Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІНЕМ
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….......
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ
1.1. Історія виникнення єдиного податку……………………………………
5
1.2. Міжнародний досвід впровадження єдиного податку…………………
7
1.3. Впровадження єдиного податку в Україні……………………………...
9
1.4. Порівняння загальної та спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб………………………………………………………………..
12
1.5. Особливості справляння єдиного податку в 2015 році………………...
16
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКІВ НА ОСНОВІ ДАНИХ ПОДАТКОВОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ
2.1. Податок на прибуток підприємства як складова частина податкової системи, його розрахунок…………………………………………………….
22
2.2. Розрахунок податку на додану вартість підприємства, що підлягає сплаті до бюджету……………………………………………………………..
25
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..
28
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….
30
ВСТУП
Сприятливий режим оподаткування є одним з основних факторів розвитку підприємницької діяльності. З першого дня незалежності України, головною ціллю було формування ефективної ринкової економіки, основою якої є мале підприємництво. У зв’язку з малими масштабами своєї функціональної діяльності та наявною у зв’язку з цим обмеженістю ресурсного потенціалу таким суб’єктам господарювання складно в повному обсязі вести бухгалтерський і податковий облік та подавати відповідну звітність.
Невизначеність та (або) складність системи оподаткування призводить до зниження рівня підприємницької активності та втрат національної економіки, що чинить негативний вплив на загальний розвиток держави. Наприкінці 90-х років ХХ століття впровадження єдиного податку стало кроком до послаблення податкового тиску на малий бізнес.
Одним із пріоритетних напрямів державної політики в Україні є підтримка суб’єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Вдoсконалeння iснуючої систeми оподaткування є вaжливим як для плaтникiв подaткiв, так і для контролюючих органів, оскільки платники очікують ліберальної системи оподаткування свого бізнесу, а держава, в свою чергу, збільшення надходжень до бюджету.
Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, має перелік переваг, а саме: скорочується загальна кількість обов’язкових платежів, встановлених чинним законодавством України, зменшуються обсяги та види звітності, спрощується порядок ведення обліку доходів та витрат тощо.
Об’єкт дослідження цієї курсової роботи − специфічна сфера фінансових відносин, які виникають між державою, з одного боку та юридичними особами з другого в процесі перерозподілу частини вартості національного продукту з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів.
Предметом дослідження виступає єдиний податок, який справляється з юридичних осіб, його правове регулювання, функціонування та нововведення у Податковому кодексі України.
У даній курсовій роботі виникає необхідність вирішення наступних завдань:
з’ясувати місце та вагомість єдиного податку в системі оподаткування;
окреслити проблеми механізму справляння єдиного податку та шляхи їх вирішення;
порівняти міжнародний досвід впровадження єдиного податку з наявними досягненнями України та зробити висновки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. ОСОБЛИВОСТІ СПРАВЛЯННЯ ЄДИНОГО ПОДАТКУ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ
1.1. Історія виникнення єдиного податку
Перші податки почали виникати практично одночасно з появою держави. Спочатку, з урахуванням особливостей соціального устрою, податкові важелі були несправедливими. Їх застосовували лише для окремих верств населення, тоді як інші, більш заможні верстви, не були обкладені подібними податками. Це викликало реакцію бідніших верств населення й призводило до суспільно-політичних перетворень. У процесі історичного розвитку перед державою постало завдання створити більш досконалу та справедливу систему перерозподілу суспільних благ.
Таким чином, упродовж декількох століть перед суспільством і державою стоїть питання створення справедливої системи оподаткування, яка б давала змогу покривати витрати на виконання функцій держави та задоволення суспільних потреб, сприяла розвитку економіки загалом і одночасно не була б занадто жорсткою.
У різні часи цю проблему намагалися вирішити шляхом зменшення кількості податків, спрощення їх адміністрування, більш чіткого визначення об’єкта оподаткування, шляхом упровадження єдиного податку. Проте концепція спрощеного оподаткування завжди мала значну кількість як прихильників, так і противників і була гострою темою для дискусій [11].
Ідея створення єдиного податку передбачає встановлення податку, який покликаний замінити існуючу податкову систему, інколи несправедливу, жорстку, грабіжницьку, і яка все ж не гарантує уникнення бюджетного дефіциту. В основі теорії єдиного податку лежить думка, що податки, зрештою, сплачуються з одного джерела – доходів. Але якщо так, то єдиний податок є теоретично більш доцільним, простим і коротким шляхом, ніж безліч окремих податків [11].
Поняття «єдиний податок» вперше з’явилося тоді, коли з метою розподілу податкового тягаря стали залучати привілейовані класи суспільства, була створена теорія єдиного акцизу. Цю теорію сформулював англійський статистик і економіст У. Петті в «Трактаті про податки і збори» (1662 р.). За допомогою її реалізації він збирався принести справедливість в оподаткування, забезпечивши залучення в цей процес привілейованих класів,
звільнених від прямого оподаткування.
Зокрема, запропоновано оподатковувати виключно споживання. Необхідність єдиного податку у формі акцизу він обґрунтовував таким чином: «По-перше, природна справедливість вимагає, щоб кожен платив відповідно до того, що він дійсно споживає. Внаслідок цього такий податок навряд чи буде нав’язаний будь-кому насильно і його надзвичайно легко платити тому, хто задовольняється предметами першої необхідності. По-друге, цей податок спонукає до ощадливості, що є єдиним способом збагачення народу. По-третє, ніхто не сплачуватиме податок двічі за одну й ту саму річ, оскільки ніщо не може бути спожито більше ніж один раз..» [14].
У середині XIX ст. значної популярності набули також інші пропозиції про формування податкових систем на основі єдиного податку: на капітали, на доходи або на витрати (споживання). Теорію єдиного прогресивного податку на доходи запропонував німецький економіст К. Маркс (1818–1883), сутність якої полягала в справлянні єдиної поголовної податі зі зміною окладів за ступенем заможності платників [11].
Оподаткування результатів діяльності юридичних осіб за схемою єдиного податку знайшло своє відображення також і в податковій системі України. Мова, зокрема, йде про податок, який справляється в межах так званої спрощеної системи оподаткування, що полегшує процес нарахування та сплати окремих податкових платежів.
Спрощена система оподаткування – це особливий механізм справляння податків і зборів, що полягає в заміні сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [4].
Таким чином, у процесі історичного розвитку проблема створення ефективної системи спрощеного оподаткування не була вирішена. Дискусії щодо доцільності й ефективності єдиного податку тривають і сьогодні. У будь-якому разі ця концепція є цікавою для дослідження, вона повинна реалізовуватися з урахуванням історичного досвіду та соціально-економічних умов конкретної держави.
1.2. Міжнародний досвід впровадження єдиного податку
У сучасному світі небагато країн використовують спрощену систему оподаткування. Єдиний податок в основному ввели країни Східної Європи (Болгарія, Чехія, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Словаччина), а також декілька острівних малих держав (Ямайка, Тувалу, Гренада, Маврикій, Східний Тимор, Беліз і Сейшельські острови). Винятком із цього правила є Парагвай, який ввів єдиний податок у 2010 році.
Єдиний податок як консолідований платіж у своєрідних формах ефективно справляється в розвинених країнах, таких як: Австрія, Нідерланди, Японія, Канада, Швейцарія [11].
В Австрії всі види господарюючих суб’єктів незалежно від їх юридичного статусу обкладаються податком на підприємницьку діяльність, який складається з двох частин – податок на прибуток підприємств та податок на фонд заробітної плати. У Нідерландах з фізичних осіб справляється єдиний (комбінований) податок, до складу якого входять прибутковий податок та податок на соціальне страхування.
В Японії, зокрема, на рівні місцевих податків справляється корпоративний муніципальний податок, до складу якого входять префектурний і міський або міський (як у Токіо) та районний. А деякі провінції Канади, такі як Нью Брансуїк, Нова Шотландія, Ньюфаундленд, об’єднали свої місцеві податки з продажу з федеральним податком на товари і послуги, що вказує на появу об’єднаного непрямого податку, який включається до роздрібних цін.
Цікавим є досвід Швейцарії, в якій податок, що сплачується «у джерела» на рівні конфедерації за єдиною ставкою замінює прибутковий податок, а в деяких кантонах і податок на власність. Усі кантони справляють податки «у джерела» з доходів іноземних громадян, що тимчасово працюють у Швейцарії. Проте деякі кантони справляють податок за єдиною (фіксованою) ставною з іноземців, що мешкають у Швейцарії. Дані іноземні громадяни не повинні займатись комерційною діяльності як на момент визначення податку, так і протягом 10 попередніх років. У даному випадку обчислення податку з використанням єдиної ставки може бути застосовано лише за пред’явленням запиту платника. Якщо загальне оподаткування є більш вигідним для платника, він має право самостійного вибору – чи застосовувати йому єдину ставку оподаткування чи звичайну, що вказує на альтернативність та добровільність даного платежу [12].
У Данії існує спеціальний податковий режим для іноземних громадян-резидентів, які перебувають на території країни строком до 3 років. Їх дохід оподатковується за фіксованою ставкою 25%, при цьому податок утримується роботодавцем. На такий дохід більше не встановлено ніяких відрахувань. Після закінчення трирічного періоду доходи таких громадян оподатковуються відповідно до загальних правил оподаткування в Данії [12].
Ретельне вивчення особливостей справляння податку в цих країнах наводить на думку про те, що концепція спрощеної системи оподаткування користується популярністю саме в цих державах тому, що ці країни відносно бідні та потребують капіталовкладень, вони знижують ставки податків, щоб залучити іноземних інвесторів. Інші країни настільки малі й неефективні в зборі доходів, що вони не можуть дозволити собі прогресивну систему оподаткування і її адміністрування. Нарешті, деякі з перелічених країн мають високий рівень корупції, тому вони змушені пропонувати багатим величезне зниження ставок, щоб змусити їх платити які-небудь податки взагалі [8].
Майже у всіх країнах, які запровадили єдиний податок, доходи держави від податку на прибуток скоротилися. Тому такий податок застосовується у невеликій кількості держав із певними особливостями соціально-економічного розвитку. Інші держави можуть дозволити собі збирати податки більш справедливим способом.
1.3. Впровадження єдиного податку в Україні
В Україні єдиний податок запроваджено в 1998 році на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Основною метою спрощеної системи оподаткування була активізація та легалізація підприємницької діяльності, підвищення рівня зайнятості населення. Завдяки своїй простоті та зрозумілості, мінімізації адміністрування, звільнення фонду оплати праці від нарахування внесків до фондів соціального страхування, ця система набула популярності серед підприємців і швидко поширилась [6].
Загалом запровадження єдиного податку позитивно позначилося на економіці держави й було прогресивним кроком у реформуванні податкової системи. За роки існування Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» кількість платників єдиного податку в період 1999-2009 рр. збільшилась майже в 14 разів (з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (з 127 млн. грн. до 4107,6 млн. грн.). При цьому суб’єкти спрощеної системи оподаткування створили понад 1,2 млн. робочих місць [11].
Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість і прийнятність її для значної категорії суб’єктів підприємницької діяльності. Переломним моментом у формуванні власної ефективної системи оподаткування є прийняття Податкового кодексу України, який є початком нового етапу реформування вітчизняної податкової системи. Кодекс прийнято, підписано президентом і офіційно оприлюднено. Але все це лише скромний початок великого періоду [16].
У 2012 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності». Нове законодавство значно деталізовано, розширена й посилена відповідальність за порушення порядку сплати єдиного податку. Спрощене оподаткування стало більш передбачуваним і зрозумілим. Закріплено зобов’язання сплати збору до Пенсійного фонду – Єдиного соціального внеску. Законодавці пішли шляхом спрощення адміністрування податків в Україні, внаслідок чого відбулося введення додаткових груп платників єдиного податку.
Протягом 2013 та 2014 років також вносились зміни, проте вони більше стосувалися організаційних питань, а саме:
створення можливості переходу платників єдиного податку з однієї групи до іншої;
анулювання паперового сертифікату платника єдиного податку (замість нього за запитом платника видається виписка із реєстру);
реєстрація платником єдиного податку та реєстрація платником ПДВ може здійснюватися разом з державною реєстрацією;
спрощення процедури реєстрації ПДВ для платників єдиного податку тощо [18].
З 1 січня 2015 року спрощена система оподаткування, обліку та звітності знову зазнала змін. Ще донедавна всіх суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, було прийнято поділяти на шість груп. Але з прийняттям 28 грудня 2014 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)», виділяють такі чотири групи платників єдиного податку:
перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 гривень;
друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.
третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;
четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків [1].
На відміну від розвинених країн Європи, малий бізнес в Україні переживає серйозні труднощі зростання. Постійні зміни у політиці та у законодавстві привносять нестабільність в економічне середовище, тим самим збільшуючи ризики ведення бізнесу та призводячи до банкрутства багатьох підприємств. Держава повинна звести до мінімуму поточні зміни у нормативно-правових актах [13].
Доцільно також наголосити, що зміна податкового законодавства та впровадження європейських стандартів у податкову систему України має здійснюватися послідовно та виважено, оскільки намагання побудувати систему оподаткування, наближену до європейського зразка, потребує часу. Прискорювати цей процес ризиковано, так як це може мати серйозні негативні наслідки. Саме тому реформування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності має здійснюватися з урахуванням особливостей соціально-економічної та суспільно-політичної ситуації в Україні.
1.4. Порівняння загальної та спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб
Сьогодні мало приділяється належної уваги вибору оптимальної системи оподаткування. Найчастіше це пов’язано з браком знань щодо переваг кожного виду систем оподаткування.
Від обраного виду системи оподаткування залежить:
податкове навантаження – розміри податків;
штат бухгалтерії;
кваліфікація бухгалтерів – і як наслідок – фонд оплати праці, розмір податку з доходу фізичних осіб, внесків до фондів;
зміст матеріальної бази бухгалтерії – наявність необхідних сформованих робочих місць;
ступінь ризику наявності помилок при веденні обліку і складанні звітності, і відповідно – розміри штрафних санкцій;
наявність інших накладних витрат, як наслідок перерахованих вище причин.
Тому питання вибору системи оподаткування завжди є актуальне, особливо при відкритті, реорганізації, зміні виду діяльності, зміні штату працівників тощо, що обумовлює необхідність порівняння особливостей сплати податків на загальній та спрощеній системі оподаткування (табл. 1.1) [10].
Таблиця 1.1
Відмінності між загальною та спрощеною системами оподаткування
Загальна система оподаткування
Спрощена система оподаткування
Які основні податки сплачує юридична особа?
1. НП (податок на прибуток)
2. ПДВ (податок на додану вартість). Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, робіт, послуг, що підлягає оподаткуванню не перевищує 300 000 грн., ПДВ може не сплачуватися
1. ЄП (єдиний податок)
2. ПДВ – при виборі відповідної ставки ЄП (3% для 4-ої групи платників або 5% - для 6-ої групи)
Які ставки основних податків, які сплачує юридична особа?
НП у 2013 р. – 19%
НП у 2014 р. – 18%
ПДВ у 2013-2014 рр. – 20%
НП розраховується на основі оподаткованого прибутку
4 група – 3%(з ПДВ), 5%(без ПДВ)
6 група – 5%(з ПДВ), 7%(без ПДВ)
ПДВ у 2013-2014 рр. – 20%
ЄП розраховується на основі доходу
Які витрати можна віднести до витрат для зменшення податків?
Витрати повинні бути підтверджені документально, пов’язані з доходом, що включаються до витрат згідно з розділом III ПКУ
При розрахунку ЄП сума витрат не має значення
Чи потрібно сплачувати НП та ЄП за період, в якому відсутня діяльність?
За відсутності доходу НП та ПДВ не сплачуються
За відсутності ЄП та ПДВ не сплачуються
Які терміни подачі звітності?
Декларація з податку на прибуток подається щоквартально протягом 40 календарних днів по закінченню звітного року. Новостворені підприємства подають раз на рік протягом 60 календарних днів по закінченню звітного року.
Декларація з податку на додану вартість подається щомісяця протягом 20 календарних днів по закінченню звітного року. При щоквартальній подачі – протягом 40 календарних днів
Декларація з єдиного податку подається щоквартально протягом 40 календарних днів по закінченню звітного кварталу.
Декларація з податку на додану вартість подається щомісяця протягом 20 календарних днів по закінченню звітного року. При щоквартальній подачі – протягом 40 календарних днів
Які терміни сплати НП та ЄП?
НП та ПДВ сплачуються протягом 10 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Якщо сума доходу платника податку на прибуток буде перевищувати 10 млн. грн., то платнику необхідно щомісяця сплачувати авансовий внесок протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця
ЄП та ПДВ сплачуються протягом 10 календарних днів після граничного терміну подачі звітності
Підприємство може втратити статус платника єдиного податку у випадку:
перевищення граничного обсягу доходу;
перевищення максимально встановленої чисельності найманих працівників;
наявності податкового боргу у двох послідовних кварталах;
якщо частка в статутному капіталі юридичних осіб, які не є платниками єдиного податку, переважає 25%;
наявності розрахунків у не грошовій формі;
здійснення діяльності, яка не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Юридичні особи, які обирають для своєї діяльності загальну систему оподаткування мають ряд переваг, а саме: немає обмежень по виду діяльності, немає обмежень по обсягу доходу та немає обмежень щодо кількості найманих працівників. Проте, вони змушені сплачувати понад 15 різних податків та зборів, в тому числі податок на прибуток, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб. Також можуть бути платниками акцизного та екологічного податків, збору за спеціальне використання води, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, плати за землю та користування надрами тощо.
Юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування мають деякі обмеження щодо видів діяльності, чисельності робітників та доходів таких суб’єктів. Вони також мають відповідати визначеним критеріям. Перевагами спрощеної системи оподаткування є:
простота нарахування єдиного податку;
спрощене ведення обліку та відносна простота заповнення звітності;
звільнення від сплати деяких податків та обов’язкових платежів;
можливість бути платником ПДВ лише за власним бажанням без встановлення обмежень [10].
Для того, щоб наочно переконатися, вибір якої системи оподаткування буде більш економічно виправданим для уявного підприємства пропонується розглянути приклад розрахунку обсягу сплачених податків за двома системами оподаткування.
Нехай уявне підприємство отримує дохід у розмірі 120 000 грн., здійснює витрати на суму 90 000 грн.
Загальна система оподаткування:
1. Дохід (без ПДВ) = 120 000 * 5/6 = 100 000 грн.
Витрати (без ПДВ) = 90 000 *5/6 = 75 000 грн.
2. НП = (100 000 - 75 000) * 0,18 = 4 500 грн.
ПДВ = (120 000 - 90 000) / 6 = 5 000 грн.
Всього: 4 500 + 5 000 = 9 500 грн.
Спрощена система оподаткування:
1. Юридична особа відноситься до 4-ої групи платників податку.
ЄП(з ПДВ) = 100 000 * 0,03 = 3 000 грн.
ПДВ = (120 000 – 90 000) / 6 = 5 000 грн.
Всього: 3 000 + 5 000 = 8 000 грн.
ЄП(без ПДВ) = 120 000 * 0,05 = 6 000 грн.
2. Юридична особа відноситься до 6-ої групи платників податку.
ЄП(з ПДВ) = 100 000 * 0,05 = 5 000 грн.
ПДВ = (120 000 – 90 000) / 6 = 5 000 грн.
Всього: 5 000 + 5 000 = 10 000 грн.
ЄП(без ПДВ) = 120 000 * 0,07 = 8 400 грн.
Отже, для юридичних осіб, які є платниками єдиного податку, тобто знаходяться на спрощеній системі оподаткування, розміри сплачених податків є меншими, аніж для тих юридичних осіб, які є платниками податків на основі загальної системи оподаткування.
Виняток існує лише для платників 6-ої групи, які мають бажання сплачувати ПДВ в складі єдиного податку. Спрощена система оподаткування для таких осіб буде економічно вигідною у випадку, якщо доходи будуть переважати витрати хоча б на 40 %.
1.5. Особливості справляння єдиного податку в 2015 році
28 грудня 2014 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України (щодо податкової реформи)», який містить нововведення до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності [1].
Відповідно до змін з 1 січня 2015 року юридичні особи, які раніше перебували на спрощеній системі оподаткування та були платниками 4-ої та 6-ої груп, тепер вважаються платниками єдиного податку 3-ої групи. Четверта група платників єдиного податку в старому розумінні перестала існувати. Тепер до неї зараховані сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Для нових платників, які належать до 3-ої групи, обіцяли зменшення відсоткової ставки майже вдвічі. Проте так не сталось, ставки змінилися з 3% (4 група) та 5% (6 група) до 2% — у разі сплати ПДВ окремо; з 5% (4 група) та 7 % (6 групи) до 4% — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку. Для цієї групи платників річний ліміт доходу становить 20 000 000 гривень та немає обмежень щодо чисельності найманих працівників [17].
Також введені певні обмеження щодо суб’єктів господарювання, яких відносять до четвертої групи платників єдиного податку. Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:
суб'єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування , та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);
суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) [1].
Нові платники єдиного податку четвертої групи — колишні платники фіксованого сільськогосподарського податку — далі сплачують податок у вигляді коефіцієнту до нормативної грошової оцінки за оновленою ст. 293.9 ПКУ, щоправда, вони дещо збільшені (табл.1.2).
Таблиця 1.2
Групи платників єдиного податку до та після внесення змін Законом України № 71-VIII, [17]
До 31.12.2014 р.
Із 01.01.2015 р.
1
2
3
4
Ознаки груп єдиного податку
Ставки єдиного податку
Ознаки груп єдиного податку
Ставки єдиного податку
4 група(юрособи)
5 млн грн;
50 працівників
3% від доходу + ПДВ
або
5% від доходу без ПДВ
3 група(юрособи)
20 млн грн;
обмежень немає
2% від доходу + ПДВ
або
4% від доходу без ПДВ
6 група(юрособи)
20 млн грн;
обмежень немає
5 % від доходу + ПДВ
або
7 % від доходу без ПДВ
Продовження табл. 1.2
1
2
3
4
Платники ФСП відповідно до гл. 2 р. XIV ПКУ:
обмежень немає;
обмежень немає;
однак
частка с/г товаровиробництва за попередній податковий рік має дорівнювати або перевищувати 75%
Коефіцієнт до нормативної грошової оцінки з 1 га:
для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,15;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях, — 0,09;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, — 1,0;
для багаторічних насаджень — 0,09;
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,03;
для земель водного фонду — 0,45
4 група (сільгосптоваровиробники):
обмежень немає;
обмежень немає;
однак
частка с/г товаровиробництва за попередній податковий рік має дорівнювати або перевищувати 75 %
Коефіцієнт до нормативної грошової оцінки з 1 га:
для ріллі, сіножатей і пасовищ — 0,45;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах і на поліських територіях, — 0,27;
для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, — 3;
для багаторічних насаджень — 0,27;
для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, — 0,09;
для земель водного фонду — 1,35
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII введено вимогу щодо застосування платниками єдиного податку реєстраторів розрахункових операцій (РРО) протягом 2015–2016 років. Платники єдиного податку 3-ої та 4-ої груп зобов’язані використовувати РРО у своїй діяльності, за винятком таких випадків:
при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку;
при виконанні усіх банківських послуг, крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, та операцій комерційних агентів банків з приймання готівки для подальшого її переказу;
при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів;
при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій;
при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України;
при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках;
при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену;
при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу;
якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Щоправда, платники 3-ої групи, які з 01.01.2015 року до 30.06.2015 року включно почнуть застосовувати у власній господарській діяльності переведені у фіскальний режим роботи РРО, звільняються від перевірок дотримання норм застосування РРО із дати початку застосування таких РРО до 01.01.2017 року [3].
Тепер у юридичних осіб, які відносяться до 3-ої групи платників, по-новому визначається дохід від продажу основних засобів. При продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12-ти календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу [17].
Щодо висновку, то кардинальних змін, які б стосувалися особливостей оподаткування юридичних осіб єдиним податком, не спостерігається. Автори податкової реформи мали за мету покращити умови ведення бізнесу, підвищити показники України в міжнародних рейтингах, збільшити обсяги бюджетних надходжень тощо. Надходження до бюджету збільшаться, проте про покращення умов ведення бізнесу мови бути не може. В законі відсутні будь-які норми, які б так чи інакше покращували правовий режим платників податків (можливо, крім тимчасових заборон щодо проведення перевірок).
Зміни мають бути зрозумілими насамперед для людей, а їхнє прийняття – прозорим. Також вони мають бути передбачуваними, тобто ухвалюватися заздалегідь (щонайменше за півроку до початку податкового періоду, в якому вони починають діяти). І найголовніше, вони мають базуватися на ґрунтовних розрахунках. Навіть підвищення оподаткування можна провести так, щоб стимулювати розвиток економіки, а не уповільнювати його.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКІВ НА ОСНОВІ ДАНИХ ПОДАТКОВОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ
2.1. Податок на прибуток підприємства як складова частина податкової системи, його розрахунок
Ведення обліку розрахунків підприємства з бюджетом викликано необхідністю правильного та своєчасного документального оформлення всіх операцій, пов’язаних з нарахуванням податків. Податок на прибуток підприємств є невід’ємною складовою сучасної податкової системи, а методологія формування та обліку фінансового результату за звітний період з метою оподаткування є одним з індикаторів стану її розвитку.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємства використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат, які визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів та здійснення витрат.
Обов’язковість складання і зберігання таких документів передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нормами Розділу ІІ ПКУ. У
зв’язку з цим виникає необхідність накопичення даних про доходи та витрати з метою оподаткування податком на прибуток, використовуючи дані бухгалтерського обліку.
Кінцевим етапом такого обліково-податкового процесу щодо сплати податку на прибуток є складання податкової декларації, яку можна вважати
основним обліковим регістром податкового обліку з податку на прибуток підприємства [7].
Податок на прибуток підприємств - це загальнодержавний прямий податок в Україні, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій [5].
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Декларацію з податку на прибуток за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, платники подають протягом 60 календарних днів, а декларацію за базовий звітний (податковий) період – календарний квартал – звітують протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу [4].
Законом України від 19.12.2013 №317 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» передбачалася зміна ставки податку на прибуток. У 2014 році ставка податку мала становити 18%, а починаючи з 2015 року поступово зменшуватись на 1 % (у 2016 – 17%, у 2017 – 16%. Проте дію закону було призупинено і наразі ставка податку на прибуток складає 18% [2].
Основним завдання другого розділу цієї курсової роботи є правильне заповнення податкової декларації з податку на прибуток підприємства та детальний опис цього процесу, визначення податку на прибуток та податку на додану вартість. Податкова декларація з податку на прибуток містить три додатки, а саме додатки СВ, АВ та ІВ (додаток А).
Першим кроком для визначення податку на прибуток буде розрахунок загальних сум показників, які відображені у кожному з трьох додатків:
1. Додаток СВ «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)»
У цьому додатку детально описано склад собівартості виготовлених та реалізованих товарів. Заповнюючи Додаток СВ, потрібно звернути особливу увагу на рядки, що заповнюються на основі інших додатків, а саме додатків АМ, АК та ВО. Переконавшись, що інформація щодо цих додатків відсутня,
22.02.2015 20:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора