Методичка з геодезії. Методичні вказівки до виконання дипломних та магістерських кваліфікаційних робіт з Геодезія, картографія та землеустрій. Робота № 526968

Перехід до торгівельного партнера Binance

Методичка з геодезії

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Інститут геодезії

Факультет:

РТ

Кафедра:

Кафедра геодезії

Інформація про роботу

Рік:

2011

Тип роботи:

Методичні вказівки до виконання дипломних та магістерських кваліфікаційних робіт

Предмет:

Геодезія, картографія та землеустрій

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти, науки, молоді та спорт України Національний університет «Львівська політехніка» Інститут геодезії кафедра геодезії МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І ЗАВДАННЯ до виконання лабораторних робіт з курсу «Інженерна геодезія» для студентів базового напряму «Будівництво» Затверджено на засіданні кафедри геодезії Протокол №4 від 17.11.2011 р. Львів – 2011 Методичні вказівки і завдання до виконання лабораторних робіт з курсу „Інженерна геодезія” для студентів базового напряму «Будівництво» / Укл.: Тартачинська З.Р. – Львів, НУ ”ЛП” – 2011. – 65 с. Укладач: Тартачинська З.Р., к.т.н., доцент Відповідальний за випуск: Мороз О.І. зав. кафедри геодезії, д.т.н, професор Рецензент: Костецька Я.М., д.т.н., професор З М І С Т Лабораторна робота №1 ПЛАНИ. КАРТИ. МАСШТАБИ. ОРІЄНТУВАННЯ ЛІНІЙ. ВИЗНАЧЕННЯ ГЕОДЕЗИЧНИХ І ПРЯМОКУТНИХ КООРДИНАТ ТОЧКИ 4 Лабораторна робота №2 РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ 9 Лабораторна робота №3 НОМЕНКЛАТУРА КАРТ ТА ПЛАНІВ 14 Лабораторна робота №4 ВИМІРЮВАННЯ ЛІНІЙ НА МІСЦЕВОСТІ 20 Лабораторна робота №5 БУДОВА ТА ПЕРЕВІРКИ ТЕХНІЧНИХ ТЕОДОЛІТІВ 22 Лабораторна робота №6 ВИМІРЮВАННЯ ГОРИЗОНТАЛЬНИХ КУТІВ ТЕОДОЛІТАМИ 27 Лабораторна робота №7 ВИМІРЮВАННЯ ВЕРТИКАЛЬНИХ КУТІВ, ВІДДАЛЕЙ ТА ПЕРЕВИЩЕНЬ 29 Лабораторна робота №8 СКЛАДАННЯ ПЛАНУ ТАХЕОМЕТРИЧНОГО ЗНІМАННЯ 32 Лабораторна робота №9 БУДОВА ТА ПЕРЕВІРКИ НІВЕЛІРІВ. НІВЕЛІРНІ РЕЙКИ 41 Лабораторна робота №10 РОБОТА НА СТАНЦІЇ ТЕХНІЧНОГО НІВЕЛЮВАННЯ 45 Лабораторна робота №11 НІВЕЛЮВАННЯ ПОВЕРХНІ 47 Лабораторна робота №12 СКЛАДАННЯ ПОЗДОВЖНЬОГО ПРОФІЛЮ ТРАСИ 49 ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ З ІНЖЕНЕРНОЇ ГЕОДЕЗІЇ 59 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 65 Лабораторна робота №1 ПЛАНИ. КАРТИ. МАСШТАБИ. ОРІЄНТУВАННЯ ЛІНІЙ ВИЗНАЧЕННЯ ГЕОДЕЗИЧНИХ І ПРЯМОКУТНИХ КООРДИНАТ ТОЧКИ Приймаючи до уваги значні розміри та кулястість Землі, її зображення на площині без спотворень отримати неможливо. Ділянки Землі спочатку ортогонально проектують на сфероїд, а тоді, згідно з математичними законами, які називають картографічними проекціями, на площину. В результаті такого зображення отримують карту або план.. Карта – зменшене, спотворене під впливом кривини Землі зображення на площині горизонтальної проекції значної частини або всієї земної поверхні, побудоване за певними математичними законами. При складанні карт перш за все будують географічну сітку меридіанів та паралелей, яка називається картографічною сіткою. Планом називається зображення порівняно невеликих ділянок місцевості, побудоване на площині в ортогональній проекції без врахування кривизни Землі. При побудові планів точки місцевості проектують на площину прямовисними лініями. Таке проектування називається ортогональним. Горизонтальні проекції ліній місцевості на планах та картах зображують у зменшеному вигляді. Ступінь зменшення горизонтальних проекцій ліній місцевості при зображенні їх на планах або картах – називається масштабом. Іншими словами, це відношення довжини відрізка на плані чи карті до його горизонтальної проекції на місцевості. Масштаб, який виражається у вигляді дробу з чисельником одиниця називаєть числовим, наприклад, і т.д. Знаменник числового масштабу є число, яке показує у скільки разів зменшені горизонтальні проекції ліній місцевості при зображенні їх на плані чи карті. Словесний масштаб – це запис масштабу на карті словами. Наприклад, для карти масштабу 1 : 10 000 - в 1 сантиметрі 100 метрів. Користування числовим масштабом потребує обчислень. Тому, частіше використовують графічні побудови - так звані, лінійні та поперечні масштаби. Лінійний масштаб – це графічне зображення чисельного масштабу. Для побудови лінійного масштабу на відрізку прямої відкладають (в сантиметрах) декілька відрізків однакової довжини, які називаються основою масштабу. При основі 2 см масштаб називається нормальним. Ліву основу поділяють на 10 частин. Лінійний масштаб в багатьох випадках не дозволає виміряти довжину лінії з необхідною точністю. Точніше вимірюють лінії за допомогою поперечного масштабу. Поперечний масштаб застосовують для визначення довжин ліній на карті з точністю десятих часток міліметра. Для його побудови на відрізку прямої АВ відкладають декілька основ масштабу. Якщо основа 2 см, то такий масштаб називається нормальним. В отриманих точках встановлюють перпендикуляри і проводять через однакові проміжки десять паралельних до лінії АВ. Верхню і нижню крайні зліва основи ділять на 10 рівних відрізків і зєднюють скісними лініями. Графічна точність масштабу – це горизонтальна віддаль на місцевості, яка на карті (плані) даного масштабу дорівнює 0,1мм. Плани та карти викреслюють в умовних знаках для даного масштабу. Умовні знаки прийнято поділяти на масштабні (контурні), напівмасштабні (лінійні), позамасштабні та допоміжні. Масштабними називаються умовні знаки, якими відображають предмети місцевості з дотриманням їх розмірів. Лінійні об’єкти зображають на планах і картах напівмасштабними умовними знаками, тобто лише їх довжина виражається в масштабі плану чи карти. Предмети місцевості, які не можуть бути виражені в масштабі плану чи карти внаслідок своєї малої величини зображають позамасштабними умовними знаками У-34-37-В-в-4 1:10 000 Схилення на 1997 р. східне 6º12' (1-03). Середнє зближення меридіанів західне 2º22' (0-39). При прикладанні бусолі (компаса ) до вертикальних ліній координатної сітки середнє відхилення магнітної стрілки східне 8º34' (1-42). Річна зміна схилення східна 0º02' (0-01). Поправка в дирекційний кут при переході до магнітного азимуту (1-43). Примітка: В дужках показані поділки кутоміра (одна поділка кутоміра = 3.6) Рис.1.1. Фрагмент навчальної топографічної карти Завдання 1: Підписати лінійний масштаб для карти масштабу 1:10000, поданий на рисунку 1.2 і визначити довжину ліній, позначених на топографічній карті (рис. 1.1). Вважати, що основа масштабу - 2см. Рис.1.2. Лінійний масштаб За допомогою вимірника відрізки АБ і БВ переносять з карти на лінійний масштаб (рис. 1.2) та позначають хрестиками (x), між якими і визначаються довжини ліній АБ і БВ. АБ = м БВ = м Завдання 2: Оцифрувати поперечний масштаб для масштабу 1:10000 (рис. 1.3) та відкласти на ньому довжини ліній АБ і БВ, позначені на топографічній карті (рис. 1.1). 1 : 10 000 Рис. 1.3. Поперечний масштаб За допомогою вимірника відрізки АБ і БВ переносять з карти на поперечний масштаб (рис. 1.3) та позначають хрестиками (x), між якими і визначаються довжини ліній АБ і БВ. АБ = м БВ = м Завдання 3: Виміряти на карті дирекційні кути напрямків АБ і БВ, обчислити їх істинні та магнітні азимути. Орієнтування ліній – це визначення напрямку лінії відносно іншого напрямку, прийнятого за початковий (вихідний). За початковий напрямок в геодезії приймають істинний, магнітний та осьовий меридіани або лінії паралельні їм (для осьового меридіана це лінії кілометрової сітки. Дирекційним кутом ( називають кут, який відраховують від північного напряму осьового меридіана або лінії, що паралельна до нього, за годинниковою стрілкою до заданої лінії (в межах від 0 до 360). На аркушах карти лінії, що паралельні до осьового меридіана, - це вертикальні кілометрові лінії. Тому, для вимірювання дирекційного кута лінії АБ через початкову точку А проводять пряму, що паралельна найближчій вертикальній кілометровій лінії і від її північного напряму транспортиром вимірюють дирекційний кут лінії АБ. Аналогічно вимірюють дирекційний кут лінії БВ. (на самостійне опрацювання) Істинним азимутом називається кут, який відраховується від північного напряму істинного меридіана або лінії, що паралельна до нього, за годинниковою стрілкою до заданої лінії (в межах від 0 до 360). Зближення меридіанів - кут між істинним меридіаном і лінією сітки. Якщо точка знаходиться на схід від осьового меридіана, то значення матиме від’ємний знак, якщо на захід – додатній. Магнітним азимутом називається кут, який відраховується від північного напряму магнітного меридіана або лінії, що паралельна до нього, за годинниковою стрілкою до заданої лінії (в межах від 0 до 360). Схилення магнітної стрілки - кут між магнітним та істинним меридіанами. Схилення магнітної стрілки вважають додатнім, коли магнітний меридіан відхиляється на схід від істинного меридіана, від’ємним - коли магнітний меридіан відхиляється на захід від істинного меридіана. Магнітний азимут на місцевості може бути виміряний за допомогою бусолі. Для визначення істинного та магнітного азимутів необхідно використати графік, який розміщений під південною рамкою карти з лівої сторони від числового масштабу (див. фрагмент карти рис.1.1). Пояснення до графіку подано на схемі (рис 1.4) = ; = . Враховуючи знаки і , істинний та магнітний азимути обчислюють за формулами . (1.1) . (1.2) Дані обчислень: ( Лінія АБ ) ( Лінія БВ ) (на самостійне опрацювання) Завдання 4: Визначити на карті геодезичні та прямокутні координати точок А і Б. На аркушах сучасних топографічних карт нанесена сітка ліній абсцис та ординат, яку називають координатною (кілометровою) сіткою. Прямокутні координати точок А і В (ХА, УА, ХВ, УВ) визначають відносно ліній кілометрової сітки, причому “Х” – віддаль в кілометрах від площини екватора до шуканої точки; “У” – має 4-5 значущих цифр: перші 1 або 2 – це номер зони, три останні - відстань в км від умовного початку координат. Окрім того, на аркуші карти підписані широти та довготи кутів рамок – це є їх геодезичні координати. Рамки поділені на мінути широти і довготи, які, в свою чергу, поділені крапками на 6 проміжків по 10 секунд кожний. Геодезична широта В – це гострий кут, утворений нормаллю до поверхні еліпсоїда і площини екватора. Геодезичні широти відлічують від площини екватора в межах 0º - ± 90º. Для точок північної півсфери вони додатні, для південної - від’ємні. Геодезична довгота L - це двогранний кут, утворений площиною початкового меридіана і площиною меридіана, що проходить через задану точку. Геодезичні довготи, відлічувані від площини початкового меридіана на схід в межах 0º - + 180º, називають східними, а на захід – західними. Для визначення на карті широти точки необхідно через точку провести лінію, паралельну до північної або південної рамки. В точці перетину паралелі з рамкою карти, де є поділки мінут та десятків секунд, слід відраховувати значення широти. Для визначення довготи точки належить через точку провести лінію, паралельну до західної або східної рамки. В точці перетину лінії з рамкою карти, де є поділки мінут та десятків секунд, слід відраховувати значення довготи. Приклад (див. рис.1.5): ВА=; LA= ХБ = 6 070 + х = 6 070 660 м; УБ= 4 307 +у = 4 307 486 м Значення прямокутних та геодезичних координат точок А і Б (з карти на рис. 1.1): ХА = м ВА = УА = м LA = (на самостійне опрацювання) ХБ = м ВБ = УБ = м LБ = Викладач: “ “ 20 р. Лабораторна робота №2 РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ Рельєф – це сукупність нерівностей земної поверхні, що утворюються на межі літосфери з атмосферою і гідросферою. Способи зображення рельєфу: Світло-тіньове зображення рельєфу (випуклі форми рельєфу більш освітлені, впадини – затемнені); За допомогою штрихів (рельєф зображають виходячи з принципу прямовисного освітлення земної поверхні, при якому вона буде менш освітленою, коли крутизна схилу буде більша. Відповідно до крутизни схилу будуються шкали, де вказано співвідношення товщини штриха до відстані між штрихами. Використовувався цей метод в 18-19 ст.); Гіпсометричний (кожному діапазону висот відповідає певний колір або його відтінок); За допомогою горизонталей (основний). Горизонталі – це лінії, які з’єднують точки з однаковими висотами. Вони мають наступні властивості. Горизонталі – зімкнуті криві в межах плану або карти; Горизонталі на карті або плані є неперервними лініями. Вони можуть перериватись лише через яри і ріки. Горизонталі не можуть пересікатись і розгалужуватись. Винятком може бути хіба нависла в горах скала; Віддаль між горизонталями характеризує крутизну схилу, тобто чим ближче розташовані горизонталі на карті, тим крутіший схил. Напрямок схилу позначається схилштрихами (бергштрихами); Горизонталі мають висоти, кратні висоті перерізу рельєфу. Наприклад, при перерізі рельєфу 2,5м, горизонталі будуть мати висоти 150м, 152,5м, 155м. Вивчення рельєфу топографічної карти починається з визначення напрямків підвищення та зниження місцевості. При цьому керуються наступними ознаками: схилштрихи (бергштрихи) завжди направлені у сторону зниження рельєфу; основи цифр, якими підписані горизонталі, збігаються з напрямком зниження схилу; у напряму водойм та водостоків місцевість знижується; стрімкість схилу характеризується величиною закладення – віддаллю між горизонталями, чим більша віддаль – тим пологіший схил, і навпаки, чим менша віддаль – тим схил крутіший; горизонталі згинаються на водороздільних лініях хребтів і на тальвегах лощин. Завдання 1: Визначити висоту точки D, яка розташована між двома горизонталями (див. рис.1.1) При розв'язуванні цієї задачі спочатку визначають і підписують на схематичному рисунку висоти двох суміжних горизонталей, між якими знаходиться точка D. Потім проводять найкоротшу пряму лінію через точку D між двома суміжними горизонталями (рис.2.1.а). Горизонталь з позначкою 245 м, на якій лежить точка N, називається молодшою, а горизонталь з позначкою 247,5 м, на якій лежить точка М, - старшою. Взаємне розміщення точок N, D і М показано на рис. 2.1. Точкам D і М на карті відповідає їх просторове положення D' і M`. З рис. 2.1.б. запишемо шукану висоту НD'.: Н D' = НN + h, (2.1) де h - перевищення точки D' над точкою N. Таким чином, розв'язування задачі зводиться до обчислення h. З подібних трикутників ММ'N і DD'N запишемо відношення , (2.2) звідки . (2.3) Зауважимо, що ММ' - це переріз рельєфу і в даному випадку дорівнює 2,5 м. В подальшому необхідно виміряти на карті відрізок DN і MN. Ці вимірювання виконують за допомогою циркуля - вимірювача з точністю до 0,1 мм. Обчислюють h з точністю до 1см, тобто до двох знаків після коми. =_______ м Відповідь: HD =____________=________м. Завдання 2 (на самостійне опрацювання): Побудувати профіль між пунктами А та Е та зробити висновки щодо видимості одного пункту з іншого. Для цього необхідно на карті з'єднати прямою лінією вихідні пункти А і Е (викладачем задаються індивідуально на фрагменті карти) і підписати на карті позначки горизонталей, які перетинає лінія АЕ . Для прикладу така побудова подана на рис. 2.2. Точки перетину лінії АЕ з цими горизонталями послідовно нумеруються числами 1, 2, 3 ... і так далі (див. рис.2.2). Лінію АЕ переносять на папір зі збереженням масштабу і позначають точки, в яких лінія АЕ перетинає горизонталі (рис. 2.2). Побудована лінія буде основою профілю, а перпендикулярна до неї – лінія з відповідним оцифруванням значень висот горизонталей в масштабі. Вертикальний масштаб, зазвичай, приймають таким, щоб одному сантиметру відповідало значення перерізу рельєфу. В розглянутому прикладі по вертикалі в 1 см - 2.5 метри. Наступним етапом розв'язування задачі є побудова профілю - у кожній з відкладених на горизонтальній осі точці відкладають вертикально відрізок, який відповідає позначці кожної з цих точок. Позначки точок беруть на карті (див. рис. 2.2). Нанесені на сітку профілю точки А-1-2-3 .... - 7 – Е з'єднують плавною лінією. Якщо по лінії побудови профілю є лісові масиви чи насадження, необхідно побудувати на профілі у відповідному місці схематичне зображення цього масиву, відклавши вертикально середню висоту дерев цього лісу відповідно до прийнятого вертикального масштабу профілю. Так, для розглянутого прикладу середня висота дерев лісового масиву урочища Дуброва (рис. 2.2) дорівнює 10 м, що відповідає 4 см у вертикальному масштабі профілю. В точці 5' і б' відкладають вверх від лінії профілю відрізки довжиною в 4 см. Закінченням графічної побудови цієї задачі буде з'єднання на профілі просторових положень точок А і Е; бажано цю лінію на профілі показати червоним кольором. Тільки тепер, після виконання всіх описаних побудов, можна висловитися щодо взаємної видимості між пунктами А і Е. Якщо червона лінія не зустрічає на своєму шляху перешкод, пункт Е видно з пункту А, якщо зустрічає - видимість відсутня. В даному випадку пункт E не видно з пункту А внаслідок перешкод у вигляді дерев урочища Дуброва. Побудувати профіль між пунктами А та Е на рис.2.3 та зробити висновки щодо видимості одного пункту з іншого. Рис.2.3 Профіль по лінії АЕ (до завдання 2) Висновок: Завдання 3: Прокласти на фрагменті топографічної карти (рис.1.2) лінію між двома точками АЕ із заданим ухилом i0 (точки АЕ та величину ухилу задає викладач). Масштаб карти 1:10000, переріз рельєфу h=2,5м. i0 =_______________ Для розв’язування цієї задачі скористаємося формулою i0 = h / d0, де d0 - горизонтальна проекція лінії, яка відповідає заданому ухилу і0 при даному перерізі рельєфу h. Звідси . В масштабі карти d0 = _________ см Приклад. Розглянемо прокладення лінії з ухилом і0 = 0,020 між точками А і Б (рис.2.4). Масштаб карти 1:10000, переріз рельєфу h=2,5м. Тоді d0 =2,5 / 0,020=125 (м). Розхилом циркуля-вимірювача на величину d0, що дорівнює 12,5мм в масштабі карти, прокладаємо лінію заданого ухилу між точками А і Б (див. рис. 2.4). Одну з ніжок циркуля ставлять у точку А, а другою ніжкою циркуля засікають точку 1 на суміжній горизонталі в напрямі точки Б. Із точки 1 аналогічно засікають на наступній суміжній горизонталі точку 2, далі із точки 2 - точку 3 і т.д. до горизонталі, на якій розміщена точка 9 (див.рис. 2.4). Розглянемо два рівноцінних випадки проведення лінії із точки 9 в точку Б. В першому випадку точку 10 вибирають таким чином, щоб віддаль 9 -10 була більша або дорівнювала d0 і щоб потім точка Б лежала на лінії 10 -11, яка також більша чи дорівнює d0. В цьому випадку ухил на відрізку 10 - Б не буде перевищувати заданий. В іншому випадку із точки 9 розхилом циркуля d0 засікають положення точки 10', при цьому відрізок 10'-11', який проходить через точку Б, також повинен бути більший чи дорівнювати d0. В місцях з пологим рельєфом, де віддаль між сусідніми горизонталями більша d0 проектована лінія може розміщуватись вільно в напрямі на кінцеву точку ходу. Приклад такого розміщення - лінія 6-7 на рис. 2.4. При цьому, як видно на рисунку, півгоризонталь до уваги не береться. Допускається прокладення лінії з меншим ухилом на ділянках, коли віддаль між сусідніми горизонталями більша ніж d0. Викладач: “ “ 20 р. Лабораторна робота №3 НОМЕНКЛАТУРА КАРТ ТА ПЛАНІВ Для зручності користування картою та виділення її серед інших аналогічних багатоаркушевих карт, кожному аркушеві карти надається певне найменування (позначення). Система таких найменувань окремих аркушів карти називається номенклатурою карти. Номенклатура – це умовне літеро-цифрове позначення листів карт та планів, яке дозволяє визначити положення на земній кулі тієї частини території, що зображена на тих листах. Розграфлення – це прийнята система поділу карт або планів на окремі аркуші (трапеції). Основою номенклатурного ряду карт різних масштабів є карта масштабу 1 : 1 000 000. На кожному аркуші карти цього масштабу земна поверхня зображена у вигляді трапеції, сторонами якої є меридіани і паралелі. Номенклатура аркушів цієї карти складається з великої літери латинського алфавіту A, B, C, D, E, F,…Z, що відповідають 4-градусним широтним смугам – поясам, які відлічують від площини екватора до полюсів і арабської цифри 1, 2, 3,...60, що означає номер 6-градусної колони, і відлічується із заходу на схід (проти годинникової стрілки) від меридіана з довготою 180о. Цей меридіан називається початковим або Грінвічським. Меридіан – це лінія перетину земної поверхні площиною, що проходить через напрям прямовисної лінії в певній точці і паралельна до осі обертання Землі. Паралель – це лінія перетину земної поверхні площиною, яка перпендикулярна до осі обертання Землі і паралельна до площини екватора. Рис.3.1. Схема розграфлення аркушів карти масштабу 1:1 000000 Для прикладу, з рисунку 3.1 номенклатура аркуша карти масштабу 1:1000 000, де розташована столиця нашої держави м.Київ, є М-36. Завдання 1: Розрахувати геодезичні координати вершин кутів рамки трапеції масштабу 1:10 000 за заданою номенклатурою М – (30+ Nгр.) – Nп/п – А – а – 1 . Наприклад, для групи БД-15 (Nгр = 5) і порядкового номеру студента Nп/п =22 номенклатура матиме вигляд М – 35 – 22 – А – а – 1 . Перш за все розглянемо номенклатурний ряд від аркуша масштабу 1:1 000 000 до масштабу 1:10 000. Для цього спочатку розраховують аркуш карти М-35 масштабу 1:1 000 000. Далі, цей аркуш поділяють на 144 частини і отримують карту масштабу 1:100 000 з номенклатурою, наприклад, М-35 -115. Аркуші карт масштабів 1:50 000, 1:25 000, 1:10 000, мають в основі аркуш карти масштабу 1:100 000 Подальший поділ можна записати у вигляді: 1:100 000 поділяють на 4 частини = 1:50 000 і позначають буквами А, Б, В, Г, наприклад (М-35-115-А) ; 1:50 000 поділяють на 4 частини = 1:25 000 і позначають малими буквами а, б, в, г, наприклад (М-35-115-А-а); 1:25 000 поділяють на 4 частини = 1:10 000 і позначають арабськими цифрами 1, 2, 3, 4, наприклад (М-35-115-А-а-1). Для розрахунку геодезичних координат рамки аркуша карти масштабу 1:1 000 000 використовують наступні формули: Значення широти північної рамки Впн обчислюють як Впн= Номер букви (номер букви М – 13) ∙ 4о = ∙ 4о = о (3.1) Значення широти південної рамки В пд дорівнює: Впд= Впн - 4о = __о - 4 о = _______о (3.2) Значення довготи східної рамки Lcx дорівнює: Lcx = ( Номер колони - 30 ) ∙ 6 о = ( 35 - 30 ) ∙ 6 о = о (3.3) Значення довготи західної рамки L зх дорівнює : Lзх = Lсх - 6 о = о - 6о = о (3.4) Розрахувавши за формулами (3.1 – 3.4) координати рамки аркуша карти масштабу 1:1 000 000, викреслюють трапецію з номенклатурою, наприклад, М – 35. 1:1 000 000 Рис. 3.2 Для розрахунку широт і довгот вершин рамки трапеції масштабу 1:100 000, наприклад, М - 35 - 144 знову викреслюють трапецію М - 35 та поділяють її на 12 частин по широті і 12 частин по довготі. Кожна з отриманих 144 трапецій має наступні розміри : по довготі - 6 о : 12 = 360’ : 12 = 30’ по широті - 4о : 12 = 240’ : 12 = 20’. 1 : 1 000 000 Рис. 3.3 Подальший крок полягає в переході до масштабу 1:50 000 поділом аркуша карти 1:100000 на 4 частини. Аркуш карти з номенклатурою, наприклад, М - 35- 144 - Б має розміри: по довготі 30’ : 2 = 15’ по широті 20’ : 2 = 10’ 1:100 000 Рис. 3.4 Для отримання аркушу карти масштабу 1:25 000 необхідно аркуш масштабу 1:50 000 поділити на 4 частини. Шукана номенклатура буде М- ____-____-____-____, а розміри : по довготі 15’ : 2 = 7,5’ по широті 10’ : 2 = 5’ 1:50 000 Рис. 3.5 І, нарешті, поділ аркуша карти масштабу 1 : 25 000 на 4 частини дасть аркуш карти масштабу 1 : 10 000 з номенклатурою М-____-____-____-____-____ та розмірами : по довготі 7,5’ : 2 = 450” : 2 = 3’ 45” по широті 5’ : 2 = 2,5’ = 2’ 30” 1:25 000 Рис. 3.6 Викреслюють аркуш масштабу 1:10 000 з номенклатурою М-___-____- ___-___-___ M-___-____- ___-___-___ 1:10 000 Рис. 3.7 Завдання 2(на самостійне опрацювання): Розрахувати геодезичні координати вершин кутів рамки трапеції масштабу 1:2 000 за номенклатурою М – (30+ Nгр.) – Nп/п – ( Nп/п - г ). Для розрахунку координат вершин рамки трапеції масштабу 1:5 000 з номенклатурою М - ____ - ____ - ( ____ ) окремо викреслюють трапецію М - ____ - ____ та поділяють її на:16 частин по широті та 16 частин по довготі. Кожна з отриманих 256 трапецій буде планом масштабу 1:5 000 з розмірами по довготі : 30’ : 16 = 1 800” : 16 = 112”,5 = 1’ 52,5” по широті : 20’ : 16 = 1 200” : 16 = 75” = 1’ 15” 1:100 000 Рис. 3.8 Викреслюють трапецію масштабу 1:5 000 з номенклатурою М-____-_____- (_______) . 1:5 000 Рис. 3.9 Номенклатуру аркуша масштабу 1:2 000 отримують поділом аркуша масштабу 1:5 000 на 9 частин. Кожна з отриманих 9 трапецій буде планом масштабу 1:2 000 з розмірами: по довготі: 1’ 52,5” : 3 = 112,5” : 3 = 37,5” по широті: 1’ 15” : 3 = 75” : 3 = 25” 1:5 000 Рис. 3.10 На рис. 3.10 заштрихувати аркуш масштабу 1:2 000 з номенклатурою М-____-_____- ( _____-_____ ) Викладач: “ “ 20 р. Лабораторна робота №4 (на самостійне опрацювання) ВИМІРЮВАННЯ ЛІНІЙ НА МІСЦЕВОСТІ В інженерно-геодезичних роботах лінійні вимірювання виконують мірними стрічками, рулетками, нитковим та оптичним віддалемірами, електронними тахеометрами. Для топографо-геодезичних та вишукувальних робіт часто застосовується землемірна стрічка і рулетка, а також лазерні рулетки, наприклад Leica DISTOTMA5 (фото 4.1 - 4.3). Перед початком лінійних вимірювань проводять компарування стрічок та рулеток. За еталон або компаратор приймають відрізки ліній на місцевості або в лабораторії, довжини яких відомі з високою точністю, близько 1 : 100 000. Знаючи точну довжину компаратора і вимірявши його довжину за допомогою стрічки (рулетки), що перевіряється, визначають поправку за компарування та дійсну довжину стрічки (рулетки): (4.1) , (4.2) де кількість укладень стрічки, – номінальна довжина стальної стрічки. Процес вимірювання лінії починається з провішування лінії, тобто фіксації лінії на місцевості за допомогою віх (рис.4.1). Кожне вкладення лінії повинно бути в створі лінії. Створ лінії – це прямовисна площини, що проходить через кінцеві точки лінії. Якщо вимірювання лінії не буде виконуватись в створі (тобто не по прямій, а по ламаній лінії), тоді виміряна довжина лінії буде більша за дійсну, оскільки ламана лінія завжди довша за пряму. Лінію між точками місцевості вимірюють в прямому та зворотньому напрямах. Довжина лінії, що виміряна стрічкою, обчислюється за формулою , (4.3) де - кількість укладень стрічки; – номінальна довжина стальної стрічки; - довжина доміру (залишок). Якщо довжина стрічки відрізняється від номіналу , то вводять поправку за компарування стрічки . В такому випадку довжина лінії обчислиться за формулою , (4.4) де - поправка у виміряну довжину лінії за різницю температур при компаруванні і вимірюванні лінії, яка обчислюється за формулою , (4.5) де = 0,0000125 – коефіцієнт лінійного розширення сталі; - середня температура, при якій проводились виміри; - температура при компаруванні стрічки; - довжина лінії без введення поправок за компарування. вводиться тільки тоді, коли різниця Як відомо, на місцевості вимірюють похилу лінію S. Для побудови плану використовують її горизонтальне прокладення , тобто її проекцію на горизонтальну площину . Щоб визначити горизонтальну проекцію лінії місцевості, необхідно виміряти кут нахилу . Тоді . (4.6) Завдання 1: Визначити довжину лінії , що виміряна 20-ти метровою стрічкою, коли відомо: ; ; = = Відповідь: м. Завдання 2: Обчислити горизонтальне прокладення лінії , якщо відома довжина похилої лінії (значення взяти із завдання 1) та кут її нахилу до горизонту . Відповідь: = м . *)вибрати згідно порядкового номера в журналі: 1-й – 1,01 м; 8-й – 8,08 м; 10-й –10,10 м; і т.д. Лабораторна робота №5 БУДОВА ТА ПЕРЕВІРКА ТЕХНІЧНИХ ТЕОДОЛІТІВ Прилад для вимірювання кутів між точками на земній поверхні називається теодолітом. Теодоліти поділяють на класи відповідно до середньої квадратичної похибки виміру кута одним прийомом. Теодоліт 2Т30 дозволяє виміряти кут одним прийомом з похибкою 30'' . Завдання 1. На фото 5.1, 5.2 підписати частини теодоліта 2Т30 Завдання 2: Виконати перевірки теодоліта 2Т30. Перевірка циліндричного рівня на алідаді горизонтального круга (допуск - відхилення бульбашки рівня не повинно перевищувати 2-х поділок ) умова перевірки: Вісь

Методичні вказівки до виконання дипломних та магістерських кваліфікаційних робіт Геодезія, картографія та землеустрій

IRAV24

28.01.2015 23:01-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись