Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний економічний університет
Факультет комп'ютерних інформаційних технологій
Кафедра:філософії та політології
Комплексне практичне індивідуальне завдання з філософії:
Карл Маркс
Підготував
студент гр. КН-11
Зубрицький Максим
Перевірив
кандидат філософських
наук, доцент
Орендарчук Г.О.
Тернопіль 2012
ВСТУП
Карл Гайнрих Маркс (нім. Karl Heinrich Marx, 5 травня 1818, Трір — 14 березня 1883, Лондон) — німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, політеконом, політичний журналіст; один з засновників Першого Інтернаціоналу. Його наукові твори та політекономічні дослідження, об'єднані в теоретичне суспільствознавче вчення, яке називають марксизмом, сформували основукомуністичного і соціалістичного руху.
ЕКОНОМІЧНО-ФІЛОСОФСЬКІ РУКОПИСИ 1844р.
Особливо важливим для формування філософії марксизму став 1844 р. - початок тісного співробітництва Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Тоді Карл Маркс створює "Економічно-філософські рукописи", що вперше мовою оригіналу опубліковані в 30-х роках XX ст. Тут Карл Маркс розглядає центральні проблеми політичної економії не лише як вчений-економіст, але й як філософ І соціолог, історик і політик, теоретик і практик одночасно. Такими проблемами стали заробітна плата і класова боротьба, приватна власність і проблеми відчуження, суть людини і суспільства. Безумовно, основною проблемою є проблема відчуженої праці, аспекти якої аналізуються з позицій гуманізму. Матеріальне виробництво, пише Маркс, родове життя людини, ця специфічна відмінність людини від тварини не дана від природи, а виникає і розвивається протягом всієї людської історії. Відчуження праці приводить до появи приватної власності: відчужується від робітника продукт його праці, відчужується сам процес його праці, праця перетворюється в засіб для підтримання життя, а отже, відчужується сама суть — родове життя працівника. Отже, для утвердження свободи людини необхідно подолати насамперед відчуження людської праці. Це — програмна ідея творчості Карла Маркса, яку розвивав у наступних творах, особливо в «Капіталі».
«Робітник стає тим бідніший, чим більше багатства він виробляє, чим більше зростають потужність і розміри його
продукції. Робітник стає тим дешевшим товаром, чим більше товарів він створює.»
Цими словами Карл Макс хоче сказати що предмет який виробляється працею — її продукт, протистоїть праці як якась стороння істота, як сила, не залежна від виробника.
Тобто чим більше предметів виробить робітник тим менше він їх має, таке твердження зумовлює його залежність від свого продукту, капіталу. Якщо уважно розглянути це речення то можна зробити висновки що чим більше робітник знесилює себе на роботі тим могутнішим стає предметний світ.
Карл Маркс висловлює свою ідею що до становища робітників, і він показує їх стан не з найкращої сторони. З слів Карла Маркса можна зробити висновки що чим більше людина працює тим гірше, тим менше вона заробляє. Але якщо людина не працюватиме то не матиме нічого, тобто людина своєю працею робить собі тільки гірше, а якщо не працюватиме то не все рівно їй буде погано. Чим більше предметів створює людина тим більше вона знецінюється і втрачає своє достоїнство, а чим краще оформлений його продукт тим більше спотворений робітник.
Також Маркс казав що коли діяльність робітника для нього самого є мукою токочусь іншому вона повинна давати насолоду і життєрадісність.
З його слів для того щоб хтось був щасливий хтось інший повинен страждати, це ніби баланс зла та добра, немов б у кожної дії є протидія. Карл Маркс вважає що людина не може осягнути щастя не завдавши при цьому шкоди іншому, тобто кожна щаслива людина винна у нещасті іншої. У такому випадку щасливих та нещасливих повинно бути порівну, щоб був баланс, за ідеєю Карла Маркса на нашій планеті 4 млрд. щасливих людей та 4 млрд. не щасливих. І якщо кожний другий прохожий щасливий то так само кожен інший другий не щасливий, страждаючий. Але якщо щаслива людина стає страждаючою то в такому випадку страждаюча повинна стати щасливою.
Праця є для робітника чимось зовнішнім, не належним до його сутності,робітник у своїй працю не утверджує себе а заперечує, почуває себе не щасливим, а нещасним, не розвиває вільно свою фізичну та духовну енергію, а виснажує свою фізичну природу і руйнує свої духовні сили.
Можна дійти до логічного висновку що робітник почуває себе самим собою тільки поза працею а в процесі праці він почуває себе відірваним від самого себе. Відчуженість праці виявляється в тому, що як тільки припиняється фізичний примус або інший примус до праці, від праці тікають як від якогось нашестя. Зовнішня праця, в процесі якої людина сама себе відчужує є принесення себе в жертву, і ця праця належить не собі а іншому.
Як наслідок людина почуває себе вільно тільки коли вона виконує свої природні функції — тваринні: при їді, питті, статевому акті, в кращому випадку ще розташувавшись у себе в житлі, прикрашаючи себе.
Висновок:
Для робітника праця не являється чимось важливим, так як концептуальна система робітничого класу змінилася в не найкращу сторону, що зумовило виникнення ідеї зменшення праці у зв’язку з тим, що чим більше робітник працює тим менше він має.
Список використаної літератури
Хрестоматія «Світ мудрості» Карл Маркс ст.145-155
Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%BB_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%81