Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Система оподаткування юридичних осіб прямими податками
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Податкова система
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«Система оподаткування юридичних осіб прямими податками»
з дисципліни «Податкова система»
ЛЬВІВ-2015
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Теоретична частина. Особливості справляння прямих податків в Україні ……………………………………………………………………...…………..4
1.1. Загальна характеристика оподаткування юридичних осіб прямими податками ………………………………………………………………………………4
1.2. Історія становлення прямих податків в Україні………………………………...……………………………………………….18
1.3. Зарубіжна практика справляння прямих податків ….................................24
РОЗДІЛ 2. Практична частина. Визначення податків на основі даних податкової декларації ……………………………………………..……………………………….30
2.1. Особливості формування податку на прибуток підприємства…………..30
2.2. Визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету…………………………………………………………………….………….32
2.3. Обчислення податку на прибуток підприємства………………………….34
2.3. Обчислення податку на доходи фізичних осіб та визначення суми ЄСВ………………………………….............................................................................36
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...........................39
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..40
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..41
ВСТУП
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Система оподаткування - сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законами України порядку, а також права, обов'язки й відповідальність платників.
Метою даної курсової роботи є характеристика особливостей оподаткування прямими податками, а також аналіз податкової декларації з податку на прибуток підприємства для дослідження питомої ваги сплачуваних податків у загальній сумі надходжень до бюджету.
Об’єкт дослідження – система економічних відносин, які виникають у процесі справляння прямих податків.
Предметом дослідження є теоретичні засади функціонування прямого оподаткування в Україні.
У даній курсовій роботі необхідно вирішити наступні завдання:
визначити місце прямих податків в системі оподаткування;
розкрити суть прямих податків та механізм їх справляння;
порівняти міжнародний досвід справляння прямих податків з вітчизняним, та окреслити їх тотожні та відмінні сторони.
РОЗДІЛ 1. Теоретична частина. Особливості справляння прямих податків в Україні
Загальна характеристика оподаткування юридичних осіб прямими податками
Прямі податки можна поділити на дві підгрупи: особисті й реальні.
Рис. 1.1.1 Класифікація прямих податків за ступенем обліку фінансового стану платника податків [10]
Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.
Ставки податку на прибуток підприємств:
- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки.
- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток.
- з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків
- з 1 січня 2014 року - 18 відсотків [3, c.145]
Платниками податку на прибуток підприємств:
а) з числа резидентів є:
- суб'єкти господарювання - юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
- управління залізниць, підприємства залізничного транспорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;
- неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;
- відокремлені підрозділи платників податків;
б) з нерезидентів:
- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників [1]
Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:
а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України [1].
Прибуток як об'єкт оподаткування визначається наступним чином:
П = Д - С В - І В (1.1.1)
де, П - прибуток звітного податкового періоду;
Д - доходи звітного податкового періоду;
СВ - собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг);
ІВ - інші витрати звітного податкового періоду [3, c.148].
До складу доходів відноситься:
сума поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду;
сума невикористаної частини грошових коштів, що повертається із страхових резервів;
фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;
суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного страхування;
дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів [10].
Основна ставка податку на прибуток підприємств, встановлена Податковим кодексом України, становить 18 відсотків (з 1 січня 2014 року). Податок нараховується платником самостійно.
Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення [1].
Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.
У разі якщо від'ємне значення, як результат розрахунку об'єкта оподаткування, декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від'ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.
Основним податком, який сплачує більшість населення України, є податок з доходів фізичних осіб. Механізм справляння цього податку регулюється розділом IV Податкового кодексу України.
Платниками цього податку є:
а) фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
б) фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
в) податковий агент - податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають право тавиконують обов'язки, встановлені для платників податків [1].
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності.
Об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподаткований дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України [1].
Об'єктом оподаткування нерезидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, доплати) [1].
Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються такі основні виплати:
- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);
- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;
- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них прав, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом;
- доходи від надання майна в лізинг, оренду або суборенду;
- дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів;
- оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби;
- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;
- дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна:
- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки [11].
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Платники податку на доходи фізичних осіб за наслідками звітного податкового року мають право на податкову знижку. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації[11].
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Оригінали цих документів не надсилаються органу, але підлягають зберіганню платником податку.
Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
- частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом.
- суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні та внесеним до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату передачі таких коштів та майна, у розмірі, що не перевищує 4 відсотки суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
- суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати;
- суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним [1].
Податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний орган державної податкової служби і має про це відмітку у паспорті.
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) за особистою заявою такого платника [1].
До різних видів доходів застосовуються різні ставки податку на доходи фізичних осіб, які передбачені ст.167 ПКУ.
Таблиця 1.1.1
Ставки податку на доходи фізичних осіб [11]
№
з/п
База оподаткування
ставка ПДФО
1.
плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця, отриманий від організатора азартної гри
15 %
2.
Загальна сума отриманих платником податку у звітному
податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року
17 % до суми
перевищення 3
урахуванням
податку,
сплаченого за
ставкою 15 %
3.
Процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці
5 %
4.
Доходи нараховані як виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї) на користь резидентів або нерезидентів
30 %
5.
Доходи у формі заробітної плати шахтарів - працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств
10 %
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподаткований дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Особливості справляння плати за землю.
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати. Стягнення плати за землю регулюється Земельним кодексом України та розділом XIII Податкового кодексу України.
Ставки податку за земельні ділянки, оцінку яких проведено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставки податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із встановлених ставок, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок, з урахуванням наведених вище коефіцієнтів [3, c.196-199].
Від сплати земельного податку звільняються такі групи фізичних осіб:
- інваліди першої і другої групи;
- фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
- пенсіонери (за віком);
- ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Не сплачується земельний податок за:
- сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій;
- землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
- землі дорожнього господарства;
- земельні ділянки кладовищ, крематоріїв тощо [1].
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводиться щороку до 1 травня [4, c.144].
Екологічний податок.
Платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:
а) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
б) скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
в) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;
г) утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
д) тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк [1].
Об'єктом та базою оподаткування є:
а) обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
б) обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;
в) обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини та провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів;
г) обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами;
д) обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;
е) обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій) [1].
Ставки та порядок обчислення екологічного податку встановлюються Податковим кодексом України.
Базовим податковим (звітним) періодом для сплати податку є календарний квартал. Платники податку та податкові агенти складають податкові декларації, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.
Органи державної податкової служби можуть залучати працівників органів з питань охорони навколишнього середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерела-забруднення, скидів і розміщення відходів [3, c. 212-215].
Особливості справляння фіксованого сільськогосподарського податку.
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського виробництва за попередній податковий рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на:
- усіх осіб окремо, які зливаються або приєднуються;
- кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу;
- особу, утворену шляхом перетворення [1].
Не може бути зареєстрований як платник податку:
- суб'єкт господарювання, у якого понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин, диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра;
- суб'єкт господарювання, що провадить діяльність з виробництва та реалізації підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції;
- суб'єкт господарювання, який на день подання документів для набуття статусу платника податку має податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) [1].
Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Базою оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня 1995 року.
Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):
а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди) - 0,15;
б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,09;
в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,09;
г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях - 0,03;
д) для земель водного фонду - 0,45;
е) для ріллі, сіножатей і пасовищ, що перебувають у власності сільськогосподарських товаровиробників, які спеціалізуються на виробництві (вирощуванні) та переробці продукції рослинництва на закритому ґрунті, або надані їм у користування, у тому числі на умовах оренди, - 1,0 [1].
Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
а) у І кварталі - 10 відсотків;
б) у II кварталі - 10 відсотків;
в) у III кварталі - 50 відсотків;
г) у IV кварталі - 30 відсотків.
Кошти податку платники перераховують на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки [1].
Єдиний податок.
Єдиний податок — місцевий податок, що стягується в Україні з підприємств і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування.
Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування поділяються на такі групи:
1. Фізичні особи підприємці, які не використовують працю найманих робітників, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торгівельних місць на ринках та проводять діяльність з надання побутових послуг населенню. Обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 150 тис.
2. Фізичні особи підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг платникам єдиного податку чи населенню, діяльність у сфері ресторанного господарства, якщо протягом календарного року відповідають таким критеріям:
- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, не перевищує 10;
- обсяг доходу не перевищує 1 млн. грн.
3. Фізичні особи підприємці, які протягом календарного року відповідають таким критеріям:
- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, не перевищує 20;
- обсяг доходу не перевищує 3 млн. грн.
4. Юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, протягом календарного року відповідають таким критеріям:
- середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 5 млн. грн.
5. Фізичні особи підприємці, які протягом календарного року відповідають таким критеріям:
- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, не перевищує необмежена;
- обсяг доходу не перевищує 20 млн. грн.
6. Юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 млн. грн [ 1].
Ставка єдиного податку встановлюється у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати встановленої станом на 1 січня звітного року, та у відсотках до доходу.
Фіксовані ставки встановлюються міськими радами для фізичних осіб підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду діяльності у розрахунку на календарний місяць.
1 група в межах від 1% до 10% мінімального розміру заробітної плати.
2 група в межах від 2% до 20% мінімального розміру заробітної плати.
3 і 4 групи 3% від доходу у разі сплати ПДВ; 5% від доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
5 і 6 групи групи 5% від доходу у разі сплати ПДВ; 7% від доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку [3, c.258-264].
Отже, прямі податки є важливим елементом системи оподаткування України. В Україні існує сім прямих податків: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, єдиний податок, податок на землю, податок на нерухоме майно, екологічний податок, фіксований сільськогосподарський податок. Прямі податки є важливим фактором формування дохідної частини бюджету країни. Тому до побудови ефективної системи прямого оподаткування держава має підходити особливо виважено, враховуючи при цьому не лише фіскальні інтереси, а й економічне становище платників, стимулюючи їх для розвитку національної економіки.
Історія становлення прямих податків в Україні
В країнах з розвинутою ринковою економікою податки використовуються як ефективне знаряддя державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. На сьогодні податки є безальтернативним джерелом формування доходів бюджету держави та багатофункціональним інструментом перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному та галузевому аспектах. Податки впливають на розміщення ресурсів, заохочення до бізнесу, інвестиційної активності, мотивацію до праці, визначають рівень забезпечення суспільними благами та є еластичним важелем анти циклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури [7, c.42].
Розвиток податку на прибуток підприємств в Україні.
Аналіз історичних передумов оподаткування прибутку дає можливість виділити шість етапів становлення та розвитку податку на прибуток підприємств в Україні.
Перший етап (1991-1992 рр.) - період становлення оподаткування прибутку підприємств в рамках податкової системи, яка переживала початковий етап свого розвитку з прийняттям Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ. В законі закладені основні принципи побудови системи оподаткування, які значною мірою визначали податкову політику держави в умовах перманентного зростання безробіття, гіперінфляції, недосконалості державної структури управління, відсутності власної нормативно-правової бази з питань оподаткування, орієнтації економіки країни на ринкові методи господарювання при адміністративному способі управління економікою, невідповідності податкових механізмів новим методам господарських відносин, що базувалися на приватній власності. Все це спричинило недієздатність як принципів системи оподаткування взагалі, так і принципів оподаткування прибутку зокрема.
Другий етап оподаткування прибутку (1992-1997 рр.) вимагав нового механізму справляння податку та контролю за його сплатою. Це було пов'язано, з одного боку, з широкомасштабними процесами роздержавлення і приватизації, появою значної кількості підприємств, заснованих на приватній власності, спробою узгодити власну податкову систему з податковими системами розвинених країн; з іншого - відсутністю власного досвіду в побудові системи оподаткування, механічному запозиченні її у країн з розвинутою ринковою економікою, наявністю кризових явищ в економіці. Ці фактори негативно вплинули як на розвиток податкової системи в цілому, так і на оподаткування прибутку зокрема. В податковій політиці переважали жорсткі адміністративні прийоми щодо оподаткування, наприклад, значні обмеження витрат при визначенні бази оподаткування. В цей період оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1992 р. податок справлявся з доходу; в І кварталі 1993 р. - з прибутку; починаючи з ІІ кварталу 1993 р. та у 1994 р. - з доходу; у 1995 - 1997 рр. - з прибутку.
Третій етап оподаткування прибутку підприємств (19972000рр.) відзначається необхідністю зміни державних підходів у податковій політиці і формуванні нової системи оподаткування. Головною подією цього етапу стало впровадження Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР. З набуттям чинності цього закону, а також Закону "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР з'явилось поняття "податковий облік". Цими законодавчими документами впроваджені первинні документи, аналітичні регістри та форми звітності, які використовуються тільки в податковому обліку. Правила його ведення жорстко регламентували не тільки механізм утворення валових доходів та валових витрат, але й їх економічну сутність. Впроваджені закони ще більше поглибили прірву між реальним ринковим середовищем та державним регулюванням ринкових відносин. Залишався невирішеним ряд питань, що потребував негайного врегулювання. Зокрема, це питання адміністрування податку на прибуток; наявності норм, що перешкоджали залученню внутрішніх та зовнішніх інвестицій в Україну, та норм, які призводили до неоднозначного тлумачення або до ухилення від сплати податку.
Четвертий етап (кінець 2000 - 2004 рр.) розпочався з прийняттям Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181 -III. Цим законом вперше була узаконена можливість "конфлікту інтересів" контролюючого органу і платника податків. Це означало, що рішення з неурегульованих питань повинні прийматися на користь платника Законом введено цілком новий тип документів - податкові роз'яснення; подовжено строки подання податкових декларацій, які залежать тепер від тривалості базового звітного податкового періоду; встановлено, що податкові органи зобов'язані прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки, тобто їм заборонено відмовляти у прийманні декларації, яка містить від'ємне значення об'єкта оподаткування.
П'ятий етап (кінець 2004 - 2010 рр.) починається з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004 р. № 1957-ІУ. Суттєвою особливістю зазначеного етапу є щорічна зміна законодавчих норм щодо оподаткування прибутку Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Унікальність цих законів полягає в тому, що ними визначалися річні фінансові показники країни та одночасно вносилися зміни та доповнення до податкових законів, у тому числі і до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [5, 263-266].
Більшість змін, внесених у 2005 р., направлені на зменшення пільг (суб'єктам спеціальних та експериментальних економічних зон; підприємствам-виробникам автомобілів тощо).
Впродовж 2005-2006 рр. існував додатковий звітний період - одинадцять місяців звітного року. За результатами такого нестандартного періоду платники податків повинні були подавати декларацію і сплачувати податок на прибуток. При цьому, податок сплачувався в строки, передбачені для місячного періоду, тобто протягом 30 календарних днів, наступних за звітним періодом.
Форма декларації з податку на прибуток підприємств знову була оновлена у відповідності з чинним законодавством.
Шостий етап (з 2011 р.). Особливістю цього етапу є прийняття економічної конституції України - Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ. Основна мета реформування системи оподаткування прибутку підприємств полягає у:
- забезпеченні умов для структурної перебудови національної економіки, збільшення частки високотехнологічних підприємств;
- стимулюванні ділової та інвестиційної активності;
- стимулюванні оновлення основних засобів;
- підвищенні міжнародного рейтингу податкової системи [5, c,268].
Становлення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, яка мала певні відмінності від практики прибуткового оподаткування в СРСР, почалося у 1991 р. Було встановлено умови оподаткування та ставки прибуткового податку для всіх категорій платників; замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу, в межах якого податок не стягується) виділено розмір неоподатковуваного доходу.
Прибуткове оподаткування фізичних осіб регламентувалося Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92.
Характерною рисою розвитку системи прибуткового оподаткування в Україні у 1991-1992 рр. є постійна зміна інтервалів та ставок прогресивного оподаткування. Так, у 1991 р. ставки було встановлено у розмірі 13, 30, 40, 45 і 50%; у 1992 р. - 12, 15, 20 і 30% в залежності від розміру доходу. Слід зазначити, що за такими ставками оподатковувалися доходи, одержані за місцем основної роботи. Доходи за виконання разових робіт та інші виплати не за місцем основної роботи, а також доходи від підприємницької діяльності в разі, якщо є місце основної роботи, оподатковувалися за іншими ставками. У 1992 р. вони становили 2, 3, 5, 6, 9, 10, 11, 12, 15, 20 і 30% залежно від розміру доходу в абсолютній величині [7, c.42-44].
У 1993 р. у сфері оподаткування фізичних осіб відбулося декілька суттєвих змін:
- по-перше, впроваджена нова шкала ставок, побудована у відносних величинах:
а) розмір місячного доходу, що не перевищував 1 мінімальної заробітної плати (далі - МЗП) не оподатковувався;
б) від 1 до 10 МЗП
24.02.2015 18:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора