Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Тести з дитячої хірургії
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Ужгородський національний університет
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Медичний факультет
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Тестові завдання
Предмет:
Дитяча хірургія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
-Які провокуючі фактори мають значення для виникнення гострого апендициту у дітей?
А. Алергія.
Б. Сира їжа.
В. Гіпертермія.
Г. Калові камені.
Д. Фізичні навантаження.
Відп.Г.
Серед форм гострого апендициту не виділяють:
А. Флегмонозний апендицит.
Б. Катаральний апендицит.
В. Флегмонозно-перфоративний апендицит.
Г. Некротично-геморагічний аппендицит.
Д. Гангренозний аппендицит.
Відп.Г.
Що є патогномонічним для гострого апендициту у старших дітей?
А. Симптом Волковича-Кохера.
Б. Субфебрильна гарячка.
В. Локальний провокований біль у правій здухвинній ділянці.
Г. Нудота та одноразове блювання.
Д. Закреп.
Відп. В.
У хлопчика 5 років протягом доби болить живіт, переважно в нижніх відділах живота, відмічав нудоту. Стільця не було 2 дні. Живіт пальпаторно м’який на всьому протязі, болючий внизу, більше у здухвинній ділянці зліва, тут же малоболюче рухоме утворення розмірами близько 2,0х2,0х4,0 см, при пальпації змінює форму. Попередній діагноз:
А. Гострий лівобічний аппендицит.
Б. Пухлина черевної порожнини.
В. Дивертикуліт Меккеля.
Г. Кишкова інвагінація.
Д. Копростаз, копроліт.
Відп. Д.
Що є необхідним при обстеженні дітей до 3 років з підозрою на гострий апендицит?
А. Термометрія.
Б. Рентгенографія органів черевної порожнини.
В. Ультразвукове дослідження.
Г. Пасаж кишківника з сульфатом барія.
Д. Об’єктивний огляд дитини в динаміці.
Відп.Д.
Які особливості клінічної картини апендициту у дітей перших 3 років життя?
А. Переважання місцевих симптомів.
Б. Переважання загальних симптомів.
В. Відсутність випорожнень.
Г. Гіпотермія.
Д. Гіперперистальтика.
Відп. Б.
Що не є характерним для гострого неускладненого апендициту у старших дітей?
А. Висока гарячка.
Б. Нудота.
В. Одноразове блювання.
Г. Захисний локальний дефанс.
Д. Помірний лейкоцитоз.
Відп. А.
Серед нищевказазаного для дітей молодшої вікової групи з гострим апендицитом характерно:
А. Виражений руховий неспокій.
Б. Закреп.
В. Гіперлейкоцитоз.
Г. Кволість, вздуття живота.
Д. Пальповане рухоме утворення у черевній порожнині.
Відп. Г.
Чим пояснюється локалізація болю в ділянці пупка при початку гострого апендициту?
А. Атиповим розташуванням паростка.
Б. Реактивним мезаденітом.
В. Коротким великим сальником.
Г. Іррадіацією болю у сонячне сплетення.
Д. Короткою брижею паротка.
Відп. Г.
Чим пояснюється швидкий розвиток ускладнень гострого апендициту у маленьких дітей?
А. Високою реактивністю.
Б. Коротким великим сальником та малими розмірами черевної порожнини.
В. Схильністю дітей до травматизації.
Г. Малою кількістю лімфатичних фолікулів у паростку.
Д. Високою рухливістю ілецекального кута.
Відп. Б.
Це дозволяє відрізнити гострий апендицит від копростазу, окрім:
А. Задовільного стану.
Б. Багаторазового блювання.
В. Стихання болю після клізми.
Г. Затримки випожонень.
Д. М’якого помірноболючого живота.
Відп. Б.
Який спосіб апендектомії переважно застосовують у маленьких дітей?
А. Лігатурний.
Б. Резекція ілеоцекального кута.
В. Із зануренням кукси паростка кисетним та Z-подібним швами.
Г. Лапароскопічний.
Д. Позаочеревинний доступ.
Відп. А.
Дивертиткул Меккеля – це:
А. Залишок необлітерованої жовчної протоки.
Б. Необлітерований урахус.
В. Залишок необлітарованої жовткової протоки.
Г. Вип’ячування стінки стравоходу.
Д. Залишок брижі середньої кишки.
Відп. В.
Характерними ускладненнями захворювань дивертикуля Меккеля є все, окрім:
А. Дивертикуліта.
Б. Кишкової інвагінації.
В. Жовчо-кам’яної хвороби.
Г. Кровотечі з травного каналу.
Д. Странгуляційної непрохідності.
Відп. В.
Найчастішим збудником первинного перитоніту є:
А. Стапфілокок.
Б. Кишкова паличка.
В. Пневмокок.
Г. Синьогнійна паличка.
Д. Протей.
Відп. В.
Для клінічної картини дивертикуліта Меккеля нехаракерно:
А. Анемія.
Б. Гіпербілірубінемія.
В. Лейкоцитоз.
Г. Болі в животі.
Д. Локальний захисний дефанс.
Відп. Б.
Типова локалізація дивертикула Меккеля:
А. Нижня третина стравоходу.
Б. Поперечно-ободова кишка.
В. Дистальні відділи здухвинної кишки.
Г. Проксимальні відділи здухвинної кишки.
Д. На відстані до 1м від зв’язки Трейтца.
Відп. В.
Що повинен оглянути хірург при виконанні апендектомії?
А. Велику кривизну шлунка.
Б. Підпечінковий простір.
В. Жовчний міхур.
Г. Поперечно-ободову кишку.
Д. Дистальну частину здухвинної кишки.
Відп. Д.
Хірургічна тактика при виявленні незміненого дивертикула Меккеля під час апендектомії:
А. Дивертикулектомія.
Б. Дивертикул не видаляти.
В. Резекція кишки, відступаючи вверх і вниз від дивртикуля на 20 см.
Г. Ентеростомія.
Д. Колостомія.
Відп. А.
Для первинного перитоніту нехарактерно:
А. Чоловіча стать.
Б. Жіноча стать.
В. Гарячка.
Г. Гіперлейкоцитоз.
Д. Нудота, блювання.
Відп. А.
На первинний перитоніт найчастіше хворіють:
А. Дівчатка віком до 2-х років.
Б. Хлопчики віком до 3-х років.
В. Дівчатка віком від 2 до 10 років.
Г. Хлопчики віком від 3 до 10 років.
Д. Дівчата пубертатного віку.
Відп. В.
Ознаками периапендикулярного абсцесу є все, окрім:
А. Відсутності гарячки.
Б. Гектичної гарячки.
В. Локальної перитонеальної симптоматики.
Г. Лейкоцитозу.
Д. Флюктуації.
Відп. А.
Що є показанням до хірургічного лікування периапендикулярного інфільтрату?
А. Субфебрильна гарячка.
Б. Щільне нерухоме болюче утворення у правій здухвинній ділянці.
В. Задовільний стан пацієнта.
Г. Тривалість захворювання більше 5 діб.
Д. Гектична гарячка.
Відп. Д.
Що є найастішою причиною розвитку перитоніту у новонароджених?
А. Гострий апендицит.
Б. Кишкова інвагікнація.
В. Двертикуліт Меккеля.
Г. Некротичний ентероколіт.
Д. Копростаз.
Відп. Г.
Характерним для перитоніту новонароджених є:
А. Нормальна температура тіла.
Б. Набряк нижніх кінцівок.
В. Вздуття живота, набряк та гіперемія зовнішніх статевих органів.
Г. Одноразове блювання.
Д. Гіперперистальтика.
Відп.В.
Оптимальним хірургічним доступом при перитонітах у маленьких дітей є:
А. Серединна лапаротомія.
Б. Парамедіанна лапаротомія
В. Параректальна лапаротомія.
Г. Підреберна лапаротомія.
Д. Позаочеревинний доступ.
Відп. Б.
На кишкову інвагінацію найчастіше хворіють:
А. Новонароджені.
Б. Грудний вік до 4 міс.
В. Грудний вік від 4 до 12 міс.
Г. Діти віком від 1 до 3 років.
Д. Діти від 3 до 7 років.
Відп. В.
Типова кишкова інвагінація – це:
А. Товстокишкова інвагінація.
Б. Тонкокишкова інвагінація.
В. Здухвинно-ободова інвагінація.
Г. Подвійна здухвинно-ободова інвагінація.
Д. Ретроградна інвагінація.
Відп. В.
Для кишкової інвагінації характерно все, крім:
А. Блювання.
Б. Профузного проносу з патологічними домішками.
В. Нападоподібного болю.
Г. Пальпованої ковбасовидної пухлини.
Д. “Малинового желе”.
Відп.Б.
Що відноситься до динамічної кишкової непрохідності?
А. Странгуляційна.
Б. Обтураційна.
В. Інвагінація.
Г. Спайкова.
Д. Спастична.
Відп.Д.
Характерною рентгенознакою кишкової інвагінації є:
А. Пневмоперитоенум.
В. Гіперпневматоз кишківника.
Г. Вісутність газового міхура шлунка.
Д. Тотальне затемнення живота.
Е. Візуальне збільшення тіні печінки.
Відп. Е.
Для діагностики інвагінації є ефективними наступні методи, крім:
А. Пневмоіригографія.
Б. Оглядова рентгенографія живота.
В. Комп’ютерна томографія.
Г. Ультразвукове дослідження.
Д. Ректальне дослідження.
Відп.В.
Консерваитвна дезінвагінація показана :
А. У немовлят при тривалості захворювання до 12 годин.
Б. У дітей від 1 до 3 років при тривалості захворювання до 12 годин.
В. Незалежно від віку при тривалості захворювання до 12 годин.
Г. Незалежно від віку при тривалості захвоювання понад 12 годин.
Д. У немовлят у важкому стані.
Відп. А.
Ознаками життєздатності кишки є все, крім:
А. Пульсації судин.
Б. Рожевого кольору кишки.
В. Наявної перистальтики кишки.
Г. Матового кольору серозної оболонки з субсерозними крововиливами.
Д. При трансілюмінації – візуалізуються мілкі судинки.
Відп. Г.
Критеріями ефективності кишкової дезінвагінації є все, крім:
А. Зникнення пальпованої ковбасовидної пухлини.
Б. Поява бульбашок повітря через назогастральний зонд.
В. Заповнення газом усієї товстої кишки.
Г. Зникнення тіні інвагіната.
Д. Вздуття живота.
Відп. Д.
Чи виключає відсутність тіні інвагіната при пневмоіригографії діагноз кишкової інвагінації?
А. Так.
Б. Ні.
В. Виключає тонкокишкову інванінацію.
Г. Підтверджує товстокишкову інвагінацію.
Д. Підтверджує типову інвагінацію.
Відп. Б.
Патогенетичною ланкою паралітичної кишкової непрохідності є:
А. Гіпокаліємія.
Б. Гіпокальціємія.
В. Гіперхлоремія.
Г. Гіпонатріємія.
Д. Гіперхлоремія.
Відп. А.
Найчастішими причинами кишкової інвагінації у дітей віком понад 1 рік є:
А. Недотримання дієти.
Б. Надмірна фізична активність.
В. Сторонні тіла травного каналу.
Г. Травми черева.
Д. Дивертикул Меккеля, поліпи.
Відп. Д.
Спайкова кишкова непрохідність найчастіше виникає внаслідок:
А. Вроджених вад розвитку.
Б. Операцій з приводу ускладнених запальних захворювань органів травного каналу.
В. Перенесених консервативно лікованих запальних захворювань органів живота.
Г. Травм живота.
Д. Перенесених кишкових інфекцій.
Відп. Б.
Обтураційна кишкова непрохідність – це:
А. Перетиснення брижі кишки.
Б. Перетиснення простіту кишки.
В. Порушення іннервації кишки.
Г. Спазм ділянки кишки.
Д. Атрезія кишки.
Відп. Б.
Виділяють наступні види пошкодження паренхіматозних органів черева за А.Г. Пугачовим, окрім:
А. Розтрощення органа.
Б. Забою із пошкодженням капсули.
В. Субкаспсулярної гематоми.
Г. Забою без пошкодження капсули.
Д. Розриву капсули та паренхіми.
Відп. В.
До класифікації пошкоджень порожнистих органів черева за А.Г.Пугачовим не входить:
А. Повний циркулярний розрив органа, поперечний розрив, обрив брижі.
Б. Забій без надриву.
В. Розтрощення порожнистого органа.
Г. Забій з надривом, але без розкриття просвіту.
Д. Розчавлення брижі, гематома кореня брижі.
Відп. Д.
Які з органів черева пошкоджується найчастіше?
А. Селезінка.
Б. Підшлункова залоза.
В. Права частка печінки.
Г. Порожнисті органи.
Д. Ліва частка печінки.
Відп. А.
Пошкодження паренхіматозних органів черевної порожнини в першу чергу проявляється клінікою:
А. Розлитого перитоніту.
Б. Гострої кишкової непрохідності.
В. Синдрому блювання.
Г. Внутрішньої кровотечі.
Д. Дихальної недостатності.
Відп. Г.
При травматичному розкритті просвіту порожнистого органа переважає клініка:
А. Розлитого перитоніту.
Б. Гострої кишкової непрохідності.
В. Синдрому блювання.
Г. Внутрішньої кроотечі.
Д. Дихальної недостатності.
Відп. А.
Симптом Куленкамфа характерний для:
А. Розриву дванадцятипалої кишки.
Б. Пошкодження хвоста підшлункової залози.
В. Внутрішньої кровотечі.
Г. Забою нирки.
Д. Гострої кишкової непрохідності.
Відп. В.
Симптом Хендрі найімовірніше вказує на пошкодження:
А. Шлунка.
Б. Дванадцятипалої кишки.
В. Сигмовидної кишки.
Г. Селезінки.
Д. Нирки.
Відп. Г.
Симптом Піттса-Беленса-Томаєра – це:
А. Вздуття живота.
Б. Зникнення печінкової тупості при перкусії живота.
В. Короткочасна втрата свідомості при травмі внутрішніх органів.
Г. Болючість передньої стінки прямої кишки.
Д. Перкуторне притуплення в ділянці бокових каналів та їх зміщення при зміні положення тіла.
Відп. Д.
Симптом Спіжарного є свідченням:
А. Пневмомедіастинума.
Б. Пневмоперитонеума.
В. Пневмотораксу.
Г. Ретропневмоперитонеума.
Д. Внутрішньої кровотечі.
Відп. Б.
Ознаками крововтрати є все, крім:
А. Блідості шкіри та слизових.
Б. Вздуття шийних вен.
В. Тахікардії.
Г. Гіпотонії.
Д. Задишки.
Відп. Б.
Оглядова рентгенографія живота у пацієнта після тупої травми черева виявила смужку просвітлення під правим куполом діафрагми. Це є ознакою:
А. Розриву порожнистого органа.
Б. Розриву правого купола діафрагми.
В. Розриву діафрагмальної поверхні печінки.
Г. Розриву серповидної зв’язки печінки.
Д. Розриву селезінки.
Відп. А.
Підвищений рівень гаматокриту після закритої травми живота:
А. Свідчить про пошкодження внутрішніх органів.
Б. Виключає пошкодження внутрішніх органів.
В. Є наслідком рефлекторного згущення крові і не виключає пошкодження органів.
Г. Виникає на фоні гемотрансфузії.
Д. Є проявом гемодилюції.
Відп. В.
Хворий знаходиться у безсвідомому стані, при перкусії живота – відсутнє печінкове притуплення. Що дозволить підтвердити можливе пошкодження?
А. Загальний аналіз крові.
Б. Зондування шлунка.
В. Ректальне дослідження.
Г. Оглядова рентгенографія живота у прямій проекції.
Д. Оглядова рентгенографія живота у боковій проекції.
Відп. Д.
Методика шастаючого катетера дозволяє виявити нищезазаначене, крім:
А. Внутрішньої кровотечі.
Б. Заочеревинниого розриву дванадцятипалої кишки.
В. Розриву поперечно-ободової кишки.
Г. Розриву шлунка.
Д. Розриву сигмовидної кишки.
Відп. Б.
Ульразвуковою ознакою пошкодження селезінки є:
А. Вільна рідина під правим куполом діафрагми.
Б. Вільна рідин під лівим куполом діафрагми та малому тазу.
В. Гіперпневматоз кишківника.
Г. Гіперехогенність паренхвми селезінки.
Д. Неможливість візуалізації підшлункової залози.
Відп. Б.
Лікувальна тактика при підтвердженні пошкодження порожнистого органа є:
А. Екстрена лапаротомія, ревізія, ушивання розриву.
Б. Активно-вичікувальна тактика, антибіотики, інфузійно-трансфузійна тервапія, при погіршенні стану – лапаротомія.
В. Парентеральне харчування, назогастральна декомпресія, при погіршенні стану – лапаротомія.
Г. Встановлення шастаючого катетера, антибіотики, інфузійна терапія, при погіршенні стану – лапаротомія.
Д. УЗД- контроль; при об’ємі вільної рідини в животі більше 0,5 л – лапаротомія.
Відп. А.
Лікувальна тактика при підтвердженні пошкодження паренхіматозного органа передбачає:
А. Екстрену лапаротомію, ревізію, ушивання розриву.
Б. Активно-вичікувальну тактику, антибіотики, інфузійно-трансфузійну тервапію, при погіршенні стану – лапаротомію.
В. Парентеральне харчування, назогастральну декомпресію, при погіршенні стану – лапаротомію.
Г. Встановлення шастаючого катетера, антибіотики, інфузійна терапія, при погіршенні стану – лапаротомію.
Д. УЗД- контроль; при об’ємі вільної рідини в животі більше 0,5 л – лапаротомія.
Відп. Б.
Оптимальним обсягом хірургічного втручання при розриві полюса селезінки є:
А. Спленектомія.
Б. Спленектомія з підшиваннями частини паренхіми у кишеню великого сальника.
В. Резекція полюса селезінки.
Г. Перев’язка селезінкової артерії.
Д. Ушивання розриву з тампонадою частиною сальника чи синтетичною заплатою.
Відп. Д.
Типовий механізм травми підшлункової залози:
А. Падіння з висоти.
Б. Пасажирська травма при ДТП.
В. Падіння на руль велосипеда.
Г. Пішохідна травма при ДТП.
Д. Проковтування гострого стороннього тіла.
Відп. В.
Малоімовірною причиною кровотечі з травного каналу у новонароджених є:
А. Неспецифічний виразковий коліт.
Б. Некротичний ентероколіт.
В. Стресова виразка шлунка.
Г. Заковтнута материнська кров.
Д. Геморагічний діатез.
Відп. А.
Найімовірнішою причиною кровотечі з травного каналу у немовлят до 1 року серед нищевказаного є:
А. Заковтнута материнська кров.
Б. Портальна гіпертензія.
В. Неспецифічний виразковий коліт.
Г. Інвагінація кишки.
Д. Некротичний ентероколіт.
Відп. Г.
Проба Апта дозволяє виявити:
А. Приховану кров у фекаліях.
Б. Заковтнуту новонародженим материнську кров.
В. Вроджений мікросфероцитоз.
Г. Шлункову кровотечу.
Д. Товстокишкову кровотечу.
Відп. Б.
Кровотеча з дивертикула Меккеля найчатіше відмічається:
А. У новонароджених.
Б. У дорослих.
В. У препубертатному віці.
Г. У пубертатному віці.
Д. У будь-якому дитячому віці.
Відп. Д.
Який метод дозволяє підтвердити кровотечу з дивертикула Меккеля?
А. Пасаж кишки з сульфатом барію.
Б. Фіброколоноскопія.
В. Радісцинтиграфія з еритроцитами, міченими 99mТс.
Г. Комп’ютерна томографія з ангіогррафією.
Д. Фіброезофагогастродуоденоскопія.
Відп. В.
Кал у вигляді грудочок слизу з домішками крові без фекальних мас є характерним для:
А. Кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
Б. Тріщини ануса.
В. Поліпа прямої кишки.
Г. Кишкової інвагінації.
Д. Синдрому Мелорі-Вейса.
Відп. Г.
Смужки крові на поверхні калових мас характерні для:
А. Кишкової інвагінації.
Б. Тріщини заднього проходу.
В. Дивертикулярної кровотечі.
Г. Хвороби Крона.
Д. Синдрому Ледда.
Відп. Б.
Який метод дослідження є найінформативнішим для діагностики синдрому Мелорі-Вейса?
А. Фіброгастроскопія.
Б. Езофагоскопія.
В. Колоноскопія.
Г. Рентгенконтрастне дослідження шлунка з сульфатом барію.
Д. Іригографія.
Відп. А.
Серед перерахованих причин розвитку кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу у дітей найчатішою є:
А. Рефлюкс-езофагіт.
Б. Омфаліт.
В. Гастрит.
Г. Дивертикуліт меккеля.
Д. Панкреатит.
Відп. Б.
Нормальний тиск у ворітній вені складає:
А. 60-120 мм вод.ст.
Б. 60-120 мм рт.ст.
В. 20-50 мм вод.ст.
Г. 20-50 мм рт.ст.
Д. 120-160 мм вод.ст.
Відп. А.
Постійною ознакою допечінкової портальної гіпертензії є:
А. Асцит.
Б. Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу.
В. Гепатомегалія.
Г. Спленомегалія.
Д. Збільшення розмірів живота.
Відп. Г.
До комплексу гемостатичних заходів при портальній гіпертензії не входить:
А. Ліжковий режим.
Б. Інфузійно-гемостаична терапія.
В. Зондування шлунка.
Г. Парентеральне годування.
Д. Призначення препаратів нітрогліцерину.
Відп. В.
Найчастіші ускладнення портальної гіпертензії виникають в наступній зоні колатерального кровотоку:
А. Гастроезофагальній.
Б. Між верхньою та середньою гемороїдальними венами.
В. Навколопупковій.
Г. Спленодіафрагмальній.
Д. Спленопорторенальній.
Відп. А.
Тривалість стояння роздутого зонда Блекмора складає:
А. 2-3 год.
Б. 8-12 год.
В. 12-24 год.
Г. 1-2 доби.
Д. Понад 2 доби.
Відп. Б.
Показанням до спленектомії при сидромі портальної гіпертензії є:
А. Гостра кровотеча.
Б. Спленомегалія.
В. Виражений стійкий гіперспленізм.
Г. Допечінкова портальна гіпертензія.
Д. Надпечінкова портальна гіпертензія.
Відп. В.
Першою ознакою допечінкової портальної гіпертензії зазвичай є:
А. Біль в животі.
Б. Асцит.
В. Підвищена кровоточивість.
Г. Втрата апетиту.
Д. Стравохідна кровотеча зі спленомегалією.
Відп. Д.
Рясне блювання червоною кров’ю у дітей віком понад 3 роки частіше є наслідком:
А. Виразки шлунка.
Б. Синдрому портальної гіпертензії.
В. Гемангіоми стравоходу.
Г. Виразки дванадцятиппалої кишки.
Д. Непрохідності шлунка.
Відп. Б.
Показанням до щунтуючої оперції при потральній гіпертензії не є:
А. Гостра кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу.
Б. Значне і протяжне розширення вен стравоходу.
В. Спленомегалія.
Г. Гіперспленізм.
Д. Великий діаметр селезінкових вен.
Відп. А.
Найінформативнішим методом діагностики поліпу прямої кишки є:
А. Ректальне дослідження.
Б. Фіброколоноскопія.
В. Іригографія.
Г. Ректороманоскопія.
В. Аноманометрія.
Відп. Г.
Для синдрому Пейті-Джигарса не характерно:
А. Поліпи у різних відділах травного каналу.
Б. Пігментація слизових оболонок рота та губ.
В. Анемія.
Г. Болі в животі.
Д. Закреп.
Відп. Д.
Оптимальним методом лікування поодинокого поліпу прямої кишки:
А. Черезанальне видалення поліпу.
Б. Резекція прямої кишки.
В. Операція Гартмана.
Г. Лівобічна геміколектомія.
Д. Динамічне спостереження.
Відп. А.
Поняття травми не включає:
А. Порушення анатомічної цілісності тканин організму.
Б. Дегенерацію нервових стовбурів, що іннервують ділянку пошкодження.
В. Порушення протікання загальних фізіологічних процесів.
Г. Порушення протікання місцевих фізіологічних процесів.
Д. Раптовий вплив на організм фактора зовнішнього середовища.
Відп. Б.
Розрізняють наступні форми травматизму, за винятком:
А. Шкільний.
Б. Спортивний.
В. Побутовий.
Г. Залізничний.
Д. Пологовий.
Відп. Г.
Серед інших видів травматизму у дитячому віці домінує:
А. Вуличний травматизм.
Б. Побутовий травматизм.
В. Спортивний.
Г. Шкільний.
Д. Пологовий.
Відп. Б.
Визначення травмаитчного шоку не включає:
А. Забезпечення функції життєво важливих систем організму.
Б. Захисну реакцію організму.
В. Порушення функціонування нежиттєважливих органів та систем.
Г. Збереження свідості.
Д. Збереження життєдіяльності в надзвичайних умовах.
Відп. Г.
Оцінку важкості травматичного шоку у дітей не здійснюють за показниками:
А Артеріального тиску.
Б. Центрального венозного тиску.
В. Погодиного діурезу.
Г. Серцевого викиду.
Д. Об’єму циркулюючої крові.
Відп. Г.
Для травматичного шоку І ступеня характерне зменшення показників:
А. На 10%.
Б. На 15%
В. На 20%.
Г. На 25%.
Д. На 30%.
Відп. А.
Травматичний шок ІІ ступеня характеризується зменшенням показників:
А. На 5-10%.
Б. На 11-30%.
В. На 16-35%.
Г. На 5-15%.
Д. На 31-50%.
Відп. Б.
Травматичний шок ІІІ ступеня характеризується зміною показників на:
А. 5-10%.
Б. 5-15%.
В. 16-35%.
Г. 31-50%.
Д. 11-30%.
Відп. Г.
Для травматичного шоку ІІ ступеня властиве зменшення показників погодинного діурезу до:
А. 40мл/год.
Б. 30 мл/год.
В. 27 мл/год.
Г. 15 мл/год.
Д. 5 мл/год.
Відп. Г.
Номальним показником об’єму циркулюючої крові для новонароджених вважається:
А. 120 мл/кг.
Б. 80 мл/кг.
В. 100 мл/кг.
Г. 60 мл/кг.
Д. 40 мл/кг.
Відп. Б.
Головними завданнями терапії травматичного шоку у дітей є наступне, за винятком:
А. Відновлення прохідності дихальних шляхів і серцево-легеневої реанімації.
Б. Знеболення та іммобілізації.
В. Стабілізації гемодинаміки.
Г. Відновлення анатомічної цілісності пошкоджених тканин.
Д. Запобігання порушенням згортання крові і травматичного токсикозу.
Відп. Г.
Принципом поповнення ОЦК при травматичному шоці І ступеня є:
А. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого дорівнює об’єму втраченого.
Б. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 1,5 рази.
В. Інфузійно-трансфузійна терапія; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 1,5 рази.
Г. Інфузійно-трансфузійна терапія, об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 2 рази.
Д. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 2 рази.
Відп. А.
Принципом поповнення ОЦК при травматичному шоці ІІ ступеня є:
А. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого дорівнює об’єму втраченого.
Б. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 1,5 рази.
В. Інфузійно-трансфузійна терапія; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 1,5 рази.
Г. Інфузійно-трансфузійна терапія, об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 2 рази.
Д. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 2 рази.
Відп. В.
Принципом поповнення ОЦК при травматичному шоці ІІІ ступеня є:
А. Інфузійно-трансфузійна терапія; об’єм перелитого дорівнює об’єму втраченого.
Б. Інфузійна терапія без трансфузії; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 1,5 рази.
В. Інфузійно-трансфузійна терапія; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 1,5 рази.
Г. Інфузійно-трансфузійна терапія, об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 2 рази.
Д. Інфузійно-трансфузійна терапія; об’єм перелитого перевищує об’єм втраченого у 2,5 рази.
Відп. Г.
Співвідношення перелитих трансфузійних та інфузійних середовищ для корекції травматичного шоку ІІІ ступеня:
А. 30% крові і 70% розчинів.
Б. 40% крові і 60% розчинів.
В. 50% крові і 50% розчинів.
Г. 60% крові і 40% розчинів.
Д. 70% крові і 30% розчинів.
Відп. Г.
Основною причиною торакальної травми є:
А. Дорожньо-транспортна равма.
Б. Падіння з висоти.
В. Проникаючі поранення.
Г. Побиття.
Д. Спортивна травма.
Відп. А.
При травмах грудної клітки у дітей найрідше виникають:
А. Забої грудної стінки.
Б. Забої грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів.
В. Контузія серця.
Г. Перелом ребра.
Д. Вікончатий перелом ребер з флотацією.
Відп. Д.
При травмах грудної клітки у дітей найчастіше зустрічаються:
А. Переломи ребер.
Б. Перелом грудини.
В. Забій грудної клітки без пошкоджень внутрішніх органів.
Г. Забій грудної клітки з пошкодженням.
Д. Вікончатий перелом ребра з флотацією.
Відп. В.
Ознаками пошкодження грудної клітки є наступне, крім:
А. Пневмотораксу.
Б. Піотораксу.
В. Емфіземи.
Г. Гемотораксу.
Д. Кровохаркання.
Відп. Б.
Для відкритого пневмоторакса нехарактерно:
А. Відставання грудної клітки в акті дихання.
Б. Різко ослаблене чи відсутнє дихання на стороні ураження.
В. Зміщення середостіння у здорову сторону.
Г. Коробковий перкуторний звук на стороні ураження.
Д. Зниження артеріального тиску.
Відп. В.
Для закритого пневмоторакса нехарактерно:
А. Відставання грудної клітки в акті дихання.
Б. Різко ослаблене чи відсутнє дихання на стороні ураження.
В. Зміщення середостіння в уражену сторону.
Г. Коробковий перкуторний звук на стороні ураження.
Д. Зниження артеріального тиску.
Відп. В.
Для клапанного пневмоторакса нехарактерно:
А. Вибухання грудної клітки на стороні ураження.
Б. Різко ослаблене чи відсутнє дихання на стороні ураження.
В. Тимпанічний перкуторний звук на стороні ураження.
Г. Зміщення середостіння в уражену сторону.
Д. Зниження артеріального тиску.
Відп. Г.
При медіастинальній емфіземі повітря проникає:
А. По перибронхіальних просторах вздовж судин і бронхів та внаслідок відшарування вісцеральної плеври.
Б. Внаслідок прориву пневмотораксу через медіастинальну плевру.
В. Внаслідок відшарування вісцеральної плеври.
Г. Внаслідок пошкодження бронхіол.
Д. Внаслідок пошкодження альвеол.
Відп. А.
Для напруженої емфіземи середостіння нехарактерне:
А. Крепітація.
Б. Набряк шиї.
В. Набухання шийних вен.
Г. Зниження діастолічного АТ.
Д. Зникнення серцевої тупості.
Відп. Г.
Для гемотораксу нехарактерне:
А. Блідість шкіри та слизових.
Б. Тимпаніт на стороні ураження.
В. Ослаблене дихання.
Г. Задишка.
Д. Приглушення серцевих тонів.
Відп. Б.
До дренування плевральної порожнини при гемотораксі необхідно:
А. Перевести хворого на ШВЛ.
Б. Виконати центральний венозний доступ.
В. Дати хворому наркоз.
Г. Дозволити хворому пити.
Д. Призначити хворому серцеві глікозиди.
Відп. Б.
Показанням до торакотомії при гемотораксі є:
А. Зниження показників гемоглобіну крові до 90 г/л.
Б. Наявність крові у плевральній порожнині.
В. Виділення крові з плеврального дренажа в об'ємі 10мл/год.
Г. Неможливість виконати торакоскопію.
Д. Виділення крові через плевральний дренаж більше 2 мл/кг за годину.
Відп. Д.
У хворого з важкою торакальною травмою у безсвідомому стані для діагностики в першу чергу показано:
А. Комп'ютерна томографія грудної клітки.
Б. Оглядова рентгенографія грудної клітки.
В. Плевральна пункція.
Г. Бронхоскопія.
Д. УЗД грудної клітки.
Відп. В.
Лікування переломів ребер не передбачає:
А. Знеболення.
Б. Туге бинтування грудної клітки.
В. Стискуючий гіпсовий корсет.
Г. Перидуральну анестезію.
Д. Антибіотикотерапію.
Відп. В.
Найчастішим ускладненням забою легені є:
А. Пневмоторакс.
Б. Гемоторакс.
В. Кровохаркання.
Г. Гострий бронхіт.
Д. Пневмонія.
Відп. Д.
Для діагнозу проникного поранення грудної клітки необхідним є:
А. Пошкодження вісцеральної плеври.
Б. Пошкодження парієтальної плеври.
В. Пошкодження медіастинальної плеври.
Г. Пошкодження перикарда.
Д. Пошкодження стінки бронха.
Відп. Б.
ІІ період перебігу травми бронха за О.М.Авіловою, А.В. Макаровим, М.І. Дьоміним (1983) починається:
А. Через 24 години після травми.
Б. З третьої доби після травми.
В. З четвертої доби.
Г. З п’ятої доби після травми.
Д. З шостої доби.
Відп. Г.
При середостінній емфіземі внаслідок розриву головного бронха найбільш характерним є:
А. Відсутність ефекту від декомпресії середостіння.
Б. Гемоторакс на стороні ураження.
В. Гемоторакс на стороні, протилежній стороні ураження.
Г. Пневмоперитонеум.
Д. Ретропневмоперитонеум.
Відп. А.
Однією з ознак тампонади серця при травмі є:
А. Синдром Ларея.
Б. Тріада Бека.
В. Снмптом Пирогова-Делорма.
Г. Симптом Куршмана.
Д. Синдром Марфана.
Відп. Б.
Серед вказаних методів діагностики контузії серця більш показовим є:
А. Ехокаріоскопія.
Б. Фонокардіографія.
В. Електрокардіографія.
Г. Визначення рівня серцевого тропоніну.
Д. Визначення рівня аланінамінотрансферази.
Відп. Г.
Методом екстреної допомоги при гемоперикарді є:
А. Торакоцентез.
Б. Лапароцентез.
В. Пункція перикарда.
Г. Пункція середостіння.
Д. Пункція центральної вени.
Відп. В.
Парадоксальний пульс – це:
А. Зникнення пульса на вдосі
Б. Зникнення пульса на видосі.
В. Різниця між частотою пульса та частотою серцевих скорочень.
Г. Невідповідність пульса систолічному артеріальному тиску.
Д. Невідповідність пульса діастолічному артеріальному тиску.
Відп. А.
Парадоксальний пульс характерний для:
А. Пневмоторакса.
Б. Гемоторакса.
В. Емпієми плеври.
Г. Тампонади серця.
Д. Піопневмоторакса.
Відп. Г.
При травматичних пошкодженнях діафрагми не спостерігаються:
А. Переважання симптомів порушення функції органів черевної порожнини.
Б. Переважання симптомів порушення функції органів грудної клітки.
В. Поєднання симптомів порушення функції органів грудної і черевної порожнин.
Г. Переважання симптомів кишкової непрохідності.
Д. Переважання симптому кровохаркання.
Відп. Д.
Консервативна тактика при травмі стравоходу виправдана при:
А. Пошкодженні стравоходу з пошкодженням плеври.
Б. Проникаючому пошкодженні грудної клітки з пошкодженням стравоходу.
В. Проникаючому інструментальному пошкодженні.
Г. Свіжій перфорації стороннім тілом.
Д. Пошкодженні слизової оболонки та м’язового шару, підтверджених рентгенологічно.
Відп. Д.
Первинна бактеріальна деструкція легень виникає внаслідок:
А. Гематогенного шляху інфікування легеневої тканини.
Б. Аеробронхогенного шляху інфікування.
В. Лімфогенного шляху інфікування.
Г. Потрапляння інфекційного агента через раньовий канал.
Д. Потрапляння інфекційного агента через стравохідно-трахеальну норицю.
Відп. Б.
Вторинна бактеріальна деструкція легень виникає внаслідок:
А. Гематогенного шляху інфікування легеневої тканини.
Б. Аеробронхогенного шляху інфікування.
В. Лімфогенного шляху інфікування.
Г. Потрапляння інфекційного агента через раньовий канал.
Д. Потрапляння інфекційного агента через стравохідно-трахеальну норицю.
Відп. А.
До легеневих форм бактеріальної деструції легень не відноситься:
А. Недренований абсцес легені.
Б. Дренований абсцес легені.
В. Множинна дрібновогнищева форма.
Г. Піопневмоторакс.
Д. Гігантський кортикальний абсцес.
Відп. Г.
До плеврально-легеневих форм бактеріальної деструкції легень не відноситься:
А. Пневмоторакс напружений.
Б. Піоторакс.
В. Гігантський кортикальний абсцес.
Г. Пневмоторакс ненапружений.
Д. Піопневмоторакс.
Відп. В.
Переддестукція як форма бактеріальної деструкції легень – це:
А. Гострий гнійний бронхіт.
Б. Дрібновогнищева пневмонія.
В. Множинні мікроабсцеси легень.
Г. Зливна бактеріальна пневмонія.
Д. Зливна вірусна пневмонія.
Відп. Г.
Дрібновогнищева множинна форма бактеріальної деструкції – це:
А. Прикоренева інфільтрація паренхіми легені з множинним мікроабсцесами.
Б. Субплевральна інфільтрація паренхіми легені з множинними дрібними абсцесами.
В. Перибронхіальна інфільтрація легені з множинними дрібними абсцесами.
Г. Множинні дрібні абсцеси паренхіми, що мають тенденцію до дренування через бронхіальне дерево.
Д. Поодинокі дрібні абсцеси, що можуть прориватися у плевральну порожннину
Відп. Б.
Оптимальним методом лікування дрібновогнищевої множинної форми вважається:
А. Інтенсивна терапія без втручання в осередок.
Б. Плевральна пункція.
В. Пункція осередків із введенням туди антибіотиків.
Г. Пасивне дренування плевральної порожнини.
Д. Активне дренування плевральної порожнини.
Відп. А.
Для клінічної картини недренованого абсцесу легені нехарактерно:
А. Гектична гарячка з проливними потами.
Б. Симптоми вираженої інтоксикації.
В. Амфоричне дихання.
Г. Притуплення перкуторного звуку.
Д. Ознаки дихальної недостатності.
Відп. В.
Для клінічної картини дренованого абсцесу легені нехарактерно:
А. Відходження великої кількості гнійного харкотиння.
Б. Різнокаліберні хрипи.
В. Перкуторно – коробковий звук.
Г. Гектична гарячка.
Д. Сильний кашель, більше вранці.
Відп.
14.02.2015 11:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора