Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
планування діяльності підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Менеджмент міжнародної туристичної діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний університет
ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Конспект лекцій
для студентів економічних спеціальностей
всіх форм навчання
Суми
Вид-во СумДУ
2008
Планування діяльності підприємства: Конспект лекцій / Укладач О.Ю. Древаль. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 146 с.
Кафедра управління
ЗМІСТ
C.
ВСТУП
7
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
8
1.1 Підприємство як об'єкт планування
8
1.1.1 Роль і місце планування в управлінні підприємством
8
1.1.2 Об'єкти і предмет планування на підприємстві
9
1.1.3 Організація планування на підприємстві. Структура планових органів
12
1.2 Система планування на підприємстві
13
1.2.1 Принципи планування
13
1.2.2 Методи планування
14
1.2.3 Форми планування. Система планів підприємства
16
1.2.4 Стратегія розвитку підприємства
17
1.2.5 Тактичне планування
19
1.3 Основи прогнозування
21
1.3.1 Суть і принципи прогнозування
21
1.3.2 Види прогнозування та класифікація прогнозів
22
1.3.3 Методи прогнозування
24
1.4 Інформаційна та нормативна база планування
26
1.4.1 Інформаційне забезпечення планування
26
1.4.2 Сутність норм та нормативів. Їх класифікація
27
1.4.3 Система економічних норм і нормативів
29
1.5 Оперативно-календарне планування
30
1.5.1 Зміст і завдання оперативно-календарного планування
30
1.5.2 Системи оперативно-календарного планування
32
1.5.3 Розроблення оперативних планів виробництва
35
1.6 Бізнес-планування
36
1.6.1 Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану
36
1.6.2 Зміст бізнес-плану
37
1.6.3 Реалізація бізнес-плану на підприємстві
42
РОЗДІЛ 2 ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
44
2.1 Планування обсягів продажу
44
2.1.1 Цілі й завдання плану реалізації продукції
44
2.1.2 Дослідження кон'юнктури ринку
45
2.1.3 Планування асортименту. Оцінка конкурентоспроможності товару
47
2.1.4 Планування ціни
52
2.2 Планування виробничої програми
55
2.2.1 Зміст і порядок розроблення плану виробництва
55
2.2.2 Планування виробничої програми в натуральному вираженні
57
2.2.3 Планування виробничої програми у вартісному вираженні
58
2.2.4 Валовий та внутрішньозаводський оборот
62
2.3 Планування виробничої потужності
62
2.3.1 Визначення поняття “виробнича потужність”
62
2.3.2 Види виробничої потужності
64
2.3.3 Методика розрахунку виробничої потужності в різних типах виробництва
65
2.3.4 Показники використання виробничої потужності
69
2.4 Планування потреби в персоналі
70
2.4.1 Зміст, завдання та технологія планування потреби в персоналі
70
2.4.2 Планування продуктивності праці
72
2.4.3 Методи планування продуктивності праці
74
2.4.4 Планування кількості персоналу
78
2.5 Планування коштів на оплату праці
82
2.5.1 Мета й завдання планування коштів на оплату праці
82
2.5.2 Склад коштів на оплату праці
83
2.5.3 Методи визначення планового фонду заробітної плати
86
2.6 Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах
91
2.6.1 Цілі, завдання і зміст планування матеріально-технічного забезпечення підприємства
91
2.6.2 Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах
92
2.6.3 Дослідження ринку матеріально-сировинних ресурсів та вибір постачальника
94
2.6.4 Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів
96
2.7 Планування виробничої інфраструктури
99
2.7.1 Виробнича інфраструктура та планування діяльності її підрозділів
99
2.7.2 Система технічного обслуговування
101
3 ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
104
3.1 Планування собівартості продукції
104
3.1.1 Мета, завдання та послідовність планування витрат виробництва
104
3.1.2 Класифікація й облік витрат виробництва
105
3.1.3 Методи планування собівартості
106
3.1.4 Методика розрахунку економії витрат за окремими факторами
110
3.2 Планування фінансових результатів
114
3.2.1 Зміст і завдання фінансового плану
114
3.2.2 Планування прибутку
117
3.2.3 Планування розподілу прибутку
121
3.3 Планування інвестиційної діяльності підприємства
123
3.3.1 Сутність інвестицій й інвестиційного процесу
123
3.3.2 Методика оцінки інвестиційних проектів
124
3.4 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
127
3.4.1 Планування організаційно-технічного розвитку підприємства
127
3.4.2 Планування реалізації заходів організаційно-технічного розвитку та показники оцінки їх ефективності
130
3.5 Планування оновлення продукції
133
3.5.1 Завдання та зміст планування оновлення продукції
133
3.5.2 Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва
137
3.5.3 Економічна ефективність оновлення продукції та вибір оптимального варіанта технологічного процесу
139
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
144
ВСТУП
Метою вивчення дисципліни є оволодіння знаннями й уміннями у сфері планування діяльності підприємства.
Завданнями дисципліни є: освоєння студентами основних принципів і методів планування виробничо-господарської діяльності підприємства, уміння виконати техніко-економічне, стратегічне планування і диспетчерування виробництва, придбання навичок розроблення бізнес-планів, вивчення основ стратегічного планування і прогнозування.
У результаті вивчення дисципліни студент повинний знати: методологічні основи планування, закономірності і принципи планування; організаційні форми і структуру окремих видів планування, інформаційне і програмне забезпечення; оцінку ефективності розроблювальних планів, організацію планової роботи на підприємстві, бізнес-планування.
Студент повинен уміти: організовувати внутрішньофірмове планування, використовувати різноманітні засоби і методи планування; планувати інноваційну й інвестиційну діяльність; здійснювати планування продажів, розробляти виробничу програму; визначати потребу в персоналі, планувати зростання продуктивності праці на підприємстві; планувати фонд оплати праці; визначати потребу в матеріально-технічних ресурсах; планувати витрати виробництва та реалізації продукції; планувати прибутки підприємства, його рентабельність, оцінювати фінансовий стан підприємства; прогнозувати техніко-економічний і соціальний розвиток підприємства; здійснювати поточну перевірку виконання планів та їх аналіз.
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ПЛАНУВАННЯ
1.1.1 Роль і місце планування в управлінні підприємством
Функція планування в системі управління підприємством є однією з головних, центральних функцій, що визначає кінцеві результати виробничо-збутової, економічної, фінансової й інвестиційної діяльності. У процесі планування визначаються основні напрямки розвитку підприємства. На основі маркетингових досліджень підприємство визначає види й обсяги продукції, що планує випускати, потребу в ресурсах та ефективність їх використання. Планування забезпечує підприємству основу для прийняття оптимальних управлінських рішень та знижує ризик, сприяє пошуку найбільш придатних напрямів дій.
Планування – це процес визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу та вибір оптимального шляху їх досягнення й ресурсного забезпечення.
Результатом процесу планування є план, який завдяки використанню певних ресурсів та виконанню певних дій повинен забезпечити досягнення бажаної мети.
План – це система взаємозалежних, об’єднаних загальною метою завдань, що забезпечують реалізацію цілей виробничої системи.
Планування об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам односпрямованості й скоординованості, що дозволяє найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно розв’язувати різноманітні завдання управління.
Для ринкових умов господарювання об’єктивними є більш високі вимоги до рівня наукової обґрунтованості різних видів планів.
Основними чинниками зростаючої ролі планування в умовах сучасного ринкового господарства є:
рухливість зовнішнього середовища;
збільшення розмірів підприємства та розширення напрямів його діяльності;
зростаюче значення часу;
обмеженість ресурсів;
комплексність господарських завдань та ін.
Застосування планування створює такі важливі переваги:
дає можливість передбачити різні майбутні ситуації та заздалегідь підготувати альтернативні варіанти плану розвитку підприємства;
поліпшує координацію дій в організації;
сприяє більш раціональному розподілу ресурсів;
чітко розмежовує обов’язки та відповідальність працівників підприємства за виконання планових завдань
поліпшує контроль в організації та ін.
1.1.2 Об’єкти і предмет планування на підприємстві
Процес планування діяльності підприємства має багато складових: виробництво і реалізація продукції, її собівартість, забезпеченість трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами, фінансові результати роботи, фінансовий стан підприємства, його інвестиційна діяльність. Саме це і формує об’єкт планування діяльності підприємства.
Планування охоплює всі види діяльності підприємства. Форми й види планування залежать від конкретних об’єктів планування.
Об’єктами планування на підприємстві є всі напрями його діяльності:
маркетингова;
інноваційна;
комерційна;
економічна;
соціальна;
виробнича;
екологічна.
Та чи інша діяльність підприємства може бути представлена як сукупність окремих функціональних процесів, кожен з яких також є об’єктом планування.
Успішна робота підприємства значною мірою залежить від забезпеченості його необхідними ресурсами та ефективності їх використання. Здійснення цього можливе на основі планування.
Предметом планування на підприємстві є його ресурси. У процесі планування встановлюються їх необхідність, оптимальна кількість, напрями та термін використання, режим споживання, засоби поповнення.
При плануванні розглядають такі групи ресурсів:
персонал;
виробничі фонди;
інвестиції;
інформацію;
час.
Основні напрямки планування персоналу на підприємстві: чисельність та структура; продуктивність праці (виробіток та трудомісткість); оплата праці; норми часу та виробітку; підготовка, перепідготовка кадрів; підвищення кваліфікації; стабільність кадрового складу; ефективність стимулювання.
При плануванні виробничих фондів виокремлюють основні й оборотні фонди. При плануванні основних виробничих фондів визначаються їх оптимальна величина, склад та структура, плануються заходи для підвищення інтенсивного й екстенсивного використання фондів, фондовіддача та фондомісткість; заходи щодо капітального ремонту і модернізації, виробнича потужність підприємства в цілому та окремих підрозділів, введення в дію нових виробничих потужностей, режими роботи та ремонту обладнання та ін.
При плануванні оборотних фондів визначаються номенклатура та величина запасів матеріально-технічних ресурсів, запасів незавершеного виробництва, напівфабрикатів власного виробництва, норми витрат товарно-матеріальних цінностей на виготовлення виробів та їх окремих елементів, ефективність використання матеріальних ресурсів, потреба в оборотних коштах та джерелах їх надходження.
Планування інвестицій передбачає визначення майбутніх обсягів та напрямів інвестування власних коштів. Залежно від характеру цінностей предметом планування є такі види інвестицій:
реальні – довгострокові вкладення коштів у матеріальне виробництво;
фінансові – придбання цінних паперів та майнових прав;
інтелектуальні, що передбачають вкладення коштів у персонал ( підготовку спеціалістів, придбання ліцензій, ноу-хау, наукові розробки).
Наявність інформаційних ресурсів є необхідною умовою ефективної діяльності підприємства. В умовах швидкої рухливості зовнішнього середовища особливе значення приділяють інформаційним технологіям. У планах передбачаються джерела та засоби отримання інформації, засоби обробки інформації, інформаційні потоки.
Планування будь-яких заходів пов’язане з визначенням часу на їх виконання, дати початку та закінчення. Також час як ресурс наявний при прийнятті будь-яких планових рішень. Час може розглядатися як мета та обмеження. Фактор часу наявний у всіх показниках, що характеризують діяльність підприємства.
Наявність предмета і об’єкта планування на підприємстві дозволяє сформувати систему показників планування. При формуванні конкретного показника беруть участь процес, підрозділ та комбінація ресурсів.
1.1.3 Організація планування на підприємстві. Структура планових органів
Відповідно до законодавства України сучасне вітчизняне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку.
Організація планово-економічної роботи багато в чому залежить від розміру й типу підприємства. На малих підприємствах не існує глибокого поділу управлінських функцій і вищі керівники самостійно визначають всі деталі планування й організації виробництва.
На великих і середніх підприємствах розроблення стратегічних, тактичних і календарних планів здійснюється з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами різних служб, підпорядкованості управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого.
Успішність, ефективність системи планування визначається, значною мірою, рівнем її організації, яка спрямована на планомірне поєднання основних елементів системи планування, включаючи такі компоненти:
плановий персонал;
механізм планування;
процес обґрунтування, прийняття та реалізацію планових рішень;
засоби, що забезпечують процес планування ( інформаційне, технічне, математико-програмне та організаційне).
Організаційна структура планування може мати такі форми:
організаційну структуру з централізованими функціями планування;
організаційну структуру з децентралізованими функціями планування.
Організаційно-централізоване планування на більшості великих і середніх підприємств здійснюється «зверху вниз». При такому підході планові стратегії розробляються на вищому рівні управління, де визначаються цілі, основні напрямки й головні господарські завдання розвитку підприємства й проводиться взаємоузгодження нових пропозицій і механізму їх реалізації. Наступним етапом ці цілі, завдання й показники в більш деталізованій конкретній формі включаються в плани підрозділів. Це вже технологічне планування, що встановлює пропорції й обсяги виробництва за всіма видами продукції, що випускається. Після узгодження планових завдань із конкретними виконавцями плани остаточно затверджуються вищим керівництвом підприємства.
Децентралізоване планування (планування «знизу наверх») здійснюється від планів на місцях через плани підрозділів до загального плану шляхом узгодження, об’єднання і корегування. Цілі, стратегії й виробничі плани формуються підрозділами підприємств. До прерогативи планового відділу входять тільки встановлення форм планових документів і координація планової діяльності оперативних підрозділів. Однак навіть при плануванні «знизу наверх» стратегічні ідеї можуть бути висунуті керівництвом підприємства.
1.2 СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.2.1 Принципи планування
Характер і зміст планової діяльності на підприємстві визначають принципи планування. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи підприємства й зменшує ймовірність негативних результатів планування.
Поряд із загальними принципами управління існують і специфічні принципи планування, а саме:
1) принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. Виділяють п’ять основних цілей (або груп цілей) підприємства:
- господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва;
- виробничо-технологічні, що відображають функціональне призначення підприємства;
- науково-технічні, що забезпечують науково-технічний прогрес;
- соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства;
- екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції без шкідливого впливу на навколишнє середовище;
2) принцип системності. Він означає, що планування є цілісною системою планів і охоплює всі сфери діяльності підприємства;
3) принцип науковості. Вимагає врахування перспектив науково-технічного прогресу й застосування науково обґрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів;
4) принцип безперервності. Означає паралельне поєднання поточного й перспективного планування;
5) принцип збалансованості плану. Указує на кількісну відповідність між взаємозалежними (взаємозв’язаними) розділами й показниками плану, між необхідними та наявними ресурсами;
6) принцип гнучкості. Означає, що плани повинні бути гнучкими, тобто їх можна змінювати відповідно до зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства.
1.2.2 Методи планування
Методи планування – це сукупність засобів, прийомів, процедур, за допомогою яких здійснюється розроблення планів підприємства.
На підприємстві використовується комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.
Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів:
- нормативний метод – планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів;
- балансовий метод – цілеспрямоване узгодження напрямків використання ресурсів із джерелами їх утворення (надходження) за всією системою взаємозалежних матеріальних, фінансових і трудових балансів;
- факторний метод – на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни планових показників;
- матричний метод – шляхом побудови моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами й показниками;
- економіко-математичного моделювання із засто-суванням ЕОМ – розробляється кілька варіантів плану, в якому показники окремих найбільш важливих розділів мають бути оптимізовані;
метод екстраполяції – виявлені в минулому тенденції розвитку підприємства поширюються на майбутній період;
Рисунок 1.2.1 - Приклад планування обсягу реалізації за допомогою методу екстраполяції
- метод інтерполяції – підприємство встановлює мету на майбутнє і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники.
Для досягнення 40% частки ринку до п+7 року необхідно:
збільшення торгових посередників та торгових точок збуту до …до п+3 року для досягнення 25% частки ринку;
збільшення обсягу реклами на … % до п+5 року для досягнення 30% частки ринку;
і т.д.
Рисунок 1.2.2 - Приклад планування частки ринку за допомогою методу інтерполяції
1.2.3 Форми планування. Система планів підприємства
Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне (довгострокове й середньострокове) і поточне (короткострокове) планування. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні, достовірності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.
Довгострокове планування визначає загальну стратегію підприємства, основні напрямки його діяльності. При складанні плану вивчаються варіанти розширення виробництва та зниження витрат. Прогнозуються зміни в номенклатурі продукції й уточнюється політика у функціональних сферах. Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, складання довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики.
Середньострокове планування – це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є досить умовною й неоднозначною. Середньострокове планування враховує можливості усіх підрозділів на основі їхньої власної оцінки. Розробляються план підприємства з маркетингу, план виробництва, план з праці й фінансовий план.
Поточне планування полягає у розробленні планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди ( рік, півріччя, квартал, місяць) і передбачає планування обсягу виробництва, плану з праці й заробітної плати, планування матеріально-технічного забезпечення, собівартості, прибутку, рентабельності тощо.
Залежно від змісту планових рішень розрізняють:
стратегічне планування;
тактичне планування;
оперативне планування;
бізнес-планування.
Зміст та сутність кожного виду планування розглянуті нижче).
1.2.4 Стратегія розвитку підприємства
Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві.
Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення.
Метою розроблення стратегії розвитку підприємства є виявлення основних напрямків його ефективного функціонування на підставі максимальної реалізації існуючого науково-технічного потенціалу у взаємозв’язку із внутрішньовиробничими резервами й зовнішнім навколишнім середовищем.
Основними завданнями формування стратегії підприємства є:
- вибір ефективних напрямків господарської діяльності, які необхідно розвивати;
- визначення обсягу капітальних вкладень та інших ресурсів, необхідних для здійснення обраних напрямків господарської діяльності;
- оцінка результатів віддачі.
Стратегічний план підприємства складається в такій послідовності:
1 Формування стратегічних цілей діяльності підприємства.
2 Аналіз ділового навколишнього середовища та ринкових чинників (попиту, пропозиції, рівня конкуренції).
3 Формулювання генеральної стратегії й аналіз стратегічних альтернатив.
4 Оцінка підприємницького потенціалу і перспектив розвитку фірми, їх адекватності цілям діяльності.
5 Розроблення ресурсних і функціональних стратегій: маркетингу, НДДКР, виробництва, організаційних змін, а також фінансова, соціальна й екологічна стратегія.
6 Практична реалізація плану, контроль і оцінка соціально-економічних результатів.
Стратегічний план підприємства складається з таких розділів:
1) цілі й напрямки діяльності;
2) поточні й довгострокові завдання;
3) генеральна стратегія;
4) функціональні стратегії;
5) опис найбільш важливих програм;
6) опис зовнішніх операцій;
7) обсяг капітальних вкладень і розподіл ресурсів;
8) формулювання резервних стратегій.
При складанні стратегічного плану використовується така інформація: обсяг річного продажу за групами товарів; річний прибуток і збитки за структурними підрозділами; річний обсяг експорту і його питома вага до загального обсягу продажу (реалізації); частка ринку; обсяг щорічних капітальних вкладень; баланс на кінець останнього року плану; фінансовий план.
Стратегія підприємства розробляється на різні проміжки часу залежно від ступеня передбачуваності майбутнього, тривалості періоду впровадження ідеї, галузевої належності підприємства й рівня технічної оснащеності (від 3 до 10 років).
1.2.5 Тактичне планування
Складання середньо– та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності підприємства. Тактичні плани відрізняються від стратегічних метою розроблення, змістом, терміном, охопленням сфер впливу. Тактичні плани деталізують стратегічні, однак сфера їхньої спрямованості більш вузька.
Тактичні плани підприємства складаються з таких основних розділів:
- маркетингової програми: планів маркетингу для основних виробів і загального плану усієї продукції підприємства;
- виробничої програми: завдань з виробництва окремих видів продукції в натуральному й вартісному вираженні (у показниках валової, товарної й реалізованої продукції) з урахуванням підвищення якості та обґрунтування виробничої програми потужністю підприємства;
- плану розвитку науки і техніки: заходів щодо створення й освоєння нових виробів, впровадження нової техніки й технології;
- плану з праці й кадрів: зростання продуктивності праці, чисельності персоналу за категоріями, фонду оплати праці, середньої заробітної плати працівників, балансового розрахунку додаткової потреби в робітниках та службовцях і джерел її забезпечення;
- плану капітального будівництва: обсягів капітальних вкладень, будівельних і будівельно-монтажних робіт, технічного переоснащення підприємства, введень в експлуатацію основних фондів і виробничих потужностей;
- плану матеріально-технічного забезпечення: визначення потреб виробництва у матеріально-технічних ресурсах та джерел їх забезпечення, а також розрахунків щодо зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива й енергії;
- планування собівартості, прибутку й рентабельності: собівартості основних видів продукції, валової, товарної та реалізованої; кошторису витрат на виробництво; прибутку і рентабельності за видами діяльності та у цілому по підприємству;
- фінансового плану: потреби у власних оборотних коштах і завдань з прискорення їх обіговості; балансу доходів і витрат; взаємовідносин з бюджетом, кредитних відносин;
- плану соціального розвитку колективу: заходів щодо поліпшення умов праці, відпочинку й побуту працівників підприємства;
- плану заходів щодо охорони природи й раціонального використання природних ресурсів, містить такі напрямки: охорону й раціональне використання водних ресурсів; охорона повітряного басейну; охорону й раціональне використання мінеральних ресурсів.
Змістова характеристика тактичних планів також передбачає виокремлення за певними ознаками показників, за якими встановлюються планові завдання, визначається ступінь їх виконання, оцінюється діяльність підприємства взагалі.
Показники, що застосовуються у плануванні, поділяються:
- за економічним змістом – на натуральні, трудові й вартісні;
- за економічним призначенням – на кількісні і якісні (продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість);
- за способом характеристики предмета – абсолютні (прибуток) і відносні (рентабельність).
1.3 ОСНОВИ ПРОГНОЗУВАННЯ
1.3.1 Суть і принципи прогнозування
Прогнозування – це передбачення перспектив розвитку й стану певного явища, об’єкта, системи, процесу в майбутньому , що базується на наукових методах та інтуїції.
Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації – це наукове обґрунтування ймовірних кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) у майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.
Прогнозування, з одного боку, передує плануванню, а з іншого – є його складовою частиною, оскільки використовується на різних стадіях планової роботи, а саме на стадії аналізу середовища й визначення передумов для формування стратегій на стадії реалізації планів.
Прогнозування за своїм складом ширше від планування, оскільки, крім показників діяльності фірми, містить також дані про зовнішнє середовище.
Процес прогнозування базується на певних принципах, з яких головними є:
цілеспрямованість – визначення конкретних завдань;
системність – побудова прогнозу на основі системи методів і моделей, які характеризуються певною ієрархією та послідовністю;
наукова обґрунтованість – усебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;
інформаційна єдність – використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;
адекватність об’єктивним закономірностям розвитку – виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденцій розвитку об’єкта;
комплексність – багаторівнева характеристика;
альтернативність – визначення можливостей розвитку об’єкта за умови різних взаємозв’язків і структурних співвідношень.
1.3.2 Види прогнозування та класифікація прогнозів
За об’єктами прогнозування розрізняють:
науково-технічне;
економічне;
соціально-політичне.
Науково-технічне прогнозування - це прогнозування розвитку і впровадження досягнень науково-технічного прогресу в галузі народного господарства.
Економічне прогнозування – це процес розроблення економічних прогнозів, що ґрунтується на наукових методах пізнання економічних явищ і використання всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики.
Соціально-політичне прогнозування – процес розроблення науково-обґрунтованого судження про можливий варіант розвитку політичних подій та соціального розвитку в майбутньому, альтернативні шляхи і строки його здійснення, а також визначення конкретних рекомендацій для впровадження практичних заходів в умовах реальної діяльності.
У практичній діяльності підприємства використовують такі типи прогнозування:
прогнозування з використанням інтуїції, яке ґрунтується на творчому передбаченні майбутнього;
пошукове прогнозування - це спосіб наукового прогнозування від даного моменту до майбутнього. Воно ґрунтується на наявності інформації. Пошукове прогнозування може бути традиційним (прогноз є екстраполяцією минулого в майбутнє) і новаторським, альтернативним (якщо існує декілька варіантів розвитку підприємства з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовищ);
нормативне або нормативно-цільове прогнозування, яке полягає у тому, що спочатку визначаються цілі, орієнтири на майбутнє, а вже потім оцінюється розвиток підприємства, виходячи із встановлених цілей. У цьому разі застосовуються якісні методи дослідження, оскільки підприємство не має необхідних вихідних даних.
Безпосередньо самі прогнози можна класифікувати за такими ознаками:
за ступенем вірогідності:
гіпотетичні прогнози (гіпотеза – судження, що характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії) – здійснюються без послідовних розрахунків, без урахування обмежень та можливості впливати на розвиток подій;
аналітико-розрахункові прогнози – здійснюються на основі попередніх розрахунків без можливості істотно впливати на події;
директивно-розрахункові прогнози – здійснюються на основі послідовних розрахунків і з можливістю впливати на розвиток подій;
за часом попередження:
довгострокові – понад 15 років;
середньострокові – 5-15 років;
короткострокові – до 5 років;
за масштабом:
глобальні;
для країни;
для галузі;
для підприємства.
Основними об’єктами прогнозування на рівні підприємства (фірми) є: потреба в продукції підприємства, потреба підприємства у виробничих ресурсах (матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних).
1.3.3 Методи прогнозування
Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: фактографічні та евристичні.
Рисунок 1.3.1 – Методи прогнозування
Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі усієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.
Основними у цій групі є такі методи:
- метод екстраполяції – один з основних для прогнозування розвитку складних виробничих систем; базується на припущенні про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкта дослідження. Сутність методу екстраполяції полягає в поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє;
- метод функцій – базується на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція – визначення взаємозв’язку між сусідніми членами часового ряду).
В основу евристичних методів формування прогнозів покладене використання логічних прийомів, методичних правил, підходів. Конкретні методи прогнозування цієї групи об’єднуються у дві підгрупи – інтуїтивні та аналітичні.
До інтуїтивних методів належать:
- метод експертних оцінок. Використовується у разі відсутності достатньої статистичної інформації або її непридатності для прогнозування певних явищ. В основу методу покладено спосіб збирання необхідної інформації переважно шляхом анкетування. Застосовуються два підходи до використання цього методу прогнозування: індивідуальні й групові оцінки. Сутність індивідуальних оцінок полягає у тому, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв’ю або аналітичної записки. Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та на отриманні сумарної оцінки від усієї групи експертів;
- метод «мозкової атаки» - є різновидом методу групових експертних оцінок. Сутність методу – колективна генерація ідей шляхом проведення дискусій.
До аналітичних методів належать:
- метод морфологічного аналізу – базується на використанні комбінаторики. Тобто досліджуються всі можливі варіанти, виходячи із закономірностей розвитку об’єкта прогнозування, що досліджується та аналізується (морфології). Прогнозована оцінка розвитку підприємства (організації) здійснюється шляхом комбінування можливих варіантів розвитку об’єкта;
- метод побудови «дерева цілей» - застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання й обґрунтування між ними зв’язків;
- метод оптимізації – дає можливість враховувати максимально можливу кількість чинників, які впливають на техніко-економічні показники, і на цій основі вибрати найкращий варіант прогнозу.
1.4 ІНФОРМАЦІЙНА ТА НОРМАТИВНА БАЗА ПЛАНУВАННЯ
1.4.1 Інформаційне забезпечення планування
Інформаційна база планування – це сукупність систематизованих за певними ознаками даних, які використовуються для розроблення планів на різних рівнях управління підприємством. До них належать показники, ліміти, економічні нормативи, відображені у формі, придатній для передачі й обробки за допомогою різних арифметичних та логічних операцій і які складають систему техніко-економічної інформації.
Інформація, яка використовується у процесі планування, поділяється на внутрішню та зовнішню.
Внутрішня інформація, що стосується діяльності підприємства, збирається всередині організації. Основними джерелами внутрішньої інформації є бухгалтерський та статистичний облік, звітність підприємства, аналіз господарської діяльності.
Зовнішня інформація стосується зовнішнього середовища організації і необхідна для прийняття конкретного управлінського рішення. Зовнішня інформація поділяється на вторинну (інформація, що була вже зібрана раніше, опублікована іншими) і первинну (спеціально зібрана інформація вперше).
Також інформація поділяється на вихідну, проміжну та результативну.
До вихідної інформації відносять контрольні цифри, ліміти, економічні нормативи і норми, які визначаються державними органами влади чи вищими органами управління підприємством, державні замовлення та звітні дані про виконання планів за минулий період.
До проміжної інформації – показники і техніко-економічні нормативи проектів стратегічних та поточних планів, а також розрахункові показники, призначені для забезпечення збалансованості планів і розрахунку потреби в ресурсах.
До результативної інформації відносять показники і техніко-економічні нормативи стратегічного та поточного планів, встановлені вищими органами управління підприємством.
1.4.2 Сутність норм та нормативів. Їх класифікація
В умовах ринкових відносин основою науково обґрунтованого планування є нормативна база.
Нормативна база підприємства складається із системи норм та нормативів, які регламентують різні сторони виробничого процесу.
Норма – це гранично допустима абсолютна величина витрат певного ресурсу на виготовлення одиниці продукції встановленої якості в умовах виробництва у плановому періоді.
Норматив – це відносна величина ступеня використання засобів виробництва та предметів праці за сучасної технології, прогресивної організації праці й високої кваліфікації персоналу.
Прогресивність норм та нормативів, глибина їх використання, а також ступінь охоплення ними всіх аспектів виробничо-господарської діяльності складають організаційний рівень планування.
Окреслюють такі функції норм і нормативів. Норми і нормативи виступають як:
засіб нормативного методу планування - для забезпечення збалансованості, пропорційності й оптимальності стратегічних і тактичних планів;
елемент організації виробництва й праці. Норми і нормативи становлять основу для визначення ліміту та графіка забезпечення робочих місць матеріальними ресурсами, визначають ритмічність та планомірність процесу виробництва;
засіб обліку вимог режиму економії матеріальних ресурсів у тактичних і оперативних планах, а також організації раціонального використання сировини, матеріалів, палива та енергії на всіх рівнях управління;
стимул науково-технічного прогресу у виробництві. Необхідність встановлення прогресивних норм і нормативів вимагає від фахівців активної праці у сфері науково-технічних завдань;
інструмент контролю за використанням сировини, матеріалів, палива та енергії у процесі аналізу, перевірок, розроблення форм обліку й звітності.
Норми і нормативи класифікуються:
за методом розроблення поділяються на:
- розрахунково-аналітичні, тобто науково-обґрунтовані норми та нормативи, які встановлюються на основі техніко–економічних розрахунків;
- дослідні – ті, що встановлюються на основі спостережень, лабораторних дослідів та експериментальних досліджень. Дослідні норми та нормативи не враховують впровадження нової техніки і прогресивної технології, передового досвіду, наукової організації праці, тому є менш точними порівняно з розрахунково-аналітичними;
- дослідно-статистичні - ті, що визначаються на основі фактичних даних про витрати ресурсів на одиницю продукції за минулий період. Дослідно-статистичні норми та нормативи можуть використовуватися тільки в укрупнених розрахунках, тому що вони не враховують чинники, які впливають на підвищені
05.05.2014 10:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора