Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
/
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб»
з дисципліни: «Податкова система»
Львів – 2015
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..…3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Історія земельного податку…………………………….…….……………5
Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб………...6
Зарубіжний досвід щодо пільги земельного податку………………....11
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИН
2.1. Розрахунок податок на додану вартість (ПДВ)………………………….15
2.2. Розрахунок податку на прибуток підприємств(ПнП)…………………...19
2.3. Розрахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ)…………………………21
2.4. Розрахунок питомої ваги сплачених податків у загальній сумі сплачених податків на підприємств…………………………………………………...22
ВИСНОВОК……………………………………………………………………...24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...26
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….
ВСТУП
Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [6]. Сукупність податків і зборів до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість, наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом [8]. Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і обов’язкові платежі. Об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.
.
Податкового кодексу України визначено, що:
до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток; податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість; акцизний податок; мито; єдиний соціальний внесок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; плата за землю.
до місцевих податків належать:податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;єдиний податок.
до місцевих зборів належать:збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
Основними елементами системи оподаткування є: платник податку, об’єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, податковий період, строки сплати податків і зборів, строки подання звітності, порядок обчислення податку. [2].
Об’єктом даної курсової роботи є визначення пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1.Історія сплати земельного податку
Однією з найважливіших цілей державної політики в галузі створення умов сталого економічного розвитку є залучення в економічний обіг земельнихресурсів при одночасному підвищенні ефективності їх використання. Основними причинами, що перешкоджають здійсненню зазначеної мети, стали невирішені проблеми в галузі реформування земельних відносин і платежів. Потреба у вирішенні цих проблем пов'язана з підвищенням ролі оподаткування землі у формуванні доходів бюджетів, необхідністю забезпечення в процесі оподаткування майнових інтересів громадян і юридичних осіб. Перехід України до ринкової економіки, що розгорнулася земельна реформа, основним питанням якої стала власність на землю, аграрна реформа і зміна форм господарювання, одночасно невирішеність (до теперішнього часу) багатьох проблем, в тому числі на законодавчому рівні, зумовили необхідність розгляду історії розвитку законодавства про земельні платежах[5]. Земля є одним з перших об'єктів оподаткування. Спочатку земельні податки займали центральне місце в податковій системі держав Стародавнього світу і Середньовіччя. Це пояснюється в першу чергу пануванням натурального господарства, орієнтацією економіки на сільськогосподарське виробництво. У розвитку вчені розрізняють три періоди, кожен з яких характеризується тими чи іншими ознаками й особливостями. Перші згадки про стягування данини відносяться до епохи князя Олега. Давньоруські літописні зводи вживають цей термін. Перш за все, в сенсі військової контрибуції, яку підвладні слов'янські племена платили хозарам і варягам. Нею обкладалися навіть перші руські князі. У Київській Русі одиницями обкладання вважалися "дим" (кількість печей в кожному господарстві), знаряддя для оранки й кількість ріллі. Встановлення данини в Київській Русі, а потім і інших податків не було мирним процесом, безконфліктно протекавшим в умовах розкладання родового ладу і виникнення класів і держави. Одним із важливих аспектів податкового законодавства на сьогоднішній час є питання звільнення від оподаткування того чи іншого об’єкта, в залежності від суб’єкта, що є його фактичним юридичним володільцем. Так, відповідно до статті 30 Податкового Кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених законодавством.
В Україні, відповідно до Податкового кодексу, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, які є обов'язковими до сплати на усій території України, і в повному обсязі зараховується до місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки . [6]. Таким чином, ,що протягом всієї історії оподаткування землі відігравало основну роль в податкових системах, земля була головним джерелом багатства. Земельний податок з'явився першою формою прямого реального оподаткування, спочатку носила надзвичайний характер, але незабаром земельний податок почали стягувати на постійній і регулярній основі. 1.2 Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб
Відповідно до ст.282 Податкового кодексу України від сплати земельного податку для юридичних осіб розглядається нище наведені нормативи [2]. При звільненні від земельного податку юридичних осіб законодавець за основу приймає різні критерії. Так, з урахуванням соціально-економічних чинників від земельного податку звільняються заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (органи державної влади та місцевого самоврядування, органи прокуратури та ін.), вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення та ін., вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; установи, організації та підприємства, що віднесені до відання Національної академії наук України та деякі інші.
/ Рис. 1 Система пільг, встановлених Податковим кодексом України для окремих категорій платників - юридичних осіб
Податковий кодекс України визначає також перелік земельних ділянок, які не підлягають оподаткуванню: 1. Сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій внаслідок Чорнобильської катастрофи і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства. 2. Землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння. 3. Земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур. 4. Землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування. 5. Земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень. 6. Земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. [6]. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку. Земельний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення[6]. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Замість щорічного подання декларації, платник плати за землю має право обрати щомісячну декларацію, як подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Юридичними особами - власниками та землекористувачами земельних ділянок плата за землю сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України. Тимчасове звільнення від земельного податку на строки, вказані у відповідних нормативних актах, встановлене законом як стимулюючий захід щодо державної підтримки підприємств певної галузі промисловості (літакобудівної, суднобудівної та ін.), Податкові пільги сприяють синхронізації інтересів суспільства й платників – юридичних осіб, виконують роль своєрідного «компенсатора» формальної рівності суб’єктів податкових відносин. Визначальним при наданні права на пільгу є специфіка діяльності конкретних груп платників, її важливість для суспільного життя (незалежно від розміру земельної ділянки, необхідної для виконання платником статутних завдань). Крім податкових пільг щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, які передбачені нормами ст. 282, необхідно також враховувати пільги, передбачені в ч. 6 розділу XX (Перехідні положення) [2]. Від сплати податку звільняються: 1)Заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комунальної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; 2)дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; 3)органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 4)дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій; 5)релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, за земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності, а також благодійні організації, створені відповідно до закону, діяльність яких не передбачає одержання прибутків 6)санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів 7)громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці. 8)дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 9)підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; 10) новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах - протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність. [2].
1.3. Світовий досвід застосування земельного податку
На відміну від України, у західних країнах власник землі автоматично стає власником нерухомості, що знаходиться на ній, за винятком спеціально обумовлених випадків. Таким чином, право власності на землю визначає права власності на все нерухоме майно (землю, споруди та будівлі). Окрема реєстрація прав власності на будівлі, як правило, не передбачається, за винятком випадків, коли нерухомість знаходиться на орендованій землі.
У розвинених країнах Західної Європи та Північної Америки означає податки на землю, нерухомість, а також деякі інші активи. Зокрема, у половині штатів США цим податком оподатковується промислове устаткування, але у Західній Європі майнові податки стосуються лише землі та нерухомості. У Російській Федерації поняття «налог на имущество» – це податок на землю, майно організацій та фізичних осіб, нерухомість.
Об’єктом оподаткування в розвинених країнах здебільшого є вартість землі і будівель, що знаходяться на ділянці, проте існують відхилення від цього принципу. Наприклад, в Японії до складу об'єктів оподаткування ділових приміщень належать їх площа та заробітна плата співробітників компаній, у США – рухоме майно, що охоплює, навіть, устаткування офісів, пристрої зв'язку й автомобілі. [7].
Диференційоване оподаткування землі, залежно від її використання, практикується майже в усіх країнах.
Зокрема в Японії єдиний податок на майно включає в себе оподаткування нерухомого майна, землі, цінних паперів, процентів за банківськими депозитами. Ним оподатковуються як фізичні, так і юридичні особи, причому ставка для них однакова – 1,4 % вартості майна.
Практику справляння єдиного майнового податку підтримує і США. Податок на майно встановлюється не тільки на будівлі, а й на землю тощо. База оподаткування визначається як 1/3 ринкової вартості, ставка може доходити до 6,75 % (в середньому ставка становить 1,4 %). Вартість майна та його оцінка уточнюються один раз на чотири роки. При встановленні та сплаті податку на майно виділяють форми власності (приватна, комерційна та ін.). Залежно від цього й проводиться оподаткування. Так, власник квартири сплачує його у меншому розмірі, ніж той, хто здає у найом житловий будинок або в оренду виробничі площі. Орендарі взагалі не сплачують цього податку. [9].
У Данії, Південній Кореї, Великобританії і Франції до оподаткування нерухомості входять два самостійні податки – податок на землю і податок на будівлі та споруди.
У Франції земельний податок становить значну частину доходів місцевих бюджетів і справляється у чистому вигляді. Податок розраховується на базі кадастрового доходу, розмір якого встановлено на рівні 80 % від кадастрової орендної вартості земельної ділянки. Вона визначається за двома позиціями:
1) залежно від виробничого призначення;
2) за видами вирощуваних культур (для сільськогосподарських земель).
В Австрії також діє окремий податок на землю. Ним оподатковується загальна земельна ділянка. Ставка становить 1 % розрахункової оціночної вартості. Податок сплачується щоквартально.
У Німеччині земельний податок справляється в складі податку на нерухоме майно, що є основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів. Ставка земельного податку складається з двох частин: встановленої в централізованому порядку та надбавки общини, розмір котрої залежить від стану місцевого бюджету. Загальна ставка податку коливається у межах 0,6 – 3,1 %.
Базою для земельних (майнових) податків в західних країнах є ринкова вартість землі. Періодична переоцінка є невід'ємною у системі використання ринкової вартості. У більшості регіонів США, Канади, а також Данії, Голландії і Швеції переоцінка здійснюється кожні 4 роки і навіть частіше із застосуванням сучасної комп'ютеризованої системи оцінки. [9].
Проте, не в усіх країнах вона проводиться регулярно. Останні переоцінки у Великобританії, Німеччині та Франції здійснювалися орієнтовно відповідно 10, 20 і 30 років тому.
Повчальний досвід введення нової системи оподаткування має Литва. У серпні 2003 року тут була завершена масова оцінка земель на базі їх ринкової вартості. З'ясувалося, що база оподаткування для сільськогосподарських земель знизилась на 25%; для земель колективного садівництва і дачного будівництва зросла в середньому в 50 разів; для земель, розташованих в передмістях Вільнюса і на узбережжі Балтійського моря, – майже у 80 разів. Зміна оподаткування земель викликала в Литві негативний резонанс з боку політиків, громадськості, засобів масової інформації. У зв'язку з цим литовський Сейм переглянув систему адміністрування податку. Було ухвалено рішення про диференційований підхід – до бази оподаткування застосовували понижуючі коефіцієнти оцінки. Ставки податку при цьому склали від 0,7% до 1,25%.
Прийнятним для Україні може стати зарубіжний досвід «єдиного податку» на землю та об'єкти, що на ній розташовані, адже це дозво ляє максимально змістити подат ковий тягар у бік земельної ренти, що сприяє залученню інвестицій, зростанню ділової активності і при водить до збільшення чистоїринко вої вартості забудованих земель.
В Україні, де базою оподаткування земельних ділянок є їх нормативна грошова оцінка, у разі переходу до масової оцінки нерухомості, що базуватиметься на моніторингу ринкових цін продажу нерухомого майна, можна буде сподіватися на більш справедливий перерозподіл податкового навантаження між платниками, а також надання податку стимулюючої функції.
Податкова політика в Україні, безсумнівно, потребує подальшого вдосконалення. Світовий досвід оподаткування земельних ділянок слід розглядати як важливу запоруку прийняття виважених та обґрунтованих рішень щодо розвитку вітчизняного податкового законодавства [10].
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Компанія "Gorgany" розпочала свою діяльність у 2005 році, основною спеціалізацією є роздрібна та гуртова торгівля товарами для туризму, альпінізму, гірськолижного спорту, активного відпочинку. “Горгани Ком” - офіційний представник в Україні виробників Salewa, Osprey, Trimm, Zamberlan, Wind X-treme, Lasting, AustriAlpin, Rock Technologies, Alpine Pro. КВЕД 47.64. Класифікація видів економічної діяльності: Роздрібну торгівлю спортивними товарами, рибальським оснащенням, туристичним спорядженням та інвентарем, човнами та велосипедами Основною метою підприємства є отримання прибутку при продажі товарів. Підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування, тому за 1 квартал поточного року повинно сплатити такі податки: ПДВ, податок на прибуток та ЄСВ
2.1. Розрахунок податку на додану вартість (ПДВ)
Згідно з отриманою декларацією можна обчислити податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, єдиний соціальний внесок. Податок на додану вартість (ПДВ) – це загальнодержавний податок, який встановлюється вищими органами влади і є обов’язковим на всій території України. За формою оподаткування він є непрямим податком – встановлюється на окремі товари, роботи, послуги і включається до їхньої ціни [2].
Платник податку – це особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України. Головна особливість платника ПДВ – це розрив між реальним і формальним платником. Реальний платник ПДВ – це покупець. Кошти для ПДВ входять до ціни товару. Формальний платник ПДВ – це продавець. Після продажу товару він зобов’язаний перерахувати ПДВ до бюджету. и сума ПДВ, сплачена реальним платником
Платниками податку є:
будь – яка особа, що проводить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
будь – яка особа, яка зареєстрована як платник податку або підлягає реєстрації;
будь – яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягає оподаткуванню;
особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність [8].
Об’єктом оподаткування є операції платника податку з:
постачання товарів місце постачання яких розташовані на митній території країни;
постачання послуг місце постачання яких розташовані на митній території країни;
ввезення товарів на митну територію країни;
вивезення товарів за межі митної території країни;
постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу, автомобільним, залізничним, морським і авіаційним транспортом.
База оподаткування операцій з постачання товарів, робіт,послуг визначається виходячи з договірної контрактної вартості, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків і зборів,крім податку на додану вартість та акцизного податку, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів.
До складу договірної контрактної вартості включається будь – яка сума коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів передаються платнику податку безпосередньо покупцем.
Ставка податку встановлюється від бази оподаткування в таких розмірах:
20% ( 17% - 1.01.2015р);
0% (експорт товарів).
Операції, що оподатковуються за 0% ставкою:
вивезення товарів за межі митної території країни у митному режимі експорту;
вивезення товарів за межі митної території країни у митному режимі
без митної торгівлі;
постачання товарів для забезпечення або заправки морських, повітряних суден та ін.;
міжнародні перевезення пасажирів і багажу залізничним, авіаційним, морським та ін. транспортом [8].
Операції, що не є об’єктом оподаткування:
випуск ( емісія), розміщення у будь – якій формі управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг НБУ та центральними органами влади;
передача майна у схов та лізинг( крім, фінансового лізингу);
надання послуг із страхування, співстрахування, перестрахування особами, що мають на це ліцензії;
постачання позашкільним навчальним закладам послуг у сфері позашкільної освіти;
обіг банківських матеріалів та валютних цінностей ( крім, реалізації ювілейних монет);
надання послуг із інкасації розрахунково- касового обслуговування, розміщення та залучення коштів , повернення коштів за договорами кредиту та депозиту;
торгівля грошовими коштами або цінними паперами борговими зобов’язаннями ;
виплата у грошовій формі заборгованості заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій виплата здійснюється у грошовій формі.
Операції, що звільнення від оподаткування:
постачання продуктів дитячого харчування та дитячого асортименту для немовлят;
постачання послуг із доставки пенсій, послуг з охорони здоров’я;
безкоштовна передача рухомого складу однієї залізниці іншим залізницям;
надання благодійної допомоги ( безоплатного постачання товарів, робіт, послуг благодійним організаціям [8].
Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між податковим зобов’язанням ( ПЗ) та податковим кредитом ( ПК) звітного періоду:
ПДВ = ПЗ – ПК (2.1)
Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Можна сказати, що податковий кредит сидить у ціні товару, який купляє суб’єкт підприємницької діяльності.
Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником в звітному періоді. Це та сума податку, яку суб’єкт господарювання нараховує на вартість, яку він додає до товару, для того, щоб реалізувати його з вигодою для себе, тобто отримати прибуток.
Податкова накладна – головний документ у взаємовідносинах платників ПДВ для документального оформлення розрахунків за товари, роботи чи послуги між суб’єктами господарювання – платниками податку на додану вартість використовується податкова накладна. Для покупця товару, податкова накладна є підставою для визнання податкового кредиту. Без цього документу покупець не має права на податковий кредит.
Отже, за даними декларації з податку на прибуток та додатку АВ обчислюємо податок на додану вартість.
ПЗ = Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) + Інші доходи; Платник податку – це особа, яка зобов’язана здійснити утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить товари на митну територію України. Головна особливість платника ПДВ – це розрив між реальним і формальним платником.
Реальний платник ПДВ – це покупець. Кошти для ПДВ входять до ціни товару. Формальний платник ПДВ – це продавець. Після продажу товару він зобов’язаний перерахувати ПДВ до бюджету. и сума ПДВ, сплачена реальним платником
ПЗ = (0 + 32500)*0,2= 6500 грн.
ПК = Прямі матеріальні витрати + Винагорода за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги + Витрати на оплату послуг зв’язку + Витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, придбання літкратури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;
ПК = (0+360+501+0)*0,2 = 172,2 грн.
Отже, ПДВ (до бюджету) = ПЗ – ПК =6500 – 172.2 = 6327,8 грн.
При позитивному значенні дана сума підлягає сплаті протягом 10 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації.
Декларація за звітний період, що дорівнювала календарному місяцю подається контролюючим органам протягом 20 календарних днів наступних після закінчення звітного періоду.
При від’ємному значенні дана сума підлягає бюджетному відшкодуванні або включається до сум податкового кредиту наступних звітних періодів.
Отже,можна сказати, що підприємство повинне протягом 40 днів, що настають за останнім днем звітного кварталу, подати декларацію з податку на додану вартість та протягом 10 днів після граничного строку подання декларації сплатити 6327,8 тис. грн. до бюджету.
2.2 Розрахунок податку на прибуток підприємств(ПнП)
Податок на прибуток підприємств(ПнП) – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій [2]
Платниками податку з числа резидентів є:
суб’єкти господарювання, юридичні особи які проводять господарську діяльність на території України та за її межами;
управління залізниці, що отримують прибуток від основної діяльності залізничного транспорту;
неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від не основної діяльності;
відокремленні підрозділи платників податку.
Платниками податку з числа нерезидентів є:
юридичні особи, що створюються в будь – якій організаційно – правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх погодження з України за винятком організацій, що мають дипломатичні привілеї та імунітети;
постійні представники нерезиденти , які отримують доходи з джерелом погодження з України [8].
Об’єктом оподаткування є – прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів,виконаних робіт та наданих послуг на суму інших витрат звітного періоду:
Згідно даних поданих у декларації, величина доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування становить 32514 грн. (дохід від операційної діяльності + інші доходи).
Витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування становлять 15942 грн. Витрати від операційної діяльності представлені статтею «Собівартість придбаних та реалізованих товарів» і становлять 0.
Згідно додатку СВ в собівартість придбаних та реалізованих товарів включено:
- прямі матеріальні витрати – 0 грн.
Інші витрати підприємства склали 15942 грн. Вони представлені статтями: «Адміністративні витрати», «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».
Адміністративні витрати, відповідно до додатку АВ, становлять 14200грн. Ця стаття декларації складається з:
витрати на оплату праці – 10380 грн.
внески на соціальні заходи – 3820 грн.
Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати склали 1742грн.
Відповідно до Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг та суму інших витрати.
Формула для розрахунку податку на прибуток підприємств має вигляд:
ПнП = (Д – С – ІВ) * Сп ПнП, (2.3)
де ПнП – податок на прибуток
Д – доходи – 32514 грн.
С – собівартість – 0 грн.
ІВ – інші витрати – 15942 грн.
Сп ПнП – ставка податку на прибуток, ( 18%).
ПнП = (32514-0-15942)*0,18=2982,96 грн.
Отже, дане підприємство до бюджету сплатить 2982,96 грн. податку на прибуток підприємства.
2.3.Розрахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ)
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат [3].
Платниками ЄСВ є всі роботодавці, у тому числі і підприємці, які знаходяться на загальній та спрощеній системах оподаткування.
Клас професійного ризику виробництва залежить від значення інтегрального показника. Чим вище значення інтегрального показника, тим вищий клас професійного ризику виробництва.
На основі додатку АВ, обчислюємо ЄСВ.
Витрати на оплату праці становлять 10380 грн., а внески на соціальні заходи становлять 3820 грн.
Отже, можна знайти, який відсоток становить внесок на соціальні заходи, від загальної суми витрат на оплату праці, шляхом математичного підбору:
10380 - 100%
3820 - х%
Х = 3820*100% / 10380 = 36,80%
Отже, соціальний внесок становить 36,80% , що означає 5 клас професійного ризику виробництва.
2.4. Розрахунок питомої ваги сплачених податків у загальній сумі сплачених податків на підприємств
Визначаємо загальну суму сплачених податків:
Ссп =ПДВ + ЄСВ + ПнП (2.4)
Ссп = 6327,8 + 3820 + 2982,96 = 13130.76грн.
Провівши усі вищенаведені розрахунки, можемо порахувати питому вагу кожного податку у загальні сумі податків, яка становить 13133.56грн.
а) Питома вага ПДВ:
Загальна сума податків13133.56грн грн. – 100%
Сума ПДВ: 6327,8 грн. – Х%
Х = (6327,8 *100)/ 13133.56грн = 48.18%
б) Питома вага ЄСВ:
Загальна сума податків: 13133.56грн. – 100%
Сума ЄСВ: 3820 грн. – Х%
Х = (3820*100)/ 13133.56грн = 29.08%
в) Питома вага податку на прибуток:
Загальна сума податків: 13133.56грн грн. – 100%
Сума ПнП: 2982,96 грн. – Х%
Х = (2982,96 *100)/ 13133.56грн = 22,71%
Згідно з цими розрахунками, можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу у структурі податків підприємства займає податок на додану вартість – 48,20; єдиного соціального внеску – 29,08%; а податку на прибуток – 22,71%.
2.5 Інформація щодо нарахованої амортизації
Вся сукупність основних засобів та інших необоротних активів для цілей оподаткування поділена на 16 груп. Ця класифікація має враховуватись платником податку при застосуванні методів амортизації та розрахунку норм амортизації. Виходячи з перелічених у цьому пункті груп, законодавець визначив, що йдеться про матеріальні необоротні активи. Класифікація груп основних засобів та мінімально допустимі строки їх корисного використання (амортизації) Табл.1
Група 3 — будівлі
20 років
Група 4 — машини та обладнання
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друкування інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми
5 років
(2 роки)
Група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі)
4 років
Група 9 — інші основні засоби
12 років
табл.2
Код рядка
Номер групи
Балансова вартість на початок звітного періоду
Нарахована сума амортизації за звітний період
А2
3
196640 грн
2458 грн
А4
4
340 грн
44 грн
А5
6
1423 грн
163 грн
А8
9
121грн
40 грн
А15
Сума рядків А1-А14
198524 грн
2705 грн
Розрахунки : Нарахована амортизація = Балансова вартість на початок періоду/ Мінімально допустимі строки корисного використання / квартал
А2 = (196640 / 20) / 4 = 2458;
А4 =(340/2 )/4= 44
А5 =(1423/4 )4/ = 88.93
А8 =(121/12)/4=2.5
ВИСНОВОК
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі земельні частки.
Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги
22.02.2015 20:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора