Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи підприємства. Ефективність використання та значення нематеріальних активів у видавничій справі.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Чернівецькій Індустріальний коледж
Інститут:
О
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіко математичні методи та моделі
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи підприємства. Ефективність використання та значення нематеріальних активів у видавничій справі.
План
Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективного використання нематеріальних ресурсів.
1.1.Економічна сутність нематеріальних ресурсів, їх визначення та використання на сучасному етапі. Оцінка нематеріальних активів.
1.2. Зміцнення економіки підприємства за рахунок зростання ролі нематеріальних ресурсів.
Розділ 2. Економічна ефективність використання нематеріальних ресурсів в поліграфії або видавничій галузі.
2.1. Облік та оцінка нематеріальних ресурсів підприємства ПП “О.Гриньків”.
2.2. Амортизація нематеріальних активів підприємства ПП “О.Гриньків”.
2.3. Аналіз ефективності використання нематеріальних активів.
ВСТУП
Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.
За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів (природну чи організовану). В обох цих випадках недостатність ресурсів (унаслідок унікальності чи наявності в обмеженій кількості) сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги.
Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.
Мета цієї роботи полягає у вивчені та систематизації основних методичних принципів і організаційних основ вдосконалення обліку нематеріальних активів підприємства в умовах діючого законодавства.
Для досягнення визначеної мети в роботі поставлена задача вивчити теоретичні та методологічні основи побудови обліку нематеріальних активів підприємства.
Предметом дослідження є методика й організація обліку нематеріальних активів підприємства. У якості об’єкта дослідження обрано приватне підприємство ПП "О.Гриньків".
1.1.Економічна сутність нематеріальних ресурсів, їх визначення та використання на сучасному етапі. Оцінка нематеріальних активів.
Нематеріальні ресурси підприємства — це складова частина потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну користь протягом тривалого періоду і має ту особливість, що в них відсутня матеріальна основа здобування доходів та невизначені майбутні розміри усіх заходів. За походженням нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим унікальним знанням або через рідкісність ресурсів. Поняття нематеріальних ресурсів фактично уточнюється з поняттями об'єктів інтелектуальної власності, які можуть включати: 1.Об'єкти промислової власності. До них належать: винаходи, об'єктами яких можуть бути продукти або способи їх одержання; корисні моделі, об'єктами яких є конструктивне вирішення пристрою або його складових частин; промислові зразки — нове художньо-конструктивне вирішення виробів; товарні знаки та знаки обслуговування — оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних виробників відрізняються від однорідних товарів і послуг інших виробників; фірмові найменування — це стале позначення підприємства або особи, від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність. 2.Об'єкти, що охороняються авторським та суміжними правами — це твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх обсягу, жанру, призначення, мети створення, які можуть існувати в письмовій, усній, образотворчій і об'ємно-просторовій формах.
До складу нематеріальних активів включаються: права, що з'являються внаслідок володіння підприємством патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, свідоцтвами на знаки на товари і послуги, фірмове найменування; права, що виникають внаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права та суміжних прав; права на використання на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності; права на користування земельними ділянками і природними ресурсами; монопольні права на використання рідкісних ресурсів; права, що з'являються внаслідок укладання з іншими суб'єктами ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.
Оцінка вартості нематеріальних активів є об`єктивно необхідною для розв`язання низки економічних питань,що постають перед підприємством (організацією) у повсякденній практиці господарювання.
Оцінка вартості нематеріальних активів здійснюється у певній послідовності та включає кілька етапів:
1.обстеження нематеріальних активів,
2.правова експертиза,
3.визначення типу вартості та вибір методу оцінки,
4.формування інформаційної бази,
5.розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраним методом,
6.підготовка звіту про оцінку.
Згідна з міжнародними стандартами застосовують витратний,прибутковий та ринковий підходи до встановлення конкретних методів оцінки вартості.
Витратний підхід ґрунтується на розрахунку витрат на відтворення нематеріальних ресурсів. Він застосовується під час оцінювання їхньої вартості у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прогнозований прибуток не є стабільним. При оцінюванні враховують: витрати на оплату праці працівників; маркетингові і рекламні витрати; витрати на страхування ризиків, пов’язаних з об’єктами інтелектуальної власності; витрати на вирішення правових конфліктів; матеріальні витрати на формування об’єкта інтелектуальної власності; вартість науково-методичного забезпечення чи індивідуалізації власної продукції-логотипа, ліцензій, сертифікатів тощо.
Прибутковий підхід застосовується здебільшого при оцінювання патентів і ліцензій, торгової марки, майнових прав. Він ґрунтується на розрахунку економічної вигоди, пов’язаної з отриманням прибутку від використання нематеріальних активів у майбутньому, тобто його цінність на поточний момент визначається величиною очікуваного прибутку.
Ринковий підхід застосовується в умовах розвинутого ринку нематеріальних активів. Цей підхід передбачає визначення вартості активів з урахуванням попиту і пропозиції, яка існує на ринку. Підприємства купують і продають аналогічні активи, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення щодо їх вартості.
1.2. Зміцнення економіки підприємства за рахунок зростання ролі нематеріальних ресурсів.
Сьогодні розвиток світової економічної системи характеризується постійним зростанням значущості нематеріальних ресурсів у структурі активів.Основну долю в структурі нематеріальних активів займають інтелектуальні продукти (патенти, авторські права, програми для ЕОМ і ін.)
Основними напрямами підвищення віддачі є:
1. своєчасне продовження ліцензій на користування інтелектуальною власністю, що дозволить уникнути додаткових витрат на їх термінове оформлення або сплату штрафних санкцій;
2. обмежити доступ співробітників підприємства до незахищених авторськими правами нематеріальних активів, щоб уникнути їх витоку (деякі ноу-хау в області місцевих програмного забезпечення, найбільше «вигідні» клієнти т т. п.);
3. визначити необхідність продовження деяких видів ліцензій з точки зору подальшої роботи суспільства, а також шляхом проведення досліджень визначити можливість розвитку роботи по нових напрямах.
Вказані заходи дозволять збільшити додатковий прибуток на гривню вкладеного капіталу, підвищити прибуток на гривню амортизації нематеріальних активів і оборотність нематеріальних активів.
Головне завдання компаній у постіндустріальному суспільстві - прорив на світові ринки з високотехнологічними продуктами та індивідуальними послугами. Оскільки ринки насичені, а конкуренція зростає, життєвий цикл товарів скорочується, іноді дрібносерійне виробництво витісняє масове, щоб подолати бар'єри на шляху до ринку, компаніям необхідно перенести акцент з технологій на людський капітал. Додана вартість з'являється за рахунок інновацій, інтелектуальної складової бізнесу та успішного бренда.
Успішний бренд - це ідентифіцируемий продукт, послуга, особа або місце, посилені таким чином, що покупець або користувач відчуває особливі, унікальні додані вартості, які щонайкраще відповідають їхнім потребам. При цьому передумовою успіху бренда є його здатність зберегти ці додані вартості перед особою конкуренції.
У сучасній економіці бренд виступає інтегруючим компонентом у процесі оцінки активів компанії, замикаючи на собі такі ключові фактори конкурентоспроможності, як нові ідеї, людські ресурси, інновації і, отже, стабільний розвиток компанії.
Інакше кажучи, бренд необхідно розглядати не просто як елемент ринкової стратегії підприємства. Сьогодні він виконує роль самостійного інтегруючого компонента у відношенні до системи бізнес-стратегії компанії. Завдяки використанню сильного бренда компанія не тільки здобуває визнання серед споживачів і конкурента, а й дістає інноваційні ідеї шляхом залучення найкваліфікованіших фахівців.
На ринках з монополістичним типом конкуренції саме наявність сильного бренда є запорукою збереження сильної позиції. Водночас тільки значні фінансові ресурси допомагають створити авторитетний бренд, який дозволить збільшити фінансові надходження та пролонгувати життєвий цикл товару на ринку.
Бренд компанії розглядається топ-менеджерами як найбільш цінний актив, що дає їй можливість одержати прибуток. З метою максимізувати віддачу капіталу, вкладеного в створення бренда, деякі фірми наголошують на розширенні бренда.
Розділ 2. Економічна ефективність використання нематеріальних ресурсів в поліграфії або видавничій галузі.
Особливе місце в структурі національної економіки займає видавничо-поліграфічна галузь, продукція якої використовується в усіх галузях та сферах життєдіяльності, і, в першу чергу, – для задоволення освітніх, наукових, культурних та інформаційних потреб суспільства. Необхідною передумовою стійкого розвитку видавничо-поліграфічних підприємств є їх забезпечення відповідними ресурсами: природними, трудовими, матеріальними, нематеріальними, фінансовими, інформаційними.
Найгострішими проблемами сучасної практики в Україні є: обмежені можливості ресурсного забезпечення, неефективне використання матеріальних ресурсів, необхідність побудови адаптивної системи управління на основі новітніх інформаційних технологій. Саме тому і в теоретичному, і в практичному аспектах актуалізується питання пошуку нових підходів до вирішення проблем ресурсного забезпечення видавничо-поліграфічної галузі та підвищення ефективності використання обмежених ресурсів.
Забезпеченість ресурсами видавничо-поліграфічної галузі Чернівецької області
Природні ресурси
▲▲▲
Матеріальні ресурси
Хімічна промисловість
Целюлозно-паперове виробництво
Поліграфічне машинобудування
▲▲
▲▲
▲
Нематеріальні ресурси
▲
Фінансові ресурси
▲▲
Інформаційні ресурси
▲▲
Трудові ресурси
▲▲
▲▲▲ – забезпечує; ▲▲ – частково забезпечує; ▲– не забезпечує
Доведено, що в зв’язку зі специфікою виробництва, підприємства видавничо-поліграфічної галузі потребують безперервної діяльності по забезпеченню матеріальними ресурсами.
2.1. Облік та оцінка нематеріальних ресурсів підприємства ПП “О.Гриньків”.
Необхідність в оцінці інтелектуальної власності та нематеріальних активів виникає за таких умов:
- у разі купівлі-продажу ліцензій;
- при укладанні договорів на передачу ноу-хау;
- під час передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності до статутного фонду підприємств;
- при укладанні договорів про спільну діяльність;
- якщо необхідно визначити збитки внаслідок несанкціонованого використання інтелектуальної власності при недобросовісній конкуренції;
- коли встановлюється обґрунтована ринкова вартість підприємства з метою купівлі-продажу майна;
- при отриманні кредитів під заставу;
- під час визначення бази дпя оподаткування;
- при страхуванні майна;
- при визначенні вартості паїв учасників під час реорганізації чи ліквідації підприємства.
Оскільки нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва та мають різний ступінь впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності підприємства, дпя їх оцінки неможливо використати традиційні підходи, застосовувані щодо рухомого та нерухомого майна.
Основними факторами, які визначають вартість об'єкта інтелектуальної власності, є:
1) правові (строк дії охоронного документа, його надійність, обсяг орав, що передаються);
2) витратні (витрати на створення об'єкта правової охорони, на реєстрацію прав та підтримку чинності охоронних документів, на маркетинг та рекламу, на страхування ризиків, пов'язаних з об'єктами інтелектуальної власності, на розв'язання правових конфліктів, податок на операції, пов'язані з використанням об'єктів інтелектуальної власності, та інфляційний фактор);
3) прибуткові (очікувані піцензійні платежі та очікуваний економічний ефект від використання об'єктів інтелектуальної власності).
Придбаний підприємством нематеріальний актив відображається в його балансі, якщо існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки (застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, систем, приладів, процесів, продуктів або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання), слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:
намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану придатності для реалізації або використання;
можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:
витрати на дослідження;
витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;
витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;
витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торговельних марок (товарних знаків). Бухгалтерський облік наявності та руху нематеріальних активів ведеться на інвентарному балансовому рахунку 12 "Нематеріальні активи". Для відображення гудвілу в обліку використовується рахунок 19 "Гудвіл при придбанні".
Синтетичний облік нематеріальних активів ведеться на рахунку 12, який призначений для узагальнення інформації про їх наявність і рух. Він має такі субрахунки:
121 — Права користування природними ресурсами;
122 — Права користування майном;
123 — Права на знаки для товарів і послуг;
124 — Права на об'єкти промислової власності;
125 — Авторські і суміжні з ними права;
126 — Гудвіл;
127 — Інші нематеріальні активи .
2.2. Амортизація нематеріальних активів підприємства ПП “О.Гриньків”.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.
При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:
строки корисного використання подібних активів;
передбачуваний моральний знос;
правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання.
Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
Під час розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:
коли існує безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання об'єкта.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.
Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.
У бухгалтерському обліку з 01.01.2000 р. амортизації підлягають усі нематеріальні активи, що перебувають на балансі підприємства. А у податковому обліку витрати, пов'язані з науково-технічним, навчально-методичним забезпеченням господарської діяльності, витрати на проведення дослідних робіт, на виготовлення моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю підприємства, виплати роялті і витрати на придбання нематеріальних активів (які не підлягають амортизації), згідно з пп.5.4.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.05.2002 р. №349-ІV, не амортизуються, але включаються до складу валових витрат. Не підлягає амортизації у податковому обліку вартість безкоштовно (безоплатно) отриманих нематеріальних активів (п.8.1 ст.8 цього ж Закону), а також гудвіл (п.1.7 ст.1 цього ж Закону), які до валових витрат підприємства не включаються.
ПРИКЛАД. Підприємство безоплатно отримує нематеріальні активи у вигляді програмного забезпечення від доброчинного фонду для розвитку і підтримки бізнесу в сумі 9200 грн. Оскільки спеціалісти підприємства не мають змоги власноруч встановити програмне забезпечення, залучають спеціалістів сторонньої організації з повною оплатою наданих послуг з встановлення програмного забезпечення в сумі 900 грн. враховуючи податок на додану вартість Термін корисного використання отриманого програмного забезпечення складає 1.5 роки. Необхідно обчислити розмір зносу за місяць і визначити напрямок віднесення зносу.
РІШЕННЯ. В нашому випадку умови отримання майбутніх економічних вигод визначити неможливо, відтак будемо застосовувати прямолінійний метод нарахування амортизації, згідно з яким розмір щомісячних амортизаційних відрахувань розраховуватиметься як первісна вартість нематеріального об'єкта (без урахування податку на додану вартість), віднесена до кіпькості місяців його корисної експлуатації, тобто АВ = (ЦНА + Bвст - ПДВ) / ТСЛ = (9200 грн + 900 грн - 150 грн) /18 місяців = 552,78 грн. Нараховану суму зносу буде віднесено на адміністративні витрати.
2.3. Аналіз ефективності використання нематеріальних активів.
Згідно з чинним законодавством ведення бухгалтерського обліку вкладення капіталу в нематеріальні активи - новий об'єкт аналізу й обліку. Питома вага їх у майні підприємства в даний час на вітчизняних підприємствах дуже низька, і нема можливості провести порівняння з аналогічними документами підприємств у країнах з розвинутою економікою. Тому практичний досвід організації обліково-аналітичного забезпечення управління нематеріальними активами ще недостатній і не дає змоги провести глибокі узагальнення і дати корисні рекомендації.
Через відсутність цифрової інформації по окремих групах нематеріальних активів на Тернопільському фарфоровому заводі, як і на інших підприємствах, а також через відсутність інформації за аналогічний період нема можливості провести аналіз у динаміці.
Враховуючи ці обставини, використовую умовний цифровий приклад, поданий у табл. 1.
. Основними завданнями аналізу використання нематеріальних активів є:
- аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів;
- аналіз структури і стану нематеріальних активів за видами, термінами використання і правової захищеності;
- аналіз дохідності (рентабельності) і фондовіддачі нематеріальних активів;
- аналіз ліквідності нематеріальних активів і рівня ризику вкладення капіталу в нематеріальні активи.
Для аналізу нематеріальних активів розробляють систему економічних показників, що характеризують статику (стан) і динаміку (рух) об'єкта, який вивчають. Особливе значення для аналізу мають показники ефективності використання нематеріальних об'єктів, що відображають рівень їх впливу на фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства.
На основі даних бухгалтерського балансу і приміток до нього можна провести аналіз динаміки змін в обсязі нематеріальних активів усього і за видами за звітний період порівняно з даними базового періоду (табл. 1).
Таблиця 1
Аналіз обсягу і динаміки нематеріальних активів
Як видно з даних таблиці 1, підприємство активно використовує у своїй роботі права на об'єкти промислової власності, результати інтелектуальної діяльності.
Нематеріальні активи неоднорідні за своїм складом, характером використання чи експлуатації у процесі виробництва за рівнем впливу на фінансовий стан і результати господарської діяльності. Тому необхідний диференційований підхід до їх оцінювання. З цією метою проводять класифікацію і групування нематеріальних активів за різними причинами. Таким чином, з'являється можливість аналізу структури нематеріальних активів.
Найважливішим для аналізу нематеріальних активів є аналітичне обстеження за видами, джерелами придбання, термінами корисного використання та за рівнем правової захищеності, престижності, ліквідності ризику вкладень капіталу в нематеріальні об'єкти.
Для аналізу зміни структури нематеріальних активів за видами складають табл. 2.
Таблиця 2
Аналіз структури нематеріальних активів
З даних табл. 2 видно, що в структурі нематеріальних активів найбільшу питому вагу мають права на об'єкти промислової власності (більше 70%).
Зростання рівня цього виду активів у звітному періоді можна оцінити позитивно, тому що ці вкладення спрямовані на вдосконалення якісних параметрів виробництва і продукції. Далі необхідно проаналізувати структуру вкладень в об'єкти промислової власності, виділити у їх складі найефективніші види.
Для аналізу структури нематеріальних активів за термінами корисного використання складаю таблицю (табл. 3).
Таблиця 3
Структура нематеріальних активів за термінами корисного використання
3 табл. 3 видно, що середній термін корисного використання результатів інтелектуальної власності становить 5-7 років.
Більше 10-річного терміну корисного використання мають нематеріальні активи: права на користування землею, природними та іншими ресурсами. У структурі нематеріальних активів їх питома вага становить 12,6%, що в умовах України є прийнятою величиною.
При аналізі структури вибуття нематеріальних активів об'єкти групують за наступними напрямками.
Вибуло в звітному періоді нематеріальних активів - всього (тис. грн.), у тому числі через такі причини:
а) списання після закінчення терміну служби;
б) списання раніше встановленого терміну служби;
в) продаж виняткових прав;
г) безкоштовна передача нематеріальних об'єктів.
Престижність чи значимість нематеріальних об'єктів можна оцінити лише експертним шляхом. Існує багато чинників, що стримують реалізацію виняткових особливостей або властивостей, характерних для цих об'єктів. До таких чинників належать: несвоєчасність винаходу, дорожнеча, обмеження кола споживачів, недостатня правова захищеність. Тому експерти використовують як основний критерій престижності нематеріальних об'єктів спектр можливого корисного використання їх властивостей на трьох рівнях: міжнародному, загальнонаціональному, галузевому або регіональному.
Вкладення капіталу в нематеріальні активи за рівнем ліквідності і ризику можна оцінити за трьома категоріями: високоліквідні, обмежено ліквідні, низьколіквідні. Ця класифікація є відносною. Переважно вкладення капіталу в нематеріальні активи при оцінюванні ліквідності майна підприємства прийнято відносити до низьколіквідних, тобто їх реалізованість є нижчою за реалізованість основних і обігових активів. Тому при необгрунтованому збільшенні питомої ваги нематеріальних активів у майні підприємства структура балансу погіршується, знижуються показники поточної ліквідності, зменшується фондовіддача позаобігових активів і сповільнюється обіг всього капіталу.
Зростання нематеріальних активів, як правило, призводить до зменшення величини власного оборотного капіталу. В результаті погіршуються показники забезпеченості підприємства обіговими коштами. Фінансові недостачі покривають за рахунок позичених і додатково залучених джерел, що створює фінансову напругу і спричиняє труднощі у фінансуванні поточної операційної діяльності підприємства.
Нематеріальні активи отримують з метою одержання економічного ефекту від їх використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг. У більшості випадків нематеріальні активи - вкладення в об'єкти промислового призначення: купівля ліцензії на використання технології виготовлення продукції; витрати на надання технічної допомоги й інженерних послуг з проектування і розташування виробничих потужностей, організації управління технологічними процесами, збуту й обслуговування ліцензованих виробів. Тому ефективність цих вкладень потрібно розглядати з позиції підвищення прибутковості виробництва.
Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів пов'язаний з великими труднощами і потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії і ноу-хау. Однак обсяг продаж залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже важко.
ВИСНОВОК
У даній роботі наведене теоретичне узагальнення вітчизняної методології обліку нематеріальних активів, які на сьогодні залишаються достатньо новим і маловивченим аспектом облікової практики.
Головні висновки з даної роботи полягають у наступному:
Важливим є розуміння, що нематеріальні активи як економічна і облікова категорія характеризується такими основними взаємообумовленими і взаємопов’язаними компонентами, як:
відсутність матеріально-речовинної (фізичної) структури;
корисність в реалізації цілей по виробництву продукції (наданню послуг, виконанню робіт) і в управлінні самою фірмою (підприємством);
перспективність отримання прибутку не тільки в даний момент часу, але і в майбутніх періодах господарської діяльності.
Розходження в оцінці нематеріальних активів між П (С) БО і міжнародною практикою полягає щодо включення витрат на сплату процентів в первинну вартість нематеріальних активів. Зокрема, за міжнародною практикою бухгалтерського обліку в собівартість нематеріальних активів повинні включатися будь-які витрати на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. Серед вітчизняних науковців досі ведуться дискусії з приводу доцільності такого включення.
Невизначеність отримання економічної вигоди за рахунок використання нематеріальних активів і особливість їх моральної амортизації диктує необхідність перегляду вітчизняної методології нарахування амортизації для забезпечення об’єктивності інформації бухгалтерського обліку та фінансової звітності і правильності прийняття рішень щодо використання нематеріальних активів. Напрямками такого перегляду можуть бути:
розширення переліку методів амортизації, які можуть використовуватись підприємствами, зокрема шляхом включення у П (С) БО загальновживаних у світовій обліковій практиці методів;
надання свободи підприємствам у визначенні термінів корисного використання нематеріальних активів.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.
2. П (С) БО 8 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242.
3. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра екон. Наук, проф. Ткаченка В.А. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.
4. Пушкар М.С. Фінансовий облік. Підручник. - вид.2-ге, змін. й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.
5. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. пос. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.
6. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.
7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.
8. Клименко А. Нематеріальні активи: від придбання до ліквідації. - Х.: Фактор, 2005.
9. Саженец С. Организация аналитического учёта нематериальных активов на предприятиях. // Бухгалтерський облік та аудит. - 2002. - № 7. - стор.23-27.
10. Нашкерська Г. Оцінка нематеріальних активів. // Бухгалтерський облік та аудит. - 2006. - № 11. - стор.23-30.
11. Голов С. Облік нематеріальних активів за МСБО // Бухгалтерський облік і аудит - 1999. - №7-8 - с.42-50.
12. П (С) БО 28 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи". Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817.
13. Солодченко І. Нематеріальні активи // Школа бухгалтера - № 6 - 2005.
14. Грицька Н. Проблеми переоцінки основних фондів і нематеріальних активів. // Дебет-Кредит № 22 '2000
15. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання, 2005. - (Гриф МОН).
16. Економіка підприємства: теорія і практика: Навч. посіб. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Львів: Магнолія Плюс, 2006. - (Гриф МОН). - Вища освіта в Україні.
17. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М. Петровича. - 2-ге вид., виправл. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 580 с. - (Гриф МОН). - Вища освіта в Україні.
18. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред.Л.Г. Мельника. - Суми: Університетська книга, 2004.
19. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. / І.М. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В. Піча. - 2-ге вид., випр. і доп. - К., Львів: Каравела, Новий світ-2000, 2001.
20. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - 4-е вид. - К.: Каравела, 2007. - (Гриф МОН).
21. Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Курс лекцій. Навч. посіб. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. - (Гриф МОН).
22. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К.: Вікар, 2003. - (Гриф МОН). - Вища освіта ХХІ століття.
14.12.2014 17:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора