Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Діяльність субкультур у місті Львові
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
О
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Соціологічне дослідження
Предмет:
Соціологія економіки
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ПРОГРАМА СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
І. Методологічний розділ програми
1.1. Аналіз соціальної проблеми (преамбула дослідження)
1.2.Формування теми соціологічного дослідження, визначення проблеми дослідження.
Тема цього соціологічного дослідження,- діяльність субкультур міста Львова.
Проблемою цього соціологічного дослідження є уявлення молоді про те, якою є діяльність субкультуру місті.
1.3. Мета соціологічного дослідження – з’ясувати характер уявлень молодів, щодо діяльності субкультур станом на травень 2014 року.
1.4. Завдання дослідження передбачають з’ясування:
уявлень студентів про сукупність особистісних якостей, необхідних для успішної викладацької діяльності;
характеру виявів факторів, що визначають ставлення студентів до викладання;
мотивів та установок студентів щодо обрання в майбутньому професій викладача.
1.5. Об’єкт соціологічного дослідження – молодь міста (особи віком від 16 до 23 років (1998-1991 року народження)), що проживають у Львові.
Час проведення дослідження – травень 2014 року.
1.6. Предмет соціологічного дослідження – оцінки судження, установки молоді міста щодо діяльності субкультур. Ми розуміємо, що думки та погляди молодого прошарку соціальної общини міста надто глобальні, тому до розгляду предмету дослідження обираємо лише їх часту,- соціально, політично та культурно незаангажованих, а лише свідомо аналізуючи свою поведінку та погляди індивідів.
1.7. Теоретична інтерпретація
Субкультýри — сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки.
А тепер розглянемо кожну з існуючих субкультур та їх діяльність у місті Львові:
1) Хі́пі (ще: Гі́пі, помилково Хіппі, англ. hippie, hippy) — міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско у контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво, особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Занепав на початку 1970-их років, перетворившись на одну з субкультур. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «Поколінням квітів, Дітьми квітів, Love Generation».
Найбільшою в Україні була хіп-тусовка у Львові, де традиційними були орієнтація на Захід і демократичні цінності. Перші розрізнені групи хіпуючої молоді були об'єднані у 1968-1970 В'ячеславом «Шарніром» Єреськом. Учасники групи Шарніра збиралися напівтаємно на місці польського Цвинтаря Орлят біляЛичаківського цвинтаря. З їхнього середовища вийшов перший з відомих маніфестів хіппі, також вони започаткували культ Джимі Хендрикса у Львові, одразу після його смерті у вересні 1970 року. Проте у листопаді 1970-го Шарнір, який, окрім пацифізму, захоплювався ще й нацистською автентикою і трофейною зброєю, був арештований.
У 1970-их роках головним місцем збору став Святий Сад, де зосереджувалися учасники рок-групи Супер Вуйки (лідер Ілько Лемко), відбувалися хіп сейшни. Один із них, пов'язаний з культом Хендрикса, вилився у стихійну демонстрацію у Львові 17 вересня 1977 року.
У середовищі львівської хіпової тусовки у 1976 виникла перша на терені СРСР байкерська група Ігоря «Пензеля» Венцславського. З нього вийшли письменники і поети Волдмур Яворський, Валерія Славникова, «Звёздный», художники Олена Бурдаш, «Дем», Орест Макота.
В ті часи хіппі у Львові, в тому числі і російськомовні, зі симпатією ставилися до учасників національно-визвольної боротьби УПА, оскільки їх теж «пресувала» радянська державна система. З початком Перебудови в середовищі львівських хіппі також з'являються спроби переосмислити ідеологію і, як колись Еббі Гоффман, політизувати рух. У 1987 у Львові з'являється маніфест «Ідеологія радянських хіппі. 1967-1987» Аліка Олісевича, де чітко наголошено на потребі громадянських акцій. 20 вересня 1987 група Аліка Олісевича провела у Львові першу в УРСР демонстрацію під політичними лозунгами і в жовтні 1987 перетворилася на пацифістську, згодом правозахисну групу Довіра (1987-1990).
На теперішній час хіпі у Львові це майже поодинокі випадки.
2) Реперська субкультура та Хіп-Хоп:
Реперська субкультура також до нас прийшла з-за океану. її першооснову складає такий музичний на прямок, як реп - це достатньо примітивна музика, яка нагадує ритми барабанів африканських шаманів. Пісні під реп не відрізняються милозвучністю, адже в основу покладено набір слів і речень, який вимо вляється - "читається" - в такт. Зазвичай ці пісні густо всіяні нецензурною лайкою. Зародився реп в нігерських кварталах Америки. В 90-і роки афроамериканцям вдалося просунути його на "музичний ринок", і зараз реп завойовує собі прихильників в усьому світі, зокрема і в Україні. Одяг пересічного репера - широкі штани, що спущені нижче пупа, спортивне взуття, простора футболка, а їхня манера спілкування, жести, жаргон викликають огиду в будь-якої нормальної людини.
Хіп-хоп(англ. Hip-hop) — молодіжна культура, яка з'явилась у США в кінці 1970-х в середовищі афроамериканців. Включає в себе 4 основні елементи:діджеїнг, графіті, емсіінг (реп), брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперелічені елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.
У Львові ці субкультури не є дуже виразними.Людей які повністю віддані якійсь з цих субкультур одиниці.Більшість просто полюбляють слухати реп,хіп-хоп чи танцювати його.
3) Рейв: (англ. rаvе) — масова нічна дискотека з виступом DJ-їв; також загальна назва електронної танцювальної музики, що грають на таких дискотеках. Точного визначення рейву немає.
Початково рейви були величезними нічними дискотеками, що проводилися в складських приміщеннях або на полях під відкритим небом, куди з'їжджалися тисячі людей. Ці ніким не контрольовані масові збори викликали в суспільстві негативну реакцію, зокрема через широке вживання «екстазі» та більш важких наркотиків на таких вечірках. Незабаром багато британських клубів стали проводити рейви у своїх стінах, використовуючи багатоярусні танцмайданчики, для кожного з яких грав свій діджей.
Культуру рейвів увібрали в себе запроваджені в 1990-і роки в Берліні, а потім інших містах світу «пара ди любові». На пострадянському просторі рейви проводилися з початку 1990-х років, найбільшим з них став фестиваль "КаZантип", що спочатку проводився на Кримському мисі Казантип, а потім поміняв назву на «Республіка КаZантип» і переїхав спочатку у село Веселе (поблизу Судака), а потім під селище Поповка (поблизу Євпаторії).
У Львові майже не виражені.Просто є купа народу які люблять потусити.
4) ."Гопники":Походять з російської глибинки, а своєю самоназвою завдячують "Одєссє-мамє". Слово гопник походить з російської мови. За однією з версій, утворилось від старої абревіатури ГОП — рос. городское общежитие пролетариата. В кінці 19 століття в Петербурзі було відкрито Міське товариство піклування (рос. Городское общество призрения), де утримувались безпритульні, що займалися крадіжками на міських вокзалах. Після Жовтневого перевороту у цьому ж місці був відкритий гуртожиток для робочих і селян, який швидко перетворився на бандитський клуб, де царювали злодійські закони. Криміногенна обстановка в районі Лігово, де розташовувався гуртожиток різко погіршилась, а всіх мешканців цього району почали називати «гопниками» У них є своя "мова" - так звана "фєня", і закони - "панятія". "Гопи" полюбляють слухати "Шансон" - блатну музику, яку у нас на державному рівні нібито "заборонили" крутити в громадському транспорті. Для "гопів" людські закони - то "туфта", а чесні законослухняні громадяни - "лохи". "Гопівська" субкультура походить ще з XIX століття, а найбільшого поширення вона набула у промислових містах. її в українське середовище принесли росіяни, які протягом двох століть переселялися в нашу країну. В Одесі ця субкультура втілилась у горезвісній "одеській мафії".
Гопник (гоп, гопота) —- представник радянської та пост-радянської субкульту ри, утвореної в результаті проникнення кримінальної естетики в робітниче се редовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шах рай, грабіжник. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.
Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок вкрай низького рівня життя, загибелі на війні мільйо нів чоловіків, діти яких виховувались вулицею та тотальної зубожілості. В умовах такої „боротьби за шматок хліба" з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Характерні особливості гопів:
Ходять зграйками по декілька осіб
Носять «воровки» та спортивні штани
Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара коп», «дай мобілу подзвонити».
Усі один одного називають «васями»
Лузають насіння («сємки»)
Слід згадати і про основну ознаку гопа - слово „пацан", яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Представники ж нормального населення „пацанами" гопів називають рідко, деякі - з міркувань етично сті, а інші - просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні „гоп". Слово „пацан" походить від давньоєврейського слова „гюц" (нецензурна назва чо ловічого статевого органу). Частина "ан" означає "маленький". Ось чому це слово зазвичай не вжива ється нормальними людьми. Носії ж даного слова або відверто відмовляються визнавати його зміст, або просто його не знають.
Стиль одягу середньостатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, мешти, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка" (в зимню пору року), а найголовні ше - „шапка-воровка", цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа.Стиль розмови гопів — українсько-російський суржик. Гопи зазвичай дуже обмежені і нецікаві особи.
У Львові ця субкультура була популярною раніше(коли була ще мода на це).Зараз ГОПники,як субкультура майже вимерли.Просто на вулицях ще де не де знаходиться купка некультурних людей,яка схожа на ГОПників.
5) Па́нки (від англ. punk — шалена молода людина; хтось екстремальний, незалежний) — молодіжна субкультура, покоління молодих людей на рок-естраді (середина 70-х рр. 20 ст.). Провідною інтонацією їхніх виступів став різкий протест проти будь-яких моральних і звичаєвих правил. Це відбилося насамперед на характері їх музики - панк-року(постійна зміна інтонації, надмірне використання ударних інструментів, переважання ритму над мелодією). Шокував глядачів і зовнішній вигляд виконавців у їх стилі завжди присутня неохайність і недбалість (різноколірний грим, лахміття старомодного одягу, обвішаного усіляким мотлохом).
У Львові було і є багато гуртів які частково відносять себе до цієї культури(наприклад Брати Гадюкіни,Оратанія).А так то панки це в більшості соціально-апатичні індивідуми,хо й більш-менш поширені.
6)Го́ти — субультура, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття Великобританії на основі панк-руху. Готична субкультура досить ізноманітна і неоднорідна, однак для всіх її представників в тому чи іншому ступені характерні специфічний імідж і інтерес до готичної музики. Від початку будучи молодіжною, нині у світі субкультура представлена людьми віком від 14 до 45 років і старшими.
У Львові їх теж не багато.Збираються переважніше в закинутих будівлях або на цвинтарях.
7)Металісти:Металістів надихає та об'єднує музика у стилі метал. Представники даної субкультури зазвичай носять чорні джинси або шкіряні штани, шкіряна куртка "косуха", чорні футболки або балахони з логотипом улюбле ної групи, напульсники — шкіряні браслети з заклепками або шипами, ланцюги на джинсах, звичайні чоботи, кросівки. В основному мають довге волосся. Однак одяг не є основним атрибутом субкультури.
Металісти у Львові були раніше,коли була мода,але зараз це теж поодинокі випадки.
8)Емо:Загадкова субкультура, популярність якої в Україні зростає в геометричній прогресії. Спочатку емо, — називали альтернативний напрям у музиці, який су проводжувала важка гітарна партія і сильне соло. Співаки емо відверто і безперешкодно ділилися зі слухачами своїми відчуттями, звідки, мабуть, і походить назва цього напряму -— від слова „емоційний". Проте через деякий час уявлення про емо істотно змінилося. Сьогодні це насамперед істотний стиль поведінки і самовираження для підлітків. Класичний одяг емо — одяг у чорно-рожевій гамі. А також різні пов'язки на руках і зап'ястях, пояси із залізними бляшками, рукавички без пальців. Емо-макіяж: підведені чорним олівцем очі. Популярний він і серед дівчат, і серед хлопців. Зачіски також не поділя ють на жіночі і чоловічі. Чубок прикриває одне око, а волосся пофарбоване в чорний або темно-каштановий колір. Незамінні атрибути емокідів – сумка через плече (майже як у листоноші) та сила силенна значків. Емо – постійні шукачі справжнього кохання. Цю субкультуру сторонні сприймають занадто негативно, бо вважають що вони мають схильність до суїцидів.
У Львові були популярні в пік своєї моди і переважніше серд школярів віком від 12 до 14 років.
9)Геймери:Це прихильники комп'ютерних ігор, які вбачають в іграх сенс свого життя. Найчастіше геймерами є підлітки. Фактично гра у підлітка займає увесь вільний від навчання час. Субкультура геймерів зародилася нещодавно. З появою комп'ютерних ігор, а пізніше й Інтернету молодь стала активно спілкуватися в мережі. Комп'ютерні мережеві ігри для них — це можливість спілкуватися в дії: разом з іншими, часто іноземними, однолітками проходити завдання та перемагати ворогів. Існують також і не мережеві ігри, у яких чисто розважальна функція. Багато ігор типу “Діабло” чи “Варкрафт”, які дуже поширені у молоді, мають сюжет, і процес проходження перетворюється нібито в читання книги, де є скелет — сюжетна лінія, а решту потрібно нарощувати на скелет самостійно. Очевидно, залишилося дуже мало підлітків, які жодного разу в житті не сідали за гру. А є і такі, які буквально живуть в цій віртуальній реальності. Іноді ігри негативно діють на психіку підлітків, але більшість все ж знає міру. Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від звичайної людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби за інтересами. Свій кінематограф, нарешті: останнім часом популярні ігри екранізують досить часто, досить згадати “Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”. Тепер ось і своя література, наприклад, серія романів “S. T. A. L. K. E. R.” Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів — вони розвивають реакцію та швидкість думки, наполегливість та цілеспрямованість, навіть спритність. Ігри через Інтернет допомагають підучити англійську та розширити коло своїх знайомих. Американські дослідження доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповідно досить юні хлопці) демонструють небачені результати, оскільки бізнес для них — та ж гра.
У Львові ця субкультура досить поширена,як і у всьому світі,тому що ігрова індустрія чи “ігрове мистецтво” все більше і більше розвиваються.Щодо їхньої діяльності то найбільшим прикладом є фестиваль косплею Anicon-який неодноразово вже проводився у Львові.
10) sXe:Straight edge (англ. чітка межа, скорочено sXe) — більш філософське відгалуження панк-культури, рух, характерними рисами якого є повна відмова від наркотиків (включаючи узаконені алкоголь і тютюн), розбірливість у статевих зв'язках, а також політичні погляди, характерні всьому панк-руху.На даний час також глибоко повязується і з нвколофутбоьними культурами.
Рух спочатку виник у середовищі американських панк-рок-виконавців як заклик проти популяризації образу «брудного вічно-непросихаючого панка», Straight edge швидко перетворився на рух, що ставить на перше місце ідею самоконтролю і особистої свободи, і на початку 80-х став досить розповсюдженим вибором серед американськихпанків, особливо в Вашингтоні та Бостоні, де утворилися дуже могутня хардкор-сцена. До середини 80-х ця культура розповсюдилася і за межі Штатів, хоча до початку 90-х великого поширення на інших континентах не набула.
Ідеологія Straight edge заперечує вживання будь-яких заборонених або легальних наркотичних речовин, як то алкоголь, нікотин, а також психоактивних речовин в нелікувальних цілях. Окремі представники руху також пропагують утримання чи повну відмову від споживання інших речовин, що можуть бути прирівняні до наркотичних, зокрема кофеїну.
traight edge — субкультура, що не припускає саморекламу або нав'язування sXe-способу життя оточуючим, тому у прихильників руху немає яких-небудь переваг в одязі, зачісці і тому подібне. Єдиний засіб самоідентифікації — використання хреста («X») або абревіатури «sXe», зокрема:-Хрест на тильній стороні долоні — символ, що з'явився в кінці сімдесятих, коли неповнолітнім, таким, що приходили в клуби,на концерти, малювали на руці хрест, щоб їм не продавали спиртне. Такий же хрест, але вже добровільно, малювали собі прихильники Straight edge.-Три хрести — символ три НЕ: не пити, не палити, не «займатись сексом» (наліво і направо).-Напис DRUG FREE («вільний від наркотиків») або POISON FREE («вільний від отрути») часто використовуваний на одязі. Часто вищенаведені символи використовуються на татуюваннях, які означають, що людина, що носить їх, прийняла принципи Straight edge на все життя, наносяться на стіни будівель і тому подібне.
Зараз ця субкультура влилась в інші.sXe можуть бути як скінхеди чи панки,так і ультрас чи футбольні хулігани.
11)Скінхеди:Часто скінхедів вважають фашистами. Образ, який ці бритоголові хлопці (а деколи і дівчата) створили навколо себе постійними бійками, сплутався у масовій свідомо сті з групами неонацистів, які теж здебільшого голять свої черепи і люблять одяг темних кольорів. Насправді скінхедів-фашистів не існує, як не існує християн-мусульман, чи українських індіанців.
Субкультура скінхедів не зберегла для історії точну дату свого зародження. Досте менно відомо, що це сталося десь у портових містах Великобританії наприкінці 50-х - початку 60-х років двадцятого століття. Якщо спробувати творчо підійти до цього моменту, то можна намалювати таку картину
Звичайні британські хлопці зі звичайних, небагатих сімей після звичайного трудового дня сиділи собі в пересічному пабі і пили пиво в очікуванні чергового конфлікту з матросами з торгових суден. Довго чекати не доводилося, приходили матроси і давали хлопцям доброго прочухана . Котрогось разу після бійки хлопці поголилися налисо, що дуже зручно у вуличних бійках, бо нема за що вчепитися (звідси і походить назва "скінхед" skinhead - в перекладі з англійської - гола голова), відірвали від своїх курток коміри, підкотили штани і взули свої робітничі черевики Dr. Магtеns. Вигляд у них був якщо і не страшний, то, принаймні агресивний.
Хит росплетіннями політики рядові скінхеди не цікавилися. Вони проводили час у бійках, пили пиво, слуха ли музику "ска" і поміж усім цим придумали до свого гардеробу ще одну річ. яка на сьогодні є кла сичною ознакою приналежності до цієї групи — підтяжки. Хоча, тут варто зробити одну ремарку -тяжкі черевики, закочені джинси з підтяжками і куртки без комірів (бомбери)— вважаються "робочим одягом скінхедів". Парадна форма — це чорні строгі костюми з такими ж чорними туфлями. Правда, для бійок вони використовували все-таки зручнішу робочу форму. А билися вони з будь-ким — з чорними, з жовтими,з багатими,з фанатами, які вболівали за інший футбольний клуб, з іншими скінхедами і. особливо, з хіпі. Хіпі найбільше діставалося від бритоголових. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови.
Після 1972 року рух скінхедів занепав і бритоголові стали рідкістю на вулицях. Більшість із них подо рослішали, відростили волосся і закинули свої черевики з тяжкими носаками на горище. Але через кіль ка років на світ чекав новий бум — прийшли панки! Панки принесли з собою нові символи і нову музи ку. Скінхеди, принаймні те, що від них залишилося, визнали частину цієї музики своєю. Але їх не ціка вив увесь панк, вони слухали тільки ті групи, які в своїх текстах піднімали проблеми робітничого класу, продажних політиків, патріотизму. Тут і заклалася та ідеологічна основа скінхедів, яку ми знаємо тепер. Висловити його можна гас лом: "Люблю країну - ненавиджу уряд!".Тому на даний час більшість скінхедів є нео-нацистами.
Зараз субкультура скінхедів тісно переплітається з навколо футбольними субкультурами.
У Львові свого розвитку ця субкультура,як і інші набувалав в час,коли це було в моді.Зараз трапляцються поодинокі випадки.Так як скінхеди у Львові були в основному правого політичного спрямування,то більшість з них влились в футбольні субкультури.
12)Антифашисти:Антифаши́зм —сукупність політичних ідеологій, що складають опозицію фашистським та нацистським ідеологіям, організаціям й урядам.Сьогодні антифашизм став невід’ємною частиною багатьох політичних й культурних течій, зокрема анархізму, більшості гілок субкультури скінхедів,хардкор руху та його відгалужень та інших течій, так чи інакше споріднених з культурою панк. Термін «антифа», скорочений варіант від слова антифашист, було вигадано журналістами і є своєрідним мемом, за допомогою якого вони позначають сучасних антифашистів.
У місті Львові останнім часом їх побільшало.Зявилась ліва організація “Боротьба”,яка діє і по всій Україні,організація “Автономний Опір” з правої націоналістичної організації перетворилась в ліву.Користі,вони,ніякої місту не приносять.
13) Футбольні Хулігани:За визначенням футбольні хулігани - Це молоді люди, які навмисно порушують громадський порядок, пов'язуючи ці дії з підтримкою улюбленої команди. Витоки навколофутбольного насильства беруть свій початок у Британії. Англійський футбол знайомий з інцидентами, пов'язаними з футбольними заворушеннями, починаючи з XIX століття. Уже в ті далекі часи шанувальники команд та й самі гравці нерідко сходилися «стінка на стінку» після фінального свистка арбітра. Проте футбольне хуліганство у сучасному вигляді почало зароджуватися у Великобританії наприкінці 1950-х років. У середині 1960-х років склалася ситуація, коли трибуни англійських стадіонів приблизно на 70% складалися з тих, хто ототожнював себе з футбольним насильством. Кожен другий матч закінчувався серйозними бійками, деякі райони міст на час матчів перетворювалися на заборонені зони. З одного міста в інше з чітко визначеною метою виявити найсильнішого виїжджало від 400 до 7000 осіб. Внаслідок цього тисячі звичайних шанувальників гри стали триматися подалі від стадіонів, а телетрансляції стали для них єдиною альтернативою відвідування матчів.
Ситуація не покращилася, коли телебачення, крім самої гри, стало демонструвати масові бійки за участю вболівальників. Це не тільки надихало хуліганів, але й було новим засобом суспільного розголосу і самореклами. Аналогічна ситуація спостерігалася і в пресі — колекціонування газетних нотаток стало справжнім захопленням для багатьох фанатів.
Ситуація змусила владу втрутитися. Були значно посилені закони, що регулюють правопорядок; на найзапекліших і небезпечних для суспільства хуліганів заводили спеціальні картотеки. Багато хто з хуліганів опинилися за ґратами, іншим було довічно заборонено відвідувати футбольні матчі. Поліція впроваджувала своїх людей у фанатське середовище, виявляючи лідерів і запобігаючи можливому очному протистоянню. Згодом розвиток технологій уможливив спостереження стадіонів та прилеглих територій камерами відеоспостереження, що значно підвищило ймовірність упізнання та викриття й арешт хуліганів.
Наприкінці 1970-х — початку 1980-х років внутрішня проблема Англії набрала загальноєвропейський масштаб. Флагманами англійського виїзного руху стали фанати «Ліверпуля», які поступово стали прищеплювати європейцям свій «стиль підтримки клубу», включаючи побоїща і погроми у всіх містах, де волею жереба випадало грати їх клубу.
Насильство було присутнє й у протистояннях німецьких хуліганів, названих «куттен», серед яких було модно носити шкіряні куртки. Піком руху були кінець 1970-их — 1980-ті роки. У 1990-их роках почав розвиватися стиль уболівання ультрас.
У місті Львові культура футбольних хуліганів тісно перплилась з футбольними ультрас,тому діяльність в них майже одинакова.
14)У́льтрас (від лат. ultra — більше від чогось; понад, за межами чогось) — назва організованих груп підтримкиспортивних (особливо футбольних) команд.
Культура ультрас — це суміш декількох стилів підтримки команди, від розтягування шаликів та прапорів з раннього англійського вболівання до колоритної бразильської торсиди і первинного італійського стилю.
4 основні пункти менталітету ультрас:
Не переставати співати та підтримувати команду, яким би не був хід матчу і його результат;
Не сідати під час матчу;
Відвідувати всі можливі ігри свого клубу: і домашні, і виїзні;
Вірність Трибуні (тобто постійному місцю на трибунах, де перебуває група).
Через надмірну комерціалізацію сучасного футболу ультрас виступають із закликом «Проти сучасного футболу» (англ. Against modern football). Словосполучення «сучасний футбол» узагальнює фактори, що перетворюють спорт на звичайний бізнес: зростання цін на квитки, заборона стоячих трибун для фанатів, зниження ролі власних вихованців через купівлю закордонних гравців, переходи футболістів до інших клубів лише заради високої заробітної плати, продаж традиційних історичних назв стадіонів і клубів спонсорам.
Завдяки великій популярності футболу попит на нього зростає, тому керівникам багатих європейських клубів вигідно перетворювати стадіон на «театр», куди квитки зможуть собі дозволити купити тільки заможні люди. Через це прибутки, витрати та амбіції багатих клубів щоразу зростають, а звичайні фани та ультрас стикаються з проблемами, що описані вище як «сучасний футбол».
Угрупування ультрас об'єднують найактивніших фанатів, які працюють над усім, що пов'язане з підтримкою своєї команди — атрибутика, квитки, організація шоу на трибунах, виїзди на гостьові матчі. У таких угрупуваннях є членські внески та налагоджена торгівля товарами для фанатів, які дозволяють збирати суми, необхідні для шоу, банерів та на інші витрати.
Найбільш могутні європейські організації ультрас мають вплив на керівництво своїх футбольних клубів. В Італії, наприклад, практично всі великі клуби радяться з лідерами своїх ультрас в усіх питаннях, що можуть викликати резонанс на трибунах.
Перші угрупування найактивніших уболівальників виникли в Україні у 1980-х роках, але розвивалися під впливом футбольного хуліганізму, який був модним у Європі в 1980-х роках. Так, першими найвідомішими сутичками того періоду були, наприклад, з'ясовування стосунків між фанами «Динамо» (Київ) і «Спартака» (Москва), що було чимось новим для радянського суспільства.
Першими ультрас на радянських теренах були люди, які бажали підтримувати рідну команду не лише на власних трибунах, а й вирушати на виїзди до кожного міста, де клуб проводив чергову гру. Переважно — студенти і юнаки 20-25-річного віку. Поступово в кожному місті, де була пристойна футбольна команда високого рівня, певні трибуни (здебільшого найдешевші — ті, що за воротами) стали пристановиськом для найактивніших фанів. У 1980-х рр. вони намагалися підібрати одяг і атрибутику під кольори команди з власного гардеробу (адже атрибутику тоді не продавали), а з приходом ринкових відносин почали масово вдягатися у клубні барви і переймати стиль уболівання від закордонних ультрас (модульні шоу, банери, піротехнічні засоби тощо).
Із середини 2000-х років футбольний хуліганізм в Україні пішов на спад, натомість, розвивається рух ультрас. Більшість українських футбольних фанатів мають праві та націоналістичні погляди, винятком є «Арсенал» (Київ), чиї ультрас мають ліві погляди.
Чисельність руху ультрас в Україні зростає — на домашніх іграх найпопулярніших клубів у фан-секторах уболівають кілька тисяч людей. На виїзні матчі часто їдуть сотні найвідданіших уболівальників. Найчисельнішу виїзну підтримку регулярно мають «Динамо» (Київ), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Карпати» (Львів), «Металіст» (Харків) і «Шахтар» (Донецьк). Фани «Динамо», «Дніпра» та «Карпат» підтримують дуже дружні стосунки, утворюючи так звану «коаліцію» («тріаду»).
Після приходу до влади Віктора Януковича почалися утиски ультрас-угрупувань України, які особливо посилилися після гри «Динамо» (Київ) — «Карпати» (Львів) 7 серпня 2011 року, коли фанати цих клубів спільно вигукували гасло «Спасибо жителям Донбасса …». На цій же грі працівник «Динамо» з українофобськими поглядами намагався зняти з сектора львів'ян прапор зі зображенням Романа Шухевича, внаслідок чого був побитий фанатами. Згодом працівника звільнено з клубу. У бійці звинуватили ультрас, а один із лідерів ультрас «Динамо» Андрій Кореновський перебуває під слідством, його звинуватили у хуліганстві. Справу фана розглядає суддя Родіон Кірєєв , відомий тим, що вів справу щодо політика Юлії Тимошенко.
У листопаді 2011 року акцію протесту у вигляді відмови від підтримки команди оголосили ультрас «Шахтаря» (Донецьк) через тиск на них з боку МВС України. Фанів звинувачують у вигукуванні «заборонених» гасел: «Слава Україні! — Героям слава!». Того ж року подібні репресії та тиск на футбольних фанів зафіксовано в Сімферополі та Запоріжжі.
Депутат від Партії регіонів Вадим Колесніченко запропонував на розгляд ВРУзаконопроект 9662 від 29.12.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення громадського порядку та безпеки до, під час та після проведення футбольних матчів)», що викликало різко негативну реакцію всіх ультрас України. У березні Верховна Рада України підтримала законопроект. У документі розширено повноваженняМВС України на футбольних матчах, заборонено демонстрацію «плакатів, банерів, прапорів, штандартів, у тому числі політичного характеру, та інших носіїв, що зачіпають честь і гідність офіційних осіб», тобто введено цензуру, щоб унеможливити будь-яку критику на адресу влади та чиновників. Заборонено «переміщення між секторами спортивної споруди, що загрожують громадському порядку», що робить неможливим великі перформенси, адже під час розтягування полотна деякі фани повинні пересуватися між секторами, щоб контролювати процес. Документ регламентує створення Національної футбольної інформаційної бази даних (НФІБД), що входитиме до складу МВС України й куди вноситимуть усіх, хто порушив «громадський порядок та громадську безпеку», а цим особам буде заборонено відвідувати міста та стадіони, де відбуваються футбольні матчі. Свій протест проти документа висловили фан-рухи та вболівальники багатьох клубів України: Динамо (Київ), Дніпро (Дніпропетровськ), Карпати (Львів), Кривбас (Кривий Ріг),Металіст (Харків)], Металург (Запоріжжя), Шахтар (Донецьк).
Ультрас різних міст України з березня 2011 року активно виступають проти арешту 17-річного ультрас Сергія Павліченка, звинуваченого в участі у вбивстві судді Зубкова (за описом свідків, убивцям було біля тридцяти років). Після винесення 2 жовтня 2012 року звинувачувального вироку ультрас Динамо Київ опублікували «звернення до уболівальників та народу України»
Футбольні Ультрас,особливо Львова і Києва часто організовують поїздки в дитячі будинки,допомагаючи дітям.У 2013 році у Львові багато ультрас взяли участь у прибиранні міста.У Львові є навіть громадська організація-“Завжди вірні”,в яку входять майже всі ультрас ФК Карпат,так як вона відкрита і там немає ніяких списків учасників чи обмежень.
Футбольні хулігани,ультрас та Євромайдан:
Під час революції(Євромайдану) в Україні 2014 року ультрас та хулігани майже всіх футбольних клубів України заявили про боротьбу з режимом тодішньої влади,деякі організовано по містах виловлювали так званих “тітушок”.Був укладений мирний договір між всіма клубами України,бо не час воювати,коли в країні і так війна.У всіх спільна ціль,бо всі люблять свою країну і стали на її захист.
1.8. Формування гіпотез
Гіпотеза-підстава: деяка частина студентів бере участь у певному молодіжному русі через бажання виділитися серед однолітків та інших суспільних груп і, як наслідок, займається певною соціальною діяльністю.
Гіпотези-наслідки: моделі поведінки студентів у даній ситуації наступні:
відчуття приналежності до певної верстви однодумців, зацікавленість у тому, чим вони займаються;
ідентифікація себе як представника певної течії, лише з турбувань модних тенденції та почуття самотності.
ІІ. ПРОЦЕДУРНИЙ РОЗДІЛ
Обґрунтування системи вибірки
При проведенні даного соціологічного дослідження використано однощаблева випадкова вибірка.
Генеральну сукупність розглядаємо в обсязі 139,1 тис, оскільки така кількість студентів навчається у ВНЗ Львова різних рівнів акредитації та задовольняє наші вікові параметри. З позиції дослідження сукупність є досить однорідною, бо проблеми у культурі спілкування присутні у студентів різних напрямків навчання та різної статі. При генеральній сукупності N=139100, величині допустимої помилкиΔ=0,05, довірчій імовірності P=0,954 отримуємо об'єм вибірки за формулою:
Тобто, наступну анкету повинні заповнити 399 студентів.
Для вивчення діяльності субкультур міста Львова, було відібрано випадковим методом жителів міста, що навчаються в ВНЗ Львова та проживають в гуртожитку, таким чином було відібрано 400 кімнат, в яких проживають студенти, а потім опитано всіх, хто виявився на місці в момент проведення опитування /від 18 до 19 години/. Одержані таким способом дані не будуть репрезентативними, бо не враховано наступних моментів:
а) можна допустити, що мобільніші студенти, тобто ті, які проводять значну частину часу в пошуках роботи, працюють, або навчаються, проводять менше часу в гуртожитку, а отже з меншою вірогідністю стануть респондентами;
б) з вибірки повністю “випали” ті студенти, які не проживають в гуртожитку.
Обґрунтування методів збору соціологічної інформації
Обираючи методи збору інформації, почнемо із структурування об’єкта дослідження. Упускаючи ту частину людей, що не відноситься до обраної нами вибірки, а також людей, що не цікавляться обраною темою, отже не несуть для нас респондуючої інформації, а тому не є об’єктом нашої уваги, виділяємо серед решти молоді дві групи: молодь, що є безпосередньою частиною субкультур міста, та молодих людей, що цікавляться їх діяльністю.
Інформацію про моделі діяльності тієї частини, що особисто задіяна в субкультурному русі, можна одержати, проаналізувавши наступні документи:
а) афіші культурних подій;
б) звіти про діяльність громадських організацій;
в) звіти відповідним уповноважених осіб ЛМР.
З цих документів можна дізнатися:
Які події відбувалися останнім часом у нашому місті та за участі і підтримки представників яких субкультур відбувались дані заходи ( напр.:, фестивалі «Єврофан» «Руйнація» іт.д.);
шлях, яким були реалізовані ці акції, де були взяті кошти, та який внесок зробили представники субкультур.
Метод спостереження можна застосувати при вивченні глибинних мотивів вибору приналежності до певної з субкультур, що не входить в коло наших завдань, а отже він не буде використовуватися. Специфіка дослідження також не передбачає використання експериментальних методів.
Виходячи із завдання планованої роботи, найбільшу користь, на наш погляд, може принести метод опитування. Тому ми приймемо його як основний і зупинимося детальніше на його використанні у планованій роботі.
АНКЕТА
Шановний (а) колего!
Громадський студентський соціологічний центр Національного університету «Львівська Політехніка» просить Вас взяти участь в опитуванні, що проводиться з метою з’ясування уявлень студентів про діяльність субкультур нашого міста.
Результати опитування будуть використані лише в узагальненому вигляді, тому прізвище вказувати не потрібно.
Працювати з анкетою не складно. Уважно перечитайте запитання і серед запропонованих варіантів виберіть той, який найбільшою мірою підходить Вашій думці. Обведіть номер (цифровий код) цього варіанту колом. Якщо ж жоден із запропонованих варіантів Вас не задовольняє, впишіть свою відповідь у вільний рядок.
Щиро вдячні за згоду взяти участь в опитуванні.
1.Чи
10.06.2014 19:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора