Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Тернопільський національний економічний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економічний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Тернопільський національний економічний університет
Україно-німецький економічний факультет
Комплексне індивідуальне практичне завдання
З дисципліни
«Безпека життєдіяльності»
Студентки групи МЕНМФ-11
Коваль Юлії Олегівни
Варіант №8
Перевірила:
Старший викладач
Луй Зіновія Іванівна
Тернопіль – 2012
План
Вступ
Загальне поняття про опіки.
Глибина та розмір поверхні, що зазнала опіку.
Перша допомога при опіках.
Найбільш небезпечні опіки, їх види та лікування:
Хімічні опіки
Опіки органів дихання
Радіаційні опіки
Профілактики опіків.
Висновок
Список використаної літератури.
2
Вступ.
Опіки – часте і важке ушкодження шкіри та тканин організму.
Наприклад, в Європі і США щорічно в стаціонарному лікуванні потребують більше 200 тис. хворих з опіками. Протягом 1 року в Європейських країнах гинуть від опіків близько 60 тис. чоловік, серед них велику групу складають діти. У багатьох з числа тих, які одужують, залишаються спотворені рубці. Лікування обпалених, особливо дитячого віку, трудомістке і тривале. Воно вимагає спеціальних знань,обладнання, умов і високої професійності від медичних працівників.
В даний час для вдосконалення медичної допомоги обпаленим в Україні і в багатьох країнах світу створені спеціалізовані центри та відділення. У них застосовуються сучасні методи обслуговування та лікування хворих. Для роботи в таких відділеннях медичний персонал повинен бути висококваліфікованим.
Будучи складною і не до кінця вивченою, проблема опіків продовжує привертати до себе увагу вчених, практичних хірургів та організаторів охорони здоров'я.
3
Загальне поняття про опіки
Опік — ураження шкіри та тканин організму під дією високих температур, їдких хімічних речовин, інтенсивного короткохвильового випромінювання, що призводить до втрати клітинами організму своєї молекулярної структури.
Опік спочатку вражає верхній шар шкіри — епідерміс. Якщо опік прогресуючий, то нижній шар шкіри також пошкоджується. При опіку порушується цілісність шкіряного покриву, що може привести до проникнення інфекції, втрати рідини та порушення терморегуляції. Глибокі опіки здатні порушити нижні шари тканини. Вони також можуть викликати пошкодження системи дихання і очей
4
Глибина ураження, розмір поверхні, що зазнала опіку.
Залежно від глибини ураження опіки поділяють на легкі (І ступеня), середньої тяжкості (II ступеня), тяжкі (III ступеня) і вкрай тяжкі (IV ступеня).
Опіки І-го ступеню - це омертвіння тільки епідермісу, характеризується почервонінням і набряком шкіри. Цю форму опіку зазвичай викликає ошпарювання кип’ятком або дія сонячних променів. При дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль.
Опіки II-го ступеню супроводжується ураженням епідермісу і частково коріуму, характеризується почервонінням шкіри, набряком її і утворенням невеликих пухирів наповнених серозною рідиною, якщо пухир знятий, то будемо бачити вологий блискучий рожевий або червоний шар, високочутливий до зміни температури, руху повітря і легкого дотику.
Опіки ІІІ-го(А) ступеню (дермальні) - ураження тільки шкіри, але не на всю її глибину. Часто ураження обмежується ростковим шаром епідермісу лише на верхівках сосочків. В інших випадках наступає змертвіння епітелію і поверхні дерми при збереженні глибоких її шарів та придатків шкіри (волосяні міхури, протоки сальних та потових залоз). Місцеві зміни при опіках ІІІА ступеню різноманітні. В залежності від виду агенту, який викликав опік, утворюється поверхневий вологий струп світло-коричневого або білувато-сірого кольору. Так як явища ексудації і некрозу поєднуються, місцями виникають вище описані пухирі. На 14-й день починається відторгнення струпу, яке закінчується через 2-3 тижні. При опіках ІІІА ступеню острівкова і крайова епітелізація раньової поверхні за рахунок залишків росткового шару епітелію та придатків шкіри.
5
Острівкова епіталізація - важлива клінічна ознака глибини некрозу тканин і визначення опіку ІІІА ступеню. Звичайно до кінця 1-го рани повністю епітелізуються.
Опіки ІІІ-го(Б) ступеню супроводжуються омертвінням всієї товщі шкіри з утворенням некротичного струпу, опіки з частковим або повним ураженням підшкірного жирового шару.
Опіки ІV ступеню звичайно виникають при більшій тривалості теплового впливу на ділянках, що не містять значного підшкірного жирового шару. Частіше страждають м’язи та сухожилки, а потім кістки, великі і дрібні суглоби, великі нервові стовбури і хрящі.
В оцінці важкості ушкодження, крім глибини опіку, важливе значення має визначення його площі, яка виражається в процентах до загальної поверхні тіла. Розміри поверхні, що зазнала опіку, виражають у відсотках від усього шкірного покриву. Для дорослих людей поверхню голови і шиї, що приблизно дорівнює одній верхній кінцівці, приймають за 9 % усієї поверхні тіла, поверхня грудей та живота, що приблизно дорівнює поверхні однієї нижньої кінцівки, — за 18 %. На ділянку паху припадає 1 %. Це так зване «правило дев'ятки». Другим способом визначення площі є «метод долоні». Як одиницю виміру використовують площу долоні, включаючи пальці, що становить приблизно 1 % поверхні тіла. Будь-який опік II ступеня, який вразив 10 % поверхні тіла, слід вважати тяжким, так само, як опік III ступеня, що вразив більше, ніж 2 % поверхні тіла. Ураження очей, пальців рук, району геніталій і анального отвору вважаються потенційно більш серйозними, ніж ураження інших частин тіла. Якщо тіло уражене на 15 % опіками II та III ступенів, виникає тяжке ускладнення —
6
опіковий шок, який за перебігом нагадує травматичний шок, але його дія вдвічі триваліша.
Опіковий шок — шоковий стан організму людини при якому виникає загроза для життя внаслідок дії опікових чинників.
Опікова хвороба — це гостре порушення водно-сольового обміну в організмі, що супроводжується загальною інтоксикацією. Часто стан хворого ускладнюється запаленням легенів, ураженням печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.
Найвизначнішими патофізіологічними механізмами у виникненні опікового шоку є гіповолемія та больовий синдром
Як і при більшості видів шоків, опіковий, має 2 фази перебігу - еректильну та торпідну.
У першій фазі постраждалий збуджений, може кричати, плакати, стрибати, здіснювати неадекватні вчинки. Цю фазу також називають фазою "яскравих проявів", вона завджи набагато коротша в часі, за торпідну або фазу "прихованих змін". ЦНС(центральна нервова система) швидко виснажується, і як наслідок настає гальмування, що проявляється різними ступенями порушення свідомості аж до непритомності. Також відбуваються інші тяжкі метаболічні зміни, централізація кровообігу, що сумарно приводить до розвитку опікової хвороби, смерті.
Вирізняють 4 ступені важкості проявів опікового шоку (I-ий легкий,IV-ий найтяжчий).
I-ий ступінь — легкий шок. Свідомість збережена, шкірні покриви бліді. Непокоїть спрага, нудота, рідко - блювання. Помірна тахікардія, АТ — стійкий. В крові - незначна гемоконцентрація — Hb - до 150 г/л, Er — до 5*10^12 г/л, електролітний баланс в межах норми, функція нирок збережена.
II-ий ступінь — шок середньої важкості. Свідомість збережена, однак постраждалі загальмовані. Видимі шкірні покриви, окрім обпечених ділянок, білід, сухі, холодні. Турбує лихоманка, спрага та нудота. Тахіпноє — 25 рухів за 1 хв, тахікардія до 120 уд/хв, гіпотензія. В крові — гемоконцентрація - Hb - до
7
160-180 г/л. Олігоурія,гематурія, альбумінурія.
III-ій ступінь — важкий шок. Загальний стан дуже важкий. Свідомість збережена але сплутана(стопор), шкіра ціанотична, холодна. Турбує спрага та блювання. Тахіпноє — 25-30 рухів за 1 хв, тахікардія до 120-130 уд/хв, гіпотензія. В крові — значна гемоконцентрація — Hb - до 180-200 г/л. Олігоурія, гематурія, альбумінурія,уробілінурія. Проявляються перші ознаки парезу кишечника.
IV-ий ступінь — дуже важкий шок. Свідомість відсутня, шкіра ціанотична, холодна. Тахіпноє — більше 30 рухів за 1 хв, тахікардія, ниткоподібний пульс, гіпотензія — менше 100 мм.рт.ст. Неймовірно висока гемоконцентрація — Hb - до 200-240 г/л, Er — до 7-8*10^12 г/л, азотемія — 0,4-1,4 г/л, гіперкалійемія — понад 8 ммоль/л, гіпонатрійемія — менше 130 ммоль/л. Анурія.
Лікування:
Опіковий шок вимагає невідкладних як долікарських так і лікарських та високо-кваліфікованих дій, які забезпечать швидке та якісне виздоровлення постраждалого. Обсяг лікувальних заходів впершу чергу залежить від ступеня тяжкості опікового шоку.
Із загальних принципів невідкладної(долікарської) допомоги можна виділити:
усунення пострадждалого від джерела опіку,
звільнення від одягу обпечені ділянки,
перевірка наявності життєвоважливих функцій, при їх відсутності — серцево-легенва реанімація,
знеболення — внутрішньом`язево або внутрішньовенно вводять наркотичні анальгетики, на до госпітальному етапі можна давати таблетовані (краще, швидкорозчинні) анальгетики,
охолодження обпечених ділянок,
накладання асептичної пов`язки, імобілізація ліктьової вени,
термінова госпіталізація машиною швидкої допомоги.
8
Перша допомога при опіках.
При наданні першої допомоги потерпілим важливе значення має якомога швидше нейтралізувати дію теплового агента.
В першу чергу необхідно усунути джерело опіку, та віддалити постраждалого від нього: відтягнути від вогню, скинути тліючий (гарячий) одяг, оголити обпечені ділянки. У важких випадках перевірити наявність життєво-важливих функцій, при їх відсутності приступити до серцево-легеневої реанімаціії.
Далі охолодити обпечені ділянки: проточною водою (душ, кран), вологими холодними "примочками" протягом 10-15 хвилин, при хімічних опіках - мінімум 30 хвилин. Увага, можна викликати переохолодження, що також негативно вплине на постраждалу людину.
Ввести знеболюючі препарати, накласти асептичну пов`язку. Перед накладанням пов`язки, ділянки обпеченої але неушкодженої шкіри можна тільки протерти антисептиком (етиловий медичний спирт). При масивних опіках, постраждалого поміщають у щойно випрасувані простирадла і терміново госпіталізують машиною швидкої допомоги викликавши її за номером 103. При значних площах опіку, обпеченій людині дають пити багато теплої рідини (чай, розведений регідрон, лужно-сольовий розчин), пов`язки чи простирадла обов`язково злегка зволожують із зовнішньої сторони розчином антисептика (або чистою водою), для сповільнення процесу випаровування тканинної рідини з обпеченої поверхні.
При опіках І і ІІ ст. слід негайно покласти на уражене місце вологу прохолодну "примочку", (змочену водою, слабким розчином марганцевокислого калію). Ні в якому разі не використовувати примочку зі спиртом, горілкою, одеколоном! Антисептик (або чиста вода) має бути прохолодним (ні в якому разі не льодяними). Після промивання можна застосувати пантенол, левіан, диоксизоль, та забинтувати уражене місце або прикрити серветками. Дати випити постраждалій людині знеболюючі (анальгін, солподеїн, кетанов, нурофен та інш.,
9
пам`ятайте, таблетовані препарати діють із затримкою приблизно 30 хвилин).
Заборонено обпечену ділянку змащувати салом, маслом, олією, яйєчним білком чи жовтком, кефіром, та подібними речовиннами (жири, масла, барвники (зеленка)). Також комбустіологи категорично проти (при ПМД) застосування інших лікувальних мазей, особливо водонерозчинних.
При ІІІ-IV ст. на уражені місця накладають стерильні вологі пов'язки з антисептиком. Обов`язкове введення адекватної дози знеболюючих. Необхідно якомога швидше транспортувати такого постраждалого в медичний заклад (лікарня), де є комбустіологічне (опікове) відділення. При можливості, дуже добре дати постраждалому випити багато (500-1000 мл) рідини (вода, полівалентні сольові комбіновані розчини (регідрон, поляризуюча суміш, 2% водний розчин соди).
Перша допомога при опіках, для без рубцевого загоєння ран.
На будь-яку опікову рану, змочену стерильною водою або медичним фізіологічним розчином (для уникнення занесення інфекції) нанести достатню кількість колагену, так, щоб покрита була вся уражена поверхня. Потім, по мірі висихання колагену, змочувати, щоб уникнути больового синдрому від стягання шкіри. Застосовувати колаген по необхідності, залежно від важкості ураження. На свіжий післяопераційний рубець можна накладати колаген, відразу після нанесення швів або після зняття швів. Нанести 5-10 крапель безпосередньо на рубець, після цього необхідно накласти, попередньо змочену у фізрозчин марлеву серветку. Ця процедура забезпечить безболісний стан при висиханні колагену і швидке проникнення його в шкіру.
10
Найбільш небезпечні опіки, їх види та лікування.
Найбільш небезпечні — опіки, отримані в результаті дії таких горючих речовин, як напалм, синтетичні в'язкі речовини тощо. Вони прилипають до тіла і одягу та, продовжуючи горіти, вражають тканини на значну глибину. Спроба збити полум'я призводить до розмащування горючої суміші по тілу, що веде до збільшення площі ураження. Припиняє горіння занурення у воду чи накладання змоченої у воді пов'язки.
а) Хімічні опіки виникають у разі дії на шкіру концентрованих кислот (сульфатної, хлоридної, нітратної, карболової тощо), лугів (їдких калі, натру, концентрованих розчинів аміаку, негашеного вапна), фосфору, деяких солей (нітрату аргентуму, хлориду цинку та ін.). Хімічні опіки небезпечні ще й тим, що спричинюють загальне отруєння організму. Їх ознаки: сип, пухирці, локальний біль без видимих ушкоджень, головний біль, утруднене дихання. Вони можуть проявлятися як відразу, так і через деякий час.
У разі опіків концентрованими кислотами (крім сульфатної) на поверхню опіку ллють холодну воду або розчин соди (1 чайна ложка на склянку води) протягом 10—15 хв. На опіки, спричинені лужними розчинами, також ллють воду і обробляють 2 % -вим розчином оцту чи лимонного соку. Потім накладають пов'язку.
Під час опіків білим фосфором уражену частину тіла занурюють у воду і там зчищають фосфор. Маніпуляції на повітрі неможливі, оскільки фосфор може спалахнути. Уражену поверхню обробляють 5 % -вим розчином мідного купоросу (сульфату купруму ІІ) та закривають чистою сухою пов'язкою. Такі опіки не можна змащувати жиром чи мазями, оскільки це сприяє всмоктуванню фосфору в тканини, а фосфор — надзвичайно отруйна речовина.
У разі опіків негашеним вапном місце ураження слід змастити жиром, а рану закрити пов'язкою. Водою змивати негашене вапно неприпустимо. Обпечені очі промивають водою (крім опіків вапном) або молоком, після чого накладають пов'язку і доставляють потерпілого у лікарню.
11
Опіки променевою енергією сонця, тобто ультрафіолетовим випромінюванням, спричинюють почервоніння шкіри, високу температуру, нудоту, блювання, головний біль. У цих випадках слід накласти на обпечену ділянку холодний компрес, постійно його змінюючи. Можна використати для компресів кисломолочні продукти (сметану, кефір) чи просто холодне молоко. Для зняття болю потерпілому варто дати аспірин чи парацетамол.
Для очей небезпечні опіки лазерним випромінюванням та сильним світловим потоком. Вони можуть виникнути під час проведення дослідів, ремонту та експлуатації відповідного обладнання, під час спостерігання за електрозварювальними роботами чи перебування на засніжених вершинах гір тощо. Там сонячне світло містить дуже жорсткий ультрафіолетовий компонент. У цих випадках пошкоджується рогова оболонка очей, і людина втрачає зір. Допомога полягає у зав'язуванні очей і негайній доставці потерпілого у медичний заклад. Якщо допомога своєчасна, зір через деякий час поновиться.
б) Опіки дихальних шляхів стали спостерігатися останнім часом нерідко. Незалежно від ступеня та площі ураження слизової оболонки ці опіки зараховують до категорії тяжких, бо вони становлять значну загрозу для життя потерпілих Особливо небезпечні опіки, що поширюються на підзв'язкову ділянку гортані Опіки дихальних шляхів спостерігаються при пожежах у житлових будівлях, на пароплавах, при вибухах парових котлів, загоранні бензоцистерн, газопроводів тощо і зумовлені вдиханням потерпілими гарячих повітря, пари та диму. Опіки дихальних шляхів нерідко комбінуються з отруєнням потерпілих токсичними хімічними речовинами, що виділяються під час горіння побутових приладів, які виготовляються переважно з пластмасових компонентів.
Оскільки опіки дихальних шляхів майже завжди поєднуються з опіками шкіри, які передусім привертають до себе увагу, своєчасна діагностика інгаляційних опіків дуже важлива. Клінічна симптоматика цих опіків у ранній період (у перші 8 год) обмежується спазмом м'язів гортані, а пізніше — набряком та запаленням слизової оболонки дихальних шляхів, які зумовлюють порушення
12
прохідності дихальних шляхів та дихання.
Всі такі хворі потребують обов'язкової госпіталізації.
Лікування таких хворих полягає у диханні зволоженим киснем, туалеті бронхів, іноді з ендоскопією, інгаляція та введення бронхолітичних та муколітичних засобів. Призначають також кортизол чи преднізолон (50 мг на добу) як протинабряковий та протизапальний засіб, антибіотики, у разі наростання асфіксії роблять інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легень У деяких випадках проводять трахеостомію, але вдаються до неї за суворими показаннями, оскільки вона збільшує ризик розвитку сепсису. Зогляду на це ускладнення багато авторів, зокрема американських, не рекомендують застосовувати кортикостероїди. Проте вітчизняні комбустіологи не розділяють цей погляд і застосовують такі препарати у великих дозах.
в) Радіаційні рпіки. Широке застосування в народному господарстві, обороні (енергетичні ус тановки), в медичній практиці та науково-дослідній роботі радіаційних джерел уможливило появу як променевої хвороби, так і радіаційних опіків (часто в комбінації з іншими травмами). Альфа-, бета-, гамма- та рентгенівські промені в терапевтичних дозах зумовлюють місцеві ушкодження — опіки. Їх ступінь залежить від дози опромінення:
І — еритематозний дерматит, який розвивається після місцевого опромінення дозою в 800—1200 рад. Гостре запалення виникає через 2—3 тиж після опромінення, супроводжується болем, випадінням волосся і пігментацією. Загоюється з повним відновленням епітелію за 2—3 тиж;
II — бульозний дерматит, який розпочинається через тиждень після опромінення дозою до 2000 рад. Некроз поширюється на всю товщу шкіри (епітелій та дерму). Перебіг має повільний, загоєння відбувається протягом 1, 5—2 міс з утворенням шрамів та епіляцією і пігментацією шкіри. Часто супроводжується загальною реакцією (слабкість, лихоманка, головний біль, диспептичні явища);
III — гангренозний дерматит, виникає при дозі, що перевищує 2000 рад.
13
Місцеві порушення проявляються через кілька годин. З'являються еритема та набряк шкіри, які тривають 2—3 доби, а через тиждень настає некроз усієї шкіри і підлеглих тканин. Часто супроводжується променевою хворобою. Має дуже повільний перебіг, на місці опіку утворюються хронічні виразки та нестабільні шрами. Спостерігається тенденція до малігнізації.
Крім гострих променевих опіків, іноді спостерігається хронічний опіковий дерматит рук. Частіше це буває у рентгенологів.
Під час вибуху атомної бомби поряд із загальними та місцевими радіаційними ураженнями спостерігаються так звані профільні опіки відкритих частин шкіри (обличчя, шия, руки) світловими, тепловими та ультрафіолетовими променями. Ці опіки можуть займати величезну питому вагу в складі комбінованих уражень (до 80 %). Їх клініка та лікування принципово нічим не відрізняються від таких при звичайних термічних опіках.
Лікування радіаційних опіків І—II ступеня полягає в призначенні місцевих консервативних заходів: накладанні пов'язок з антисептичними речовинами після обробки опікової поверхні (обмивання стерильними розчинами — ізотонічним натрію хлориду чи 0, 25 — 0, 5 % аміаку, зрізування пухирів та висушування поверхні).
При глибоких опіках застосовують оперативне лікування (некротомія, некректомія, пластика дефектів після очищення рани). Поряд із місцевими заходами призначають загальнозміцнювальну терапію, дезінтоксикаційні, імуностимулюючі засоби, симптоматичне лікування, спрямовані на ліквідацію променевої хвороби, а також можливих ускладнень.
14
Профілактика опіків.
Попередження опіків починається з протипожежної безпеки. Потрібно додержуватись наступних правил:
тримати сірники подалі від дітей; не тримати в житлових приміщеннях бензин або інші легкоспалахуючі рідини; при приготуванні їжі слідкувати, щоб ручки каструлі не виступали за межі плити, і по можливості використовувати задні горілки, при спалахуванні масла або жиру не намагатися тушити полум'я водою; не розпилювати аерозолі поряд з відкритим вогнем.
Сонце може наносити шкірі шкоду і викликає опіки. Тривале перебування на сонці може привести до раку шкіри та її передчасного старіння. Для запобігання сонячних опіків потрібно додержуватись наступних рекомендацій: знаходитись на сонці можна з 10 ранку до З годин дня; носити відповідний одяг, щоб захистити себе від надмірної дії сонячних променів.
15
Висновок
Пошкодження живих тканин, викликане впливом високої температури, хімічними речовинами, електричної або променистої енергією, прийнято називати опіком. У першу чергу страждають від опіків шкірні покриви. В окремих випадках, в результаті тривалого впливу шкідливого чинника, що має дуже високу температуру, руйнування можуть зазнати не тільки покривні тканини, але й внутрішні органи.
Опіки бувають різних видів - термічні, хімічні, радіаційні, променеві.
Термічні опіки виникають від дії полум'я, розплавленого металу, пари, гарячої рідини, від контакту з нагрітим металевим предметом. Чим вища температура діє на шкіру шкідливого чинника і триваліший час його дії, тим більш серйозні наслідки він викликає. Найбільш глибокі опіки виникають під час займання одягу на потерпілому.
Хімічні опіки походять від дії концентрованих кислот, їдких лугів та інших хімічних речовин, які потрапляють на живі тканини і викликають їх руйнування. Одним з видів хімічного опіку є ураження фосфором. Опіки кислотами і лугами можуть спостерігатися і на слизовій оболонці рота, стравоходу і шлунку, якщо потерпілий випив такий отруйний розчин. Через недбале ставлення дорослих до хімічних речовин і предметів побутової хімії часто страждають маленькі діти.
Електричні опіки утворюються внаслідок контакту з електричним струмом та проходженням його через тканини від одного електрода до іншого або в землю. При цьому електрична енергія перетворюється в теплову. Тепло, концентруючись в точці, де струм проходить через шкіру, руйнує тканини. При дії струму високої напруги кількість тепла, що утворюється в тканинах, настільки велика, що руйнуванню можуть піддатися глибоко розташовані магістральні судини, що забезпечують кровообіг кінцівки. У таких випадках загибель всієї кінцівки неминуча. При дії струмів низької напруги пошкоджені ділянки не глибокі і не великі.
Променеві опіки. У повсякденному житті часто зустрічаються опіки
16
сонячними променями. Пряма дія сонячних променів особливо небезпечна дітям грудного і ясельного віку, оскільки, крім опіків, воно може викликати перегрів всього організму. Опіки відкритих частин тіла може викликати і яскраве світлове випромінювання, що утворюється під час вибуху сучасних ядерних джерел. Вони виникають на відстані в кілька кілометрів від центру вибуху. Перебіг цих опіків незвичний, так як він ускладнений дією проникаючої радіації.
Радіаційні опіки — виникають при тривалій дії й потраплянні радіоактивних речовин на шкіру і слизові оболонки.
17
Задача №2
Визначити дозу опромінення і втрати серед робітників, які на протязі Т = 2 год., працювали в приміщенні з коефіцієнтом послаблення дози радіації Кпосл, якщо роботу розпочато через tп год., після ядерного вибуху, а рівень радіації в кінці роботи – Рк = 420 Р/год.
Розв’язок:
Д = Рсер / Кпосл * Т
Рсер = ( Рпоч + Ркінц ) / 2
Ркінц = Р1 * Кt
Р1 = Ркінц / Кt
Кt - коефіцієнт перерахунку рівнів радіації шукаємо за таблицею № 1
Р1 = 420 Р/год. / 0,116 = 3620,7 Р/год.
Рt = Р1 * Кt = 3620,7 Р/год. * 0,189 = 684,3 Р/год.
Рк = Р1 * Кt = 3620,7 Р/год. * 0,116 = 420 Р/год.
Рсер = ( 420 Р/год. + 684,3 Р/год. ) / 2 = 552,2 Р/год.
Д = 552, 2 / 15 * 2 = 73,6 Р.
Відповідь: Доза опромінення дорівнює 73,6 Р. За таблицею №8 шукаємо радіаційні втрати. У даному випадку доза опромінення не перевищує 100 Р, тому радіаційні втрати людей складають лише поодинокі випадки, серед яких смертельних – немає.
19
Список використаної літератури:
[Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/опік
[Електронний ресурс]: http://poradnyk.com.ua/zdorovya/persha-dopomoga/persha-dopomoga-pry-opikach
[Електронний ресурс]: http://tutcikavo.co.ua/zdorovya/persha-dopomoga-pri-opikax/
[Електронний ресурс]: http://medicinka.com/vpliv-tepla-i-kholodu/289-profilaktika-opikiv.html
А.Г. Єлісєєв. Велика медична енциклопедія: підручник. - М.: ЕКСМО, 2006. - 864с.
С.В. Петров. Загальна хірургія: навчальний посібник. 3-тє вид., Перераб. і доп. - М.: ГЕОТАР - Медіа, 2007. - 768с.
Ю.Ю. Єлісєєв. Довідник сімейного лікаря: підручник. - М.: ЕКСМО, 2008. - 1040с.
18
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора