Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
МЕХ
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Етика бізнесу
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України Національний університет
«Львівська політехніка»
Індивідуальна контрольна робота з «Етики бізнесу» на тему :
Етика бізнесу в умовах трансформації української економіки. Розбудова ринкової економіки в Україні,проблема та специфіка. Пошук національної моделі підприємства. Перспектива розвитку економічної етики в сучасній Україні. Рецепція етики бізнесу.
План
Вступ
1. Етика бізнесу української економіки
Економічна етика
Особиста етика бізнесмена
Соціальний портрет українського бізнесмена
Соціальна відповідальність бізнесу
2. Ринкова економіка в Україні
2.1 Риси ринкової економіки
2.2 Ринкова інфраструктура
2.3 Проблема та специфіка ринкової економіки в Україні
3. Національна модель підприємства
4. Економічна етика в сучасній Україні
5. Основні принципи етики бізнесу
Висновок
Вступ
Дослідження проблеми етики бізнесу зумовлено розбудовою в Україні демокра тичної, правової, соціальної держави з рин ковою економікою, а також інтеграцією в міжнародну економіку і в Європейський Союз, де діє етичний підхід до управління бізнесом на засадах соціального менедж менту.
Неконтрольовані трансформаційні про цеси, відсутність цивілізованих рамок рин кової економіки і конкуренції в Україні по родили негативні суспільні та екологічні явища, які загрожують непередбачуваними наслідками для самої економіки і суспіль ства загалом.
1. Етика бізнесу української економіки
Економічна етика
Економічна етика передбачає верховен ство людини над матеріальними потоками у процесі виробництва, яким вона управляє, надаючи йому гуманістичного характеру, бо саме її працею досягається бажаний прибу ток. Це означає, що економічна мета, засо би, форми і методи, якими вона досягаєть ся, економічно й етично виправдані лише тоді, коли сприяють загальному ростові продук тивності індивідуальної та суспільної праці і на цій основі підвищенню добробуту кож ної людини. Таке культурне переосмислен ня ролі економічного чинника в житті су спільства вилилося у відому "менеджеральну революцію", основою якої послугували прин ципи гуманістичного менеджменту: дотриман ня етики бізнесу; ставлення до людини як до ключового й невичерпного ресурсу підприємства; соціальна відповідальність пе ред споживачем, суспільством і працівника ми; відмова від управлінського раціоналізму й адаптація управління до змін і вимог зов нішнього середовища; інноваційність діяль ності та управління; формування орга нізаційної культури (філософії підприємства, фірми); формування ефективної інформац ійно-комунікаційної системи підприємства; дольова участь кожного працівника в загаль них результатах діяльності підприємства, яка формує в нього почуття господаря; співу часть (або партнерство) кожного працівника в управлінні діяльністю підприємства; тех нологізація процесу управління як фактор його ефективності та інноваційний засіб мо тивації персоналу до саморозвитку й самореалізації; самоменеджмент керівника. [1]
Особиста етика бізнесмена
Проблеми етики бізнесу в усі часи розг лядалися крізь призму особистої етики бізнес мена — тих моральних засад, на яких він будує свою справу. Соціальний портрет українсь кого підприємця суперечливий, складний і неоднозначний. Цей новий соціальний клас сформувався з різних прошарків: підприємців, які раніше працювали в тіньових структурах, номенклатурників, виробничників, творчої інтелігенції, яка втратила надію зайняти гідне місце в своїй професії, молодих людей, які ще не встигли набути професії, але вже ово лоділи азами бізнесу. Більшість із них, як правило, не знає етики бізнесу. [1,2,3]
Так, група канадського професора етики Рейні Петерсона виявила 7 основних мораль них проблем українських підприємців:
- повна відсутність звички і традицій прислуговувати, особливо у сфері послуг. На думку вчених, процвітати будуть ті під приємці, які не просто ідеально обслужать, а й дадуть відчути клієнтові, що роблять це із задоволенням. Знання етикету й відповідна поведінка є визначальними критеріями відмінного обслуговування;
— комплекс неповноцінності, покірність, боязнь ризикувати; психологія переможено го ще до початку роботи і разом з тим спо дівання на миттєві результати;
— рабська агресивність, нетерпимість, підвищена конфліктність, небажання йти на компроміс;
— психологія рантьє: не ототожнює себе з фірмою, доки не досягне бодай середнього за споживчими стандартами рівня життя; праг не накопичувати, а не інвестувати в розши рення власного бізнесу;
— потяг до обмеження конкуренції — ку мівство, мафіозні групи тощо;
— прагне урвати більше від пирога, який ще не спечений;
— відсутність іміджу ділової людини, що виявляється у стилі мислення, манері одяга тися, поводитися [3].
Соціальний портрет українського бізнесмена
Позитивне ставлення до етичних вимог властиве більшості успішних бізнесменів (лідерів). Вони вважають їх основою бізнесу, що гарантує позитивну репутацію й успішне життя в цілому. Ось що стверджує президент одного з українських банків: "Я не хочу за робляти гроші будь-якою ціною, для мене важливо визначитися, якими засобами я їх зароблю. Мені потрібне своє обличчя в бізнесі, певний імідж, внутрішній настрій, стиль ро боти. Тоді я зможу реалізувати себе. А моя самореалізація — це теж прибуток, частка при бутку. Тому я багато втрачаю, не входячи в тіньовий бізнес. І роблю це не лише тому, що я кращий, ніж інші: цивілізований, моральний чи обережний. Я вважаю, що це не вигідно, у тому числі з точки зору комфорту. Якщо по чуваєш себе комфортно, спокійніше і впевне но ведеш свій бізнес, в тебе починають віри ти, вкладати гроші, ти рухаєшся вперед, хоч повільно, проте впевнено... Мені неприємно, що хтось би міг сказати, що він мене купив. Внутрішнє приниження хочеться звести до мінімуму". [2,3]
"Чи може слідування нормам моралі зро бити мене автоматично багатим і успішним? Звичайно, ні. Чи може це допомогти мені до сягти успіху? Поза всяким сумнівом. Виграш ною формулою є етика і професіоналізм... Спроби скоротити шлях до мети, за великим рахунком не виправдані. Якийсь час можна працювати нечесно, проте, як кажуть "скільки 6 ниточка не вилася*. Д правда все одно рано чи пізно виявиться... У віддаленій перспективі людина, яка живе без етики, завжди програє. Чи зустрічалася вам коли-небудь людина, яка прожила життя, обманюючи інших, і закінчи ла його успішною?"
Ще одна точка зору бізнесменів - запе речення самого поняття "етика бізнесу". "Етичність бізнесу - це питання особисте. Питання власних переконань. Існує мораль особистості. В бізнесі для мене немає мо ралі. Справа бізнесу - це бізнес. Тому що мораль у бізнесі - це закон... Якщо дотри муєшся закону — значить моральний, ні — ні. Обман, який не порушує законодавство, тобто "законний" обман - цілком нормальна і звична поведінка в бізнесі. І розглядати її як амо ральне явище не можна... Якщо етичні нор ми заважають розвиткові бізнесу, то питан ня їх врахування фактично є вибором між успіхом і провалом справи". Схожий погляд побутував на початку минулого століття в США, коли там почала формуватися етика бізнесу [5].
Таким чином, "етичний імідж" сучасного молодого бізнесу вже має певні позитивні ознаки. Однак рівень їх розвитку зумовле ний умовами, в яких він розвивається. У ньо му виражається індивідуальний характер. Нечіткі якісні характеристики, невизначеність значної частини в етичних засадах господа рювання зумовлені, з одного боку, відсутні стю цілеспрямованої діяльності держави в напрямку всебічного сприяння розвиткові й підтримки цієї сфери суспільної діяльності, відсутністю громадського руху за мораль ний бізнес, а з другого - низьким рівнем професіоналізму, відсутністю ринкового мис лення, усвідомлення бізнесменами соціаль ного призначення бізнесу та володіння етич ними моделями поведінки і морального вибору.
Соціальна відповідальність бізнесу
Дослідження засвідчують вищий рівень соціальної відповідальності та прагнення не переступати норми етики в сфері підприєм ництва серед представниць жіночої статі. Вони зорієнтовані на людину в усіх виявах, на соціальну допомогу і благодійництво [5]. Ось думка віце-президента концерну "Діалог": "Можливо, ти можеш просто не помітити, що результати твоєї праці не потрібні суспільству...Ти перетворився на трудоголіка..., але виглянь із колії: поруч поле квітів, річка...Тому треба все міряти люди ною...Я прагну вибирати такі проекти, які не просто роблять гроші..,вони дають можливість людині почувати себе природно". Подібна позиція орієнтації власного бізнесу на суспільні потреби властива бізнесменам, які стабільно почуваються на ринку, що дозво ляє їм дотримуватися етичних стандартів.
Як уже зазначалося, однією з детермі нант особистої етики бізнесмена є ставлення до грошей. Дослідження виявили три групи бізнесменів, які різняться за цінностями, віком, стажем у бізнесі, рівнем професіона лізму:
— ті, для кого багатство є найвищою цінністю (гроші дають все!);
— ті, для кого багатство є передумовою забезпечення власної свободи, внутрішнього комфорту, незалежності;
— ті, хто використовує можливості ба гатства для власного добробуту, зберігаючи практично незмінними звички, норми спожи вання і стиль життя.
Вплив багатства на особистісне зростан ня і благодійництво пов'язується з такими якостями, як заздрість і образа. Психологіч ний аналіз такої позиції свідчить про наслідки радянського виховання, викорінення яких потребує спеціальної тривалої праці [7].
2. Ринкова економіка в Україні
2.1 Риси ринкової економіки
Ринкова економіка - це економіка, в якій продукцію товарообміну визначається, в основному, попитом і пропозицією (або попитом і пропозицією більшою мірою, ніж дерективно) або самим суб’єктом товарообміну.
Основними рисами ринкової економіки є:
1. цивілізована конкуренція виробників товарів;
2. вільний перелив капіталу між галузями і регіонами;
3. розвиток кредитно – банківської системи, утворення фінансового і валютного ринку;
4. свобода підприємництва, незалежність товаровиробників і відносна свобода їх діяльності;
5. лібералізація цін залежно від попиту і пропозиції;
6. вільний обмін товарами і послугами;
7. певний рівень попиту населення та місткість ринку;
8. нормальне оподаткування;
9. забезпечення правових, юридичних норм;
10. економічна свобода і обмеження державних монополій;
11. боротьба з мафією;
Ринкова інфраструктура
Для кращої ефективності функціонування ринкової економіки необхідно визначити її інфраструктуру, яка є надзвичайно актуальною для країн з перехідною економікою, в тому числі для України.
Ринкова інфраструктура – це сукупність елементів, які забезпечують безперебійне, багаторівневе функціонування господарських взаємозв’язків, взаємодію суб’єктів ринкової економіки і регулюють рух товарно – грошових потоків. Складовими елементами ринкової інфраструктури є інститути, інформаційні мережі і потоки, законодавство, рівень ринкового мислення і поведінки населення. Підвищена увага до кожної складової інфраструктури ринкового типу може забезпечити реалізацію ринкових механізмів у всій економіці.
Поняття „механізм ринкової економіки” охоплює сукупність форм, методів, важелів використання ринкової економіки, тобто для зясування сутності ринкового механізму треба, спираючись на такі провідні категорії товарного господарства як вартість, ціна, попит, пропозиція, конкуренція, визначити зміст та характер дії законів ринкової економіки.
Закон вартості – відбиває об’єктивні, істотні, постійні зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами на товари (послуги) і діє як у сфері виробництва, так і в сфері обігу (на ринку).
Закон попиту і пропозиції – відбиває взаємозалежність між кількістю товарів (послуг), які хоче купити споживач, і обсягом товарів (послуг) які в даний час пропонує виробник.
Закон конкуренції – виражає закономірні зв’язки між суб’єктами ринкових відносин щодо кращих умов виробництва, купівлі – продажу товарів (послуг). Цей закон діє тільки за наявності в суспільстві різноманітних форм власності.
Закон грошового обігу – вимагає, що кількість грошей, необхідна для реалізації товарів (послуг), повинна дорівнювати сумі цін усіх проданих товарів (реалізованих послуг), поділений на середнє число оборотів однойменних одиниць грошей.
Закон економії часу – виражає закономірні зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці продукції (товару, послуги) у процесі розвитку продуктивних сил суспільства та зростанням вільного часу працівників.
Економічні функції держави в ринковій економіці можна звести до трьох основних груп:
Перша – розробка, прийняття й організація виконання господарського законодавства (правова основа підприємництва, оподаткування, банківської системи тощо).
Друга – забезпечення умов нормальної роботи ринкового механізму (демонополізація економіки, антиінфляційна політика, підтримка державних фінансів у бездефіцитному стані, стабільність грошового обігу і т.д.)
Третя – забезпечення вирішення економічних проблем, які ринковий механізм вирішити не спроможний або вирішує їх не досить ефективно (екологічні, соціально-економічні, проблема справедливого розподілу доходів, НТП, структурні зрушення в економіці, міжнародний поділ праці тощо).
Проблема та специфіка ринкової економіки в Україні
Економіка України як і інших республік, що входили до складу колишнього Союзу характеризується не повною системою функціонування ринкової економіки, а лише переходом до неї. Визначення сутності перехідного періоду має принципове значення для обґрунтування економічної політики держави, успішного здійснення соціально-економічних перетворень.
Сьогодні більшість людей в Україні на собі відчули, у що обійшлась нам політика „спроб і помилок”. Головними помилками економічної політики стали ігнорування специфічності умов ринкової трансформації економіки України, стратегічні прорахунки у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, неузгодженість між фінансовою та монетарною політикою, необґрунтованість соціальної політики, не розробленість структурної політики, непослідовність політики економічної лібералізації тощо. Головна причина цих помилок полягає в тому, що в економічній політиці не розрізнялися перехідний період і сама ринкова економіка й нерідко застосовувались ринкові методи в умовах, коли економіка ще не стала ринковою. Все це безперечно, значно поглиблювало економічну кризу, зумовлювало спад виробництва і падіння життєвого рівня народу, посилювало соціальну напруженість у державі, а також зумовлювало нестабільність внутрішньої політичної ситуації.
Закономірністю перехідної економіки є нестабільність і нестійкість, оскільки в її основі лежать суперечності старих і нових форм господарювання, що призводить до швидких якісних змін в економічному і соціальному житті суспільства. У зв'язку з цим треба передбачати альтернативні шляхи її розвитку. Потенційно існує широкий спектр перспектив: від повернення у певній формі до авторитарно-бюрократичної системи і до постіндустріального суспільства; від корумпованої тіньової економіки до право ліберальних, заснованих на приватній власності систем. Слід ураховувати і те, що альтернативність має певні межі, які зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Серед багатьох варіантів є оптимальний для тієї чи іншої країни. Критерієм цього вибору є як загальні тенденції розвитку світової цивілізації, так і врахування реальних ресурсів, національних особливостей, історичних традицій, географічного та геополітичного положення. Отже, формувати економічну стратегію, спрямовану на побудову певної моделі ринкової економіки, слід, спираючись на перелічені чинники.
Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона являла собою адміністративно-командний тип, де домінував тотальний монополізм: власності, централізовано-дирекретного прийняття рішень і технологічний монополізм. Було багато підприємств, які виробляли 60-100 відсотків певного виду продукції. Така монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових відносин, робить господарюючим суб'єктом систему державних установ, а підприємства виконують лише виробничі функції.
Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радянському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому виробництві та видобувних галузях. Саме це сьогодні відтворює нестачу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну та технологічну відсталість—з іншого. Це породжує величезну потребу в придбанні нафти та газу на світовому ринку, а отже, проблеми з торговельним балансом, перекоси у цінах на внутрішньому ринку.
Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б формували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шляхами: реформуванням існуючих підприємств і створення нових. Перший шлях передбачає: демонополізацію; роздержавлення і приватизацію; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурної перебудови підприємств; диверсифікацію. Другий шлях ставить за мету сприяння розвитку малого та середнього бізнесу; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для створення нових підприємств, а також реструктуризації застарілих, тих, які потребують повного оновлення.
Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Домінуючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку.
Для України найприйнятнішою є модель соціальне орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини.
Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, які сприяли б досягненню зазначених цілей.
3. Національна модель підприємства
Розрізняють дві моделі підприємництва: класичну й інноваційну.
Особливість класичної моделі в тому, що вона орієнтується на максимізацію віддачі від наявних у даній фірмі ресурсів. Економічна зацікавленість, одержання прибутку є основними мотивами цього виду підприємництва. Схема дій цієї моделі така: оцінка наявних ресурсів; вивчення можливостей досягнення мети; використання тієї можливості, яка забезпечує максимальну віддачу від наявних ресурсів.
Інноваційна модель підприємництва передбачає використання будь-яких можливостей (у межах закону). Схема дій тут така: формулювання мети; вивчення зовнішнього середовища і пошук альтернативних можливостей; оцінка своїх ресурсів і співставлення їх із знайденими можливостями; пошук у зовнішньому середовищі додаткових джерел, якщо бракує власних ресурсів; дія у відповідності з найбільш вигідним альтернативним варіантом та залучення своїх і зовнішніх ресурсів. Для України характерні обидві моделі підприємства.
4. Економічна етика в сучасній Україні
Історія економічного розвитку України, як незалежної держави, це історія невдач реформування національної економіки. Економічний успіх та шляхи, які ведуть до нього залишаються не тільки не побудованими, але і багато в чому невизначеними.
Стратегія і тактика здійснення економічних реформ повинна включати в свій арсенал не тільки економічні складові, а і принципи моралі і етики. Саме відсутність загальноприйнятих етичних норм і стандартів господарського життя на Україні створює важкі господарські проблеми. Поєднання і взаємозв’язок економічної і етичної сфери створює нову галузь науки, “господарську етику” або “етичну економію”. ЇЇ формування і розвиток викликані: потребою моральної відповідальності за наслідки господарської діяльності, особливо культурних і економічних зовнішніх ефектів; зростаючими вимогами до морально-етичних якостей менеджменту; протидією тенденції відчуження духовної і матеріальної культури.
Необхідність поєднання економічних і етичних підходів до людської діяльності та її координація витікає з самої природи людської діяльності та вимог соціального порядку. Таким чином, модель реформування української економіки потребує не тільки використання суто ринкових інструментів, але і поєднання етики, теорії культури і економічної науки.
Ринкова економіка ґрунтується на еко номічній етиці, яка виявляється в культурі праці, наукових методах її організації, що забезпечують не лише високу продуктивність, а й вільний розвиток кожного працівника, задоволення його інтересів, самореалізацію в ініціативній діяльності; обов'язковість парт нерів по бізнесу, скріплену не лише угодою, а й чесним словом; обґрунтовану високу за робітну плату найманих працівників; соціаль ну відповідальність бізнесу тощо.
Економічна етика передбачає верховен ство людини над матеріальними потоками у процесі виробництва, яким вона управляє, надаючи йому гуманістичного характеру, бо саме її працею досягається бажаний прибу ток. Це означає, що економічна мета, засо би, форми і методи, якими вона досягаєть ся, економічно й етично виправдані лише тоді, коли сприяють загальному ростові продук тивності індивідуальної та суспільної праці і на цій основі — підвищенню добробуту кож ної людини. Таке культурне переосмислен ня ролі економічного чинника в житті су спільства вилилося у відому "менеджеральну революцію", основою якої послугували прин ципи гуманістичного менеджменту: дотриман ня етики бізнесу; ставлення до людини як до ключового й невичерпного ресурсу підприємства; соціальна відповідальність пе ред споживачем, суспільством і працівника ми; відмова від управлінського раціоналізму й адаптація управління до змін і вимог зов нішнього середовища; інноваційність діяль ності та управління; формування орга нізаційної культури (філософії підприємства, фірми); формування ефективної інформац ійно-комунікаційної системи підприємства; дольова участь кожного працівника в загаль них результатах діяльності підприємства, яка формує в нього почуття господаря; співу часть (або партнерство) кожного працівника в управлінні діяльністю підприємства; тех нологізація процесу управління як фактор його ефективності та інноваційний засіб мо тивації персоналу до саморозвитку й самореалізації; самоменеджмент керівника. [4,5,6,7]
5. Основні принципи етики бізнесу
Етика бізнесу є однієї з різновидів професійної етики. Етика бізнесу являє собою вивчення відповідності моральних норм людини діяльності і цілям ділової організації. Вона не є простим набором визначених моральних стандартів, а являє собою інструмент аналізу і рішення проблем, що встають перед моральною людиною, що займається бізнесом. Для більшості людей стає очевидною, з одного боку, необхідність певної кодифікації етичних принципів сучасного світового бізнесу, а з іншого — неможливість використати для цієї ролі жодну, навіть достатньо розвинену релігійну чи культурну платформу внаслідок того, що жодна з таких платформ не має „культурної етичної монополії” на світовому рівні. Навіть незважаючи на глобалізацію і зростання зацікавлення світу в американській етиці підприємництва, що своїми коренями сягає протестанської (зокрема, пуританської) етики. Тобто, сучасна етика бізнесу не може бути жодним моралізаторством чи проповідництвом, що, до-речі, лише стимулює в ній розвиток справжніх філософських рис внаслідок потреби апелювати до „загальнолюдської раціональності”, саме до того, що у філософії століттями називалося „людською природою”, основою якої залишається раціональне начало і того, що, власне і об'єднує всіх людей незалежно від їхньої культурної приналежності.
На даний момент етика бізнесу є до певної міри незалежною дисципліною, що використовує дані емпіричних і теоретичних досліджень практично всіх галузей сучасного бізнесу з метою якщо і не надати бізнес-діяльності нового смислу, то принаймні, здійснити „розширення свідомості” суб'єктів бізнесу. Подібне розширення, як виявляється, ніколи не проходить без наслідків — найкраще їх видно в галузі стратегічного менеджменту: менеджери отримують здатність краще адаптувати діяльність своїх компаній до вимог часу в довгостроковому режимі. Це, в свою чергу, пов'язане з основним принципом етики бізнесу — в довгостроковому режимі етична поведінка вигідна компанії, а неетична — невигідна. Відбувається це через формування того ж іміджу, налагодження зв'язків, що базуються на довірі, турботі і чесності (для чого завжди потрібен певний час і відповідний досвід). Потрібно просто по-новому промислити менеджмент і маркетинг компанії з точки зору названих „людських” понять, що завжди лише призводить до зростання загальної ефективності організації, особливо — ефективності людського капіталу, формування стійкої довіри до бренду тощо.
Заслуговують на увагу вироблені етикою прагматизму методи ведення бізнесу для досягнення фінансового успіху. Їх актуальність в Україні визначається неусталеністю стосунків праці і капіталу, нескоординованістю різних сфер виробництва, конкурентною боротьбою, що спирається на силу, обминаючи закони, нарешті, відсутністю зв?язків виробників із суспільством та державою. Знання шляхів досягнення фінансового успіху важливе як для бізнесу, так і для решти суспільства. Перш за все, метою, а отже, і загальною спрямованістю діяльності бізнесових структур є кінцевий результат — прибутки. Тому відстежуються усі аспекти руху до фінансового успіху. Він включає такі чинники:
По-перше, етику найму на роботу. Вона виходить з принципу ефективності для фірми. В основу відбору покладена кваліфікація, пов?язана з роботою. Вибір чинників, не пов?язаних з працею, — образа гідності людини і недолік у роботі фірми.
По-друге, просування працівників по службі. Менеджер має враховувати лише компетентність особи. Треба уникати свавілля несправедливості, тим більше зводити їх у норму.
По-третє, розмір заробітної плати. Він має визначатися внеском працівника у прибуток фірми, узгоджуватися зі станом ринку праці та ринку товарів, конкуруючих фірм, а також враховувати силу трудових спілок, що виборюють права працівників. Потрібно ураховувати також потреби сім?ї працівника.
По-четверте, складання трудової угоди. Варто виходити з міркувань, що сума заробітної платні має задовольняти хоча б мінімальні потреби працівника і його сім?ї. Інакше виникає небезпека соціального неспокою. Компанія, яка прагне не допустити страйку, змушена буде піти на невигідні для себе угоди.
По-п?яте, умови праці. Це така ж важлива сфера, як і зарплата та стабільність праці. Працівник і його сім?я без причини, якою може стати провина працівника перед фірмою, не мають наражатися на небезпеку заподіяння їм фізичної, моральної чи психічної шкоди.
По-шосте, звільнення працівника з роботи. Тут менеджер має дотримуватися таких правил: 1) звільнення лише з поважної причини; 2) виконання при звільненні необхідних процедур; 3) прагнення зменшувати шкідливі наслідки звільнення.
Отже, професійна етика розглядає шляхи та засоби ефективного самоутвердження людини в суспільно вироблених видах діяльності. Професійна діяльність не тотожна сутності людини, тим не менше є одним із вагомих чинників вияву її творчих умінь та моральних чеснот. Знайти "свій" фах, любити свою професію, постійно вдосконалювати фахові уміння — означає "поважати себе в справі"(тобто гідно утверджувати честь професії) та "поважати справу в собі"(тобто утверджувати свою людську гідність фаховою компетентністю).
У професійній діяльності людина утверджує себе як соціальний суб?єкт. Розгортання професійної діяльності, постійне урізноманітнення її видів та засобів — важливий чинник удосконалення людини та людського життя.[1,2,3,4,5]
Висновок
Попри те, що Україну визнано країною із ринковою економікою, побудувати реальну, соціально орієнтовану економіку, не будучи готовими до усвідомлення соціально-мораль ного сенсу грошей, їх ролі як ефективного інструмента досягнення власного і суспільно го блага, ми не можемо.
Основним переосмисленням ролі економічного чинника в житті суспільства є дотриман ня етики бізнесу, ставлення до людини як до ключового й невичерпного ресурсу підприємства, соціальна відповідальність пе ред споживачем, суспільством і працівника ми, відмова від управлінського раціоналізму й адаптація управління до змін і вимог зов нішнього середовища, інноваційність діяль ності та управління, формування орга нізаційної культури (філософії підприємства, фірми), формування ефективної інформац ійно-комунікаційної системи підприємства, дольова участь кожного працівника в загаль них результатах діяльності підприємства, яка формує в нього почуття господаря, співу часть (або партнерство) кожного працівника в управлінні діяльністю підприємства, тех нологізація процесу управління як фактор його ефективності та інноваційний засіб мо тивації персоналу до саморозвитку й самореалізації, самоменеджмент керівника.
Інший чинник етичного бізнесу - на явність морально-правових передумов його функціонування. Такими передумовами є су купність правових і етичних принципів, норм та правил, які регулюють відносини економіч них суб'єктів ринку з державою, зі спожива чами, суспільством у цілому, а також міжособистісні відносини в підприємництві та особисту етику керівника. До принципів і норм моралі бізнесу й моральності бізнесмена на лежать чесність, довіра, справедливість, парт нерство у відносинах, добросовісне виконання обов'язків, відкритість, вірність слову, Золоте правило, принцип золотої середини, здатність ефективно функціонувати на ринку.
Література
Гугнін В. Етика ділової людини. – Київ, 1994
Корпоративна соціальна відповідальність в Україні: експертна думка. – Київ 2007р.
Соціальна відповідальність бізнесу: принципи системної дії. Форум соціальної відповідальності бізнесу України. – Київ 2006р.
Палеха Ю. Ділова етика. - Київ, 2004.
Томас М., Клоноскі Річард Дж. Етика бізнесу / Пер. з англ. О. Ватаманюк. - Київ, 1999.
Москвичев С. Введение в психологію управления. – Киев – Сан – Франциско, 2005.
Вишнівський В.Розвиток ринкової економіки на соціалістичному просторі / Вишнівський Віктор, Пампуха Ігор, Словінський Олександр // Економічний вісник університету. – 2008.
05.12.2014 23:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора