Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Виконання функцій податкового агента при нарахуванні та сплаті юридичними особами єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
РТ
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Виконання функцій податкового агента при нарахуванні та сплаті юридичними особами єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.»
з дисципліни «Податкова система»
Львів – 2015 р.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І Теоретична частина. Поняття «податковий агент» та історія його виникнення…………………………………………………………………………..4
1.2 Виконання функцій податкового агента при нарахуванні та сплаті юридичними особами єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування…………………………………………………………….7
1.3 Діяльність податкового агента в зарубіжних країнах……………………….11
РОЗДІЛ ІІ. Практична частина…………………………………………………….14
2.1. Нарахування податку на прибуток………………………………………….14
2.2. Нарахування амортизації основних засобів……………………………….16
2.3. Нарахування податку на додану вартість………………………………… 17
2.4. Обчислення єдиного соціального внеску………………………………….19
2.5. Обчислення військового збору…………………………………………….20
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………21
СПИСКИ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….....22
ДОДАТКИ
ВСТУП
Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов’язкових пла те жів), що справляються до бюджетів і державних цільових фондів у встановлено му законами України порядку [1].
Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокрем-лений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподат-кування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачував-ти податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим ор-ганам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу [2].
Податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку з джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти [10].
Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодек-сом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховують-ся (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідно-го бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Податковим Кодексом для платників податків.
Найчастіше податковими агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними та здійснюють діяльність у країні податкового агента, роботодавці чи особи, що виплачують дохід на користь платника.
РОЗДІЛ І. Теоретична частина
Поняття «податковий агент» та історія його виникнення та застосування
Згідно з Податковим Кодексом податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків [2].
Відповідно до Податкового кодексу України, особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкову декларацію за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, про загальні суми доходів, нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, предс-тавництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу [2].
Податкове законодавство України передбачає сплату податку не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку в джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти. Податкових агентів іноді плутають із платниками податків або їх представниками. У ряді випадків ставиться знак рівності між податковим агентом і податковим органом, тоді як податковий агент – це юридична особа або фізична особа, на яку покладають обов’язки щодо обчислення, утримання із платника й перерахування податку або збору в бюджет [9, с. 126].
Якщо податковий представник діє на підставі угоди, рішення компетентного органу або загального закону, то в основі діяльності агента лежить норма закону, що делегує йому особливі повноваження. Податковим агентом є особа, на яку покладено обов’язок щодо обчислення й утримання податку із платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, уповноваженими податковим законодавством для платників податків.
Уперше в національному законодавстві поняття податкового агента виникло з прийняттям Закону України «Про внесення змін у Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»», що набув чинності 14.12.1999. Згідно з ним, до податкових агентів належали тільки ті суб’єкти підприємницької діяльності, які створені у формі підприємства з іноземною інвестицією й при цьому право яких на звільнення від обкладання окремими податками, зборами (обов’язковими платежами) було підтверджено рішенням суду або господарського суду [8, с.208].
Інститут податкового агентства одержав свій розвиток із прийняттям Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб». Згідно з цим актом, під податко вим агентом розуміли особу, на яку покладе обов’язок щодо обчислення й утримання податку з платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначав податкового агента як юридичну особу, її представництво, відділення, інший відособлений підрозділ, або фізичну особу, або представництво нерезидента – юридичної особи, що зобов’язано нараховувати, утримувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб у бюджет від імені та за рахунок платника податків, вести податковий облік, подавати звітність і відповідати за порушення податкового законодавства. При цьому з метою оподаткування доходів фізичних осіб такі особи визначаються податковими агентами незалежно від їхнього організаційно-правового статусу і способу обкладання іншими податками. До податкових агентів зазначений Закон також відносив фізичних осіб-підприємців і осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність відносно заробітної плати, інших виплат і нагород своїм найманим робітникам [8, с.269].
Під податковим агентом розуміється особа, на яку покладається обов’язок по обчисленню й утриманню податку з платника і перерахуванню його у відповідний бюджет. Правовий статус податкових агентів характеризується деякою подвійністю. З одного боку, стосовно платника податків вони представляють податкові органи і реалізують функції з обчислення, обліку й утримання податку. З іншого – у відносинах із фіскальними органами їм надається статус платників податків і вони виступають як зобов’язані особи, що породжує фактично ідентичні функції податкових органів як щодо податкових агентів, так і щодо платників податків. У випадку відсутності коштів у платника податків у податкового агента не виникає обов’язку із втримання й перерахування податку до бюджету. Подібна ситуація породжує автоматично додатковий обов’язок податкового агента – повідомити в податковий орган про не утримані суми податку в закріплений законодавством строк [3].
Використання інституту податкових агентів можливо за декількома видами податків, але не виключно: 1) при сплаті податку з доходів фізичних осіб податковими агентами виступають підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам; 2) при сплаті податку на прибуток підприємств іноземними юридичними особами, де податкові агенти виступають українські підприємства й організації, які здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам; 3) відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного податку [7, с.79].
Необхідно сказати, що Податковим кодексом України передбачена реаліза-ція функцій податкового агента при справлянні акцизного податку та туристич-ного збору [2].
Українське законодавство не передбачає загальних норм щодо обов’язків податкових агентів. Ці обов’язки описуються в нормах Податкового кодексу України, стосовно тих податків та зборів, в рамках яких застосовується інститут податкового агентства.
Порядок та функції податкового агента при нарахуванні та перерахуванні податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників в Україні
Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) – це один із трьох «великих» податків податкової системи. ПДФО має широку та різноманітну базу оподаткування. Платниками податку є резиденти та нерезиденти. Об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід; доходи з джерелом їх походження з України; іноземні доходи; при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів; при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах; при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати [3].
Порядок нарахування, утримання та сплати податку до бюджету залежить від того на кого покладено обов’язок щодо нарахування та сплати податку чи на самого платника, чи на податкового агента. Податковим агентом є юридична, або фізична особа, що не залежно від організаційно – правового статусу зобов’язані нарахувати та сплатити цей податок до бюджету відповідно до Закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податок полягає сплаті до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним докумен-том [2].
Відповідно до Податкового кодексу України особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкову декларацію за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, про загальні суми доходів, нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету [2].
Податковим агентом є особа, на яку Податковим Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: - своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
- подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається [2].
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;
- подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
- подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;
-нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
При нарахуванні податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників об’єктом оподаткування виступають:
доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платникові податку відповідно до умов трудового договору (контракту);
суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платникові податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється згідно з п. 170.9 цього Кодексу;
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
З метою уникнення можливої соціальної напруги, додаткового навантаження на платників податків, а також витрат часу, пов’язаних із заповненням та поданням звітності у подальшому, податкові агенти, які не мають найманих працівників та не проводять нарахування (надання, виплати) доходів фізичним особам у звітному місяці, можуть не подавати до податкового органу таку декларацію за відповідний звітний період [6, с.96].
В ПКУ прописано, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податко-вий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускаєть ся. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений:
нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;
подавати до органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, що нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, що утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету [10].
Відповідно до п. 119.2 ст. 119 розділу ІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-IV неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доході, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень [2].
Згідно із ПКУ податкові агенти у разі неповної чи несвоєчасної сплати суми податку, яка відображається у податковому розрахунку, несуть відповідальність у вигляді штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання такого розрахунку, встановленого ПКУ. Не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Важливо враховувати, що обов’язки податкового агента виникають тільки при наявності відповідного джерела, яке знаходиться в його розпорядженні у вигляді коштів платника податків. У цьому випадку повинна виключатися ситуація, коли податковий агент перелічує «чужий податок» за рахунок власних коштів (хоча відповідальність в такому випадку законодавством не встановлена). У випадку відсутності коштів у платника податків у податкового агента не виникає обов’язку по утриманню і перерахуванню податку в бюджет. Однак подібна ситуація спричиняє обов’язок податкового агента повідомити в податковий орган про неутримані суми податку в закріплений законодавством термін.
Діяльність податкового агента в зарубіжних країнах
Історично склалися дві форми побудови ПДФО: шедулярна та глобальна. Перша з'явилася у Великобританії. При цій системі доходи залежно від джерел поділяються на частини - шедули, кожна з яких оподатковується окремо, стягуються два податки: основний - за пропорційними ставками і додатковий - за прогресивними. Глобальна система використовується у більшості країн (США, Франція, Німеччина та ін.) При цій системі прибутковий податок стягується із річного доходу за прогресивною шкалою ставок.
На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодер-жавному рівні, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян.
Одним із найвагоміших податків Німеччини є податок на заробітну плату. На цей вид податку припадає майже третина всіх податкових надходжень. При стягуванні податку враховуються податкові класи і види діяльності, використову-ються податкові таблиці та карти. Шість податкових класів групують робітників та службовців залежно від їх сімейного стану, кількості працюючих у сім'ї, спільного чи окремого ведення обліку отримуваних доходів, наявності дітей.
На відміну від України, в якій передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом певного алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники.
Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподаткову-ваний дохід (в євро на одну дитину).
Отже, податкові системи розвинутих держав світу сьогодні є сформованим динамічним механізмом, який дає змогу вирішувати основні соціально-економічні завдання держави, зокрема через оподаткування доходів фізичних осіб. Бюджетні системи окремих країн характеризуються різними підходами до вирішення своїх завдань, але вони обов'язково враховують специфіку розвитку держави.
В Податковому кодексі Російської Федерації податковими агентами визнаються особи, на яких покладено обов’язки по вирахуванню, утриманню у платника податків і перерахуванню податків в бюджетну систему Російської Федерації. Податкові агенти мають ті ж права, що і платники податків, якщо інше не передбачено Податковим кодексом.
Згідно з вимогами Податкового кодексу Республіки Білорусь податковим агентом є юридична або фізична особа, господарська група, просте товариство, довірчий керуючий, які є джерелом виплати доходів платнику та на які в силу цього Кодексу та інших актів податкового законодавства покладаються обов’язки по вирахуванню, утриманню у платника та перерахування до бюджету податків, зборів (мит).
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КИЇВСЬКИЙ МАРГАРИНОВИЙ ЗАВОД" займається виробництвом молочної продукції. Відповідно до діяльності даного підприємства, можна обчислити такі податки:
- податок на додану вартість;
- єдиний соціальний внесок;
- податок на прибуток;
- військовий збір.
2.1. Розрахунок податок на додану вартість (ПДВ)
Податок на додану вартість (ПДВ) – це загальнодержавний податок, який встановлюється вищими органами влади і є обов’язковим на всій території України. За формою оподаткування він є непрямим податком – встановлюється на окремі товари, роботи, послуги і включається до їхньої ціни. ПДВ є відносно молодим податком. Додана вартість — це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування.
Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. Ставка податку складає 20% від бази оподаткування, тобто вартості товару [2].
До бюджету, платник ПДВ, платить суму, яка складає різницю між податковим зобов’язанням та податковим кредитом.
ПДВ (до бюджету) = ПЗ-ПК (2.1)
Податковий кредит (або вхідний ПДВ) – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Можна сказати, що податковий кредит сидить у ціні товару, який купляє суб’єкт підприємницької діяльності.
Податкове зобов’язання (або вихідний ПДВ) – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником в звітному періоді. Це та сума податку, яку суб’єкт господарювання нараховує на вартість, яку він додає до товару, для того, щоб реалізувати його з вигодою для себе, тобто отримати прибуток.
Податкова накладна – головний документ у взаємовідносинах платників ПДВ для документального оформлення розрахунків за товари, роботи чи послуги між суб’єктами господарювання – платниками податку на додану вартість використовується податкова накладна. Для покупця товару, податкова накладна є підставою для визнання податкового кредиту. Без цього документу покупець не має права на податковий кредит.
Отже, за даними декларації з податку на прибуток та додатку АВ обчислюємо податок на додану вартість.
ПЗ = Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) + Інші доходи;
ПК = Прямі матеріальні витрати + Винагорода за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги + Витрати на оплату послуг зв’язку + Витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку.
ПЗ = 80087 *0,2= 16017,4 грн.
ПК = 67325 *0,2 = 13465 грн.
Отже, ПДВ (до бюджету) = ПЗ – ПК =16017,4 – 13465 = 2552,4 грн.
Звітність з податку на додану вартість. Платник податку повинен подавати декларацію з податку на додану вартість за звітний період. Звітним періодом з ПДВ може бути квартал або місяць. Квартальний звітний період платник може обрати лише в тому разі, якщо обсяг його оподатковуваних операцій за останні 12 місяців не перевищував 300 000 грн. В усіх інших випадках звітним періодом є місяць.
Для місячного звітного періоду декларацію з податку на додану вартість необхідно подати не пізніше 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного (місячного) періоду. Для квартального звітного періоду декларацію з податку на додану вартість треба подати не пізніше ніж 40 днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
2.2. Розрахунок єдиного соціального внеску (ЄСВ)
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат [6].
Платниками ЄСВ є всі роботодавці, у тому числі і підприємці, які знаходяться на загальній та спрощеній системах оподаткування.
Клас професійного ризику виробництва залежить від значення інтегрального показника. Чим вище значення інтегрального показника, тим вищий клас професійного ризику виробництва.
Витрати на оплату праці становлять 3267 грн., а внески на соціальні заходи становлять 1201 грн.
Отже, можна знайти, який відсоток становить внесок на соціальні заходи, від загальної суми витрат на оплату праці, шляхом математичного підбору:
3267 - 100%
1201 - х%
Х = 1201*100% / 3267 = 36,76%
Отже, внесок на соціальні заходи становить 36,76% від загальної суми витрат на оплату праці. Платниками такого єдиного внеску є підприємства та організації 1 класу професійного ризику виробництва. До цього класу відносять організації промисловців і підприємців; професійні громадські організації; професійні спілки; релігійні організації; політичні організації; екстериторіальні організації і органи; інші громадські організації, не віднесені до ін. угруповань. Також сюди відносять підприємства та організації, які займаються обороною, охороною громадського порядку та безпеки, юстиція, правосуддя, сфера права. Державне управління загального характеру, діяльність головних управлінь. Технічні випробування, дослідження. Консультування з питань керування та комерційної діяльності.
Регулювання у сферах економічної діяльності, освіти, культури, охорони здоров'я, та ін. соціальних сферах, крiм обов'язкового соціального страхування. Інша соціальна допомога без забезпечення проживання. [1].
Розраховуємо ЄСВ:
ЄСВ = 3267* 0,3676 = 1200,95 грн.;
Отже, ЄСВ становить 1200,95 грн
2.3. Розрахунок податку на прибуток підприємства
Підприємство перебуває на загальній системі оподаткування, тобто підприємство сплачує податок на прибуток, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок. З титульної сторінки податкової декларації з податку на прибуток підприємства можемо зробити висновок, що ця декларація є звітною за ІI квартал 2011 року.
Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій [2].
Стаття 151.1 Податкового кодексу України визначає, що основна ставка податку становить 16 відсотків. Однак на перехідний період ставка встановлюється в таких розмірах:
з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно – 23 відсотки;
з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно – 21 відсоток;
з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно – 19 відсотків;
з 1 січня 2014 року – 18 відсотків.
Згідно даних поданих у декларації, величина доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування становить 80087 грн. (дохід від операційної діяльності + інші доходи).
Витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування становлять 68410 грн.
Інші витрати підприємства склали 68410 грн. Вони представлені статтями: «Адміністративні витрати», «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати».
Адміністративні витрати, відповідно до додатку АВ, становлять 67325 грн. Ця стаття декларації складається з:
витрати на службові відрядження й утримання апарату – 1423 грн
винагорода за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги – 57000 грн
витрати на оплату послуг зв’язку – 924 грн
плата за розрахунково- касове обслуговування та інші послуги банків – 319 грн
витрати на оплату праці – 3267 грн
внески на соціальні заходи – 1201 грн
інші витрати загальногосподарського – 3191 грн
Відповідно до Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг та суму інших витрати.
Формула для розрахунку податку на прибуток підприємств має вигляд:
ПнП = (Д – С – ІВ) * Сп ПнП, (2.3)
де ПнП – податок на прибуток
Д – доходи – 362826 грн.
С – собівартість – 298067 грн.
ІВ – інші витрати – 55142 грн.
Сп ПнП – ставка податку на прибуток, ( 18%).
ПнП = (80087-68410)*0,18= 2101,86 грн.
Отже, дане підприємство до бюджету сплатить 2101,86 грн. податку на прибуток підприємства.
2.4. Розрахунок амортизації
Для забезпечення безперервного процесу виробництва необхідне постійне відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Відшкодування зносу діючих основних фондів та накопичення сум коштів, потрібних для придбання нових засобів праці, здійснюється шляхом нарахування амортизації. Амортизація – це перенесення частини вартості об'єкта основних фондів підприємства на вартість виробленої ним продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Норма амортизаційних відрахувань(АВ) – це відношення щорічного розміру амортизаційних відрахувань до вартості основних фондів, виражене у відсотках.
У практиці господарювання підприємства може бути застосований один з кількох методів нарахування амортизації: прямолінійний (або рівномірний), виробничий, зменшуваної залишкової вартості, зменшуваного подвійного залишку, кумулятивний.
Для наших розрахунків ми використовуємо прямолінійний метод. Метод прямолінійної (рівномірної) амортизації передбачає, що протягом усього строку корисного використання об'єкта основних фондів його вартість, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) на поточні витрати підприємства та відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, що надаються.
Щорічна сума АВ визначається за формулою
/ (2.4)
де, Вп – початкова вартість основних фондів, грн.;
Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.;
Тк.в – строк корисного використання основних фондів, роки.
2.5. Розрахунок військового збору
31 липня 2014 Верховна Рада України прийняла закон № 1621 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів», який впроваджує в життя новий вид податку - військовий збір (військовий податок).
Платниками військового податку є:
— фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
— фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; — податковий агент.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи фізичних осіб у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з:
— трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;
— виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
При цьому оподаткуванню військовим збором підлягають лише ті доходи за цивільно-правовими договорами, які відносяться до фонду оплати праці. Ставка військового податку становить 1,5% від об’єкта оподаткування.
ВЗ = ФОП * Ствз (2.5)
ВЗ = 3267 * 0,015 = 49,005 грн.
Отже, військовий збір(ВЗ) становить 49,005 грн.
ВИСНОВОКИ:
У курсовій роботі ми досліджували питання обов’язків та функцій податко-вого агента – юридичної особи при нарахуванні та перерахуванні податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників.
Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокрем-лений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподат-кування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачував-ти податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.
У другому розділі нашої роботи ми нараховували ряд податків, таких як податок на прибуток, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок та військовий збір. Усі перераховані податки є загальнодержавними з них податок на прибуток є прямим податком, податок на додану вартість є непрямим.
Податкам належить провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів, оскільки податки є основним джерелом наповнення державного бюджету.
На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Конституція України;
Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 12. – С. 29.
Міністерство доходів і зборів України.
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 12. – С. 29.
Романюк М.В., Яцко В.Ф. Етапи та фактори впливу на формування податкової системи України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2002. - № 4. - С.34-37.
Сичевський В. Податок на прибуток підприємств у сучасних умовах // Вісник податкової служби України. - 2003. - № 6. - С. 4-7.
Конституція України
Посилання на офіційний сайт Державної фіскальної служби України: http://sfs.gov.ua/.
Сідельникова Л.П., Костіна Н.М. Податкова система Навчальний посібник. — 2-ге видання, перероблене і доповнене. — Київ: Ліра-К, 2013. — 604 с.
25.02.2015 18:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора