Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фіскальна політика держави
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економічний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Теорія
Предмет:
Мікроекономіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Самостійна робота
з дисципліни «Макроекономіка»
на тему:
«Фіскальна політика як засіб
державного регулювання економіки»
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ 5
1.1. Сутність та види фіскальної політики. 5
1.2. Мультиплікатори фіскальної політики 8
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ. 11
РОЗДІЛ 3. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ. 18
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23
ВСТУП
Актуальність теми. Теоретичне осмислення економічного змісту і особливостей фіскальної політики є необхідним завданням сучасної економічної науки. В Україні існує об'єктивна потреба практичної модернізації бюджетної та податкової політик як інструментів реалізації економічної політики держави в будь-якій галузі суспільної діяльності. Специфіка сучасної фіскальної політики України полягає в тому, що її модернізація відбувається у складних кризових умовах. У такі періоди часто виникає спокуса централізувати економічну і політичну влади. В умовах унітарної бюджетної системи центральний уряд має менше обмежень у проведенні жорсткої політики фінансової стабілізації. Високий ступінь політизації і непередбачуваність бюджетних відносин негативно позначаються на стані бюджетної системи України.
Питання фіскальної політики розглянуті такими вченими-економістами, як: Дж. Д. Сакс, Ф.Б. Ларрен, Е.Б. Аткінсон, Дж. Е. Стігліц, М.К. Бункін, А.М. Семенов, О.О. Беляєв, Д. Веймер, Е. Вайнінг, І.Ф. Родіонової, О. Бериславська О. Отрошко, А. Скрипник, Т. Паянок, А. Даниленко. Актуальним бюджетним проблемам і питань оподаткування присвячені роботи І. Чуніцкой, І. Луніної, Н. Фролової, Ц. Вогонь, І. Чугунова, І. Запатріної, В. Плескач. Основна увага українських економістів приділяється проблемам забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами та дискусії з питань фіскальної політики України розгортаються, в основному, навколо бюджетних доходів.
Метою роботи є розглянути основні засади фіскальної політики в Україні, а також дослідження методів, видів і джерел формування державних доходів.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання
обґрунтувати теоретичні засади фіскальної політики;
розглянути шляхи формування державного бюджету України;
проаналізувати державні витрати і доходи України за останні 5 років;
запропонувати варіанти удосконалення фіскальної політики.
Об’єктом дослідження є державний бюджет
Предметом дослідження є фіскальна політика України та шляхи її модернізації.
РОЗДІЛ 1. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Сутність та види фіскальної політики.
Важливим фактором регулювання ринкової економіки є фіскальна політика. Фіскальна політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат шляхом впливу на стан господарської кон’юнктури, перерозподілу національного доходу, нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм [11, с.4]. Фіскальну політику реалізує уряд як механізм суспільства загалом. Тому в певних межах урядові рішення щодо видатків та оподаткування можуть змінюватися, щоб впливати на рівноважний реальний ВВП в інтересах загального добробуту. За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшити циклічне коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляцією.
Основною метою фіскальної політики є досягнення макроекономічної стабільності та нормального рівня безробіття на основі розвитку виробництва за допомогою зменшення податків і збільшення державних інвестицій.
Використання тих чи інших методів фіскальної політики залежить від стану економіки. Коли в разі економічного зростання спостерігається високий сукупний попит, а це загрожує вибухом інфляції, уряд підвищує ставки податків, водночас обмежуючи державні витрати. І навпаки, за умов спаду або кризи економіки ставки податків знижуються, а державні бюджетні видатки зростають.
Отже, основними функціями фіскальної політики є:
1) перерозподіл національного доходу;
2) вплив на стан господарської кон’юнктури;
3) нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм [11, с. 6].
Фіскальна політика має досить простий інструментарій для впливу на господарське життя: податки і видатки. Саме за допомогою зміни податків та видатків і забезпечується вплив на макроекономічні процеси.
Державний бюджет складається з дохідної та видаткової частин. Доходи бюджету – усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, спрямування яких передбачено законодавством України. Але основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки. Податки за економічним змістом – фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій [7, c. 13].
Функціями податків є:
1. Розподільна (перерозподіл вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами).
2. Фіскальна (централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби).
3. Регулювальна (вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників) [8, с. 123].
Мета дії податкової системи – не тільки формування державного бюджету, але і ведення державної відтворювальної політики, що неможливо без створення сприятливих умов. Вона покликана не тільки виконувати фіскальні функції, але і регулювати інноваційно-інвестиційні процеси. Податкова система повинна бути засобом перерозподілу ресурсів суспільства на майбутні цілі виробництва. Підтримка через податкову систему передбачає не тільки відновлення і розширення матеріальної бази, але і створення та впровадження нових технологій і техніки, перехід на нові види товарів, поліпшення їхньої якості та зниження витрат виробництва.
Можливість поповнення бюджету за рахунок оподаткування є достатньо очевидною. Але в реальному житті це може виявитись зовсім не так, оскільки можна зіткнутися з безліччю інших проблем. Кожен податок, у якій би формі його не стягували, зменшує зацікавленість у продуктивній діяльності. Цю тенденцію достатньо чітко дослідив Артур Лаффер і вона ввійшла в економічну науку під назвою “крива Лаффера”.
Отже, намагаючись збільшити податкові надходження за рахунок підвищення податкових ставок або акцизів, швидко досягають такої межі, коли може зменшитись податкова база, отримувані доходи або обсяги реалізації. Наслідком такого зменшення стане скорочення власне податкових надходжень. Звідси випливає доволі парадоксальний висновок: лібералізація податкової системи може забезпечити збільшення податкових надходжень.
У найближчій перспективі перехід до меншої податкової ставки може означати зменшення надходжень до бюджету. Але з часом відбуватимуться певні зміни. Передусім збільшаться чисті доходи, а отже, зростуть і заощадження. Це сприятиме збільшенню інвестицій, зростанню виробництва, зайнятості, а отже, і збільшенню доходів, які є базою оподаткування [12, c. 56].
Основним завданням податкової політики в середньостроковій перспективі має стати стимулювання економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі.
Економічна теорія розрізняє два основні напрями функціонування фіскальної політики: автоматична і дискреційна. Автоматичні стабілізатори, які є фінансово-економічним підґрунтям не дискреційної податкової політики, – це інструмент обмеженої дії, тому їх необхідно доповнити елементами дискреційної політики, яка є сукупністю оперативних регулятивних заходів щодо основних інструментів податкової політики.
Застосування як окремих важелів фіскальної політики, так і їх системної сукупності вимагає врахування особливостей стану макроекономічної кон’юнктури та фази ділового циклу. У ринковій економіці з усталеною циклічністю дискреційна політика змінюється у кожній фазі циклу.
Стимулюючу фіскальну політику називають фіскальною експансією. У короткостроковому періоді вона спрямовується на подолання кризи в економіці, а у довгостроковому політика послаблення податкового тиску може спричинити розширення пропозиції факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.
Обмежувальну (стримуючу) фіскальну політику називають фіскальною рестрикцією. В короткостроковому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дають змогу уповільнити темпи інфляції ціною зростання рівня безробіття і скорочення обсягу виробництва. В довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції й активізацію елементів механізму стагфляції, особливо за умов пропорційного скорочення державних витрат за всіма статтями бюджету, що призводить до значного скорочення державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці .
Мультиплікатори фіскальної політики
Фінансові відносини, свідомо здійснювані і регульовані з участю держави, формують фінансову політику, що складається з двох напрямків діяльності держави: у сфері податкових вилучень і у сфері державних витрат, а також процесів перерозподілу грошових ресурсів і створення державного бюджету. Для аналізу вищевказаного впливу скористаємося тим, що заходи фіскальної політики в короткостроковому періоді супроводжуються ефектами мультиплікаторів державних витрат, податків і збалансованого бюджету, які є факторами економічної нестабільності, що посилюють коливання рівноважного стану економіки.
Мультиплікатор державних витрат дорівнює:
де МРС — частина приросту доходу, що її домогосподарства спрямовують на споживання.
Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень
Τ = t ·Υ, мультиплікатор державних витрат (складний мультиплікатор) відображує залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВП і має вигляд:
/
де t — гранична ставка оподаткування.
Зменшення податків на (T збільшує використовуваний дохід Y'= Y-Т
на величину (T і споживання на величину МРС·(T. Сукупні витрати зростуть. Пряма планових витрат переміститься вгору на МРС·(T, рівновага переміститься з точки А у точку В.
Зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на дохід. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:
/
/
Аналіз мультиплікаторів державних витрат та податків дає можливість сформулювати такі теореми.
1. Якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину. Цей мультиплікатор називають мультиплікатором збалансованого бюджету і дорівнює він одиниці:
mb= 1.
/
2. Ефект мультиплікатора від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат:
/
Ефект мультиплікатора державних витрат у відкритій економіці відносно нижчий, ніж у закритій.
Мультиплікатор збалансованого бюджету встановлює, що приріст урядових витрат, супроводжуваний рівним за величиною приростом податків, має своїм результатом збільшення випуску продукції. При дискреційній бюджетно-фіскальній політиці, яка характеризується цілеспрямованою зміною величин державних видатків, податків і бюджетного сальдо (дефіциту чи профіциту), під час спаду створюється дефіцит державного бюджету для збільшення державних видатків (наприклад, на виробничі інвестиції з метою створення нових робочих місць) або зниження податків. У період циклічного підйому ринкової економіки цілеспрямовано створюється бюджетний профіцит, тобто стримуються видатки і підвищуються податки, в результаті чого бюджет отримує більше доходів.
Загальний вплив зміни (зміни витрат або податків) на макроекономічні змінні – фіскальний мультиплікатор – залежить від: еластичності приватного споживання відносно поточного наявного доходу (гранична схильність до споживання); еластичності приватного споживання, інвестиції, попиту на гроші та мобільності капіталу відносно процентної ставки; еластичності чистого зовнішнього попиту відносно процентної ставки; ступені відкритості економіки (потоки товарів, послуг та капіталу).
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ.
Бюджет загалом, у сучасному трактуванні і призначенні, має порівняно недавнє історичне походження. У західних країнах під бюджетом розуміють законодавчий акт, що легалізує розпис доходів і видатків у формі фінансового документа, і лише вища законодавча влада уповноважена надати бюджету будь-який рівень чинності закону через процес ухвалення рішень за демократичними процедурами. Бюджет за своїм змістом є складною категорією і в теорії державних фінансів розглядається у трьох аспектах: по-перше, як правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади розпоряджаються фондами грошових ресурсів; по-друге, як план видатків і доходів відповідного органу влади; по-третє, як економічна категорія, оскільки державний бюджет відображає грошові відносини з приводу утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.
Бюджет відображає масштаби діяльності держави й водночас обмежує її. Якщо, з одного боку, це кошти, які надходять у повне розпорядження держави і визначають її фінансовий потенціал, то з іншого, в цьому документі зосереджені грошові фонди суспільного користування, які перебувають не так у власності, як у розпорядженні органів державної влади [10].
Бюджет – це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією. Головне призначення бюджету – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового господарства відповідно до визначеної фінансової політики [3].
У бюджеті переплітається великий спектр різнорівневих інтересів та
суперечностей. Бюджет є досить потужною і подеколи небезпечною зброєю в руках державної влади, і об'єктом боротьби ідеологій, наукових концепцій,політичних переконань, уявлень про справедливість. Кожна гривня бюджетних коштів має працювати на забезпечення, потребує сталого економічного зростання та добробуту населення. Відповідно, кожна гривня має бути під постійним контролем, що має забезпечувати цільове використання бюджетних коштів та належну їх віддачу.
В офіційних документах, зокрема в Бюджетному кодексі України дається таке визначення: "Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду". Наприклад, відомі вчені в галузі фінансів професори О.Д. Василик та В.М. Федосов зазначають: "Державний бюджет України – централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених
Конституцією України" [4]. "Державний бюджет виражає фінансові відносини, пов'язані з ціноутворенням та використанням фонду грошових ресурсів держави" [1]. Бюджет як фінансовий план державних витрат і джерел їхнього покриття відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети розвитку, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.
Це ефективний регулятор економіки, що відображає обсяги необхідних державі фінансових ресурсів, визначає конкретні напрями використання коштів, спрямовує фінансову діяльність держави [2]. Особливістю бюджету як фінансового плану є те, що він має силу закону. Законодавчий характер бюджету забезпечує належні умови для контролю за використання бюджетних коштів і посилення його впливу на ефективність суспільного виробництва. Користуючись бюджетом, держава забезпечує населенню матеріальний достаток, комфортне та безпечне існування.
Сутність бюджету, його економічну природу відображають певні економічні відносини. Учасниками цих відносин є держава, суб'єкти господарювання всіх форм власності та населення:
держава має потребу у фінансових ресурсах для виконання своїх функцій;
суб'єкти господарювання усіх форм власності та напрямів діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть отримувати їх від неї залежно від місця і ролі у системі економічних відносин;
населення, яке може бути як платником податків, так і одержувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, інвалідам, пенсіонерам тощо) [10].
Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм – доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення, і які відбивають фінансову діяльність держави. Їхня структуризація може мати офіційний науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація являє собою систематизоване згрупування доходів і видатків та фінансування бюджету, які затверджують відповідні уповноважені органи. В її основу кладуть ті ознаки, що мають визначну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає змогу оцінити склад та структуру доходів і видатків передусім за економічним змістом. У класифікації видатків основним є їхнє суспільне призначення, а в класифікації доходів – методи мобілізації.
Але весь бюджетний процес в нашій державі має певні вади. На передній план у бюджетному процесі виходять питання поведінки його суб'єктів у світлі ідей демократії і їхнього впливу на остаточні рішення у галузі бюджету. Прикладом може слугувати прийняття Податкового кодексу в Україні, прийняття якого має понад п'ятирічну історію. А головна причина такого зволікання – неузгодженість інтересів угруповань, неналежний вплив громадськості на ухвалення рішень з питань доходів бюджету спричинені недостатнім рівнем поінформованості, як на рівні виборців, так і політиків. Тому важливим завданням фінансової науки є розроблення заходів щодо удосконалення рівня інформаційного забезпечення учасників бюджетного процесу. Головне тут – розроблення методів аналізу впливу рішень з питань бюджету на економічні інтереси його суб'єктів [3].
Одним з найактуальніших питань, що стосується бюджету та бюджетних відносин, є розподіл бюджетних коштів між загальнодержавними та місцевими рівнями. Нині за традицією, успадкованою від минулих часів, зберігається порівняно високий рівень централізації бюджетних ресурсів, тоді як місцеві бюджети не отримують кошти в повному обсязі.
Проблеми, що виникають у бюджетній системі України, не є чимось
привнесеним ззовні, вони характерні саме для України з її особливою ментальністю. Цим пояснюється хронічне несприйняття будь-яких шаблонів або теорій. Напрацювання будь-яких наукових концепцій щодо векторів соціально-економічного розвитку обов'язково повинні мати історичне підґрунтя.
Втрачене протягом століть відчуття власної держави в сучасних умовах проявляються в нерозумінні значення мови корінного населення, захопленні чужинськими цінностями, які генетично нам не властиві [10].
Роль бюджету у регулюванні соціальних процесів у державі в остаточному підсумку зводиться до того, як і кому слугуватимуть результати фінансової стабілізації – реальному поглибленню майнової диференціації населення чи більшою мірою формування рівномірного розподілу доходів, становленню середнього класу, який є запорукою стабільності у державі загалом.
Отже, визначаючи напрямки розвитку бюджетної політики і бюджетної системи, обов'язково потрібно враховувати національні риси.
У нашій державі щороку майже 20 % державного бюджету витрачається на фінансування програми «Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні», проте чинна система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки найнезахищених верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків бюджету на зазначені потреби. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим,що чинна в Україні система пільг є фінансово необґрунтованою, тобто вона не зорієнтована на захист від бідності. Крім відсутності належних обсягів фінансових ресурсів, ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є вади в методології їх розроблення. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення ефективності державних видатків.
Розглянемо динаміку доходів, видатків державного бюджету, стан бюджетного дефіциту та граничного обсягу державного кредиту України за останні 5 років - з 2008 по 2012 роки.
Показники
2009
2010
2011
2012
Разом доходів
105,77
103,95
119,17
123,06
у тому числі: - загальний фонд
102,13
113,79
122,48
125,22
- спеціальний фонд
118,64
74,00
103,66
111,14
Разом видатків
108,27
112,25
111,35
120,69
у тому числі: - загальний фонд
97,15
123,96
122,81
121,81
- спеціальний фонд
150,17
83,72
69,99
113,65
Дефіцит бюджету, всього:
126,15
167,13
67,00
109,80
у тому числі: - загальний фонд
43,53
329,80
107,93
104,73
- спеціальний фонд
634,59
98,48
9,14
194,37
Граничний розмір державного боргу
216,60
163,52
118,98
112,87
Таблиця 1. Темпи росту доходів, видатків державного бюджету, бюджетного дефіциту, державного боргу України, %
За даними таблиці 1, можна зробити висновок, що доходи та видатки державного бюджету України за період 2009-2012рр. мають тенденцію до зростання:
- у 2009р. порівняно з 2008р. доходи зросли на 5,77%, видатки зросли на 8,27%;
- у 2010р. доходи збільшились тільки на 3,95%, а видатки зросли на 12,25%;
- у 2011р. темпи росту доходів випереджують темпи росту видатків – 19,17% та 11,35% відповідно;
- дані за 2012 р. показують, що темпи росту доходів та видатків державного бюджету дуже подібні один до одного, а саме, доходи збільшились на 23,06%, а видатки на 20,69%.
Наслідком реалізації в Україні економічної доктрини, яка спирається на принципи низької вартості, дешевизни сировини, товарів, робочої сили, є формування соціальної структури, що докорінно відрізняється від європейської: замість домінування середнього класу і дуже помірного рівня розшарування – поляризоване суспільство з високою часткою бідного населення, що є вагомим чинником соціальної нестабільності українського суспільства й уповільнення його соціально-економічного розвитку.
Також важливим є усвідомлення того, що бюджет є складником фінансової системи, тому має бути відповідна координація. Так, проблеми бюджетної політики і бюджетної системи неможливо ефективно вирішувати, не подолавши податкових, банківських, інвестиційних, митних проблем.
Для України дотримання встановлених правил є досить істотною проблемою. Доволі важко спрогнозувати вектори розвитку бюджетного процесу в нашій країні в умовах значної кількості змінних, параметри яких мають широкий діапазон коливань. Щодо України прогнози, що ґрунтуються на суто математичних методах, не справджуються. Потрібно в «ручному» режимі враховувати такі складники, як політичне протистояння, відсутність розвинених демократичних інститутів, суб'єктивний чинник під час ухвалення рішень, недостовірність даних під час базових розрахунків [10].
РОЗДІЛ 3. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЇЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ.
Теоретичне осмислення економічного змісту і особливостей фіскальної політики є необхідним завданням сучасної економічної науки. В Україні існує об'єктивна потреба практичної модернізації бюджетної та податкової політик як інструментів реалізації економічної політики держави в будь-якій галузі суспільної діяльності. Специфіка сучасної фіскальної політики України полягає в тому, що її модернізація відбувається у складних кризових умовах. У такі періоди часто виникає спокуса централізувати економічну і політичну влади. В умовах унітарної бюджетної системи центральний уряд має менше обмежень у проведенні жорсткої політики фінансової стабілізації. Високий ступінь політизації і непередбачуваність бюджетних відносин негативно позначаються на стані бюджетної системи України. Основна увага українських економістів приділяється проблемам забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами та дискусії з питань фіскальної політики України розгортаються, в основному, навколо бюджетних доходів.
В Україні питання державного регулювання економічного зростання віднесені до досить актуальних. Проте виважена, узгоджена програма державної підтримки економічного зростання на довгостроковий період з урахуванням інтересів провідних суб’єктів господарської діяльності дотепер відсутня. Різні урядові команди використовують неоднакові, часом мало сумісні підходи: стимулювання споживчого попиту, прискорення інвестиційної діяльності, провадження інновацій, нарощування експортного потенціалу, збільшення імпортних операцій тощо. Відсутня послідовність у реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення стійкого економічного зростання в його найбільш адекватній формі для сучасного етапу розвитку країни. Наслідком є нестабільність економічного зростання та накопичення невирішених проблем із забезпечення його державного регулювання з використанням
фіскальних методів.
В останні роки в Україні відзначалося економічне зростання, проте його темпи були нерівномірними.
Важливою причиною такого стану стало те, що державна фіскальна політика, яка спрямована на забезпечення економічного зростання, є не досить виваженою та непослідовною. Зміни урядових команд призводять до значних (нерідко полярних) поворотів у її реалізації.
Необхідно також звернути увагу, що особливістю фіскального регулювання економічного зростання в Україні стало спрямування його на досягнення результатів протягом короткострокових періодів. Для забезпечення сталих приростів ВВП високими темпами в довгостроковій перспективі необхідна її активізація з урахуванням довгострокових пріоритетів.
У проведенні фіскальної політики недостатньою є спрямованість на досягнення високої якості економічного зростання, що повинно стати основою формування структури господарського комплексу, адекватної сучасним вимогам.
Ще однією важливою проблемою економічного зростання в Україні є намагання забезпечити його за рахунок збільшення державою соціальних виплат населенню та нарощування споживчого попиту громадян. Такий підхід розглядається як важливий фактор прискорення економічного зростання. Проте його вплив на розвиток економіки України є неоднозначним, а перетворення збільшеного споживчого попиту в дієвий фактор економічного зростання можливе лише за умови суттєвого доповнення його іншими важелями державної фінансової політики.
Споживчий попит необхідно нарощувати, проте потрібно забезпечити, по-перше, збільшення його спрямування на придбання вітчизняної продукції. По-друге, засобами державної фінансової політики забезпечити підвищення обсягів заощаджень домогосподарств і перетворення їх в організовані інвестиції, які спрямовуються на інвестиції для розвитку вітчизняного бізнесу. Важливою є також активізація інвестиційної діяльності держави з метою формування інфраструктури, яка забезпечує розвиток ринкової економіки в Україні.
Ще одним важливим напрямом є активізація державної фіскальної політики в зміцненні фінансової бази українського бізнесу та впровадження ним інновацій.
Потрібно забезпечення економічних основ для вирішення проблем соціального розвитку в Україні, зокрема, щоб додаткові виплати з державного бюджету стали джерелом забезпечення зростання не тільки номінальних, а і реальних доходів громадян. При цьому важливо спрямувати обсяги збільшеного споживчого попиту населення на придбання товарів і послуг вітчизняного виробництва.
Така підтримка, зокрема, повинна охоплювати:
– створення умов для можливостей залучення довгих кредитів (від 3 до 10 років);
– досягнення такого розвитку фінансової системи, коли суб’єкти господарювання мають змогу залучати позики за прийнятних ставок, які установлено у розвинених країнах;
– запровадження оподаткування, спрямованого на підтримку економічного зростання;
– активізація та раціоналізація надання та використання державних гарантій з метою сприяння покращання умов залучення позикового капіталу;
– створення умов та державна підтримка з проведення структурної перебудови економіки;
– державне сприяння економічному розвитку територій;
– проведення демонополізації та обмеження впливу монопольних структур на розвиток немонополізованого сектора та ціноутворення;
– посилення державного регулювання діяльності природних монополій.
Одним з найбільш важливих завдань у реалізації основної мети державної фінансової політики є забезпечення сталого економічного зростання.
Для досягнення таких результатів в Україні потребує активізації державна фіскальна політика. Наша держава повинна забезпечити економічне зростання, прискорений розвиток економіки, орієнтиром якого є досягнення рівня розвитку передових країн.
Зокрема, державна фінансова політика повинна спрямовуватися на:
– підвищення рівня та якості життя (доходи, освіта, охорона здоров’я, соціальний захист);
– вирівнювання (створення умов для вирівнювання) розвитку регіонів;
– підтримку макроекономічної і регіональної стабільності;
– підтримку вітчизняного виробника.
Для забезпечення економічного зростання шляхом використання важелів державного регулювання необхідно:
– забезпечити спрямованість бізнесу на підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності суб’єктів вітчизняного бізнесу;
– сприяння формуванню адекватної рівню продуктивності праці оплати праці зайнятих;
– посилення соціальної відповідальності бізнесу;
– проведення перебудови державного соціального страхування;
– прийняття та реалізації цільових програм подолання бідності;
– забезпечення оптимального (розвитку економіки та стану соціального забезпечення населення) фінансування соціальних програм з боку бюджетної системи.
У сучасних умовах у розвинених країнах важелям фіскальної політики приділяється важливе значення в регулюванні економічного зростання. На загальнодержавному та місцевому рівнях запроваджуються заходи, спрямовані на підтримку чинників, які впливають на розвиток економіки.
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши сучасну економічну ситуацію в Україні я дійшов наступних висновків:
У сфері фіскальної політики необхідно передусім провести кардинальну реформу податкової системи: зменшити податковий тиск і кількість податків з урахуванням досвіду передових країн світу. Ефективне проведення адміністративної і судової реформи, а також подолання корупції в Україні без ефективної реформи податкової системи неможливе. Зниження податкового тиску спричинить позитивні зрушення в надходженнях до бюджету, виведення економіки з тіні, подолання корупції у сфері виробництва, зайнятості, цін, зміцнення національної валюти гривні.
Фіскальна політика повинна здійснюватись в напрямі від регулювання зведеного бюджету України, якомога швидшого подолання його дефіциту, оскільки хронічний дефіцит бюджету спричиняє витіснення приватних інвестицій.
Наша держава повинна забезпечити економічне зростання, прискорений розвиток економіки, орієнтиром якого є досягнення рівня розвитку передових країн. Потрібно досягти економічних основ для вирішення проблем соціального розвитку в Україні, зокрема, щоб додаткові виплати з державного бюджету стали джерелом забезпечення зростання не тільки номінальних, а і реальних доходів громадян.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бюджетний менеджмент : підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін. / за заг. ред. В. Федосова. – К. : Вид-во КНЕУ, 2004. – С. 17, 42-47.
Бюджетна система. Конспект лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» факультету підготовки фахівців заочної форми навчання / Л.В. Дзенік. – Луцьк : Вид-во ЛДТУ, 2007 – С. 12.
Василик О.Д. Бюджетна система України : підручник / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. – К. : Центр навч. літ-ри, 2004. – С. 12-17.
Василик О.Д. Державні фінанси України. – К. : Вид-во "Вища шк.", 1997. – С. 28.
Гейць В.М. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця [та ін.]. – К.: НВУ НБУВ, 2010. – 232 с.
Кудряшов В. П. Засади бюджетної політики розвитку В. П. Кудряшов // Фінанси України.– 2007.– № 7. – С. 3–19.
Мельник В.М. Фіскальна політика держави в умовах фінансової кризи // Фінанси України. – 2008. – № 11. – С. 11–17.
Мельник П. В. Податкова політика України: стан, проблеми та перспективи: моногр. / Мельник П. В., Тарантул 3. С. – К.: Знання України, 2008. – С. 675.
Мельник М.В. Податкове стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності / М.В. Мельник // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми економіки та управління». – 2008. – № 628. – С. 219.
Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн : навч. посібн. – 2-ге вид., [перероб. і доп.]. – К. : Вид-во "Знання-Прес", 2003. – С. 278, 448-451.
Соломенко С. М. Бюджет повноїзайнятості та фіскальна політика // Фінанси України. – 2008. – № 4. - С. 3 – 12.
Швабій К. І. Оподаткування доходів населення: проблеми науки та практики: моногр. / ШвабійК.І. – Ірпінь: НУ ДПСУкраїни, 2009. – С. 180.
The Economist. – 2008. – January 5th. – p.77; Журнал европейской экономики. – 2007. –Том 6. – № 3. – С 386.
Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.
20.05.2014 21:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора