Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансова система Сінгапура
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Підприємництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
з дисципліни «Міжнародні фінанси»
на тему: «Фінансова система Сінгапура»
Варіант 27
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………
3
1.
Аналіз структури грошово-кредитна система Сінгапуру…………………..
4
1.1
Центральний банк і його функції………………………………………..
4
1.2
Банківська система країни……………………………………………….
5
1.3
Золотовалютний резерв країни………………………………………….
8
1.4
Емісія грошей…………………………………………………………….
9
2.
Бюджетна система Сінгапуру………………………………………………...
12
2.1
Бізнес в Сінгапурі………………………………………………………...
14
2.2
Підтримка малого і середнього бізнесу………………………………...
18
3
Система соціального забезпечення…………………………………………..
23
Висновок……………………………………………………………………….
28
Список використаної літератури……………………………………………..
29
Додаток А………………………………………………………………………
30
Додаток Б………………………………………………………………………
31
Додаток В………………………………………………………………………
32
Додаток Г………………………………………………………………………
33
ВСТУП
Завдяки важливому стратегічному положенню на перехресті морських шляхів між Європою, Азією та Австралією Сінгапур перетворився в один з провідних торгових центрів світу. По відношенню до інших країн Південно-Східної Азії він традиційно грає роль «базарної площі» - сюди надходять товари, вироблені в сусідніх країнах - наприклад, каучук і олово з Малайзії, рис з Таїланду, які потім направляються в інші регіони. У той же час сюди привозять промислові товари із США, Європи, Японії і розподіляються між сусідніми країнами. Оскільки Сінгапур не має в своєму розпорядженні природними ресурсами, розвиваються переважно галузі обробної промисловості, а також збирання виробів з імпортованих готових деталей. Велике значення набувають хімічна, нафтопереробна, складальна електронна, радіо-та електротехнічна промисловість, а також суднобудування. Зберегли своє значення в регіональному масштабі оловоплавильний промисловість і переробка каучуку.
У 1980-і роки Сінгапур став розвивати наукомісткі галузі, спеціалізуючись на передових технологіях не тільки у виробництві (верхні поверхи машинобудування), а й у сфері інтелектуальних послуг (інформаційних, фінансових, технологічних, медичних). Незважаючи на наявність висококваліфікованих і освічених місцевих кадрів, в країні відносно мало національних підприємців. Майже всі капіталовкладення та ініціативи в бізнесі надходять з-за кордону. Іноземних інвесторів залучають наявність висококваліфікованої робочої сили, слабкість профспілок і політична стабільність. Провідна роль у виробленні стратегії розвитку та контролю за виконанням індикативних планів залишається за державою.
Сінгапур став великим фінансовим центром і джерелом технічної та комерційної інформації для сусідніх країн. Після відкриття нафти і природного газу на шельфі біля берегів півострова Малакка в Сінгапурі розмістилися штаб-квартири енергетичних компаній.
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА СІНГАПУРУ
1.1. Центральний банк і його функції
Грошово-кредитне управління (Monetary Authority of Singapore) є центральним банком Сінгапуру. До 1970 року, різні грошово-кредитні функції були розподілені між кількома урядовими відомствами та установами. Стрімкий розвиток Сінгапуру вимагало більш складну банківську і грошово-кредитну системи. У зв'язку з цим виникла необхідність упорядкувати функції, що повинно було посприяти розвитку динамічної і послідовної грошово-кредитної політики [1]. Тому У 1970 році Парламентом Сінгапуру був прийнятий Закон про Грошово-кредитному управлінні Сінгапуру (Monetary Authority of Singapore act). З 1 січня 1971 Грошово-кредитне управління почало свою діяльність. Грошово-кредитне управління Сінгапуру має право представляти інтереси Сінгапуру в якості банкіра і фінансового агента Уряду Сінгапуру. На Управління покладено функції з підтримання фінансової стабільності, кредитного та валютного регулювання в країні, сприяють розвитку економіки країни. В квітня 1977 року Урядом Сінгапуру на грошово-кредитне управління покладені обов'язки з регулювання страхової діяльності в країні. Обов'язки з регулювання ринку цінних паперів були покладені на управління у вересні 1984 році Законом про ринок цінних паперів (Securities Industry Act). Після злиття 1 жовтня 2002 грошово-кредитного управління Сінгапуру з Радою голів по грошовому обігу (Board of Commissioners of Currency) на Управління було покладено функції з випуску сінгапурських доларів. Місія Управління полягає в сприянні сталому не інфляційному економічному зростанню, а також розвитоку Сінгапуру як прогресивного фінансового центру.
Основні функції Грошово-кредитного управління Сінгапуру:
1) Здійснювати діяльність як центральний банк Сінгапуру, включаючи здійснення грошово-кредитної політики, емісію грошових знаків, нагляд за платіжними системами та обслуговування Уряду Сінгапуру в якості банкіра і фінансового агента;
2) Здійснення нагляду за фінансовими послугами та моніторинг фінансової стабільності;
3) Управління валютними резервами Сінгапуру;
4) Розвивати Сінгапур як міжнародний фінансовий центр.
1.2. Банківська система країни
Сінгапур є одним з провідних фінансових центрів світу і головним розподільчим вузлом фінансів у Південно-Східній Азії. Не дивно тому, що країна створила одну з найбільш передових банківських систем світу, що налічує, приблизно, 700 місцевих та іноземних банківських і фінансових установ, що надають послуги починаючи від споживчого банківського обслуговування та управлінням активами і кінчаючи біржовими, банківськими інвестиційними та спеціалізованими стразового послугами [2]. На кінець 2010 р. внутрішній банківський сектор Сінгапуру, за оцінками Грошово-кредитного управління, налічував активів та пасивів на суму 764 млрд. Сінгапурських доларів. Ведучими банками Сінгапуру є АБН АМРО, Сітібанк, ДБС, ЕйчЕсБіСі, ОуЕсБіСі, Стандард Чартерд і ЮОБ.
Банківська діяльність в Сінгапурі регулюється низкою законів:
Законом про Грошово-кредитному управлінні Сінгапуру (Monetary Authority of Singapore Act);
Законом про банківську діяльність (Banking Act);
Законом про страхування депозитів і захисту власників полісів (Deposit Insurance and Policy Owners 'Protection Schemes Act).
У Сінгапурі існує система страхування банківських депозитів. У 2005 році вступив в силу Закон про страхування депозитів (Deposit Insurance Act). У 2006 році на підставі Закону про компанії була створена Сінгапурська корпорація по страхуванню депозитів і запущена система страхування вкладів. Набувши чинності в 2011 році Закон про страхування депозитів і захисту власників полісів передбачає такі основні зміни в системі страхування вкладів:
а) розмір страхового відшкодування було збільшено з 20 тис. сінгапурських доларів до 50 тис .;
б) система страхування була поширена на рахунки юридичних осіб у межах 50 тис. сінгапурських доларів на один рахунок;
в) встановлено цільовий розмір фонду страхування депозитів у розмірі 0,3% від суми страхуються депозитів.
В даний час країні налічується 121 комерційний банк (станом на 2010 рік), в тому числі місцевих - 7, іноземних - 114. Діяльність комерційних банків в Сінгапурі ліцензується і підпорядковується Закону про банківську діяльність. Комерційні банки можуть займатися всіма можливими видами банківської діяльності. Окрім надання комерційних банківських послуг, у тому числі прийому депозитів, чекових розрахунків і кредитування, банки можуть також займатися будь-яким іншим видом банківського бізнесу, який регулюється або дозволяється Грошово-кредитним управлінням, включаючи консультаційні послуги в сфері фінансів, брокерські послуги у сфері страхування та послуги з розміщення капіталу на ринку (розділ 30 Закону про банківську діяльність встановлює всі можливі види банківської діяльності). Комерційні банки та їх представники не обов'язково повинні окремо ліцензуватися для здійснення такої діяльності, але зобов'язані дотримуватися вимог кодексу поведінки при здійсненні господарської діяльності, яке пропонується в Законі про фінансові консультантах (IA) і Законі про цінні папери та ф'ючерсах (SFA), відповідно. У липні 2001 р. Закон про банківську діяльність був змінений, заборонивши банкам займатися нефінансової діяльністю. Банкам надали три роки, до липня 2004 р. на завершення своєї нефінансової діяльності. У серпні 2003 р. цей пільговий період був продовжений ще на 2 роки до липня 2006 для тих банків, які звернулися до Грошово-кредитному управлінню з проханням про продовження. Комерційні банки Сінгапуру працюють як банки, що надають повний набір послуг, оптові банки або офшорні банки [3]. Банки, що надають повний набір послуг, можуть надавати всі послуги, передбачені Законом про банківську діяльність. В даний час в Сінгапурі існують 28 таких банків. П'ять з них мають місцеву реєстрацію і належать 3 вітчизняним банківським групам, а інші 23 банку є філіями банків, зареєстрованих за кордоном. Шість з цих 23 філій іноземних банків одержали привілей реалізовувати повний набір банківських послуг. Іноземні банки, що надають повний набір послуг і користуються зазначеної привілеєм, можуть мати лише 15 відділень і /або окремих від їхніх офісів банкоматів, з яких максимум 10 можуть бути відділеннями філій. Ці банки можуть використовувати банкомати спільно між собою і вільно міняти місцезнаходження своїх відділень. З 1 липня 2002 наявні привілеї банки отримали дозвіл надавати дебетові послуги по мережі EFTPOS (електронні перерахування коштів), пропонувати Додатковий пакет пенсійного забезпечення, використовувати інвестиційні рахунки (CPF Investment Scheme accounts) і приймати термінові депозити в рамках інвестиційної схеми і схеми з мінімальною сумою депозиту. Оптові банки можуть займатися такою ж банківською діяльністю, що і банки, що надають повний набір послуг за винятком того, що вони не мають права надавати роздрібні банківські послуги з сінгапурським доларом. Вони функціонують відповідно до виданих Грошово-кредитним управлінням рекомендаціями по роботі оптових банків. У Сінгапурі діють 37 оптових банків, і всі вони є філіями закордонних банків [4]. Офшорні банки мають право займатися такими ж видами діяльності, що і банки, які надають повний набір послуг, і оптові банки при здійсненні діяльності з азіатськими валютами, вираженими в одиницях азіатських валют (ACU). Одиниці азіатських валют - це бухгалтерська одиниця, використовувана банками для обліку всіх своїх операцій в іноземних валютах, здійснених на азіатському доларовому ринку. Операції банків в сінгапурських доларах обліковуються окремо у внутрішніх банківських одиницях (DBU). Обсяг операцій, здійснених у внутрішніх банківських одиницях офшорними банками, кілька більш обмежений в частині операцій з резидентами в порівнянні з оптовими банками. Офшорні банки функціонують відповідно до виданих Грошово-кредитним управлінням рекомендаціями для офшорних банків. В рамках програми лібералізації діяльності банків офшорним банкам була надана велика свобода дій при здійсненні оптових операцій з сінгапурським доларом. Ліміт видачі позичок в сінгапурських доларах для офшорних банків було збільшено до 500 млн. Тепер ці банки можуть здійснювати операції "своп" в сінгапурських доларах стосовно до надходжень від випуску сінгапурських доларових облігацій, якими такі банки управляють або випускають. Всього в Сінгапурі функціонують 48 офшорних банків, і всі вони є філіями закордонних банків
1.3. Золотовалютний резерв країни
Значні доходи від експорту товарів і послуг, великі надходження від фінансових операцій, позитивне сальдо платіжного балансу, достатньо низький рівень зовнішньої заборгованості зумовили накопичення значних золотовалютних резервів в Сінгапурі. У період з 1990 р по 2000 р золотовалютні резерви Сінгапуру зросли в 3 з гаком рази і досягли 48,5 млрд. Сінгапурських доларів, що вище, ніж в таких розвинених країнах як Великобританії, Голландія, Швеція, Данія, Австралія та Канада. Зобразимо на рис. 1.1 динаміку золотовалютних резервів Сінгапуру [5].
Рис. 1.1 Динаміка золотовалютних резервів Сінгапуру (млрд. дол. США)
Рис 1.1 показує, що золотовалютні резерви значно зросли за вказаний період і досягли 261 млрд. $ до 2013 року. Найбільш інтенсивне зростання спостерігається з 2005 року. Основну частину золотовалютних резервів (99%) складають запаси золота та іноземна валюта, 0,6% - спеціальні права запозичена (СДР.) І 0,4% - резервні позиції в Міжнародному валютному фонді (МВФ). За оцінками фахівців, питома вага золота в золотовалютних резервах Сінгапуру складає від 15% до 20%, на американський долар припадає 35-45%, на японську ієну - 20-30%, решта - на західноєвропейські валюти, в основному німецьку марку, англійський фунт стерлінгів до швейцарський франк. Золотовалютні резерви Сінгапуру зберігаються в міжнародних фінансових організаціях як депозити. В останні роки простежується стійка тенденція до зростання курсу сінгапурського долара по відношенню до валют країн основних торговельних партнерів Сінгапуру [6].
1.4. Емісія грошей
Грошовою одиницею Сінгапуру в даний момент є сінгапурський долар (SGD, код 702), який ще не рідко в країнах регіону називають сінгапурським «ринггіта». Назва грошової одиниці Сінгапуру характерно для колишніх колоній і залежних територій Великобританії [7].
У період 1845-1939 років в Сінгапурі в зверненні перебував долар Проток, емітований британської адміністрацією в колоніях регіону. На зміну долару Проток прийшов малайська долар, який в 1953 році був замінений доларом Малайї та Британської Борнео, емітований підконтрольним Британії Радою уповноважених по грошовому обігу в Малайї і Британському Борнео. Сінгапур використовував дану валюту аж до 1965 року, коли проголосив про свою незалежність. 7 квітня 1967 вважається датою випуску в обіг сінгапурського долара, саме в цей день Валютне відомство Сінгапуру випустило перші монети і банкноти національної валюти. 1 жовтня 2002 рішенням уряду Сінгапуру Валютне відомство країни було розформовано, а його повноваження і функції передалися Міністерству фінансів Сінгапуру, яке створило Грошово-кредитне управління в якості емітентно-адміністратівого органу.
В даний час сінгапурський долар є достатньо стабільною валютою свого регіону, практично не схильною інфляції. Її курс такий, що при обміні за 1 долар США модно отримати приблизно 1,25 доларів сінгапурських, а за один євро - приблизно 1,75. Варто відзначити, що в результаті економічних і фінансових домовленостей з Брунеєм сінгапурський долар прирівняний до брунейську і має паралельний обмін з даної валютою на території Брунея. В свою чергу, брунейський долар так само має паралельний обмін з національною валютою на території Сінгапуру. 1 сінгапурський долар складається з 100 центів. Назва розмінною грошової одиниці Сінгапуру так само цілком характерно для постбританских країн [8].
В даний час Грошово-кредитне управління Сінгапуру, відомство, яке формує грошово-емісійну політику в країні і випускає в обіг грошові банкноти номіналом в 2 (два), 5 (п'ять), 10 (десять), 50 (п'ятдесят), 100 (сто), 500 (п'ятсот), 1000 (одна тисяча) і 10000 (десять тисяч) сінгапурських доларів. Викарбувані і перебувають в грошовому обігу і монети номінальною вартістю 1 (один), 5 (п'ять), 10 (десять) 20 (двадцять) і 50 (п'ятдесят) центів, а так же номіналом в 1 (один) долар. Варто відзначити, що банкноти в 10 000 сінгапурських доларів, як і у випадку з національною валютою Брунею, загалом грошовому обігу участі не приймають, а використовуються лише для проведення готівкових банківських операцій.
В даний час в копійчаних обігу на території Сінгапуру знаходяться банкноти сінгапурських доларів Серії випуску 1999 року. Дані банкноти мають достатньо оригінальний і цікавий дизайн. На аверсі сінгапурських банкнот всіх номіналів збережений портрет Юсуфа бен Ісхака, сінгапурського державного діяча і президента Сінгапуру (1959-1970 років). Номінал банкноти в цифровому форматі збережений в нижньому правому кутку і у Верхній центральній частині. Назва держави на кількох державних мовах зображено в лівій Верхній частині банкноти, а державний герб - в лівому верхньому кутку на вільному полі. На реверсі сінгапурських банкнот зображуються сцени з життя жителів Сінгапуру і Державні споруди. Так, на реверсі банкноти номіналом в 2 долари - зображені учні та студенти і будівля Національного університету, в 5 доларів - сінгапурський Ботанічний сад, в 10 доларів - спортсмени, в 50 доларів - предмети музичного та образотворчого мистецтва, в 100 доларів - представник сінгапурської молоді , в 1000 доларів - фасад Будівлі Уряду, в 10000 доларів - дівчина-дослідник за мікроскопом і комп'ютером. Номінал банкноти в цифровому форматі збережений в лівому верхньому її куті і в нижній центральній частині. Назва держави англійською мовою зображено у Верхній центральній частині із зміщенням вліво. Банкноти Сінгапуру друкуються на державних фабриках Грошово-кредитного управління Сінгапуру (див. Додаток А).
Монети Сінгапуру є достатньо цікаві за своїм дизайном і малюнками, викарбуваними на них (див. Додаток В). Так, на аверсі монет Сінгапуру зображується цифрови, а так же листя і квіти рослин, характерних для країни. Так, на монеті номінальнім в 1 цент збережений національний квітка Сінгапуру Ванда Міс Джоаквім (Джоакім), в 5 центів – листя монстери Привабливий або делікатесної, в 10 центів – квіти жасмину найтоншого, в 20 центів – листя і квітка калліандрі сурінамської, в 50 центів – квіти Алламанда проносної, в 1 долар – листя и квітка катарантуса рожевого. На реверсі сінгапурських монет викарбовано державний герб країни, рік випуску серії монет і назву держави на декількох мовах по колу. Всі монети Сінгапуру мають правильну круглу радіальну форму, крім монети номіналом в 1 долар, яка виконана у вигляді правильного восьмигранника, вписаного в коло монети [9].
Численним гостям і туристам, що прибувають в Сінгапур, обміняти свою валюту на сінгапурські долари можна в численних обмінних пунктах і відділеннях банків. При обміні валюти комісійні відрахування не проводяться. У більшості випадків курс покупки і продажу валюти однаковий. Крім брунейских доларів, в Сінгапурі досить вільно обмінюються і китайські юані, австралійські долари, долари США, японські ієни і навіть євро. Вивозити сінгапурські долари за межі країни не заборонено в будь-яких сумах.
Сінгапур належить до країн з досить низьким рівнем інфляції, що становить на даний момент 2-3%, що є одним з кращих показників в світі.
У 2007 р Бруней і Сінгапур ввели в обіг загальну банкноту номіналом 20 доларів, випущену на честь 40-річчя організації взаємозамінної валюти. На лицьовій стороні купюри, призначеної для Брунею, знаходиться зображення його величності султана Хад-жи Хассанала Болкіаха I, а на сінгапурської купюрі – зображення Юсуфа бін Ісхака, першого президента країни. На обох банкнотах поміщені малюнки мечеті султана Омара Алі, королівського корабля і плавучого брунейського села [10]. Варіант купюри, видрукуваної для Сінгапуру, має ще зображення приморського бульвару і будинків.
РОЗДІЛ 2. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА СІНГАПУРУ
Сінгапур – високорозвинена країна з ринковою економікою і низьким оподаткуванням, в якій важливу роль відіграють транснаціональні корпорації. Ця острівна держава в Південно-Східній Азії (переводиться із санскриту як «місто лева»). Розташоване на острові Сінгапур і більше 50 дрібних островах південніше півострова Малакка. Валовий національний продукт на душу населення – один з найвищих у світі (у 2008 році – 38972,1 дол.США). В Азії за цим показником країна поступається лише Японії, а в світі займає 16-е місце, обігнавши такі держави, як Іспанія та Італія. Номінальний ВВП за 2009 рік склав 243 200 млн. ере., в той час як інфляція склала 0,2%. Реальне зростання ВВП за період між 2004 і 2007 роках у середньому 7%, але знизився до 1,2% в 2008 році в результаті глобальної фінансової кризи. Інфляція в 2008р. склала 2,3%. ВВП за ПКС 52200 (це 7 місце по ППС); зростання ВВП за 1-е півріччя 2010 року склав 17,9%. Безробіття в 2008 році склала 2,2% (у 2005 – 3,3%). Рівень безробіття в 2010 році – 3%. У рейтингу конкурентоспроможності ВЕФ економіка Сінгапуру зайняла в 2009 році 3-е місце (у 2008 році 5-е місце з 134 країн, в 2007 році 7-е місце з 131 країни, в 2006 році – 5-е місце). Запорукою успіху стало вигідне геостратегічне положення на перехресті морських шляхів з Європи в Азію і ліберальна податкова політика. Ці чинники викликали приплив іноземних капіталів, а зростаюче багатство країни привернуло безліч іммігрантів з таких держав, як Китай, Малайзія та Індонезія. Гроші, дешева і кваліфікована робоча сила, низький рівень корупції та впровадження сучасних технологій стали для Сінгапуру безвідмовним рецептом процвітання. Він входить в число так званих нових індустріальних країн [11].
Сінгапур є третім за величиною світовим центром нафтопереробки після Х’юстона і Роттердама (сировина доставляється з Саудівської Аравії, Ірану та родовищ Індонезії). Розвинені судноремонт і суднобудування, виробництво морських бурових установок для розробки родовищ нафти на шельфі. Важливу роль в економіці країни відіграє торговий порт і морський флот. Сінгапур – потужний транспортний вузол світового значення. Зручна морська гавань приносила місту величезні багатства в минулому і активно використовується в наші дні. В результаті Сінгапур – другий в світі (після Роттердама (Нідерланди)) морський порт, через який щорічно проходить близько 273 млн. т. вантажів (головним чином нафта, нафтопродукти і руди металів). За сумарним тоннажем торговий флот знаходиться на 8 місці в світі. Під прапором цієї невеликої держави ходять близько 880 торговельних суден – в основному танкери і контейнеровози. Понад 400 морських ліній пов’язують Сінгапур з 600 портами в 130 країнах світу [12]. Чималий внесок в скарбницю вносять електронна, хімічна, фармацевтична, оптико-механічна і харчова галузі. Енергетика базується на викопному паливі (нафта і нафтопродукти). За рівнем комп’ютеризації країна посідає друге місце в Азії (після Японії). Про світовому значенні сінгапурської електроніки красномовно говорить той факт, що крихітна держава Сінгапур є лідером з випуску жорстких комп’ютерних дисків (половина світового виробництва), а також великим експортером годин, радіоприймачів і телевізорів. Сільське господарство розвинене незначно – на обмежених площах вирощують овочі, фрукти (ананаси) і орхідеї.
Економіка сильно залежить від експорту, особливо в області побутової електроніки, інформаційних технологій, фармацевтики. Сінгапур – найбільша торгова держава регіону. Обсяг зовнішньої торгівлі (2008) – близько 455 300 млн. ере. США. Експорт – 274 500 млн. ере. В тому числі продукція електронної та електротехнічної промисловості, споживчі товари, продукти переробки натурального каучуку, нафтопродукти, в основному прямував в Малазії (12,9%), Гонконг (10,5%), Індонезію (9,8%), Китай (9,7%), США (8,9%), Японію (4,8%), Таїланд (4,1%) (2009 г.). Імпорт – 240500 млн. ере .: машини та обладнання, паливо, хімічні товари, продовольство. Головні партнери по імпорту: Малайзія (13,1%), США (12,5%), Китай (12,1%), Японія (8,2%), Тайвань (5,9%), Індонезія (5,6 %), Південна Корея (4,9%) (2009 г.) [13].
В 2001 Сінгапур відчував економічні труднощі у зв’язку зі світовою кризою в області технологій. У 2005 економіка піднялася знову. Уряд сподівається знову встановити стабільне економічне зростання. На початок 2011 року зовнішній борг країни становив близько 19,2 млрд ере., Державні дохід становив 21290 млн. ере., А витрата – 24140 млн. ере.
Сінгапур – великий фінансовий центр. За кількістю банків, міжнародних фінансових організацій та представництв він займає третє місце в світі. Крім того, Сінгапур – крупна біржа, що спеціалізується на реекспорт товарів із сусідніх держав (каучук, олово, копра, деревина, рис, прянощі). За обсягом щорічного обороту сінгапурська валютна біржа поступається лише Лондону, Нью-Йорку і Токіо.
Республіка відноситься до країн з найменшим ступенем ризику для іноземних капіталовкладень і займає за цим показником друге місце після Швейцарії. Левова частка інвестицій припадає на електронну, електротехнічну і нафтопереробну промисловість, сферу послуг.
2.1. Бізнес в Сінгапурі
Загальна площа Сінгапуру дуже мала. Незалежність острівна держава отримала всього 40 років тому. А до цього Сінгапур в різний час належав сусідній Малайзії, Японії та Англії. Але це зовсім не заважає сінгапурцям вважати себе громадянами вільної республіки і пишатися своєю країною. Основне населення Сінгапуру – 77,4 відсотків – вихідці з Китаю, 14,2 – малазійцев, 7,2 відсотка – індійців і майже немає європейців. Але, тим не менш, основною мовою ділового спілкування є англійська. На ньому становлять всі договори, пишуть ділові листи і заповнюють бухгалтерські документи.
В 1824-1963 роках Сінгапур був володінням Великобританії, в 1963-1965 – входив до складу Федерації Малайзії, а в 1965 році став, нарешті, незалежною державою. В момент здобуття незалежності Сінгапур являв собою маленьку бідну країну, якій доводилося імпортувати навіть прісну воду і будівельний пісок. Сусідні країни були налаштовані недружелюбно, а третина населення симпатизувала комуністам. Себе і своїх соратників Лі Куан Ю характеризував як «групу буржуазних, які отримали англійську освіту лідерів». Стратегія економічного розвитку уряду Лі Куан Ю будувалася на перетворенні Сінгапуру у фінансовий і торговий центр Південно-Східної Азії, а також на залученні іноземних інвесторів. «Ми вітали кожного інвестора … Ми просто зі шкури пнулися, щоб допомогти йому почати виробництво», - писав Лі Куан Ю.В результаті «американські транснаціональні корпорації заклали фундамент масштабної високотехнологічної промисловості Сінгапуру» і це невелика держава стало, зокрема, великим виробником електроніки. При здобутті незалежності Сингапур потерпав від високої корупції. Лі Куан Ю так охарактеризував становище: «Корупція є однією з рис азіатського способу життя. Люди відкрито приймали винагороду, це було частиною їхнього життя ». Боротьба з корупцією почалася «шляхом спрощення процедур прийняття рішень і видалення всякої двозначності в законах у результаті видання ясних і простих правил, аж до відміни дозволів і ліцензування». Були різко підняті зарплати суддів, на суддівські посади були залучені «кращі приватні адвокати». Зарплата сінгапурського судді досягла декількох сот тисяч доларів на рік (у 1990-ті роки – понад 1 млн. Дол.). Були жорстко придушені тріади (організовані злочинні угруповання) [14]. Особовий склад поліції був замінений з переважно малайців на переважно китайців (цей процес супроводжувався ексцесами і Лі Куан Ю особисто приїжджав в розташування збунтувалися малайських поліцейських для ведення переговорів). Держслужбовцям, що займають відповідальні пости, були підняті зарплати до рівня, характерного для топ-менеджерів приватних корпорацій. Був створений незалежний орган з метою боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади (розслідування були ініційовані навіть проти близьких родичів Лі Куан Ю). Ряд міністрів, викритих у корупції, були засуджені до різних термінів ув’язнення, або покінчили життя самогубством, або втекли з країни. Серед них були і давні соратники Лі Куан Ю, такі як міністр охорони навколишнього середовища Ві Тун Бун. У підсумку Сінгапур (відповідно до міжнародних рейтингами) став одним з найменш корумпованих держав світу. Лі Куан Ю у своїх спогадах підкреслював, що він постійно насаджував принцип верховенства закону і рівність усіх перед законом, включаючи вищих чиновників і своїх родичів. Законодавча система країни була успадкована від англійського колоніального правління. У 1960-1970-ті роки була реформована система освіти. У Сінгапурі було безліч різних національних шкіл, які отримали єдині мінімальні стандарти. Англійська мова стала обов’язковою для вивчення у всіх школах, вузи були переведені на викладання англійською мовою. Уряд витрачав великі суми на навчання сінгапурських студентів в кращих університетах світу. Уряд надавало великого значення тому, щоб зробити більшість населення власниками житла. У 1960-ті роки була створена система іпотечного кредитування, різко зросло житлове будівництво та до 1996 року лише 9% квартир здавалися внайми, а інші були зайняті власниками. У тому числі допомагає податок на нерухомість, який складає 4% від ціни – для проживаючого власника, і 10% в рік для нерухомості, що здається в оренду [15].
Говорячи про місце Сінгапуру в світовій торгівлі, варто відзначити, що сьогодні Сінгапур – це один з найбільших світових портів, який за вантажообігом посідає друге місце в світі (див. Додаток Б). Сінгапур – третій по величині (після Х’юстона й Роттердама) світовий центр по нафтопереробці і четвертий світовий виробник напівпровідників. А ще Сінгапур – найбільший в Азії фінансовий центр, за багатьма параметрами не поступається Гонконгу і Токіо. Економісти багатьох держав світу вважають Сінгапур ідеальним місцем для ведення бізнесу. Ця країна володіє чудовою фінансової інфраструктурою, політичною стабільністю і правовою системою світового рівня. Не випадково тут знаходяться відділення понад 3,5 тисячі провідних компаній світу, а понад 120 транснаціональних корпорацій мають тут свої представництва. У Сінгапурі діє податковий режим з цілою системою заохочень, спрямований на залучення міжнародних інвесторів: безмитне переклад прибутків і репатріація капіталів, гарантії капіталовкладень, звільнення від податку на відсоток за банківськими вкладами для іноземних підданих, що тимчасово проживають в країні, звільнення від подвійного оподаткування. Загалом, робиться все для залучення інвестицій з-за кордону.
Основою сінгапурської економіки є надання різноманітних послуг (транспортних, вантажно-розвантажувальних, складських, комунікаційних, торговельних, послуг з переробки товарів і їх реекспорту, фінансових, туристичних, рекреаційних та ер.). У сфері послуг зайнято близько 70% населення. Багато жителів так чи інакше залучені в підприємницьку діяльність. Так, близько 75% сінгапурців володіють акціями різних підприємств.
Деякі з найбільших перспективних компаній Сінгапуру на сьогодні представлені нижче:
1) Wilmar International (продукти харчування і господарство плантації), ринкова вартість – 26410 млн. ере., продажу – 30380 млн. ере., число співробітників – 88 тис. чоловік.
2) Singapore Telecommunications (телекомунікації), ринкова вартість – 37160 млн. ере., ереднь – 12060 млн. ере., число співробітників – 23 тис. чоловік.
3) DBS Group (банківська справа), ринкова вартість – 26120 млн. ере., продажу – 6580 млн. ере., число співробітників – 16 тис. чоловік.
4) United Overseas Bank (банківська справа), ринкова вартість – 23040 млн. ере., продажу – 5,2 млрд. ере., число співробітників – 20 тис. чоловік.
5) Oversea-Chinese Banking (банківська справа), ринкова вартість – 24,4 млрд. ере., продажу – 5210 млн. ере., число співробітників – 20 тис. чоловік.
6) Keppel (нафтовидобувні платформи, морські судна, промислове обладнання, нерухомість і фінансові послуги), ринкова вартість – 14,8 млрд. ере., продажу – 7620 млн. ере., число співробітників – 32 тис. чоловік.
7) CapitaLand (нерухомість), ринкова вартість – 11050 млн. ере., продажу – 2640 млн. ере., число співробітників – 6 тис. чоловік.
8) Singapore Airlines (авіаперевезення), ринкова вартість – 12860 млн. ере., продажу – 9080 млн. ере., число співробітників – 33 тис. чоловік.
9) SembCorp Industries (корабельне, енергетичне та очисне обладнання), ринкова вартість – 7010 млн. ере., продажу – 6830 млн. ере., число співробітників – 13 тис. чоловік.
10) Golden Agri-Resources (харчові продукти та господарство плантації), ринкова вартість – 6220 млн. ере., продажу – 3,71 млрд. ере., число співробітників – 31 тис. чоловік.
11) Flextronics International (електроніка), ринкова вартість – 5740 млн. ере., продажу – 24490 млн. ере., число співробітників – 165 тис. осіб.
12) Fraser & Neave (харчові продукти, напої, пиво, нерухомість, поліграфічна промисловість та видавнича справа), ринкова вартість – 6380 млн. ере., продажу – 4,33 млрд. ере., число співробітників – 17 тис. осіб .
13) City Developments (нерухомість і готельний бізнес), ринкова вартість – 7,9 млрд. ере., продажу – 2,44 млрд. ере.
14) Neptune Orient Lines (судноплавство і логістика), ринкова вартість – 4170 млн. ере., продажу – 9970 млн. ере., число співробітників – 11 тис. чоловік.
15) Singapore Technologies (електроніка, аерокосмічне, будівельне і корабельне обладнання), ринкова вартість – 7670 млн. ере., продажу – 4,66 млрд. ере., число співробітників – 20 тис. чоловік.
16) Avago Technologies (електроніка), ринкова вартість – 7540 млн. ере., продажу – 2,22 млрд. ере., число співробітників – 3,5тис. чоловік.
17) Olam International (харчові продукти), ринкова вартість – 4,4 млрд. ере., продажу – 7470 млн. ере., число співробітників – 15 тис. чоловік.
18) Overseas Union Enterprises (готельний бізнес і нерухомість), ринкова вартість – 2,25 млрд. ере., продажу – 0,2 млрд. ере.
19) UOL Group (нерухомість і готельний бізнес), ринкова вартість – 2,92 млрд. ере., продажу – 1,01 млрд. ере.
2.2. Підтримка малого і середнього бізнесу
Говорячи про малому та середньому бізнесі, слід зазначити, що на початку 2012 року ередньо державно CNN Time Warner Group опублікував результати досліджень, за якими Сінгапур займає 5-е місце в світі (після Нової Зеландії, США, Канади та Австралії) по дружності до малого і середньому бізнесу. При проведенні даних досліджень враховувалися такі фактори, як час, необхідний на відкриття бізнесу, умови діяльності, закони, регулюючі податкову політику, і т.п. До речі, Сінгапур – одна з небагатьох країн світу, де в сфері послуг визначені конкретні стандарти. Причому дуже жорсткі. Вони стосуються абсолютно всього. Стилю обслуговування, інвентарю та інструментів, кваліфікації персоналу, облаштування приміщень тощо Багато в чому саме завдяки найвищому рівню сервісу Сінгапур щорічно відвідує 6-8 мільйонів туристів [16]. Це дуже високий показник. Адже населення країни не перевищує 4,5 мільйона чоловік. Велику позитивну роль у розвитку фірм і компаній, що займаються виробництвом, грає, зокрема, яку проводить держава політика інтеграції. Вона передбачає об’єднання таких підприємств в групи та забезпечення їх найсучаснішими технологіями. Ідея досить проста і ефективна: одному малому або середньому підприємству часто не під силу запустити нове високотехнологічне виробництво на належному рівні. А ось групі таких підприємств зробити це значно простіше. Вони ділять між собою весь виробничий ланцюжок і домагаються в підсумку дуже хороших результатів, у тому числі в області генетики, імунології, екології, біотехнології, виробництва комплектуючих для електронної промисловості [17].
За останніми даними, в Сінгапурі налічується близько 130 тисяч підприємств малого та середнього бізнесу. Це – 92% всіх підприємств країни. На них припадає близько 35% доданої вартості продукції, що випускається і більше 25% ВВП Сінгапуру. Крім того, 7% приросту зайнятості в рік також забезпечує малий і середній бізнес. Не дивно, що держава всіляко підтримує розвиток цього сектора економіки. Уряд намагається зробити свої підприємства, що належать до категорії малих і середніх, конкурентоспроможними на міжнародному рівні, так як в цій країні впевнені: неконкурентоспроможний підприємець робить неконкурентоспроможним всю державу. Для підтримки малих і середніх підприємств в Сінгапурі створено єдине на всю країну агентство Spring. Воно здійснює близько 100 різних програм допомоги підприємцям. Складається агентство Spring з п’яти управлінь. Перше займається розвитком підприємницького потенціалу компаній малого і середнього бізнесу, в тому числі брендингом та вдосконаленням управління. Друге – наданням послуг, необхідних підприємцям для своєї діяльності. Сюди входять консалтингові, бухгалтерські, моніторингові і тому подібні послуги. Співробітники третього управління допомагають керівникам підприємств з урахуванням їх галузевої специфіки. Четверте управління агентства сконцентровано на проблемах якості та стандартизації. Ну, а п’яте – на питаннях корпоративного розвитку, в тому числі вдосконалення структури підприємств і підготовки кадрів. Особливі пільги надаються тим малим і середнім підприємствам, які тільки починають свій бізнес.
У Сінгапурі розроблені і впроваджені в життя десятки різноманітних програм пільгового кредитування підприємств малого та середнього бізнесу. Це і видача спеціальних позик, і страхування кредитів, і розподіл
02.11.2014 23:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора