Вступ
Видавнича справа – це складний процес, що містить багато прикладів творчих дій автора, редактора, поліграфіста. А це вимагає професійних знань від кожного з них, які проявляються на всіх етапах виготовлення поліграфічної продукції, від приготування до готового виробу.
Отож, станом на сьогодні, сучасні поліграфічні підприємства оснащені новою технікою й обладнанням, а також принципово новим підходом до відтворення різної поліграфічної продукції. Відповідно до даних змін, зросли вимоги щодо якості продукції, швидкості, надійності та ін.
Тому, практика сучасного виробництва пов’язана з необхідністю оперативного прийняття рішень в умовах багаточисельних задач а отже, вимагає навиків знань і вмінь використання системного аналізу. При розв’язанні певних задач, існує безліч альтернативних методів досягнення мети, і при такому різноманітті важко знайти оптимальні рішення, і тому ми використовуємо методологію системного аналізу, різні методи й підходи, що надають можливість досягнути цієї мети.
Саме системний аналіз пропонує нам безліч підходів і методик для досягнення певних цілей, широко відкриває горизонти наших можливостей і дає оцінку кожному з відповідних варіантів, що постають перед нами. А саме, дозволяє вибрати найоптимальніший варіант для досягнення мети, спираючись на відповідні критерії й вагомі коефіцієнти, що відповідають певним процесам чи операціям. Системний аналіз не просто допомагає розв’язати такі задачі, а й розв’язує їх, надаючи поліграфії можливість оптимально, вчасно, якісно, раціонально (і з точки зору економіки дешево та зручно) виготовити книгу.
Отже, системний аналіз є невід’ємною складовою частиною організації книги чи будь-якої іншої поліграфічної продукції, і надає нам можливість раціонально організувати поліграфічний процес.
РОЗДІЛ 1
Збір даних про проблему.
Поліграфія – це окрема гілка промисловості з різноманітною технікою, що призначена для випуску різних видів друкованої продукції, а саме: газет, журналів, книжок, плакатів, географічних карт, цінних паперів та багатьох інших видів друкованої продукції.
Видання – це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших нормативних документів, щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання.
Під документом слід розуміти матеріальний об’єкт, що містить інформацію, закріплену створеним людиною способом для передавання в часі та просторі.
Видання, що поряд з друкованим текстом містить записи звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відеокасетах), або те, що має супровідну допоміжну інформацію (дискети тощо), зветься комбінованим.
Видавнича продукція:
Сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями). Видавцем є юридична особа, що здійснює видавничу діяльність, вступає у правові, майнові, виробничі відносини з суб’єктами інших сфер економіки і культури відповідно до чинного законодавства.
Видання — сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань, випущених видавцем або групою видавництв за певний часовий період.
Періодичність видання означає, регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серійні.
Неперіодичне видання – це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене. Перш за все це листівки, брошури та книги. Також до неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох, чи кількох частинах.
Серійне видання – це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків. Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.
Періодичне видання – це підвид серійного видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т.д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.
Продовжуване видання – виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.
Мета і завдання видання безпосередньо випливають із цільового призначення видання, визначають його тип, оскільки ці типи сформувались на основі поділу різних ознак. Саме тема і завдання є найважливіші типоформуючі ознаки видання, бо тип видання досить точно можна визначити за метою, завданнями, а також програмою періодичного видання.
1) Види видання за аналітико-синтетичним переробленням інформації.
1.Інформаційне видання:
Видання систематизованих чи узагальнених відомостей відносно опублікованих чи неопублікованих даних з першоджерел, випущене друком організаціями, що здійснююсь науково-інформаційну діяльність. Інформаційні видання можуть бути неперіодичними, періодичними і продовжуваними.
2.Бібліографічне видання:
Інформаційне видання упорядкованої сукупності бібліографічних записів.
3.Реферативне видання:
Інформаційне видання сукупності бібліографічних записів, включно з рефератами. Реферат — це короткий виклад змісту документа чи його частини, що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для початкового ознайомлення з документом.
4.Оглядове видання :
Інформаційне видання публікації одного чи декількох оглядів, які відображають підсумки аналізу, та узагальнення відомостей з різних джерел.
5.Дайджест:
Видання публікації у вигляді добірки витягів із конкретного тексту, відібраних і згрупованих таким чином, щоб дати про нього загальне уявлення, чи добірки найцікавіших матеріалів, передрукованих з інших видань. Дайджести можуть бути неперіодичними, періодичними та продовжуваними.
2)Види видань за інформативними ознаками.
1.Текстове видання:
Видання, більшу частину обсягу якого, займає словесний, цифровий, у вигляді ієрогліфів, формул (хімічних або математичних) чи змішаний текст. Текстові видання, в яких використано декілька мов, називаються багатомовними.
2.Нотне видання - видання запису музичного твору за допомогою нотних знаків.
3.Картографічне видання:
Видання картографічного твору. Під картографічним твором слід розуміти картографічне зображення, що відтворює у картографічній проекції зменшене, узагальнене зображення поверхні Землі, або іншого об’єкта у певній системі умовних позначень з розташованими на ній об’єктами реальної дійсності.
4.Образотворче видання:
Видання живописних, графічних, скульптурних творів мистецтва, спеціальних чи художніх фотографій та інших графічних робіт, креслень, діаграм, схем тощо.
3)Види видань за матеріальною конструкцією.
1.Книжкове видання:
Видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі. Під аркушем друкованого матеріалу розуміють аркуш паперу чи синтетичного замінника, картону, тканини, поверхня якого містить відбиток.
2.Журнальне видання:
Видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого мaтеріалу встановленого формату в обкладинці або оправі, яке видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання. Встановлені формати — це прийняті для певного виду видання (газети, журналу) розміри, регламентовані нормативними документами.
3.Аркушеве видання :
Видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату без скріплення.
4.Газетне видання:
Видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання. У випадках скріплення аркушів друкованого матеріалу використовується термін «газетно-журнальне видання».
5.Буклет:
Видання у вигляді одного аркуша друкованого матеріалу, сфальцьованого будь-яким способом у два, чи більше згинів.
6.Карткове видання:
Видання у вигляді картки встановленого формату, надруковане на матеріалі міцної щільності.
7.Плакат:
Видання у вигляді одного чи декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, надруковане з одного чи з обох боків аркуша, призначене для експонування.
8.Поштова картка:
Карткове видання, надруковане з одного чи з обох боків.
9.Комплектне видання:
Сукупність видань, зібраних до папки, футляра, бандеролі чи укладених в обкладинку.
10.Книжка-іграшка:
Видання особливих конструктивних форм, призначене для розумового та естетичного розвитку дітей. Розрізняють такі різновиди книжок-іграшок: книжка-ширмочка, книжка-вертушка, книжка з ігровим задумом, книжка-панорама, книжка-витівка, книжка-фігура.
4)Види видань за обсягом.
1.Книга - книжкове видання обсягом понад 48 сторінок.
2.Брошура - книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок.
3.Листівка - аркушеве видання обсягом від 1 до 4 сторінок
5) Види видань за складом основного тексту.
1.Моновидання. Видання, що містить один твір
2.Збірник. Видання, що містить ряд творів.
Примітка. Залежно під періодичності, розрізняють неперіодичний, періодичний та продовжуваний збірник.
6) Види видань за структурою.
1. Видання, однотипово оформлене, що включає сукупність томів, об’єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням.
Примітка 1. Серія може бути неперіодичною, періодичною та продовжуваною.
Примітна 2. Періодична або продовжувана серія складається з нумерованих чи датованих випусків.
Примітка 3. Неперіодичні виднання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків заздалегідь не встановлені, та закриту серію чи «бібліотеку», якщо її вихід обмежено певним часом і кількістю видань.
Примітка 4. Частина серії, що має більш вузьке читацьке та цільове призначення або певну тематику, а також власну, відмінну від серійної, назву, називається підсерією.
2. Однотомне видання, однотомник. Неперіодичне видання, випущене в одному томі .
3. Багатотомне видання, багатотомник. Неперіодичне видання, що складається з двох чи більше нумерованих томів і становить єдине ціле за змістом і оформленням.
4. Зібрання творів. Однотомне чи багатотомне видання творів одного або декількох авторів, що дає уявлення про його (їхню) творчість у цілому
5. вибрані твори. Однотомне чи багатотомне видання, що містить частину найзначніших, відібраних за певними засадами творів одного чи декількох авторів.
7)Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками.
1. Монографія. Наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам.
2. Автореферат дисертації. Наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня.
3. Препринт. Наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені
4. Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з’їзду, симпозіуму). Науковий неперіодичний збірник матеріалів попереднього характеру, таких як анотації, реферати доповідей чи повідомлень, опублікованих до початку конференції
5. Матеріали конференції (з’їзду, симпозіуму). Неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень.
6. Збірник наукових праць. Збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах чи товариствах.
7. Статут. Офіційне видання зведення правил, які регулюють принципи організації та порядок діяльності
8. Інструкція. Офіційне чи нормативне виробничо-практичне видання правил регулювання виробничої та суспільної діяльності або користування виробами і (чи) послугами
9.Стандарт. Нормативне виробничо-практичне видання з комплексом норм, правил та вимог щодо об’єкта стандартизації, встановлених та затверджених у відповідності з чинним законодавством
Примітка. Стандарти ґрунтуються на узагальнених досягненнях науки, техніки, практичного досвіду і спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства
10. Прейскурант. Нормативне виробничо-практичне і (чи) довідкове видання систематизованого переліку матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням витрат праці та цін, а інколи їхніх коротких характеристик.
11. Паспорт. Виробничо-практичне видання основних відомостей щодо устаткування, приладів чи речей господарського вжитку
12. Посібник. Видання, призначене на допомогу в практичній діяльності чи оволодінні навчальною дисципліною.
13. Наочний посібник. Видання, зміст якого передається, в основному, зображувальними засобами.
14. Практичний посібник. Виробничо-практичне видання, призначене практичним працівникам для оволодіння знаннями та навичками при виконанні будь-якої роботи, операції, процесу.
15. Навчальний посібник. Навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник та офіційно затверджене як таке.
16. Навчальний наочний посібник. Навчальне образотворче видання матеріалів на допомогу у вивченні, викладанні чи вихованні
17. Навчально-методичний посібник. Навчальне видання з методики викладання навчальної дисципліни (її розділу, частини) або з методики виховання.
18. Практичний порадник. Видання, розраховане на самостійне оволодіння будь-якими виробничо-практичними навичками
19. Підручник. Навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке.
20. Хрестоматія. Навчальне видання літературно-художніх, історичних та інших творів чи уривків з них, які є об’єктом вивчення.
21. Методичні рекомендації [методичні вказівки]. Навчальне або виробничо-практичне видання роз’яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни, роду практичної діяльності, з методикою виконання окремих завдань, певного виду робіт, а також заходів.
22. Курс лекцій. Навчальне видання повного викладу тем навчальної дисципліни, визначених програмою
23. Текст лекцій. Навчальне видання викладу матеріалу певних розділів навчальної дисципліни.
24. Конспект лекцій. Навчальне видання стислого викладу курсу лекцій або окремих розділів навчальної дисципліни.
25. Навчальна програма. Навчальне видання, що визначає зміст, обсяг, а також порядок вивчення і викладання певної навчальної дисципліни чи її розділу.
26. Практикум. Навчальне видання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок.
27. Словник. Довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними.
28. Енциклопедія. Довідкове видання зведення основних відомостей з однієї чи усіх галузей знання та практичної діяльності, викладених у коротких статтях, розташованих за абеткою їхніх назв або в систематичному порядку.
Примітка. Розрізняють: універсальну (загальну), спеціалізовану (галузеву), регіональну (універсальну або спеціалізовану) енциклопедії.
29. Енциклопедичний словник. Енциклопедія, статті якої викладені у стислій формі та розташовані за абеткою їхніх назв.
30. Мовний словник. Словник переліку мовних одиниць з їхніми характеристиками або перекладом іншою (іншими) мовою (мовами).
31. Тлумачний словник. Мовний словник, що пояснює значення слів певної мови, дає граматичну, стилістичну характеристики, приклади застосування та інші відомості.
32. Термінологічний словник. Словник термінів та визначень певної галузі знання.
33. Розмовник. Популярний чи мовний словник загально-побутової лексики, фразеології, що служить посібником із спілкування.
34. Довідник. Довідкове видання прикладного характеру, побудоване за абеткою назв статей або в систематичному порядку
Примітка 1. За цільовим призначенням розрізняють: науковий, громадсько-політичний, виробничо-практичний, навчальний, популярний, побутовий та інші довідники.
Примітка 2. За характером Інформації можна виділити довідники: статистичний, біографічний, бібліографічний тощо.
35. Путівник. Довідкове чи рекламне видання відомостей щодо певного географічного пункту, культурно-освітньої установи чи заходу.
Примітка. Ці матеріали розташовують у порядку, зручному для одержання необхідної інформації під час відвідання чи огляду.
36. Проспект. Довідкове та (чи) рекламне видання систематизованого переліку послуг, предметів чи опису однієї речі, що призначені для випуску, продажу чи показу, а також видання з описом діяльності підприємства, організації чи установи.
37. Каталог. Нормативне виробничо-практичне довідкове та (чи) рекламне видання систематизованого переліку наявних речей і послуг.
Примітка. Розрізняють такі види каталогів: видавничий; каталог виставки; музейний; номенклатурний; промисловий тощо.
38. Альбом. Книжкове або комплектне аркушеве образотворче видання, що має або не має пояснювальний текст.
39. Атлас. Альбом зображень різних об’єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), що пропонується з метою навчання або практичного використання.
40. Афіша (оголошення). Рекламне або довідкове аркушеве видання з інформацією щодо певного культурного заходу (події), призначене для розклеювання.
41. Інформаційний листок. Реферативне неперіодичне видання відомостей щодо передового виробничого досвіду або науково-технічного досягнення.
42. Документально-художнє видання. Літературно-художнє видання, основою якого є документи, опис реальних подій або фактів діяльності історичної особи.
43. Науково-художнє видання. Літературно-художнє видання, основою якого є опис наукових фактів та фактів з історії науки.
44. Альманах. Збірник літературно-художніх та (чи) науково-популярних творів, об’єднаних за певною ознакою.
Примітка 1. Альманах може бути адресований дорослим читачам або дітям.
Примітка 2. Альманах може бути періодичним, неперіодичним і продовжуваним.
45. Антологія. Неперіодичний збірник вибраних літературно-художніх творів чи уривків з них.
8) Види періодичних і продовжуваних видань.
1. Газета.
Періодичне газетне видання з постійною назвою, що виходить через певні, короткі проміжки часу, містить офіційні документи, оперативну інформацію і матеріали з актуальних громадсько-політичних, наукових, виробничих і інших питань, а також літературні твори, фотографії та рекламу.
2. Журнал
Періодичне журнальне видання, яке виходить під постійною назвою, має постійні рубрики, містить статті, реферати, інші матеріали з різних громадсько-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.
Примітка. Журнал може мати додаток чи додатки у вигляді періодичних чи продовжуваних видань, а також платівок, дискет, магнітофонних стрічок, інших носіїв аудіовізуальної інформації.
3. Бюлетень.
Періодичне або продовжуване видання, що випускається оперативно, має ознаки журнального і або газетного видання, містить матеріали організації, яка його видає.
Примітка 1. Періодичні бюлетені, як правило, мають постійну рубрикацію.
Примітка 2. В окремих випадках бюлетені можуть випускатися протягом короткого часу, обмеженого періодом проведення певного заходу.
4. Календар.
Періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів тижнів, місяців даного року, а також з іншими відомостями різного характеру
Примітка. Календарі можуть бути щорічними, щомісячними, щотижневими.
5. Табель-календар.
Аркушеве видання календаря-щорічника з переліком днів року, розташованих за місяцями у вигляді таблиці.
6. Відривний [перекидний] календар.
Настінний (настільний) календар-щорічник, в якому для кожного дня чи тижня, місяця відведено окремі аркуші, що відривають (перекидають).
7. Календар книжкового типу.
Календар-щорічник, який випускається у вигляді книжкового видання, з матеріалами, підібраними відповідно до певної тематики і призначений певним категоріям читачів.
8. Календар знаменних дат.
Календар-щорічник (щоквартальник, щомісячник, щотижневик) з вибірковим переліком днів року, пов’язаних з певними пам’ятними подіями та відомостями щодо цих подій.
9. Експрес-інформація.
Періодичне реферативне видання розширених та зведених рефератів найактуальніших опублікованих зарубіжних матеріалів або неопублікованих вітчизняних документів, призначене для оперативного інформування фахівців.
Докладніше розглянемо, що таке книга, як основний вид поліграфії.
Книга – основний вид поліграфічної продукції.
1. Формати видань.
Формат книги тісно пов’язаний з друкарським дизайном, оскільки він також впливає на оформлення книги. Формат обов’язково підбирають в залежності від призначення книги.
Для книжкової продукції встановлені стандарти форматів. При підготовці до випуску кожного виду продукції робиться вибір стандартних форматів паперу тих, що підходять з точки зору дизайну й економності. У деяких випадках це призводить до відхилення від стандартних форматів.
Формат видання, встановлюється видавництвом у залежності від ти-пу видання, його характеру й значимості, від художнього замислу оформлення, а також від промислових можливостей поліграфічного обладнання, яке буде виготовляти тираж.
Формат видання виражається форматом друкарського паперу в сантиметрах і долях листа. Формати книжково-журнальних видань встановлені ГОСТом 5773 – 76, в якому передбачені 15 основних й 7 додаткових форматів для книг та 8 основних форматів для журналів. За допомогою додаткових форматів друкують на листових друкарських машинах альбоми, видання з мистецтва, дитячі книги й окремі видання, що випускають у кращому, сувенірному оформленні.
2. Основні деталі книги.
2.1 Зовнішнє оформлення
Основні деталі, що утворюють книгу – це друковані листи. У кінцевому своєму вигляді друкований лист утворює зошит. Число сторінок у такому зошиті залежить від обраної долі паперового листа або, інакше кажучи, від того, скільки разів і в якій послідовності буде зігнутий паперовий лист для отримання зошита. Такі зошити містять у собі 16 або 32, рідше 8, 12, 24 сторінки.
Книжковий блок – так в поліграфії називають майже готовий екземпляр видання, який залишилось лише з’єднати з палітуркою чи обкладинкою. Це комплект з’єднаних між собою зошитів або листів, які складаються з сторінок та інших деталей майбутнього видання.
Книжкові блоки можуть відрізнятися за способом комплектування, за видом форзаца, способом зшивання, обробці корінця, відсутністю або присутністю капталу, присутністю або відсутністю закладки, способів обробки зрізів. Книжковий блок для палітурки може бути скомплектований у залежності від об’єму книги, підборкою або вкладкою. Останній вид використовується дуже рідко – для мало об’ємних видань.
Віддрукована продукція, тобто продукція після друку, повинна пройти оформлення. В обкладинку або в палітурку закладаються листи книги, тобто книжковий блок. Обкладинки виготовляють з більш надійного паперу ніж листи для тексту. Палітурка більш жорстка та надійніша за обкладинку зроблена з суцільного шмату картону чи пластмаси, а також складена, склеєна з двох частин (з тканини, паперу, пластмаси, рідко – шкіри). Обкладинка з книжковим блоком з’єднується дротяними скобами або приклеюється з допомогою клею по верхні корінця. Палітурка з’єднується з книжним блоком з допомогою корінця або матеріалу для окантовки і форзаців. Призначення обкладинки і палітурки –перш за все закріпити книгу, захистити внутрішні листи від пошкодження, забруднення та дати основні відомості про книгу (її автор, тема, назва видання, рік видання).
Книга має такий складовий елемент як каптал. Він представляє собою міцну шовкову чи бавовняну стрічку шириною 12-16 мм. З товстим кольоровим краєм. Каптал наклеюють на корінець книги біля нижнього та верхнього зрізу. Призначення капталу – закріплення верхніх та нижніх країв зошитів, що складають книжковий блок. У той же час каптал слугує як прикраса книжного блока.
Палітурки, в залежності від матеріалу, що для них використовується, діляться на декілька видів. Згідно з прийнятою класифікацією їх дев’ять. Найбільше книг випускається в палітурках №5 та №7, вони вважаються найкращими.
Край палітурки, що виступає за зріз книжкового блоку називається кант. Палітурка з кантом на відміну від зрізаного (тобто без канта) надійніше захищає блок від пошкоджень.
Говорячи про палітурку необхідно згадати про лист, що закріплює та з’єднує палітурку з книжковим блоком – це форзац. Існує задній і передній форзаци. У залежності від об’єму видання, цільового призначення, способу комплектування книжного блока розрізняють наступні види форзаців: приклеєний, пришивний та накидний.
Форзац потрібен не лише для скріплення блока із палітуркою, він ще є засобом оформлення книги. Тому форзац може виготовлятися з чистого паперу (білого чи кольорового), на ньому може бути віддрукований той чи інший мaлюнок.
2.2 Внутрішня будова книги.
При виготовленні книги, важливу роль у розміщенні тексту та ілюстрацій відіграє елемент без якого жодна книжка не може існувати – це верстка.
Верстка має багато визначень, по-перше, верстка – виробничий процес монтажу всіх елементів сторінки видання в смугу. По-друге, версткою називають також тип комплектування ілюстрацій на смузі. Таких типів виділяють декілька:
а) відкрита верстка, при якій ілюстрація розміщується зверху або знизу смуги або в одному з її кутів;
б) закрита верстка: текст прикриває ілюстрацію зверху і знизу;
в) смугова верстка: ілюстрація повністю займає смугу;
г) глуха верстка: ілюстрація з усіх сторін прикрита текстом;
д) верстка з виходом ілюстрацій за поля так, що поля немає зовсім;
е) верстка з ілюстраціями на полях;
є) комбінована верстка: поєднуються різні типи верстки.
У середині книги, окрім сторінок з текстом є: авантитул, титул, контртитул, а в деяких випадках шмуцтитул та фронтиспис. Окрема смуга книги також ділиться на ряд елементів.
Окрім її основи – текстових рядків та ілюстрації – на смузі можуть бути колонцифри, колон лінійки, колонтитули, сигнатура та норма.
Крім цих елементів, книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок).
Кожна старанно оформлена книга має в собі апарат видання. Це своєрідні тексти, що доповнюють видання, для допомоги читачеві у користуванні ним (довідково – допоміжний апарат видання) і краще зрозуміти його зміст (науково – довідковий апарат видання).
До довідково – допоміжного апарату відносяться: зміст, покажчик, колонтитули, анотація, реферат.
До науково – довідкового апарату входять: вступна стаття ( розповідає про життя та творчість автора або характеризує твір та допомагає читачеві розібратися у деяких незрозумілих йому фактах), передмова автора, редактора чи видавництва ( розповідає про джерела чи інші особливості створення цього твору), післямова (коментарі чи примітки), бібліографічні посилання (опис творів друку, джерела цитат), книжкові бібліографічні списки та покажчики (допомагають читачеві звернутися до літератури, що розширить та поглибить знання в предметі, якому присвячене видання).
3. Оформлення книги у відповідності з її призначенням.
Сучасна видавничо-поліграфічна форма розвивається у відповідності з цільовим та читацьким призначенням книги, особливостями її змісту. Аналізуючи книгу як поліграфічне видання потрібно враховувати усі деталі для її створення. Інформація закладена в книзі, її читацьке призначення є основними факторами, що впливають на зовнішній вигляд і внутрішнє оформлення книги. Адже вигляд книги справляє на читача певне враження. З першого погляду книга може привернути до себе увагу або навпаки зовсім не зацікавити читача. Тому розглядаючи декілька видів книжкових видань, необхідно враховувати їх призначення проаналізувавши вплив цього призначення на оформлення.
Звернемо увагу, на такі типи видання, як види видань за цільовим призначенням.
3.1 Офіційне видання:
Видання матеріалів інформаційного, нормативного чи директивного характеру, що публікується від імені державних органів, відомств, установ чи громадських організацій.
3.2 Наукове видання:
Видання результатів теоретичних і (чи) експериментальних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам’яток культури, історичних документів та літературних текстів.
3.3 Науково-популярне видання:
Видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних досліджень в галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям.
3.4 Науково-виробниче видання:
Видання відомостей результатів теоретичних та (чи) експериментальних досліджень, а також конкретних рекомендацій щодо їх впровадження у практику.
3.5 Виробничо-практичне видання:
Видання відомостей з технології, техніки й організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, призначене фахівцям певного профілю та відповідної кваліфікації.
3.6 Нормативне виробничо-практичне видання:
Видання норм, правил і вимог з конкретних сфер виробничо-практичної діяльності.
3.7 Виробничо-практичне видання для аматорів:
Видання відомостей з технології, техніки та організації виробництва, окремих його галузей, а також інших сфер суспільної практики, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям.
3.8 Навчальне видання:
Видання систематизованих відомостей наукового або прикладного характеру, викладених у зручній для вивчення і викладання формі.
3.9 Громадсько-політичне видання:
Видання твору громадсько-політичної тематики.
3.10 Довідкове видання:
Видання коротких відомостей наукового чи прикладного характеру, розміщених у порядку, зручному для їх швидкого пошуку, не призначене для суцільного читання.
3.11 Видання для організації дозвілля:
Видання популярно викладених загальнодоступних відомостей щодо організації побуту, дозвілля, різноманітних форм самодіяльної творчості, різних видів захоплень.
3.12 Рекламне видання :
Видання відомостей щодо виробів, послуг, заходів, культурно–історичних об’єктів, творчих колективів тощо, у формі, яка привертає увагу, сприяє реалізації товарів і послуг, запрошує до ознайомлення чи відвідування.
3.13 Літературно-художнє видання:
Видання твору художньої літератури. Нашим індивідуальним завданням є видання наукової праці з фізики, тож звернемо увагу саме на наукові видання, їх функції й особливості.
Наукова публікація: поняття, функції, основні види.
Наукова публікація (в перекладі з латинського -publicato - оголошую всенародно, оприлюднюю) - це доведення інформації до громадськості за допомогою преси, радіомовлення, телебачення; розміщення в різних виданнях (газетах, книгах, підручниках). Або ж це—журнал або інше періодичне видання, включене до затверджених ВАК України переліків видань, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук і на які можна посилатися у наукових статтях та дисертаціях.
Результати науково-дослідної роботи оформляють не лише у вигляді курсової або дипломної роботи. Вони узагальнюються також у кандидатських і докторських дисертаціях, авторефератах дисертацій, тезах доповідей, статтях, монографіях, методичних і практичних матеріалах, підручниках, навчальних посібниках тощо.Для майбутнього фахівця, науковця дуже важливим є володіння методологією підготовки наукової публікації. Написання реферату, наукової статті, тез доповідей на конференції повинно відповідати вимогам жанру публікації і відповідно сприйматись читачами і слухачами. Це висуває певні вимоги до логіки побудови їх, форми, стилю і мови.
Моїм індивідуальним завданням є наукова праця(видання) з фізики, тож спочатку розглянемо методику підготовки окремих видів публікацій чи виступів, враховуючи при цьому особливості кожного виду, залежність від рівня завершеності дослідження, а також з врахуванням кола читачів чи слухачів, на яких вони розраховані, а згодом повернемось і до «фізики».
Як й інші види видання наукове має теж свої головні функції і відповідає за їх реалізацію. До них входить:
оприлюднення результатів наукової роботи;
сприяння встановленню пріоритету автора при аналогічних за змістом наукових статтях;
свідчення про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми;
підтвердження достовірності основних результатів і висновків наукової роботи, її новизни та наукового рівня
підтвердження факту апробації та впровадження результатів і висновків дисертації;
відображення основного змісту, наукового рівня та новизни дослідження;
забезпечення первинною науковою інформацією суспільства, повідомлення про появу нового наукового знання, передача його у загальне користування.
Особливе значення мають наукові публікації, що вийшли друком у формі видань. Державний стандарт України. 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» визначає видання як документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений шляхом друкування, тиснення або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо видавничого оформлення і поліграфічного виконання.
Також науковим вважається видання результатів теоретичних або емпіричних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації памґяток культури, історичних документів, літературних текстів. Воно призначене для фахівців відповідної галузі та наукової роботи. Наукові видання можуть бути двох груп:
науково-дослідні;
джерелознавчі.
До науково-дослідних належать (схема 1):
монографія (наукова праця, присвячена дослідженню однієї теми);
науковий реферат (автореферат) - коротке викладення автором змісту наукового дослідження, дисертаційної роботи перед поданням її до захисту;
інформативний реферат - коротке письмове викладення однієї наукової праці, що стисло висвітлює її зміст. Він акцентує увагу на нових повідомленнях;
тези доповідей, а також матеріали наукової конференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень);
збірники наукових праць (збірники матеріалів досліджень наукових статей, виконаних у наукових установах, навчальних закладах).
Схема 1. Перелік наукових публікацій.
До другої групи наукових видань належать: джерелознавчі видання або наукові документальні видання, які містять памґятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступи, статті, допоміжні покажчики тощо.
Серед наукових неперіодичних видань можна виділити:
книги (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок);
брошури (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок).
Що стосується нашого видання, то це науково-дослідницьке видання, точніше збірники наукових праць (збірники матеріалів досліджень наукових статей з фізики (точніше—ядерної фізики)), виконаних у наукових установах, навчальних закладах), якщо врахувати, що це неперіодичне видання, можемо виділити, що це книга, обсягом 310 сторінок.
Статус наукового видання потребує суворого дотримання вимог видавничого оформлення видання.
Зупинимось на головних:
Вихідні відомості - сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, бібліографічної обробки, статистичного обліку й інформування читача. Це: відомості про авторів; заголовок видання (назва); надзаголовні дані; підзаголовні дані; нумерація; шифр зберігання видання; індекс УДК; індекс ББК; авторський знак; макет анотованої каталожної картки; знак охорони авторського права; міжнародний стандартний номер ISBN.
Вихідні дані включають: місце випуску видання, назву видавництва, рік випуску.
Випускні дані передбачають: дату подання оригіналу на видання; дату підписання видання до друку; формат паперу і частку аркуша; вид і номер паперу; гарнітуру шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкованих аркушах, що приведені до формату паперового аркуша 60x90 см; обсяг видання в обліково-видавничих аркушах; номер замовлення поліграфічного підприємства; назву і поштову адресу видавництв і поліграфічного підприємства. Випускні дані розміщують на останній сторінці видання або на звороті титульного аркуша. Всі ці ознаки ми детальніше опрацюємо у подальших розділах нашої роботи.
Певні труднощі у авторів виникають при визначенні обсягу праць, що зумовлено недостатнім знанням основних одиниць обчислення наукової інформації, поширюваних засобами друку.
До них належать:
Авторський аркуш;
Друкований аркуш;
Обліково-видавничий аркуш.
Найбільш вживаним в практиці є авторський аркуш - це одиниця обсягу друкованого твору, що дорівнює 40.000 друкованих знаків (літери, цифри, розділові знаки, кожен пробіл між словами тощо), один авторський аркуш дорівнює 24 сторінкам машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А4.
Обсяг оригіналу в авторських аркушах можна приблизно визначити, розділивши загальну кількість сторінок машинописного тексту на 24.
У авторських аркушах визначається обсяг рукопису у видавничому договорі.
Обліково-видавничий аркуш - це одиниця обліку друкованого твору, що дорівнює, як авторський аркуш, 40 000 друкованих знаків прозового тексту, 700 рядкам віршованого тексту або 3000 см2 рекламного ілюстрованого тексту.
В обліково-видавничих аркушах враховуються ті частини видання, які не є результатом авторської праці (видавнича анотація, зміст, вихідні відомості на обкладинці, справі, випускні дані, порядкові номери сторінок, редакційна передмова, рисунок та ін.).
Кожний науковець систематично веде облік власних публікацій у картотеці списку або компґютерному банку даних за схемою: назва праці; характер роботи; вихідні дані; обсяг в авторських аркушах; термін та назва видання. Потрібно мати оригінали або копії власних публікацій.
Надалі детальніше зупинемось на вимогах згідно нашогозавдання, тобто вимоги до наукових фахових видань.
Вимоги до наукових фахових видань:
Періодичні наукові