Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Вступ до спац.
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Вступ до специальности
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Сєвєродонецький технологічний інститут
Хімічний факультет
Контрольна робота
„Вступ до спеціальності”
тема: „Історичний аспект розвитку господарського обліку”
Роботу перевірив:
Гречана С.І.
Група: ОА – 10з
(посада та ПІБ викладача)
Студент: Селина
(дата, підпис викладача)
(особистий підпис)
Особливі умови:
Перевірену роботу направити за адресою:
Робота здана на перевірку
пр. Гвардєйський 67, кв.134
(дата здачі)
Роботу на кафедрі прийняв
тел: 2-94-48
(ПІБ відповідальної особи)
(підпис студента)
(підпис відповідальної особи)
2007 навч. рік,
весінній семестр
Зміст
1. Історичний аспект розвитку господарського обліку
2. Зародження бухгалтерського обліку в Україні
3. Розвиток обліку в кінці 15 - 19 ст.
4. Бухгалтерський облік в Україні в 20 ст. (до 1999 р.)
5. Розвиток бухгалтерського обліку після введення в П (С) БО в Україні
Література
1. Історичний аспект розвитку господарського обліку
Елементи господарського обліку виникли ще в часи первісного ладу. Вже в ті часи існували люди, що вміли вести господарство, яке виникало за результатами полювання, риболовлі, а пізніше землеробства. Розвиток письменності і арифметики сприяв розвитку нових відносин, операції обміну породили необхідність відображати операції з надходження предметів і їх вибуття. У стародавньому світі облік розвивався поруч з розвитком торговельної діяльності у таких країнах, як Єгипет, Месопотамія, Фінікія, Китай, Греція, Рим, Іудея та інші.
Але у той час не було мови про системний бухгалтерський облік. Стародавні рукописи свідчать, що у 15 ст. до н.е. у Єгипті облік вели в окремих господарствах і храмах, єгипетські фараони вимагали вести і державний облік, тому що на державних складах приймали різні продукти, які виробляли або одержували у результаті війн.
У ту пору вперше з'явились спеціальні школи, де проходили курс навчання писарі під доглядом жерців. Ось ці писарі і вели облік рабів, сільськогосподарських продуктів, іншого майна, оплати праці та ін. Обліковими носіями були стіни пірамід, глиняні пластини, а пізніше папірус. Вимірники застосовувались лише натуральні. Щоденно обліковці виводили залишки майна на склади.
У Вавилоні вже було сформульовано законодавство (18 ст. до н.е.), що регулювало державне рахівництво, документальне оформлення грошового обігу. Пізніше з'явились банківські контори, що допомагали клієнтам здійснювати торговельні операції, зберігали гроші і товари, видавали кредити за додаткову плату. Також, як і у Єгипті, облік вели на глиняних картках, які сушились на сонці. Картки з помилками розбивались.
Вже тоді реєстрація господарських операцій здійснювалась в систематичному і хронологічному порядку, і були впроваджені елементи узагальненого (синтетичного) і деталізованого (аналітичного) обліку. Як в Єгипті, так і у Вавилоні управління всією господарською діяльністю проводилось централізовано, тому облік поступово перетворювався на важливішу функцію управління. У Вавилоні широко використовувалися обчислювальні таблиці універсального характеру, що узагальнювали практичний досвід тривалого суспільного розвитку і виконували роль довідкових навчальних посібників.
Одним з основних методів обліку у тих країнах була інвентаризація з використанням інвентарних описів, в якому робився перелік об'єктів, що підлягали обліку.
Практика складання носила регулярний характер, згодом вони доповнювались новими показниками, ускладнювались за змістом, дані групувались у зведених документах.
Інвентарна форма обліку стала переважаючою, особливо за результатами сільського господарства, перепису населення, державного майна, худоби.
Фінікія була державою з розвинутою торговельною діяльністю, тому фінікійцям були відомі методи використання рахунків, складання звітності, систематизації даних про прибутки та збитки. Деякі вчені зробили припущення, що фінікійці були винахідниками системного рахунковедення.
В Іудеї за законами Моісея і інших царів здійснювалися збір і зберігання податків, облік військової здобичі, ведення обліку господарських операцій. У них вже була така посада, як „головний рахівник”, що вів рахунки, на яких відображали розрахунки і заборгованість.
Досить розвинутим був облік на той час у Індії, Центральній Америці, Китаю, Персії, Давній Греції, Римі. У цих країнах зустрічаються облікові книги, з'явилась нова облікова термінологія. З розвитком країн Давнього світу поступово здійснювався і розвиток обліку.
Особу значність облікове мистецтво здобуло у роки раннього Середнеріччя. Тоді облік одержує елементи наукової розробки. В працях італійських авторів, особливо в роботах Бенедикта Котрулі і Луки Пзчолі, вже формується бухгалтерський облік як спеціальна система з своїм предметом і методом Вперше про подвійну бухгалтерію Лука Пачолі згадує в своїй роботі "Трактат о счетах й записях" (1494 р.). Він справедливо вважається першим автором, який виклав основні прийоми подвійного запису господарських операцій.
В цей період внесок у розвиток обліку зробили Італія, Англія, Німеччина та інші країни. Слід відмітити, що ідеї, розвинені великим італійським вченим Лукою Пачолі, не втрачають своєї актуальності і сьогодні. Він поклав початок науковій розробці обліку. Бухгалтерський облік став предметом наукових досліджень.
Починаючи з XVI століття у результаті розвитку продуктивних сил і виробничих відносин виникає капіталістична система з її ринковою економікою. Це сприяло розвитку бухгалтерського облік}'. Термін "бухгалтер" розповсюджується. Це слово німецького походження і означає "бух" - "книга" і "гальтен" - "держать".
Значний внесок в розвиток бухгалтерського обліку зробили італійські, німецькі, англійські та французькі вчені.
Свій внесок у розвиток обліку було зроблено також російськими і українськими спеціалістами. Початок XVIII ст. ознаменувався глибокими політичними і економічними реформами.
Значна увага розвитку російської школи обліку приділялась в епоху Петра І (1672 - 1725 рр). З початку його правління промисловість в Росії була не розвиненою у порівнянні з іншими країнами. Тому Петро І намагався ввести облік на державних засадах. На підприємствах було забезпечено: суцільне документування всіх господарський операцій; регулярне проведення інвентаризацій майна; складання звітності; обчислювання прибутків і втрат; вперше в Росії застосування лінійною запису в обліку; збір інформації в синтетичному і аналітичному аспектах для управління структурними підрозділами підприємства і узагальнення даних.
При Петрі І видано багато різних законодавчих актів, спрямованих на розвиток обліку. Першим законодавчим актом був Військовий Статут, у якому глава IV була присвячена обліковим питанням. Ця глава має назву "О купеческих книгах й грамотах", де йде мова про складання і подання облікових звітів. З цього моменту і починається державне рахівництво і звітність в Росії.
Імператриця Катерина II продовжила справу розвитку обліку, але не розвинута промисловість і слабкий розвиток інших галузей народного господарства не сприяли широкому розвитку систем державного збору інформації, фінансові ЗВІТНОСТІ І статистики.
Але вже в XIX ст. розвиток обліку набирає силу. З'являються бухгалтерські школи в містах Москва, С.-Петербург, Київ, Харків та інших. Видається багато підручників з обліку і рахівництва, виникає спеціальна область знань з державного контролю.
У соціалістичному суспільстві облік набув розвитку у таких галузях, як промисловість, торгівля, сільське господарство та інші. Науково-технічна революція у 50-х роках XX ст. сприяла розвитку обчислювальної техніки і технології автоматизованого обліку.
2. Зародження бухгалтерського обліку в Україні
Найвідомішою та найдавнішою на території України визнається трипільська культура, яка існувала в період приблизно з 2500 р. до 2000 р. до н.е. Починаючи з VIII ст. до н.е. на території Чорноморського узбережжя сучасної України почали створюватися грецькі поселення. Греки вели торгівлю з народами, що тут проживали, заснували ряд міст-колоній. Відомо, що в 5-7 ст. н.е. на території України в обігу з'явились іранські монети.
Україна (Київська Русь), як держава, виникла з IX столітті, у 882р. Близько півтора століття на її території використовувались досить примітивні прийоми обліку, що були пов'язані зі збором1 данини та обліком торгових оборотів. У період, коли київські князі тільки завойовували та об'єднували слов'янські племена, населення відбувало так зване "полюддя" - данину шкірами, воском, медом. Пізніше все населення~6уло зобов'язане сплачувати данину від землі; на якій проживали ("двору"), або "рала" - від землі, яку обробляли. Встановлювались і окремі спеціальні податки, такі як "ловчий" (утримання княжого двору під час полювання), повіз від перевезень, мито від торгів у місті тощо.
Недоторканість приватної земельної власності закріпив збірник законів "Руська правда" Я. Мудрого (середина XI ст.). Власність князя і держави ототожнювались, розмір данини та податків не регламентувались, тобто все було в руках князя. Зрозуміло, що таке становище певним чином впливало на формування обліку в майбутньому, адже діяв принцип: держава є власником всього (або майже всього) майна, яке знаходилось в країні.
Найвищу урядову посаду при княжому дворі займав дворецький. Основним його завданням був догляд за княжим двором і всім княжим майном. Ведення обліку в ті часи знаходилось безпосередньо в підпорядкуванні печатника. Він був начальником княжої канцелярії, та укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.
Великим поштовхом у розвитку облікової науки в Київській державі стало християнство, оскільки основні ідеї української бухгалтерії зародились в монастирях під впливом візантійської наукової думки. Саме в монастирях здійснювалась відповідна підготовка людей, які займались обліком та іншою писарською роботою.
Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми. Об'єктами обліку була готівка, доходи, видатки, а також дебіторська і кредиторська заборгованість. Слід зауважити, що облік на той час не був повністю систематичним. У цей період в Україні переважала проста бухгалтерія, а паростки застосування подвійного запису ще тільки почали з'являтись.
В обліку тих часів застосовувався принцип: за кожен майновий об'єкт повинна відповідати певна особа або група осіб.
Комірниками при княжому дворі були стольник і ключник. Перший займався наглядом за княжим столом (харчами), другий зберігав ключі від комор. Комірники несли матеріальну і кримінальну відповідальність за збереження довірених їм цінностей.
Відповідальність була такою: винних били, "карали на горло", садили на "дибу" за кожну виявлену недостачу. Пропонувалося навіть, щоб у приміщенні складів до стін прибивати шкіру покараних за значну недостачу комірників як попередження для новоприйнятих.
У Статутній грамоті часів І. Мазепи є досить цікавий матеріал про особливості обліку при будівництві Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерського монастиря: інвентаризація і утримання недостач з попереднього будівничого; солідарна матеріальна відповідальність за всі матеріальні цінності разом з казкачеєм; казначей зберігав ключі від комор, з будівничий опечатував комори; грошові надходження обліковувались в спеціальній книзі, яку вели казначей та будівничий, при цьому зазначалась кожна стаття, вказувалась дата і джерело надходження; аналогічна книга відкривалась для видачі і виплати грошових коштів: облік борошна, одягу та іншого інвентарю вівся в двох окремих книгах, в одній по надходженню, в другій - по витрачанню.
Висока відповідальність при княжому дворі та в монастирському господарстві призвела до створення певної техніки ведення обліку, яка поділяла облікові регістри, призначені для відображення в них надходження і відпуску грошових та матеріальних цінностей, а також послідовного проведення інвентаризації. Напад та гніт татаро-монголів призвів до занепаду Київської держави. Татари нав'язали свої облікові правила, докорінно змінили податкову політику, запровадили подушне оподаткування. У 1257 р. було проведено перепис населення, під яким розуміли не статистичний облік населення, а бухгалтерську інвентаризацію людей, покладену в систему подушного оподаткування.
В створюваних купецьких куріях того часу запроваджувалась оригінальна система обліку касових операцій. Касову книгу складали з двох половин: у першій відображали надходження, а в другій - витрачання грошей. Надходження мало такі реквізити: дату, суму прописом і цифрами, від кого надійшли гроші, підставу платежу. Видаткова частина містила: дату, посилання на розпорядчий документ, відомості про одержувача грошей, суму прописом і цифрами, цільове призначення платежу, спосіб оплати. Книги на надходження або витрачання коштів з каси велися в двох примірниках, один з яких знаходився у купця або касира, другий - в особи, яка вела облік. Вільного місця між записами залишати не дозволялось. Особа, яка вела облік грошей в касовій книзі, повинна була складати присягу. Для виправлення запису слід було мати спеціальну постанову. При перерахунку грошей різницю записували на витрачання або надходження, неправильний запис закреслювати не дозволялось, його підкреслювали і над ним писали правильний. Виправлення в книгах мав виконувати лише один спеціальний нотаріус.
В кінці XIV ст. торговельні міста, зокрема, Львів, отримали значні пільги від польського короля. Король Казимир у 1460 р. надав львівським купцям пільги по сплаті мита на території Польського королівства а Львову - виняткове право оптової торгівлі та дорожнього примусу. Всіх купців, шлях яких проходив через Львів, "складське" право зобов'язувало протягом двох тижнів торгувати в місті своїми товарами, за винятком солі. Міське населення у той же час сплачувало податок із всього майна - як рухомого, так і нерухомого -в розмірі 4 % від його вартості.
В середині XV ст. був введений непрямий податок - акциз, яким оподатковувались тільки алкогольні напої. Складна податкова система того часу, торгівля, банки, ремесла - все це вимагало подальшого розвитку та удосконалення рахунковедення.
3. Розвиток обліку в кінці 15 - 19 ст.
Наприкінці XV ст. в Україні виникло козацтво, яке відіграло значну роль в економічному розвитку держави. Оскільки Запорізька Січ здійснювала зовнішню (з Росією, Польщею, Кримом) та внутрішню торгівлю, а також мала інші джерела доходів (військова здобич, платня від перевезень, "подимний" податок, регалії (розподіл між куренями рибних і звіриних ловів, сіножатей), потрібен був добре організований облік.
Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його апарат, до якого входили: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг).
Вели облік доходів і видатків скарбник і його підлеглі у спеціальних книгах. Окремо велась книга обліку касових операцій і матеріальних цінностей: В ужимних та обмолотних книгах відображався вихід урожаю, списання продуктів відображалось записами в спеціальній "столовій книзі". Завершувались облікові роботи складанням звіту, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді.
Історичні події XVI ст. віддалили Україну від візантійського впливу і остаточно зблизили з Західною Європою тоді, коли за Люблінською унією 1569 р. українські землі відійшли до Польського королівства.
З початку XVI і до середини XVII ст. в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи. В Україні в ті часи уже були добре відомі праці Л. Пачолі "Трактат про рахунки і записи", В. Котрулі "Про торгівлю і досконалого купця", які широко використовувались особами, що вели облік в якості посібників.
У XVII ст. на всій території Польського королівства була запроваджена єдина метрична система. Розвиток торгівлі та грошового обігу в Україні сприяв поширенню кредитних операцій через банківсько-торговельні установи, вексельної форми розрахунків, видачі кредиту, а також лихварства.
В ці часи з'явилось розмежування кредиту на короткостроковий, споживчий і довгостроковий (комерційний на великі суми). Проценти по кредитах встановлювались від 8 до 20 % - на короткий строк і до 100 % - на рік. Лихварством займалися майже всі верстви населення, особливо вірменські та єврейські купці.
Під час колоніального панування на заході України Австро - Угорської імперії, та Російської імперії на сході, визначним був вплив німецької бухгалтерської школи, яка об'єднувала Німеччину, Австро-Угорщину та німецькомовну частину Швейцарії.
Слід відзначити, що у Російській імперії (частиною якої була на той час Україна) широкого розповсюдження бухгалтерія набула в Новгороді, Пскові -містах, які мали постійні торговельні зв'язки з Заходом.
Систему бухгалтерського обліку, зокрема в торгівлі, регламентував Банкрутський статут від 1800 р. За ним торгівля розподілялась на три види: оптову, роздрібну та дрібну. Обов'язковими обліковими регістрами за статутом були: товарна, касова та розрахункова книги. Операції з оптової торгівлі обов'язково велись за подвійною бухгалтерією, а роздрібної - за простою. Тому в оптовій торгівлі додатково застосовувались: журнал хронологічних записів, книга вихідної кореспонденції, книга вихідних фактур і Головна книга.
Зрозуміло, що коріння розвитку бухгалтерського обліку в Україні тісно пов'язані та переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили на той час українські землі.
4. Бухгалтерський облік в Україні в 20 ст. (до 1999 р.)
На думку проф. Ф.Ф. Бутинця вивчення розвитку бухгалтерського обліку доцільно розпочинати із поділу певного проміжку часу на періоди, для яких будуть характерними більш-менш усталені умови розвитку економіки в межах однієї державної структури. Щодо України, то в першій половиш XX століття можна виділити два основних періоди:
період (від 1900 року до початку першої світової війни);
період (від 1920 року до початку другої світової війни).
Перший період розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях, які входили до складу Австро-У горської імперії, знайшов свій відбиток від німецької бухгалтерської школи.
Особлива роль у розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях належить Ревізійному Союзу Українських Кооператив (РСУК). Дану структуру було створено у 1904 р. у Львові після прийняття закону про обов'язкову ревізію для кооперативних спілок.
Після І св. війни, у П-му періоді розвитку бухгалтерського обліку роль РСУК значно зросла, який відновив свою діяльність у 1921 р. Друкованими органами РСУК стає тижневик "Господарсько-кооперативний часопис" (1921-1944) і місячник - "Кооперативна Республіка" (1928-1939).
Таким чином, розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях у першій пол. XX ст. проходив за головною участю РСУК шляхом перекладу видань німецької школи; періодичними фаховими друкованими органами, а згодом виданням підручників українських вчених.
Декілька слів слід сказати про місце бухгалтерського обліку в споживчій кооперації тих часів. Перші ланки споживчої кооперації - споживчі товариства з'явились незадовго до відміни кріпосного права, їх створення належить до кінця 1864р. А уже в жовтні 1865 р. Міністерством внутрішніх справ був затверджений перший статут Споживчого товариства м. Рига. З цієї офіційної дати і починається відлік існування споживчої кооперації.
Споживча дореволюційна кооперація, створюючи господарські кооперативні організації, вперше в рамках капіталістичної системи і виробничих відносин того часу здійснювала розробку питань ведення бухгалтерського обліку щодо особливостей діяльності кооперативів і по суті заклала основи централізованого управління бухгалтерським обліком.
Вже в першій пол. XIX ст. в Росії (в тому числі і в Україні) були впроваджені єдині план рахунків і форми обліку, проведено класифікацію господарських засобів і визначено принципи їх оцінки та номенклатуру витрат обігу й виробництва.
Суттєвим недоліком обліку цього періоду було те, що по суті застосовувалась змішана необґрунтована методологія обліку, наприклад, на рахунку "Товари", де в дебеті відображались закуплені товари по собівартості, в кредиті - реалізовані товари записувались за продажними цінами. Не зважаючи на те, що ця методологія обліку забезпечувала "комерційну таємницю", вона давала необмежені можливості для "регулювання" розміру одержаного прибутку і вартості товарів.
Новий етап відродження облікової думки в Україні розпочався у 1918р., коли було видано (ЦВК) основні положення з обліку майна. У цей час з'явилися різні новаторські пропозиції: На арені з'явилися нові вчені-економісти з обліку. В дискусіях між різними вченими сферою обліку було визнано все народне господарство, а не окреме господарство; теорія і галузевий облік були об'єднані в один курс - бухгалтерський облік; подвійний запис трактувався як складова методу бухгалтерського обліку, а не як об'єктивний закон.
Протягом 20-х років XX ст. дослідження охоплювали історію бухгалтерського обліку, розвиток облікової професії, професійну етику, концептуальні основи та ідеології, облікову політику, стандарти та загальні питання звітності, методологію наукового дослідження, соціальну роль бухгалтерського обліку тощо.
Згодом облік набував централізованого характеру. В 1932 р. був створений єдиний орган управління соціалістичним обліком - Центральне управління народногосподарського обліку СРСР при Держплані СРСР - (ЦУНГО).
В цей період часу все починає базуватися на плановій системі господарства. В зв'язку з цим в систему бухгалтерського обліку були введеш показники плану і різні нормативи, що дозволяло здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативів.
В умовах збільшення обсягу і галузей діяльності підприємств виникла необхідність заміни "тісної і незручної форми обліку" журнал - головна італійською формою рахівництва. Значним досягненням того часу була розробка рахункового плану-мінімуму, на підставі якого було обґрунтовано економічну характеристику рахунків, в якій зазначались методи оцінки окремих видів господарських засобів, взаємозв'язок між рахунками (приводилась типова кореспонденція рахунків) і будова аналітичного обліку по кожному рахунку. По суті, цей рахунковий план-мінімум застосовувався до 1952 р., коли споживча кооперація перейшла на єдиний план рахунків для всіх підприємств і організацій.
В 1961 р. в Українському Раднаргоспі було організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, до складу якої увійшли головні бухгалтери Раднаргоспів УРСР, галузевих управлінь і підприємств, Міністерства фінансів, викладачі економічних вузів. Методологічна рада свою діяльність побудувала на громадських засадах, до творчої роботи з удосконалення форм і методів обліку широко залучались бухгалтери-практики.
Головою президії Методологічної ради Українського Раднаргоспу було обрано Н. Косьмі на, вченим секретарем - М. Білуху.
Рада з бухгалтерського обліку вирішила переглянути діючу на підприємствах і організаціях первинну документацію, ввести типову документацію, уніфікувати спеціалізовану документацію, що застосовувалась до типових форм, і рекомендувати її для всіх раднаргоспів республіки. В результаті перегляду замість 5492 раніше діючих форм було введено 284 нових уніфікованих, завдяки чому документообіг зменшився на 34 %.
5. Розвиток бухгалтерського обліку після введення в П (С) БО в Україні
На початку 90-х рр. XX ст. з набуттям Україною незалежності, відбулися серйозні перетворення в економіко-правовому забезпеченні підприємницької діяльності, реформування власності та почався перехід до ринкової економіки.
Вперше Україні самостійно потрібно було здійснити формування цілісної національної системи бухгалтерського обліку.
Постанова КМУ від 20.10.98 р. № 1706 "Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" була першим практичним кроком по втіленню цієї ідеї з життя. Головним завданням трансформації національної системи бухгалтерського обліку було прискорення процесу її приведення відповідно до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Прийняття 16 липня 1999 р. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" стало важливою подією в економічному житті країни. Закон декларує існування бухгалтерського обліку як джерела інформації про результати діяльності підприємства, користувачами якої є передусім власники підприємства і потенційні інвестори. Відповідно до даного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку,
Всю відповідальність за організацію бухгалтерського обліку Закон покладає на власника підприємства чи виконавчий орган (посадову особу), який здійснює управління підприємством. Цей нормативний документ зберігає вимоги щорічної інвентаризації активів і зобов'язань.
Законом передбачено 10 принципів бухгалтерського обліку, які реалізуються через національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. / Головна основа стандартів - це правдиве відображення фінансового стану підприємства і результатів його діяльності. В українських П(С)БО дотримано вимог використання міжнародних стандартів фінансової звітності як базової основи.
Сучасний бухгалтерський облік в Україні має ряд особливостей порівняно з традиційною практикою облікових записів та їх систематизації. Слід звернути увагу на те, що на сьогодні в Україні бухгалтерський облік не в останню чергу спрямований на дотримання норм податкового законодавства.
Література
Журнал «Бухгалтерський учет й удит» 2. Газета « Все о бухгалтерском учете»;
3. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: РУТА, 2000.-63 8с.
03.06.2015 12:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора