Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Практика
Предмет:
Практика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ…………………………………………………4
ВСТУП …………………………………………………………………………..5
РОЗДІЛ 1.ОПИС БАЗИ ПРАКТИКИ…………………………………………..6
ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ТА ЇЇ НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ…………….6
ЛАБОРАТОРІЇ КАФЕДРИ……………………………………….…8
1.3.ЛАБОРАТОРІЯ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ……….……..12
РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ……………………………….....20
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….25
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………26
МЕТА І ЗАВДАННЯ РОБОТИ
Мета роботи – вивчити будову і призначення деяких деталей двигуна
(блок циліндрів, колінчастий вал, розподільчий вал), підготовити до фарбування, пофарбувати . Підготовити лабораторію для навчання.
ВСТУП
Матеріалом для виготовлення блоків циліндрів зазвичай слугує перлітний сірий чавун з невеликим додаванням нікелю та хром, високолеговані чавуни та сталі, алюмінієві, рідше, магнієві сплави. На початку історії розвитку автомобілів могли також використовуватись латунні блоки циліндрів, що пояснювалось високою технологічністю цього сплаву при литті.
Чавунний блок циліндрів має більшу механічну жорсткість і менше чутливий до перегрівання, що забезпечує його роботоздатність у важких умовах експлуатації. Недолік — велика маса, схильність до корозії, нижча у 4 рази ніж в алюмінієвих сплавів теплопровідність, що ставить високі вимоги до роботи системи охолодження.
Блоки циліндрів з алюмінієвих сплавів є легкими за масою і краще охолоджуються, однак у них виникає проблема із забезпеченням зносостійкості та ремонтопридатності стінок циліндрів
Конструктивно колінчастий вал об'єднує кілька корінних і шатунних шийок, з'єднаних між собою щоками. Корінних шийок як, правило, на одну більше, а вал з таким компонуванням називається повноопорним. Корінні шийки мають більший діаметр, ніж шатунні шийки. Продовженням щоки в протилежному від шатунної шийки напрямку є противагою.
РОЗДІЛ 1. ОПИС БАЗИ ПРАКТИКИ
1.1. ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ТА ЇЇ НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Кафедра «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки» започаткована у 1944 р. як кафедра «Автомобілі». Нею завідували: доцент В.Я.Калюс (1944-1951 рр.), к.техн.н., доценти В.В. Осепчугов (1951-1959 рр.), Б.Б.Генбом (1959-1966 рр.), О.Ф. Нефьодов (1966-1977 рр.); д.техн.н, професор, згодом — академік АІН України, Р.А. Акопян (1977-1992 pp.); д.техн.н., професор П.М. Гащук.(1992-2010рр.), з 2010р. - д.техн.н., професор Кіндрацький Б.І.
У 1954 р. кафедру автомобілів перейменовано в кафедру автомобілів і двигунів внутрішнього згоряння, а в 1956 p., після припинення підготовки інженерів за спеціальністю "Двигуни внутрішнього згоряння", їй повернуто попередню назву.
У 1982 р. на базі Всесоюзного конструкторсько-експериментального інституту автобусобудування відкрито філіал кафедри автомобілів, а в 1986 р. при Львівському територіально-виробничому об'єднанні автотранспорту організовано другий філіал.
Сучасною вітчизняною і зарубіжною апаратурою обладнано сім лабораторій, а саме: ремонту автомобілів, автоматики, теорії автомобіля, технічної експлуатації автомобілів, двигунів, конструкції автомобілів, конструкції ПТМ, розрахунку і конструювання автомобілів. У філіалі кафедри створена шляхова лабораторія, оснащена найновішим сучасним вітчизняним і зарубіжним обладнанням для реєстрації різних параметрів у процесі випробувань автобусів. Створено клас персональних комп'ютерів
На кафедрі працювали провідні спеціалісти: лауреат Державної премії, д.техн.н., професор В.В.Осепчугов; к.техн.н., доценти Б.Б.Генбом, Ю.І.Дробот, О.Ф.Нефьодов.
Основні напрямки наукових досліджень кафедри:
розробка і впровадження у виробництво конструкцій пневматичної підвіски, регуляторів гальмівних сил, засобів пасивної безпеки і систем автоматики;
дослідження їх впливу на експлуатаційні властивості перспективних автобусів (Р.А. Акопян, Є.К. Вільковський, В.А. Дем'янюк, М. Нiкітін, А.Б. Разумов, А.М. Кізман, М.В. Циців, Л.В. Крайник, В.М. Хрунь, Є.Л. Крокос, Р.В. Пелехатий, Т.П. Шишкіна, Я.І. Підгородецький);
дослідження режимів властивостей автонавантажувачів (М.В. Сінкевич, Г.С. Ґудз, О.Й. Гутта, П.Г. Єременко, А.Г. Кусий, П.М. Гащук, О.Л. Мастикаш).
Протягом 1944-1986 pp. видано вісім монографій, три навчальні посібники і опубліковано близько 900 статей. З 1953 до 1988 pp. на кафедрі захищені одна докторська (Р.А.Акопян) і 30 кандидатських дисертацій.
В 1996 році створено дві кафедри: кафедра ЕРАТ і кафедра автомобілебудування.
Кафедра готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівнів «бакалавр» напряму 6.070106 «Автомобільний транспорт», «спеціаліст» за спеціальністю 7.07010601 «Автомобілі та автомобільне господарство» та «магістр» за спеціальністю 8.07010601 «Автомобілі та автомобільне господарство» за двома спеціалізаціями: «Мехатроніка і автомобільні системи» і «Експлуатація і сервісне обслуговування автомобілів».
Кафедра «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки» розташована у VI навчальному корпусі. Її загальна площа становить 1621,4 м2. Має у розпорядженні 21 приміщення, з них 3 навчальних і 9 лабораторних аудиторій загальною площею 939 м2 та 2 приміщення для збереження матеріальних цінностей.
Науково-педагогічний персонал кафедри «Експлуатація та ремонт автомобільної техніки» забезпечений робочими місцями у семи кімнатах шостого навчального корпусу загальною площею 158,2 м2.
Робочі місця науково-педагогічного персоналу оснащені комп’ютерами з виходом до мережі Інтернет, працює електронна пошта, послугами якої користуються всі викладачі та аспіранти кафедри. Інформація про напрями підготовки спеціалістів, які готує кафедра, широко представлена на web-сторінках університету, інституту інженерної механіки та транспорту і кафедри експлуатації та ремонту автомобільної техніки.
1.2. ЛАБОРАТОРІЇ КАФЕДРИ
Крім загальноуніверситетських та інститутських аудиторій, у розпорядженні кафедри експлуатації та ремонту автомобільної техніки у шостому навчальному корпусі знаходяться 9 навчальних лабораторій (на 15 осіб кожна), а саме:
– лабораторія автоматики автомобільних систем.
/
Рис.1.1. Лабораторія автоматики автомобільних систем
В лабораторії проводяться практичні заняття і лабораторні роботи з дисциплін : «Основи автоматики автомобільних систем», «Автомобілі, ч.1 », «Мехатроніка автомобіля», «Автоматизація ТО і ремонту автомобілів». До складу лабораторії входить таке обладнання: стенд для вивчення особливості функціонування систем впорскування палива, стенди для вивчення особливості функціонування керування двигуном та системи впорскування дизеля, стенд для визначення характеристик автомобільних сенсорів потенціометричного типу, стенд для визначення характеристик витратомірів повітря систем живлення автомобілів.
– лабораторія двигунів внутрішнього згоряння.
В лабораторії проводять лабораторні роботи та практичні заняття з дисциплін : «Автомобільні двигуни», «Силові агрегати». Основне обладнання яке розміщене в лабораторії це: Стенд випробування автомобільного дизельного двигуна Volkswagen Passat В4, стенд випробовування автомобільного дизельного двигуна КамАЗ 740.01, стенд випробовування автомобільних бензинових двигунів.
– лабораторія мехатроніки автомобіля
/
Рис.1.2. Лабораторія мехатроніки автомобіля
В лабораторії проводять заняття з таких дисциплін : «Мехатроніка автомобіля», «Аналіз і синтез мехатронних систем автомобіля», «Комп’ютерно-інформаційні технології автосервісу», «Мехатронні діагностичні і контрольно-вимірювальні системи автомобіля».
– лабораторія ремонту автомобілів.
В лабораторії проводяться лабораторні роботи з дисциплін: «Основи технології виробництва і ремонту автомобілів», «Технологія виробничих процесів на авторемонтному підприємстві», «Технологія і організація виробництва автомобілів». Лабораторія обладнана устаткуванням для проведення таких робіт: магнітної дефектоскопії розподільчих валів, розточування і хонінгування блоків та гільз двигунів внутрішнього згорання, шліфування колінчастих валів.
– лабораторія конструкції автомобілів.
/\
Рис.1.3. Приміщення лабораторії конструкції автомобілів
В лабораторії проводяться заняття з дисциплін: «Автомобілі, ч.1», «Автомобілі ч.2», «Мехатроніка автомобілів». Лабораторія оснащена: стендом для вивчення конструкції передньої незалежної важільної підвіски автомобіля, стендом для вивчення конструкції підвіски та кермового керування автомобілів, стендом для вивчення елементів трансмісії автомобіля Mercedes , стендом для вивчення конструкції бензинового двигуна автомобіля Mercedes, стендом для вивчення конструкції автоматичної коробки перемикань передач автомобіля Nissan Qashqai, стендом для вивчення конструкції бензинового двигуна Daewoo Lanos, стендом для вивчення механізмів систем та принципу роботи дизельного двигуна КамАЗ-740.
– лабораторія технічної експлуатації автомобілів.
В лабораторії проводять заняття з дисциплін: «Технічна експлуатація автомобілів», «Діагностика технічного стану автомобілів», «Комп’ютерна діагностика автомобілів» . В лабораторії встановлене таке обладнання:
/
Рис.1.4. Лабораторія технічної експлуатації автомобілів
стенд для демонтажу шин легкових автомобілів, стенд балансування шин легкових автомобілів, стенд для діагностування систем живлення бензинових двигунів, стенд діагностування геометрії ходової частини автомобілів, стенд для діагностування паливної апаратури дизельних двигунів.
– лабораторія електронного та електричного обладнання автомобілів.
В лабораторії проводяться лекційні і практичні заняття, лабораторні роботи з дисциплін: «Мехатроніка автомобіля», «Автоматизація ТО і ремонту автомобілів», «Електронне та електричне обладнання автомобілів», «Технічна експлуатація автомобілів». Обладнання лабораторії : стенд для дослідження систем запалювання двигунів, стенд для дослідження автомобільних акумуляторних батарей, стенд для дослідження генераторів і стартерів автомобілів.
/
Рис.1.5. Приміщення лабораторії електронного та електричного обладнання автомобілів
1.3. ЛАБОРАТОРІЯ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ
Лабораторія «Технологія виробництва та ремонту автомобілів» .
В лабораторії проводять лабораторні роботи та практичні заняття з дисципліни « технології виробництва та ремонту автомобілів». Основне обладнання, яке розміщене в лабораторії це:токарно-гвинторізний верстат, алмазно-розточний, хонінгувальний, шліфувальний,фрезерний ,свердлильний верстати.
В лабораторії проводять такі лабораторні роботи: «Дослідження точності і обробки пар та деталей статистичним методом», «Дослідження жорсткості технологічних систем», «дослідження впливу різання,геометрії та матеріалу на шороховатість поверхні при точінні» , «дослідження процесу відновлення гільз циліндрів двигуна при хонінгуванні», «Дослідження способів ремонту деталей газорозприділення».
Деякі верстати з якими ознайомилися :
Токарно-гвинторізний.
Рис.1.6.Універсальний токарно-гвинтовий верстат
Токарно-гвинторізний верстат — один із типів верстатів токарної групи, які призначені для виконання різноманітних токарних робіт, а також для нарізування метричних, дюймових, модульних, пітчевих і торцевих різьб. Верстати як правило мають високу жорсткість, достатню потужність, високі частоти обертання шпинделя, і це дозволяє обробляти деталі на підвищених режимах різання. При обробці складних криволінійних поверхонь на верстатах можна застосовувати гідрокопіювальний супорт, що автоматизує процес обробки. При обробці отворів задня бабка за допомогою спеціального замка може з'єднуватися із супортом і одержувати механічну подачу. У фартуху є пружинна муфта, що дозволяє обробляти деталі за упором, що також автоматизує процес обробки.
2. Алмазно-розточний
.
Рис.1.7.Вертикальний алмазно-розточний верстат
Алмазно-розточний верстат, спеціалізований верстат розточної групи, призначений головним чином для оздоблювального (тонкого) розточування отворів алмазним або твердосплавним обертовим інструментом. Можливе пристосування алмазно-розточного верстат для оздоблювальної обробки зовнішніх циліндричних поверхонь, а також площин. Найбільш поширені горизонтальні багатошпиндельні алмазно-розточні верстати -напівавтомати з рухомим столом для оброблення визначених деталей у великосерійному і масовому виробництвах. Одношпиндельні алмазно-розточні верстати переважно використовуються в дрібносерійному виробництві, де вони мають ручне (з елементами автоматизації) управління. У алмазно-розточних верстатах робоча подача здійснюється переміщенням оброблюваної деталі або інструменту.
Основна перевага алмазно-розточного верстата - поєднання найвищої (при обробці різцями) точності і чистоти оброблюваних поверхонь з високою продуктивністю. Наприклад, на кращих сучасних алмазно-розточних верстатах при обробці твердих виробів забезпечується круглість марнування отворів з граничною похибкою 0,5 - 1,0мкм (залежно від розміру верстата і оброблюваної поверхні) і якістю поверхні до V 9 (по сталі) і до V 12 (по кольорових металах і сплавам).
Алмазно-розточні верстати набувають все більшого поширення в галузях машино-та приладобудування.
3.Хонінгувальний верстат
Рис.1.8.Вертикальний хонінгувальний верстат
Хонінгувальний верстат – шліфувально-притиральний металорізальний верстат з обертовим і одночасно зворотно-поступальним рухом інструмента (хона), закріпленого в шпинделі. Розрізняють верстати:одно- і багатошпиндельні; для обробки отворів і зовнішніх поверхонь; вертикальні, горизонтальні, похилі;
універсальні і спеціалізовані; напівавтоматичні й автоматичні.
4. Шліфувальний багатоцільовий верстат
Рис.1.9. Шліфувальний багатоцільовий верстат
Використання: область верстатобудування, зокрема для шліфування шийок колінчастих валів, переважно закріплених в патронах центрозміщувачах. Сутність винаходу: у верстаті для шліфування шийок колінчастих валів кожен з двох комплектів зрівноважених вантажів, які розміщені тільки на патронах центрозміщувачах, складається з основного рухомого в процесі наладки верстата, розділеного на дві однакові частини вантажу, і двох знімних жорстко закріплених на корпусі патрона центрозміщувачах вантажів, кількість яких застосовується в залежності від маси і розмірів шліфованого колінчастого вала
5.Фрезерний верстат.
Рис.1.10.Фрезерний верстат
Фрезерний верстат — металообробний верстат призначений для обробки фрезою плоских і фасонних поверхонь, тіл обертання, зубчастих коліс та інших заготовок. Деталь, закріплена на столі, робить поступальний рух (криволінійний або прямолінійний), при цьому фреза робить обертовий рух. Керування металорізальним верстатом здійснюється вручну, механічно або автоматично за допомогою системи ЧПК
Найпоширенішими типами фрезерних верстатів є широко універсальні,
горизонтальні, вертикальні та універсальні верстати.
На консольних горизонтально-фрезерних та універсально-фрезерних верстатах можна проводити обробку горизонтальних та вертикальних плоских поверхонь, пазів,кутів, рамок, зубчастих коліс та ін. Універсальні верстати, які мають поворотний стіл, можна використовувати для фрезерування різних гвинтових поверхонь. Технологічні можливості цих верстатів розширюються із застосуванням ділильних, довбальних, накладних універсальних головок та інших пристосувань.
У горизонтально-фрезерних верстатів розташування шпинделя
горизонтальне, у вертикально-фрезерних — вертикальне. Консольно-фрезерні універсальні верстати відрізняються від горизонтально-фрезерних наявністю конструкції, яка забезпечує поворот стола щодо вертикальної осі. Широкоуніверсальні фрезерні верстати від універсальних відрізняються наявністю на станині спеціального хобота, на якому встановлена додаткова головка зі шпинделем.
6.Свердлильний верстат.
. Рис.1.11Вертикально-свердлильний верстат
Свердлильні верстати — металорізальні верстати, призначені для свердління глухих і наскрізьних отворів, розсвердлювання, зенкування, розгортання, розточування і нарізування різьби. Основними формоутворюючими рухами при свердлувальних операціях є головний рух (обертальний) v і рух подачі s шпинделя верстата. Кінематичні ланцюги, що здійснюють ці рухи, мають самостійні органи налаштування iv і is, за допомогою яких встановлюються необхідна частота обертання інструменту і його подача.
РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Блок циліндрів — група циліндрів поршневої машини, виготовлених в одному загальному виливку, який є основною деталлю дво- і більше циліндрового поршневого двигуна внутрішнього згоряння або поршневого компресора
Рис.1.12. Блок циліндрів з алюмінієвого сплаву, виконаний заодно з картером двигуна
Будова та умови роботи
У нижній частині блока циліндрів розташовані опорні поверхні для встановлення колінчастого вала, у верхній частині блока, зазвичай, кріпиться головка блока циліндрів. Нижня частина блока циліндрів є одночасно верхньою частиною картера. Крім того у нижній частині блока циліндрів двигуна розташовуються опорні поверхні розподільного вала механізму газорозподілу для конструкцій двигунів із нижнім його розташуванням (типи SV та OHV). Отже, блок циліндрів є базовою (корпусною деталлю) двигуна чи компресора, до якої так чи інакше кріпляться решта їх компонентів.
Самі циліндри у блоці циліндрів можуть бути як частиною виливка блока циліндрів, так і бути окремими змінними втулками («гільзами»), які можуть бути «мокрими» або «сухими» — в залежності від того, чи контують вони безпосередньо з охолоджувальною рідиною у сорочці охолодження двигуна. Окрім функції корпусної деталі, блок циліндрів має додаткові функції: є основною частиною системи змащення — по каналах у блоці циліндрів моторна олива під тиском подається до місць змащення, а у двигунах рідинного охолодження — і системи охолодження: охолоджувальна рідина циркулює порожнинами блока циліндрів, що утворюють сорочку охолодження.
Стінки внутрішньої порожнини циліндра слугують також напрямними поверхнями для поршнів при їх переміщеннях між крайнім положеннями. Тому довжина твірної циліндра зумовлюється величиною ходу поршня.
Зношування циліндрів автомобільних двигунів відбувається внаслідок комплексного впливу на стінки циліндра численних швидкоплинних фізичних і хімічних процесів, які за характером прояву поділяються на три основних види зносу:
ерозійний, що виникає внаслідок механічного стирання, схоплювання та інших руйнівних процесів при безпосередньому контакті металевих поверхонь тертя;
корозійний, що виникає при різного роду окиснювальних процесах на поверхнях тертя;
абразивний, що викликає руйнування поверхонь тертя за наявності між ними твердих (абразивних) частинок, у тому числі і продуктів зносу.
Циліндр працює в умовах змінних тисків у надпоршневій порожнині. Його внутрішні стінки контактують з полум'ям та гарячими газами, температура яких сягає 1500…2500°С. Середня швидкість ковзання поршневих кілець по стінках циліндра в автомобільних двигунах досягає 12…15 м/с в умовах недостатнього змащування. Тому матеріал стінок циліндрів повинен мати високу механічну міцність, а конструкція стінок — підвищену механічну жорсткість. Поверхні стінок циліндрів повинні добре протистояти згаданим вище видам зношування. Крім цього матеріали для виготовлення циліндрів повинні мати добрі технологічні (ливарні та здатність до обробки різанням).
Колінчастий вал — вал (чи вузол у випадку складеного валу) складної форми, призначений для перетворення зворотно-поступального руху (наприклад, поршня) в обертальний навколо своєї осі, що має шийки, зміщені від осі обертання для кріплення шатунів, від яких сприймає зусилля і перетворює їх в крутний момент. Є складовою частиною кривошипно-шатунного механізму(КШМ).
Рис.1.13. Повноопорний колінчастий вал чотирициліндрового двигуна внутрішнього згоряння
Використання
Використовується у двигунах внутрішнього згоряння, поршневих компресорах, насосах, ковальсько-пресових машинах та ін.
Основні елементи колінчастого валу
Корінна шийка — опора валу, що лежить в корінному підшипнику, розміщеному в картері двигуна.
Шатунна шийка — опора, за допомогою якої вал зв'язується з шатунами (для змащення шатунних підшипників є масляні канали).
Щоки — зв'язують корінні і шатунні шийки.
Передня вихідна частина валу — частина валу на якій кріпиться зубчасте колесо або шків відбору потужності для приводу кулачкового вала газорозподільного механізму (ГРМ) і різних допоміжних вузлів, систем і агрегатів.
Задня вихідна частина валу (хвостовик) — частина валу що з'єднується з маховиком або шестернею відбору основної частини потужності.
Противаги — забезпечують розвантаження корінних підшипників від відцентрових сил інерції першого порядку незрівноважених мас кривошипа і нижньої частини шатуна, що забезпечує плавність роботи КШМ.
Конструктивні особливості
Конструктивно колінчастий вал об'єднує кілька корінних і шатунних шийок, з'єднаних між собою щоками. Корінних шийок як, правило, на одну більше, а вал з таким компонуванням називається повноопорним. Корінні шийки мають більший діаметр, ніж шатунні шийки. Продовженням щоки в протилежному від шатунної шийки напрямку є противагою.
Шатунна шийка, яка розташована між двома щоками, називається коліном. Коліна розташовуються в залежності від числа, розташування та порядку роботи циліндрів, тактності двигуна. У поршневих машинах число колін колінчастого валу зазвичай дорівнює числу циліндрів; розташування колін залежить від робочого циклу, умов урівноваження машин і розташування циліндрів.
Колінчастий вал V-подібного двигуна виконується з видовженими шатунними шийками, на яких базується два шатуни лівого і правого рядів циліндрів. На деяких валах V-подібних двигунів спарені шатунні шийки зміщені одна відносно одної на кут 18°, що забезпечує у двигунах внутрішнього згоряння кращу рівномірність запалювання
Відбір потужності з колінчастого вала двигуна внутрішнього згоряння проводиться з заднього кінця (хвостовика), до якого кріпиться маховик. На передньому кінці колінчастого вала розташовуються посадочні місця, на яких кріпляться зубчасте колесо (зірочка) приводу вала (валів) газорозподільного механізму, шків урухомлення допоміжних агрегатів, а також у деяких конструкцій — гасильник крутильних коливань.
Фотографії з викананої роботи:
Рис.1.14. Блок циліндрів ЗМЗ -130
Рис.1.16.Колінчастий вал
Висновки
Під час проходження практики я закріпив свої знання і навички по роботі з автомобілем. Дізнався більше про способи ремонту і відновлення деталей, вузлів і агрегатів автомобіля.
Підготували лабораторію для навчання і виконання лабораторних робіт.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. В.Ф.Кисликов В.В.Лущик "Будова й експлуатація автомобілів" Київ "Либіть" 2000 р.
2.Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів: Підручник. - К.: Вища шк., 1994. - (У 3-х кн.): Кн. 1: Теоретичні основи: Технологія. ; Кн. 2: Організація, планування і управління. ; Кн. 3: Ремонт автотранспортних засобів.
3. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. - К.: Мінтранс України, 1998 р.
01.04.2015 00:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора