Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Оборотні засоби підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Економіка та організація електротехнічної служби підприємств
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ТЕМА 4. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА
4.1. Оборотний капітал підприємства
4.2. Процес формування та нормування оборотного капіталу
4.3. Оцінювання ефективності використання оборотних засобів
4.1. Оборотний капітал підприємства
Оборотні засоби (кошти) - це сукупність коштів підприємства що авансуються на створення і використання оборотних фондів та фондів обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції і забезпечення безперервного їх кругообігу.
Оборотні фонди – це ті засоби виробництва, які повністю споживаються в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносять свою вартість на вартість цієї продукції. Їхнім речовим змістом є предмети праці, а також деякі засоби праці (ті, які мають термін служби менше одного року).
Оборотні фонди поділяються на:
– виробничі запаси – це предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів (сировина, матеріали, паливо тощо);
– незавершене виробництво – це предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки, та перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;
– витрати майбутніх періодів (витрати, здійснені в цьому періоді, які будуть погашені в майбутньому). До їх складу входять: раціоналізація і винахідництво; проектування різних заходів; придбання різного роду інформації; переплата газет, журналів.
Поруч з оборотними фондами на підприємстві є фонди обігу, тобто ті, які функціонують у сфері обігу (реалізації продукції). До них належать:
– готова продукція на складах підприємства;
– готова продукція, яку відвантажено і перебуває в дорозі (але не оплачена);
– грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;
– гроші в касі;
– товари на складі;
– дебіторська заборгованість (сума заборгованості на користь підприємства за товари, роботи, послуги, а також за розрахунками з бюджетом, виданими авансами тощо).
Дебіторська заборгованість представлена такими її видами: векселі одержані, заборгованість за товари, роботи, послуги; заборгованість за розрахунками. Векселі одержані – це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію, яка забезпечується векселем. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців або замовників за реалізовану їм продукцію і товари для перепродажу (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). Надання продукції в кредит сприяє зростанню обсягів реалізації, але існує ризик її неповернення боржником, тобто виникнення безнадійної дебіторської заборгованості.
Оборотні засоби поділяються на нормовані та ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди і продукція на складах. Всі решта – не нормуються. За рівнем ліквідності розрізняють оборотні засоби найліквідніші (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції); ті, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи); ті, що повільно реалізуються (запаси). Така класифікація застосовується при аналізі ліквідності балансу, який полягає у порівнянні ліквідних засобів із зобов’язаннями підприємства, які згруповані за термінами погашення.
4.2. Процес формування та нормування оборотного капіталу
Нормування – це процес обчислення тієї частини оборотних активів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції. Основним завданням нормування є розроблення на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, які забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів. Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці продукції визначеної якості.
Матеріальні запаси поділяються на поточні, страхові, технологічні, транспортні. Визначають також середній та максимальний запас. Поточний запас матеріалу – основний вид запасу сировини, матеріалів, купованих та напівфабрикатів, призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу між двома черговими поставками. Він визначається за формулою:
(4.1)
де – середньоденна потреба у визначеному виді матеріалів; – кількість днів між двома черговими постачаннями.
Страховий запас призначений для забезпечення безперебійного виробничого процесу при відхиленні від прийнятих інтервалів поставок. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожному підприємстві для гарантування безперервності процесу виробництва у випадках порушення умов та термінів поставок матеріалів контрагентами, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймають у розмірі 50% поточного запасу, але може бути і менше цієї величини в залежності від розташування постачальників та ймовірності перебоїв у поставках.
(4.2)
де – середнє відхилення в днях від періоду часу між двома поставками (термін можливого зриву поставки).
Транспортний запас створюється у випадку перевищення строків вантажообігу порівняно із строками документообігу. Хоча транспортний запас може і не створюватись, якщо строк вантажообігу менше, ніж строк документообігу. При поставках матеріалів на великі відстані термін сплати розрахункових документів випереджає строк прибуття матеріальних цінностей. На час знаходження матеріалів у дорозі після сплати розрахункових документів у покупця виникає потреба у коштах.
Технологічний (підготовчий) запас здійснюється на час підготовки матеріалів до виробництва, включаючи аналіз і лабораторні випробування. Цей запас враховується у тому випадку, коли він не є частиною процесу виробництва. Наприклад, при підготовці до виробництва деяких видів сировини та матеріалів необхідний час на підсушування, нагрівання, розмел, відстоювання, доведення до визначених концентрацій.
Середній запас певного виду матеріального ресурсу можна обчислити за формулою:
(4.3)
Максимальний запас розраховується за формулою:
(4.4)
4.3. Оцінювання ефективності використання оборотних засобів
Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їхнього обертання, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення резервів для розширення виробництва. Оборотні активи підприємств весь час перебувають в русі, проходячи різні стадії: грошові кошти – запаси – виробництво – готова продукція – грошові кошти, отримані від реалізації готової продукції. Послідовне проходження оборотними активами стадій кругообігу із зміною форм вартості називається оборотністю. Оборотність оборотних засобів тісно пов’язана з їх віддачею і є одним із найважливіших показників, які характеризують інтенсивність використання засобів підприємства. Характеризується оборотність коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного обороту.
Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів) розраховується діленням вартості реалізованої продукції (чиста виручка) за діючими гуртовими цінами за певний період () на середній залишок нормованих оборотних коштів за той самий період ().
, (4.5)
Чиста виручка дорівнює різниці між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і податком на додану вартість і акцизним збором. Середньомісячний та середньо квартальний залишок нормованих оборотних коштів визначається за формулою:
(4.6)
(4.7)
де – залишки нормованих оборотних коштів за квартал, на початок і кінець місяця відповідно, грн.
Оберненим до коефіцієнта оборотності є коефіцієнт завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів (у частках) припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції.
Тривалість одного обороту в днях (швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу – 90 днів, року – 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період. Час обороту вказує, скільки днів необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів і дорівнює середньому періоду від авансування коштів у виробництво продукції до отримання коштів від її реалізації. Із зменшенням тривалості обороту, зменшується потреба підприємства у власних оборотних засобах.
Коефіцієнт оборотності запасів вказує, скільки разів в середньому поповнювалися запаси підприємства упродовж звітного періоду. Він визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів, яку визначають як середню арифметичну величину між залишками виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів на початок і кінець звітного періоду. Як розрахований коефіцієнт оборотності запасів становить, наприклад, 4, то це свідчить, що підприємство для забезпечення своєї діяльності має запасів на 3 місяці наперед (12 : 4 = 3) і запаси упродовж року поповнювались три рази. Позитивною тенденцією є пришвидшення обертів порівняно із попереднім періодом. Чим вища оборотність запасів, тим менше коштів відволікається на їх придбання.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – це відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої дебіторської заборгованості. Коефіцієнт показує, скільки оборотів за звітний період здійснює дебіторська заборгованість, а також у скільки разів виручка перевищує її величину. Зменшення значення цього коефіцієнта на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів, тобто позитивною є тенденція його до збільшення.
Також для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів застосовують систему показників: узагальнюючі показники (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції). Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, який визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції. Він показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаловіддача продукції – обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат. Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється як відношення матеріальних витрат до собівартості виготовленої продукції.
01.06.2014 17:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора