Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Сплата юридичними особами туристичного збору
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Сплата юридичними особами туристичного збору»
з дисципліни: «Податкова система»
Львів – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..…3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Історія становлення туристичного збору…………………………………4
Сплата юридичними особами туристичного збору……………………...7
Світовий досвід застосування туристичного збору…………………….10
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИН
2.1. Розрахунок податок на додану вартість (ПДВ)………………………….12
2.2. Розрахунок податку на прибуток підприємств(ПнП)…………………...16
2.3. Розрахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ)…………………………19
2.4. Розрахунок питомої ваги сплачених податків у загальній сумі сплачених податків на підприємств…………………………………………………...21
ВИСНОВОК……………………………………………………………………...22
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...24
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..25
ВСТУП
Податком є обов’язків платіж до відповідного бюджету, що справляються з платників податків відповідно до Податкового кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляються з платників збору з умовою отримання ними спеціальної вигоди.
Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку, становить податкову систему України.
Податкового кодексу України визначено, що:
до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток; податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість; акцизний податок; мито; єдиний соціальний внесок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; плата за землю.
до місцевих податків належать:податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;єдиний податок.
до місцевих зборів належать:збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
Основними елементами системи оподаткування є: платник податку, об’єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, податковий період, строки сплати податків і зборів, строки подання звітності, порядок обчислення податку.
Об’єктом даної курсової роботи є визначення особливостей сплати юридичними особами туристичного збору, який належить до місцевих зборів.
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1.Історія становлення туристичного збору
Податки як головне джерело державних доходів мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування кожної країни сформувалася завдяки тривалому періоду становлення та розвитку держави. У культурних країнах стародавнього світу існували досить складні системи податків.
Місцеві податки, що справляються відповідно до рішень, які приймаються територіальними громадами, мають не дуже давню історію. Першим місцевим стягненням був податок на користь бідних, введений в Англії у XVII ст. з огляду на значне збільшення кількості злидарів, жебраків і бідних. Центральний уряд вимагав від міст і приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов'язковість[6,c.41].
Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами. Основною підставою для його сплати була наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого майна. Податок на користь бідних справлявся як цільовий - кошти спрямовувалися на допомогу бідним. Отже, цей податок став першим прикладом місцевих податків, які запроваджувалися для фінансування потреб місцевих союзів.
В історії оподаткування зазвичай виділяють три етапи. Перший - від древнього світу і до початку середньовіччя - це зародження інституту податків, які поки що мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто в натуральному вигляді [6,c.41].
Другий етап охоплює XVI - XVIII ст. і характеризується зміцненням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які стягувалися майже за все - вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, повій, покійників тощо.
Лише наприкінці ХVIII ст. настає цивілізований третій етап розвитку податків. Саме цього часу набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування. Кількість податків зменшується, вони стають одноманітнішими, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а надає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються також технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту й удосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.
З одержанням незалежності, Україна розпочала створення власної податкової системи. Податкова система повинна відображати певні умови певної країни: рівень розвитку економіки,соціальної сфери, зовнішню і внутрішню політику, географічне положення та інші чинники. Податкова система, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Недосконалість побудови податкової системи пов’язана з відсутністю чіткої економічної доктрини, визначеної, виходячи з тієї чи іншої економічної теорії. Це призводить до нестабільності податкової системи, негативно впливає на стан економіки[6,c.45].
За короткий час в Україні в питанні реформування податкової системи зробила досить багато. Так, здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з ринковою економіко. Розроблено і впроваджено законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення.
У зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України з 2011 р. структура місцевих податків і зборів зазнала суттєвих змін. З його прийняттям втратили чинність низка законів України, декретів Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України. У Кодексі змінено кількісний та якісний склад загальнодержавних і місцевих податків та зборів. Так, відбулося скорочення місцевих податків та зборів з 14-ти до 5-ти, серед яких 2 місцевих податки і 3 місцевих збори [6,c.45].
До місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок;
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір(відповідно до даних змін курортний збір було перейменовано на туристичний збір).
В умовах розбудови інфраструктури України актуалізується розвиток туристичної сфери. Туристична галузь забезпечує не лише створення частини валового національного продукту, зайнятість населення, обслуговування вхідного та вихідного потоку туристів, але й включається як джерело наповнення місцевих бюджетів[6,c.45].
За даними Міністерства фінансів України на 2013 рік заплановано сплату адміністративного збору на рівні 40.4 млн. грн., при цьому туристичний збір, сплачений юридичними особами, заплановано на рівні 31.9 млн. грн., а туристичний збір, сплачений фізичними особами - відповідно 8.5 млн. грн.
1.2.Сплата юридичними особами туристичного збору
Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Місцеві ради самостійно приймають рішення про необхідність справляння даного збору на території громади [7,c.152].
Платниками туристичного збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк[7,c.153].
Рис. 2.1. Особи, які не є платниками туристичного збору
Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1% до бази справляння збору. Базою справляння збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням податку на додану вартість.
До вартості проживання не включаються витрати на:
- харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни);
- телефонні рахунки;
- оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз);
- обов'язкове страхування;
- витрати на усний та письмовий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду[8,c.133].
Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору здійснюється податковими агентами (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Податкові агенти зі сплати туристичного збору
Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку на проживання[8,c.134].
Базовий податковий період дорівнює календарному кварталу.
Cуму збору, зазначену в податковій декларації, податковий агент зобов’язаний сплатити протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.
1.3. Світовий досвід застосування туристичного збору
У міжнародній термінології місцеві податки і збори визначаються як локальні податки і є основою дохідної частини місцевих бюджетів більшості західних держав. Місцеві органи влади в багатьох країнах (США, Франція, Італія) наділені правом самостійно встановлювати місцеві податки та збори [9,c.56].
У різних країнах неоднакова кількість місцевих податків і зборів. Так у Великій Британії існує один такий податок, який стягується з нерухомого майна-землі, будівель, крамниць, установ, заводів і фабрик, причому сільськогосподарські угіддя та будівлі на них, церкви оподаткуванню не підлягають. В Японії існують три основні місцеві податки. Це, зокрема, підприємницький податок, який нараховується на прибуток, корпоративний муніципальний податок та зрівняльний податок, що є фіксованою сумою податку, розмір якої залежить від розміру капіталу юридичної особи та чисельності працюючих. Найбільшу кількість місцевих податків запроваджено у Бельгії – 100, в Італії – 70, у Франції – понад 50. У CША запроваджено такі місцеві податки, як податок з продажу, місцевий прибутковий податок, податки на прибуток корпорацій, на спадок, майновий податок [9,c.56].
Місцеві бюджети у розвинутих країнах поповнюються переважно за рахунок податкових надходжень, в тому числі місцевих податків і зборів, які складають близько 60% доходної бази місцевих органів влади у Німеччині; 48% - у Швейцарії; 38% - в Італії; 45% - в Австралії; 44% - в Норвегії.
На відміну від більшості розвинених країн світу, в Україні перелік місцевих податків і зборів є досить обмеженим. Якщо в українському законодавстві визначено 5 місцевих податків і зборів, то в окремих країнах Європейського союзу їх кількість перевищує сотню. В Україні становлення системи місцевого оподаткування відбувалося надто повільними темпами. Місцеве оподаткування поки що не виконує ні фіскальної, ні регулюючої функції, а є другорядним відносно державного оподаткування. Саме тому вітчизняна система місцевого оподаткування, потребує подальшого розвитку у контексті зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.
Для тих країн в яких добре розвинута туристична галузь, то саме туризм суттєво поповнює місцеві скарбниці. За оцінками Всесвітньої організації туризму , туристичні країни одержують приблизно 10 – 25% від загального податкового доходу за рахунок туристичного сектору. У деяких маленьких країнах , що спеціалізуються на туризмі, таких як Багами , понад 50% урядового доходу отримано від туристичного сектора. Чистий дохід туризму на Мальдівах становить 40% урядового доходу. У Маврикії приблизно 12 – 15% податкового доходу отримано безпосередньо і опосередковано за рахунок сектора туризму[9,c.59].
Україна є одним зі світових лідерів з міжнародного туризму – за даними Всесвітньої організації туризму, Україна посідає одне із пріоритетне місце за кількістю відвідувань щороку. Отже, туристична галузь має надзвичайно важливе значення для економіки нашої держави , а розвиток цієї сфери суспільного життя повинен стати одним із пріоритетних завдань на найближче майбутнє[9,c.66].
Отже,Україна має усі передумови для швидкого й успішного розвитку туризму, як іноземного так і внутрішнього. Державі потрібно реформувати туристичну галузь і залучити додаткові кошти на її розвиток.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1. Розрахунок податку на додану вартість (ПДВ)
Згідно з отриманою декларацією та обраним підприємством «Безпека1», ми обчислюємо податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, єдиний соціальний внесок, а також військовий збір. Дане підприємство відноситься до 1 класу професійного ризику виробництва. До цього класу відносять оборону, охорону громадського порядку та безпеки, юстицію, правосуддя, сфера права. Також сюди відносять організації промисловості, професійні громадські організації, професійні спілки, релігійні організації, політичні організації та ін.
Податок на додану вартість (ПДВ) – це загальнодержавний податок, який встановлюється вищими органами влади і є обов’язковим на всій території України. За формою оподаткування він є непрямим податком – встановлюється на окремі товари, роботи, послуги і включається до їхньої ціни [2].
Платниками податку є:
будь – яка особа, що проводить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;
будь – яка особа, яка зареєстрована як платник податку або підлягає реєстрації;
будь – яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягає оподаткуванню;
особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність [2].
Об’єктом оподаткування є операції платника податку з:
постачання товарів місце постачання яких розташовані на митній території країни;
постачання послуг місце постачання яких розташовані на митній території країни;
ввезення товарів на митну територію країни;
вивезення товарів за межі митної території країни;
постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу, автомобільним, залізничним, морським і авіаційним транспортом.
База оподаткування операцій з постачання товарів, робіт,послуг визначається виходячи з договірної контрактної вартості, але не нижче звичайних цін з урахуванням загальнодержавних податків і зборів,крім податку на додану вартість та акцизного податку, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів.
До складу договірної контрактної вартості включається будь – яка сума коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів передаються платнику податку безпосередньо покупцем.
Ставка податку встановлюється від бази оподаткування в таких розмірах:
20% ( 17% - 1.01.2015р);
0% (експорт товарів).
Операції, що оподатковуються за 0% ставкою:
вивезення товарів за межі митної території країни у митному режимі експорту;
вивезення товарів за межі митної території країни у митному режимі
без митної торгівлі;
постачання товарів для забезпечення або заправки морських, повітряних суден та ін.;
міжнародні перевезення пасажирів і багажу залізничним, авіаційним, морським та ін. транспортом [2].
Операції, що не є об’єктом оподаткування:
випуск ( емісія), розміщення у будь – якій формі управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг НБУ та центральними органами влади;
передача майна у схов та лізинг( крім, фінансового лізингу);
надання послуг із страхування, співстрахування, перестрахування особами, що мають на це ліцензії;
постачання позашкільним навчальним закладам послуг у сфері позашкільної освіти;
обіг банківських матеріалів та валютних цінностей ( крім, реалізації ювілейних монет);
надання послуг із інкасації розрахунково- касового обслуговування, розміщення та залучення коштів , повернення коштів за договорами кредиту та депозиту;
торгівля грошовими коштами або цінними паперами борговими зобов’язаннями ;
виплата у грошовій формі заборгованості заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій виплата здійснюється у грошовій формі.
Операції, що звільнення від оподаткування:
постачання продуктів дитячого харчування та дитячого асортименту для немовлят;
постачання послуг із доставки пенсій, послуг з охорони здоров’я;
безкоштовна передача рухомого складу однієї залізниці іншим залізницям;
надання благодійної допомоги ( безоплатного постачання товарів, робіт, послуг благодійним організаціям [2].
Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між податковим зобов’язанням ( ПЗ) та податковим кредитом ( ПК) звітного періоду:
ПДВ = ПЗ – ПК (2.1)
При позитивному значенні дана сума підлягає сплаті протягом 10 календарних днів після закінчення граничного терміну подання декларації.
Декларація за звітний період, що дорівнювала календарному місяцю подається контролюючим органам протягом 20 календарних днів наступних після закінчення звітного періоду.
При від’ємному значенні дана сума підлягає бюджетному відшкодуванні або включається до сум податкового кредиту наступних звітних періодів.
Податкова накладна – головний документ у взаємовідносинах платників ПДВ для документального оформлення розрахунків за товари, роботи чи послуги між суб’єктами господарювання – платниками податку на додану вартість використовується податкова накладна. Для покупця товару, податкова накладна є підставою для визнання податкового кредиту. Без цього документу покупець не має права на податковий кредит.
До податкового зобов’язання, згідно з отриманим завданням, ми віднесемо доходи від операційної діяльності у сумі 15 000 тис. грн.
До податкового кредиту ми віднесли інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати, що становлять 7281 тис. грн.
Отже, за даними декларації обчислюємо податок на додану вартість.
ПЗ = 15 000 * 0,2 = 3000 тис. грн.
ПК = 7281 * 0,2 = 1456,2 тис. грн.
ПДВ (до бюджету) = 3 000 – 1456,2 = 1543,8 тис. грн.
Отже,можна сказати, що підприємство повинне протягом 40 днів, що настають за останнім днем звітного кварталу, подати декларацію з податку на додану вартість та протягом 10 днів після граничного строку подання декларації сплатити 1543,8 тис. грн. до бюджету.
Розрахунок податку на прибуток підприємств(ПнП)
Податок на прибуток підприємств(ПнП) – це загальнодержавний податок, який встановлюється вищими органами влади і є обов’язковим на всій території України. За формою оподаткування він є прямим податком – встановлюється відносно платника податку [2].
Платниками податку з числа резидентів є:
1.суб’єкти господарювання, юридичні особи які проводять господарську діяльність на території України та за її межами;
2.управління залізниці, що отримують прибуток від основної діяльності залізничного транспорту;
3.неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від не основної діяльності;
4. відокремленні підрозділи платників податку.
Платниками податку з числа нерезидентів є:
1.юридичні особи, що створюються в будь – якій організаційно – правовій формі, що отримують доходи з джерелом їх погодження з України за винятком організацій, що мають дипломатичні привілеї та імунітети;
2. постійні представники нерезиденти , які отримують доходи з джерелом погодження з України [2].
Об’єктом оподаткування є – прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів,виконаних робіт та наданих послуг на суму інших витрат звітного періоду:
ПнП = ( Д – Сб – В ін.) * 18% (2.2)
Д – доходи – 15 000 тис. грн.
С – собівартість – 4809 тис. грн.
В ін. – інші витрати – 7281 грн.+1910 грн. = 9191 тис. грн.
ПнП = ( 15 000 – 4809 – 9191 ) * 0, 18 = 180 тис. грн.
Отже, дане підприємство до бюджету сплатить 180 тис. грн. податку на прибуток підприємства.
Процес зносу і поступового перенесення вартості основних фондів на виготовлений за їх участю продукт називається амортизацією.
Сума амортизаційних відрахувань за весь термін служби повинна дорівнювати первісній або переоціненій вартості. Амортизаційні кошти надходять шляхом виручки від продукції і нагромаджуються в амортизаційному фонді.
Амортизація основних фондів нараховується щомісячно починаючи з наступного місяця введення основних фондів в експлуатацію.
Нарахування амортизації припиняється якщо основні фонди виводяться з експлуатації або здійснюється їх капітальний ремонт.
Об’єкти амортизації:
амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів,
нематеріальних активів, що використовуються в господарській діяльності;
амортизації підлягають витрати на самостійне виготовлення
основних засобів, нематеріальних активів для використання в господарській діяльності;
витрати на проведення ремонту,реконструкції, модернізації, що
перевищують 10% сукупного балансу вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації на початок звітного року.
Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
прямолінійного;
зменшення залишкової вартості;
прискореного зменшення залишкової вартості;
кумулятивного;
виробничий метод.
Прямолінійний метод, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на строк корисного використання об’єкта основних засобів.
Балансова вартість на початок звітного ( податкового) періоду у 6 групі становить 15 796 тис. грн.
Термін корисної експлуатації для 6 групи підприємств становить 4 роки.
Собівартість придбаних ( виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) становить 1580 тис. грн.
Сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:
Ав = ( Пв – Лв)/ Тке (2.3)
Ав = 15 796/ (4/4) = 1580 тис. грн.
Отже, амортизаційні відрахування становлять 1580 тис. грн.
2.3.Розрахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ)
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат [3].
Платниками ЄСВ є всі роботодавці, у тому числі і підприємці, які знаходяться на загальній та спрощеній системах оподаткування.
Клас професійного ризику виробництва залежить від значення інтегрального показника. Чим вище значення інтегрального показника, тим вищий клас професійного ризику виробництва.
Єдиний внесок для платників, визначається відносно собівартості придбаних ( виготовлених) та реалізованих товарів ( робіт, послуг): витрати на оплату праці становлять 2361тис. грн., а внески на соціальні заходи становлять 868 грн.
Отже, можна знайти, який відсоток становить внесок на соціальні заходи, від загальної суми витрат на оплату праці, шляхом математичного підбору:
2361 - 100%
868 - х%
Х = 868*100% / 2361 = 36,76%
ЄСВ = 2361* 0,3676 = 868 тис.грн
Єдиний внесок для платників, визначається відносно адміністративних витрат: витрати на оплату праці становлять 963 грн., а внески на соціальні заходи становлять 354 грн.
Отже, можна знайти, який відсоток становить внесок на соціальні заходи, від загальної суми витрат на оплату праці, шляхом математичного підбору:
963 - 100%
354 - х%
Х = 963*100% / 354 = 36,76%
ЄСВ = 963 * 0,3676 = 354 тис.грн.
ЄСВ заг. = 868 + 354 = 1222 тис.грн.
Отже, внесок на соціальні заходи становить 36,76% від загальної суми витрат на оплату праці. Платниками такого єдиного внеску є підприємства та організації 1 класу професійного ризику виробництва. До цього класу відносять оборону, охорону громадського порядку та безпеки, юстицію, правосуддя, сфера права. Також сюди відносять організації промисловості, професійні громадські організації, професійні спілки, релігійні організації, політичні організації та ін.
Військовий збір в Україні вступив в силу з 3 серпня згідно зі змінами до Податкового кодексу і державного бюджету на 2014 рік.[3].
Платниками військового збору є:
фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерелом їх походження з України, так і іноземні доходи;
фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерелом їх походження з України;
податковий агент.
Об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інші виплати і винагороди, які нараховуються платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно – правовим договором; виграш у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця, отриманий від організатора азартної ігри.
Ставка збору становить 1,5% від об’єкта оподаткування .
Отже, підприємство повинне сплатити до бюджету військовий збір у розмірі:
ВЗ = (2361+963)* 0,015 = 49,86 тис.грн.
2.4. Розрахунок питомої ваги сплачених податків у загальній сумі сплачених податків на підприємств
Визначаємо загальну суму сплачених податків:
Ссп =ПДВ + ЄСВ + ПнП + ВЗ (2.4)
Ссп = 1543,8 +180+1222 = 2995,6 тис. грн.
Провівши усі вищенаведені розрахунки, можемо порахувати питому вагу кожного податку у загальні сумі податків, яка становить 2995,6 тис. грн.
а) питома вага ПДВ:
Загальна сума податків: 2995,6 грн. – 100%
Сума ПДВ: 1543,8 грн. – Х%
Х = (1543,8 *100)/ 2995,6 = 51,5%
б) питома вага ЄСВ:
Загальна сума податків: 2995,6 грн. – 100%
Сума ЄСВ: 180 грн. – Х%
Х = (180*100)/ 2995,6 = 6,00%
в) питома вага податку на прибуток:
Загальна сума податків: 2995,6 грн. – 100%
Сума ПнП: 1222 грн. – Х%
Х = (1222 *100)/ 2995,6 = 40,8%
г) питома вага військового збору:
Загальна сума податків: 2995,6 грн. – 100%
Сума ПнП: 49,86 грн. – Х%
Х = (49,86 *100)/ 2995,6 = 1,7%
Згідно з цими розрахунками, можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу у структурі податків підприємства займає податок на додану вартість – 51,5; а податку на прибуток – 40,8%; єдиного соціального внеску – 6,00%; військовий збір – 1,7%.
ВИСНОВОК
Нині в Україні місцеві податки і збори є одним з головних економічних інструментів державного регулювання та важливим джерелом доходів місцевих бюджетів. Починаючи з 2011 року система місцевого оподаткування була реорганізована шляхом прийняття Податкового кодексу України та внесення змін до переліку місцевих податків і зборів. Це призвело до докорінної зміни даної складової доходів місцевих бюджетів, оскільки було ліквідовано ті місцеві податки та збори, що складали значну частину доходів від місцевих податків і зборів (комунальний податок, ринковий збір, збір за надання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі), й запроваджено нові – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів та туристичний збір.
В даній курсовій роботі проаналізовано сплату юридичними особами туристичного збору. Актуальність питань, пов’язаних з туристичним збором, змушують вивчати досвід країн з розвиненою економікою. Слід зазначити, що даний туристичний збір запроваджений у багатьох країнах світу з розвиненою економікою.
Щодо туристичного збору, то місцевим радам надано право самостійно вирішувати питання щодо їхнього встановлення. Установлення місцевих податків і зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється. Порядок зарахування податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом.
Невміння місцевих органів влади реалізовувати прихований податковий потенціал та ефективно регулювати економічну діяльність на місцях, непрозорість в адмініструванні окремих податків призводять до недовикористання наявних можливостей оподаткування. Внаслідок значного обсягу тіньової діяльності та зайнятості поза увагою фіскальних органів залишаються персональні доходи громадян, підприємницька діяльність незареєстрованих суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Зокрема, йдеться про втрати бюджету від недоотриманого збору за заправадження окремих видів підприємницької діяльності, плати за землю та єдиного податку; невикористання туристичного потенціалу, що знаходиться у тіньовому секторі економіки – туристичного збору.
Згідно з розрахунками, що були проведенні у розділі ІІ, можемо зробити висновок, що найбільшу питому вагу у структурі податків підприємства займає податок на додану вартість – 51,5; а податку на прибуток – 40,8%; єдиного соціального внеску – 6,00%; військовий збір – 1,7%.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Конституція України [Електронний ре сурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96
2.Податковий кодекс України [Електронний ре сурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
3. Офіційний сайт Державної казначейської служби України // Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/index
4. Наказ Міністерства фінансів України від 21.12.2012 №1402 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору».
5.Казюк Я.М. Проблеми адаптації податкових механізмів в Україні до
світових аналогів: порівняльні характеристики [Електронний ресурс] / Я. М. Казюк. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Apdup/ 2012_1/1-6-13.pdf
6.Ніколаєва О.М. Місцеві податки і збори в світлі прийняття Податкового кодексу України / О. М. Ніколаєва // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2012. – №3. – С. 41–45.
7. Глухова В.І. Місцеві податки та збори як складова фінансових ресурсів регіону / В. І. Глухова, М. А. Нікітіна, Є. С. Красуля // Вісник КНУ імені Михайла Остроградського. – 2011. – Випуск 2 (67). Частина 1. – С. 152–155.
8.Бучакчийська Ю. А. Роль місцевих податків і зборів у формуванні місцевих бюджетів України / Ю. А. Бучакчийська // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2011. – № 3(15). – С. 133–136.
9.Бондарук Т.Г. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування та можливості його застосування в Україні / Т. Г. Бондарук // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2011.– №1. – С. 56–66
10.Податкова система зарубіжних країн;за заг.ред. В.І. Сідорова; Міністерство освіти і науки України, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна. – Харків: Видавництво ХНУ ім.В.Н.Каразіна, 2011.- 258с.
.
22.02.2015 20:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора