Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розміри та ставки податку на додану вартість, операції що оподатко¬вуються за нульовою ставкою та не є об'єктом оподаткування
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Розміри та ставки податку на додану вартість, операції що оподатко вуються за нульовою ставкою та не є об'єктом оподаткування»
з дисципліни «Податкова система»
ЛЬВІВ-2015
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Теоретична частина…………………………………………………..4
1.1. Особливості оподаткування податком на додану вартість: розміри та ставки податку, операції що оподатко вуються за нульовою ставкою та не є об'єктом оподаткування …………………………………………………………4
1.2. Історія становлення та механізм справляння податку на додану вартість в Україні……………………………………………………………….13
1.3. Світовий досвід справляння податку на додану вартість …..............17
РОЗДІЛ 2. Практична частина…………………………………………………20
2.1. Особливості формування податку на прибуток підприємства…….20
2.2. Визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету…………………………………………………………………….…….22
2.3. Обчислення податку на прибуток підприємства……………………23
2.3. Обчислення податку на доходи фізичних осіб та визначення суми ЄСВ………………………………….....................................................................25
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...................28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….30
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..32
ВСТУП
Система оподаткування - сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов'язки й відповідальність платників.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Податок на додану вартість в Україні - це непрямий податок, який входить в ціну товару, послуги та сплачується покупцем, але до бюджету його перераховує продавець.
ПДВ складається в двох частин: податковий кредит та податкове зобов’язання. Податкове зобов’язання - це загальна сума податку одержана (нарахована) платникам податку у звітному періоді. Податковий кредит– це сума, на яку платник податку має право зменшити ПЗ звітного періоду.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою ПЗ, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою ПК звітного періоду.
Метою даної курсової роботи є дослідження та характеристика особливостей оподаткування податком на додану вартість, а також аналіз податкової декларації з податку на прибуток підприємства для дослідження питомої ваги сплачуваних податків у захальній сумі надходжень до бюджету
РОЗДІЛ 1. Теоретична частина
1.1. Особливості оподаткування податком на додану вартість: розміри та ставки податку, операції що оподатко вуються за нульовою ставкою та не є об'єктом оподаткування
Згідно Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм цього Кодексу. Податок на додану вартість в Україні - входить в ціну товару, послуги та сплачується покупцем, але до бюджету його перераховує продавець.
ПДВ складається в двох частин: податковий кредит та податкове зобов’язання. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду [4].
До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 20 відсотків;
б) 0 відсотків;
в) 7 відсотків по операціях з:
- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я".
Операції, які є об’єктом оподаткування, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою 20%, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг [1].
За нульовою ставкою оподатковуються операції з:
1. вивезення товарів за межі митної території України:
а) у митному режимі експорту;
б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до Митного кодексу України;
в) у митному режимі безмитної торгівлі;
г) у митному режимі вільної митної зони.
Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.
2. постачання товарів:
а) для заправки або забезпечення морських суден, що:
- використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;
- використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн;
- входять до складу Військово-Морських Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;
б) для заправки або забезпечення повітряних суден, що:
- виконують міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату;
- входять до складу Повітряних Сил України та відправляються за межі повітряного кордону України, у тому числі у місця тимчасового базування;
в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;
г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;
ґ) магазинами безмитної торгівлі, відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. У разі подальшого вивезення таких товарів за межі митної території України податок не справляється (у тому числі за нульовою ставкою).
Постачання товарів магазинами безмитної торгівлі може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться за межами митного кордону України. Порушення норм цього підпункту тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Порядок контролю за дотриманням норм цього підпункту встановлюється Кабінетом Міністрів України.
3. постачання таких послуг:
а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом. До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта;
в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси. До послуг з обслуговування повітряних суден, які виконують міжнародні рейси, відносяться послуги, які комплексно необхідні та безпосередньо пов'язані з виконанням міжнародного рейсу, а саме:
- обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропорту (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, наднормативна стоянка повітряного судна);
- послуги з наземного обслуговування повітряних суден та пасажирів в аеропортах;
- оренда аеропортових приміщень у частині використання для обслуговування міжнародних рейсів (офіси, стійки реєстрації та інші службові приміщення, які орендуються авіаперевізниками, що виконують міжнародні рейси);
- послуги персоналу з обслуговування повітряних суден.
У разі якщо операції з постачання товарів звільнено від оподаткування на митній території України, до операцій з експорту таких товарів застосовується нульова ставка [1].
Не є об'єктом оподаткування операції з:
1. випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Норми не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та іменних чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток, а також ювілейних і пам'ятних монет, які реалізуються для нумізматичних цілей та інших товарів/послуг, за які стягується окрема плата у вигляді фіксованої суми або відсотка;
2. передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг:
- повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг;
- нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу;
- передачі майна в заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору) та/або в забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, повернення такого майна із застави (іпотеки) його власнику після закінчення дії відповідного договору, якщо місце такої передачі (повернення) знаходиться на митній території України;
- грошових виплат основної суми консолідованого іпотечного боргу та процентів, нарахованих на неї, об'єднання та/або купівлі (продажу) консолідованого іпотечного боргу, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу, або поверненням (зворотним викупом) такого консолідованого іпотечного боргу відповідно до закону резидентом або на його користь;
3. надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів; надання послуг із загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів;
4. обігу банківських металів, інших валютних цінностей (крім банкнот і монет, що використовуються для нумізматичних цілей, а також іноземних монет з дорогоцінних металів, базою оподаткування яких є продажна вартість); випуску, обігу та погашення лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереях; придбання фішок, жетонів, внесення в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб’єктом господарювання, який проводить азартні ігри; внесення ставки з метою укладення парі та виплата виграшу суб’єктом господарювання, який проводить парі (букмекерське парі, парі тоталізатора); виплати грошових виграшів (призів) і грошових винагород; постачання негашених поштових марок України, конвертів або листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, конвертів чи листівок для філателістичних потреб, базою оподаткування яких є продажна вартість;
5. надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;
6. виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі):
- виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом;
- надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв'язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями;
7. реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб. При здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг);
8. постачання позашкільним навчальним закладом вихованцям, учням і слухачам платних послуг у сфері позашкільної освіти;
9. надання банками (фінансовими установами) послуг у межах управління фондами банківського управління, фондами операцій з нерухомістю, фондами фінансування будівництва (в тому числі за перерахування коштів на фінансування будівництва із фонду фінансування будівництва), за здійснення платежів за іпотечними сертифікатами відповідно до законодавства;
10. оплати третейського збору та відшкодування інших витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;
11. надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судновими агентами на користь нерезидентів, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи міжнародних відправлень;
12. оплати орендної плати чи концесійного платежу за договорами відповідно оренди чи концесії цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (його структурного підрозділу), якщо орендодавцями чи концесієдавцями за договорами виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, а платежі відповідно до закону зараховуються до Державного бюджету України або місцевого бюджету.
13. ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України незалежно від обраного митного режиму товарів, митна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро;
14. ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро:
- у несупроводжуваному багажі;
- на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях;
- на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях;
15. ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення; ввезення на митну територію України фізичними особами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі товарів (крім підакцизних товарів та особистих речей), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України [1].
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.
Платники податку, які мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року, а також платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації [9].
1.2. Історія становлення та механізм справляння податку на додану вартість в Україні
В сучасних умовах податкові надходження є основним джерелом доходів держави. Значну частку податкових надходжень займає податок на додану вартість.
Від перших наукових розробок з приводу ПДВ ще напочатку 20 століття і до нашого часу, ПДВ був прийнятий більш ніж у 140 країнах і становить приблизно 20 відсотків від світового податкового навантаження.
Важко встановити коли саме виникло ПДВ. Одними з родоначальників ПДВ могли бути німецький бізнесмен Вільгельм фон Сіменс в 1918 році, або
американський економіст Томас С. Адамс у своїх працях між 1910 і 1921 роками [8, c. 42-44].
Якщо розглядати розвиток ПДВ в Україні, то його можна умовно поділити на три етапи.
Перший етап розпочався прийняттям Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 року, до якого декілька разів вносились зміни. Закон вступив в дію 1 січня 1992 року, і діяв лише до червня 1993 року. На зміну йому прийшов декрет Кабінету Міністрів «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 р, який діяв до 1997 року.
Другий етап розпочався 3 квітня 1997 року, коли було прийнято Закон України «Про податок на додану вартість». Цей закон втратив чинність на підставі нового Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року [6].
Введенням дію цього кодексу розпочався третій етап розвитку ПДВ в Україні. Характеристика етапів наведена в таблиці 1.
Таблиця 1
Етапи становлення ПДВ в Україні [6]
Етап
Період
Сутність
І
1991-1997
- прийняття декрету Кабінету Міністрів «Про податок на добавлену вартість» від 26 грудня 1992 р
- відсутність чіткого механізму бюджетної компенсації;
- завелика кількість податкових пільг.
- не визначені зобов’язання бюджетів різних рівнів щодо компенсації.
ІІ
1997-2011
- в 1997 році був прийнятий новий Закон України «Про податок на додану вартість;
- зміни до податкового обліку: необхідність надання податкової накладної і занесення до книг обліку, за даними з них заповнення податкової декларації;
- встановлення єдиної ставки податку – 20% до бази оподаткування,яка додається до ціни товарів;
- часті законодавчі зміни – основний закон змінювався більше 50-ти разів;
- дохід від ПДВ надходить до державного бюджету.
ІІІ
2011-сьогодення
- об’єднання податкових норм в єдиному правовому документі (Податковий кодекс України)
- в ПКУ вказано заплановане зниження ставки ПДВ до 17% з 1 січня 2014 року (відкладено)
- введення реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі.
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Незважаючи на те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже 20 років, він був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент, бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням «внутрішньокорпоративних» цін та відсутністю так званих «зв'язаних осіб» [10, c.256].
На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ було дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ та спостерігаються зміни, викликані прийняттям ПКУ, що значно систематизувало та полегшило оподаткування ПДВ.
Створенню заплутаних схем сприяли зміни в Законі України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року, в якому базою оподаткування по операціях з продажу товарів визначено загальну вартість. Попередні нормативні документи визначали базою оподаткування по таких операціях торгову націнку. Встановлення базою оподаткування загальної вартості товару спростило податковий облік. При такому методі визначення суми податку на додану вартість (метод рахунків-фактур) забезпечується окремий облік ПДВ, сума по ньому не відноситься на витрати виробництва. Разом з тим значно послаблені можливості контролю за достовірністю податкових оборотів на попередніх етапах обігу. Останні радикальні зміни в оподаткуванні податку на додану вартість відбулися із набуттям чинності Податкового кодексе України [8, 44-46].
Щодо механізму справляння податку на додану вартість на сучасному етапі його розвитку, то порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків здійснюється на деяких засадах [12, c.489].
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у встановлені строки. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету [1].
При від’ємному значенні суми така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого) в частині, що не перевищує суму, обчислену на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду [1].
1.3. Світовий досвід справляння податку на додану вартість
В багатовіковій історії людства податок на додану вартість – порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.
У Канаді податок на додану вартість введений порівняно недавно. Перед введенням нового податку роз’яснювальну роботу здійснювали три організації – Міністерство фінансів, Служба доходів і Служба інформування споживачів. На цю програму, за деякими оцінками, держава витратила більше 98,5 млн дол США [3].
Ставки податку на додану вартість встановлені від 5 до 13 %, також діє ставка 0 %. У Канаді основні бакалійно-гастрономічні товари оподатковуються за нульовою ставкою – це молоко (без смакових добавок), хліб та інші продукти, які не належать до напівфабрикатів, але сухі сніданки до основних товарів не входять. Така диференціація не завжди досить чітко простежується – незначні зміни складу інгредієнтів, упаковки і температури можуть призвести до різного оподаткування ПДВ. Наприклад, солоний арахіс оподатковують ПДВ, а не солоний оподатковується за нульовою ставкою. Продаж п’яти і менше пончиків у межах однієї угоди підлягає оподаткуванню за однією ставкою податку, а шести і більше – за нульовою ставкою.
В Австралії перехід до ПДВ коштував державі приблизно 464 млн. дол. США і включав різні форми допомоги бізнесу в освоєнні нової системи, а також різні навчальні програми.
У Великобританії з точки зору доходів ПДВ посідає друге місце після прибуткового податку і формує приблизно п’яту частину бюджету країни. Діють три ставки ПДВ: 0, 5 і 20%. Нульова ставка податку застосовується до 17 груп товарів: продуктів харчування; водопостачання та каналізації; книг і посібників для сліпих; палива і опалення; транспортних засобів; міжнародних послуг; одягу і взуття; благодійності. Ставка в 5% застосовується до послуг з комунальним видам забезпечення. Основна ставка – 20% [7, c.196-203].
У Франції існує чотири види ставок ПДВ: 19,6% — нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% — гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% — пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% — на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок — 19,6% i 5,5%.
Законодавством Франції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес. Слід зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 60% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність [3].
В Росії існує широкий перелік неоподатковуваних ПДВ операцій (пільг), у т.ч. внески учасників-засновників у статутний капітал; ввіз іноземними засновниками технологічного встаткування як внесок у статутний капітал; експорт товарів, робіт, послуг. Податкові ставки, починаючи з 1.01.2004р. і дотепер, знижена і становить не 20%, а 18%; по деяких видах продовольчих товарів і товарів для дітей – 10%.
В Аргентині загальна ставка ПДВ становить 21%. Збільшена ставка в розмірі 27% застосовується у галузі надання громадських послуг, таких як продажі газу, електроенергії, води і в області телекомунікацій. Знижена податкова ставка в розмірі 10,5% застосовується для специфічних видів діяльності (продажу певних сировинних товарів; надання санітарних, медичних послуг; перевезення пасажирів за маршрутами понад 100 км) [5].
В Україні ПДВ фактично гальмує розвиток підприємництва. ПДВ робить невигідним саме внутрішнє споживання, з якого він справляється. Можна припустити, що за рахунок ПДВ приблизно на 20% пригнічується споживчий попит. Це серйозна проблема для української економіки загалом.
Від ПДВ найбільше страждають експортери, точніше, від неповернення його різниці. Адже практично вся сума “вхідного” податку, яку експортери сплатили своїм постачальникам, має повертатись з бюджету [6].
Досвід зарубіжних країн підтверджує високу ефективність застосування диференційованих ставок ПДВ. Такий підхід у сфері непрямого оподаткування зробить можливим стимулювання попиту, через який забезпечується вплив на виробництво продовольчої продукції. Така пропозиція матиме і соціальний ефект, що полягатиме у перерозподілі податкового тягаря;
Зазначаємо, що в цілому в країнах ЄС для механізму функціонування ПДВ характерним є єдність та схожість в адмініструванні. При цьому, наголошуємо, що розмір ставок, та взагалі їх кількість, може різнитися по окремо взятих країнах. Окрім того, на відміну від України, має місце диференціація розподілу надходження від сплати даного податку між бюджетами різних рівнів. Зокрема, така диференціація характерна для Німеччини, натомість як у Франції до національного бюджету спрямовується вся сума надходження від сплати податку [11, c.296-304].
РОЗДІЛ 2 Практична частина
2.1. Особливості формування податку на прибуток підприємства.
У другому розділі курсового проекту необхідно здійснити аналіз податкової декларації з податку на прибуток конкретного підприємства.
Податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Платниками податку - резидентами є: суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім: бюджетних установ; громадських об’єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій; суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності [1].
Платниками податку - нерезидентами є:
1. юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
2. постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників [1].
Відповідно до статті 134 Податкового Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток є:
1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
2. дохід за договорами страхування;
3. дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України;
4. дохід операторів, отриманий від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів, що підлягає оподаткуванню;
5. дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню [1].
Базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування.
Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною Кодексу, від бази оподаткування.
Податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року [1].
У даній курсовій роботі подається декларація з податку на прибуток підприємства, а також до неї додається один квартальний додаток. Для декларації з податку на прибуток даного підприємства звітним (податковим) періодом є другий квартал 2011 року.
2.2. Визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.
Оскільки підприємство виступає платником податку на додану вартість, то необхідно визначити суму цього податку до бюджету. В декларації з податку на прибуток підприємства вказують всі суми без ПДВ, тому необхідно здійснити нарахування податку. Для розрахунку суми ПДВ потрібно визначити, які саме операції, які здійснювало підприємство, є об’єктом оподаткування. Ставка ПДВ становить 20 %.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкового зобов’язання, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду [1].
Для розрахунку суми ПДВ застосовується формула 2.1.
ПДВ= ПЗ – ПК (2.1)
ПЗ – податкове зобов’язання;
ПК – податковий кредит.
Знайдемо елементи податкового зобов’язання, які визначаємо на основі дохідної частини декларації. Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) – рядок 02 виступає елементом оподаткування ПДВ.
ПЗ = 6618*0,2 = 1323,6 (грн.)
У декларації з податку на прибуток у рядку
22.02.2015 20:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора