Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра ЕОМ
Курсова робота з дисципліни «Програмування. Частина ІІІ.Структури даних та алгоритми»
2.1 № варіанта =(((30*13)%1)*3+13)%30=13
2.2 № варіанта = ((30+13)*(1+3))%30 = 22
2.3 № варіанта =(13*10+1*3)%30 = 13
2.4 № варіанта = (30*3*1+(3%3)*13)%30 = 0
2.5№ варіанта = (30+3+1*13+30*3)%30 = 16
Завдання на курсову роботу
Завдання 1. Визначити внутрішнє представлення в пам’яті комп’ютера даних базових типів. Розглянути основні прості (цілі, дійсні, символьні, логічні) типи даних:
Варіант: MN(3)%5 = 3;
DN(30)%6 = 0;
bool b=0;
signed char ch3='r';
unsigned long i5=10560;
double d2= 90.30e+3;
Завдання 2: Внутрішні формати похідних типів
Визначити представлення в пам’яті комп’ютера рядків символів. Оголосити рядок символів і ініціалізувати його. Після цього виконати деякі переприсвоювання згідно варіанту.
// 0976188749
char *string13 = "f\33\\\\gf\xfag\5 \n\\v""hello\"?\?""";
string0 [0] = '7';
string0 [2] = '6';
string0 [4] = '1';
string0 [6 ] = '8';
string0 [8] = '8';
string0 [10] = '7';
string0 [12] = '4';
string0 [14] = '9';
Визначити представлення в пам’яті комп’ютера переліків. Оголосити три змінні перелікового типу і надати їм значення згідно варіанту.
enum color22 {
BLUE,
GREEN = -1,
CYAN,
RED = -3,
BROWN,
GRAY = -5,
YELLOW,
WHІTE,
MAGENTA,
LІGHTGRAY,
DARKGRAY,
BLACK
} c1= CYAN,
c2= BROWN,
c3= DARKGRAY;
Визначити представлення в пам’яті комп’ютера масивів. Оголосити масив та ініціалізувати його. Після цього виконати переприсвоювання згідно варіанту.
unsigned char array13[][2][5] = {{1,4},657,23,533}
array0[0][0][0] = 0 * 30 = 0
array0[0][0][1] = 9 * 30 = 270
array0[0][1][0] = 7 * 30 = 210
array0[0][1][1] = 6 * 30 = 180
array0[0][2][0] = 1 * 30 = 30
array0[0][2][1] = 8 * 30 = 240
array0[1][0][0] = 8 * 30 = 240
array0[1][0][1] = 7 * 30 = 210
array0[1][1][0] = 4 * 30 = 120
array0[1][1][1] = 9 * 30 = 270
Визначити представлення в пам’яті комп’ютера структур. Оголосити структуру, після цього надати всім елементам структури значення згідно варіанту.
struct str0 {
long d;
double a;
char c[5];
unsigned : 2;
unsigned :5;
unsigned e:3;
unsigned b:3;
unsigned :0;
wchar_t f;
}str;
str.a = 30.90;
str.b = 13*1*124; // 13*1*124 = 1612
str.c[0] = ‘V’;
str.c[1] = ‘e’;
str.c[2] = ‘r’;
str.c[3] = ‘e’;
str.c[4] = ‘m’;
str.d = 764 * 13 * 1; // 764 * 13 * 1 = 9932
str.e = 30 * 3 * 36; // 3 0* 3 * 36 = 3240
str.f = 9;
Визначити представлення в пам’яті комп’ютера об'єднань. Оголосити об'єднання, надати деяким елементам об'єднання початкові значення.
union un16 {
char a[6];
double e;
int c;
struct{
float f[3];
int b;
};
} un;
un.e = 1 * 325 + 1993 * 30; // 1 * 325 + 1993 * 30 = 60115
un.c = 30* (3 + 13) * 100; // 30* (3 + 13) * 100 = 48000
un.a[0] = ‘8’;
un.a[1] = ‘8’;
un.a[2] = ‘7’;
un.a[3] = ‘4’;
un.a[4] = ‘9’;
Зміст
Вступ
Теоретична частина
Алгоритм розв’язання задачі
Система тестів
Внутрішні формати базових типів
Логічний тип
Символьний тип
Цілий тип
Дійсний тип
Внутрішні формати похідних типів
Рядок символів
Перерахування
Масив
Структура
Об’єднання
Результати виконання програми
Висновки
Список літератури
Додатки
Вступ
Дана курсова робота полягає у вивченні представлення в мові програмування С++ різних типів даних, як простих (логічний, символьний, дійсні, цілі), так і похідних(структури, масиви, перерахування, об’єднання)
Знати про структури даних важливо, оскільки від правильного вибору структур, на яких буде реалізуватися програмний продукт, залежить ефективність роботи програми. В цій роботі й буде продемонстровано, як саме різні типи даних зберігаються в комп’ютері.
Теоретична частина
1.1 Базові типи даних
1.1.1 Логічний тип даних
В мові C++ логічний тип (bool) характеризується двома значеннями: false (0) і true (1). В пам'яті комп'ютера змінна типу bool займає 1 байт. Логічні значення можна асоціювати зі значеннями типу int: значенню false відповідає нуль, значенню true відповідають всі інші числа.В арифметичних і логічних виразах логічні значення перетворюються в цілі числа. Арифметичні та бітові логічні операції виконуються над перетвореними величинами. Якщо результат приводиться знову до логічного типу, то 0 перетворюється в false, а ненульове значення перетворюється в true.
1.1.2 Символьні типи даних
Ідентифікатором символьного типу є ключове слово char. Символьні константи (символьні літерали) можна представляти як клавіатурні, кодові, кодові числові. Значеннями змінних типу char є множина символів таблиці ASCII. Код символу - це його порядковий номер у таблиці символів ASCІІ.
В пам’яті комп’ютера дані символьного типу зазвичай займають 1 байт. В цей байт записується порядковий номер символа в таблиці ASCII.
Символьна константа може мати префікс L (наприклад, L'a'), який означає спеціальний розширений символьний тип (wchar_t), що застосовується для зберігання символів національних алфавітів, якщо вони не можуть бути представлені звичайним однобайтовим типом char. Розмір цього типу залежить від реалізації; як правило, він відповідає типу short і займає 2 байта пам'яті.
1.1.3 Цілочисельні типи даних
Згідно зі стандартом мови С++ розмір типу int відповідає розміру машинного слова, властивому програмно-апаратній платформі конкретної системи програмування.
До типу int можна застосувати модифікатори long (довге ціле) та short (коротке ціле). Модифікатор типу long вказує, що дане буде займати не менше як 4 байти (у більшості систем програмування тип long має розмір саме 4 байти). Модифікатор short вказує, що дане не повинно перевищувати розмір типу int (у більшості реалізацій тип short займає 2 байти).
Тип int та його модифікації є знаковими типами. Це означає, що один біт (здебільшого найстарший) двійкового коду числа займає знак. Прийнято, що знак плюс позначається нулем, а знак мінус – одиницею. Від'ємні цілі числа у більшості комп'ютерних реалізацій зберігаються в доповнювальному коді.
Якщо певні дані набувають тільки додатних значень, то можна вдвічі збільшити діапазон їх додатних значень, оголосивши такі дані з модифікатором unsigned (беззнаковий). B беззнакових даних біт знака розглядається як звичайний числовий біт. Модифікатор unsigned можна застосовувати і до даних з типами long або short.
Внутрішнє представлення змінної цілого типу — ціле число у двійковому коді. Згідно формату IEEE всі додатні цілі числа зберігаються в пам'яті комп'ютера в прямому коді, а всі від'ємні – в доповняльному коді. Цілі числа зберігаються в пам'яті комп'ютера у зворотньому порядку розміщення байт числа.
1.1.4 Дійсні типи даних
Для збереження й опрацювання дійсних чисел (тобто чисел, що складаються з цілої та дробової частин) мова С++ підтримує три дійсних типи: float, double і long double.
Старший біт числа займає знак мантиси, за ним записується двійковий порядок числа, а потім - сама мантиса. Мантиса зберігається в нормалізованій формі, тобто старшою цифрою мантиси завжди є двійкова одиниця (нормалізація мантис виконується шляхом зсуву їх уліво з відповідним зменшенням значення порядку). Розміри мантиси і порядку для трьох дійсних типів є різними, вони визначають точність чисел і діапазон їх значень.
В пам'яті комп'ютера змінна типу float займає 4 байти, в яких один біт виділяється під знак, 8 – під порядок, 23 – під мантису.
Тип double займає 8 байт, у яких один розряд виділяється під знак, 11 – під порядок, 52 – під мантису. Насправді в мантисі 53 розряди, але старший завжди дорівнює одиниці і тому не зберігається.
Тип long double займає 10 байт (або 8 байт), в яких один розряд виділяється під знак, 15 – під порядок, інші 64 – під мантису. Записуються всі 64 розряди мантиси разом зі старшою одиницею.
Оскільки порядок може бути додатній і від'ємний, у двійковому коді він зберігається в зміщеному виді: до нього додається константа, яка рівна абсолютній величині максимального по модулю від'ємного порядку. У випадку типу float вона дорівнює 127, у випадку double – 1023, long double – 16383. Таким чином, максимальний по модулю від'ємний порядок представляється нульовим кодом.
Дійсні числа зберігаються в пам'яті комп'ютера у зворотньому порядку розміщення байт числа.
1.2 Похідні типи даних
1.2.1 Тип даних «Рядок»
По своїй суті тип рядок є ідентичним типу даних масив. Елементи рядка зберігаються в пам’яті комп’ютера так само, як і елементи масиву. Відмінністю є тільки те, що базовим типом для рядка є лише тип char[], та обмеження кількості елементів до 255.
1.2.2 Тип даних «Перерахування» («Перелік»)
Змінна, котра може приймати значення з деякого списку значень, називається змінною перелічуваного типу або переліком. Оголошення переліку задає тип змінної переліку і визначає список іменованих констант, що називається списком переліку. Імена елементів списку переліку задаються в фігурних дужках через кому.
Значенням кожного імені списку є деяке ціле число. Змінна типу переліку може приймати значення однієї з іменованих констант списку.
Кожен ідентифікатор іменує елемент переліку. Всі ідентифікатори в списку переліку повинні бути унікальними і повинні відрізнятись від всіх інших ідентифікаторів в тій самій області видимості, включаючи імена звичайних змінних та ідентифікатори з інших списків переліку. У випадку відсутності константного виразу перший ідентифікатор набуває значення 0, наступний ідентифікатор - значення 1, наступний - 2 і т.д. Отже, пам'ять, що відводиться під змінну типу перелік - це пам'ять, необхідна для розміщення значення типу іnt.
Ідентифікатор, зв'язаний з константним виразом, приймає значення, що задається цим константним виразом. Константний вираз повинен мати тип іnt і може бути як додатнім, так і від’ємним. Константні вирази можуть містити однакові значення. Наступний ідентифікатор в списку отримує значення, рівне константному виразу плюс 1, якщо цей ідентифікатор не має свого константного виразу.
1.2.3 Тип даних «Масив»
Масив - це однорідна складена структура даних статичної структури. Кожен компонент масиву характеризується своїм індексом. Допустимими типами індексів є всі порядкові типи. Для доступу до елементів масиву необхідно вказати ідентифікатор масиву з одним чи кількома індексами в дужках. Він зберігається як неперервна послідовність змінних того типу, якого оголошені елементи масиву.
Розмір пам'яті, що відводиться для зберігання масиву, обчислюється як добутку кількості елементів на розмір елемента.
Елементи масиву з найменшим індексом зберігаються по найменшій адресі пам’яті. Багатовимірні масиви зберігаються так, що найбільш правий індекс збільшується першим.
1.2.4 Тип даних «Структура»
На відміну від масиву, всі елементи якого однотипні, структура може містити елементи різних типів. В мові C++ структура є видом класу і має всі його властивості, але в багатьох випадках достатньо використовувати структури так, як вони визначені в мові С:
struct [ім'я_типу] {
тип_1 елемент _1:
тип_2 елемент _2;
тип_n елемент _n;
} [ список_оголошень ];
Елементи структури називаються полями структури і можуть мати будь-які типи, крім типу цієї ж структури, але можуть бути вказівниками на неї.
Для змінних одного й того ж структурного типу визначена операція присвоювання, при цьому відбувається поелементне копіювання. Структуру можна передавати в функцію і повертати як значення функції. Доступ до полів структури виконується за допомогою операцій вибору: "." (крапка) - при звертанні до поля через ім'я структури і "->" - при звертанні через вказівник. У пам'яті комп’ютера під кожний елемент структури виділяється визначений відповідно до типу цього елемента об’єм пам'яті. Елементи в пам'яті зберігаються в тому ж порядку, в якому вони були представлені в описі структури.
Розмір змінної структурного типу не можна обчислити просто як суму його елементів, тому що змінні певних типів мають вирівнюватись в пам'яті комп’ютера по деяким залежним від реалізації границям.
1.2.5 Тип даних «Об’єднання»
Об’єднання дуже схожі на структури. Однак на відміну від структури об'єднання зберігає значення тільки одного елемента в кожний момент часу. Інакше кажучи, коли виконується операція присвоювання значення елементу об'єднання, то перезаписується будь-яке попереднє присвоювання.
Головною особливістю об'єднання є те, що для кожного з оголошених елементів виділяється та сама область пам'яті, тобто вони перекриваються. Пам'ять, що відповідає змінній типу об'єднання, визначається величиною, необхідною для розміщення найбільш довгого елемента об'єднання. Коли використовується елемент меншої довжини, то змінна типу об'єднання може містити зайву пам'ять, що не використовується. Всі елементи об'єднання зберігаються в одній і тій cамій області пам'яті, починаючи з однієї адреси.
Алгоритм розв’язання задачі
Для розв’язку цієї задачі потрібно:
Оголосити та ініціалізувати дані типи згідно завдання;
Для відображення представлення типів у пам’яті комп’ютера потрібно використати вказівних типу unsigned char на досліджувану змінну.
В циклі який працюватиме для значень від 0 до розміру, який займає дана змінна в пам’яті (використовуючи оператор sizeof() можна отримати це значення), посимвольно виводити на екран кожен байт числа у шістнадцятковій системі числення (з допомогою функції printf)
Система тестів
3.1 Базові типи даних
bool b=0;
signed char ch3='r';
unsigned long i5=10560;
double d2= 90.30e+3;
3.1.1 Логічний тип даних
Представлення логічної змінної bool b = 0;
Оскільки значення змінної b нульове, отже b = false (0).
В пам’яті комп’ютера змінна b зберігається послідовність біт: 0000 0000.
В 16-ковій системі числення: 00
3.1.2 Символьний тип даних
Представлення символьної змінної : signed char ch3='r';
За таблицею кодів ASCIІ: символ ’y’ має порядковий номер 11410.
11410 = 7216 = 0111 00112
Тип char в пам’яті комп’ютера займає 1 байт.
Отже, цей символ в пам’яті комп’ютера буде представлений як послідовність:
0111 00112.
В 16-ковій системі числення: 72
3.1.3 Цілий тип даних
Число 10560 типу unsigned long в пам'яті комп’ютера зберігається в прямому коді і займає 4 байти:
1056010 = 294016 = 0010 1001 0100 00002.
В пам’яті комп’ютера зберігається у зворотному порядку розміщення байт числа:
0100 0000 0010 1001 0000 0000 0000 0000
В 16-й системі числення
40 29 00 00
3.1.4 Дійсний тип даних
Представлення дійсної змінної double d2= 90.30e+3;
Переведення цілої частини:
90,30∙103 =9030010 = 160BC16 =
= 0001 0110 0000 1011 11002
Нормалізація: 1, 0110 0000 1011 11002∙1010000
Мантиса: m = 0110 0000 1011 1100
Порядок: e = 102310 + 1610 = 103910 = 40F16 = 100 0000 1111 2
Знак: s = 0 (число додатнє)
Внутрішнє представлення:
s
E
M
0
100 0000 1111
0110 0000 1011 1100 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000
0100 0000 1111 0110 0000 1011 1100 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000
2 с.ч.
40
F6
0B
C0
00
00
00
00
16 с.ч.
ВПК: 00 00 00 00 C0 0B F6 403.2 Похідні типи даних
3.2.1 Рядок символів
char *string13 = "f\33\\\\gf\xfag\5 \n\\v""hello\"?\?""";
string0 [0] = '7';
string0 [2] = '6';
string0 [4] = '1';
string0 [6 ] = '8';
string0 [8] = '8';
string0 [10] = '7';
string0 [12] = '4';
string0 [14] = '9';
Після виконання операцій присвоювання рядок матиме вигляд:
7←6\1f8g8 7\4h9llfo”??
CH
HEX
?
3F
CH
HEX
CH
HEX
CH
HEX
CH
HEX
7
37
f
66
7
37
l
6C
←
1B
8
38
\
5C
l
6C
6
36
g
67
4
34
o
6F
\
5C
8
38
h
68
“
22
1
31
20
9
39
?
3F
CH – символ, HEX – код в 16-ковій системі числення.
Останньою буде записана ознака кінця рядка \0 (в 16-ковій системі - 00).
Отже, в пам’яті комп’ютера рядок зберігатиметься як послідовність:
37 1B 36 5C 31 66 38 67 38 20 37 5C 34 68 39 6C 6C 6F 22 3F 3F 00
3.2.2 Перерахування
enum color22 {
BLUE,
GREEN = -1,
CYAN,
RED = -3,
BROWN,
GRAY = -5,
YELLOW,
WHІTE,
MAGENTA,
LІGHTGRAY,
DARKGRAY,
BLACK
} c1= CYAN,
c2= BROWN,
c3= DARKGRAY;
Значення кожного елемента переліку:
BLUE = 0
GREEN = -1
CYAN = 0
RED = -3
BROWN = -2
GRAY = -5
YELLOW = -4
WHІTE = -3
MAGENTA = -2
LІGHTGRAY = -1
DARKGRAY = 0
BLACK = 1
Змінна с1 = CYAN (0), зберігатиметься в прямому коді і займатиме 4 байти (int).
010 = 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 00002 = 00 00 00 0016
В пам’яті комп’ютера результат зберігатиметься в зворотному розміщенні байт числа: 00 00 00 00
Змінна с2 = BROWN (-2), зберігатиметься в доповняльному коді і займатиме 4 байти (int).
210 = 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 00102
В доповняльному
1111 1111 1111 1111 1111 1111 1111 1110
В пам’яті комп’ютера результат зберігатиметься в зворотному розміщенні байт числа: FE FF FF FF
Змінна с3 = DARKGRAY (0), зберігатиметься в прямому коді і займатиме 4 байти (int).
010 = 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 00002 = 00 00 00 0016
В пам’яті комп’ютера результат зберігатиметься в зворотному розміщенні байт числа: 00 00 00 00
3.2.3 Масив
unsigned char array13[][2][5] = {{1,4},657,23,533}
array0[0][0][0] = 0
array0[0][0][1] = 270
array0[0][1][0] = 210
array0[0][1][1] = 180
array0[0][2][0] = 30
array0[0][2][1] = 240
array0[1][0][0] = 240
array0[1][0][1] = 210
array0[1][1][0] = 120
array0[1][1][1] = 270
Після ініціалізації масив буде складатись з 2-х матриць на 2 рядки і 5 стовцпів.
1
4
0
0
0
657
23
533
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
0
Після присвоювань масив матиме виляд:
0
270
0
0
0
240
210
533
0
0
210
180
0
0
0
120
270
0
0
0
В шістнадцятковій системі числення:
Оскільки char має 1 байт, то старші біти відкидаємо:
27010=10E16
ВПК: 0E
21010=D216
ВПК: D2
18010=B416
ВПК: B4
24010=F016
ВПК: F0
12010=7816
ВПК: B4
53310=21516
ВПК: 15
0
0E
0
0
0
F0
D2
15
0
0
D2
B4
0
0
0
78
0E
0
0
0
В пам’яті комп’ютера масив зберігається як послідовність чисел яка читається зліва направо і зверху вниз по матрицях масиву.
Результат: 00 0E 00 00 00 D2 B4 00 00 00 F0 D2 15 00 00 78 0E 00 00 00
3.2.4 Структура
struct str0 {
long d;
double a;
char c[5];
unsigned : 2;
unsigned :5;
unsigned e:3;
unsigned b:3;
unsigned :0;
wchar_t f;
}str;
str.a = 30.90;
str.b = 1612
str.c[0] = ‘V’;
str.c[1] = ‘e’;
str.c[2] = ‘r’;
str.c[3] = ‘e’;
str.c[4] = ‘m’;
str.d = 9932
str.e = 3240
str.f = 9;
Структура, полям якої не присвоєно ніяких значень має всі байти однаковими і їх початковим значенням є число 11002 = С16, тому це може впливати на відображення певних полів при виводі зображення структури в пам’яті.
Представлення кожного поля в пям’яті комп’ютера:
Представлення змінної long d=9932;
993210= 26CC16=0010 0110 1100 11002
ВПК: CC 26 00 00
Представлення змінної: double a
a= 30.9010 = 1E, E6666666666== 0001 1110,1110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 01102Нормалізація:
1, 1110 1110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110*100100Знак s = 0 (число додатнє).Порядок e = 102310 + 410= 40316 = 100 0000 00112.Мантиса:m = 1110 1110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110
s
e
m
0
100 0000 0011
1110 1110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110
0100 0000 0011 1110 1110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 0110 4 0 3 E E 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 6 Отже, змінна double a = 30,90 ВПК виглядатиме: 66 66 66 66 66 E6 3E 40
Представлення змінної char c[5];
str.c[0] = ‘V’=5616;
str.c[1] = ‘e’=6516;
str.c[2] = ‘r’=7216;
str.c[3] = ‘e’=6516;
str.c[4] = ‘m’=6D16;
Значення елементу c[5] залишаються невизначеним.ВПК: 56 65 72 65 6D CC
unsigned : 2
unsigned : 5
Представлення змінної unsigned e:3
e=324010=CA816=1100 1010 10002
Оскільки e:3, то e=0002
Представлення змінної unsigned b:3
b=161210=64C16=0110 0100 11002
Оскільки e:3, то b=1002
unsigned:0
Вирівнювання на границю наступного слова
Бітові поля розміщуються справа наліво
*Отже ВПК 4,5,6,7,8 пункти будуть виглядати як:
0
1
0
0
1
1
0
0
1
1
0
1
0
0
0
0
e:3
unsigned:5
unsigned:2
Невизначені
біти
b:3
e:3
В 16-й системі числення: 4C D0 СС СС
↓
Невизначені байти
9)Представлення змінної wchar_t f;
f=910=10012=000916
ВПК: 09 00
long d double a char c[5]
Результат: CC 26 00 00 CC CC CC CC 66 66 66 66 66 E6 3E 40 56 65 72 65 6D CC CC CC
↓ ↓
Вирівнювання довжини до числа яке кратне довжині наступного поля
(*) wchar_t f
4C D0 CC CC 09 00 CC CC
↓
Вирівнювання. Загальна довжина об’єднання має бути кратна довжині найдовшого базового типу (double-8).
3.2.5 Об’єднання
union un16 {
char a[6];
double e;
int c;
struct{
float f[3];
int b;
};
} un;
un.e = 60115
un.c = 48000
un.a[0] = ‘8’;
un.a[1] = ‘8’;
un.a[2] = ‘7’;
un.a[3] = ‘4’;
un.a[4] = ‘9’;
Представлення кожної змінної об’єднання в пам’яті комп’ютера:
char a[6]
un.a[0] = ‘8’=3816;
un.a[1] = ‘8’=3816;
un.a[2] = ‘7’=3716;
un.a[3] = ‘4’=3416;
un.a[4] = ‘9’=3916;
Отже, масив у пам’яті комп’ютера виглядатиме:
38 38 37 34 39 СС СС
↓
Невизначені байти
double e
double e=6011510=EAD316=1110 1010 1101 00112=1. 110 1010 1101 0011 ∙101111
s = 0
e = (15 + 1023)10 = 103810 = 40E16 = 100 0000 11102
m =110 1010 1101 00112
Заокруглення не змінює мантису (53 біт = 0).
s
e
m
0
100 0000 1110
1101 0101 1010 0110 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000 0000
В 16-ковій системі числення: 40 ED 5A 60 00 00 00 00
ВПК: 00 00 00 00 60 5A ED 40
int c
c=4800010=BB8016=1101 1101 1000 00002
Число додатнє отже буде зберігатись у прямому коді
ВПК: 00 00 80 BB
Результат:
1. Об’єднання struct{
float f[3];
int b;
}; з double e
Оскільки f та b не визначені, то struct
float f[3] int b
CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC CC
Об’єднюєм з
00 00 00 00 60 5A ED 40
результат:
00 00 00 00 60 5A ED 40 CC CC CC CC CC CC CC CC
2. Об’єднання int c :
00 00 00 00 60 5A ED 40 CC CC CC CC CC CC CC CC
об’єднуєм з
00 00 80 BB
результат:
00 00 80 BB 60 5A ED 40 CC CC CC CC CC CC CC CC
3. Об’єднання з char a[6]
00 00 80 BB 60 5A ED 40 CC CC CC CC CC CC CC CC
об’єднуєм з
38 38 37 34 39 СС СС
результат:
38 38 37 34 39 5A ED 40 CC CC CC CC CC CC CC CC
Результат ВПК: 38 38 37 34 39 5A ED 40 CC CC CC CC CC CC CC CC
4. Результат виконання програми
Висновки
Основна мета будь-якої програми полягає в обробці даних. Дані різних типів зберігаються в пам’яті комп’ютера і обробляються по-різному.
Згідно з концепцією типів даних, кожний тип даних однозначно визначає:
множину значень, які може приймати змінна заданого типу;
операції та функції, які можна застосовувати до цієї змінної;
внутрішнє представлення змінної у пам'яті комп'ютера.
В мові С++ розрізняють наступні категорії типів:
базові (або прості, основні, стандартні) типи даних;
похідні (або складні, складені) типи даних.
Базові типи мають імена, які є ключовими словами мови. До базових типів відносяться: скалярні типи і порожній тип (void).
Скалярні типи діляться на цілочисельні і дійсні типи (float, double, long double). Логічний тип (bool), символьні (char, wchar_t) та цілі (short, int, long) типи даних відносяться до цілочисельних типів. Для них визначені всі операції роботи з цілими числами.
Похідні типи визначаються на основі базових типів. Похідні типи діляться на скалярні і структуровані (або агрегатні).
До скалярних похідних типів відносяться:
- переліки (enum) ;
- вказівники (ім'я_типу *);
- посилання (ім'я_типу &).
До структурованих похідних типів відносяться:
- масиви;
- структури (struct);
- об'єднання (union);
- класи (class).
В структурах, об'єднаннях і класах можуть використовуватись бітові поля.Список літератури
А.Ахо, Дж.Хопкрофт, Дж.Ульман, Д.Джеффри. Структуры данных и алгоритмы.; Пер. с англ.– М.:Изд.дом ”Вильямс”, 2001. – 384 с.
Кнут Д. Искусство програмирования, том 1. Основные алгоритмы. – М.:Изд.дом ”Вильямс”, 2001. – 720 с.
Кнут Д. Искусство програмирования, том 2
Получисленные алгоритмы. – М.:Изд.дом ”Вильямс”, 2001. – 763 с.
Проценко В.С., Чаленко П.Й., Ставровський А.Б. Техніка програмування мовою Сі. –К:Либідь, 1993 - 224 с.
Уильям Топп, Уильям Форд. Структуры данных в С++ – М