Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Міжнародна економіка
Кафедра:
Економіка підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
ОСА
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Факультет Хімічної інженерії
Кафедра «Економіка підприємства»
. «Міжнародна економіка»
(дисципліна)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Варіант № 15
Роботу перевірив: Соколова Г.Б.
(посада та ПІБ викладача)
(оцінка роботи)
(дата, підпис викладача)
Особливі умови:
Перевірену роботу направити за адресою:
(підпис студента)
Група ОА 11з
Студент Панченко
Світлана
Олексіївна
(особистий підпис)
Робота здана на перевірку
(дата здачі)
Роботу на кафедрі прийняв
(ПІБ відповідної особи)
(підпис відповідальної особи)
м. Сєвєродонецьк
2013/2014 навч. рік
VІ семестр
Варіант 15
І. Теоретичні завдання:
Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах.
Міжнародна організація праці (МОП), її завдання, структура і напрямки діяльності.
Сучасні особливості процесів міжнародної економічної інтеграції.
Соціально-культурні передумови міжнародної економічної інтеграції України в систему світової економіки.
Розкрийте зміст термінів:
Меркантилізм, депресивна економіка, міграція та еміграція, форми державної міграції, рееміграція, конверсія, санація, девальвація, сек'юритизація, транш, конвертована валюти, МВФ (характеристика), велика вісімка, ІНКОТЕРМС (характеристика), міжнародна асоціація товарної нумерації «GSI», асоціація «GSI-Україна», штриховий код, міжнародна стандартизація, ліцензія, ноу-хау.
ІІ. Практична частина:
Задача
Функція попиту країни Цифроманії на калькулятори має вигляд: QD= 20 – P, функція їх пропозиція з боку національних виробників: QS= Р–4. Іноземні виробники за ціною 6 дол. за калькулятор можуть поставити на ринок Цифроманії необмежену їх кількість (тис. шт.).
Під загрозою застосування квоти на ввезення їх продукції іноземні виробники вдаються до „добровільних експортних обмежень” і скорочують обсяги власного експорту у Цифроманію до 8 тис. калькуляторів.
Визначити
кількісні й проілюструвати графічно економічні наслідки “добровільних експортних обмежень“.
І. Теоретичні завдання:
Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах.
Світовий ринок – це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.
Світовий товарний ринок є
світовий ринок проявляється через міжнародну торгівлю яка є сукупністю зовнішньої торгівлі країн світу;
сферою стійких товарно-грошових відносин між країнами, породжених міжнародним розподілом праці, який відображує основні функціональні взаємозв'язки між попитом і пропозицією на світовому ринку, кількісні обсяги експорту та імпорту, а також рівноважну ціну, за якою відбувається міжнародна торгівля;
це сфера товарного обміну, де діють відносини щодо купівлі-продажу товарів та здійснюється конкретна господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів;
4) це категорія товарного виробництва, яке не обмежується рамками національної економіки, а в пошуках збуту власної продукції виходить за національні межі;
5) характеризується оптимізацією використання важливих факторів виробництва, спрямованих на створення конкурентних засад у його розвитку.
Кожна країна володіє обмеженою кількістю праці і капіталу, що дозволяє їй виробляти різні товари, що входять до складу ВВП. Якщо для виробництва окремих товарів у країні є найкращі умови та пов'язані з ним витрати мінімальні, то це дозволяє їй, збільшуючи виробництво даного товару і продаючи його іншим країнам, купувати товари, які неможливо провести всередині країни або виробництво яких обходиться занадто дорого. Тому завжди причинами існування зовнішньоторговельних відносин, а отже, і сучасного світового ринку залишаються міжнародний поділ праці і взаємовигідність обміну .
З розвитком ринкової економіки необхідність зовнішнього ринку зростає, реалізація товарів за кордоном дозволяє частково вирішувати притаманні ринковій економіці протиріччя між виробництвом і споживанням. Участь національних господарств у міжнародній торгівлі веде до посилення спеціалізації, створення можливості масового виробництва і збільшенню зайнятості. Для багатьох країн, що розвиваються зростання експорту став важливою складовою процесу індустріалізації і збільшення темпів економічного зростання. Одночасно ростуть технічний рівень і якість випущених у країні товарів. Збільшення зовнішньоторговельного обміну національними господарствами посилює синхронізацію економічних процесів у світовому господарстві настільки, що порушення в функціонування економіки будь-якого великого учасника світового ринку неминуче спричиняють міжнародні наслідки аж до поширення кризових явищ на інші країни.
Міжнародну торгівлю характеризують такі найважливіші показники , як загальний обсяг (товарообіг ) , товарна структура , географічна структура .
ХХ століття був відзначений більш високим зростанням світового експорту у порівнянні з темпами зростання світового ВВП або об'ємом промислового виробництва. Так, якщо середньорічний приріст ВВП становив 3 %, то світового експорту, відповідно, 4,5-5 %. При цьому динаміка світової торгівлі в окремих країнах і регіонах була різною, про що свідчать дані.
Динаміка фізичного обсягу світової торгівлі
Країни, регіони
2008
2009
2010
Експорт
Світ у цілому
61
154
289
Промислово розвинені, в тому числі
54
153
242
США
51
131
227
ЄС
56
154
240
Японія
40
162
191
Розвиваються
77
154
351
Імпорт
Світ у цілому
59
162
273
Промислово розвинені, в тому числі
62
160
265
США
64
182
375
ЄС
60
158
148
Японія
65
175
263
Розвиваються
48
161
303
Товарная структура мирового экспорта претерпевает существенные изменения.
Товарна структура світового експорту по основних групах товарів
Товарні групи
2000
2010
Продовольство (включаючи напої та тютюн)
22,8
7,6
Сировина
31
4,0
Мінеральне павило
7,6
6,2
Продукція обробної промисловості
38,8
78,4
Обладнання (включаючи засоби транспорту)
10,6
40,7
Хімічні товари
4,6
9,5
Інша продукція обробної промисловості
23,6
28,2
Чорні та кольорові метали і металопродукти
10,6
6,7
Текстильні вироби (пряжа, тканини, одяг)
8,9
6,6
Як бачимо, динаміка структури світового експорту по основних групах товарів розвивається таким чином, що превалюючою групою раніше залишається продукція обробної промисловості із збільшеним вдвічі питомою вагою на тлі значного скорочення продовольства і сировини.
При цьому важливо відзначити, що структура експорту відображає рівень економічного розвитку країни. Тому закономірно, що в експорті розвинутих країн переважає продукція обробної промисловості, а в експорті розвиваються - аграрно-сировинна продукція. Крім того, кон'юнктура цін на світових ринках більш сприятлива на продукцію обробної промисловості, чого не скажеш про продовольство або сировину.
Світовий ринок послуг — це система пересічення інтересів покупців та продавців послуг, функціонування якої регулюється ринковими законами.
Важливою ознакою світового економічного розвитку на початку ХХІ ст. є зростання питомої ваги послуг у структурі суспільного виробництва, формування сервісного господарства, суть якого полягає в забезпеченні як індивідуальних потреб особистості, так і в розширенні трансакцій, пов’язаних зі створенням загальних соціально-економічних умов праці та життєдіяльності. Структурні зрушення в економіці проявляються у світогосподарських процесах сучасності. Ринок послуг є одним із найбільш динамічно зростаючих секторів світового ринку. Послуги охоплюють приблизно 2/3 економічної діяльності в світовому господарстві. Більше половини робочої сили світу зайнято в компаніях, що надають послуги. Внесок сектора послуг у ВВП становить у багатьох країнах від 50% до 70%. В останні роки розширення сектора послуг у світовому господарстві пояснюється, з одного боку, дематеріалізацією виробництва, інтелектуалізацією праці, інформатизацією суспільних відносин. З іншого боку, відбуваються зрушення в попиті, який характеризується високою еластичністю по доходу. Ця тенденція розвивається внаслідок тривалого економічного піднесення в розвинених країнах та інших регіонах світу в останні 15–20 років, підвищення ступеня ділової активності, зростання доходності фірм, а отже, й платоспроможності населення.
Вища платоспроможність населення збільшила схильність до споживання освітніх, туристичних, медичних, соціальних та інших послуг. Варто також зазначити, що при виробництві багатьох капітало- та наукомістких товарів зростає вміст послуг, які надаються спеціалізованими компаніями (дизайн, інжиніринг, проектування, маркетингові, консалтингові, страхові, фінансові послуги тощо.)
Сучасна технологічна революція охоплює всі сегменти світового господарства і справляє визначальний вплив на зростання обсягів виробництва, формування нових послуг, розширення сфер їх застосування. Перехід до якісно нової епохи – ноосферно-космічної цивілізації – веде до глибоких трансформацій, і, відповідно, до радикальних структурних змін як у національній, так і в світовій економіках. Відбувається формування “нової економіки”, яка базується, насамперед, на знанні, нових технологіях, застосуванні інформаційно-комп’ютерних систем. Ця економіка розширює, вдосконалює та диверсифікує сектор послуг.
Процес економічної глобалізації стає однією з передумов динамізації та диверсифікації міжнародного ринку послуг. При цьому сприятливі умови виробництва, краща забезпеченість технологічним, у т.ч. людським капіталом, розгалужена інфраструктура дозволяють високорозвиненим країнам утримувати домінуючі позиції в передових видах діяльності третинного сектора і ставати основними учасниками на міжнародному ринку послуг. Однак значна і постійно зростаюча роль послуг у світовому виробництві не відображається еквівалентними обсягами в системі міжнародної торгівлі. Частка світової торгівлі послугами в 2003 р. становила 19,5% загальної світової торгівлі. За винятком морських перевезень і певних сегментів міжнародних фінансів, послуги історично розглядались здебільшого як такі, що мають неторговий характер (non-tradability of services). Неторговість багатьох видів і значних обсягів послуг пояснюється технічними перепонами, іншакше кажучи, неможливістю відмежування матеріального виробництва від надання та споживання послуг на відстані. Нові інформаційні та комунікаційні технології швидко змінюють цю ситуацію в багатьох секторах; прикладами може служити поява послуг телемедицини і телеосвіти. Крім цього, існуючі обмеження в обміні послугами зумовлені протекціоністськими інструментами державної економічної політики країн. Такі важливі ринки, як залізничний транспорт, телекомунікації, медичне страхування захоплені традиційно монополістами і є об’єктом жорсткого регулювання в інтересах держави. Однак зміни умов забезпечення ефективності послуг, що обумовлені розвитком технологій, примушують уряди багатьох країн вже сьогодні здійснювати лібералізацію сфери послуг з одночасною її інтернаціоналізацією, тобто знаходити ланцюг між внутрішнім дерегулюванням ринків послуг і вдосконаленням входження на них іноземних учасників. Передбачається, що формування глобального конкурентного середовища у сфері послуг, об’єднання міжнародних ринків послуг у глобальну мережу (global services network) здатне поліпшити передумови для подальшого зростання обсягів світової торгівлі послугами. Механізм трансферту глобальних вигод у локальні суспільства шляхом забезпечення країн, що розвиваються, доступом до сучасних інфраструктурних послуг дасть змогу збільшити обсяги міжнародної торгівлі товарами та послугами і тим самим сприяти зменшенню бідності в світі.
Щодо структури світового ринку комерційних послуг, то найдинамічніше розвивається світова торгівля послуг у групі “інші комерційні послуги”, зокрема телекомунікаційні, інформаційні, інжинірингові, фінансові, страхові.
Транспортні послуги поступово втрачають свою важливість у структурі експорту послуг у зв’язку зі зменшенням поставок на світовий ринок товарів, які потребують транспортних перевезень: сировинних матеріалів, великих вантажів та ін. Щороку зростає роль туристичних послуг. Однак, незважаючи на абсолютне збільшення обсягів туристичних послуг в світовому експорті послуг, відбувається відносне падіння їхньої питомої ваги в загальному обсязі світового експорту послуг.
Структура експорту світових послуг, %
Структура імпорту світових послуг, %
Упродовж останнього десятиліття світові експорт та імпорт комерційних послуг зросли майже вдвічі і в 2004 р. становили відповідно 1,8 та 1, 78 трлн. дол. США.
Що стосується географічного розподілу, то домінуючу позицію – більше половини світового експорту комерційних послуг займають країни Західної Європи (Європейський Союз-25 – 48,4%). За останнє десятиліття обсяги експорту в Західній Європі зросли в 1,98 разу, в ЄС-15 – майже в 2 рази, ЄС-25 – в 2,02 разу. Це свідчить про відносно швидше зростання обсягів експорту в 10 країнах – нових членах цього інтеграційного об’єднання, ніж в ЄС-15.
Провідні країни у світовій торгівлі послугами протягом 2008-2010 рр.
Країна
Частка у світовому експорті послуг
Частка у світовому імпорті послуг
2008
2009
2010
2008
2009
2010
США
12,52%
12,91%
12,60%
16,03%
16,96%
17,22%
Франція
5,53%
6,02%
5,79%
5,68%
5,82%
5,55%
Німеччина
15,82%
15,39%
15,31%
11,77%
11,80%
11,62%
Сполучене Королівство
5,26%
5,00%
5,15%
8,52%
7,99%
7,67%
Японія
8,78%
8,95%
8,88%
6,57%
6,63%
6,74%
Італія
6,79%
6,65%
6,38%
5,20%
4,99%
4,84%
Нідерланди
3,78%
4,18%
3,89%
3,71%
3,89%
3,72%
Бельгія
3,72%
3,47%
3,70%
3,33%
3,38%
3,43%
Усього
62,21%
62,56%
61,70%
60,83%
61,47%
60,80%
Динаміка найбільших експортерів послуг протягом 2008-2010 рр.
Отже, ми можемо зробити висновок, що розвиток світового ринку товарів та послуг - це складний і довготривалий процес, що був обумовлений міжнародним поділом праці і капіталістичним виробництвом. Світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, що пов'язані між собою законами міжнародного поділу праці. Світовий ринок є сферою забезпечення розширеного відтворення, тому зв'язки між товаровиробниками різних країн здійснюються через обмін товарами і розширюються в міру збільшення масштабів виробництва. Також треба зазначити, що взаємодія світових господарств відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.
Світовий ринок має складну структуру, яка може змінюватись під впливом різних чинників, але найголовніший з них є НТР, так як протягом усієї своєї історії людство перебуває у стані постійного наукового пошуку, змінюючи навколишній світ. Під впливом НТР змінюється не тільки сучасний стан світового господарства, а й відбуваються якісні і територіальні зрушення у ньому.
Міжнародна організація праці (МОП), її завдання, структура і напрямки діяльності.
Міжнародна організація праці створена в 1919 році на підставі Версальського мирного договору в якості структурного підрозділу Ліги Націй. Вона була заснована з ініціативи та за активної участі західної соціал -демократії. Статут МОП був розроблений Комісією з праці мирній конференції і став частиною XIII Версальського договору. Необхідність створення МОП визначалася наступними причинами :
1). Приводом для створення МОП послужили революції в Росії та ряді інших Європейських країн. З метою вирішення виникаючих у суспільстві протиріч вибуховим, насильницьким, революційним шляхом організатори МОП вирішили створити міжнародну організацію, покликану всесвітньо сприяти соціальному прогресу, встановленню і підтримці соціального миру між різними верствами суспільства, сприяти вирішенню виникаючих соціальних проблем еволюційним мирним шляхом.
2). Важкими і неприйнятними були умови праці та життя трудящих. Вони піддавалися жорстокої експлуатації, їх соціальний захист практично була відсутня. Соціальний розвиток значно відставало від економічного, що гальмувало розвиток суспільства.
3). Прагнення окремих країн до поліпшення становища трудящих викликало збільшення витрат, зростання собівартості продукції, що ускладнювало конкурентну боротьбу і вимагало вирішення соціальних проблем в більшості країн. У Преамбулі наголошується, що « ненадання небудь країною трудящим людських умов праці є перешкодою для інших народів, які бажають поліпшити становище трудящих у своїх країнах».
Перший генеральний директор і один з основних ініціаторів створення - французький політичний діяч Альбер Тома. В даний час генеральним директором є Хуан Сомавіа.
Тристороння структура МОП робить її єдиною міжнародною організацією, в якій об'єднання роботодавців і трудящих мають рівний голос з урядами у формуванні її політичного курсу і програм.
Вищим органом МОП є Міжнародна конференція праці, на якій приймаються всі акти МОП. Делегатами Міжнародної конференції є по два представника від уряду і по одному, відповідно, від найбільш представницьких організацій працівників і роботодавців кожної держави - учасника. Адміністративна рада МОП , також організований на тристоронній основі, є виконавчим органом МОП. Міжнародне бюро праці виконує функції секретаріату МОП. МОП приймає Конвенції та Рекомендації, присвячені питанням праці . Крім конвенцій і рекомендацій було прийнято три декларації: Філадельфійська декларація МОП 1944 про цілі і завдання МОП (включена зараз до Статуту МОП), Декларація МОП 1977 року про багатонаціональні підприємства та соціальній політиці, а також Декларація МОП 1998 про основоположні права та принципах в сфері праці. Конвенції підлягають ратифікації країнами-учасницями і є міжнародними договорами , обов'язковими для виконання у разі ратифікації . Рекомендації не є юридично обов'язковими актами. Навіть у тому випадку , якщо держава не ратифікувала ту чи іншу конвенцію, воно несе зобов'язання в силу факту членства в МОП та приєднання до його статуту по чотирьох основоположним принципам у сфері праці , закріпленим у Декларації МОП 1998 року. Це принципи свободи об'єднання і права на ведення колективних переговорів ; заборони дискримінації у трудових відносинах; викорінення примусової праці ; і заборони дитячої праці. Зазначеним чотирьом принципам присвячені також вісім Конвенцій МОП (відповідно - Конвенції № 87 і 98; 100 і 111, 29 і 105; 138 і 182), що називаються фундаментальними . Зазначені Конвенції ратифіковані переважною більшістю держав світу і за їх виконанням МОП спостерігає особливо уважно.
Тексти Конвенцій і Рекомендацій МОП російською, англійською, французькою, іспанською, китайською, німецькою, португальською, арабською мовами зібрані в базі даних міжнародних трудових стандартів МОП.
МОП не може примушувати до виконання навіть ратифікованих Конвенцій. Тим не менше, існують механізми контролю МОП за виконанням Конвенцій і Рекомендацій, основна суть яких полягає у дослідженні обставин передбачуваних порушень трудових прав і надання їм міжнародного розголосу в разі тривалого ігнорування зауважень МОП державою -учасницею. Цей контроль здійснюється Комітетом експертів МОП щодо застосування Конвенцій і Рекомендацій, Комітетом Адміністративної Ради зі свободи об'єднання і Комітетом Конференції щодо застосування Конвенцій і Рекомендацій .
У виняткових випадках, відповідно до статті 33 Статуту МОП, Міжнародна конференція праці може закликати своїх членів до здійснення впливу на державу, особливо злісно порушує міжнародні трудові стандарти. На практиці це було зроблено тільки один раз - у 2001 році щодо М'янми, протягом десятиліть піддавалася крітітке за використання примусової праці і відмовлялися співпрацювати з цього питання з МОП. В результаті, ряд держав застосували щодо М'янми економічні санкції і вона була примушена зробити ряд кроків назустріч МОП.
У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується чотирма стратегічними цілями:
1 . Просування і проведення в життя основоположних принципів і прав у сфері праці
2 . Створення великих можливостей для жінок і чоловіків в отриманні якісної зайнятості та доходу
3 . Розширення охоплення й ефективності соціального захисту для всіх
4 . Зміцнення трипартизму та соціального діалогу
Якщо дуже коротко охарактеризувати діяльність організації, то можна виділити наступні основні напрямки:
Розробка міжнародної політики та програм з метою сприяти основним правам людини, поліпшенню умов праці і життя, розширенню можливостей зайнятості.
Створення міжнародних трудових норм, підкріплених унікальною системою контролю за їх дотриманням; ці норми служать орієнтиром для національних органів у проведенні в життя такої політики.
Проведення в життя великої програми міжнародного технічного співробітництва, вироблюваної і здійснюваної в активному партнерстві з учасниками Організації, у т.ч. надання допомоги країнам у її ефективної реалізації.
Питання професійної підготовки та навчання, дослідження та видавнича діяльність у підтримку цих зусиль.
У 1998 році Міжнародна конференція праці прийняла урочисту Декларацію про основоположні принципи і права у сфері праці, в якій підтверджується рішучість міжнародного співтовариства "дотримуватися, сприяти застосуванню і сумлінно втілювати в життя" право трудящих і роботодавців на свободу об'єднання та колективні переговори, діяти в напрямку ліквідації всіх форм примусової чи обов'язкової праці, повного усунення дитячої праці та дискримінації в галузі найму і занять. У Декларації підкреслюється, що всі держави - учасники Усі учасникі МОП несуть зобов'язання дотримуватися ці принципи незалежно від того, ратифікували вони відповідні Конвенції чи ні.
Одна з найдавніших і важливих функцій МОП - прийняття тристоронньої Міжнародною конференцією праці ( за участю представники урядів, роботодавців і трудящих) конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові норми. Ратифікуючи конвенції, держави - члени беруть на себе зобов'язання послідовно проводити в життя їх положення. Рекомендації служать керівництво в області політики, законодавства і практики.
Конвенції та рекомендації, прийняті починаючи з 1919 року , зачіпають фактично все коло проблем праці, включаючи деякі основні права людини ( в першу чергу, свободу об'єднання, право на організацію та колективні переговори, скасування примусової та дитячої праці, усунення дискримінації в зайнятості ), регулювання питань праці, трудові відносини , політика зайнятості, охорона і гігієна, умови праці, соціальне забезпечення, зайнятість жінок і особливих категорій, таких як трудящі - мігранти і моряки.
Держави - члени повинні представляти всі конвенції та рекомендації, прийняті Конференцією, компетентним національним органам, які вирішують, які заходи слід по них прийняти. Число ратифікацій конвенцій продовжує збільшуватися. Щоб забезпечити їх застосування в законодавстві і на практиці, МОП встановила процедуру контролю, найбільш досконалу в порівнянні з іншими подібними міжнародними процедурами. Вона грунтується на об'єктивній оцінці незалежними експертами того, як виконуються зобов'язання, і на розгляді окремих випадків тристоронніми органами МОП. Існує особливий порядок розгляду скарг на порушення свободи об'єднання.
Сучасні особливості процесів міжнародної економічної інтеграції.
Економічна інтеграція ñ об'єднання інтересів держав і транснациональних монополій з метою здійснення узгодженої економічної політики у відносинах між цими країнами і третіми країнами. В основі економічної інтеграції лежать процеси спеціалізації виробництва і міжнародного поділу праці. Міжнародну економічну інтеграцію визначають як відносини і як процес. Як відносини, міжнародна економічна інтеграція ñ це відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у національних економіках, тобто це вищий рівень розвитку МЕВ.
Як процес, інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економі - тичними суб'єктами ñ представниками різних країн. Це процес зближення та об'єднання національних господарських систем в міждержавні, регіональні і в цілому в мирохозяйственную систему.
Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:
- динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією об'єктивних факторів, так і «ланцюговою» реакцією країн світу на розвиток окремих інтеграційних угруповань;
- нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;
- розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які мають глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.
- глобальний субрегіоналізм (дія на глобальному рівні, але поділ регіональних об'єднань на субрегіони);
- формування реальних умов розвитку світової економічної інтеграції.
4. Соціально-культурні передумови міжнародної економічної інтеграції України в систему світової економіки.
Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процессах об’єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої причинилися односторонній її розвиток в межах високоспеціалізованих СРСР й РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини та національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу.
Для ефективної і організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські зв’язки необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови.
До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать:
-відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів україни;
-формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;
-розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.
-Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з:
розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);
розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.
При зіставленні міжнародних і вітчизняних рівнів соціально-культурного розвитку видно, що Україна має достатньо високий рівень освіти і загальної культури народу, належний рівень професійної кваліфікації робочої сили, яка характеризується працелюбністю, колективізмом і відкритістю для співпраці з зарубіжними партнерами. Разом з тим для входження нашої державну міжнародні економічні зв'язки в ролі рівноправного партнера нам необхідно підвищити економічну культуру населення та ділову етику підприємців, які мають оволодіти принципово новою культурою ринку, яка поряд з високим професіоналізмом включає в себе і такі поняття, як честь, совість, порядність.
Розкрийте зміст термінів:
Меркантилізм, депресивна економіка, міграція та еміграція, форми державної міграції, рееміграція, конверсія, санація, девальвація, сек'юритизація, транш, конвертована валюти, МВФ (характеристика), велика вісімка, ІНКОТЕРМС (характеристика), міжнародна асоціація товарної нумерації «GSI», асоціація «GSI-Україна», штриховий код, міжнародна стандартизація, ліцензія, ноу-хау.
Меркантилізм (італ. il mercante, торговець від лат. Mercanti, торгувати ) - система доктрин, що висувалися авторами трактатів XV -XVII ст., Що обгрунтовували необхідність активного втручання держави в господарську діяльність, в основному у формі протекціонізму - встановлення високих імпортних мит, видачі субсидій національним виробникам і т. д. Термін «меркантилізм» вперше вжив французький фізіократ Оноре Мірабо 1763 року, а згодом його ввів у науковий обіг французький економіст Антуан Монкретьєн. Пізніше термін був підхоплений Адамом Смітом, що критикували праці меркантилістів. Сміт стверджував, що меркантилісти, які в більшості своїй були економістами -практиками, відстоювали інтереси торгово-монополістичних інститутів: Ост- Індської компанії і ін Однак, згодом таке трактування була оскаржена. На думку англійського історика Ч. Уїлсона, в кінці XVII століття в Англії у виробленні меркантилистских законів брав участь більш широке коло людей, ніж тільки купці і промисловці. Як на результат меркантилістською політики цей автор вказує, крім задоволення інтересів англійських купців і промисловців, також на збільшення зайнятості, на зняття передумов для спекуляцій на продовольстві, на збільшення надходжень до держбюджету і на зміцнення національної безпеки.
Депресивна економіка — період економічної кризи, який характеризується спадом виробництва, ділової активності, високим рівнем безробіття - сильное сокращение реального ВВП на протяжении нескольких лет подряд. Точного определения понятия «сильное» не существует, но многими экономистами принято рассматривать в качестве однозначного признака депрессии падение реального ВВП страны более чем на 10% на срок свыше двух лет. Другими словами, депрессия — это экстремально сильная и затянувшаяся рецессия. С другой стороны, нужно отличать депрессию от кризиса, т. к. кризис — явление краткосрочное.
Міграція та еміграція — Міграція (від лат. Migratio - переселення) - це переміщення людей з різних причин через кордони тих чи інших територіальних утворень з метою постійного або тимчасового зміни місця проживання. — Емігра́ція (лат. emigratio — «виселення», «переселення») — вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і виросли в інші країни глобального суспільства з економічних, політичних або релігійних причин.
Форми державної міграції — основні форми міграції за напрямками руху - еміграція (виїзд з країни) та імміграція (в'їзд у країну). Відповідно до рівня кваліфікації - міграція малокваліфікованої робочої сили і висококваліфікованих спеціалістів. За соціальною структурою - міграція робітників та службовців (або інтелігенції). Відповідно до строків - міграція асиміляційна (на постійне місце проживання) і ротаційна (на певний термін). Відповідно до дотримання законодавчих норм - легальна і нелегальна. За характером регулювання - вільне переміщення робочої сили та обмежене (на певний термін).
Рееміграція — повернення емігрантів на батьківщину, на постійне місце роботи.
Конверсія — від лат. conversio, перетворення, обмін, заміна.
Конверсія позик - заміна раніше випущених державних позик новими.
Конверсія комерційної діяльності - обмін акцій або облігацій одного типу на цінні папери ін типу, але випускаються однією і тією ж компанією.
Конверсія валюти - обмін однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом.
Конверсія в економіці в цілому - переклад промислових та інших галузей економіки з виробництва військової на випуск цивільної продукції і навпаки.
Санація (від лат. sanatio - оздоровлення, лікування) — система різного роду заходів (структурна перебудова, реструктуризація кредиторської заборгованості, зміна асортименту продукції, що виробляється, скорочення числа працюючих, ліквідація зайвих структурних ланок і підрозділів і т. п.), які дозволяють уникнути банкрутства. Санація може здійснюватися за участю банків, органів виконавчої влади, комерційних організацій та ін
Девальвація (лат. de - зниження; лат. valeo - мати значення, коштуват ) — зменшення золотого вмісту грошової одиниці в умовах золотого стандарту. У сучасних умовах термін застосовується для ситуацій офіційного зниження курсу національної валюти по відношенню до твердих валют в системах з фіксованим курсом валюти, встановлюються грошовими владою.
Девальвація - продиктоване економічною політикою зниження реального валютного курсу (термін використовується в науково-дослідних роботах Міжнародного валютного фонду). Девальвація розглядається як інструмент центральних банків з управління національною валютою, протилежний ревальвації.
В умовах плаваючого валютного курсу не відбувається прямого офіційного призначення вартості національної валюти. Тому для ситуації зниження курсу валюти застосовується термін знецінення (англ. depreciation), а для ситуації зростання курсу валюти термін подорожчання (англ. appreciation). Центральний банк може лише непрямими методами (валютними інтервенціями) змінювати курс. У цих умовах знецінення або подорожчання буде не результатом прийняття офіційного документа, а результатом зміни вартості валюти під впливом ринкових механізмів.
Сек'юритизація (від англ. securities - «цінні папери») — фінансовий термін, що означає одну з форм залучення фінансування шляхом випуску цінних паперів, забезпечених активами, генеруючими стабільні грошові потоки (наприклад, портфель іпотечних кредитів, автокредитів, лізингові активи, комерційна нерухомість, генеруюча стабільний рентний дохід і т. д.).
Останнім часом під терміном «сек'юритизація» у вузькому сенсі стали розуміти інноваційну форму фінансування. Поняття Asset Securitisation (сек'юритизація активів) позначає нову техніку залучення коштів, яка отримала широке визнання спочатку в США, а потім і в Європі. Йдеться про механізм, при якому фінансові активи списуються з балансу підприємства, відокремлюються від решти майна і передаються спеціально створеному фінансовому посереднику (Special Purpose Vehicle - SPV), а потім рефінансуються на грошовому ринку або ринку капіталу. Рефінансування здійснюється або за допомогою випуску Asset- Backed Securities - ABS (цінні папери, забезпечені активами), або шляхом отримання Asset- Backed Loan ( синдикованого кредиту).
Також останнім часом ринок сек'юритизації активів розвивається стрімкими темпами. У США обсяг обертаються на ринку ABS вже давно перевалив за 3 трлн дол. У старому світі ринок поки не досяг таких величезних розмірів і в багатьох країнах, компанії яких рідко вдаються до цієї техніки (Швеція, Данія, Ірландія, Бельгія), поки ще носить епізодичний характер. У першу чергу сек'юритизація може бути цікава комерційним банкам, що мають значні портфелі однорідних кредитів, лізинговим компаніям, фондам нерухомості та девелоперам .
Транш (фр. tranche - кусень, шматок, часточка) — випуск цінних паперів, серія, частка облігаційної позики, що виходить окремими випусками; частка позики, кредиту, передана позичальникові одноразово, у вигляді однієї порції. Траншем називається частина цінних паперів даного випуску, що розміщується в рамках обсягу даного випуску в будь-яку дату протягом періоду обігу цінних паперів даного випуску, що не збігається з датою першого розміщення.
Конвертована валюти — законодавчо закріплена оборотність національної грошової одиниці, можливість її обмінювати на іноземні валюти для всіх охочих. Ступінь конвертованості обернено пропорційний обсягу і жорсткості введених державними органами валютних обмежень. Оборотність грошової одиниці — важливий чинник ефективної участі країни в міжнародному розподілі праці, світовій торгівлі та розрахунках.
Конвертованість валют — це здатність валют виконувати функції платежу в будь-якій країні. У 1968 Міжнародний валютний фонд в розряд таких валют відніс долар США. У наш час з понад 150 країн членів МВФ повністю конвертовані валюти мають 10 найрозвиненіших країн світу. Приблизно 50 мають валют з обмеженою конвертованістю. З 1976 МВФ ввів поняття «Вільно використовувана валюта», суттю якого є повна конвертованість валют. Така валюта використовується в міжнародних розрахунках, операціях міжнародних валютних ринків і накопичується у валютних резевах країн світу. На практиці валютних режимів домінуючим в оцінці конвертованих валют залишається принцип відсутності валютних обмежень, у зв'язку з чим фактична конвертована розповсюджується на ряд інших валют, переважно розвинутих країн. Українська гривня поки залишається частково конвертованою валютою.
МВФ (характеристика) (англійською IMF) — спеціальне агентство Організації Об'єднаних Націй (ООН), засноване 29-ма державами[1][2], з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.[3]Фонд має статус спеціалізованої установи ООН. Має 188 країн-членів. Штаб-квартира МВФ знаходиться в м. Вашингтон, США.МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 29-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року. В 1947році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи.
МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають домінуючі позиції в МВФ. Політика і рекомендації фонду по відношенню країн, які розвиваються, неодноразово піддавалася критиці.
Велика вісімка або G7 (від англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) — міжнародний клуб урядів семи країн світу; сім з них економічно високорозвинені (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада), а економіку Росії Міжнародний валютний фонд станом на квітень 2012 року зараховував до тих, «що розвиваються».
Лідери цих країн регулярно зустрічаються для обговорення
16.10.2014 21:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора