Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Економіка підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Тести з дисципліни «Економіка підприємства»
з навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «бакалавр»
напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»
у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації
Міністерства агарної політики та продовольства України
ЗМІСТ
1. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки:
– самостійно вирішує усі питання забезпечення ресурсами;
– погоджує з органами влади ціни на придбання ресурсів;
– погоджує з відповідальними органами країни напрями використання прибутку;
– затверджує у відповідальних органах норми витрат ресурсів на одиницю продукції.
2. Згідно Господарського кодексу України до суб'єктів малого підприємництва відносяться:
– суб'єкти підприємництва з середньою чисельністю працівників за звітний період більше 250 чоловік і середнім доходом від будь-якої діяльності більше 50 млн. євро;
– суб'єкти підприємництва з середньою чисельністю працівників за звітний період від 51 до 250 чоловік і середнім доходом від будь-якої діяльності від 10 до 50 млн. євро;
– конструкторські бюро з чисельністю до 250 чоловік;
– суб'єкти підприємництва з середньою чисельністю працівників за звітний період не більше 50 чоловік і середнім доходом від будь-якої діяльності не більше 10 млн. євро.
3. Колективний договір є:
– угода, яка складена між керівником підприємства і працівником залежно від терміну найму останнього на роботу, умов і оплати його роботи;
– угода між трудовим колективом в особі профспілки і адміністрацією підприємства;
– певна сукупність правил, які регулюють діяльність підприємства і його взаємовідношення з іншими суб'єктами господарювання;
– засновницький документ, який регулює стосунки між засновниками підприємства.
4. За міжгалузевою структурою підприємства розділяють на:
– промислові, сільськогосподарські та будівельної індустрії;
– вузькоспеціалізовані, багатопрофільні та комбіновані;
– приватні, державні, колективні;
– маленькі, середні, великі.
5. Учасники якого з перерахованих нижче видів об'єднань знаходяться в повній фінансовій залежності від одного або групи підприємців:
– корпорації;
– асоціації;
– концерни;
– синдикати.
6. Консорціум – це:
– договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності, яке не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з його учасників;
– статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та ін. на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;
– договірне об'єднання, створене на основі об'єднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;
– тимчасове статутне об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.
7. Процес забезпечення підприємства необхідними ресурсами, вихід підприємства на ринки чинників виробництва як споживача – це:
– підприємництво;
– вивчення ринку засобів виробництва;
– закупівля;
– маркетинг.
8. Діяльність підприємства, спрямована на дослідження ринку продукції, яка випускається, просування його на ринку і створення умов реалізації є:
– результатом діяльності підприємства;
– критерієм вибору організаційно-правової форми підприємства;
– специфічною рисою діяльності великих підприємств;
– збутом.
9. Товариства з обмеженою відповідальністю поширеніші, ніж товариства з повною відповідальністю у зв'язку з тим, що:
– засновані переважно на власній роботі їх членів;
– їх майно формується за рахунок оренди засобів виробництва;
– його члени несуть відповідальність у рамках вкладеного ними капіталу до статутного фонду;
– його члени несуть солідарну відповідальність у рамках усього власного майна.
10. Основною ознакою відмінності господарських товариств є:
– особливості формування майна;
– міра майнової відповідальності;
– особливості оподаткування;
– непередбачений термін функціонування.
11. Рівень відповідальності підприємств за результати своєї діяльності в ринковій економіці характеризується:
– повною відповідальністю, аж до особистого майна;
– розподілом відповідальності між підприємством і державою;
– мінімальним ризиком господарської діяльності;
– солідарною відповідальністю.
12. Критерієм оцінки ефективності господарської і фінансової діяльності підприємств в ринковій економіці є:
– міра виконання планових завдань;
– рівень рентабельності капіталу;
– міра досягнення конкурентної переваги;
– рівень продуктивності праці.
13. Критерієм, який використовується у разі віднесення підприємства до виду "малого", є:
– розмір господарської діяльності;
– форма власності;
– положення на споживчому ринку;
– середня чисельність працівників за рік і річний дохід від будь-якої діяльності.
14. Не слід відносити до результатів діяльності підприємства:
– прибуток;
– виготовлену продукцію;
– інформацію про ціни на продукцію;
– послуги споживачам.
15. Підприємства, що забезпечують усі організаційні форми господарю вання на селі необхідними для них матеріальними ресурсами – це:
– партнери;
– постачальники;
– посередники;
– агросервісні підприємства.
16. Головною умовою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є:
– максимізація прибутку, який одержує підприємство;
– підвищення конкурентоспроможності підприємства;
– збільшення обсягів діяльності підприємства та його частки на ринку;
– створення умов для самофінансування.
17. Підприємство, яке ґрунтується на особистій власності фізичної особи і функціонує виключно за рахунок її власної праці називається:
– сімейне підприємство;
– приватне підприємство;
– індивідуальне підприємство;
– колективне підприємство.
18. До ринкової інфраструктури входять:
– оптові бази, ярмарки, аукціони, фірмові магазини, комісійні магазини;
– товарно-сировинні, товарні, фондові і валютні біржі, банківські структури, брокерські контори, маклерські структури, кредитні спілки;
– ринок фінансів, ринок засобів виробництва, торгівля, ринок робочої сили;
– ціна, попит, пропозиція, конкуренція.
19. Роздержавлення власності – це:
– передача державної власності невеликим державним виробникам;
– обмеження державного втручання в господарську діяльність державних підприємств;
– відокремлення функцій господарювання від функцій адміністративного управління державними підприємствами;
– система заходів, здійснюваних під час провадження справи про банкрутство, що спрямовані на запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації.
20. Які важелі використовує держава при регулюванні ринкових відносин:
– біржову діяльність, маркетинг;
– зовнішньоекономічну діяльність, вивчення попиту і пропозицій;
– державні програми, системи оподаткування, фінансово-кредитну і банківську, законодавство про працю, цінові обмеження, антимонопольні заходи, амортизаційну політику;
– директивне управління виробничою і фінансовою діяльністю під приємств, монополізація виробництва, мінімальні умови для конкуренції.
21. Приватизація – це:
– привласнення засобів виробництва новими державними структурами;
– форма роздержавлення при якій державна власність перетворюється на інші форми із повною або частковою заміною власника;
– випуск акцій під вартість засобів виробництва і продажа їх всім бажаючим;
– впровадження організаційно-економічних заходів, спрямованих на вдосконалення внутрішньогосподарського економічного механізму.
22. Ринкова економіка – це:
– економіка, яка жорстко регулюється державою;
– економіка, яка не регулюється державою;
– економіка вільного підприємництва в межах існуючих законів;
– сукупність методів економічного впливу на виробництво.
Що є основною метою діяльності підприємства:
– раціональне використання землі;
– оновлення і модернізація устаткування;
– одержання максимального прибутку;
– виробництво якісної продукції.
Акціонерне товариство – це:
– товариство, статутний фонд якого поділений на паї;
– товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій;
– товариство, статутний фонд якого є не подільним;
– товариство, учасники якого займаються спільною підприєм ницькою діяльністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це:
– товариство, статутний фонд якого поділений в установчих документах на частки і учасники якого несуть відповідальність лише в межах їх вкладів;
– товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій;
– це підприємства, які створені шляхом об’єднання їх майна;
– товариство, учасники якого несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями.
Які види господарських товариств не існують:
– акціонерні;
– повні;
– неповні;
– командитні.
Розділ 2. Планування і організація діяльності підприємства
1. Виробничий цикл включає наступні складові частини:
– послідовний рух, паралельний рух, змішаний рух;
– масове виробництво, серійне виробництво, індивідуальне виробництво;
– поточне виробництво, партійне виробництво, одиничне виробництво;
– робочий період, час природних процесів, перерви.
2. Вкажіть ознаку, що не є обов'язковою для потокового виробництва:
– виконання на кожном робочому місці однієї або невеликої кількості деталей (операцій);
– закріплення кожної окремої операції за певним спеціальним робочим місцем;
– досягнення однакової тривалості усіх технологічних операцій на поточній лінії;
– розташування робочого місця за ходом технологічного процесу.
3. Економічна категорія «конверсії виробництва» слугує для визначення:
– зосередження виробництва однотипової продукції;
– перехід до виробництва нових видів продукції замість тих, що випускають;
– зосередження на одному підприємстві виробництва продукції різноманітних галузей народного господарства, промисловості;
– постійних виробничих зв' язків щодо виготовлення певних видів продукції.
4. Пропорційність як принцип раціональної організації виробництва полягає в:
– забезпеченні рівнозначної пропускної спроможності технологічно взаємопов'язаних виробничих підрозділів підприємства;
– забезпеченні рівнозначної пропускної спроможності всіх підрозділів основного виробництва підприємства;
– досягненні пропорційного випуску продукції технологічно спеціалізованими цехами основного виробництва;
– забезпеченні рівнозначної трудомісткості виробничої програми на окремих стадіях виробничого процесу.
5. Бізнес-проекти, спрямовані на розробку нової системи управління підприємством, створення нових організацій, називаються:
– технічними;
– соціальними;
– організаційними;
– економічними.
6. До складу обслуговуючих підрозділів входять:
– інструментальні;
– складальні;
– складські;
– заготівельні.
7. Виникнення "вузьких місць" в організації виробничого процесу на підприємстві пов'язане з порушенням принципу:
– пропорційності;
– прямоточности;
– універсалізації;
– спеціалізації.
8. Що включають допоміжні процеси:
– планування, організацію, мотивацію і контроль виробничих процесів;
– зміну предметів праці та перетворення їх в готові продукти;
– це процеси праці щодо надання послуг, необхідних для здійснення допоміжних і обслуговуючих процесів;
– створення умов для нормального виконання основних виробничих процесів.
9. Змістом якого принципу є досягнення пропорційного співвідношення виробничих показників безпосередньо пов'язаних елементів виробничого процесу:
– комбінування;
– пропорційності;
– паралельності;
– оптимальності.
10. Змістом якого принципу є організація виробничого процесу без безпосередньої участі робітника або з його обмеженою участю тільки як спостерігача або контролера:
– пропорційності;
– універсалізації;
– спеціалізації;
– автоматизації.
Розділ 3. Виробнича потужність підприємства та ефективність використання матеріально-технічної бази підприємства
1. Технічний розвиток підприємства – це:
– процес створення нових і вдосконалення використання технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки;
– процес вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності;
– процес формування і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на досягненні науки і техніки;
– процес формування і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, зорієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності.
2. Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється шляхом:
– капітального ремонту устаткування;
– технічного переозброєння підприємства;
– модернізації;
– заміни відпрацьованого устаткування новим устаткуванням такого ж технічного рівня.
3. Підтримка техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок проведення:
– капітального ремонту устаткування;
– технічного переозброєння діючого підприємства;
– реконструкції діючого підприємства;
– розширення діючого підприємства;
4. Цілі і пріоритети технічного розвитку підприємства визначаються відповідно з:
– розвитком науки і техніки;
– загальної стратегії підприємства;
– розвитком суспільства;
– ринковою ситуацією.
5. Зміст програми технічного розвитку підприємства визначається:
– загальною стратегією підприємства;
– сукупністю конкретних заходів технічного розвитку;
– сучасними досягненнями науки і техніки;
– забезпеченням його необхідними ресурсами.
6. В результаті проведення реконструкції діючого підприємства у разі потреби можуть бути:
– побудовані нові виробничі об'єкти замість тих, подальша експлуатація яких є не доцільною;
– побудовані на нових земельних ділянках окремі виробничі об'єкти за затвердженим початковим проектом;
– впровадження нових технологій, модернізація і заміна фізично відпрацьованого і технічно застарілого устаткування;
– відремонтовані.
7. Коефіцієнт машиноозброєності праці розраховується як відношення:
– середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до середньосписочної чисельності працівників;
– середньорічної вартості машин і устаткування до загальної чисельності працівників;
– середньорічної вартості машин і устаткування до чисельності працівників в найбільшу зміну;
– середньорічної вартості виробничих фондів підприємства до чисельності працівників.
8. Коефіцієнт використання сировини і матеріалів характеризує:
– міру технічної оснащеності праці;
– рівень прогресивності використання технології;
– технічний рівень виробничого устаткування;
– рівень механізації і автоматизації виробництва;
9. До показників, які характеризують рівень прогресивності технологій, відносять:
– середній вік використання технологічних процесів;
– середній термін експлуатації устаткування;
– надійність устаткування;
– продуктивність устаткування.
10. Виробнича потужність підприємства –– це:
– річний випуск продукції певної номенклатури, асортименту і якості за умови повного використання устаткування і виробничих площ;
– середньорічна вартість основних фондів виробничого призначення;
– максимально можливий річний випуск продукції в номенклатурі і асортименті за умови якнайповнішого використання виробничого устаткування;
– продуктивність існуючого устаткування.
11. Виробнича потужність підприємства визначається за:
– всієї номенклатурою виробленої профільної продукції;
– тільки профільною продукції підприємства;
– всією номенклатурою виробленої продукції;
– всіма асортиментними групами продукції.
12. Початкова виробнича потужність підприємства –– це:
– проектна виробнича потужність;
– поточна виробнича потужність;
– поточна виробнича потужність на початок року;
– фактично досягнута виробнича потужність на кінець року;
13. Під матеріально-технічною базою сільського господарства розуміють:
– сукупність всіх матеріально-технічних засобів, що забезпечують виробничу діяльність;
– засоби виробництва і трудові ресурси;
– частка високоефективних систем машин;
– частка машин на основі електрифікації.
14. Що не відносять до енергоресурсів:
– потужність механічних та електричних двигунів і устано вок, робочої худоби;
– потужність механічних двигунів;
– потужність електричних двигунів і установок;
– потужність механічних та електричних двигунів.
15. Відношення кількості енергетичних ресурсів до середньооблікової чисельності працівників це:
– енергоозброєність
– енергозабезпеченість
– електроозброєність
– електрозабезпеченість.
16. Який показник не характеризує ефективність використання ван тажних автомобілів:
– коефіцієнт корисного пробігу;
– вантажопідйомність;
– обсяг виконаних за рік тоно-кілометрів;
– собівартість одного тоно-кілометра?
17. Показники продуктивності автомашин – це:
– витрати пального на 100 км пробігу;
– собівартість тоно-км, грн.;
– прямі експлуатаційні витрати на 100 км пробігу;
– виробіток тоно-км на один автомобіль.
Розділ 4: Засоби виробництва і предмети праці, аналіз, планування, відтворення, оцінка ефективності використання
1. Залишкова вартість основних фондів відображує:
– вартість основних фондів, яка ще не перенесена на витрати виробництва;
– їх ринкову вартість;
– можливу ціну їх продажу;
– вартість основних фондів на момент їх ліквідації.
2. Знецінення машин тієї ж конструкції, що випускалися і раніше, внаслідок здешевлення їх відтворення в сучасних умовах називається:
– фізичним зносом;
– моральним зносом;
– першою формою морального зносу;
– другою формою морального зносу.
4. Який з показників характеризує ефективність використання основних фондів:
– фондовіддача;
– коефіцієнт зносу;
– коефіцієнт оновлення;
– рентабельність активів.
5. Вкажіть ознаку, яка лежить в основі поділу основних фондів на активну і пасивну частину:
– цільове призначення;
– рівень зношеності;
– міра зношеності;
– характер участі у виробничих процесах.
6. До активної частини основних фондів відносяться:
– машини, устаткування, передавальні пристрої;
– будівлі, споруди, інвентар;
– будівлі, споруди, незавершене виробництво, готова продукція;
– машини, транспортні засоби.
7. Відновна вартість основних фондів –– це:
– вартість основних фондів до моменту вступу їх в експлуатацію;
– вартість основних фондів з урахуванням їх зносу;
– грошове вираження витрат на відтворення основних фондів в сучасних умовах;
– вартість основних фондів на момент їх ліквідації.
8. Амортизація основних фондів –– це:
– знос основних фондів;
– процес перенесення вартості основних фондів на собівартість виготовленої продукції;
– відтворення основних фондів;
– витрати за змістом основних фондів.
9. Розширене відтворення основних фондів не здійснюється у формі:
– заміни застарілих елементів основних фондів;
– реконструкції підприємства;
– нового будівництва;
– модернізації основних фондів.
10. Збереження засобів праці в придатному для виробничого використання стані шляхом проведення регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних несправностей і запобігання прогресуючому фізичному зносу –– це:
– поточний ремонт;
– капітальний ремонт;
– модернізація;
– реконструкція.
11. Підвищення технічного рівня виробництва без розширення існуючих виробничих площ можливо за рахунок проведення:
– капітального ремонту;
– технічного переозброєння діючого підприємства;
– реконструкції діючого підприємства;
– розширення діючого підприємства.
12. Фізично зношене устаткування, для якого коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт має найбільше мінусове значення, вимагає в першу чергу:
– поточного ремонту;
– капітального ремонту;
– капітального ремонту з модернізацією;
– нового будівництва.
13. Показник фондовіддачі характеризує:
– оборотність оборотних коштів;
– питомі витрати основних фондів на 1 грн. реалізованої продукції;
– рівень технічної озброєності роботи;
– обсяг товарної продукції, яка припадає на 1 грн. основних виробничих фондів.
14. Знецінення старих, фізично ще придатних машин, внаслідок появи нових, технічно більш здійснених, називається:
– фізичним зносом;
– моральним зносом;
– першою формою морального зносу;
– другою формою морального зносу.
15. Які види оборотних коштів не відносять до фондів обігу:
– готова продукція на складі;
– готова продукція в дорозі;
– незавершене виробництво;
– дебіторська заборгованість.
16. Які види оборотних коштів є нормованими:
– сировина і основні матеріали;
– дебіторська заборгованість;
– готова продукція в дорозі;
– грошові кошти.
17. Які елементи оборотних коштів обслуговують сферу виробництва:
– грошові кошти;
– незавершене виробництво;
– дебіторська заборгованість;
– готова продукція.
18. До високо ліквідних оборотних коштів відносять:
– поточні фінансові інвестиції;
– незавершене виробництво;
– дебіторська заборгованість;
– грошові кошти.
19. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів показує:
– співвідношення суми фактичних і планових матеріальних витрат;
– кількість обертів оборотних коштів протягом року;
– скільки днів потрібно підприємству для поповнення його оборотних коштів;
– співвідношення суми матеріальних витрат і вартості виготовленої продукції.
20. Оцінюють використання матеріальних ресурсів за системою узагальнюючих показників:
– материаловіддача;
– питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції;
– коефіцієнт використання матеріалів;
– ефективність споживання елементів матеріальних ресурсів.
21. Основне призначення фондів обігу полягає в:
– прямому впливі на зміну форми і властивостей предметів праці;
– покритті зносу основних фондів;
– забезпечені безперервності обігу фондів;
– забезпеченні ритмічності процесу виробництва.
22. До складу нормованих оборотних коштів включають:
– дебіторську заборгованість;
– витрати майбутніх періодів;
– засоби на поточному рахунку;
– відвантажену готову продукцію.
23. Швидкість обороту оборотних коштів підприємства характеризує показник:
– коефіцієнт оборотності;
– коефіцієнт завантаження;
– тривалість одного обороту;
– рентабельність оборотних коштів.
24. Не нормується такий елемент оборотних коштів:
– витрати майбутніх періодів;
– залишки готової продукції на складі;
– грошові кошти на розрахунковому рахунку;
– незавершене виробництво.
25. Засоби підприємства, що здійснюють оборот протягом одного виробничого циклу, називаються:
– основними виробничими фондами;
– оборотними коштами;
– виробничим капіталом;
– власними засобами.
26. Фондоозброєність праці розраховується як відношення:
– вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;
– вартості основних виробничих фондів до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві;
– вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до чисельності постійних працівників;
– вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до загальної кількості працівників, що є в списках підприємства.
27. Коефіцієнт зростання основних фондів розраховують як:
– відношення вартості вибулих за звітний рік основних засобів до суми всіх основних засобів на початок року;
– відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;
– відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року;
– відношення вартості основних засобів, що надійшли протягом року, до первісної вартості всіх основних засобів на початок року.
28. Виробничі основні фонди зношуються:
– фізично;
– фізично і морально;
– матеріально і морально;
– морально.
29. В процесі виробництва основний капітал функціонує в формі:
– грошовій;
– натуральній;
– натурально-грошовій;
– матеріально-речовій.
30. Показниками ефективності використання виробничих засобів є:
– фондозабезпеченість, фондоозброєність;
– продуктивність праці, собівартість продукції;
– фондовіддача, фондоємність, норма рентабельності;
– рівень рентабельності, фондозабезпеченість, фондовіддача.
31. У процесі виробництва основні фонди підприємства:
– змінюють свою споживну вартість;
– зберігають свою споживну вартість;
– повністю втрачають споживну вартість;
– взагалі її не мають.
32. Відношення вартості основних засобів на кінець року до вартості основних засобів на початок року – це:
– коефіцієнт оновлення;
– коефіцієнт придатності;
– коефіцієнт вибуття;
– коефіцієнт зростання.
33. Рівень фізичного (матеріального) спрацювання основних виробничих фондів підприємства визначають:
– за фактичним строком служби;
– за оптимальним строком служби;
– за питомою вагою перенесеної вартості;
– за питомою вагою списаних основних фондів.
34. Моральне зношення першого роду має місце тоді, коли:
– замість існуючих засобів праці промисловість починає постачати нові, більш продуктивні, а тому перші використовувати стає економічно не вигідно;
– їхні робочі органи внаслідок тертя втрачають свої якості, деформуються та руйнуються;
– вартість виробництва засобів праці, а значить і їхня ціна, знижується в результаті зростання продуктивності праці в промисловості;
– під дією природних і часового факторів металеві вузли і механізми машин і знарядь іржавіють, а пластмасові части і гума „старіють”.
35. Коефіцієнт оборотності обігових коштів визначається відношенням:
– нерозподіленого прибутку до затрат на виробництво;
– операційного прибутку до матеріальних затрат;
– виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості оборотних коштів за період;
– виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості власних коштів підприємства за балансом.
36. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги – це:
– кошти які повинні надійти підприємству від інших суб’єктів ринку за продану їм продукцію, надані послуги і виконані роботи, як оплата за одержані векселі тощо;
– продукція, що призначена для реалізації заготівельним і переробним підприємствам тощо;
– частина оборотних фондів, яка вже виробничо спожита, але готової продукції ще не одержано;
– предмети праці, які не вступили ще в стадію виробничого споживання.
37. Нематеріальні ресурси відображаються:
– за активом балансу підприємства;
– за пасивом балансу підприємства;
– як за активом так і за пасивом балансу;
– правильної відповіді немає.
Розділ 5. Продуктивність праці та ефективність використання трудових ресурсів підприємства
1. Показником продуктивності праці є:
– розмір основних фондів у розрахунку на одиницю витрат праці;
– кількість продукції у розрахунку на одиницю матеріальних витрат;
– кількість продукції у розрахунку на одиницю витрат праці;
– відношення валового прибутку до собівартості готової продукції.
2. Якщо випуск продукції збільшується, а кількість працівників підприємства залишається незмінною, то продуктивність праці:
– зростає;
– знижується;
– залишається незмінною;
– між приведеними показниками немає прямого зв'язку.
3. Кількість продукції, яку повинен виробити працівник за одиницю часу - це:
– норма часу;
– норма виробітку;
– норма обслуговування;
– норма чисельності.
4. Оптимальна кількість устаткування, закріплена за працівником, характеризує норма:
– часу;
– видобутку;
– обслуговування;
– чисельності.
5. Який з показників є вартісним показником продуктивності праці:
– кількість виробленої продукції, яка доводиться на одного допоміжного працівника;
– витрати часу на виробництво одиниці продукції;
– вартість виробленої продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника;
– вартість матеріалів, яка припадає на одного працівника.
6. Який з показників є трудовим показником продуктивності праці:
– верстатозмінність;
– трудомісткість;
– матеріаломісткість;
– фондомісткість.
7. Якщо вироблення на одного працівника продукції підприємства підвищується, то трудомісткість:
– підвищується;
– знижується;
– залишається незмінною;
– усе залежить від особливості конкретного підприємства.
8. Якщо випуск продукції збільшується, а кількість працівників підприємства залишається незмінною, то продуктивність праці:
– зростає;
– знижується;
– залишається незмінною;
– між приведеними показниками немає прямого зв'язку.
9. Основою для розрахунку необхідної чисельності персоналу для підприємства є:
– плановий обсяг випуску продукції;
– рівень продуктивності праці та його зростання;
– норма часу, видобутку, обслуговування;
– рівень виконання норм видобутку.
10. На що впливає кількість працівників і якісний склад персоналу:
– ціну продукції;
– ефективність використання землі;
– розмір амортизації;
– продуктивність праці.
11. Ціною праці називається:
– продуктивність праці;
– тарифна ставка;
– заробітна плата;
– фонд робочого часу одного робітника.
12. Трудовий потенціал аграрного підприємства характеризується абсолютним показником:
– сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток та знання;
– професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільна кадрова структура;
– працезабезпеченість виробництва, що визначається як частка від ділення середньооблікової кількості працівників на площу сільсько господарських угідь;
– середньооблікова кількість працівників.
13. Найважливіша властивість праці – це:
– продуктивність;
– сезонність;
– праця за фахом;
– кваліфікація персоналу.
14. Ступінь використання трудових ресурсів характеризується:
– за допомогою натуральних та вартісних показників продуктивності праці;
– співвідношенням між фактично відпрацьованим часом в розрахунку на одного робітника та нормативом, прийнятим для даної зони;
– ступенем виконання норм виробітку на механізованих та кінноручних роботах;
– нормативами закріплення землі та тварин за одним працюючим.
15. Найбільш ефективним засобом підвищення продуктивності праці є:
– зменшення землезабезпеченості;
– зростання інтенсивності праці;
– збільшення кількості працівників;
– зростання енергоозброєності праці.
16. Співвідношення чисельності основних робітників і чисельності допоміжних робітників – це показник:
– частки окремих категорій працівників;
– плинності персоналу;
– рівня дисципліни;
– продуктивності праці.
17. Праця – це:
– цілеспрямована діяльність людини;
– абстрактна праця;
– прямі витрати праці людини;
– люди та їх майстерність.
18. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин і середньоблікової її чисельності – це показник:
– частки окремих категорій працівників;
– плинності персоналу;
– рівня дисципліни;
– продуктивності праці.
19. Повними називаються показники продуктивності праці, при визначені яких беруться до уваги:
– обернені показники продуктивності праці;
– вироблена продукція і витрати живої праці;
– вироблена продукція і уречевлена праця;
– вироблена продукція і виробничо спожиті засоби і предмети праці.
20. Хто не входить у склад робочої сили:
– працівники, що фактично працюють в аграрних підприєм ствах;
– зайняті у фермерському господарстві;
– зайняті в особистому сільському господарстві;
– ті, що перебувають на професійній підготовці.
21. Заробітна плата – це:
– винагорода, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу;
– прожитковий мінімум;
– вартісна величина межі малозабезпеченості;
– профспілкова винагорода.
22. Мінімальна заробітна плата – це:
– прожитковий мінімум працівника;
– вартісна величина межі малозабезпеченості;
– встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата праці працівника;
– реальна заробітна плата.
23. Відрядна форма оплати праці – це:
– форма оплати за кількістю виготовленої робітником продукції і його кваліфікацією;
– форма оплати за відпрацьованим робітником часом і його кваліфікацією;
– форма оплати за встановленими нормами виробітку.
– оплата праці за відпрацьований наднормований час.
24. Почасова форма оплати праці – це:
– форма оплати, за якою заробіток робітника розраховується в залежності від кількості виробленої ним продукції і його кваліфікації;
– форма оплати, за якою основою розрахунку заробітку робітника є відпрацьований ним час і його розряд;
– акордна оплата праці;
– оплата праці за відпрацьований наднормований час.
25. Розцінка – це:
– величина оплати праці за одиницю часу;
– величина оплати за одиницю виробленої продукції;
– величина заробітку робітника за день;
– встановлений оклад.
Розділ 6: Витрати виробництва і собівартість продукції
1. До загальновиробничих витрат не відносять витрати на:
– охорону праці;
– відрядження директора підприємства;
– амортизаційні витрати на відновлення машин і устаткування;
– управління, виробниче і господарське обслуговування у межах виробництва.
2. За способом включення в собівартість продукції витрати поділяють на:
– основні і не основні;
– прямі і непрямі;
– готівкові і безготівкові;
– релевантні і нерелевантні.
3. До складу економічних елементів операційних витрат входять:
– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація;
– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, амортизація, інші операційні витрати;
– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати;
– матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, фінансові витрати, інші операційні витрати;
4. Фінансові витрати підприємства – це:
– складова частина операційних витрат;
– витрати, пов'язані з оплатою ресурсів підприємства грошовими коштами;
– витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
– витрати підприємства від участі в капіталі.
5. Адміністративні витрати підприємства – це:
– загальновиробничі витрати підприємства, пов'язані з управлінням;
– загальногосподарські витрати підприємства, пов'язані з управлінням;
– загальновиробничі витрати підприємства, пов'язані з управлінням і обслуговуванням;
– загальногосподарські витрати підприємства, пов'язані з управлінням і обслуговуванням.
6. Повна собівартість реалізованої продукції включає:
– виробничу собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші операційні витрати;
– виробничу собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати;
– виробничу собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші операційні витрати, інші звичайні витрати;
– виробничу собівартість виготовленої продукції, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
7. Витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції, називаються:
– змінні;
– постійні
29.09.2014 20:09-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора