Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Інші
Предмет:
ОБД
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………….3
Поняття громадська думка. Сутність і ознаки громадської думки. Об'єкт і суб'єкт громадської думки…………………………………………………………..5
Формування громадської думки. …………………………………………....9
Засоби маніпулювання громадською думкою……………………………..13
Поняття «суб'єкт громадської думки», «виразник громадської думки», «думка громади»……………………………………………………………………18
Висновок…………………………………………………………………………….19
Список літератури………………………………………………………………….20
Вступ
Актуальність теми полягає в тому, що ми щодня стикаємося з цим поняттям в газетах, постійно чуємо про неї по радіо, в розмовах: громадська думка “висловлює гарячу підтримку”, вона “не погоджується”, “дає свою згоду”, “турбується ”, “вимагає”. До суспільної думки звертаються політичні лідери, на неї посилаються, від її імені говорять, нарешті, її наслідують. І все ж навряд чи знайдеться інше поняття, зміст якого був би настільки неясним і викликав би стільки суперечок. Громадська думка належить до числа явищ, які з великими труднощами піддаються всебічному аналізу і строгому визначеню. Тому існує безліч точок зору на проблему її визначення. Тільки у вітчизняній літературі можна зустріти майже два десятки визначень.
Суспільна думка залежить від того суспільства, в якому вона формується і розвивається, від принципів цього суспільства, від культурних цінностей і ступінь демократизації суспільного ладу.
Громадська думка належить до числа найпоширеніших соціально-психологічних масових явищ у великих соціальних групах. Вона може формуватися як стихійно, так і цілеспрямовано, а її деформація призводить до хибних стереотипів, оцінок і поведінки, виникнення негативних традицій, спотворення моральних цінностей тощо.
Громадська думка може піддаватися впливам і маніпуляції. Саме тому вона не завжди адекватно відтворює об’єктивну ситуацію у сфері соціального розвитку, політики, економіки. А тому велика відповідальність лягає на масово-пропагандистські, інформаційні джерела стосовно підвищення рівня компетентності громадської думки.
Вивчення громадської думки – дуже актуальна проблема так, як вона є своєрідним регулятором тих процесів, які відбуваються в суспільстві. Вивчення громадської думки соціологічними методами при об'єктивному аналізі дозволяє вловити найменші його відтінки, тенденції його зміни, уточнити кількісне співвідношення між різними його оцінками, дізнатися реальну розстановку політичних сил.
Аналіз громадської думки має не тільки велике практичне, але і теоретичне значення, сприяє розвитку наук про суспільство.
Об’єктом дослідження є громадська думка, її структура, вплив громадської думки на розвиток суспільства.
Предметом дослідження є формування, розвиток, дослідження громадської думки, її вплив на розвиток суспільства.
Загалом дослідження сутності громадської думки, особливостей її формування є важливим ключем до розуміння стану суспільства і процесів, що в ньому відбуваються. Мета цієї роботи – з’ясувати суть громадської думки як соціально-психологічного явища, виявити особливості її формування.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв’язання таких завдань:
1. Визначення поняття, сутності, природи громадської думки;
2. Розглянути та проаналізувати такі аспекти громадської думки, як
· дослідження громадської думки;
· боротьба за увагу, вплив на громадськість;
· структура громадської думки (суб’єкти, об’єкти);
· формування громадської думки.
1. Поняття громадська думка. Сутність і ознаки громадської думки. Об'єкт і суб'єкт громадської думки.
Громадська думка – це оціночні судження більшості членів великих спільнот людей, що виражають їх відношення до фактів, явищ, процесів дійсності.
Теоретичному осмисленню громадської думки та її ролі в державному житті приділено багато місця в знаменитому трактаті «Государ» італійського мислителя і державного діяча Н. Макіавеллі. У XVII - XVIII ст. словами «громадська думка» позначалося уявлення про політичну думку публіки і виборців, що виявляється поза парламентом на противагу їх голосному обговоренню політичних питань у парламенті. З кінця XVIII ст. цей термін став загальноприйнятим.
У Новий час громадська думка аналізувався в роботах англійських філософів Т. Гоббса, Ф. Бекона і Дж. Локка. У роботі «Досвід про людський розум» Локк виділив три групи законів, яким повинна підкорятися людина в своїй поведінці: божественним, людським та громадській думці. Він розглядав громадську думку як прояв моральності і вважав, що люди при оцінці своїх вчинків звертаються не тільки до релігійних заповідей, цивільним законам, але і до громадської думки. Положення Локка про громадську думку як мірою «морального» і «аморального» дозволило надалі соціологам дослідити роль громадської думки в моральному житті, а також обґрунтувати таку специфічну особливість думки як оцінність. Т. Гоббс вважав, що думка є відображенням певних соціальних потреб. Вчинки і діяльність людей обумовлені їх думками, і якщо ефективно управляти думками, то це призведе до ефективного управління їх діяльністю, що дозволить домогтися мирного вирішення соціальних проблем. Гегель, розділивши суспільство на «громадянське суспільство» і «державу», прагнув довести, що тільки держава здатна вирішувати проблеми, що зачіпають інтереси всього суспільства. Народ наділений суб'єктивною думкою, держава ж має своїм визначенням об'єктивні, а не суб'єктивні думки. Громадська думка – це неорганічний спосіб виявлення того, що народ хоче і що він думає. Те, що, дійсно, проявляє себе в державі, має діяти органічно, і це має місце в державному ладі, – писав Гегель.
Французький соціолог Г. Тард, вважав, що громадська думка творить публіку, кордони якої дуже розпливчасті, а основна риса публіки є рух думок, які вона породжує. Тард зазначав, що громадська думка являє собою певну сукупність роздумів і відповідей на питання сучасності. Тард писав, що думка – це миттєва і більш-менш логічна група суджень, які відповідаючи на актуальні питання, відтворюються в безлічі екземплярів у людей однієї і тієї ж країни, одного часу і одного суспільства. Висловлене індивідом судження поширюється на все суспільство і стає всезагальним. В.М. Хвостов пов'язує процес зародження громадської думки з інтересами класів і соціальних груп. Він надавав особливого значення ролі народу у створенні громадської думки. Так як вираз відносин у формі схвалення або засудження, побажання чи вимоги складає один з важливих ознак громадської думки, Хвостов визначає громадську думку як відношення, яке суспільство приймає до будь-якого питання або події, причому члени суспільства усвідомлюють свою солідарність у поглядах з даного питання.
Громадська думка відображає всі або майже всі сторони життя суспільства. Вона включає в свій зміст ті ж раціональні, вольові та емоційні моменти, що й специфічні форми суспільної свідомості. Так, якщо думка висловлюється з політичних чи моральних питань, то вона тим самим включає в себе і політичні, і моральні ідеї, тобто раціональні моменти.
Громадська думка широко охоплює також сферу почуттів, так як вона оцінює вчинки людей, схвалює, або засуджує їх. Почуття симпатії чи гніву, ненависті завжди присутні в громадській думці.
Ключовими поняттями феномену «громадська думка» є поняття об'єкта і суб'єкта. Об'єктами громадської думки виступають факти, події і процеси. Суб'єкт громадської думки – це домінуюча більшість того чи іншого суспільства. Суб'єктом громадської думки виступає не будь-яка група людей, а великі людські спільності.
Думки – це судження людей, які виражають їх відношення до фактів, явищ, процесів дійсності, їх оцінку. Особливість думок як оціночних суджень полягає в тому, що в них виражається суб'єктивне ставлення людей до об'єкта. Для з'ясування специфіки думки важливо розглядати її як необхідну ланку у взаємовідносинах суб'єкта і об'єкта діяльності, у відношенні людини, соціальної групи з навколишнім світом. У процесі такої взаємодії висловлюються оціночні судження, які виступають в якості регулятора відносин поведінки людей. Специфіка полягає в тому, що в судженні висловлюється ставлення до чого-небудь у формі схвалення або засудження, побажання або прямої вимоги. Виникає дане відношення у зв'язку з наявністю суперечливих суджень і висловлюється громадськістю [2, С.286-287].
Думка залежить не тільки від знань, а й від інтересів людей, їх світогляду. Вираз відносин у формах схвалення або засудження, побажання чи вимоги складає один з важливих ознак громадської думки. У суспільній думці завжди виражається певне ставлення людей до вирішення тих чи інших питань суспільного життя, до діяльності уряду, політичних партій, до окремих особистостей.
Іншою важливою ознакою громадської думки є те, що вона формується з питань, що зачіпають спільні інтереси людей, і виникає у зв'язку з розбіжністю їх поглядів. Важливою ознакою суспільної думки є не тільки те, що вона публічно висловлюється і захищається, але й те, як широко вона поширене.
Думки дуже рухливі. Особливість їх така, що зі зміною умов, що впливають на їх формування, вчорашньою думкою меншості сьогодні може стати думка більшості або одностайна думка, і навпаки. Мінливість, рухливість думок робить необхідним аналіз всієї їх сукупності.
У процесі соціологічного вивчення громадської думки фіксується перш за все спрямованість думки (позитивне чи негативне), а також їх інтенсивність (слабка або сильна). Виявляється ступінь інтересу до проблеми, її дискусійність. Ставиться завдання визначити не лише ставлення людей до якої-небудь проблеми, а й їхні судження про можливі, найефективніші шляхи вирішення цієї проблеми. Подібні дослідження є необхідним елементом прийняття управлінських рішень [3, С.149].
Отже, громадська думка – це єдині за змістом судження, присвячені фактам соціального життя, колективної діяльності та діяльності окремих особистостей.
2. Формування громадської думки.
Формування громадської думки — взаємодія індивідуальних, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що внутрішньо єдина і впливає на практичну діяльність людей і соціальних інститутів.
Суспільна думка може формуватися стихійно або свідомо, набуваючи при цьому функції оцінки щодо предмета, відносно якого виникла.
Стихійні судження пов'язані з усною інформацією різноманітного характеру та чутками. Громадська думка підтримує та відображає соціально-економічний устрій суспільства, пануючу ідеологію і ґрунтується на засадах масової інформації – це преса, телебачення, кіно, радіо, збори та інше.
Певна громадська думка стосовно економічних питань, проблем міжнародної політики, а також діяльності, та життя групи або окремої особистості складається у більшості людей. Громадська думка може охоплювати як дуже велику кількість населення: державу, континент, навіть увесь світ, так і невелике коло людей: колектив університету, школи, підприємства чи мешканців області, міста, села [1].
Еволюція і розвиток громадської думки починається з встановлення сімейного вогнища, освіти клану і племені.
Якщо раніше до утворення цих спілок діями людини керував виключно егоїзм, то з цього часу починається вперше регуляція дій людини з точки зору інтересів союзу. Керівництвом такого регулювання скрізь і всюди є так звана громадська думка, яка визначає добро і зло з точки зору інтересів суспільства, а не з точки зору одних особистих прагнень.
Пізніше був створений апарат суду, але суд не усунув сили і значення громадської думки, що грає величезну роль як у примітивних суспільствах, так і в розвинених соціальних організаціях. При цьому громадська думка є більш тонким інструментом в оцінці людської діяльності, моральних вчинків, помислів і моральних почуттів людини, які не можуть бути оцінені судом взагалі.
З громадською думкою зв'язуються і такі суспільні явища, як популярність, що є для багатьох збудником до дій, що мають суспільний характер і громадський інтерес.
До причин формування громадської думки слід віднести масові потреби, інтереси і ціннісні орієнтації людей.
З процесом становлення громадської думки пов'язані економічні, духовні та соціальні потреби. Потреби людей не тільки впливають на динаміку громадської думки, але виступають як її головний чинник, так як містять в собі глибокі спонукання до досягнення певних умов життя і розвитку.
У результаті складається громадська думка, в якому відбивається зміст і характер тієї потреби, яка викликала його до життя. Свідомі масові потреби людей виступають причиною зародження та формування громадської думки в силу того, що виступають у якості мотивів різних суспільно-психологічних процесів внутрішньо властивих самій природі цієї думки.
Виникаючи на основі потреб і зберігаючи з ними тісний зв'язок, інтереси виражають специфічне ставлення людей до тих об'єктів дійсності, які становлять для них велику значимість і емоційну привабливість. У порівнянні з потребами вони виступають більш сильним спонукальним мотивом для виникнення громадської думки. Ті події та явища дійсності, які викликають до себе інтерес не тільки окремих людей, а й породжують масовий інтерес, стають центром суспільної уваги, оцінок та емоцій.
Крім потреб та інтересів на зміст і спрямованість громадської думки великий вплив мають ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації являють собою з'єднання розумового і чуттєвого ставлення до предмета громадської думки. Формування громадської думки йде на двох рівнях: емоційному і раціональному. Найбільш дієвою і стійкою є та думка, яка захоплює як сферу почуттів людей, так і сферу розуму. У ній можуть бути виражені не тільки ненависть чи надія, а й раціонально обґрунтована позиція його суб'єкта.
Таким чином, громадська думка є виразником спільних інтересів людей. Її формування відбувається в процесі боротьби протилежних думок, оскільки не буває повного збігу інтересів людей, їх бажань та прагнень.
Сьогодні засоби масової інформації об'єднують людей навколо себе і творять їх свідомість за своєю подобою. Думка сформована подібним чином, виступає не думкою більшості, а думкою якоїсь нової маси. З настанням масового суспільства, телебачення і преса стають основним засобом формування громадської думки, яка створюється, або змінюється на вигоду соціального замовника. При цьому глядач не може ні заперечити, ні дізнатися, як багато людей поділяють його думку.
Громадська думка виявляється у дії свідомих і несвідомих чинників. Несвідома складова громадської думки включає в себе: прояви інтуїції, інстинктів, неусвідомлених вольових імпульсів, міфів, традицій, стереотипів, символів і т.д. Тому великий вплив на його формування надають різні феномени масової психології, в першу чергу різного роду чутки. Чутки відносяться до числа найбільш впливових і активно циркулюють явищ духовного життя людей і залишаються об'єктивно неминучим атрибутом міжособистісної комунікації. Слух - повідомлення, основу якого складають правдиві чи неправдиві відомості про реальні або вигадані факти, події, явища дійсності. Процесу формування громадської думки під впливом чуток притаманна суперечливість і стихійність. Громадська думка під впливом чуток може приймати форму не стільки звичайного оціночного судження, скільки прямої жорсткої вимоги. Громадська думка розрізняється залежно від того, під впливом якого типу чуток вона сформувалася. Так, громадська думка, що сформувалася під впливом стихійних чуток, виникає спонтанно при активізації таких факторів, як жалість, ненависть і т.д.
Громадська думка, що сформувалося під впливом застережливого слуху, спрямована на застереження людей про небажані явища чи події. На відміну від думки, що виникла під впливом провокаційного слуху, в неї практично відсутня агресивність.
Думка, що склалося під впливом правдоподібного слуху, містить деякі елементи достовірних фактів, щоправда, разом з домислами і припущеннями.
Виділяють «чутки-бажання» та агресивні чутки. Думка, що сформувалася під впливом «чуток-бажань», зміцнює в людях надію на що-небудь або посилює розчарування. Найбільш негативним за своїми наслідками є думка, що склалася під впливом агресивного слуху, так як характер функціонування цієї думки визначається ненавистю, підозрілістю, ворожістю.
Особливе місце в процесі формування громадської думки посідає віра. Пізнання душевних основ несвідомого відкриває можливості для впливу на зміст громадської думки, його спрямованість, тенденції зміни [2, с. 290 - 291].
Становлення громадської думки – це дуже складний процес. Він визначається не тільки впливом рушійних сил діяльності людей, таких, як потреби, інтереси, цінності, установки, стереотипи. На формування та динаміку розвитку громадської думки впливають економічні політичні, правові, моральні та інші умови.
3. Засоби маніпулювання громадською думкою.
В усі часи громадська думка мала велике значення і для окремих особистостей, і для суспільства в цілому. Саме тому спроби впливу на неї можна вважати закономірними. Взагалі розрізняють три стратегії психологічного впливу: імперативну, розвиваючу та маніпулятивну.
У процесі імперативного (директивного) впливу припускається, що особистість, якою намагаються керувати у зв'язку з якимись обставинами (невисокий соціальний статус об'єкту впливу, специфіка служби у військових підрозділах, екстремальні ситуації, пов'язані з ризиком для життя людей та дефіцитом часу), буде змушена сприйняти вплив.
Розвиваюча стратегія побудови впливу передбачає орієнтацію суб'єктів міжособистісної взаємодії на рівноправні і відкриті стосунки у процесі досягнення певної мети, на врахування мотивів та потреб усіх учасників взаємодії.
Маніпулятивна стратегія орієнтується на бездоганне знання та врахування психологічних станів об'єкту впливу, вміння непомітно і спритно змінити думку людини, домогтися від неї потрібних маніпуляторові дій.
У тлумачних словниках країн Європи слово «маніпуляція» пояснюється, як поводження з об'єктами з певними намірами та цілями.
Маніпуляція у її сучасному значенні – це програмування суджень та спрямувань мас, їх настрою і навіть психічних станів з метою забезпечити саме ту поведінку, яка необхідна тим, хто володіє засобами маніпуляції.
Важливою ознакою як імперативної, так і маніпулятивної стратегії впливу є ставлення до людей, свідомістю яких маніпулюють, не як до особистостей, суб'єктів спілкування, а як до об'єктів, свого роду речей.
Вміння маніпулювати, керувати людьми завжди було тісно пов'язано з поняттям влади. Згідно з твердженням Макіавеллі, влада тримається на силі та згоді, тому необхідно постійно здобувати та утримувати згоду підданих, тобто формувати потрібну громадську думку. Маніпулятивна стратегія впливу стала обов'язковою частиною технологій влади.
У сучасному словнику соціології маніпуляцію визначають як «вид використання влади, при якому той, хто володіє нею, впливає на поведінку інших, але не розкриває при цьому характер поведінки, котрий від них очікується». Маніпулятивної стратегії дотримуються не лише політики у своїй професійній діяльності, ця стратегія використовується також педагогами, лікарями, керівниками різних рівнів та іншими. У багатьох випадках використання маніпулятивної стратегії може виступати як оптимальний та необхідний спосіб вирішення проблеми. Але завжди поняття маніпуляції буде пов'язано з неповагою і недовірою до розуму особистості та її вміння самостійно приймати рішення.
У більшості випадків, а саме коли використовуються маніпулятивна та розвиваюча стратегії, психологічний вплив не є пасивним сприйняттям реципієнтом чужої думки, підкоренням волі іншого. Він передбачає боротьбу та самостійну оцінку важливості мотивів, свідомий вибір із цілого ряду можливостей. Якщо сприймати систему цінностей як основу поведінки особистості, тоді психологічний вплив необхідно спрямувати на зміни саме у цій системі цінностей.
Виділяють три способи досягнення цієї мети:
1. Ввести у поле значень реципієнта нові значення, тобто повідомити йому такі знання стосовно невідомих йому елементів дійсності, на основі яких він змінить свою поведінку чи як найменше своє ставлення до цієї дійсності. Найширше цей спосіб використовується в процесі навчання на рівні середніх шкіл та вищих учбових закладів. У масовій комунікації прикладом такого впливу може стати газетний репортаж або випуск новин, присвячений певній події. З метою формування у людини певної думки використовується повідомлення нової, досі не знайомої інформації.
2. Змінити структуру поля значень реципієнта, не вводячи у нього нові елементи, тобто повідомити реципієнту нову інформацію стосовно вже відомих йому речей, до того ж таку, яка була б об'єктивно значима для розуміння цих речей у їх взаємозв'язку, здатна змінити уявлення реципієнта про їх взаємозв'язки та, відповідно, його відношення до цих речей (фактів, подій, елементів дійсності). Наприклад, у статті, яка присвячена популярній особі або загальновідомій події, з'являється повідомлення, що на фоні усім знайомої інформації використовує і дещо нову, яка розкриває цю особу або подію з іншого боку, досі непоміченого.
3. Нарешті можливий і такий варіант: не додаючи ніякої об'єктивно нової інформації стосовно елементів поля значень, впливати одразу на смислове поле, тобто змінити спосіб входження елементів поля значень в діяльність реципієнта, змінити його відношення до оточуючої дійсності, не порушивши при цьому його абстрактне знання про неї. Ми не даємо реципієнту нової або додаткової інформації, але, спираючись на те, що йому відомо, намагаємося змінити мотиви його діяльності, його оцінку цієї інформації. У часи Великої Вітчизняної війни відомство Геббельса використовувало цей прийом, створюючи одну з пропагандистських листівок. На ній була зображена молода жінка з двома дітьми, які питали: «Мамо, чому татко загинув?». Таким чином німці намагалися відвернути французьких солдат від війни та примусити їх зробити вибір на користь сім'ї. Використовувалося протиріччя між двома мотивами: обов'язком захищати Батьківщину та обов'язком перед родиною.
Громадська думка схильна до маніпулювання в силу того, що складається не тільки свідомо, але і підсвідомо, включаючи і свій зміст як судження здорового глузду, і забобони, міфи. Для неї можуть бути характерна психічна нестійкість та емоційна напруженість. Маніпулювання руйнує основи, на яких тримається громадська думка: певну систему цінностей, установки, стереотипи.
Маніпуляція – це не насильство, це спокуса. Люди раптом змінюються і вже не сприймають розумні доводи, вони ніби бажають бути ошуканими. Щоб вміти протистояти технології керування поведінкою людей, треба знати можливі способи психічного впливу.
Відомий російський психофізіолог В. М. Бєхтєрєв ще у 1903 році пов'язав процес навіювання з маніпуляцією свідомістю. Навіюваність або сугестія – це готовність сприймати ідеї, почуття, емоції і змінювати під їх дією поведінку не шляхом логічного переконування, а завдяки безпосередньому впливу на психічну сферу без відповідної переробки. Завдяки цьому відбувається прищеплення ідеї, почуття, або того чи іншого психофізичного стану.
Переконання – це обґрунтоване впровадження у свідомість особистості логіки механізму продуктивних дій та поведінки. На відміну від навіювання, переконання передбачає активну участь суб'єкту у процесі впливу, йому пропонується ряд доводів, котрі йому потрібно усвідомити, а після цього сприйняти або відхилити. За допомогою переконання можна досягнути перебудови змісту свідомості, мотивів діяльності, сформувати потрібні бажання та мотиви, що змінять напрямок діяльності на потрібний.
Ще один добре відомий спосіб психічного впливу – зараження. Це процес, що створює умови для активного спілкування у потрібному напрямку для передавання емоційного настрою. Діє він підсвідомо, однак дає знати про себе завдяки зміні орієнтацій особистості на потрібний лад. Будь-яка відносно масова аудиторія, наприклад, кіноаудиторія, буде піддаватися «зараженню», якщо безпосередньо емоційно впливати лише на частину цієї аудиторії. Завдяки соціально-психологічній природі аудиторії це забезпечить вплив на всю аудиторію, у крайньому разі на її більшість. Особливо яскраво цей вид психологічного впливу проявляється у натовпі.
На виробництві своєрідне емоційне збудження позитивно впливає на продуктивність праці, спілкування та на прискорення процесу мислення. Відомий спеціаліст у галузі управління С. Паркінсон стверджував, що у динамічному суспільстві мистецтво керування зводиться до уміння спрямовувати у потрібне русло людські бажання. Той, чиї вміння у цьому мистецтві досконалі, зможе досягти надзвичайного успіху. За допомогою різноманітних способів психологічного впливу можна спробувати дещо деформувати, а можливо і повністю змінити громадську думку.
Взагалі громадська думка відчутно впливає на життя колективу, групи, особистості, на спілкування та міжособистісні відносини. У виробничих колективах на судження стосовно певної особистості багато в чому впливає думка лідера, керівника. Негативною є тенденція до незмінності громадської думки відносно певної людини. Якщо особистість сприйняла свою оцінку (позитивну чи негативну), погодилася з нею, цим вона обмежує себе. Підлеглий може чи «відпочивати на лаврах», бо всі впевнені, що він талановитий, чи навпаки, після негативної оцінки відмовитися від перспектив подальшого розвитку. Хибна громадська думка, яка не відповідає дійсності, теж веде до небажаних змін у психологічному кліматі колективу. Розглянемо цю тенденцію на прикладі шкільного або класного колективів. Якщо судження стосовно будь-якого учня реально відображують факти стосовно його вчинків та дій – це добре впливає на дитину і на психологічний клімат у класі. Якщо ж ні, і уявлення про школяра сформувалося на основі хибної інформації – це призведе до погіршення взаємовідносин з однолітками та вчителями.
Під впливом громадської думки можуть різко змінюватися уподобання людини та сфера її спілкування. Важливо враховувати і пам'ятати: у будь-якому віці людина внутрішньо незавершена, вона зберігає здібності до розвитку та самовдосконалення [1].
4. Поняття «суб'єкт громадської думки», «виразник громадської думки», «думка громади».
Суб'єкт громадської думки – це велика стійка спільність людей, якій належить та чи інша думка, з позицій інтересів якої вона висловлюється.
Виразником громадської думки є будь-яке об'єднання людей, що виступає його носієм, в тому числі ініціатором його формування. У якості його виразника, ініціатора виступає, як правило, громадськість, за якою завжди стоять соціальні групи, класи з їх інтересами.
Сьогодні на роль виразників громадської думки претендують різні громадські організації, політичні партії. Однак, за сучасної політичної ситуації найчастіше такі організації апелюють поняття «громадська думка» необгрунтовано. Дослідження громадської думки такими організаціями нерідко являють собою засоби маніпулювання цією думкою. Такі організації можуть по-своєму коригувати думку відповідно до власних інтересів.
У даний момент в суспільстві існує безліч думок, що належать великим і малим соціальним спільнотам і висловлюються з найрізноманітніших питань. Для узагальнення всієї сукупності думок у соціологічних дослідженнях прийнято вживати поняття «думка суспільства». Якщо громадська думка – це думка більшості, то думка суспільства включає в себе як думки більшості, так і думки окремих груп суспільства. Така сукупність думок представляє особливий інтерес для дослідників громадської думки, так як будь-яке з цих думок у будь-який момент під впливом певних чинників може стати думкою більшості, громадською думкою [5, С. 186].
Висновок
Громадська думка або суспільна думка — уявлення про спосіб існування свідомості, як сукупної свідомості окремих індивідів, об'єднаних у соціальних групи, які пов'язані спільністю інтересів, в якому фіксується відношення до подій або явищ громадського життя. В повсякденному житті громадською думкою вважають думку колективу (груп) про події та факти внутрішнього й зовнішнього життя, поведінку окремих членів колективу. Активність і значення громадської думки визначаються характером соціальної структури суспільства, рівнем розвитку економічної культури, демократичних інститутів і свобод. Громадська думка знаходить вираз у виборах органів влади, засобах масової комунікації, опитуваннях населення та ін. [4].
Об'єктами громадської думки виступають факти, події і процеси. Суб'єктом громадської думки є домінуюча більшість того чи іншого суспільства. Виразником громадської думки є будь-яке об'єднання людей, що виступає її носієм.
До причин або рушійними силами громадської думки належать масові потреби, інтереси і ціннісні орієнтації людей.
Громадська думка є виразником спільних інтересів людей. Її формування відбувається в процесі боротьби протилежних думок.
Соціологічні дослідження громадської думки сьогодні є необхідним елементом прийняття управлінських рішень у всіх сферах суспільного життя.
Список використаної літератури:
[Електронний ресурс]: http://ukrlibrary.com.ua/books/28/1/5/5502.html.
Соціологія: Підручник / За ред. В.Н.Лавриненко. - М., 2004. – С. 286 - 287, 290-291.
Короткова Л.М. Соціологія громадської думки. - М., 2005. – С. 149.
[Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/Громадська_думка.
Нельга О.В. Соціологія громадської думки. Курс лекцій : навч. посібник для студ. вищ. навч.закладів. – К. : Видавництво Шейніної О.В., 2008. – С. 186.
Орбан-Лембрик Особливості формування громадської думки // Соціальна психологія. – 2004. – № 2 (4). С. 77-79.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора