Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Економіка підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
ОСА
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Факультет Хімічної інженерії
Кафедра «Економіка підприємства»
. «Гроши та кредит»
(дисципліна)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Варіант № 18
Роботу перевірив: Гречана С.І. .
(посада та ПІБ викладача)
(оцінка роботи)
(дата, підпис викладача)
Особливі умови:
Перевірену роботу направити за адресою:
(підпис студента)
Група ОА 11з
Студент Панченко
Світлана
Олексіївна
(особистий підпис)
Робота здана на перевірку
(дата здачі)
Роботу на кафедрі прийняв
(ПІБ відповідної особи)
(підпис відповідальної особи)
м. Сєвєродонецьк
2013/2014 навч. рік
VI семестр
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Таблиця 1
Варіант
Теоретичні питання
18
1. Кредитні послуги банків та х роль в ринковій економіці.
2. Сутність та функції фінансового ринку.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Підприємство ВАТ «Політ» планує отримати у комерційному банку АКБ «Південний» кредит з вихідними даними, що надані у табл.2.
Банк пропонує на вибір дві схеми розрахунку за кредитним зобов’язанням - просту та амортизаційну - за відповідними ставками відсотків (також надані у табл.2).
Визначте суму періодичних виплат і складіть графік погашення кредиту за кожною схемою за умови, що за простою схемою основний борг за кредитом ділиться рівномірно на всі періоди сплати.
Визначте, який саме варіант сплати кредиту обрати ВАТ «Політ». Відповідь обґрунтуйте.
Графіки погашення кредиту рекомендовано складати за формою таблиці, наведеною у додатку 1.
Таблиця 2
Вихідні дані для виконання практичного завдання
Варіант
Сума
кредиту,
тис. грн
Строк
надання кредиту, років
Проста схема
Амортизаційна схема
відсоткова ставка, %
періодичність погашення
відсоткова ставка, %
періодичність погашення
1
2
3
4
5
6
7
18
570
0,5
15
щомісячно
13
щомісячно
ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Кредитні послуги банків та їх роль в ринковій економіці
Комерційні банки можуть надавати кредити підприємствам усіх форм власності різних галузей господарства, населенню, центральним і місцевим органам державної влади, кредитно-фінансовим установам. З усіх типів кредитів найбільша питома вага (за категоріями позичальників) припадає на позики торгово-промисловим підприємствам
Кредитні послуги передбачають організацію економічних відносин, у процесі яких банки надають позичальникам грошові засоби з умовою їх повернення та сплати процента за користування. Такі операції, як правило, забезпечують банкам основну частину їхніх доходів та займають провідне місце серед статей активу балансу.
Комерційні банки можуть надавати кредити підприємствам усіх форм власності різних галузей господарства, населенню, центральним і місцевим органам державної влади, кредитно-фінансовим установам. З усіх типів кредитів найбільша питома вага (за категоріями позичальників) припадає на позики торгово-промисловим підприємствам.
В 2000 р. частка кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності склала 95%, а фізичним особам - лише 5%, хоч загалом спостерігається зростання обсягів кредитів, наданих фізичним особам. Водночас у розвинутих країнах в останні десятиліття спостерігається тенденція до збільшення споживчих позичок фізичним особам. У США, наприклад, нині 2/3 продажу здійснюється в кредит.
Призначенням кредитних послуг банку є задоволення різноманітних потреб його клієнтів у грошових ресурсах. Такими потребами можуть бути: формування і збільшення основного й оборотного капіталу; фінансування операцій спекулятивного характеру (наприклад біржових угод); витрати на споживчі потреби (придбання товарів тривалого користування або житла). Іноді кредит видається для загального фінансування діяльності позичальника без зазначення конкретних цілей. У цьому разі банк приймає рішення про надання позики, виходячи із наявних у нього даних про клієнта та рівня довіри до нього.
Схема 1.
Як свідчать дані схеми 1, за січень 2003 року комерційними банками України найбільше було видано кредитів в поточну діяльність -53%, кредити за експортно-імпортними операціями - 26,6%, за внутрішніми торговельними операціями -11,9%.
Важливою умовою надання банком кредиту є наявність певного забезпечення, що гарантує повернення позики. Традиційно банківські кредити поділяються на бланкові та забезпечені. Бланкові кредити видаються банком без конкретного забезпечення і ґрунтуються на його впевненості у здатності позичальника своєчасно виконати всі взяті на себе платіжні зобов'язання.
Забезпеченні позики видаються під заставу майна - найчастіше того самого, на придбання якого надається кредит (нерухомість, обладнання, товарно-матеріальні цінності). Крім того, у забезпечення можуть прийматися: цінні папери (акції, облігації, векселі, товарозпорядні документи); документи, що засвідчують передвідступлення на користь банку вимог позичальника до третіх осіб; гарантії й поручництва інших осіб повернути кредит у разі неплатоспроможності позичальника. Забезпеченням кредиту може також бути страхування відповідальності позичальника за непогашення позики у страховій компанії.
Визначення умов кредитування безпосередньо між банком і позичальником дозволяє піднести організацію кредитних відносин на якісно новий рівень, що означає добровільне прийняття на себе суб'єктами кредитування взаємних зобов'язань, від виконання яких залежить ефективність їх діяльності, утворення прибутку і задоволення економічних інтересів партнерів кредитного процесу.
В результаті цього адміністративне регулювання кредитних відносин на основі методичних вказівок державних органів поступово замінюється дією економічних важелів і стимулів, які визначають оптимальні умови банківського кредитування.
В сучасних умовах принцип строковості повинен забезпечуватися перш за все найбільш доцільним і ефективним спрямуванням коштів, отриманих в кредит, встановленням економічно обґрунтованого строку користування позикою з урахуванням умов розподілу доходів від операцій, у яких використовувались позичені кошти.
Донедавна принцип забезпеченості кредиту трактувався таким чином, що видані банком позики повинні мати реальне матеріальне забезпечення. Сума виданого кредиту повинна була відповідати розмірам створюваних запасів товарно-матеріальних цінностей або здійснюваних виробничих затрат. При цьому, якщо знижувались залишки матеріальних цінностей, під які надавались кредити, або знижувався розмір прокредитованих затрат, то отримані позики вважались незабезпеченими і підлягали погашенню. Таким чином, товарно-матеріальні цінності, що виступали забезпеченням кредиту, вважались реальною гарантією його погашення.
Наслідком такого підходу до принципу забезпеченості стало те, що банками здійснювався скрупульозний контроль за кожною виданою позикою, тоді як ефективність використання кредитів в цілому підприємствами і організаціями відходила на другий план. Це призводило, з одного боку, до дріб'язкової опіки банком позичальників, обмеження їх прав, а з другого - до наявності великої кількості неплатоспроможних організацій, оскільки досить часто у забезпечення кредиту приймалися неякісні товарно-матеріальні цінності, реалізація яких була пов'язана із значними труднощами.
При переході до ринкових відносин принцип забезпеченості кредиту слід трактувати у більш широкому розумінні. Як засвідчує практика, наявність безпосереднього матеріального забезпечення ще не дає банку впевненості у своєчасному поверненні позики. Тому в сучасних умовах при оцінці забезпеченості кредиту враховується загальна можливість позичальників повернути кредит в установлений строк шляхом мобілізації і реалізації товарів, матеріальних цінностей, розміщених грошових коштів, включаючи майно, цінні папери та інші активи позичальника.
Формування ринкового механізму господарювання висуває на перший план принципово нові підходи при встановленні процентних ставок на кредит: строки і ефективність кредитування, ступінь ризику вкладених коштів, форма участі банку у розвитку тих чи інших господарств. При цьому процентна ставка встановлюється з урахуванням рівня плати за пасивними операціями, затрат на залучення коштів, розміру обов'язкових резервів, а також витрат на розміщення залучених ресурсів і потреб банків у коштах на власний розвиток.
Такий механізм формування ставок дозволяє забезпечити реалізацію основних принципів комерційного розрахунку, на яких ґрунтується вся діяльність сучасного банку. Правильному визначенню процентних ставок також сприяє поступове становлення в країні цивілізованого грошового ринку, завдяки чому ставки визначаються банками під впливом реально існуючих на ринку попиту і пропозиції на кредитні ресурси.
Всі основні принципи кредитування взаємно обумовлені і взаємно пов'язані між собою. Без їх дотримання кредит втрачає свою суть і призначення, в результаті чого до недавнього часу банківські позики перетворювались на безповоротні дотації держави різним суб'єктам господарювання. Перехід до ринкових відносин сприяє наповненню принципів кредитування новим економічним змістом, що найбільшою мірою відповідає сучасній побудові відносин між банками та їх клієнтами.
Іншою важливою умовою кредитування є видача позик банком в межах наявних у нього кредитних ресурсів. Ця умова пов'язана насамперед з економічною суттю комерційного банку, що виражається однією з найважливіших його функцій - посередництвом в кредиті.
У нашій країні донедавна ця фундаментальна умова кредитування часто ігнорувалась, формування і розподіл кредитних ресурсів здійснювались не кожним конкретним банком зокрема, а проводились в рамках єдиного позичкового фонду всієї країни центральним банком. Акумулюючи через низові банківські установи вільні кошти господарства, він здійснював їх плановий розподіл шляхом встановлення розмірів заборгованості за короткостроковими і довгостроковими позиками на кінець року з поквартальною розбивкою.
Зрозуміло, що в умовах ринку така система формування і розподілу ресурсів виявилась цілком неспроможною. Становлення і розвиток незалежних комерційних банків зумовили появу нових підходів до ресурсного забезпечення активних операцій. На сьогодні обсяг кредитних вкладень банку повністю залежить від розмірів сформованих ним ресурсів, які включають власні і залучені кошти. Крім того, формування повноцінного грошового ринку в країні надає банкам додаткові можливості маневрування кредитними ресурсами шляхом купівлі їх один в одного. Однак таке маневрування здійснюється вже на суто комерційній основі під впливом реальних попиту і пропозиції на ресурси, що виключає можливість адміністративного тиску на банки з боку регулюючих органів.
Не допускається кредитування підприємств, що мають неліквідний баланс, використовують позики банку для покриття тривалих фінансових проривів, безгосподарності і збитків. Оцінка дотримання підприємствами кредитної дисципліни загалом відображає загальні результати їх діяльності, включаючи дотримання основних принципів комерційного розрахунку. У зв'язку з цим банки повинні здійснювати оперативний аналіз комплексу факторів, що можуть спричинити порушення господарствами строків погашення кредитів.
У перспективі комерційні банки могли б застосовувати специфічні методи контролю за дотриманням кредитної дисципліни, зокрема, створенням на зразок розвинутих країн єдиної інформаційної мережі і банків даних, куди б заносилась інформація про порушників кредитної дисципліни. Формування таких "чорних списків", доступ до яких відкритий для всіх установ банків, дозволило б їм завчасно виявляти ненадійних клієнтів, уникаючи таким чином можливого ризику фінансових втрат.
При цьому головними критеріями при встановленні належних умов кредитування є забезпечення найбільш ефективного і раціонального використання позик, їх окупності і гарантії повернення, творча активність у впровадженні нових партнерських відносин між банком і господарством, орієнтованих на тісну ув'язку виданих кредитів з кінцевими результатами діяльності позичальника. Тільки на цих засадах створюється найбільш сприятливий режим економічної зацікавленості і матеріальної відповідальності суб'єктів кредитних відносин за ефективне, раціональне використання наданих у позику коштів.
Основною визначальною рисою зазначених методів банківського кредитування - по залишку, по обороту і оборотно-залишкового - є орієнтація їх на певні строго визначені об'єкти кредитних вкладень, що визначаються особливостями надходження і витрачання цінностей, здійснення і відшкодування затрат, поточних платежів або ж зміною залишку забезпечення, тобто безпосередньо процесом виробництва і обігу продукту.
В сучасних умовах комерційні банки практично повністю відмовилися і від методик кредитування по залишку, по обороту та оборотно-залишкової організації кредитування, що застосовувались раніше. Визначальною особливістю сьогоднішньої системи позичкових операцій банків є перехід від пооб'єктного кредитуваня, пов'язаного з наявністю запасів товарно-матеріальних цінностей і виробничих затрат, до кредитування суб'єкта, тобто конкретної юридичної або фізичної особи, яка потребує банківських позик на ті чи інші цілі своєї діяльності.
Постійна динаміка економічного середовища, необхідність пристосування суб'єктів ринку до змін кон'юнктури та основних умов господарської діяльності вимагають неперервного пошуку найбільш оптимальних способів організації відносин між банками та їх клієнтами.
Таким чином, організація банківської роботи щодо надання клієнтам кредитних послуг повинна бути спрямована в першу чергу на забезпечення надійного зацікавленого партнерства у взаємовідносинах банку з клієнтами, результатом якого повинно стати найбільш ефективне використання наданих в позику коштів, що позитивно відображається на загальному стані економічного розвитку країни в цілому.
Сутність та функції фінансового ринку
Для нормального функціонування економіки необхідно постійно мобілізовувати, розподіляти і перерозподіляти фінансові ресурси між її сферами і секторами. Фінансова система виконує це за допомогою:
- мобілізації бюджетних ресурсів через податки і розміщення їх відповідно до потреб уряду;
- фінансового ринку, що мобілізує заощадження на добровільній основі і надає позики чи інвестиції, реагуючи на ринкову ситуацію.
За допомогою механізму функціонування фінансового ринку визначають обсяг і структуру попиту на фінансові активи. Цей механізм своєчасно задовольняє всіх споживачів, які тимчасово потребують залучення капіталу із зовнішніх джерел. Іншими словами, тимчасово вільний капітал, який перебуває у формі суспільних заощаджень (тобто грошових та інших фінансових ресурсів населення, підприємств, державних органів) і не витрачений на споживання та реальне інвестування, залучається через фінансовий ринок окремими його учасниками для подальшого ефективного використання в економіці країни.
На фінансовому ринку формуються співвідношення заощаджень та інвестицій; для залучення заощаджень вкладника останній має бути впевнений у тому, що одержить прибуток і мінімально компенсуватиме втрати від інфляції. В іншому разі заощадження будуть переведені в товарну форму.
Фінансовий ринок і фінансові інститути, що забезпечують його функціонування, допомагають ефективніше, ніж окремі вкладники, мобілізувати і розмістити великий обсяг заощаджень, знизити ризики; сприяють скороченню оперативних витрат, об'єднанню та диверсифікації ризиків; розвитку спеціалізованих консультаційних послуг з управління ризиком, перспектив інвестування, оцінки платоспроможності тих, хто їх залучає; задоволенню потреб вкладників у ліквідності й безпечності та інвесторів у строковому вкладенні вільних коштів.
Фінансовий ринок як історична категорія з'явився одночасно з фінансами і з розвитком товарно-грошових відносин перетворився на особливу сферу економічних відносин. Розвиток товарного виробництва на певному етапі спричинив появу у його учасників гострої потреби в додатковому капіталі, необхідному для подальшого розширення виробництва. Цей капітал називається інвестиційним і використовується для створення робочих місць, придбання знарядь і предметів праці, нових технологій та інших елементів виробництва.
Світовий фінансовий ринок первісно сформувався на базі міжнародних фінансових операцій національних фінансових ринків, потім -- на базі їх інтернаціоналізації. Спочатку цей ринок розвивався повільно і переважно як світовий грошовий ринок. Особливість світового фінансового ринку полягає у спрямуванні національного капіталу (певних фінансових активів) за кордон, у розпорядження іноземних банків або для залучення іноземного капіталу. Особливо активно світовий фінансовий ринок почав розвиватися на початку 60-х років ХХ ст. До цього протягом сорока років цьому перешкоджали світові економічні кризи 1929-1933 рр., Друга світова війна, валютні обмеження.
Розглядаючи фінансовий ринок України в історичному аспекті, слід зазначити, що він існував до революції (до 1917 р.), потім у період непу наприкінці 20-х років, а також і у подальшому, але у звуженому й урізаному вигляді. Занепад фінансового ринку та його інфраструктури за радянських часів зумовлювався пануванням командно-адміністративної системи управління, повним одержавленням засобів виробництва, відсутністю приватної власності як основи формування фінансового ринку. Мобілізація грошових заощаджень тільки через державні позики була обмеженим фінансовим інструментом, що застосовувався командно-адміністративною системою неефективно. Це спричинило об'єктивне відставання вітчизняної економіки в багатьох галузях. Через складність концентрації грошей з внутрішніх резервів для створення конкурентоспроможних виробництв не використовувався могутній науково-технічний потенціал, що був створений у радянські часи.
Фінансовий ринок як економічна категорія. Інвестування, як зазначалося, забезпечується через розвинений фінансовий ринок. З'ясуємо, чим цей ринок і його сегменти відрізняються від інших. В економічній літературі не існує єдиного трактування економічної сутності поняття “фінансовий ринок”. Часто його ототожнюють з грошовим, кредитним або інвестиційним ринком. Поняття “фінансовий ринок” дуже широке, оскільки охоплює не тільки фінансові зв'язки, а й багато форм відносин власності та їх перерозподілу (трансформації).
Фінансовий ринок — це система економічних відносин, у процесі яких розподіляються та перерозподіляються фінансові активи країни під впливом попиту і пропозиції на них з боку різних суб'єктів економіки. Ці економічні відносини визначаються об'єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, які зрештою формують сутність фінансового ринку, тобто зв'язки і відносини як безпосередньо на ринку, так і з іншими економічними категоріями.
Для розуміння фінансових активів доцільно виходити з їх загального визначення. У системі національних рахунків активи вважаються об'єктами, що мають вартість і перебувають у власності економічних суб'єктів, від яких у майбутньому слід очікувати отримання прибутку або інших доходів. Фінансові активи відповідають цьому призначенню як засоби нагромадження вартості. У системі національних рахунків фінансові активи класифікуються за сімома основними категоріями, до яких належать монетарне золото* і спеціальні права запозичення міжнародного валютного фонду, готівка і депозити, цінні папери (крім акцій); позики, акції та інший пайовий капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до оплати. Характерною ознакою фінансових активів є обов'язковість вимог до інших інституційних одиниць, які є позичальниками і мають зобов'язання перед своїми кредиторами. Фінансовими вважаються зобов'язання боржника перед своїм кредитором на оплату вимог, що виставляються йому.
Фінансовий ринок — це узагальнена назва ринків, де виявляються попит і пропозиція на різні фінансові активи (фінансові послуги). З організаційного погляду фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків (сегментів), у кожному з яких виокремлюються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори). Отже, фінансовий ринок — це складна економічна система, що є сферою прояву економічних відносин:
- при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи;
- між вартістю і споживчою вартістю товарів, що обертаються на цьому ринку (фінансових активів);
- між продавцями і покупцями фінансових активів при реалізації вартості, втіленої в цих активах;
- між населенням, виробниками і державою щодо перерозподілу вільних коштів на основі повної економічної самостійності, механізму саморегуляції ринкової економіки, внутрішньо- та міжгалузевого переміщення фінансових ресурсів.
Сутність фінансового ринку і його роль в економіці держави найповніше розкриваються в його функціях, основними з яких є такі:
- мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів та зарубіжних інвесторів і трансформація акумульованих коштів у позиковий та інвестиційний капітал;
- реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, і доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);
- перерозподіл на взаємовигідних умовах коштів підприємств з метою їх ефективнішого використання;
- фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та пайової участі на основі визначення найефективніших напрямків використання капіталу в інвестиційній сфері;
- вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;
- формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;
- страхова діяльність і створення умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;
- операції з експорту-імпорту фінансових активів та інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;
- кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;
- розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.
Реалізація фінансових активів означає відшкодування витрат на виробництво та обіг цих активів і забезпечення нормального процесу їх подальшого виробництва й обігу.
Друга функція фінансового ринку полягає в організації процесу доведення фінансових активів до споживача. Ця функція виявляється через створення мережі різних інститутів з реалізації фінансових активів (банків, бірж, брокерських контор, інвестиційних фондів, фондових магазинів). Її завдання полягає в створенні нормальних умов для реалізації грошових ресурсів споживачів (покупців, вкладників) в обміні фінансових активів, які їх зацікавили.
Зміст функції фінансового забезпечення процесів інвестування і споживання полягає в створенні фінансовим ринком умов для акумуляції (концентрації) підприємцем фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробничо-торгівельного процесу і задоволення особистих потреб.
Сутністю функції впливу на грошовий обіг є створення фінансовим ринком умов для безупинного руху грошей у процесі здійснення різних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Від сталості грошового обігу залежить сталість фінансового ринку.
Фінансовий ринок є об'єктом управління з боку державних органів. Як об'єкт управління фінансовий ринок характеризується наступними показниками: ємністю ринку, кон'юнктурою ринку, рівнем збалансованості попиту і пропозиції фінансових активів, умовами реалізації цих активів.
Під ємністю фінансового ринку розуміється можливий річний обсяг продажу конкретного фінансового активу при сформованому рівні цін на нього. Ємність фінансового ринку залежить від виду фінансового активу, ступеня конкуренції на даному ринку, зміни кон'юнктури ринку, рівня цін (курсів, дивідендів, процентних ставок, премій, дисконту), витрат на рекламу, соціально - економічного і політичного стану в країні.
Кон'юнктура фінансового ринку - це співвідношення попиту і пропозиції як за окремими видами фінансових активів (акції будь-якого акціонерного товариства), так і за всією масою фінансових активів (акції, облігації і т.п.), що склалося на даний момент під впливом різних факторів.
Основними чинниками є: політичний і соціально - економічний стан в країні, доходи споживачів (покупців, вкладників), рівень цін.
Основним показником кон'юнктури фінансового ринку є ціна (курс, дивіденд, дисконт). У ній знаходить відображення вплив усіх кон'юнктурних показників. Зміна кон'юнктури виявляється в зміні ринкової ціни.
Співвідношення між попитом і пропозицією фінансових активів є основною пропорцією ринку.
Попит і пропозиція фінансових активів повинні знаходитися в динамічній рівновазі, що забезпечує безперешкодну реалізацію всіх запропонованих на ринку активів при одночасному повному задоволенні попиту на них. Варто мати на увазі, що фінансові активи в порівнянні з товарами народного споживання і послугами мають велику ліквідність.
Їх можна купити і одразу ж продати. Це створює гарні умови для гри на фінансовому ринку. Тому той самий суб'єкт на фінансовому ринку завжди може виступати одночасно в ролі покупця й у ролі продавця фінансових активів.
Фінансовий ринок становить систему окремих самостійних ринків (ланок), у кожному з який виділяються ринки конкретних видів фінансових активів (сектори).
Фінансовий ринок можна класифікувати: за сферою поширення, за основною групою фінансових активів, за ступенем організованості.
За сферою поширення, тобто за широтою охоплення, можна виділити міжнародний і внутрішній фінансовий ринок.
У свою чергу, як міжнародний (світовий), так і внутрішній складаються з ряду регіональних ринків, що утворюються фінансовими центрами (банками, біржами, фінансовими компаніями) в окремих регіонах світу або даної держави. Світові фінансові ринки - це центри зосередження банків й інших кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні і кредитні операції, операції з золотом, цінними паперами й іншими фінансовими активами. Найбільшими світовими фінансовими центрами є Лондон, Париж, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур й інші.
Внутрішній фінансовий ринок - це фінансовий ринок, що функціонує усередині даної держави.
Фінансовий ринок має справу з фінансовими активами, тобто товарами, що можна купити і продати на цьому ринку виступають: валютні цінності (іноземна валюта; цінні папери, виражені у валюті; дорогоцінні метали і дорогоцінні камені); цінні папери (фондові, комерційні); гроші; кредитний капітал (кредит, позики); цінні папери, що представляють, безумовно, боргове зобов'язання страхових компаній і пенсійних фондів (страхове свідоцтво, медичний поліс, пенсійний поліс).
Таким чином, за основною групою фінансових активів фінансовий ринок підрозділяється на валютний ринок, ринок дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, ринок цінних паперів, грошовий ринок, кредитний ринок, страховий ринок, ринок нерухомості.
При цьому варто мати на увазі, що всі ринки тісно взаємозалежні між собою, тому що той самий фінансовий актив може бути товаром декількох ринків. Кожен із зазначених фінансових ринків становить самостійну ланку єдиного фінансового ринку. Для кожної такої ланки характерна своя специфіка, особливості функціонування, свої правила здійснення операцій із фінансовими активами.
За ступенем організованості фінансовий ринок можна розділити: на організований і неорганізований.
Організований фінансовий ринок - це ринок, що функціонує за визначеними правилами встановленими спеціальними фінансовими установами: банками, фінансовими біржами. Неорганізований фінансовий ринок становить сферу купівлі - продажу фінансових активів через інші різні фінансові активи.
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
Підприємство ВАТ «Політ» планує отримати у комерційному банку АКБ «Південний» кредит з вихідними даними, що надані у табл.2.
Банк пропонує на вибір дві схеми розрахунку за кредитним зобов’язанням - просту та амортизаційну - за відповідними ставками відсотків (також надані у табл.2).
Визначте суму періодичних виплат і складіть графік погашення кредиту за кожною схемою за умови, що за простою схемою основний борг за кредитом ділиться рівномірно на всі періоди сплати.
Визначте, який саме варіант сплати кредиту обрати ВАТ «Політ». Відповідь обґрунтуйте.
Графіки погашення кредиту рекомендовано складати за формою таблиці, наведеною у додатку 1.
Таблиця 2
Вихідні дані для виконання практичного завдання
Варіант
Сума
кредиту,
тис. грн
Строк
надання кредиту, років
Проста схема
Амортизаційна схема
відсоткова ставка, %
періодичність погашення
відсоткова ставка, %
періодичність погашення
1
2
3
4
5
6
7
18
570
0,5
15
щомісячно
13
щомісячно
Для розрахунків та складання графіків погашення кредиту потрібно користуватись формулами:
Сума відсотків, що підлягають сплаті ,
де P- початкова сума, грн.;
i – ставка відсотка;
n – ціла кількість років.
Якщо період нарахування не цілий, то ,
де , де у чисельнику кількість днів у періоді нарахування, у знаменнику – кількість днів за рік и т.д.
Нарощена сума простих відсотків для цілого числа років
Нарощена сума простих відсотків для нецілого числа років
Нарахування складних відсотків, якщо кількість років ціла
Нарахування складних відсотків, з виплатами кілька разів на рік , де m- кількість періодів нарахувань за рік.
сума щорічного платежу за амортизаційною схемою
сума щорічного платежу за амортизаційною схемою для періодичності, відмінної від цілої кількості років
Графік погашення кредиту (проста схема)
Період
Початковий баланс боргу
Погашення боргу, (С)
Погашення %, (SP)
Погашення всього, (ст.3+ст.4)
Кінцевий баланс боргу, (ст.2-ст.3)
1
570 000,00
95 000,00
7 125,00
102 125,00
475 000,00
2
475 000,00
95 000,00
5 937,50
100 937,50
380 000,00
3
380 000,00
95 000,00
4 750,00
99 750,00
285 000,00
4
285 000,00
95 000,00
3 562,50
98 562,50
190 000,00
5
190 000,00
95 000,00
2 375,00
97 375,00
95 000,00
6
95 000,00
95 000,00
1 187,50
96 187,50
0,00
Разом
570 000,00
24 937,50
594 937,50
Графік погашення кредиту (амортизаційна схема)
Період
Початковий баланс боргу
Погашення боргу, (ст.5 - ст.4)
Погашення %, (SP)
Погашення всього, (С)
Кінцевий баланс боргу, (ст.2-ст.3)
1
570 000,00
92 459,42
6 175,00
98 634,42
477 540,58
2
477 540,58
93 461,07
5 173,36
98 634,42
384 079,51
3
384 079,51
94 473,56
4 160,86
98 634,42
289 605,94
4
289 605,94
95 497,03
3 137,40
98 634,42
194 108,92
5
194 108,92
96 531,58
2 102,85
98 634,42
97 577,34
6
97 577,34
97 577,34
1 057,09
98 634,42
0,00
Разом
570 000,00
21 806,55
591 806,55
На перший погляд, амортизаційна схема виплат вигідніше для позичальника, адже переплата по ній менше. У перші місяці погашення кредиту за другою схемою буде перевага, адже платити по кредиту щомісяця більш ніж на 1900 гривень менше, ніж по першой схемі. Проте вже на початку четвертого місяця платежі стануть приблизно однаковими, а в останні місяці за другою схемою буде платити щомісяця вже більш ніж на 1000 гривень більше.
По закінченню терміну кредиту переплата за першою схемою складе 3130,95.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Гальчинський Анатолій Теорія грошей: навчальний посібник.-К.:Основи,1998.-415с.
Економічний словник-довідник: За ред. С.В.Мочерного.-т К.: Феміна,1995.-368с.
Загальна економічна теорія.Підручник.Частина1.-Т: ”Астон”,1995.- 203с.
Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Г.С. Фінансовий словник.-2-ге видання.ю-Львів:Центр Європи, 1997.- 576с.
Лекции по курсу "Деньги и кредит" (для студентов, обучающихся по направлению 0501 "Экономика и предпринимательство" всех форм обучения)/Сост. С.И. Непочатов, А.В. Пчелинская – Северодонецк, 2004. – 140с.
16.10.2014 21:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора