Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Українська мова
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТА
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Факультет Хімічної інженерії
Кафедра Гуманітарних наук і української мови
Українська мова за професійним спрямуванням
(дисципліна)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Варіант 27
Роботу перевірив: Пустоварова О.О.
(посада та ПІБ викладача)
(оцінка роботи)
(дата, підпис викладача)
Особливі умови:
Перевірену роботу направити за адресою:
(підпис студента)
Група ОА 11з
Студент Панченко
Світлана
Олексіївна
(особистий підпис)
Робота здана на перевірку
(дата здачі)
Роботу на кафедрі прийняв
(ПІБ відповідної особи)
(підпис відповідальної особи)
м. Сєвєродонецьк
2012/2013 навч. рік
ІV семестр
ПЛАН
Характеристика типових порушень мовних норм у професійному спілкуванні 3
Наголос у словах 9
Розкрити дужки; вставити пропущені літери 10
Переклад українською мовою топових зворотів, уживаних у тексті резюме 11
Складання розписки, службової та приватної 12
Продовження наведених речень 15
Література 16
Охарактеризуйте типові порушення мовних норм у професійному спілкуванні (усному і писемному). Запропонуйте нормативні відповідники слів і висловів, уживаних не правильно
На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних Ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.
Основною ознакою усної та писемної форм літературної мови, що відрізняє її від діалектної, жаргонної та інших різновидів загальнонародної мови, є нормативність, тобто послідовна підпорядкованість установленим правилам – нормам.
Мовні норми характеризуються системністю, історичною та соціальною зумовленістю, стабільністю й водночас змінністю. Нормативність мови виявляється на рівні орфоепії, акцентуації (наголошування), лексики, морфології, синтаксису, фразеології, стилістики.
Одним із прикладів порушень синтаксичних норм є неправильне вживання форми залежного слова в числівникових словосполученнях. У функціонування числівників виявляються такі закономірності їх сполучуваності з формами числа іменників:
1. числівник один (одна, одне) узгоджується з іменниками в роді, числі й відмінку;
2. числівники два, дві, обидва, три, чотири, а також складені числівники з останнім компонентом два, три, чотири в називному і тотожному з ним знахідному відмінках мають при собі іменники у формі називного відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників.
3. числівники п’ять – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять – дев’яносто, сто, двісті – дев’ятсот, двоє, обоє, троє, четверо, п’ятеро (і далі) в називному і знахідному відмінках мають при собі іменники у формі родового відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників;
4. неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, стонадцять, кількадесят поєднуються з іменниками за такими ж принципами, як кількісні, починаючи з п’ять, і збірні числівники;
5. невідмінювані числівники півтора, півтори вимагають після себе форми родового відмінка однини іменників; у непрямих відмінках іменники виступають у властивих їм формах множини.
У мовленні нерідко трапляється неправильне вживання форми залежного слова в дієслівних, прикметникових словосполученнях з підрядним зв’язком керування. Порушення синтаксичних норм може з'являтися в різних за структурою реченнях. Одним з найбільш поширених є відхилення в побудові речень з дієприслівниковими зворотами. Дієприслівник і дієслівна форма в реченні повинні називати дії, які виконує одна й та ж особа або предмет. Ці правила побудови речень з дієприслівниковими зворотами слід застосовувати у тих випадках, коли в реченні функціонує дієслівний присудок. Коли ж присудок іменний, дієприслівниковий зворот слід уживати обережно, оскільки такі конструкції не завжди відповідають нормі.
На рівні речення трапляються порушення норми, пов'язані з уживанням однорідних членів речення. Однорідні члени речення становлять собою перелік предметів, дій, ознак, кількісних характеристик тощо. Вони передбачають поєднання понять, що належать до одного логічного ряду. Тому, будуючи речення з однорідними членами, треба слідкувати за тим, щоб вони були однорідні за змістом і однаково поєднувались зі словом, до якого вони відносяться. Нерідко можна спостерігати ще одне порушення норми, пов'язане із уживанням однорідних членів, це — немотивований вибір сполучника.
З точністю мовлення багато спільного має логічність, бо характеризує мовлення з огляду на його зміст, а також забезпечує смислову послідовність змісту. Логічність мовлення передбачає точність і правильність вживання слів, словосполучень, речень. Однак це можливо за умови логічного мислення. Тому треба вчитися чітко й послідовно мислити.
Наслідком неохайного ставлення до добору слів є тавтологія (невиправдане повторення спільнокореневих слів) та плеоназм (вживання зайвих слів), використані без певної стилістичної мети. У документах вони поширеніші, ніж можна було б сподіватися. Надмірне захоплення "зайвими словами" не створює враження чогось значного, глибокого, а лише підкреслює звичайний, буденний, іноді й убогий зміст: вільна вакансія; прейскурант цін; моя автобіографія; свій автопортрет; передовий авангард науки; власноручний підпис руки тощо.
Щоб запобігти цим недоречностям, слід знати, що причинами помилок у логіці викладу найчастіше бувають:
1) поєднання логічно несумісних слів: жахливо вдалий день;'
2) використання зайвих слів: моя власна думка;
3) заміна особової форми дієслова активного стану зворотним дієсловом: вибачте мені — вибачаюся;
4) неправильне чергування низки однорідних членів речення: акти і документи;
5) неправильна координація присудка із складеним підметом: дехто з нас знали;
6) порушення порядку слів (частин речення) у реченні: Секретарка сиділа у приймальні, яку ми вперше бачили;
7) вживання дієприслівникових зворотів на місці підрядних речень: Повернувшись у село, випускнику вузу обіцяли роботу за фахом;
8) порушення смислового зв'язку між окремими висловлюваннями у тексті: На факультеті п'ять гуртків, які працюють при кафедрах, вони функціонують вже понад десять років.
Логічність і точність викладу впливає на розуміння й сприйняття змісту висловлювання слухачем або читачем.
Доречним є текст, у якому мовні засоби відповідають меті, темі, логічному змістові, ситуації мовлення.
Доречність мовлення нерозривно пов'язана з його чистотою. Для чистоти мовлення важливим є вживання слів, що відповідають літературній нормі. Руйнують чистоту мовлення діалектні, просторічні слова, канцеляризми, професіоналізмі, іншомовні слова. Надмірне використання їх засмічує мову, робить її громіздкою, важкою для сприйняття. Ці слова варто вживати лише в разі потреби. Щодо іншомовних слів, то слід використовувати ті, які стали міжнародне визнаними — фінансові терміни, терміни бухгалтерського обліку: банк, фінанси, кредит, дебет, кредит, бюджет; поштово-телеграфних зв'язків: телеграф, телефон, бандероль, номер, шифр, номер; діловодства, зовнішньої торгівлі: віза, гриф, бланк, кредит, штраф тощо.
Бажано заміняти у тексті іншомовні слова українськими відповідниками; вживати слова іншомовного походження у тому значенні, яке зафіксоване у словниках; не слід в одному і тому самому документі використовувати іншомовне слово і власне українське, ліпше надати перевагу останньому. Щоб полегшити сприйняття й оформлення документів, слід пам'ятати, що завжди можна знайти відповідники:
адекватний — рівний, відповідний, однаковий;
апелювати — звертатися;
інцидент — випадок, пригода, непорозуміння, неприємна подія;
компенсація — відшкодування, оплата;
пріоритет — перевага, першість, переважне право;
рентабельний —- вигідний, доцільний, прибутковий тощо;
координувати – погоджувати і т. д.
У діловому мовленні особливо актуальною є проблема штампів — готових зразків для висловлення думки: вищезазначені, що нижче підписалися, беручи до уваги, зупинитися на питанні, доводити до відома, взяти за основу. Недоречне їх використання призводить до беззмістовної фрази, до неконкретного змісту. Не варто переносити в усне мовлення кліше писемного ділового мовлення, які в документі є логічними зв'язками між частинами. Канцеляризми — складні, громіздкі слова та фрази. За формою вони відповідають нормам літературної мови, що утруднює боротьбу з ними:
У справі підвищення кваліфікації на сьогоднішній день ми маємо...
Має місце наявність порушення техніки безпеки виробництва...
Приступили до конкретної реалізації намічених планів...
Беззмістовною мову робить і надмірне вживання вставних слів, які нічого не виражають у тексті: значить, отже, взагалі, ну, так би мовити, розумієте, буквально та ін. Часте вживання "пустих слів" створює враження некомпетентності, нерішучості, низької мовної культури.
У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, бо саме їх вживання в ділових паперах спричиняє чимало недоречностей. Не рекомендується використовувати урочисту лексику в робочих документах, що мають офіційний характер
Норми є визначеними для всіх мовних рівнів:
орфоепічні норми – це сукупність правил належної вимови звуків і звукосполучень під час мовлення. За умови дотримання цих норм висловлене сприймається точно й однозначно, адже норми унеможлив люють перекручення змісту виголошених слів, словосполучень чи речень загалом (напр., хліб, а не хліп; загадка, а не загатка; лев, а не леф; словорозрізнювальні п – б, з – с: грип – гриб, казка – каска).
В інакшому разі ми можемо опинитися в смішній ситуації, коли, утворивши від дієслова могти форму минулого часу чоловічого роду, вимовимо кінцевий глухий [х] замість дзвінкого [г]: він дійсно міх, я в цьому впевнена; чи у слові каска – дзвінкий [з] заміcть глухого [с]: одягни на голову казку;
акцентуаційні норми передбачають вміння правильно наголошувати слова. Наголос в українській мові, окрім інтонаційного призначення, виконує ще й смислорозрізнювальну функцію: тепло – тепло, вигода – вигода; допомагає виділити у словосполученні чи реченні головне: Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль. Типовим порушенням правил наголошування слів є вплив російської мови, суржикового мовлення та діалектного середовища: посередині, спина, фартух, кухонний, кухарський, кажу, одного (а не посередині, спина, фартух, кухонний, кухарський, кажу, одного);
орфографічні норми – це загальноприйняті правила написання слів. Орфограма – це правильне написання, вибране із низки можливих графічних варіантів;
лексичні норми обґрунтовують вживання слів у властивому для них значенні, напр.: надійшло (а не прийшло повідомлення), переказуйте (а не передавайте вітання), а також не допускають вживання діалектної, жаргонної та іншої ненормативної лексики;
словотвірні норми – правильне вживання морфем і утворення нових слів за наявними в мові словотовірними моделями: купувати (а не купляти), отруїтися (а не отравитися), світлофор (а не світофор);
морфологічні норми охоплюють правила утворення та поєднання граматичних форм слова, а саме: найвищий ступінь (а не найвища); канцелярське приладдя (а не канцелярські); вирок кількох суддів (а не суддей); поверталися з Балкан (а не Балканів); хліб крають (а не краять) тощо;
синтаксичні норми – це правила побудови словосполучень і речень, тобто правильне поєднання слів за змістом у відповідних граматичних формах: завідувач (чого?, а не чим?) кафедри вищої математики (а не кафедрою), медаль, яку він здобув (а не здобута ним медаль), робота за контрактом (а не по контракту);
пунктуаційні норми – це сукупність правил, спрямованих на правильне використання розділових знаків у реченнях, текстах;
стилістичні норми встановлюють закони щодо доречності вибраних мовних засобів залежно від стилю: він кваліфікований працівник, а не добрий роботяга (офіційно-діловий стиль).
Поставте наголос у словах
Доповідний (прикметник);
пайковий (прикметник);
вимога (іменник);
перепустка (іменник);
ремінь (іменник);
кульовий (прикметник).
Розкрийте дужки, вставте попущені літери. Прокоментуйте кожну орфограму
Сформулювати постановку математичної задачі кількісної оцінки ризику, що характеризується довільною кількістю й територіальним розташуванням потенційних джерел небезпеки й реципієнтів і скласти рівняння для визначення показників ризику аварій, регламентованих нормативними документами: потенційного територіального ризику заподіяння матеріального збитку.
Перекладіть українською мовою типові звороти, уживані в текстах резюме
Управлять автомобилем
состояние здоровья
личные достижения
водительские права
в круг моих обязанностей входит
рабочий телефон
конкурс на замещение вакантной должности
учебное заведение
керувати автомобілем
стан здоров'я
особисті досягнення
водійські права
в коло моїх обов'язків входить
робочий телефон
конкурс на заміщення вакантної посади
навчальний заклад
Складіть дві розписки: службову і приватну. Порівняйте ці документи
Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи.
Розписки можуть бути приватними й службовими та повинні містити такі реквізити: 1. Назва документа; 2. Текст; 3. Дата; 4. Підпис; 5.Засвідчення (за необхідності).
Текст приватної розписки має містити такі відомості:
Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані).
Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані). Конкретні дані (найменування, кількість, стан, термін тощо) матеріальних цінностей, що передаються. Кількість, вартість вказуються цифрами й словами.
Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.
Приклад: Розписка
Я, Медвєдєва Тамара Олексіївна, отримала від Юзв'яка Івана Зиновійовича гроші в сумі 250 (двісті п'ятдесят) гривень. Зобов'язуюсь повернути всю суму одноразово до 1 грудня 2009 р.
Домашня адреса: м. Полтава, вул. Лісна, 31, кв. 8.
Паспорт серія МА № 630085, виданий Карлівським РУ МУ МВД України в Полтавській області 24 листопада 1998 р.
23 квітня 2009 р. (підпис) Т. О. Медвєдєва
У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано матеріальні чи грошові цінності.
При необхідності в розписці вказуються прізвища свідків передачі цінностей з їх підписами.
Приклад: Розписка
Я, Проценко Броніслав Юрійович, доцент кафедри історії середніх віків історичного факультету Київського національного університету, отримав від завідувача складом ПП «Орбіта» Бережного Петра Федоровича в тимчасове користування для членів археологічної експедиції:
металошукач ММ-234, інв. № 12 (один);
6 (шість) рюкзаків;
2 (два) намети, інв. № 4, № 7.
Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку. Вищеназваний інвентар зобов'язуюсь повернути до 20 серпня 2009 р. у належному стані.
Підстава: договір між Київським національним університетом і ПП «Орбіта» від 23.12.2006 р.
16.07.2009 (підпис) Б. Ю. Проценко
Це письмове підтвердження певної дії, що відбулась — передачі й отримання документів, товарів, грощей від підприємства або приватної особи.
Розписка може бути приватного (особа отримує цінності від особи) і службового (особа — представник установи — отримує цінності від цієї або іншої установи) характеру.
Реквізити:
Назва виду документа.
Текст:
— прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей;
— прізвище, ім'я, по батькові та посада особи, яка передала цінності;
— точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість — словами і цифрами;
— відомості про документ (паспорт, посвідчення), засвідчує особу, яка отримує цінності;
— підстава передачі й отримання цінностей.
Дата.
Підпис особи, яка отримала цінності.
Завірення підпису (у приватній розписці).
Приклад: Розписка
Я, студент фізико-математичного факультету Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Маковецький М. Й., отримав від завідувача бібліотеки К. П. Шустрого для тимчасового користування на час канікул 1 (один) підручник з фізики, 1 (один) підручник з математики, 1 (один) підручник з філософії.
08.06.03 Підпис студента Маковецького М. Й. засвідчую Підпис
Декан фізико-математичного
факультету (підпис) О. В. Марусяк
Приклад: Розписка
Я, Сидоренко Світлана Миколаївна, взяла в борг у Олексюк Ірини Андріївни 500 (п'ятсот) гривень. Зобов'язуюся повернути всю суму до 1 грудня 2003 р.
Домашня адреса: вул. Світла, 11, кв. З, Львів. Паспорт МА-ІХ № 679849, виданий Залізничним РВВС України м. Львова 29 листопада 2001 р.26.11.03 Підпис
Підпис Сидоренко С. М. засвідчую.
Державний нотаріус (підпис) Р. О. Пилипчук
Печатка
Продовжіть речення
У заяві подаються відомості про те, які саме документи додані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в ній прохання.
Найчастіше довідки оформляються на бланках установи, у них від руки заповнюють тільки індивідуальні відомості.
Зміст доповідної записки повинен бути лаконічним за формою викладу, наведені факти – достовірними, пропозиції чітко сформульованими.
В офіційному дорученні обов’язково зазначаються такі реквізити, як: назва організації, яка видає доручення, номер доручення й дата видання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення та ін.
Усі листи за функціональним призначенням поділяються на такі, що потребують листа-відповіді (лист-нагадування, лист-пропозиція, лист-запит, лист-вимога), й такі, що не потребують її (лист-попередження, лист-нагадування, лист-відмова, супровідний лист, гарантійний лист, інформаційний лист).
Підпис особи, що складає розписку, засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.
Протокол підписують голова й секретар, а протоколи засідань
різних комісій – усі члени президії.
ЛІТЕРАТУРА
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред.. В.Т.Бусел. – К.:Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2004. –1440 с.
Глущик С.В. та інші. Сучасні ділові папері: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – 3-те вид., переробл. і допов. - К.: А.С.К., 2000. – 400 с.
Іванова І.Б. Українське ділове мовлення. Мова ділових паперів. Фахове ділове мовлення: Навчально-методичний посібник. – Х.: ТМ “Парус”, 2007. – 448 с.
Кульицький С.П. Основи організації інформаційної діяльності у сфері управління: Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2002. -224 с.
Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.. Современный экономический словарь. — 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М. 479 с.. 1999.
Скібіцька Л.І. Діловодство: Навчальний посібник. Уклад. Л.І.Скібіцька - К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с.
Сліпушко О.М., Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. Правопис. Граматика. Київ: "Криниця", 1999 - 511 с.
Словник іншомовних слів, за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О.С.Мельничука - 1-е видання, Київ: Головна редакція «Українська радянська енциклопедія» (УРЕ), 1974 - 776 с.
Універсальний довідник-практикум з ділових паперів /С.П.Бибик, І.Л.Михно, Л.О.Пустовіт, Г.М. Сюта. К., 1997. (Б-ка держ. службовця. Держ. мова і діловодство).
УСЕ, Універсальний словник-енциклопедія - 2-е видання, доповнене, Київ: "Всеувито", Львів: "Атлас", 2001 - 1575 с.
16.10.2014 22:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора