Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економіка і підприємництво
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Севастопольський інститут банківської справи
Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ)
Кафедра фінансів та кредиту
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни «Звітність у банку»
галузі знань 0305 – «Економіка та підприємництво»
для напряму підготовки 6.030508 – «Фінанси і кредит»
(«Банківські технології і процеси»)
Укладач:
к.е.н., М.А. Ребрик
Севастополь – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП 4
ЛК.01. ОСНОВИ СКЛАДАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ В УКРАЇНІ 6
1.1 Сутність і значення банківської звітності 7
1.2 Нормативно-правові основи складання звітності банків 8
1.3 Класифікація звітності комерційних банків 11
1.4 Зарубіжний досвід складання банківської звітності 16
1.5 Автоматизація подання банківської звітності 18
ЛК.02. МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 21
2.1 Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності 22
2.2 Міжнародні стандарти фінансової звітності 23
2.3 Користувачі банківської фінансової звітності 28
2.4 Загальні підходи до складання фінансової звітності у банках України 30
ЛК.03. ЗВІТ «БАЛАНС» 32
3.1 Загальна характеристика звіту «Баланс» 33
3.2 Порядок визнання та розкриття статей активів 33
3.3 Порядок визнання та розкриття статей зобов’язань 37
3.4 Особливості відображення у балансі власного капіталу 39
ЛК.04. ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ БАНКУ 41
4.1 Загальна характеристика та елементи звіту про фінансові результати 42
4.2 Методика складання звіту про фінансові результати діяльності банку 47
4.3 Теоретичні та методичні основи складання звіту про рух грошових коштів 48
ЛК.05. ЗВІТ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ І ПРИМІТКИ ДО ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ БАНКУ 51
5.1 Методика складання звіту про власний каптал 52
5.2 Структура та зміст приміток до фінансових звітів 53
5.3 Розкриття інформації про фінансові ризики у примітках до річної фінансової звітності 56
ЛК.06. КОРИГУВАННЯ ТА КОНСОЛІДАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ БАНКІВ 60
6.1 Методика коригування фінансової звітності. 60
6.2 Звітність за коригуючими проводками 62
6.3 Загальні підходи до складання консолідованої фінансової звітності банків 64
ЛК.07 ОСНОВИ СКЛАДАННЯ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ОБОРОТИ І ЗАЛИШКИ НА РАХУНКАХ 69
7.1 Значення статистичної звітності, що подається комерційними банками до НБУ 70
7.2 Концептуальні засади складання та подання статистичної звітності 70
7.3 Порядок складання форм звітності про обороти та залишки на рахунках 73
ЛК.08. СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ ЗА КРЕДИТНИМИ ТА ДЕПОЗИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ 77
8.1 Звіти про суми і процентні ставки за кредитними операціями 78
8.2 Звітність про якість кредитного портфеля банку 80
8.3 Звітність за резервами під кредитні ризики. 81
8.4 Порядок складання основних форм звітності за депозитними операціями 83
ЛК.09. ЗВІТНІСТЬ ЗА ОПЕРАЦІЯМИ БАНКУ З ГОТІВКОВИМИ КОШТАМИ, ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ ТА ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ 88
9.1 Звітність за касовими операціями 88
9.2 Основні форми звітності за операціями з іноземною валютою 90
9.3 Інформаційне забезпечення складання платіжного балансу 91
9.4 Звітність за операціями з цінними паперами. 94
ЛК.10. ЗВІТНІСТЬ ОРГАНАМ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИКИ ТА УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ БАНКІВ 96
10.1 Звітність, що надається банками у Державний комітет статистики України 96
10.2 Загальні підходи до формування управлінської звітності банків 98
10.3 Використання трансфертних цін для складання управлінської звітності 103
ЛК.11. ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ БАНКІВ 106
11.1 Загальна характеристика податкової звітності банків 106
11.2 Структура податкової декларації з податку на прибуток банку 106
11.3 Інші форми податкової звітності 107
ВСТУП
Дисципліна «Звітність у банку» є вибірковою за напрямом підготовки 6.030508 – «Фінанси та кредит» галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво».
Метою дисципліни є надання знань щодо специфіки організації підсумкової стадії облікового процесу у банках, формування звітних даних, методики і техніки складання основних форм звітності банків
Основними завданнями вивчення дисципліни «Звітність у банку» є: вивчення теоретичних основ організації звітності в банках, вирішення навчальних завдань, оволодіння практичним досвідом організації звітності в банках.
Визначене завдання можна деталізувати виділивши наступні його складові: вивчення теоретичних основ і нормативних документів зі складання банківської звітності; оволодіння методикою і технікою складання основних звітних форм; вивчення змісту основних форм звітності та порядку формування основних показників звітності; вивчення порядку подання, розгляду та затвердження звітних форм..
У результаті вивчення навчальної дисципліни «Звітність у банку» студенти повинні:
знати:
теоретичні основи складання та надання основних форм фінансової, статистичної, податкової та управлінської звітності;
законодавчу та нормативну базу, що регламентує процес складання та надання звітності банківськими установами;
вміти:
складати основні форми фінансової, статистичної, податкової та управлінської звітності банків;
грамотно аналізувати інформацію що наводиться у звітності банків.
Розподіл навчального часу за видами занять наведений в таблиці 1.
Таблиця 1 – Структура навчальної дисципліни «Звітність у банку»
Назви змістових модулів і тем
Кількість годин
денна форма
усього
у тому числі
л
п
лаб
інд
с.р.
Змістовий модуль 1. Основи складання банківської звітності та фінансова звітність банків
Тема 1. Основи складання банківської звітності в Україні
6
2
2
2
Тема 2. Фінансова звітність банків України
6
2
2
2
Тема 3. Звіт «Баланс»
7
2
2
3
Тема 4. Звіт про фінансові результати діяльності та звіт про рух грошових коштів банку
6
2
2
2
Тема 5. Звіт про власний капітал і примітки до фінансової звітності банку
7
2
1
4
Тема 6. Коригування та консолідація фінансової звітності банків
4
1
1
2
Разом за змістовим модулем 1
36
11
10
15
Змістовий модуль 2. Статистична, управлінська та податкова звітність банків
Тема 7. Основи складання статистичної звітності та звітність про обороти і залишки на рахунках
7
1
2
4
Тема 8. Звітність за кредитними та депозитними операціями
6
1
1
4
Тема 9. Звітність за операціями банку з іноземною валютою, цінними паперами та готівковими коштами
5
1
-
4
Тема 10. Звітність органам державної статистики та управлінська звітність банків
7
2
1
4
Тема 11. Податкова звітність банку
4
2
-
2
Модульна контрольна робота
7
-
2
5
Разом за змістовим модулем 2
36
7
6
23
Усього годин
72
18
16
38
ЛК.01. ОСНОВИ СКЛАДАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ В УКРАЇНІ
План
1.1 Сутність і значення банківської звітності
1.2 Нормативно-правові основи складання звітності банків
1.3 Класифікація звітності комерційних банків
1.4 Зарубіжний досвід складання банківської звітності
1.5 Автоматизація подання банківської звітності
Анотація
Сутність та призначення банківської звітності. Нормативно-правові основи складання звітності банків. Порядок подання та оприлюднення звітності. Класифікація банківської звітності. Порівняльна характеристика різних видів звітності. Структура звітності банків у розвинених країнах. Технологія автоматизаціі збирання і обробки звітних даних банків України.
Основні поняття
Банківська діяльність
Звітність банку
Облікова політика
Оперативна звітність
Платіжний баланс
Податкова звітність
Статистична звітність, що подається до Держкомстату України
Статистична звітність, що подається до НБУ
Управлінська звітність
Фінансова (бухгалтерська) звітність
Завдання для самостійної роботи
Розкрийте сутність питань, зазначених у анотації до лекції (усно).
Дайте визначення основним поняттям з тематики лекції (письмово).
Основні законодавчі та нормативні документи
№
Бібліографічний опис
Режим доступу
Методичні рекомендації щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України [Електронний ресурс] : затверджені постановою Правління НБУ від 06.09.2007 № 324
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0324500-07
Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України [Електронний ресурс] : затверджені постановою Правління НБУ від 19.03.2003 № 124
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0353-03
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/za353-03
Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс] : Закон України від 07.12.2000 № 2121-III
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/print1359095255946740
Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні [Електронний ресурс] : Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/996-14/print1359095255946740
Про Національний банк України [Електронний ресурс] : Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/679-14/print1359095255946740
Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України [Електронний ресурс] : положення, затверджене постановою Правління НБУ від 30.12.1998 № 566
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0056-99/print1359095255946740
Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України [Електронний ресурс] : інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 24.11.2011 № 373
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1288-11/print1359095255946740
1.1 Сутність і значення банківської звітності
В економічній науці поняття звітності трактується за двома напрямами.
З одного боку, звітність є економічною інформацією про фінансово-господарську діяльність юридичних осіб. З іншого – звітність є елементом методу бухгалтерського обліку. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.
Савченко Т.Г., визначає звітність банку як систему форм фінансової, статистичної, управлінської та податкової звітності які переважно відображають результати банківської діяльності, а також розкривають інформацію щодо господарських операцій банку.
У сформульованому визначенні є два суттєві аспекти:
1) звітність банку необхідно розглядати комплексно у розрізі наведених у визначенні 4 видів звітності;
2) відображення у більшості звітних форм результатів саме банківської діяльності (сутність даного виду діяльності розкрито у статті 2 закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000).
Так, діяльність банку складається із безпосередньо банківської та інших видів діяльності.
Зміст банківської діяльності полягає у залученні у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Тобто сутність банківської діяльності полягає у здійсненні банком специфічних функцій фінансового посередника.
Інші види діяльності банку спрямовані на забезпечення його функціонування як звичайного господарюючого суб’єкта: трудові відносини з працівниками; формування основних фондів, сплата податків і т.д.
Таким чином, усю звітну інформацію банку можна умовно поділити на дві частини: по-перше, дані які відображають результати здійснення банківських операцій; по-друге, інформація щодо інших видів діяльності банку.
Даний розподіл, у більшості випадків у явному вигляді не прослідковується у розрізі видів та форм звітності. З іншого боку, переважна частина форм звітності банку містить значний обсяг інформації щодо результатів здійснення саме банківських операцій і мають специфічний зміст та окремий порядок формування і подання у порівнянні із звітністю інших юридичних осіб.
Кузьмінська О.Е. зазначає, що звітність банку – важливий інструмент управління, який відображає результати діяльності банку, його майновий і фінансовий стан, дотримання банком фінансової дисципліни при виконанні передбачених статутом операцій, забезпеченість відповідними джерелами коштів для своєчасного виконання зобов’язань і розвитку банку.
Отже, звітність банку є важливим інструментом управління та контролю за діяльністю окремої банківської установи та банківської системи в цілому.
Звітність, яка складається банком необхідна для:
надання керівництву банку можливості оцінити проведені операції, їх результати, визначити подальшу політику щодо поточної діяльності;
надання можливості акціонерам проконтролювати дотримання своїх інтересів при реалізації облікової політики банку;
отримання клієнтами та контрагентами банку необхідної для налагодження ефективних взаємовідносин інформації;
контролю Міністерства доходів і зборів України за правильністю розрахунку та повноти сплати податків і зборів;
надання інформації Національному банку України з метою:
оцінки та прогнозування діяльності банківської системи;
аналізу ефективності грошово-кредитної політики держави;
відстеження розвитку валютного ринку та операцій з іноземною валютою;
здійснення нагляду за діяльністю банків;
складання платіжного балансу України і т.д.
Специфіка банківської звітності полягає у наступному:
обсяг звітної інформації, що передають банки набагато більший за звітність інших суб’єктів господарювання (більш детальний державний та внутрішньобанківський контроль у зв’язку із підвищеною ризикованістю та значним колом клієнтів банків);
специфіка банківської діяльності обумовлює необхідність введення окремого плану рахунків бухгалтерського обліку у банку та, як наслідок, визначає особливості у методиці формування звітної інформації комерційного банку;
публічність значного обсягу звітної інформації банків;
посилення значення звітності банків в умовах фінансової кризи.
1.2 Нормативно-правові основи складання звітності банків
Загальні основи складання звітності банку (фінансова, статистична та оперативна) регулюються наступними Законами України:
«Про Національний банк України» від 20.05.1999;
«Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 (розділ 4, глава 13);
«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999.
Також можна виділити наступні нормативно-правові документи, що регламентують складання банківської звітності:
Положення «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» (пункт 3.1), затверджене постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998
Інструкція «Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», затверджена постановою Правління НБУ № 373 від 24.11.2011
«Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України», затверджені постановою Правління НБУ № 124 від 19.03.2003
«Методичні рекомендації щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України», затверджені постановою Правління НБУ № 324 від 06.09.2007.
ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає загальні принципи складання звітності та врегульовує основні організаційні аспекти даного процесу як для банків так і для інших юридичних осіб в Україні.
Визначається, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку [4].
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Відповідно до ЗУ «Про Національний банк України», до функцій НБУ належать встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; а також організація створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу [5].
Так, НБУ встановлює обов’язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.
Згідно з ЗУ «Про банки та банківську діяльність», уточнюється, що банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 3].
Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються банком для складання та подання фінансової звітності [4].
Національний банк України встановлює для банків [3]:
1) форми звітності та методику її складання;
2) періодичність та строки подання звітності;
3) структуру пояснювальної записки;
4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;
5) методику складання консолідованої звітності.
Банк зобов’язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.
НБУ має право вимагати від банку подання консолідованої звітності [5] (фінансової звітності, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці [4]) .
Крім того, НБУ має право вимагати інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання законодавства.
НБУ має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності [3].
Отже для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків, банківських об’єднань та юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку, а також від осіб, стосовно яких Національний банк здійснює наглядову діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформацію про їх діяльність та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Надана банками та іншими суб’єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
Наприклад, з метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики платіжного балансу Національний банк:
1) публікує в друкованих органах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щорічний та квартальні баланси Національного банку;
2) видає щомісячний статистичний бюлетень та журнал «Вісник Національного банку України»;
3) публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці;
4) надає для опублікування інформацію з питань грошово-кредитної і банківської статистики та статистики платіжного балансу відповідно до міжнародних договорів;
5) забезпечує щомісячне інформування громадськості про рішення Правління Національного банку стосовно процентних ставок та умов проведення трансакцій з банками та про факти, які є важливими для осіб, що функціонують на фінансовому ринку, а також про здійснювану ним політику рефінансування, валютну політику, в тому числі публікує інформацію про: надані банкам кредити (на строк більше 30 календарних днів) з обов’язковим зазначенням суми кредиту, типу наданого забезпечення та дати відповідного рішення Національного банку; здійснення валютних інтервенцій з обов’язковим зазначенням виду операції (купівля/продаж іноземної валюти), обсягу операції, виду валюти та курсу валютної інтервенції.
Національний банк інформує громадськість про свою діяльність шляхом опублікування відповідних відомостей на офіційному сайті та в офіційному виданні Національного банку, проведення керівниками Національного банку прес-конференцій, виступів на радіо і телебаченні та в інший передбачений законом спосіб.
Крім того, НБУ розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про власників істотної участі у банках.
1.3 Класифікація звітності комерційних банків
Звітність є складовою методу обліку та його завершальним етапом. Звітність складається на підставі даних усіх видів господарського обліку – бухгалтерського, статистичного і оперативного, забезпечуючи відображення всіх підсумкових даних щодо господарських операцій, проведених у звітному періоді. Таким чином, класифікація звітності комерційних банків значним чином обумовлюється структурою системи обліку в банку.
Згідно з Положенням «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» [6], система обліку включає бухгалтерський (фінансовий), управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.
Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про стан активів і зобов’язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Зміни у фінансовому обліку не впливають на податковий облік.
Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною фінансовою і нефінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю й використання своїх ресурсів.
Управлінський облік ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності і структури управління. Банки самостійно обирають метод обліку затрат та калькулювання собівартості послуг (робіт), визначають зміст внутрішньої звітності, а також строки її подання на різні рівні управління. При організації управлінського обліку повинна забезпечуватися ідентичність інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.
Податковий облік ведеться відповідно до Податкового кодексу України і використовується для складання податкової звітності. Зміни в податковому обліку не впливають на бухгалтерський облік.
Отже, на основі даних бухгалтерського обліку складають бухгалтерську звітність. Відповідно до складових бухгалтерського обліку бухгалтерську звітність поділяють на фінансову, управлінську і податкову.
На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність.
Фінансова (бухгалтерська) звітність – це система взаємопов’язаних узагальнених показників, що відображають фінансовий стан банку та результати його діяльності за звітний період [6].
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, зрозумілої, достовірної та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку, материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці [7].
До складу фінансової звітності входять: бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до фінансових звітів.
На основі даних управлінського обліку складається управлінська звітність – звітність про стан та результати діяльності банку, яка використовується керівництвом (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень.
Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами та оцінювати ризики.
Ведення податкового обліку дає змогу складати податкову звітність, що використовується для визначення сум податків та зборів, які підлягають сплаті банком, а також для здійснення контролю податковими органами за правильністю їх розрахунку.
На основі статистичного обліку складається статистична звітність, що надається Національному банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також органам Державного комітету статистики, і містить деталізовану інформацію про здійснені банком операції в розрізі їх видів і контрагентів (класифікація за формами власності, видами економічної діяльності, галузями економіки, інституційними секторами економіки тощо).
Статистична звітність, що подається до Національного банку України використовується для забезпечення інформаційної основи виконання даним державним органом своїх функцій: розробки та реалізації грошово-кредитної політики, банківського нагляду, складання платіжного балансу і т. д.
Так, згідно з ЗУ «Про Національний банк України», НБУ з метою виконання регулятивних та наглядових функцій визначає форми звітності (у тому числі консолідованої), порядок її складання та подання до Національного банку, які є обов’язковими до виконання усіма суб’єктами господарювання, в тому числі [5]:
1) для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських об’єднань, – для складання грошово-кредитної і банківської статистики;
2) усіх суб’єктів господарської діяльності (резидентів і нерезидентів) – для складання статистики платіжного балансу та здійснення валютного контролю.
Статистична звітність для складання грошово-кредитної статистики має такі напрямки:
загальнобанківська статистика;
монетарна статистика (грошово-кредитна);
статистика банківського нагляду;
статистика операцій з іноземною валютою;
емісійно-кредитна статистика;
статистика готівково-грошового обігу.
Статистика платіжного балансу є інструментом узагальнюючої оцінки економічного стану країни та ефективності її господарських зв’язків. Функція складання платіжного балансу держави, розроблення методологічної і методичної бази для його аналізу і прогнозування покладена на Національний банк України.
Платіжний баланс – звітність, яка відображає результати зовнішньоекономічної діяльності держави за визначений період часу та джерела її фінансування. У платіжному балансі фіксуються всі операції між резидентами і нерезидентами держави, коли потоки товарів та капіталів перетинають кордони економічної території України.
Звітність для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України надають уповноважені банки та підприємства, що мають рахунки в іноземних банках, здійснюють клірингові, холдингові операції з нерезидентами України.
Статистична звітність, що подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб використовується для виконання Фондом покладених на нього функцій (зокрема, для розрахунку суми зборів, що підлягають сплаті до Фонду, відстеження якості активів банку, величини його капіталу тощо).
Для складання форми звітності використовуються дані бухгалтерських балансів, аналітичних рахунків бухгалтерського обліку з урахуванням значень параметрів аналітичного обліку. Балансові звіти та інші окремо визначені Фондом форми звітності надаються учасником Фонду через Національний банк України відповідно до договору про співпрацю між Національним банком та Фондом.
Статистична звітність, що подається до Державного комітету статистики України використовується для формування статистичних даних в цілому по економіці держави: ця звітність містить інформацію, яка є типовою для будь-якого суб’єкта господарювання. Така звітність включає дані про фінансові результати діяльності, чисельність працюючих, використання робочого часу, оплату праці, наявність основних фондів, капітальні вкладення, діяльність обчислювальних центрів, використання обчислювальної техніки, кількість автотранспорту, а також іншу інформацію.
Складається статистична звітність у грошовому вимірі в національній валюті в одиницях, встановлених для кожної форми окремо. Джерелом інформації для її складання є дані синтетичного і аналітичного обліку.
Як зазначалося, НБУ має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності [3]. Метою її складання є забезпечення оперативною інформацією відповідних структурних підрозділів НБУ про стан активів і пасивів кожного банку (включаючи позабалансові вимоги і зобов’язання), а також про найважливіші операції, проведені банком за день.
Також звітність банку може бути про класифікована й за іншими ознаками.
1. За періодичністю надання розрізняють:
звітність, що надається за запитом
поточну (щоденну, двотижневу, місячну)
квартальну;
річну звітність.
Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. За запитом надається інформація НБУ банками, які знаходяться в режимі фінансового оздоровлення, а також у разі виникнення потреби у додатковій інформації, не передбаченій у періодичній звітності.
2. За категорією користувачів розрізняють звітність, яка надається:
керівництву банку, Національному банку України та його установам;
міжнародним фінансово-кредитним установам;
зарубіжним і вітчизняним банкам при запровадженні кореспондентських відносин;
акціонерам та клієнтам банку;
податковим органам.
3. За способом надання розрізняють звітність, що відсилається:
у електронному вигляді (файли звітності або у некодованому вигляді);
на паперових носіях (поштою або особисто).
У сучасних умовах автоматизації банківських операцій звітність надається переважно у вигляді файлів засобами електронної пошти. Такий спосіб передачі звітної інформації в межах банківської системи дозволяє:
заощаджувати час на підготовку та передачу звітної інформації;
виключити дублювання звітної інформації;
впровадити систему показників комплексного аналізу та аналізу окремих напрямків діяльності банків.
На паперових носіях надається звітність, яка складається на вимогу НБУ (за запитом), а також філіями банків України, що знаходяться за кордоном та уповноваженими банками для визначення розміру зовнішнього боргу і складання платіжного балансу держави. Також в паперовому вигляді подається фінансова звітність квартальна та фінансова звітність банків.
4. За суб’єктами, що подають звітність розрізняють звітність, що надається:
банківська група
банк-юридична особи;
балансові підрозділи банку;
центри відповідальності.
5. За рівнем публічності: повністю публічна (фінансова); частково публічна (статзвітність НБУ, податкова); не публічна (управлінська)
Порівняльна характеристика раніше виділених видів звітності банку за розглянутими ознаками наведена у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Порівняльний аналіз видів звітності комерційного банку
Класифікаційна ознака
Вид звітності
Фінансова
Статистична
Управлінська
Податкова
Оперативна
Періодичність надання
Квартальна;
річна.
Щоденна; тижнева;
декадна; двотижнева;
місячна; квартальна;
піврічна; річна.
Не регулюється.
Місячна;
квартальна;
річна.
Не регулюється
Основні категорії користувачів
Акціонери, НБУ,
контрагенти та
клієнти банку,
інші користувачі.
Щодо банківських
операцій НБУ,
МВФ та інші
користувачі.
Щодо господарських
операцій
Держкомстат.
Менеджери
вищої та
середньої ланок.
Державна
податкова
адміністрація,
керівництво
банку.
Підрозділи НБУ
Рівень публічності
Повністю
публічна.
Частково публічна в
агрегованому вигляді.
Не публічна.
Не публічна.
Не публічна.
Спосіб надання
Електронною
поштою та на
паперових носіях.
Переважно
електронною
поштою, на паперових
в окремих випадках.
Не
регулюється.
В паперовому та
електронному
вигляді.
Не
регулюється.
Суб'єкти, що подають звітність
Балансові
підрозділи
банку; юридичні
особи;
материнські
банки.
Балансові підрозділи
банку;
банки-юридичні
особи.
Центри
відповідальності
банку.
Балансові
підрозділи
банку;
банки-юридичні
особи.
Підрозділи
банку;
банки-юридичні
особи.
1.4 Зарубіжний досвід складання банківської звітності
Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів, зокрема банків, мають принципове значення у глобалізованій світовій економічній системі.
У кожній країні діє система правових актів, які регламентують різні аспекти банківської діяльності.
Особливості історичного розвитку та вплив різних політико-економічних чинників зумовили специфіку банківського законодавства, методів контролю за роботою банків та форм звітності у різних країнах світу. Перелік звітів, які складають комерційні банки в країнах з розвиненою ринковою економікою відрізняється, але методика їх складання подібна (табл. 1.2). Це дозволяє банкам ефективно співпрацювати та стимулює інвестиційні та інтеграційні процеси у банківському секторі економіки.
Таблиця 1.2 – Органи контролю та звітність закордонних банків
Країна
Основні органи контролю
Звіти про фінансовий стан і прибутки
Бельгія
Міністерство фінансів;
Банківська комісія;
Банк Бельгії.
Повний баланс і звіт про прибуткам і збитках – щорічно;
звіт про прибутки і збитки – щоквартально;
скорочений баланс – щомісячно
Канада
Бюро нагляду за фінансовими установами + палата общин Парламенту
Баланс і звіт про прибутки і збитки — щоквартально; скорочений баланс — щомісячно;
відомості про власників нерухомості і баланс з подвійною аудиторською перевіркою – раз на рік
Німеччина
Федеральне відомство по контролю над банками (при Міністерстві фінансів);
Німецький федеральний банк.
Річний і місячний звіти про фінансове положення;
річний, квартальний і щомісячний звіти про великі позики.
Франція
Комітет з регулювання банків;
Банківська комісія;
Комітет з кредитування (всі комітети очолюються Управляючим банком Франції)
Основна звітність – раз на півроку;
скорочений баланс – щомісячно;
регулярні звіти про великі кредити
Італія
Міжміністерський комітет з кредитів і заощаджень (на чолі з міністром Казначейства);
Банк Італії
Скорочений баланс – щомісячно;
квартальний звіт про депозити і позики;
річний баланс і звіт про прибутки і збитки
Японія
Бюро банків при міністерстві фінансів;
Банк Японії
Річний баланс і звіт про фінансовий стан;
звіт про доходи раз на півроку
Швейцарія
Федеральна банківська комісія
Річний баланс, завірений аудиторською фірмою
Продовження таблиці 1.2
Країна
Основні органи контролю
Звіти про фінансовий стан і прибутки
Великобританія
Банк Англії
Річний баланс, завірений аудиторською фірмою,
звіт про деякі види операцій – негайно після здійснення
США
ФРС;
Контролер грошового обігу;
Федеральна корпорація по страхуванню депозитів;
50 банківських департаментів штатів.
Повні квартальні звіти про фінансовий стан і доходи (єдина країна).
Можна виділити 3 основні напрями уніфікації банківської звітності на міжнародному рівні:
1. Впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ; МСБО);
2. Застосування рекомендації МВФ щодо складання платіжного балансу держави;
Розробкою платіжного балансу на рівні МВФ займається комітет зі статистики платіжного балансу (IMF Committee on Balance of Payments Statistics), а також різноманітні групи технічних експертів. Комітет засідає щонайменше раз на рік. На засіданнях комітету обговорюються питання стосовно методології платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції, а також методики складання окремих статей зазначених звітів. Результати засідань публікуються на сайті та у друкованих виданнях МВФ. Кожного року комітет також складає річні звіти, в яких наводиться огляд тенденцій платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції країн-учасниць МВФ, а також зазначаються результати роботи комітету за поточний рік і плани на наступний.
3. Стандартизація підходів до банківського нагляду на основі рекомендацій Базельського комітету.
1.5 Автоматизація подання банківської звітності
Переважна частина звітної статистичної інформації надається комерційними банками до НБУ електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних показників.
Під економічним показником розуміють об’єктивну характеристику фінансово-господарської діяльності банківської установи, значення якої розраховується на базі формалізованого алгоритму або береться безпосередньо з баз даних банку.
Розрізняють:
1. Економічні показники, що базуються на балансових даних і які можна отримати з даних бухгалтерського обліку банківських операцій і які автоматично формуються у базі даних автоматизованих банківських систем.
2. Економічні показники, значення яких не можна отримати за даними бухгалтерського обліку і які автоматично відбираються з бази даних автоматизованих банківських систем без ручного вводу або коригування.
Для кожного економічного показника визначений регламент подання, обов’язковий для постійного використання в автоматизованих банківських системах.
Економічні показники можуть надаватись на вимогу НБУ.
Технологія автоматизованого збору і обробки звітної інформації базується на формуванні економічних показників програмами інтегрованими з ОДБ. Дана технологія реалізується на основі використання відповідних параметрів аналітичних рахунків.
Перелік параметрів аналітичного обліку та порядок їх застосування регулюється Додатком
17.04.2014 19:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора