Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Курсач
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Сєвєродонецький хіміко-механічний технікум
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Банківська справа
Варіант:
20
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ПРОЦЕНТНА ПОЛІТИКА БАНКУ
1.1 Сутність,функції та види банківського проценту
1.2 Нарахування банківських проценту
1.3 Сутність процентної політики банку
1.4 Управління процентною політикою
1.5 Вдосконалення процентної політики банку
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ БАНКУ
2.1. Сфера діяльності й структура управління Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
2.2. Аналіз Балансу
2.3. Аналіз Звіту про фінансові результати
2.4. Аналіз показників ліквідності
2.5. Аналіз показників фінансової стійкості
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Вступ
В даній курсовій роботі ми будемо вивчати питання процентної політики комерційного банку, намагатимемось якнайглибше проникнути в сутність цього питання, провести якомога більш охоплюючий аналіз діяльності комерційного банку з точки зору ефективності процентної політики, що проводиться даним банком.
На нашу думку, розробка даної теми є надзвичайно актуальним питанням, оскільки в останній час, зважаючи на певні кроки у напрямку стабілізації економіки вцілому та зокрема багатьох параметрів, що безпосередньо стосуються банківської справи, з’явилось дуже широке поле для застосування банківського менеджменту – у надзвичайно широкому розумінні цього слова. Одним з найважливіших аспектів управління банківською діяльністю якраз і являється процентна політика. Справа в тому, що деяка впевненість у рівні валютного курсу, темпах інфляції та облікової ставки НБУ дає можливість банківським керівникам застосовувати вироблені роками в зарубіжних країнах основні підходи до формування процентної політики, що в першу чергу орієнтується на співвідношення попиту та пропозиції на ринку кредитних ресурсів; враховує в певній мірі ризик зміни процентних ставок; величезна увага приділяється співвідношенню залучених та наданих ресурсів по строкам та відсотковим ставкам. Таким чином банки можуть прагнути отримати не стільки спекулятивний короткостроковий прибуток, скільки сформувати вагому базу (точку відштовхування) для подальшої діяльності, що забезпечить успіх та процвітання банківської установи у довгостроковому періоді.
Вивчення наукової літератури, на жаль не дає чіткої відповіді на ряд питань, що свідчить про нерозробленість у літературі даної теми, що дає ще один плюс нашій роботі з точки зору її актуальності. З іншого боку, це свідчить про неоднозначність розуміння вченими даного питання, про те, що не існує єдиної думки, єдиного підходу до вивчення даного питання. Ми будемо надалі в нашій курсовій роботі намагатись об’єднати різні думки, вивчити якомога більше точок зору з цього питання та почерпнути у кожній з них якомога більше важливих моментів, що сформує наше подальше уявлення з приводу даного питання – процентної політики комерційного банку.
Перед тим, як розпочати вивчення даного питання ми вважаємо за доцільне визначитись з предметом дослідження, його об’єктами та суб’єктами. Отже, предметом дослідження ми вважаємо процентну політику в комплексі цього поняття, тобто охоплюючи всі сфери її існування: включаючи відношення до інших банківських сфер, узгодженість з загальним розвитком економіки держави; хронологію застосування від виникнення взагалі такого питання і до безпосереднього впровадження в конкретному банку.
Об’єктом вивчення цієї курсової роботи ми можемо вважати безпосередньо поняття процентна політика, вивчаючи її в застосуванні у банківській сфері на прикладі активних та пасивних операцій комерційного банку та узгодженості між ними.
Суб’єктами є комерційні банки України, зокрема комерційний банк “Приватбанк” на базі даних якого ми будемо робити свої подальші розрахунки. Оскільки до процентної політики має відношення чи не кожен відділ банку, то виділяти окремий підрозділ нам би не хотілося, лише відмітимо, що все ж основна увага буде приділена комітету управління активами і пасивами (КУАП), який має безпосереднє відношення до визначення стратегічних напрямків процентної політики.
І наостанок у вступі нам би хотілось дещо описати структуру курсової роботи. То ж основна частина роботи складається з двух розділів.
Перший присвячений теоретичному вивченню процентної політики, зокрема визначанню суті та видів (можливих сфер застосування) процентної політики та її місце розташуванню на макро- та мікроекономічному рівнях, тобто впливу держави у формі її виконавчих та законодавчих органів та безпосередньому управлінню процентною політикою у банку, зважаючи на нормативні акти та непрямий вплив з боку державних органів; а також питанню управління процентною політикою – де ми безпосередньо розглянемо функції комітету з управління активами та пасивами, а також основні принципи та підходи до формування процентної політики комерційного банку.
Другий розділ буде включати безпосередній аналіз процентної політики банку “Приватбанк” на основі даних щорічної звітності банку у тому її моменті, що стосується операцій по яким встановлюються відсоткові ставки, а отже виникають процентні ризики (зокрема депозитні та кредитні операції, з цінними паперами та ін.). Буде зроблено загальний, факторний аналіз та аналіз ризикованості процентних ставок, використовуючи підходи геп-менеджменту.
Нарешті, вкінці ми підведемо підсумки проведеної роботи, написавши висновки. Вони опишуть основні моменти нашої роботи, підкреслюючи найважливіші аспекти, які будуть розглянуті у даній курсовій роботі, викажуть нашу думку з приводу досліджуваного питання, на основі отриманих знань.
1.1 Сутність,єкономічний зміст та види банківського проценту
Ми відрізняємо “арифметичний” поняття “відсоток” (”сота частка числа, прийнятого за ціле” або “кількість, вимірюване у сотих долях чого-або, прийнятого за одиницю”) від правових понять “відсотки” і “відсотки річних”, які являють собою:
- різновид доходів законного власника майна, одержуваних їм при цивільному обороті цього майна (наприклад, відсотки, отримані на суму банківського вкладу) або різновид витрат боржника, які він несе при возмездном використання майна іншої особи (наприклад, відсотки, які сплачуються банком власнику банківського рахунку, за користування банком грошовими коштами, знаходячих на рахунку);
- різновид доходів кредитора, одержуваних від боржника при невиконанні ним грошового зобов'язання перед кредитором, або різновид витрат боржника при невиконанні ним грошового зобов'язання перед кредитором.
В українському Цивільному кодексі слово “відсотки” вживається в наступних значеннях:
1. Частка або частину від певної кількості (наприклад, частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не повинна перевищувати 25%, - п. 1 ст. 102; проведення аудиторської перевірки мають право вимагати акціонери, сукупна частка яких у статутному капіталі становить 10 і більше відсотків, - п. 5 ст. 103; залежним вважається господарське товариство, в якому більше 20% голосуючих акцій або статутного капіталу належать іншому товариству, - п. 1 ст. 106; член виробничого кооперативу зобов'язаний внести до моменту реєстрації кооперативу не менше 10% пайового внеску - п. 2 ст. 109).
2. Одноразова частина від грошової суми - від вартості, ціни, заробітку (винагорода за знахідку становить до 20% вартості знайденої речі - п. 2 ст. 229; винагорода за скарб становить 50% вартості скарбу - п. 2 ст. 233; заставодержатель має право залишити предмет застави за собою з оцінкою в сумі не більше ніж на 10% нижче початкової ціни продажу на повторних торгах - п. 4 ст. 350; у ст. 744 мова йде про 10% зазначеної в кошторисі загальної вартості будівництва; втрачений заробіток визначається у % до середньомісячного заробітку - п. 1 ст. 1086).
3. Відсотки річних на грошову суму або вартість речей за певний час (наприклад, учасник повного товариства має сплачувати 10% річних з невнесеної частини вкладу - п. 2 ст. 73; у ст. 395 йдеться про відсотки на суму грошових коштів, що знаходяться в неправомірному користуванні, і про облікової ставки банківського відсотка; в договорі купівлі - продажу товару в кредит може бути передбачена покупця обов'язок сплачувати відсотки на суму, що відповідає ціні товару, - п. 4 ст. 488; у ст. 809 застосовується поняття “ставка банківського відсотка (ставка рефінансування)”, згідно з п. 3 цієї ж статті за договором позики можуть встановлюватися відсотки на вартість переданих позичальникові речей, визначені родовими ознаками).
У перших двох пунктах відсотки розуміються у “арифметичному” значенні. За юридичною природою відсотки річних в позикових відносинах аналогічні орендної плати (плати за користування майном - див. п. 1 ст. 614 ЦК України). Однак якщо при оренді оплачується користування неупотребляемыми речами (земельні ділянки, будівлі, обладнання та ін. - див. п. 1 ст. 607 ЦК України), то про сплату відсотків річних може йти мова виключно у зв'язку з оплатним обігом споживаних речей, визначені родовими ознаками (гроші, зерно, вугілля тощо). При цьому такі споживані речі повинні бути об'єктом зобов'язання, зокрема, позикового зобов'язання.
З юридичної точки зору розрізняють договірні відсотки і законні відсотки. Як правило, обов'язок сплачувати відсотки виникає, якщо сторони зобов'язання безпосередньо передбачили це в договорі (наприклад, обов ’ язок зі сплати відсотків на суму позики за договором позики). Така домовленість не завжди є необхідним підставою для сплати відсотків, оскільки для певних випадків обов'язок сплачувати відсотки виникає в силу закону (див. п. 2 ст. 73 або п. 1 ст. 395 ЦК УД).
Банківський відсоток виникає в тому випадку, коли одним із суб'єктів кредитних відносин виступає банк. Банківський відсоток існує в різних формах, а саме: у формі депозитного відсотка, відсотки за позиками, у тому числі міжбанківських кредитах, відсотки по інвестиціях у цінні папери і т.д. При характеристиці банківського відсотка необхідно враховувати, що кредитна установа розміщує у позику, в основному, не власні, а залучені кошти. Дохід, отриманий банком, виступає в якості компенсації за посередництво при перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів. Ризик невиконання зобов'язань перед банком за його активів перевищує ризик невиконання зобов'язань перед вкладниками по пасивах. Таким чином, банк приймає на себе ризик неплатежів по позиках. Крім того, вкладники допускають більш низьку процентну ставку за коштами, що передається в банк з тим, щоб не займатися пошуком клієнтів і оцінкою їх кредитоспроможності. У банківській сфері зустрічаються так звані “активні” і “пасивні”відсотки.
Активні відсотки - це відсотки, отримані банком, тобто що підлягають сплаті клієнтами.
Пасивні відсотки - це відсотки, які сплачуються банком за вкладами клієнтів.
Основні функції банківського відсотка:
1.) Перерозподільна:
- перерозподіл частини прибутку юридичних і доходу фізичних осіб.
2.) Регулююча:
- регулювання виробництва і обігу шляхом розподілу позикових капіталів на галузевому, міжгалузевому та міжнародному рівнях.
3.) Захисна:
- на кризових етапах розвитку економіки - антиінфляційну захист грошових накопичень клієнтів банку.
Види банківських відсотків:
1. Депозитний відсоток - плата банків клієнтам за зберігання ними грошових коштів за депозитними (вкладних) операціями. Розмір відсотків за депозитними операціями складається під впливом багатьох чинників: терміну залучення ресурсів; виду вкладу; стану попиту на кредит; наявності пропозиції; розміру позичкового відсотка; рівня інфляції; розміру залучених ресурсів і т.д.
2. Позиковий відсоток - плата, одержувана кредитором (банком) від позичальника за користування ним позикою. Розмір відсотка по різних видах позикових операцій встановлюються диференційовано. На рівень процентних ставок впливають: середній рівень плати за залучені ресурси (зокрема-депозитний відсоток); витрати банку; об'єкт кредитування; платоспроможність клієнта; ступінь ризику при видачі кредиту; стан попиту на кредит; рівень інфляції і т.д.
3. Обліковий відсоток (ставка рефінансування) - це плата комерційних банків Національного банку за надані кредитні ресурси. На його розмір впливають фактори, що випливають з особливого статусу кредитора-Національного банку, що використовує облікову політику як інструмент грошово-кредитного регулювання національної економіки.
Сутність позичкового відсотка і процентної політики
Позиковий відсоток - плата за тимчасове користування ссужаемой вартістю. Це економічна категорія, властива формаціям, заснованим на розвинених товарно-грошових відносинах, відносинах власності. Своїм виникненням позиковий відсоток зобов'язаний руху ссужаемой вартості, яка володіє рисами товару. Це рух характеризує кредитні відносини. Хоча відсоток і не є обов'язковим атрибутом кредиту, але поза кредитних відносин він не функціонує, більш того - виступає як бігаючи мотив їх розвитку.
Відсоток відображає економічні відносини, що виникають на базі кредиту. Їх суб'єктами є кредитор і кредитоотримувач (позичальник) або, відповідно, одержувач і платник відсотка. Відносини кредитора і позичальника, фіксуються категорією відсотка, стійкі і постійно відтворюються, оскільки реалізують інтереси учасників кредитної угоди. Хоча інтереси сторін протистоять один одному, вони можуть бути реалізовані тільки один через одного. Ефект від використання кредиту стає умовою (джерелом) оплати наданих кредитором позик і дозволяє реалізувати інтерес кредитоотримувача сумою коштів, що залишається після сплати відсотка. Об'єктом відносин з приводу відсотки можуть бути тільки доходи, одержувані від використання кредиту. Відносини не складуться, якщо одна сторона (кредитор) не отримає частини доходів у вигляді позичкового відсотка, а інша сторона (кредитоодержувач) не задовольнить через позику свої інтереси в отриманні доходів. Зіткнення інтересів учасників кредитної угоди призводить до розподілу прибутку на вкладені кошти між кредитором і позичальником, і ці частки не завжди рівні. Однак якщо виходити з принципу рівного доходу на вкладені кошти, то на один рубль позикових коштів припадає величина прибутку, що відповідає прибутковості власних вкладень.
Відносини з приводу відсотка відрізняються від відносин з приводу кредиту: якщо кредит передбачає рух вартості від кредитора до кредитоотримувачу на засадах зворотності, то сплата відсотка кредитоотримувачем характеризує передачу певної частини вартості без отримання еквівалента. Сплата відсотка характеризує рух вартості в одну сторону, у бік кредитора, його сума повністю переходить до суб'єкта - одержувачу процентної суми. Право володіння сумою відсотка переходить від кредитоотримувача до кредитору, у той час як при кредиті право власності не відступається, звужена вартість (кредит) передається позичальникові у тимчасове користування, а після закінчення певного терміну все повертається до вихідної точки. Для кредиту характерно авансування коштів, в той час як сплата відсотка означає завершення кругообігу вартості. У відносинах з приводу кредиту і відсотки по-різному починається рух вартості: при ссужаемой вартості - від кредитора до кредитоотримувачу; при сплаті відсотків - у зворотному напрямку, від кредитоотримувача до кредитора. Відмінність полягає і в якісно іншому розмірі рухається вартості. Якщо кредит на своїй завершальній стадії - це повернення вартості повною його сумі надання, то відсоток - рух у вигляді особливого приросту до позикою.
Відсоток як економічна категорія має свою сферу функціонування і впливу. Насамперед він виконує функцію перерозподільчі - перерозподіляє частину доходів між суб'єктами господарювання, між власниками на користь тих або інших. Будучи платником податку, кредитор через платежі в бюджет перерозподіляє частину коштів у розпорядження держави.
За допомогою рівнів позичкового відсотка врівноважується співвідношення попиту і пропозиції кредиту, встановлюється раціональне поєднання власних і позикових коштів. Це досягається при виконанні позичковим процентом регулюючої функції. Регулюючий вплив на відтворення досягається шляхом розподілу позичкових капіталів між підприємствами, галузями. За допомогою відсотка здійснюється регулювання обсягу залучених банком депозитів, поточної ліквідності банку. Для сучасних економічних відносин характерно посилення ролі процента у складі інструментів грошово-кредитної політики.
Важлива функція відсотка - збереження позичкового фонду. Початковий розмір кредитних ресурсів не тільки зберігається, але і збільшується за рахунок різниці між відсотками, одержуваними кредитором, і відсотками, уплачиваемыми ім. Вартість, яка повернулася від кредитоотримувача до кредитору, не втрачає своїх властивостей. Зберігаючи завдяки процента свої споживчі властивості, вона готова вступити в новий оборот і поряд з іншими економічними інструментами активно впливати на суспільний розвиток.
Для позичкового відсотка у всіх його видах характерно наступне. Платіж, як правило, має грошову форму. Рівень відсотка визначається факторами як макроекономічними (співвідношенням попиту і пропозиції коштів, ступенем прибутковості на інших сегментах фінансового ринку, інфляцією, процентної політики центрального банку, оподаткуванням та ін.), так і мікроекономічними і залежить від конкретних умов угод із залучення та розміщення коштів. Порядок нарахування та стягнення відсотків обумовлюється в договорі сторін. Джерело сплати відсотка залежить від характеру операції .
Процентна політика знаходить своє відображення в регулюванні системи, рівня, динаміки відсоткових ставок і встановлення методів регулювання. При всіх особливості може бути виділено загальна базове початок процентної політики банків - це грошово – кредитна політика держави й вплив центрального банку на рівень ринкової ціни відсотка.
Держава і центральний банк впливають на рівень ставок комерційних банків, використовуючи заходи як директивного, так і непрямого регулювання. До першим можна віднести обмеження верхнього рівня ставок, різниці між відсотками (маржа), встановлення офіційної ставки рефінансування, облікового відсотка, заморожування процентних ставок і ін.
Найбільш ефективними інструментами непрямого впливу виступають: рівень резервних вимог центрального банку; обсяг, умови і ціна надаваних комерційним банкам кредитів; нормативи ліквідності. До факторів непрямого впливу на рівень ставок відноситься і система оподаткування банків. Зміна ставок оподаткування прямо впливає на рівень процентних ставок: чим вона вище, тим вищі відсоткові ставки за кредит, і навпаки. Збільшення нормативів резервних вимог центрального банку веде до зростання рівня ставок за кредит.
Процентна політика є одним з досить складних інструментів регулювання банківської діяльності, так як шкала відсотків, принципи її побудови залежать від безлічі факторів: попиту і пропозиції грошей, ступеня ділової активності в країні, темпів інфляції, напруженості кредитного ринку, джерел, обсягів, термінів вільних коштів, впливу зовнішніх факторів.
Недостатня розвиненість кредитного ринку в республіці позначається на процентній політиці комерційних банків. Процентні ставки диференціюються залежно від типу і розмірів банку, клієнтури, виду операцій та інших обставин, що мають індивідуальну природу.
В будь-яких умовах національна процентна політика повинна сприяти зростанню економіки, стримувати інфляцію, забезпечувати стабільність національної валюти, підтримувати інтереси пріоритетних виробництв і галузей народного господарства.
Депозитний відсоток і депозитна процентна політика
Банківський відсоток - один з найбільш розвинених видів позикового відсотка. Він виникає в тому випадку, коли одним їх суб'єктів кредитних відносин виступає банк (комерційний, центральний). Підвидом банківського відсотка є відсоток по депозитних (вкладних) операціями.
Депозитний відсоток - плата банків (кредитних установ) за зберігання грошових коштів, цінних паперів та інших матеріальних цінностей на рахунках, у депозитаріях, сховищах. Він висловлює відносини двох учасників кредитної угоди, і його зміст має дві сторони.
Нагадаємо, що позиковий відсоток характеризує відсотки, які сплачуються за залучення кредиту та відсотки, отримані за його надання. Як кредиторів при депозитної операції виступають клієнти банку (кредитної установи) - підприємства, організації, установи, інші банки, населення, а в якості кредитоотримувача (позичальника) - банк (кредитна установа).
Банк розміщує в позику насамперед залучені кошти. Отже, депозитний відсоток компенсує той ризик, що мають вкладники за коштами, що передається в банк. Депозитна процентна політика покликана, насамперед, забезпечувати максимальну вигоду кредиторам від розміщення тимчасово вільних коштів, а також можливість використання кредитополучателями (позичальниками) зберігаються у них ресурсів для проведення різного роду фінансових операцій при забезпеченні мінімальних операційних витрат. Вона припускає об'єктивність при встановленні відсотків за всіма видами депозитів (вкладів) і обґрунтованість відповідних процентних ставок, а також забезпечення ув'язки депозитних відсотків з процентними ставками по активним банківських операцій. При цих умовах підтримується ліквідність клієнта (кредитора) і банку (позичальника).
Підвищення рівня процентних ставок з депозитів (вкладів) має не тільки економічне значення, але і соціальне. В умовах інфляції важко забезпечити захист інтересів вкладників, а отже, вони не зацікавлені в приміщенні коштів на тривале зберігання. Тому депозитна процентна політика банків має пов ` язуватися з комплексним обслуговуванням клієнта. Розмір відсотка по депозитних операціях складається під впливом багатьох чинників: виду депозиту; терміну залучення ресурсів; стану попиту на кредит; умов ринку кредитних ресурсів (наявність, пропозиції, розмір відсотки по кредитах банку, ставки рефінансування, обліковий відсоток); ступеня надійності клієнта; рівня ставок податків на доходи банку; характеру клієнта (підприємства, підприємці, громадяни та ін); рівня інфляції; розміру залучених ресурсів, витрат банку та інших факторів.
При встановленні депозитних відсотків враховуються унікальність послуг, оригінальність умов депозитного зберігання коштів даного кредитної установи; лідерство банку на ринку в частині надання послуг; необхідність утримання позицій на ринку; процентна політика конкурентів; методи встановлення плати за депозити (надбавки, знижки, виграші) і т.д.
Депозитний відсоток може бути з фіксованою процентною ставкою, плаваючою ставкою, комбінованої (відсоток + премія), за домовленістю та ін.
Відсоток і плата за депозитну операцію можуть не збігатися. Існують договірні умови, офіційно фіксуються в депозитному договорі, - це депозитна процентна ставка та банківські комісійні за ведення операцій. Крім того, при встановленні плати за депозитну операцію можуть враховуватися приховані елементи вартості кредиту, наприклад, вимога центрального банку про обов'язкове страхування депозитів, банківські комісії за відкриття рахунків та ін. Центральний банк вправі з метою стабілізації стану на ринку кредитних ресурсів, проведення грошово-кредитної політики визначати граничні розміри процентних ставок за депозитами і кредитами банків.
Права та умови отримання депозитних відсотків, терміни виплат визначаються депозитним договором між кредитором і позичальником. Це можуть бути щомісячні виплати (без зняття депозиту), після закінчення терміну договору або дострокового повернення коштів кредитором, щомісячна капіталізація відсотків та ін.
При достроковому витребування грошових коштів, розміщених на строковий вклад, вкладнику зазвичай виплачується дохід у значно меншому розмірі, наприклад, у розмірі відсотків, що нараховуються за вкладами до запитання. Відсоток виплачується за час зберігання коштів на терміновому внесок, понад терміну також за заздалегідь визначеними ставками .
При виконанні умов зберігання грошових коштів на терміновому внесок власникові виплачуються сума вкладу, сума доходу по пред'явленні договору, депозитного сертифіката. При встановленні нових процентних ставок банки враховують зростання індексу споживчих цін. Процентні ставки повинні перевищувати зростання індексу цін, що забезпечить збереження заощаджень населення.
Надання послуг із зберігання цінних паперів може оплачуватися у вигляді комісійної винагороди.
Відсоток за банківськими кредитами
Відсоток за банківськими кредитами - плата, одержувана кредитором (банком) від кредитоотримувача за користування позиковими коштами (позикою). Видача позик - це фінансова операція, яка передбачає надання в борг певної суми грошей з умовою, що через встановлений час позичальник поверне велику суму, з приростом у вигляді відсотка. Дохід кредитора прийнято називати процентним доходом.
Період нарахування, розмір, строки та порядок сплати відсотки по різних видах позикових операцій встановлюється за кредитним договором між банком і кредитоотримувачем.
На рівень процентних ставок комерційного банку впливають: середній рівень плати за залучені ресурси, тобто депозитний відсоток; витрати банку; мета (об'єкт) кредитування; кредитоспроможність клієнта; характер клієнта; ступінь ризикованості проекту; рівень ставки податків на доходи банку; стан попиту на кредит; термін позики; можливість додаткового залучення кредитних ресурсів (наявність, пропозиції, розмір плати); рівень інфляції та інші фактори, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку і уряду, іміджу кредитора і позичальника.
Процентна ставка залежить також від ризику неплатоспроможності позичальника; характеру наданого забезпечення; гарантій повернення; змісту кредитованого заходи; ставок конкуруючих банків та інших факторів. У процентну ставку за кредитом може бути включена також плата за надані кредитоотримувачу послуги при видачі кредиту.
Верхня межа відсотки за кредит визначається ринковими умовами. Нижня межа складається з урахуванням витрат банку із залучення коштів з додаванням маржі, що забезпечує функціонування кредитної установи. При розрахунку норми відсотка в кожній конкретній операції комерційний банк враховує рівень базової процентної ставки та надбавки за ризик з урахуванням кредитного договору. Вазовая процентна ставка визначається виходячи з орієнтовною собівартості кредитних вкладень і закладеного рівня прибутковості кредитних операцій банку з мінімальним ризиком. Орієнтовна собівартість кредитних вкладень включає середню реальну ціну всіх кредитних ресурсів на планований період плюс плановані витрати банку із забезпечення її функціонування (відношення витрат до очікуваного обсягу кредитних вкладень). Середня реальна ціна кредитних ресурсів визначається на основі їх ринкової номінальної ціни і коректування на норму обов ’ язкового резерву, депонованого в центральному банку.
Базисна (базова) ставка за кредит являє собою результат середніх впливів факторів на рівень ставок. Це не мінімальна ставка, оскільки банки можуть надавати позики і під більш низький відсоток, це свого роду початкова, або відправна, величина. Базова ставка може бути різної в кожному банку. При встановленні відсотка банки зазвичай враховують розмір базової процентної ставки своїх конкурентів. Невеликі банки можуть змінювати відсоток за комерційний кредит, орієнтуючись на базову ставку великих банків. Відсоток по активних операціях банку відіграє важливу роль у формуванні доходів, а плата за ресурси займає значне місце в його складі витрат, тому особливе значення має правильне визначення маржі.
Маржа - різниця між середніми ставками за активними і пасивними операціями банку. Розмір фактично склалася процентної маржі визначається як відношення чистого доходу за відсотками (відсотки, нараховані мінус відсотки сплачені) до середнього обсягу кредитних вкладень. Порівняння фактичного процентної маржі з базовою дозволяє визначити тенденцію зниження або збільшення доходу за відсотками.
Основними факторами, що впливають на розмір відсоткової маржі, є розмір, склад і структура кредитних вкладень і їх джерел (кредитних ресурсів). Розрізняють розподіл позик за термінами (довгострокові і короткострокові), що має різні способи забезпечення ризику; позичальників (державні і комерційні підприємства, населення); по цілям кредиту (від них залежить прибутковість кредитних вкладень). В цілому зміна процентної маржі може бути викликане зростанням або зниженням ставок з активних операцій банку, відсотків за залученими платних ресурсів (пасивними операціями) і частки платних ресурсів в загальному обсязі кредитних вкладень. Розмір відсоткової маржі знаходиться під безпосереднім впливом співвідношення кредитних вкладень і їх джерел під час платежу і залежить від терміновості перегляду процентних ставок. Відсотки повинні переглядатися в залежності від ринкової кон'юнктури і пристосовуватися до неї.
Процентні ставки за кредит бувають фіксованими (твердими), плаваючими, дисконтними. Погашення позик з фіксованою ставкою супроводжується заздалегідь встановленими виплатами за відсотками, незмінними протягом всього терміну. Фіксовані процентні ставки зазвичай встановлюються за кредитами з невеликим терміном користування.
Плаваючі ставки за відсотками коливаються залежно від розвитку ринкових відносин, зміни розміру відсотків за депозитами (вкладів), що складається попиту і пропозиції на кредитні ресурси, а також стану економіки, фінансового стану позичальника і можуть переглядатися банком протягом терміну кредитування з обов'язковим повідомленням кредитоотримувача.
Банк може змінити процентну ставку по виділеній позикою (у тому числі і фіксовану) відповідно до процентної політики центрального банку та інших уповноважених органів, спрямованої на стабілізацію і регулювання грошового обігу.
Процентні ставки по позиках з плаваючим процентом можуть бути нижче ставок по позиках з фіксованим процентом, так як тут вище ризик кредитоотримувача (якщо ставка зросте, його щомісячні виплати банку зростуть). Позики з плаваючими ставками більш вигідні комерційним банкам, оскільки дозволяють захищати себе від можливих підвищень ставки по депозитних операціях і ставки рефінансування.
Дисконтна позика - позика, номінальна величина якої менше тієї величини, яка фактично передається в розпорядження кредитоотримувача банком в момент видачі позики.
Різниця між номінальною величиною позики та сумою, що передається позичальникові, утримується з позичальника також у момент видачі позики та являє собою форму позичкового відсотка (дисконту). Дисконтні позики мають інший механізм справляння відсотка як плати.
Різновидом позичкового відсотка є обліковий відсоток (дисконт) комерційного банку. Це плата, що стягується банком за покупку (облік) векселів, інших цінних паперів, інших боргових зобов'язань до настання термінів оплати за ним. Тримач комерційного векселя може продати вексель банку. Банк купує (враховує) вексель раніше терміну дії по ньому, сплачуючи ціну нижче номіналу (з дисконтом), і має дохід у вигляді дисконту і комісійного збору.
Таким чином, банк стає особою, яка повинна отримати платіж за векселем у встановлений строк у загальному порядку. Операція зарахування векселя та іншого цінного паперу по суті зводиться до оцінки вартості цінного паперу на дату обліку і носить назву дисконтування.
Обліковий відсоток являє собою різницю між номіналом векселя або іншого боргового зобов'язання і сумою, сплаченою банком при його купівлі.
При визначенні розміру ставки приймаються до уваги сума, термін платежу за борговими зобов'язаннями, якість боргового зобов'язання, його емітент, діючі розміри позикових відсотків, забезпеченість цінного паперу, її надійність, розмір офіційної облікової ставки центрального банку та інші фактори.
Процентна ставка по обліку векселів встановлюється самим банком. Комерційні банки, які здійснюють операції з комерційними векселями підприємств, можуть одночасно застосовувати кілька приватних облікових ставок. Останні досить часто змінюються в залежності від ліквідності банку і загального стану ринку цінних паперів.
Ставка рефінансування
Процентні ставки, що встановлюються центральними банками за своїми операціями, являють собою один з найважливіших інструментів, за допомогою якого здійснюється внутрішня економічна політика, грошово – кредитна політика.
Основою процентних ставок грошового ринку є офіційна ставка центрального банку - ставка рефінансування.
Ставка рефінансування - рівень плати за кредитні ресурси, які надаються центральним банком іншим банкам (кредитним установам). Одна з традиційних функцій центральних банків - роль кредитора останньої інстанції. Кредитування комерційних банків центральним банком історично пов'язано з монополізацією банкнотного емісії центральними банками. Випуск ними грошей, концентрація офіційних золотовалютних резервів і резервів комерційних банків є базою для розширення кредитних операцій центрального банку.
Боргове зобов'язання кредитоотримувача (банку) є активом центрального банку і пасивом для банку-кредитоотримувача. Ставка рефінансування представляє для комерційного банку витрати з придбання ресурсів, а для центрального банку - джерело доходу.
Ставка рефінансування - це, по суті, не ринкова ставка, але регульована величина, яка змінюється відповідно до ринкової, тобто з урахуванням попиту на кредит і пропозиції ресурсів, а також з урахуванням темпів інфляції. На його розмір впливають фактори, що випливають з особливого статусу кредитора - центрального банку, що використовує процентну політику як інструмент грошово-кредитної політики. Зазвичай ця ставка нижче інших ставок грошового ринку.
Центральні банки мають право змінювати (збільшувати або зменшувати) ставку рефінансування. Вона може бути знижена при використанні кредитів комерційним банком на виконання урядових програм, обслуговування пріоритетних напрямів розвитку економіки, для компенсації скорочення обсягів депозитів та ін. Така кредитна допомога банкам здійснюється і в цілях підтримки їх ліквідності, якщо це відповідає суспільним інтересам.
Пропонуючи той чи інший рівень ставки рефінансування, центральний банк впливає на попит і пропозицію на кредитному ринку шляхом зміни вартості наданих кредитів, регулює рівень ліквідності комерційних банків, їх кредитну активність, обсяг грошової маси в країні. Підвищення розміру ставки рефінансування змушує комерційні банки скорочувати розміри кредитів, одержуваних від центрального банку, і, отже, зменшити кредитні вкладення в економіку і можливості розширення операцій з клієнтами. Підвищення ставки рефінансування відповідає прагненню центрального банку обмежити пропозицію грошей, обмежити кредити.
Зниження рівня плати за ресурси центрального банку (нижче розрахункового рівня) може бути інструментом кредитної експансії. Це дозволяє комерційним банкам купувати додаткові ресурси шляхом запозичення їх у центральних банків, збільшувати грошові пропозиції суб'єктам господарювання, розширювати обсяги кредитних вкладень в економіку. Крім того, збільшення маржі дозволяє комерційним банкам у рамках того ж рівня доходів більше витрачати на оплату залучених ресурсів, тобто збільшувати депозитний відсоток, розширювати депозитні операції.
Процентна політика, яка пов'язана зі зміною ставки рефінансування, діє на пропозицію грошей через обсяги кредитів, наданих за ставкою рефінансування, і грошову базу. Приріст обсягів рефінансування збільшує грошову базу і пропозиція грошей, скорочення - зменшує.
Тісний зв'язок рівня відсотків за ресурсів і відсотків за депозитами визначає необхідність пошуку економічних критеріїв обґрунтування розміру плати за заимствуемые у центрального банку кошти. Ставка рефінансування повинна бути мінімальною межею оплати кредитів (у тому числі і депозитів). Депозитна ставка і ставка рефінансування повинні бути взаємозалежні (близькі за розмірами). З одного боку, це буде стримувати прагнення банків до кредитної експансії за рахунок збільшення своїх ресурсів підвищенням ставок плати за депозитами, а з іншого боку, не дозволить їм знижувати витрати здешевленням плати за депозитами. Таким чином, метою встановлення певного розміру ставки рефінансування є також вплив на рівень відсотків (кредитних, депозитних). Ставка рефінансування є базовим інструментом для процентного регулювання.
При всьому своєму значенні регулювання грошово-кредитної політики через ставку рефінансування носить щодо пасивний характер. Результат його впливу слабкіше, ніж, наприклад, операцій центрального банку на відкритому ринку або наслідки змін резервних вимог. Кількість кредитів, отриманих у центрального банку комерційними банками, відносно невелика, а іноді і обмежена. Саме операції на відкритому ринку нерідко спонукають комерційні банки брати позики в центральних банків. Тут багато чого залежить від ініціативи комерційних банків. Якщо ставка рефінансування знижена, а банки не схильні брати кредит у центрального банку, то навіть більш низька ставка надасть слабкий вплив на грошову пропозицію, на систему кредитних відносин.
Ставка рефінансування змінюється щодо часто, більше з метою приведення її у відповідність з іншими позиковими (депозитними) ставками, ніж з метою викликати різкі зміни в кредитно-грошовій політиці. З-за інфляції не завжди може бути встановлений центральним банком економічно обґрунтований рівень ставки рефінансування, здатний ефективно стимулювати економічну активність суб'єктів господарювання.
Банки (кредитні установи) мають можливість отримувати кредити центрального банку шляхом переобліку цінних паперів або під заставу цінних паперів.
Облікова ставка, яку застосовують центральні банки в операціях з комерційними банками з обліку державних цінних паперів, банківських векселів, є офіційною обліковою ставкою. Процентна ставка по кредиту під заставу цінних паперів зазвичай встановлюється окремо. Сенс облікової та заставної політики - впливати на ситуацію на грошовому ринку та ринку капіталів, впливати на кредитний потенціал комерційних банків, їх ліквідність.
Якщо метою центрального банку є полегшення доступу комерційних банків до рефінансування шляхом переобліку векселів, то він знижує облікову ставку. Змінення розміру впливає не тільки на грошовий ринок, але і на ринок цінних паперів. Зростання облікової ставки центрального банку викликає зменшення попиту і зростання пропозиції цінних паперів, він щодо зменшує ринкову вартість цінних паперів. Зниження облікової ставки призводить до зворотних процесів. Зростає попит на цінні папери, зменшується їх пропозицію, підіймається їхня ринкова вартість.
1.2 Нарахування банківських відсотків
Для нарахування відсотків за вкладами (депозитами), так і кредитів теж, застосовуються такі формули відсотків:
- формула простих відсотків,
- формула складних відсотків.
Порядок нарахування відсотків по перерахованим вище формулами здійснюється з використанням фіксованого або плаваючої ставки. Щоб не повертатися до цього питання в подальшому, відразу поясню значення слів і відмінності фіксованої ставки і плаваючої ставки.
Фіксована ставка, це коли встановлена за вкладом банку процентна ставка, закріплена в депозитному договорі і залишається незмінною весь термін вкладення коштів, тобто фіксується. Така ставка може змінитися тільки в момент автоматичної пролонгації договору на новий термін або при достроковому розірванні договірних відносин і виплати відсотків за фактичний строк вкладення за ставкою «до запитання», що визначається умовами.
Плаваюча ставка, це коли спочатку встановлена за договором процентна ставка може змінюватися протягом усього строку вкладення. Умови і порядок зміни ставок обумовлюються в депозитному договорі. Процентні ставки можуть змінюватися: у зв'язку із змінами ставки рефінансування, зі зміною курсу валюти, з переходом суми вкладу в іншу категорію
30.05.2015 18:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора