурсів, ;4)врахування зональності природних умов і ресурсів, що історично склалася, 5)всебічне вивчення ділянок незайманої природи, що збереглися, 6)комплексний підхід до вивчення та використання природних ресурсів, 7)застосування досягнень науки і техніки у природокористуванні.
10.Охорона природи-це розроблення і здійснення заходів щодо раціонального використання природних багатств, що передбачають захист від надлишкових техногенних навантажень, і негативних наслідків втручання людини, активне регулювання природних процесів, відтворення і поліпшення природного потенціалу ландшафтів.
11.Раціональне природокористування передбачає досягнення максимальної біологічної продуктивності екосистем, мінімальне порушення їхнього гомеостазу у разі господарського втручання, підвищення стійкості до антропогенного впливу, збереження здатності екосистем до самовідновлення.
12.Етапи лінійної економіки -1)вилучення ресурсів(веде до зменшення обсягу ресурсів, що не відновлюються), 2)максимізація в-ва (зб. Потік речовин), 3)забруднення(максимізація споживання), 4)викидання залишків(забруднення).
13.Кругова економіка етапи: -вилучення ресурсів , -виробництво високо якісних виробів що задовольняють потреби людей , -забруднення зводиться до мінімуму,-велика частва залишків і використання повторно що забезпечує ресурсами виробництво і зводить до мінімуму забрудження
14.Неокласична теорія рівноваги передбачає механістичний, формальний під хід до економічних явищ, що грунтується на припущенні про раціональність ін¬дивідуальної поведінки споживачів, а також рішень, які приймаються залежно від ефекту корисності і максимізації прибутку, взаємодії всіх суб'єктів господа¬рювання та споживачів через сигнали цін, що дають вичерпну інформацію щодо ситуації на ринку. Однак, потрібно зазначити, що неокласична економічна те¬орія, яка ґрунтується на теорії загальної рівноваги в економічній системі, роз¬глядає цю систему ізольованою від довкілля. Цією теорією зроблено, без сумні¬ву, значний внесок у розвиток світової економічної думки, особливо в період з 1870 до 1940 рр. Такі вчені, як М.Туган-Барановський, А.Маршалл, В.Менгер, Л.Вальрас та інші досліджували умови досягнення рівноваги та її наслідки.Неокласичний підхід не досліджує взаємозв'язку умов досягнення збалансу¬вання економічної рівноваги (яку можна назвати штучною, оскільки вона не сто¬сується природних явищ) та рівноваги довкілля
15.Неоавстрійська економічна теорія. Ця економічна теорія, що починала формуватись всередині XIX ст. як альтернативна до трудової теорії вартості, без¬перечно, займає вагоме місце у світовій економічній думці стосовно вирішен¬ня проблем збалансованого розвитку світу. Вона здавна характеризувалась чіт¬ким ставленням до взаємозв'язку категорії часу та врівноваженого стану еконо¬мічної системи. Враховуючи основні дослідження інноваційної теорії М.Туган-Барановського, австрійський економіст Й.Шумпетер вперше узагальнив нерів-новажні стани економіки, пов'язані з технологічними інноваціями. Ці ідеї нерів-новажних станів економічних систем сучасні вчені пов'язали з проблемою по¬гіршення якості довкілля.
16.Екологічно-еволюційний підхід до вивчення проблем стійкості. Цей підхід грунтується на поєднанні екологічних функцій з еволюційним підходом Ч. Дарвіна. Екологічна функція полягає в збереженні "господарства" природи в сис¬темі складних взаємозв'язків організмів з біотичним й абіотичним середовищем. Еколого-еволюційний підхід передбачає функціональний аналіз різних еко¬систем і використовує для опису потоків енергії та речовини поняття трофічних рівнів, харчових ланцюгів тощо. Вивчають особливості метаболізму через до¬слідження біофізичних особливостей функціонування екосистем. Еволюційшій підхід передбачає дослідження механізму природного відбору через вплив гено¬типу на фенотип.
17.Еволюційно-інноваційний підхід до вивчення проблем стійкості. Цей нвий напрям вивчення проблем стійкості на противагу неокласичним пололи ням розглядає економічний розвиток як нерівномірний, хвилеподібний, імпул сивний процес, основу якого становлять інноваційні зміни. Ці зміни можуть ск суватись "штучного" чи природного капіталу. У зв'язку з цим стан рівноваї и економічних процесах стає все нестійкішим і залежить від зовнішніх чинним Еволюційна економічна теорія, яка виникла 20 років тому, не бере до у М ги впливу природних змін на еволюцію економіки. Акцентуючи лише на періс дичній зміні інновацій та інституційно-соціальних трансформацій, ця теорія Щ страгована від щораз більшої взаємозалежності економічних та природних явні і процесів. 18.Теорія енергетичної економіки С.Подолинського. У наутову спадщину українських вчених минулих років, які досліджували складні взаємозв'язки при¬родничих та господарських процесів, значний внесок зробили С.Подолинський та В.Вернадський. Адже саме у їхніх працях та концепціях були закладені голо¬вні положення збалансованого розвитку. Без усвідомлення цього не можна за¬безпечити подальший розвиток теорії сталого розвитку та досягнути успіхів на шляху її реалізації. Основною концепцією наукової праці Подолинського С.А.ІІ "Труд людини та його відношення до розподілу енергії" є те, що лише свідома, цілеспрямована, корисна праця людини, скерована на збереження, перетворен¬ня і нагромадження сонячної енергії на поверхні Землі, сприятиме існуванню та розвиткові людського суспільства, органічної матерії взагалі. Людина повинна свідомо примножувати своєю працею те, що рослина робить несвідомо.
19.основний внесок С. Подолинського у світову науку полягає ось у чому вказав на недостатність другого закону термодинаміки, відзначивши наяв¬ність у природі процесів, що протистоять розсіюванню сонячної енергії; позначив нові шляхи перетворення людством сонячної енергії; передбачив нелінійні термодинамічні взаємозв'язки у системі "природа-суспільство".
Тема15
1.Природні ресурси це Тіла й сили природи, які використовуються або можуть бути використані людьми, належать до природних ресурсів. Категорія "природні ресурси" пере¬дусім свідчить про безпосередній зв'язок природи з господарською діяльністю людини.
2.Природні ресурси поділяються на Природнії ресурси надзвичайно різноманітні. Вони відрізняються за похо¬дженням, магеріально-речовим складом, розміщенням, за здатністю задоволь¬няти ті чи інші потреби суспільства. Це можуть бути ресурси суші, океану чи ат¬мосфери; ресурси органічного та неорганічного походження; металеві чи неме¬талеві; тверді, рідкі чи газоподібні тощо. Важливим з економічного та упраатін-ського погляду є поділ природних ресурсів на відновні (невичерпні) та невіднов¬ні (вичерпні)
3. Одиничні природні ресурси це Одиничні ресурси за своїм складом, як правило, однорідні. Вони завжди ма¬ють чіткі природні межі, що відокремлюють їх від інших ресурсів, а також про¬сторову фіксованість у певній точці земної кулі. До одиничних природних ре¬сурсів належатьокремі родовища корисних копалин, лісові масиви, сільськогос¬подарські угіддя
4.Регіональні природні ресурси це До регіональних ресурсів можна зарахувати групи однорідних взаємопов'язаних елементів природи (наприклад, систему озер, сукупність окре¬мих родовищ, які утворюють басейн) або велике однорідне природне утворення, до якого прив'язані і деякі дрібні (наприклад, басейн р. Дніпро).
5. Комплексність природного ресурсу характеризується можливістю отриман¬ня з одиниці ресурсу різних видів корисного ефекту (отримання різних металів з багатокомпонентних руд, задоволення різноманітних народногосподарських по¬треб - енергетичних, транспортних тощо у разі використання якоїсь ділянки во-дотоку).
6) Взаємозамінність природних ресурсів - це здатність різних видів природних ресурсів вдовольняти одну і ту саму функціональну потребу (отримання електроенергії на базі використання вугілля, газу, мазуту, гідроенергії чи ядерного палива, які є взаємозамінними джерелами енергії; виробництво і використання труб із мета лу, пластмаси, азбестоцементу чи залізобетону).
7) Взаємодоповнюваність природних ресурсів виражається в необхідності дотримувати відповідні об’ємні пропорції конкретних видів ресурсів під час їх використання у відповідних технологіях виробництва з врахуванням вимог споживача.
Тема 16
1) Природні ресурси — це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини.
2) Диференціальна земельна рента – додатковий чистий дохід землевласників або фермерів і орендарів, пов'язаний з використанням середніх та кращих за родючістю і розташуванням щодо ринку земель.
3) Диференціальна рента 1-го роду – це диференціація земель за їхньою якістю.
4) Диференціальна рента 2-го роду –це та рента яка виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі.
5) Монопольна земельна рента – це рента, що виступає у вигляді додаткового доходу,який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартісю.
6) Абсолютна земельна рента – це рента, яка отримується власником землі з орендарів незалежно ввід родючості землі і їх місцезнаходження.
7) економічна оцінка Джерел природних ресурсі – це оцінка, яка грунтується на доході , який приносить його використання.
економічна оцінка (ДПР) описується формулою :
де Z- ринкова ціна (замикаючі витрати) франко-споживач одиниці природного ресурсу, тис. грн.;
С - індивідуальні витрати франко-споживач на отримання одиниці природ ного ресурсу, грн.;
g - коефіцієнт “продуктивності” ДИР (фактор кількості);
- коефіцієнт, що враховує динаміку в часі показників Z, С, g, а також ефект “знецінення” майбутніх витрат і результатів (фактор часу).
8) Відновні чи невичерпні ДПР, це ті, які можна експлуатувати невизначено тривалий проміжок часу (ділянки землі, гідроенергія тощо). Формула економічної оцінки
Цп-100%
dn – Eб%
Цп = dn*100%/Eб%= dn/ Eб
9) Невідновні чи вичерпні ДПР – це ті, які експлуатуються обмежений проміжокчасу (родовища корисних копалин, підземних запасів прісної води тощо), економічна оцінка повинна бути зменшена на величину початкової оцінки (що дається, як для невичерпного ДПР) дисконтованої з кінця строку експлуатації ДПР щоб повернути (після закінчення експлуатації ДПР) заплачені, як за обмежену в часі ренту, грошові суми. Тобто, ДПР відзначеного типу отримують оцінку за такою формулою
Цп = dn*(1+Eб)t- dn/ Eб*(1+Eб)t-
10) Індивідуальні витрати - це витрати на виробництво порівнювального виду продукції (сировини) із запасу природного ресурсу, що оцінюється.
11) Замикаючі витрати - це максимально допустимі, економічно виправдані витрати, які доводиться здійснювати під час виробництва конкретної продукції на базі гірших запасів для того, щоб забезпечити народному господарству обсяг цього виду продукції.
Тема 17
1. Витрати франко-споживач – це сума витрат на видобування одиниці природного ресурсу та витрат на транспортування його від джерела до споживача.
2. Витрати франко-підприємство - це сума витрат на видобування одиниці природного ресурсу та питомої диференціальної ренти.
3. Ціна франко враховує транспортні витрати на доставку до місця прийому покупцем.
4.Недостатній постачальник-це такий постачальник, якщо обсяг виробництва постачальника розподілено повністю, а попит споживачів повністю не задоволено.
5.Надлишковий постачальник-це такий постачальник, якщо обсяг виробництва розподілено частково, а попит пов’язаних з постачальником споживачів повністю задоволено
6.Ціна «франко-родовище»-це
7.Різницю у стовпах не визначають за умов якщо в стовпці є хоча б одна виділена вартість, що в даному рядку.
8.Питому диференціальну ренту розраховують як різницю між значенням Сі у завершальній та початковій таблиці.
9.Річну диференціальну ренту розраховують як добуток питомої диференціальної ренти на річний обсяг видобутку піску.
10.Обсяг постачання піску від родовищ до споживачів розраховують
11.Економічну оцінку невідновних родовищ піску розраховують за формулою :
Цнв= dp*[(1+Eн)t – 1]/[Ен*(1+Ен)t]
де dp величина річної диференціальної ренти, Eн середня норма прибутку на вкладений капітал, норма дисконту, t – кількість років експлуатації.
12. Економічну оцінку відновних родовищ піску розраховують за формулою :
Цв = dp/Eн,
де dp величина річної диференціальної ренти, Eн середня норма прибутку на вкладений капітал, норма дисконту.
Тема 18
1.Екологічний висновок- це оцінка екологічного ризику розглянутого виду діяльності на конкретній території з виділенням пріоритетних екологічних проблем.
2.Завдання екологічної експертизи такі:
- визначення ступення екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;
- організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;
- встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;
- підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи;
- оцінювання ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
3.Мета екологічної експертизи полягає у запобіганні негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоровя людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.
4.Екологічна експертиза=це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених еколого-експортних формувань та обєднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці проектів та інших матеріалів чи об’єктів , реалізація і дія яких може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища.
5.Екологічний контролінг-це діяльність, спрямована на повніший облік екологічних вимог у господарській практиці.
6.Екологічний менеджмент –це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб так, щоб не порушити екологічної рівноваги у довкіллі й не зашкодити здоров’ю людей.
7.Обовязковий екологічний аудит- здійснюється щодо екологічно небезпечних об’єктів у передбачених законодавством випадках. До таких випадків належать: банкрутство; приватизація, передача в концесію об’єктів державної та комунальної власності; передача або придбання в державну чи комунальну власність; передача у довгострокову оренду об’єктів державної чи комунальної власності; екологічне страхування об’єктів.
8.Добровільний екологічний аудит- здійснюється стосовно будь – яких об’єктів на замовлення заінтересованого суб’єкта за згодою керівника (власника) об’єкта екологічного аудиту.
9.Види екологічного аудиту:
Законом України «Про екологічний аудит» передбачено два види екологічного аудиту: добровільний і обов'язковий.
Добровільний - здійснюється за ініціативою керівництва об'єкту аудиту або за узгодженням з ним, якщо Замовником аудиту виступає третя зацікавлена сторона (клієнт, фінансова установа, або ін.).
Обов'язковий - здійснюється за замовленням зацікавлених державних органів для об'єктів або видів діяльності, що представляють підвищену екологічну небезпеку.
10. Екологічний аудит –це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що виключає збирання та оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.
11. Ефективність екологічного аудиту – це здатність змусити підприємство-забруднювача дотримуватись граничнодопустимих показників викидів з мінімальними витратами.
12. Завдання екологічного аудита – збір достовірної інформації про екологічні аспекти виробничої діяльності об'єкту екологічного аудиту і формування на її основі виводів екологічного аудиту; встановлення відповідності об'єктів екологічного аудиту вимогам законодавства по охороні навколишнього природного середовища і іншим критеріям екологічного аудиту; оцінка впливу діяльності об'єкту екологічного аудиту на стан навколишнього природного середовища; оцінка ефективності, повноти і обгрунтованості заходів, які робляться для охорони навколишнього природного середовища на об'єкті екологічного аудиту; сприяння суб'єктам господарської діяльності в самостійному регулюванні своєї екологічної політики, формуванні пріоритетів по здійсненню попереджувальних заходів, направлених на виконання екологічних вимог, норм і правил;
створення інструменту реалізації основних напрямів регулювання природокористування і забезпечення стійкого розвитку; інтеграція діяльності в області охорони навколишнього середовища з іншими сферами діяльності.
13. Цілі екологічного аудиту
- контроль вірогідності видаваної підприємством екологічної інформації;
- перевірка відповідності об'єкта екологічним вимогам;
- оцінка існуючої системи керування навколишнього середовища і здоров'я працівників;
- оцінка ризиків від регульованих і не регульованих впливів на середовище.
14 Функції екологічного аудиту це перевірка економіко-екологічної звітності; оцінка природоохоронної діяльності підприємства, надання аудиторських послуг, у тому числі видача рекомендацій щодо підвищення ефективності природоохоронної діяльності.
15. Інформаційно-вимірювальна система екологічного моніторингу – це розподілена система контролю важливих параметрів довкілля у різних складових середовища і об’єктах екосистеми, збору, оброблення даних і представлення результатів, що призначена для спостереження параметрів екологічного стану на об’єктах, попередньої обробки отриманих даних і передачу їх у базу даних.
16.Принципи моніторингу Принципи проведення моніторингу спеціально розроблені в рамках екологічного моніторингу як найбільш просунутого в реалізації. Розглянемо ці принципи і ті доводи на їх захист, які пропонують екологи. Принцип проблемної організації існує в протиставлення ідеї тотального моніторингу, вона знімає синдром "надлишку даних - нестачі інформації". Даний принцип реалізує ідею проблемного моніторингу. Навряд чи його можна сприймати як універсальний. Для частини систем моніторингу в більшій мірі підходить фоновий або управлінський моніторинг. Для моніторингу цін, напевно, не варто шукати спосіб проблемної організації. Принцип розвитку (відкритості для розвитку) - система здійсненності (виконання, завершення проектів і створення нових). Це принцип екологічного моніторингу. Він не може бути поширений на велику кількість інших систем моніторингу, оскільки існують стійкі задачі функціонування систем, для яких важлива стабільність і багаторічні результати з метою прогнозування або уточнення прогнозів. Принцип пріоритету управління - як протиставлення середовищного підходу. У тріаді "управління - моніторинг - експертиза" управлінню належить провідна роль, моніторинг та експертиза є дуже важливими, але забезпечують блоками. Управління розробляє цільові установки і окреслено контури проблеми, експертиза виступає в якості засобу проти можливої професійної вузькості вирішення проблеми. Одним з результатів моніторингу є знання, що передаються для прийняття рішень. Ймовірно, пріоритети управління є універсальним ознакою для моніторингу взагалі в тому випадку, якщо управління буде розглядатися в широкому сенсі цього слова і включатиме в себе формування або вплив на суспільну свідомість . Принцип цілісності - нерозривність тріади "управління - моніторинг - експертиза". Можна припустити, що точніше буде говорити про тріаду "управління - моніторинг - прогноз", оскільки експертиза - це все-таки процесуальне поняття. Принцип інформаційної відкритості - необхідна умова ефективності. Всі результати екологічних досліджень і спостережень повинні бути доступні для управлінців, підприємців, політиків, широкої громадськості. Користувачі повинні сформулювати свої вимоги при формуванні програм моніторингу. Інформаційна відкритість не може бути принципом будь-якого моніторингу. Частина моніторингу, безсумнівно, носить конфіденційний, замовний характер. Закритість деяких результатів моніторингу в освіті може залежати від кількох обставин. Отримання інформації для відкритого доступу та інформації тільки для системи управління має різну мотиваційну основу і може зміщувати оцінки, одержані при обстеженні соціальних систем. Частина інформації про освіту носить приватний, приватний характер, розголошення її здатне завдати шкоди особистості. У загальному вигляді проблема доступу до інформації моніторингу, безсумнівно, існує. Принцип оперативності - оперативності переробки й видачі інформації та оперативності прийняття рішень.
17. Система моніторингу - це відкрита інформаційна система,
пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих
екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних
екосистем; відвернення кризових змін екологічного стану довкілля і
запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.
18.Рівні екогеоінформаційної системи : верхній рівень становлять програмні модулі для підтримки прийняття рішень, середній – програмне забезпечення, що дає змогу здійснювати системний аналіз інформації про стан довкілля, нижній – модулі обробки первинної екологічної інформації.
19. Екологічний моніторинг – це комплексна система спостережень за станом навколишнього середовища, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом природних і антропогенних факторів.
20.Державна система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.
21. завданням екологічного моніторингу є
- спостерігання за станом біосфери;
- оцінка та прогноз її стану;
- визначення ступеню антропогенного впливу на навколишнє середовище;
- виявлення факторів та джерел впливу.
ТЕМА 19
1.Економічний механізм управління природокористування передбачає:
1)формування системи екологічних обмежень;
2)створення системи економічних важелів зменшення негативного впливу на довкілля;
3)розвиток економічного стимулювання;
4)створення системи фінансування природоохоронних заходів.
2.Економічні заходи забезпечення охорони навк. природного середовища передбачають:
а) взаємозв’язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним вико ристанням природних ресурсів та ефективністю заходів з охорони навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;
б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруд нювальних речовин у навколишнє природне середовище та на утворен ня і розміщення відходів;
г) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за використання при родних ресурсів, викиди і скиди забруднювальних речовин у навколиш нє природне середовище на утворення і розміщення відходів та інші види шкідливого впливу;
д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних ви дів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навко лишнього природного середовища;
є) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Збір за забруднення довкілля встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне серед овище і розміщення відходів.
4. Збір за спеціальне використання природних ресурсів встановлюється на основі нормативів зборів і лімітів їх використання. Нормативи збору за вико ристання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивнос ті, місце розташування, можливості переробки, знешкодження і утилізації відхо дів та інших факторів.
5. Фінансування природоохоронних заходів здійснюється за рахунок:
а) зборів за забруднення природного довкілля;
б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законо давства про охорону навколишнього природного середовища в резуль таті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством;
в) відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного се редовища, розмір яких визначається Верховною Радою України;
г) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень;
д) частини зборів за використання природних ресурсів, розмір яких визна чається ВР України за поданням Кабінету Міністрів України.
6.Стимулювання раціонального використання при родних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища в Україні здійснюється шляхом:
а)надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо раціонального викорис тання природних ресурсів та охорони навколишнього природного се редовища, при переході на маловідходні і ресурсо- і енергозберігаю чі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання і устаткування для утилізації та знешкодження відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднювальних речовин, виконанні ін ших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього при родного середовища;
б)надання на пільгових умовах короткотермінових і довготермінових по зичок для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального викорис тання природних ресурсів та охорони навколишнього природного се редовища;
в)встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих при родоохоронних фондів;
г)звільнення від оподаткування фондів охорони природного довкілля;
д)передачі частини коштів фондів охорони природного довкілля на до говірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи для гарантованого зниження викидів і скидів забруднюваль них речовин і зменшення шкідливих фізичних, хімічних та біологічних впливів на стан природного довкілля, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;
е)надання можливості отримання природних ресурсів під заставу.
7. Платність природокорис тування - передбачає плату за практично всі природні ресурси, забруднення навколишнього природного середовища, розташування в ньому відходів вироб ництва та за інші види впливів.
8. До заохочувальних заходів ма теріального стимулювання належать:
а)встановлення податкових пільг (сума прибутку, з котрого стягається пода ток, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає при родоохоронним видаткам);
б)звільнення від оподаткування екологічних фондів та природоохоронного майна;
в)застосування заохочувальних цін та надбавок на екологічно чисту про дукцію;
г)застосування пільгового кредитування підприємств, котрі ефективно здій снюють охорону довкілля (зниження відсотка за кредит або безпроцент не кредитування).
9. До заходів матеріального покарання належать:
- запровадження спеціального додаткового оподаткування екологічно шкід ливої продукції та продукції, що випускається із застосуванням екологіч но небезпечних технологій;
- штрафи за екологічні правопорушення.
10. Спектр економічних інструментів систематизують так:
I тип - інструменти, які примушують природокористувачів дотримуватися природоохоронних вимог і прийняття природоохоронних заходів.
II тип - заходи, що спонукають природокористувачів до захисту природи.
IIІ тип — економічні дії, які підтримують природокористувачів під час здій снення ними природоохоронних заходів.
11.До складових економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності належать:
- механізми зборів за забруднення довкілля та за спеціальне використання природних ресурсів;
- механізм відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законо давства про охорону довкілля;
- система державного бюджетного фінансування природоохоронних захо дів через головний розділ у складі Держбюджету «Охорона навколишньо го природного середовища та ядерна безпека», Державний республікан ський АР Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного се редовища у складі відповідних бюджетів.
12. Мета економічних механізмів природокористування та природоохорон ної діяльності це:
- стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля, раці онального та ощадливого використання природних ресурсів та зменшен ня енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції;
- створення за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та плате жів, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансу вання природоохоронних заходів та робіт.
13. Складові елементи економічного механізму природокористування - це
- плата за спеціальне використання природних ресурсів;
- плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля;
- система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (дер жавний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підпри ємств, іноземні надходження та інвестиції тощо);
- екологізація податкової і цінової систем;
- підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.
14. Формою вираження екологічних витрат є платежі використані під час ви робництва природні ресурси; платежі за використання навколишнього середо вища для розміщення шкідливих відходів виробництва; пільги під час вироб ництва екологічно безпечної продукції і застосування природоохоронної техні ки.
15. Плата за право користування природними ресурсами повинна залежати від умов, які визначають попит і пропозицію на цей ресурс на конкретній те риторії, і вилучатися у вигляді конкретного податку (збору) або плати за ліцен зію, що дає таке право, чи у вигляді орендної плати.
16. Плата за відтво рення природного ресурсу повинна залежати від середовищеутворювального значення і визначатися затратами на підтримання заданого рівня якості довкілля з урахуванням встановлених для конкретного регіону пріоритетів розвитку і фактора часу.
17. Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності.
18.Основні види платежів за ресурси:
- платежі за право користування природними ресурсами.
- плата за відтворення та охорону природних ресурсів.
- рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів за якістю чи за місцем їх розташування стосовно ринку.
- штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів.
- компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів із цільового вико ристання або погіршення їхньої якості, спричинене діяльністю цих підприємств.
- плата підприємств за використання середовища для розміщення відхо дів виробництва.
19. Економічна суть плати за забруднення полягає в тому, що:
забруднювач і споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати) економічні збитки від негативного екологічного впливу на здоров’я людей, об'єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, міський транспорт, зелені насадження тощо), сільськогосподарські угіддя, водні, лісові, рибні та рекреаційні ресурси, основні фонди промисловості тощо;
платежі за забруднення стали основою створення місцевих, республіканського АР Крим і Державного фондів охорони довкілля, незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохорон них заходів.
20. Плата за за бруднення навколишнього середовища встановлюється за:
- викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересув ними джерелами забруднення;
- скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та вну трішні морські води, а також у підземні горизонти, зокрема скиди, що про водяться підприємствами через систему комунальної каналізації; розмі щення відходів у навколишньому середовищі.
21. Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (забруднення). їх обчислюють за сумою різних за трат суспільства, пов’язаних зі змінами довкілля й проверненням до попередньо го стану, затрат на компенсацію шкоди здоров'ю людей.
22. Економічні збитки - величина комплексна. Найчастіше їх виражають су мою основних локальних збитків від погіршення здоров’я населення; комуналь ному господарству; сільському та лісовому господарствам; промисловості.
23.До основних груп інструментів екологічного менеджменту належать:
- податкові інструменти (пільгові чи дискримінуючі);
- інструменти системи кредитування (пільгові чи дискримінуючі);
- субсидії (прямі та непрямі) на державні екологічні проекти;
- екологічні платежі за викид (скид), захоронення шкідливих речовин, фі зичні та біологічні види забруднення середовища;
- цінові інструменти: екологічне цінове програмування, екоцінове регулю вання, екологічне цінове стимулювання;
- виплати за досягнення певних екологічних результатів і збереження ста ну середовища;
- продаж екологічних прав на викиди, економічна діяльність тощо;
- ринкові сертифікати: екологічні квоти, дозволи на виготовлення (продаж) певних обсягів продукції (послуг, робіт);
- екологічне страхування видів економічної діяльності, підприємницького ризику, еколого-економічних наслідків.
ТЕМА 20
Економічна оцінка екологічних збитків – це оцінка змін в економіці, що виникають у разі певного впливу внаслідок порушення основних функцій природи, тобто вона відображає вартість заходів на підтримання оптимального стану природної, соціальної і господарської підсистем та вартість збитків від антропогенного впливу.
Об’єктом економічної оцінки можуть бути всі види наслідків господарської діяльності (екологічні, соціальні, господарські), але тією мірою якою вони здійснюють вплив на економічне життя суспільства.
До складових екологічних витрат належать витрати на природоохоронні заходи у місці потенційного виникнення екологічних порушень та економічні збитки від екологічних порушень, що виникають внаслідок відмови від природоохоронних заходів.
Основними реципієнтами забруднення довкілля є населення, об’єкти житлово-комунального господарства, сільськогосподарські угіддя, лісові ресурси,елементи основних фондів промисловості і транспорту, рентні ресурси, рекреаційні ресурси.
Економічні збитки в процесі природокористування – це збитки які обчислюються у вартісній формі і завдаються відновлюваним і не відновлюваним при...
15.02.2014 18:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора