Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
РТ
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
Вступ до фаху Фінанси і кредит
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» Інститут економіки і менеджменту Кафедра фінансів
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
з дисципліни «Вступ до фаху «Фінанси і Кредит»» Варіант №20
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...3
Основи кейнсіанської моделі регулювання економічного циклу. Питання теорії……………………………………………………………………………...5
Фінансово-інноваційний розвиток машинно-будівного підприємства та роль у ньому оптимізування витрат на якість продукції …………………………11
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….16
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….17
Додатки …………………………………………………………………………18
ВСТУП
Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.
Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо далі.
Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.
Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею. Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.
Основи кейнсіанської моделі регулювання економічного циклу. Питання теорії.
У знаменитій тріаді Кейнсових праць ґрунтовно викладено концептуальні позиції антициклічної політики. Це книга «Трактат про грошову реформу», двотомне видання «Трактат про гроші» і визначальна праця англійського вченого – «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».
Нам потрібно враховувати відмінність теорії грошей Кейнса від відповідних обґрунтувань монетаризму. У Кейнса гроші – це не просто посередник обміну, гроші у кейнсіанській моделі виконують самостійну функцію, вони – джерело підприємницької енергії. «Значущість грошей, – писав із цього приводу Кейнс, – якраз і випливає з того, що вони є передусім хитромудрим засобом поєднання сучасного і майбутнього» [1.ст.3]. Гроші, за обгрунтуванням Кейнсом, – це не просто життєво важливий елемент економічної структури суспільства та її важливий чинник, а вони є важивим об’єктом державного регулювання економіки, а також безпосередній інструмент здійснення такого регулювання. Кейнс став не лише одним із засновників теорії державної грошової політики, він дослідив принципи антициклічності відповідної політики.
Кейнс був одним із прибічників політики «дешевих грошей» та пільгового кредиту. Причиною такої прихильності можна вважати через те , що в деяких дослідженнях його почали називати природженим інфляціоністом. Дана політика розглядалася ученим як інструмент антикризових заходів держави. Кейнс не лише не заперечував, а й відстоював за умов економічного піднесення жорстку кредитно-емісійну політику. На принципово інших засадах базується теорія грошей монетаристської школи економічної думки. Відповідно до цього сформовано методологічну конструкцію теорії антициклічної політики. Вона не зачіпає процесів, що відбуваються безпосередньо у сфері виробництва. У монетаристів ця сфера представлена як «чорний ящик». Монетарну теорію, має цікавити лише «вхід» і «вихід» із цього «ящика». А також, монетарна теорія базується на принципі прямого впливу динаміки грошової маси на індекс цін і відповідно до цього – номінального вираження ВВП.
Логічна конструкція монетаристської побудови антициклічної політики формулюється так: збалансований розвиток економіки потребує неухильного забезпечення сталого і стабільного збільшення грошової маси. Показово, що саме цей бік економічної теорії монетаризму, який виявив з особливою силою свою недосконалість в умовах сучасної економічної кризи, піддавався значній критиці з боку його наукових опонентів і в попередні роки. Представник неокейнсіанського напряму політичної економії Н.Калдор у спеціальному дослідженні «Біди монетаризму» критикує монетаристів за те, що вони не лише не можуть пояснити змісту «чорного ящика», але навіть не намагаються цього робити. Зрозуміло, йдеться про досить вагомі аспекти системної недосконалості теорії монетаризму, які потребують ґрунтовного переосмислення. [1.ст.4]
Зайнятість у моделі Кейнса є визначальним атрибутом економічної рівноваги. Виробництво позбавляється економічного сенсу, якщо відсутній попит на відповідні товари й послуги. Економічна рівновага відображає дану взаємозалежність. Економічна рівновага має обґрунтовуватися лише в контексті ефективності виробництва, його прибутковості.
Суспільство завжди прагне максимально використовувати ресурси, що перебувають у його розпорядженні, серед яких визначальна роль відводиться ресурсам робочої сили. Звідси ефективною може вважатися лише та економіка, яка забезпечує ефективну (за Кейнсом – повну) зайнятість.[1.ст.4]
Відповідно зайнятість у теоретичній системі Кейнса – це не лише один із визначальних чинників загальної рівноваги, а й системний критерій циклічності, її базовий індикатор. «Найбільш значущим пороком економічного суспільства, у якому живемо, – писав Кейнс, – є його неспроможність забезпечити повну зайнятість...». Отже, логіка антициклічної політики держави має зосеред-жуватися на вирішенні насамперед цієї проблеми. Тому саме визначенню механізмів забезпечення зайнятості і присвячується визначальна праця Кейнса... «Кінцева мета нашого аналізу, – писав він, – з’ясування, чим визначається рівень зайнятості» [1.ст5]. Ефективний попит, що співвідноситься з ефективною зайнятістю можна назвати найважливішою взаємозалежність, яка визначила принципову новизну теорії регулювання економічного циклу. За теорією Кейнса, ефективним є такий рівень сукупного попиту, який веде до встановлення макроекономічної рівноваги. Зрозуміло, що за даної ситуації еластичність ефективного попиту буде обмеженою. Його обсяг не збігатиметься із сукупним попитом. Додаткові грошові ресурси сприяють повнішому використанню наявних чинників виробництва і його зростання.
Лише за повної зайнятості й максимального завантаження виробничого апарату додатковий попит стає суто інфляційним. Ситуація, за якої подальше зростання платоспроможного попиту не сприяє зростанню виробництва й ефективному використанню його ресурсів, а веде до безпосереднього зростання цін, дістало в економічній теорії назву справжньої інфляції [1.ст.5].
З огляду на це стає очевидною недосконалість монетаристської теорії грошей, яка стоїть на позиції стабільної кореляції емісії та інфляційного процесу. Практика циклічного розвитку не підтверджує цього висновку. Пропорційне до пропозиції грошей зростання цін можливе лише в умовах максимального (повного) використання чинників виробництва. За їх неповної завантаженості утворюється сфера інфляційного розриву, яка відображає асиметрію в реалізації основного рівняння грошового обігу [1.ст.5].
У кейнсіанській системі норма відсотка розглядається, з одного боку, як ланка, що пов’язує в єдине ціле грошову сферу і реальну економіку, з другого, – як один із визначальних чинників економічного регулювання державою (центральним банком) інвестиційного процесу, безпосередній інструмент такого регулювання. При цьому враховується, що визначальну роль у стимулюванні динаміки ВВП та зайнятості належить інвестиціям.
Регулююча функція норми відсотка розглядається Кейнсом насамперед у зазначеному контексті його взаємозалежності з динамікою ефективного попиту. Проблема грошового попиту є предметом дослідження й економістів монетаристської школи. Але монетаристи, стоять на позиції стабільного попиту, прямої пропорційної залежності його обсягу від рівня номінальних доходів, отримуваних певною особою чи господарством. Принципова відмінність кейнсіанської позиції з цієї проблеми полягає в запереченні такої залежності.
Якщо аналізувати механізм реалізації зазначеної взаємозалежності, Кейнс дійшов висновку, що вони мають враховувати дію основного психологічного закону, який функціонує в умовах будь-якої економічної системи. «Основний психологічний закон, – писав він, – в існуванні якого можемо бути цілком упевненими, не лише виходячи з наших знань людської природи і з апріорних міркувань, а й завдяки детальному вивченню практичного досвіду, полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати відповідно до зростання доходів своє споживання, але не в тій пропорції, в якій зростає дохід» [1.ст.6].
За умови, коли рівень доходів дає змогу задовольняти невідкладні першочергові потреби особи та її сім’ї, починає даватися взнаки тенденція щодо випередження темпів зростання заощаджень. Це веде до того, що зі зростанням реальних доходів, як правило, зростає частка тієї частини доходу, яка спрямовується на заощадження. Таким чином, у процесі аналізу динаміки економічного циклу і впливу на цей процес грошового чинника безпосередній інтерес становить не лише загальна сума споживання та заощаджень, а й частка додаткових витрат на зазначені цілі з одиниці отриманого доходу.
Інвестиційна активність в умовах ринкової економіки вельми гнучка стосовно впливу не лише суто економічних, а й зовнішніх чинників. До зовнішніх чинників можна віднести: очікування політичної дестабілізації, паніки, оцінка перспектив розвитку зовнішньополітичних відносин, можливі технічні нововведення.
Поняття мультиплікатор використовується для визначення числового коефіцієнта, який показує, у скільки разів виросте національний дохід за даного збільшення інвестицій [1.ст.7]. Якщо брати теоретично макроекономічний ефект мультиплікатора інвестицій можна обґрунтувати визначенням панівної функції в системі циклічного розвитку ефективного платоспроможного попиту.
Фінансово-інноваційний розвиток машинобудівного підприємства та роль у ньому оптимізування витрат на якість продукції.
Щоб ефективно функціонувало машинобудівне підприємство в умовах ринкової економіки потрібно зважати на панування його розвитку на перспективу. Кожне підприємство, яке має на меті зміцнити свої позиції на ринку, користується певною стратегією, яка визначає товарно-ринкову комбінацію, на яку підприємству слід орієнтувати товарну інноваційну політику.
Планування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства здебільшого здійснюється в шість етапів:
Постановка задачі та її організаційно-економічна характеристика.
Підготовка вихідної інформації, потрібної для розв’язання поставленої планової задачі.
Розробка методологічних принципів побудову моделі та вибір її основних показників.
Аналіз і практичне застосування отриманих результатів.
Проведення розрахунків на основі побудованої економіко-математичної моделі.
Розробка алгоритму розв’язання поставленої задачі.[2.ст.79]
Необхідно на першому етапі визначити специфіку планової ситуації.
На другому етапі слід наголосити, що при побудові планових задач вихідна інформація визначає параметри моделі.
Третій етап зосереджений на побудові економіко-математичної моделі. Тому доцільно використовувати принцип агрегованості, який дає змогу зосередити увагу на ключових показниках інноваційного розвитку машинобудівного підприємства. Другим методологічним принцом побудови моделі є її здатність до реалізації. Для того, щоб втілити даний принцип повинна бути простота розрахунків. Третій принцип – керованість моделі. Суть якого полягає в тому, що в моделі доцільно вводити керуючі параметри, а також керовані.
На четвертому етапі будується вже сама економіко-математична модель. Також обираються методи і програми для проведення конкретних розрахунків за даною моделлю.
У багатьох завданнях нам доводиться стикатися із проблемою прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності. Теорія ігор якраз призначена для прийняття оптимальних рішень в умовах невизначеності. В даній теорії розглядаються моделі конфліктних ситуацій. Для того, щоб уможливити математичний аналіз конфліктної ситуації, необхідно створити таку її модель , яка б враховувала вплив основних факторів та ігнорувала другорядні. Основною метою теорії є знаходження розв’язку гри, тобто визначення для кожної зі сторін конфлікту оптимальної стратегії й ціни гри. Стратегіями можна назвати дію учасників. Ціною гри є виграш, який відповідає оптимальним стратегіям обох сторін конфлікту.
На п’ятому етапі головною вимогою є оперативність і ефективність здійснюваних розрахунків [2.ст.80].
Для вироблення практичних рекомендацій щодо виробу оптимальної стратегії використовують шостий етап.
Для того щоб управляти процесами розвитку машинобудівного підприємства потрібно врахувати різні фактори:
цілі і інтереси керівництва та персоналу;
вимоги й обмеження, визначені технологією виробництва й реалізацією продукції;
вимоги економічного середовища ринкових відносин [2.ст.80-81].
Головною особливістю планування інноваційного розвитку підприємства можна вважати, що дані фактори мають різні джерела й між ними можуть виникнути суперечності. Будь-яке підприємство отримує прибуток в ході виробничо-господарської діяльності. При цьому частина чистого прибутку може використовуватися підприємством для його подальшого розвитку.
Головною метою аналізування витрат на якість певної групи продукції можна пояснити, як пошук варіантів економії коштів на тих напрямках роботи системи якості, які не призводять до позитивних зрушень у динаміці збуту продукції певного типу. Зменшення таких витрат може призвести до зменшення собівартості , до покращення фінансового стану підприємства.
Витрати на систему якості підприємства - це витрати на зарубіжні заходи та контролювання якості. Щоб дослідити питання взаємозв’язку витрат на якість продукції можна розглянути два етапи.
Перший етап пов'язаний з формуванням вибірки даних по витратах на якість за типами продукції трьох підприємств. Ці підприємства були вибрані за критерієм приналежності до одного концерну, з різними видами діяльності. Для оптимальності, з точки зору методики збору інформації, необхідно обрати групу підприємств, які мають однакові підходи та аналітично-облікову політику у складанні консолідованості. Також інформація з трьох підприємств різних галузей промисловості може дати більш об’єктивне співвідношення витрат на якість у системі машинобудування та приладобудування.
Другий етап полягає у формуванні переліку можливих причин впливу випуску різних класів продукції на витрати на якість та опитуванні групи керівників підприємств щодо можливого впливу цих факторів на наявний стан справ на підприємствах [3.ст.74].
На першому етапі дослідження може виникнути проблема ранжування продукції на певні класи. Можна виділити декілька факторів віднесення продукції до певного класу можна врахувати такі, висока оцінка експертами в балах, яких означає приналежність продукції до вищого класу:
новизна на ринку – при появі на ринку вперше або появі продукції на нових ринках, вимоги щодо її якості значно вищі з боку споживачів;
динаміка попиту на внутрішньому та на зовнішніх ринках – продукція з позитивною динамікою попиту потребує позитивних зрушень та незмінно високого рівня якості;
конкуренція серед виробників: висока конкуренція на ринку передбачає високу конкуренцію – перш за все в якості продукції;
елегантність попиту від якості продукції – найбільш складний і комплексний показник, який найкраще мав би визначитися статистичним методом. Головною проблемою математичного визначення певної величини еластичності є малі ряди динаміки попиту і рівня якості на проаналізованих у ході дослідження підприємствах. Але у перспективі виділені класи. Які б змогли полегшити формування більш репрезентативних вибірок для побудови ліній еластичності і розрахунку коефіцієнтів еластичності;
вимоги споживачів щодо якості поставок – комплексний фактор, який оцінюється на основі практики роботи підприємства з постійними споживачами та окремими видами продукції [3.ст.74] .
До кожного з класів віднесено продукцію, яка отримала послідовно по 25% ряду балів по кожному з респондентів. Всю продукцію було заздалегідь так, за якою можна простежити певні фінансові та матеріальні витрати у системі якості підприємства.
Форма для збирання та опрацювання інформації щодо витрат на якість за класом продукції містить перелік витрат виробничої та оперативної діяльності підприємства, а саме: виробнича собівартість продукції; витрати пов’язані з операційною діяльністю; разом операційна діяльність; загальний обсяг товарообороту продукції.
У даній формі витрати виробничої та операційної діяльності підприємства, можна поділити у процесі аналізування на:
витрати на запобіжні заходи щодо якості;
витрати на контролювання якості;
внутрішні втрати від продукції з невідповідностями;
зовнішні витрати від продукції з невідповідностями [3.ст.75]
Даний перелік показників відповідає національним положенням бухгалтерського обліку. З метою отримання даних потрібно впровадити елементи контролінгу системи якості, також розробити відповідну форму звітності структурних підрозділів, які беруть активну участь у роботі системи якості.
Продукція високого класу містить у своїй собівартості більше витрат запобіжного щодо якості характеру та витрат на контролювання якості. Ніж продукція нижчих класів. Але незважаючи на це, витрати підприємства від неякісної продукції чи продукції вищого класу складають меншу частку собівартості та товарообороті, ніж продукції нижчих класів.
Другий етап передбачає пошук та виявлення причин такої статистики витрат. Вивчення практики діяльності системи якості на підприємствах дозволило виявити такі основні можливі причини розподілу витрат на якість:
психологічні причини – персонал підприємств свідомий того, що працює з продукцією вищого класу, допускає менше помилок у виробництві, а відтак невідповідностей у продукції. Менша кількість невідповідностей призводить до зниження витрат на їх усунення;
якість комплектуючих – система якості підприємств передбачає більшу увагу до якості поставок на комплектування продукції вищих класів, ніж продукції класом нижчим. Відтак на продукцію нижчого класу припадає більша кількість невідповідностей і витрат на їх усунення;
продукція найвищих класів має переваги в ціні, тому невідповідності менш впливають на вибір та реакцію споживачів щодо рівня якості та окремих характеристик продукції;
найвищі витрати на систему якості у продукції вищого класу призводять до зниження невідповідностей, а відтак, нижчих витрат у системі якостей такої продукції – продукція вищих класів потребує більших інвестицій в систему якості, витрати на систему якості зменшуються зі зниженням класу продукції [3.ст.76].
Взаємозв’язок різних видів витрат на якість з теоретичної точки зору можна передбачити на основі передбачення певного рівня якості процесів та результатів виробництва. Навіть несуттєве зниження витрат може відчутно відобразитися на ціновій конкурентоспроможності продукції.
ВИСНОВОК
У першому питанні було розглянуто основні кейнсіанські моделі регулювання економічного циклу та питання теорії. Було враховано принципову методологічну відмінність теорії грошей Кейнса від обґрунтування монетаризму. Монетаризм — альтернативна кейнсіанству економічна теорія, згідно з якою сукупний обсяг продукту і рівень цін змінюються в залежності від зміни пропозиції грошей, і, отже, досягнення безінфляційного зростання економіки вимагає контролю за оборотом грошової маси. Монетаристи вважають, що держава має обмежити своє втручання в господарське життя, лише підтримуючи стабільний темп росту грошової маси. На їхню думку, в довгостроковому плані фінансова експансія веде до росту відсоткових ставок та витісненню приватних інвестицій, а кредитно-грошова експансія стимулює інфляцію. Концепція державного регулювання економіки Дж. Кейнса помітно вплинула на розвиток економічної думки та економічної політики, але родоначальникові вчення так і не вдалося створити цілісної теорії циклу.
Підсумовуючи підсумки другого питання, можна зробити такі висновки:
застосування наукових підходів і методів для формування стратегії соціально-економічного розвитку машинобудівного підприємства зумовлене гострою потребою в поєднанні науки із практичною діяльностю підприємства;
теорія ігор дає змогу приймати оптимальні рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають у ході діяльності будь-якого підприємства;
завдяки використанню теорії ігор вдалося знайти оптимальний варіант стратегії випуску машинобудівної продукції, збут на ринку забезпечить підприємству максимізацію прибутків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вісник Національного банку України №1 (155) Січень 2009 р.
Фінанси України №9 (166) Вересень 2009 р.
Регіональна економіка №2 (57) 2010 р.
Базельський комітет з питань банківського нагляду. – Режим доступу http://www.bis.org/publ/bsbs107.htm.
24.05.2015 16:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора