Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Основи права
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
О
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2006
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Основи права
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Сєвєродонецький технологічний інститут
Хімічний факультет
Контрольна робота
з дисципліни „Правознавство”
тема: “Конституційне право”
Роботу перевірив:
Кулішова О.О.
Група: ОА – 10з
(посада та ПІБ викладача)
Студент: Селина .
(дата, підпис викладача)
(особистий підпис)
Особливі умови:
Перевірену роботу направити за адресою:
Робота здана на перевірку
пр. Гвардєйський 67, кв.134
(дата здачі)
Роботу на кафедрі прийняв
тел: 2-94-48
(ПІБ відповідальної особи)
(підпис студента)
(підпис відповідальної особи)
2005/2006 навч. рік,
осінній семестр
Зміст
Стор.
Вступ 3
1. Конституційне право як галузь права в Україні 4
2. Суспільні відносини - предмет конституційного права 5
3. Метод правового регулювання 7
4. Інститути конституційного права 9
5. Конституційно-правові відносини 11
6. Джерела права 13
Висновок 15
Література 16
Вступ
Для розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні важливим є формування нового, вищого рівня правосвідомості та правової культури населення. Великого значення набувають правове виховання і правова освіта. Без глибоких знань прав, свобод, чинного законодавства, еволюційний розвиток нашого суспільства не відбувається.
Підвищення рівня правових знань у населення України, його правосвідомості та правової культури можливе лише за повсякденного, професійно організованого правового виховання, здійснюваного з використанням усіх його форм, у тому числі й за допомогою найновішої науково обґрунтованої юридичної літератури.
Особливої актуальності юридична освіта набуває з огляду на прийняття Верховною Радою України 28 червня 1996 року нової Конституції та, відповідно до неї, багатьох законів України. Адже прийняттям Конституції завершився багаторічний складний напружений конституційний процес в Україні. Та головне нині вбачається в тому, щоби Конституція увійшла в наше життя як справжній і дійовий Основний Закон держави, що забезпечить правовий фундамент для подальшого суспільства.
1. Конституційне право як галузь права України
Конституційне право як галузь права в будь-якій державі є провідною складовою її національної правової сиситеми. Ця галузь права, як і інші, являє собою сукупність правових норм, що встановлюються й охороняються державою. Проте конституційне право відрізняється від інших галузей права особливостями тієї сфери суспільних відносин, на регулювання якої спрямовані її норми.
Конституційно-правові норми регулюють основні принципи соціально-економічного, політичного й територіального устрою держави, порядок її відносин з інститутами громадянського суспільства, здійснення основних прав і свобод людини та громадянина, визначають сиситему органів державної влади.
Контитуційне право – це багатопланова категорія, що розглядається в трьох аспектах: як галузь права в національній правовій системі, тобто як сукупність конституційно-правових норм, що діють на території певної країни; як наука, що вивчає конституційно-правові норми та правовідносини й інститути, які формуються на їх основі; як навчальна дисципліна, що базується на досягненнях і даних науки.
Конституційне право України – це система правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна й функціональна єдність українського суспільства як цілісної соціальної системи. Конституційне право закріплює основи конституційного ладу України й правового статусу людини та громадянина, територіальний устрій,систему державних органів і головні засади та принципи організації місцевого самоврядування в Україні.
До кваліфікаційних ознак конституційного права, які в сукупності дають змогу виокремити цю галузь права як таку, що їй належать предмет і метод правового регулювання, соціальне призначення, роль і принципи конституційного права, його завдання та функції, наявність конституційної (конституційно-правової) відповідальності.
Для характеристики будь-якої галузі права найважливішим є визначення сфери регульованих нею суспільних відносин, тобто предмета правового регулювання. Для цього слід розглянути сутність і зміст суспільних відносин, охоплюваних даною галуззю; якісну відмінність і специфічні ознаки таких відносин; роль і значення цих відносин у життєдіяльності суспільства.
2. Суспільні відносини – предмет конституційного права
Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють у процесі здійснення влади народом України. Такі відносини регулюються правовими нормами, які складають зміст найважливіших джерел конституційного права – Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, конституційних законів.
Предмет конституційного права охоплює чотири групи суспільних відносин, які:
є засадами народовладдя, суверенітету народу;
визначають устрій держави як організації влади народу та для народу;
є засадами функціонування держави;
визначають характер зв’язків між державою та конкретною особою.
Розглянемо ці групи суспільних відносин.
Суверенітет народу – це його природне право бути верховним і повновладним на своїй території. Розрізняють потенційний і реальний суверенітет народу. Потенційний суверенітет має практично будь-який етнос незалежно від існування своєї державності, а також від того, чи сформувався він в історичну спільність “народ”, визнаний іншими державами й націями, чи ні. Реальний суверенітет – це втілення в життя суверенних прав народу, його волі йти таким шляхом, який він вважає найкращим.
Влада – необхідний спосіб організації суспільства, процесів, що відбуваються в ньому. Найбільш універсальною організацією влади в суспільстві є держава. Ось чому об’єктом конституційного регулювання є формування держави, її
функціонування, розвиток, а також відносини, що опосередковують ці процеси.
Основними засадами функціонування держави є гуманізм, демократія, розподіл влад, котрий виражається в механізмі противаг, взаємного контролю гілок влади, їх урівноваженності.
Характер зв’язків між державою та конкретною особою визначають такі відносини:
громадянства, під якими зазвичай розуміють постійний правовий зв’язок між особою та державою, що надає людині відповідні права й покладає на неї певні обов’язки;
фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;
гарантій реалізації прав і свобод, що випливають із факту відповідальності держави перед особою та навпаки.
Таким чином, конституційне право України є одним із найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша галузь права не закріплює суспільних відносин, що складають основи повновладдя народу України. Це виняткова прерогатива конституційного права.
3. Метод правового регулювання
Характеристика конституційного права не вичерпується його предметом. Велике значення має метод правовогорегулювання – система прийомів і способів, за допомогою яких норми галузі права впливають на конкретні суспільні відносини, упорядковують їх щодо цілей і завдань правового регулювання.
Сутність, структурні та функціональні особливості методу конституційного регулювання визначаються характером і специфікою предмета регулювання.
За допомогою методу конституційного регулювання закріплюються не всі, а найголовніші, кардинальні принципи й положення, які визначають зміст і онновні напрями розвитку суспільства.
Характерна особливість цього методу – максимально високий юридичний рівень. Відноси, що виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України, на найвищому законодавчому рівні закріплюється Конституцією України. Безпосереднє закріплення – визначальний спосіб у галузі конституційного права України.
У конституційному праві переважають прийоми імперативного, централізованного регулювання, за якого відносини між суб’єктами права грунтується на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб’єкта іншому. Тому поведінка суб’єктів конституційного права строго програмується, а їхні права чітко й однозначно визначені.
Однією з особливостей методу конституційного регулювання є його установчий характер. У суспільстві є багато відносин, які потребують первинного правового впливу, тобто регулюються “вперше”.
Метод конституційного регулювання має універсальний характер. Його дія в більшості випадків поширюється на всі сфери життєдіяльності, у той час як норми інших галузей регламентують конкретні сторони суспільно життя. Конституційне регулювання впливає на всі галузі національної правової системи.
Специфічною рисою методу є поєднання безпосереднього, прямого регулювання суспільних відносин нормами конституційного права з непрямою (опосередкованою) дією всієї Конституції, її інститутів і окремих норм.
Поєднання стабільності й динамізму – одна зі спецефічних ознак методу конституційного регулювання.
З одного боку, Конституція – це надзвичайно постійний, стійкий політико-правовий документ, з іншого – вона не може не врахувати розвиток суспільних відносин. Має бути раціональне співвідношеняя між стабільностю та динамізмом конституції.
Таким чином, конституційний метод правового регулювання є однією з найважливіших ознак, які виокремлюють конституційне право в самостійну ланку правової системи України.
4. Інститути конституційного права.
Інститут права – це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу. Це стосується й інституту конституційного права, норми якого відзначаються певною автономністю, відносною самостійністю правового регулювання. Розрізняють галузеві та міжгалузеві інститути права. Так, галузевими інститутами конституційного права є інститути представницьких органів, громадянства, територіального устрою, місцевого самоврядування, міжгалузевим – інститут власності.
Інститути конституційного права розрізняють за змістом, структурою, методами і завданнями правового регулювання. Таким чином, інститут конституційного права – це функціонально відокремлена, внутрішньо стабільна підсистема взаємопов’язанних правових норм. Це – головний підрозділ конституційної галузі права, що є системою інститутів права й охоплює декілька різновидів правовідносин, однорідних за змістом і методами правового впливу.
Інститутами конституційного права у сукупності утворюють чітку систему, яка є основою Конституції України. Вони розташовані в певному порядку й усі включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає зміст Конституції, де відбито інститути загальних засад конституційного ладу, прав і свобод людини та громадянина, прямого народовладдя, законодавчої, виконавчої та судової влад, територіального устрою, місчцевого самоврядування, а також інститут, що визначає порядок змін і доповнень до Конституції.
Конституційно-правові норми – це загальнообов’язкові правила поведінки, установлені чи санкціоновані державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права. Ці норми є особливим різновидом норм соціальної правової системи. Її властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Разом з тим конституційно-правові норми мають ряд специфічних якостей та ознак, які дають змогу виділити конституційне право в окрему галузь.
Серед конституційно-правових норм значне місце займають нетипові нормативні положення, в яких безпосередньо не визначаються права та обов’язки суб’єктів. Їх завдання в іншому: вони є сполучною ланкою між нормами різних галузей права, інтегруючим фактором, що забезпечує єдність і стабільність правової системи.
Розглянемо поняття системи конституційного права. У загальному вигляді її можна уявити як своєрідне утворення, що складається з трьох відносно самостійних, але надзвичайно тісно пов’язаних блоків: принципів конституційного права, його інститутів і норм.
Принципи конституційного права – це фундаментальні засади,в яких утілюються сутність і політико-правове призначення цієї галузі та її основного джерела – Конституції України. Це своєрідний каркас, який складає основу конституційного права, об’єднує його в єдине ціле, визначає його характер і динамічну спрямованість.
5. Конституційно-правові відносини.
Одним із найважливіших у теоріі конституційного права є питання конституційних відносин. Виявлення характеру таких відносин, їх змісту та особливостей дає змогу відмежувати конституційне право від інших галузей права, розкрити його фунуціональне призначення.
Конституційні відносини є результатом дії конституційно-правових норм, хоча це зовсім не означає, що такі відносини виникають безпосередньо з цих норм: основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб’єктів конституційного права.
Конституційно-правовими називають суспільні відносини, урегульовані конституційно-правовими нормами. Суб’єкти таких відносин наділяються взаємними правами та обов’язками згідно з приписом конституційно-правової норми.
Конституційно-правові відносини найчастіше класифікують за їх суб’єктами. Розрізняють суб’єкти конституційного права та суб’єкти конституційно-правових норм відносин.
Суб’єкт конституційного права – це встановлений конституційно-правовими нормами адресат (носій), який може мати юридичні права та нести відповідні обов’язки. Він має конституційно-правову правоздатність або дієздатність.
Правоздатність – це здатність фізичної (юридичної) особи бути носієм громадянських прав і обов’язків, які допускаються правом даної країни. Дієздатність громадянина (юридичної особи) – це його здатність своїми діями набувати та здійснювати громадянські права, створювати для себе громадянські обов’язки й виконувати їх.
Суб’єкт конституційно-правових відносин реалізує в них свою конституційно-правову правоздатність. У конституційно-правових відносинах беруть участь різні суб’єкти; це обумовлено багатством змісту таких відносин.
Суб’єктами конституційно-правових відносин є :
український народ як сукупність громадян різних національностей, якому належить уся повнота влади на території держави, корінні народи й національні меншини;
громадяни України, особи без громадянства, біженці;
Українська держава (Україна як держава);
органи державної влади України;
народні депутати та посадові й службові особи;
політичні партії та громадянські організації;
територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування;
адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією й законами України;
державні та інші підприємства, установи й організації, навчальні й інші державні, комерційні та приватні заклади.
Суб’єкти конституційно-правових відносин у відповідності до наданих їм юридичних прав і обов’язків виконують певні дії завдяки яким виникають відповідні конституційно-правові відносини, тобто об’єкти таких правовідносин. Це певні дії, особисті, соціальні чи державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси й потреби суб’єктів цих відносин і з приводу яких їх учасники здійснюють свої суб’єктивні конституційні права й обов’язки.
6. Джерела права.
Відомо, що кожна наука має певну сукупність джерел. Джерела права – це форма існування правових норм, яка перетворює право в об’єктивовану реальність.
Світова практика має чимало джерел права. Це акти, документи, традиції, правові (у тому числі конституційні) звичаї, правові прецеденти.
Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин.
Одна з особливостей джерел конституційного права полягая у тому, що значна їх частина має політичний характер, бо це найбільш політизована галузь національної правової системи.
Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів і безпосереднього творення права самим народом, причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найважливіші відносини – відносини влади.
Конституційне право не має “паралельної” галузі, як це властиво цивільному чи кримінальному праву.
Множинність конституційних відносин і різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак – різноманітність видів джерел конституційного права.
Конституція України – основне джерело конституційного права України, найважливіший політико-правовий документ України.
Закони в широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов’язкові правила. У юридичному значенні закон – це нормативно-правовий акт, прийнятий представницьким органом влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу (референдумом), що регулює найважливіші суспільні відносини й має найвищу юридичну силу в системі законодавства України.
Регламент Верховної Ради України як процесуальний нормативний акт фіксує правову регламентацію порядку діяльності Верховної Ради України. Регламент – похідний від Конституції акт, який приймається на її основі, конкретизує її положення, забезпечує перехід норм Конституції зі “статики” в “динаміку”. Конституція визначає основи організації й діяльності парламенту, встановлює вихідні положення парламентських процедур. Вона не може бути перевантажена процедурними нормами, тому їх розміщують в регламенті, який конкретизує конституційні приписи в певних межах.
Акти всеукраїнських референдумів. Референдум – це безпосереднє волевиявлення народу, спрямоване на встановлення, зміну чи скасування правових норм. Це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного й місцевого значення. Референдум – особливий вид правотворчості, коли верховним законодавцем, творцем права виступає народ, минаючи представницькі та інші органи влади.
Акти Конституційного Суду України можуть містити конституційно-правові норми. Ідеться про ті рішення, які приймаються з питань невідповідності нормативно-правових актів, що містять норми конституційного права, Конституції й законам України та визнаним Україною міжнародним актам.
Акти реалізації делегованих повноважень.
Укази Президента України.
Акти Кабінету Міністрів України..
Висновок
Конституційне право України є визначальною галуззю (підсистемою) національної правової системи, яка охоплює сукупність правових норм, що встановлені й охороняються державою, і разом з тим відрізняється від інших галузей права насамперед особливостями тієї сфери суспільних відносин, на регулювання якої встановлені його норми.
Предметом правового регулювання конституційного права є суспільні відносини, які виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України.
Серед інститутів конституційного права пріорітетними є інститути основ конституційного ладу, конституційно-правового становища особи – конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні, держави в цілому та інститутів її органів: Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, судової системи.
Література
Конституція України
Клодій А.М. Правознавство. – К., 2000.
Годованець В.Ф. Конституційне право України. – К., 2000.
Коляда І., Лозовий Я. Основи правознавства – к., 1997.
Теорія держави і права: Навч. Посібник / за ред. В. Копейчикова. – К., 1995.
03.06.2015 11:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора