Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Тема 1
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Підприємництво та менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Лекція 1. Поняття підприємництва та підприємницької діяльності.
В умовах становлення і розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання є підприємництво.
Термін “підприємництво” запозичений з Франції. Він був уведений в економічний лексикон на початку XVIII століття французьким економістом Рішаром Кантільйоном, який характеризував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуального виробника і власника, діяльність котрого обов’язково зв’язана з певним господарським ризиком.
Необхідно і важливо також відрізняти підприємництво і менеджмент, а підприємця від управляючого (керівника). Підприємець – це самостійний агент ринку, котрий діє на свій острах і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Менеджер – найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем. Він, як правило, не несе майнової відповідальності за свої дії.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна фінансово-господарська діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний страх і ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи – підприємства (організації).
Якщо діяльність фізичних осіб або юридичних осіб не зв’язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Головне, що вирізняє підприємця серед інших агентів суспільного корисної діяльності - це можливість і обов’язковість отримання певного ризику.
Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:
свобода вибору напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;
постійна наявність фактора ризику;
орієнтація на досягнення комерційного успіху (зиску);
інноваційний характер діяльності.
Підприємництво – це не лише особливий вид діяльності, а й певні стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:
ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;
готовність наражатися на ризик;
гнучкість і постійне самооновлення;
цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.
Сучасна економічна література виокремлює три головні функції сфери підприємницької діяльності:
ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ);
творчу (новаторські ідеї, генерування й активне використання ініціативи, вміння ризикувати).
Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:
громадяни України та інших держав;
юридичні особи – підприємства (організації) усіх форм власності.
Законодавство України попереджає певні обмеження щодо здійснення підприємства. Зокрема, не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.
Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути: товар; продукт; послуга.
Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством:
без використання найманої праці;
з використанням найманої праці;
без утворення юридичної особи;
з утворенням юридичної особи.
Підприємництво здійснюється за певними принципами, має власні форми, типи і моделі функціонування.
Основні принципи підприємництва:
вільний вибір діяльності;
залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми виробничої та інших видів діяльності; вибір постачальників ресурсів і споживачів виготовлюваної продукції; встановлення цін на товари і послуги відповідно до чинного законодавства України;
вільний найм працівників для здійснення бізнесової діяльності;
залучення і використання природних, трудових, матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, якщо це не заборонено або не обмежено чинним законодавством;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів до відповідних бюджетів згідно з законодавством;
самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютного виторгу на власний розсуд.
Підприємництво як форма діяльності може бути представлене певними видами:
будь-якими видами виробничої діяльності;
різноманітними видами торгівельної діяльності
діяльність з надання послуг;
комерційним посередництвом тощо.
Підприємницька діяльність може здійснюватись як в індивідуальній, так і в колективній формі. Перша означає здійснення її громадян, тобто фізичними особами, вільними у встановленні своїх прав і обов’язків на основі договору (угоди) і у визначенні будь-яких умов договору (угоди), що не суперечать чинному законодавству.
Друга – колективна – передбачає межі та процедури, які окреслені більш строго з участю держави. У таких випадках підприємницька діяльність здійснюється вже на основі і в межах тих завдань і повноважень, котрі відбиті у засновницьких документах та статутах підприємств (організації) різних форм власності.
Зазначені вище форми підприємницької діяльності тісно корелюють з можливими її типами. Основні з них такі:
малий бізнес, що базується на особистій власності або оренді;
спільне підприємство або партнерство, засноване на колективній власності;
корпоративне підприємство, засноване на акціонерній власності.
Роль і значення підприємства в економіці
Розуміння сутності підприємництва зв’язано також з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни можна звести до такого.
По-перше, підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив – можливість одержання прибутку. Вони майже завжди концентрують свої дії на розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, віддача від яких може перевершити середні показники.
По-друге, розвиток підприємства створює “поживне середовище” для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних виробництв, підприємці сприяють швидкому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок.
По-третє, підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливає на структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки в цілому.
По-четверте, підприємництво сприяє економіці і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно зв’язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужним стимулом економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціонального витрачення ресурсу, найму робочої сили.
По-п’яте, підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці. У більшості випадків особистості, котрі мають власний бізнес і завдяки цьому сильніші спонукальні мотиви, більше заінтересовані в якісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.
Розглянуті вище прояви значущості підприємницької діяльності дозволяють зробити загальний висновок.
Підприємство виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.
Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріально розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво – необхідна умова досягнення економічного успіху.
09.09.2015 16:09-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора